Пояснювальна записка Розвиток зв’язного мовлення один з основних предметів, що вивчаються в загальноосвітніх закладах для дітей, які потребують корекції розумового розвитку



Сторінка1/9
Дата конвертації07.06.2017
Розмір1.03 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
Пояснювальна записка
Розвиток зв’язного мовлення – один з основних предметів, що вивчаються в загальноосвітніх закладах для дітей, які потребують корекції розумового розвитку.

Дана програма розрахована на:



Клас

Всього годин

Теорія

Практика

Теорія та практика

1

135




12

123

2

135

79




56

3

135

4

14

117

4

135




23

112

5

70




24

46

6

70

6

35

29

7

70




28

42

Мета предмета – забезпечення комунікативних умінь, забезпечення учнів такої мовної освіченості і мовленнєвого розвитку, які б допомогли їм успішно опановувати мову і мовлення, збагачувати словниковий запас; сприяти корекції недоліків психофізичного розвитку та підготовці до соціалізації в суспільстві.

Завданнями навчання розвитку зв’язного мовлення є навчання усного і писемного мовлення, формування вмінь стосовно усіх видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, спілкування з однолітками і дорослими в різноманітних життєвих ситуаціях, виховання національно свідомих громадян України; розвиток розумових збідностей учнів і корекція їхніх психофізичних недоліків.

Матеріал до програми підібрано з урахуванням міжпредметних зв’язків, що сприятиме розширенню світогляду учнів, формуванню вмінь щодо засвоєння знання з мови і мовлення на інших уроках.

Провідна лінія мовної освіти школярів – комунікативна. У комунікативній змістовій лінії подано зміст роботи з формування вмінь сприймати усне і писемне мовлення, відтворювати його, працювати з усними та писемними висловлюваннями різних типів і жанрів, з якими учні щоденно стикаються як у процесі навчальної діяльності, так і в повсякденному житті. Школярі матимуть змогу на практиці ознайомитися з мовленнєвознавчими поняттями: текстом, заголовком, монологом, діалогом, типом мовлення. Комунікативна змістова лінія включає дві складові: а) відомості про мовлення; б) перелік чотирьох основних видів роботи.

Одна з важливих складових, яку забезпечує комунікативна змістова лінія - формування вміння слухати-розуміти українське усне мовлення (аудіювальне уміння). Починаючи з підготовчого класу, вчитель проводить значну роботу з опанування школярами значення слів, словосполучень, речень, розуміння сенсу абзаців окремо і тексту в цілому.Перевірка повноти розуміння здійснюється шляхом роботи над змістом прослуханого (запитання, бесіда, робота з предметними та сюжетними малюнками тощо). Навчаючи учнів з підготовчого класу слухати-розуміти чуже мовлення, вчитель водночас навчає їх відтворюванню цього мовлення тобто, українського усного мовлення.

Навчання говоріння починається з підготовчого классу і відбувається на двох рівнях: репродуктивному і продуктивному.


  • Репродуктивний рівень забезпечується відтворенням школярами надамих вчителем зразків (відповіді на запитання щодо прослуханого чи прочитаного вчителем тексту, декламування вивчених напам’ять швидкомовок, віршів з абетки тощо). Репродуктивні уміння сприяють активному засвоєнню лексики, формуванню частково-мовленнєвих умінь, покладених в основу мовлення: орфоепічних, лексичних, граматичних. Належний рівень їх сформованості забезпечує вміння слухати-розуміти почуте, а також читати і писати.

  • Продуктивний рівень передбачає самостійне утворення учнями висловлювань: запитань, діалогів, розповідей за допомогою вчителя про прослуханий, почутий, прочитаний учбовий матеріал.

Формуючи в школярів уміння говорити, вчитель спирається як на готові зразки мовлення (озвучені тексти діалогічного і монологічного характеру), так і на різноманітний дидактичний матеріал (запитання, опорні слова, предметні та нескладні за змістом сюжетні малюнки, спеціально створені уявні мовленнєві ситуації спілкування).

Формування комунікативних умінь передбачає навчання учнів добирати мовленнєві засоби відповідно до типу мовлення з урахуванням ситуації спілкування, тому установка на вивчення мови як єдності смислу й системи допомагає навчитися співвідносити слова з предметами дійсності, оскільки у дітей із порушеннями розумового розвитку внаслідок недостатності відчуттів і сприймань повноцінні адекватно-цілісні внутрішні мисленнєві уявлення образів предметів не формуються. Особистісний смисл, який учні з вадами інтелектуального розвитку вкладають в те чи інше слово, нерідко не збігається з його значенням. Порушується формування емпіричних понять, конкретного мислення; отримана інформація не перетворюється у знання і не стає особистим надбанням учнів. Тому лексико-семантичний підхід до вивчення уроків зв’язного мовлення передбачає введення розділу «Значення слова». Вбачається, що під час вивчення даного розділу учні ознайомляться з основними лексико-граматичними розрядами слів, а також з окремими лексикологічними поняттями: синонімами, антонімами, багатозначними словами (без тлумачення термінів). Для цього вчитель використовує систему спеціальних завдань, розроблених на основі лексичних вправ: лексикологічних, лексико-граматичних, лексико-стилістичних, лексичних, виконання яких забезпечить опанування лексичними вміннями. Такий лексико-семантичний підхід до вивчення уроків зв’язного мовлення має за мету навчити учнів уважно ставитись до вибору слів в особистому мовленні і дасть змогу навчитися краще розуміти чуже мовлення.

Навчання учнів зв’язного мовлення передбачає концептуальну опору на текст – зв’язне висловлювання, тому учні мають працювати з мовними одиницями, що є зразками мовлення: текстами, діалогічними єдностями, повними реченнями.

Бідність і стереотипність самостійного мовлення школярів долатимуться завдяки роботі з різноманітними типами речень і текстів,роботі над правильним вживанням часових і відмінкових форм. Робота над формою висловлювання пов’язуватиметься із попереднім уточненням його змісту. Такий підхід має за мету навчити об’єднувати навколо одного й того ж змісту різноманітну лексику й синтаксичні конструкції.

Групова й індивідуальна форми проведення занять з усного мовлення сприятимуть розвитку зв’язного мовлення, корекції його недоліків, надаватимуть учням можливості активніше спілкуватися.

Розвиток зв’язного мовлення школярів передбачає роботу над формуванням навичок виразного читання, які спираються на чуття мовлення. У програмі закладено формування таких умінь, як уміння розрізняти наголошені і ненаголошені склади, інтонувати різні за метою висловлювання і структурою речення, підвищувати і понижувати голос під час читання, прискорювати й уповільнювати темп мовлення.



Розвиток звязного мовлення

1 клас (135 год.)



Зміст навчального матеріалу

Кількість годин

Вид діяльності (теорія, практика)

І семестр

І

Мова і мовлення

26

Теорія, практика.

ІІ

Розвиток слухової уваги та зорового сприймання.

16

Теорія, практика.

ІІІ

Робота зі словом.

9

Теорія, практика.

ІV

Речення.

16

Теорія, практика.

V

Розвиток усного мовлення.

10

Теорія, практика.

ІІ семестр

І

Робота зі словом.

10

Теорія, практика.

ІІ

Ознайомлення зі звуковою стороною слова (голосні та приголосні звуки).

12

Теорія, практика.

ІІІ

Склад. Поділ слів на склади.

12

Теорія, практика.

ІV

Речення.

12

Теорія, практика

V

Повторення.

12

Практика.





Зміст навчального матеріалу

Вимоги до навчальних досягнень

К-сть годин

Примітка

І семестр

І

Мова й мовлення




26




1

Ознайомлення учнів з мовленням, як засобом спілкування, обміну думками та почуттями.

Учень:

- знає слова ввічливості, що вживаються під час зустрічі, прощання, використовує їх у власному мовленні;

- має уявлення про гучність та забарвлення голосу;

- уважно слухає те, що говорить або читає вчитель.



2




2

Перше уявлення про мовленнєві форми привітання та прощання:

  • слова вітання;

  • слова прощання;

  • ввічливі слова.

2




3

«Ти і твій співрозмовник». Як слід поводити себе під час розмови.

2




4

Формування уявлення про необхідність мовлення у спілкуванні.

2




5

Формування поняття про гучність голосу.

2




6

Формування поняття про забарвлення голосу ( . ? ! ).

2




7

Формування уявлення про мовлення, як засіб впливу на вчинки, поведінку людини.

2




8

Улюблені герої мультфільмів і казок.

2




9

Мова казок. Читання та обговорення казок.

2




10

Формування уявлення дітей про усне і писемне мовлення.

2




11

Складання розповіді за малюнками.

2




12

Складання розповіді за опорними словами.

2




13

Розширене уявлення дітей про загадки.

2




ІІ

Розвиток слухової уваги та зорового сприймання.

16




14

Вправи для розвитку слухової уваги:

- ознайомлення з основними органами мовлення з метою удосконалення звуковимови;

- ігри на розпізнання звуків навколишньої дійсності;

- виділення зі слів окремих звуків (на початку, в середині, в кінці слова);

- звуковий аналіз слів, побудова звукових моделей слів.


Учень:

- розпізнає звуки навколишнього середовища, запам’ятовує їх;

- бере участь у іграх, дотримується вимог гри.
Учень:

- розуміє, що таке форма предмета, диференціює предмети за формою, помічає і вирізняє однакові та різні за формою предмети;

- знає назви кольорів, диференціює їх, наводить приклади.

Учень:


- помічає і вирізняє пестливі слова в чужому мовленні у процесі гри;

- знає лексику, що належить до певних тематичних груп;

- розрізняє предмети за їх властивостями.

Учень:


- розрізняє слова і звуки мовлення, виділяє певне слово з мовленнєвого потоку;

- визначає межі речення в усному мовленні;

- розрізняє слово і речення, ділить речення на слова;

- осмислює і запам’ятовує графічну модель речення, складає за схемами речення.

Учень:

- дотримується правил звуковимови, запам’ ятовує і правильно повторює за вчителем звуки, склади, слова;



- виконує завдання за зразком.

8




15

Вправи для розвитку зорового сприймання:

- називання предметів, порівняння їх за формою;

- порівняння предметів за величиною;

- порівняння предметів за їх ознаками: кольором, формою, величиною;

- просторове орієнтування: показ і називання предметів і їх зображення у певній послідовності;

- розмова про побачене під час прогулянки, екскурсії, про вихідний день.



8




ІІІ

Робота зі словом.

9




16

Робота зі словом:

- пестливі слова;

- слова , що стосуються професій, знарядь праці;

- слова, що належать до певних тематичних груп побутова техніка, машини, тварини, птахи, дерева);



- класифікація слів, що означають властивості предметів: колір, форма, смак, величина, матеріал.

8




17

Формування уявлень про особливості лічилок.

1




ІV

Речення.

16




18

Практичне ознайомлення з реченням. Виділення слова з мовленнєвого потоку, як самостійної смислової одиниці.

2




19

Встановлення меж речення в усному мовленні.

2




20

Поділ речення на слова.

2




21

Особливості побудови речення. Графічна модель речення з двох слів.

2




22

Складання речення, що відповідають даним графічним моделям.

2




23

Складання речення за опорними словами.

2




24

Складання речення за предметними та сюжетними малюнками.

2




25

Вивчення напам ‘ять віршів, загадок.

2




V

Розвиток усного мовлення.

10




26

Вправи на закріплення правильної вимови звуків:

- розрізнення понять звук – буква;

- проговорювання за вчителем складів, слів з двох-шести звуків;

- вправляння у вимові звуків;

- чітка вимова вивчених звуків, слів з ними.


8




27

Вимова в різному темпі швидкомовок зі звуками, вимову яких необхідно засвоїти. Правила мовленнєвого етикету .

2





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал