Пояснювальна записка Програму з української мови розроблено на основі Закону України Про загальну




Сторінка7/8
Дата конвертації16.01.2017
Розмір1.06 Mb.
ТипПояснювальна записка
1   2   3   4   5   6   7   8


Міжпредметні зв'язки. Односкладні й
неповні речення як виражальний засіб у
художніх творах (література). розрізняє неповні й незакінчені речення;
правильно
інтонує
неповні речення;
ставить правильно тире в неповних реченнях і обґрунтовує його використання;
знаходить
і
виправляє
пунктуаційні помилки на вивчені правила;
конструює односкладні речення вивчених видів, а також неповні речення;
правильно використовує їх у власному мовленні;
правильно
будує
текст на соціокультурну тему,
використовуючи виражальні можливості односкладних
і неповних речень.
6
5
Просте ускладнене речення.
Речення з однорідними членами
Однорідні
члени
речення
(із сполучниковим, безсполучниковим
і змішаним зв'язком).
Поширені
і непоширені однорідні члени речення.
Смислові відношення між однорідними членами речення (єднальні, протиставні, розділові). Речення з кількома рядами однорідних членів. Однорідні і неоднорідні означення. Узагальнювальні слова в ре- ченнях з однорідними членами
(повторення й поглиблення).
Правопис. Кома між однорідними членами речення.
Двокрапка й тире при узагальнювальних словах у реченнях з однорідними членами.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура мовлення. Правильна будова
речень із сполучниками не лише.., а й..;
як..., так і... Інтонація речень з
однорідними членами (зокрема із
узагальнювальними словами).
Міжпредметні зв'язки. Ряди різних за
характером слів у ролі однорідних членів
речення як засіб художньої виразності
(література).
Учень /учениця:
знаходить речення з однорідними членами
(непоширеними й поширеними),
із узагальнювальними словами, різними рядами однорідних членів у межах одного речення;
розрізняє однорідні і неоднорідні члени речення;
визначає смислові відношення між однорідними членами речення;
правильно ставить розділові знаки при однорідних членах речення й обґрунтовує їх;
знаходить
і
виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
правильно інтонує речення з однорідними членами;
аналізує й оцінює виражальні можливості речень з однорідними членами в різних стилях мовлення;
конструює речення, до складу яких входять однорідні члени з різними типами зв’язку між ними, зокрема з парними сполучниками, узагальнювальними словами при однорідних членах;
будує висловлення в різних стилях мовлення,
використовуючи виражальні можливості речень з однорідними членами в усному й писемному мовленні.

48
7
5
Речення із звертаннями, вставними
словами (словосполученнями,
реченнями).
Звертання непоширені і поширені.
Риторичне звертання. Вставні слова
(словосполучення, речення). Групи вставних слів і словосполучень за значенням.
Правопис. Розділові знаки при звертанні й вставних словах.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура
мовлення.
Використання
звертань і вставних слів (словосполучень,
речень) для передачі ставлення до
адресата. Синонімічність вставних слів і
речень у тексті. Інтонація речень із
звертаннями, вставними словами (сло-
восполученнями, реченнями).




Міжпредметні зв'язки. Використання
риторичних звертань у художньому творі
(література). Використання вставних слів
для зв'язку частин наукового тексту
(математика, фізика, історія та ін.)
Учень /учениця:
знаходить і розрізняє звертання, вставні слова (словосполучення, речення) у реченні;
аналізує й оцінює виражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами
(словосполученнями, реченнями) у тексті;
правильно визначає в тексті риторичні звертання й усвідомлює стилістичну роль їх;
ставить розділові знаки при звер- таннях, вставних словах
(словосполученнях, реченнях) ,
обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила;
конструює та інтонує правильно речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями);
використовує виражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами
(словосполученнями, реченнями) в усному й писемному мовленні.
8
13
Речення з відокремленими членами.
Поняття про відокремлення. Відокремлені
другорядні члени речення (також
уточнювальні).
Правопис. Розділові знаки при
відокремлених й уточнювальних членах
речення.

Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура мовлення й стилістика.
Правильна будова речень із
дієприкметниковими й дієприслівниковими
зворотами.
.
Інтонація речень із
відокремленими й уточнювальними
членами. Синонімічність простих речень
із відокремленими членами й складних
речень.


Міжпредметні зв'язки. Відокремлення
як засіб художнього зображення
(література); використання конструкцій
із відокремленням у текстах наукового
стилю (історія, географія, фізика, літера-
тура та ін.).
Учень /учениця:
знаходить
відокремлені й уточнювальні члени в реченні;
правильно розставляє розділові знаки при відокремлених
і уточнювальних членах речення й обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє допущені пунктуаційні й граматичні помилки;
правильно інтонує речення з відокремленими й уточнювальними членами речення;
аналізує й оцінює виражальні можливості речень
із відокремленими й уточнювальними членами в текстах різних стилів;
будує
висловлення в публіцистичному
й науковому стилях,
використовуючи виражальні можливості речень із відокремленими й уточнювальними членами речення в усному й писемному мовленні.
9
4
Повторення в кінці року відомостей про
Учень /учениця:

49 словосполучення й просте речення.
систематизує вивчені відомості зі синтаксису й пунктуації;
правильно використовує їх у власному мовленні;
доцільно застосовує виражальні можливості синтаксичних засобів для досягнення комунікативної мети.

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Cфери відношень
Тематика текстів
Теми висловлень учнів
Я і українська мова й література.
Я
і
Батьківщина
(її природа,
історія).
Я і національна культура
(звичаї, традиції, свята, культура взаємин, українська пісня).
Я і мистецтво
(традиційне й професійне)
Я і ти (члени родини, друзі, товариші ).
Найвидатніші постаті в українській культурі.
Письменники про українську мову.
Любов до природи.
Екологічний стан природи в
Україні.
Охорона довкілля.
«Червона книга».
Роль народних традицій, вірувань, релігії, християнської моралі, свят, міфології, фольклорної творчості, художньої літератури у формуванні світогляду українців.
Унесок українців у світову культуру.
Збагачення української культури духовними скарбами
інших народів.
Архітектурна традиція на теренах України.
Народна архітектура.
Найвизначніші архітектурні споруди в
Україні. Видатні українські архітектори.
Традиційна родинна обрядовість (народження дитини, ім’янаречення, кумівство, весілля тощо) та
її сучасна
«Мова – втілення думки.
Що багатша думка, то багатша мова
(М. Рильський)».
«Ми є. Були. І будем ми. Й
Вітчизна наша з нами»
(І.Багряний),
«Земля не вибачає байдужості».
«Людина створила культуру, а культура – людину»,
«Традиційні ремесла й промисли українців»,
«Володимирський собор – перлина українського церквобудування»,
«Покликання людини: пізнавати істину, творити добро, примножувати красу».
«Мистецтво як засіб творення особистості».
«Як я розумію дружбу»,
«Хто для мене є взірцем?».
Учень (учениця): сприймає, аналізує, оцінює прочитані чи почуті відомості й добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної комунікативної мети;
використовує
українську мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до Батьківщини й української природи, почуття гордості за свою країну, поваги до її історії, культури й
історичних пам’яток, сімейних цінностей, визнання цінності здоров’я свого й
інших, оптимізм у сприйманні світу;
усвідомлює
необхідність бути готовим і здатним дотримуватися морально-етичних норм стосовно дорослих і ровесників у школі,

50
Я як особистість трансформація.
Шляхи самопізнання й життєтворчості
«На світі той наймудріший, хто найдужче любить життя» (В.Симоненко) ,
«Що робить людину великою?». позашкільному житті, дома, суспільно корисній діяльності.


Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види загально-
навчальних
вмінь
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Організаційно- контрольні
Учень (учениця) самостійно:
усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної й життєтворчої діяльності;
планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;
здійснює намічений план за допомогою дібраних методів і прийомів;
оцінює проміжні й кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.
Загальнопізна- вальні
(інтелектуальні,
інформаційні)
Учень (учениця)

самостійно:

аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
порівнює, узагальнює, конкретизує їх;
робить висновки на основі спостережень;
виділяє головне з-поміж другорядного;
здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури,ресурсів Інтернету тощо);
здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі
Учень (учениця) самостійно:
уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;
прогнозує подальший розвиток певних явищ;
переносить раніше засвоєні знання й уміння в нову ситуацію;

51
помічає і формулює проблеми в процесі навчання й життєтворчості;
усвідомлює будову предмета вивчення;
робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;
добирає аргументи для його доведення;
спростовує хибні припущення й твердження.
Естетико-етичні
Учень (учениця)
помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
критично оцінює відповідність власних вчинків загальнолюдським моральним нормам, усуває помічені невідповідності цим нормам;
виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
усвідомлює обов’язок кожної людини творити добро словом і ділом,
готовий і здатний його виконувати.
9-й клас
(70 год, 2 год на тиждень)
(4 год. – резерв годин для використання на розсуд вчителя)
Мовленнєва змістова лінія

№ п\п
Кіль- кість годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1
16
(заг.)
Відомості про мовлення
Повторення й узагальнення вивченого про мовлення. Вимоги до мовлення.
Мовленнєва ситуація.
Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне й критичне; читання
(ознайомлювальне, вивчальне й переглядове). Стилі, типи мовлення (повторення).
Жанри мовлення: доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заява, автобіографія, резюме.
Учень /учениця:
систематизує вивчені відомості про види, форми мовлення, види мовленнєвої діяльності, різновиди аудіювання, читання, вимоги до мовлення, ситуацію спілкування, її складники, основні правила спілкування;
аналізує тексти вивчених типів, стилів і жанрів мовлення.
2



1













Види робіт
Сприймання чужого мовлення:

Аудіювання (слухання-
розуміння)
Різновиди аудіювання
(ознайомлювальне, вивчальне, критичне) текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.







Учень /учениця:
розуміє зміст, тему й основну думку висловлень
інших людей з одного прослуховування (тривалість звучання художніх текстів обсягом 800-900 слів 8-9 хв., інших стилів обсягом 700-800 слів– 7-8 хв.);
користується різними видами аудіювання
(ознайомлювальним, вивчальним, критичним) залежно від мовленнєвої ситуації, адекватно сприймаючи основну думку висловлення, особливості його будови й мовного оформлення;
визначає
причиново-наслідкові зв’язки, зображувально-виражальні засоби в складніших за сприйняттям порівняно з попередніми класами прослуханих текстах;

52



1



Читання мовчки і вголос
Читання мовчки текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.
Різновиди читання
(ознайомлювальне, вивчальне)
(повторення).
Сприймання на слух текстів, які містять прямо не виражену спонукальну інформацію.
Переглядове читання
(практично).

















Виразне
читання
вголос текстів різних типів, стилів, жанрів мовлення
(також різноманітних жанрів фольклору, вивчення деяких напам’ять або близько до тексту для збагачення власного мовлення).


складає план, конспект почутого;
оцінює почуте висловлення (його зміст, форму, будову й мовне оформлення).

Учень /учениця:
читає мовчки незнайомий текст (швидкість читання – 140-270 слів за хв.), складніший і більший за обсягом, ніж у попередніх класах;
розуміє й осмислює зміст прочитаного;
користується залежно від мовленнєвої ситуації відомими різновидами читання, зокрема переглядовим (розпізнає смислові групи слів у тексті на основі заголовка, ключових слів, малюнків, початкових фраз абзацу, виділяє й узагальнює факти в процесі читання, прогнозує зміст ще не прочитаної частини; переглядає тексти, більші за обсягом, ніж у попередніх класах, швидко знаходячи в них указані вчителем елементи тексту (розділові знаки, слова, частини тексту, виділені спеціальними шрифтами, цифри, виноски, кількість абзаців, довгих речень, певний розділ чи підрозділ тощо);
знаходить у тексті аргументи, використані для підтвердження двох чи більше поглядів, думок; прямо не виражену спонукальну
інформацію;
складає план, тези як способи запису прочитаного;
оцінює прочитане (зміст, форму, будову й мовне оформлення).
Учень /учениця:
виразно читає вголос знайомі, складніші за сприйняттям порівняно з попередніми класами, і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), відповідно до орфоепічних та
інтонаційних норм, виражаючи за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, мовного оформлення, авторський задум;
оцінює прочитаний вголос текст (його зміст, форму, будову й мовне оформлення);
3

Відтворення тексту:

Перекази за складним планом.
Говоріння:
Стислі перекази текстів наукового й публіцистичного стилів.
Вибірковий переказ тексту художнього стилю .
Учень /учениця:
переказує (усно й письмово) докладно, вибірково й стисло тексти художнього, наукового й публіцистичного стилів, підпорядковуючи висловлення темі й основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей прослуханих
і прочитаних текстів художнього, наукового й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного

53
Письмо:
Вибіркові перекази текстів наукового й художнього стилів
(на основі декількох джерел).
Докладний переказ тексту публіцистичного стилю з творчим завданням. переказу – 300-350 слів, стислого й вибіркового – у 1,5-2 рази більше), за самостійно складеним складним планом;
оцінює текст (його зміст, форму, мовне
оформлення й авторський задум).

4

Створення власних
висловлень:
Діалогічне мовлення:
Говоріння й письмо
Діалог, складений відповідно до пропонованої ситуації (офіційна й неофіційна розмова, діалог- домовленість), обговорення самостійно обраної теми, розігрування діалогу.













Монологічне мовлення:
Твори за складним планом.
Говоріння:
Твір-роздум у публіцистичному стилі мовлення на суспільну тему.
Доповідь на основі двох-трьох джерел на морально-етичну або суспільну теми в публіцистичному стилі.
Письмо:
Твір в публіцистичному стилі мовлення на морально-етичну тему.
Тези прочитаного (художнього твору, публіцистичної чи науково-пізнавальної статей).
Конспект почутого науково- навчального тексту.
Ділові
папери.
Заява.
Автобіографія. Резюме.
Учень /учениця:
складає, розігрує усний і письмовий діалог
(орієнтовно 12-14 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації, демонструючи певний рівень вправності в процесі діалогу
(стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо), додаючи або замінюючи окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;
обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи особисту позицію щодо обговорення її, знаходячи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, також і з власного життєвого досвіду, змінюючи власну думку в разі незаперечних контраргументів;
використовує репліки для стимулювання й підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуючись норм української літературної мови;
оцінює висловлення (його зміст, форму, будову й мовне оформлення).

Учень /учениця:
складає усні й письмові твори, тези, доповідь, конспект почутого, заяву, автобіографію, резюме, підпорядковуючи висловлення темі й основній думці, будуючи в логічній послідовності за самостійно скла- деним простим або складним планом, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлення, стилю й жанру мов- лення;
добирає й систематизує з різних джерел
(довідкової й художньої літератури, ресурсів
Інтернету тощо) матеріал для творів;
робить узагальнення й висновки;
додержується вимог до мовлення й основних правил спілкування;
знаходить і виправляє недоліки в змісті, будові й мовному оформленні власного й чужого висловлення;
оцінює текст (його зміст, форму , задум і мовне оформлення).

54
Міжпредметні зв'язки. Виступ проблемного характеру на літературну тему (література); цитатний план, тези літературно-критичних статей, окремих розділів їх і розділів підручників
(література, історія, географія та ін.).

Мовна змістова лінія

№ п\п
Кіль- кість годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1
50
(заг.)
1
Вступ
Українська мова серед інших мов.
Розвиток української мови.
Учень /учениця:
усвідомлює здійснення процесу й результату розвитку української мови в ході історичного становлення українського суспільства та його культури, місце української мови серед інших мов;
визначає функції мови в житті суспільства.
2 3
Повторення вивченого у 8 класі.
Просте неускладнене й ускладнене
речення
Правопис. Основні правила правопису
(за вибором учителя).
Учень /учениця:
знаходить у тексті просте речення й розрізняє його види;
визначає його істотні ознаки;
правильно ставить розділові знаки в простому реченні й обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє пунктуаційні
помилки на вивчені правила;
складає усні й письмові висловлення на самостійно визначену соціокультурну тему, використовуючи вивчені виражальні можливості мовних засобів простого речення.
3 5
Синтаксис. Пунктуація
Пряма й непряма мова (повторення
й поглиблення). Заміна прямої мови непрямою.
Цитата як спосіб передачі чужої мови.
Діалог.
Розділові знаки при прямій мові й діалозі.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура мовлення й стилістика.
Синонімічність
різних
способів
передачі прямої мови. Інтонація речень
із прямою мовою, діалогом.






Міжпредметні
зв'язки.
Мова
персонажа в діалозі та словах автора
(література).

Учень /учениця:
усвідомлює поняття «пряма й непряма мова» як способи передачі чужого мовлення;
знаходить речення з прямою й непрямою мовою, з цитатами, репліками діалогу;
визначає їх особливості, виражальні можливості;


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал