Пояснювальна записка Програму з української мови розроблено на основі Закону України Про загальну




Сторінка6/8
Дата конвертації16.01.2017
Розмір1.06 Mb.
ТипПояснювальна записка
1   2   3   4   5   6   7   8
Міжпредметні зв’язки. Використання
вигуків як засобу виразності в художніх
творах (література).
Учень /учениця:
знаходить вигуки в реченні;
відрізняє їх від часток;
правильно
пише вигуки з орфограмами й розставляє розділові знаки при них, пояснює написання
їх;
аналізує тексти щодо ролі в них вигуків; доречно використовує вигуки у власному мовленні.

39 1
1 2
Узагальнення й систематизація
вивченого про частини мови, правопис
їх і використання в мовленні.
Учень /учениця:
визначає в реченні всі частини мови, називаючи граматичні ознаки
їх; правильно пише й пояснює
орфограми; самостійно помічає й виправляє
помилки в усному й писемному мовленні.

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Cфери відношень
Тематика текстів
Теми висловлень учнів
Я і українсь- ка мова й література.
Я
і
Батьківщина
(її природа,
історія).
Я і національна культура
(звичаї, традиції, свята, культура взаємин, українська пісня).
Я і мистецтво
(традиційне й професійне).
Я і ти (члени родини, друзі, товариші ).
Я і ми
(класний
Мова
– скарбниця духовності народу.
Формування української народності.
Речові пам’ятки слов’ян, писемні джерела про слов’ян.
Людина й природа.
Різноманітність флори й фауни в Україні й на
Землі.
Екологічна культура людини.
Матеріальна й духовна культура східних слов’ян.
Культура Київської Русі.
Звичаї й традиції рідного краю.
Українське образотворче мистецтво.
Малярство.
Іконопис.
Народний живопис.
Народна скульптура. Шевченко – художник.
Родинні виховні традиції українців. Взаємини між чоловіком
і жінкою.
Народні пісні, приказки й
«Мова – цілюще народне джерело», «Щире слово, добре діло душу й серце обігріло».
«Минуле свого краю завжди хвилює», «Найкраща вчителька нації – історія»,
«Вісники старовини», «Роль природи в житті людини»,«Знати, щоб оберігати». «Мій обов'язок перед природою».
«Відгомін минулого».
«Наші обереги»
«Моя улюблена пісня»
«Прекрасне в моєму житті»
«Крашанка і писанка».
«Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…»
(В.Коломієць), «Шануй
Учень
/учениця:
сприймає, аналізує, оцінює прочитані чи почуті відомості й добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної комунікативної мети;
використовує
українську мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до
Батьківщини, української природи, почуття гордості за свою країну, поваги до її
історії, культури й історичних пам’яток, сімейних цінностей, визнання цінності

40 колектив, народ, людство)
Я як особистість прислів’я про родинно- сімейні стосунки. Друзі сім’ї й мої друзі. Моральні цінності й чесноти людини
(порядність, чесність, доброта, гідність, скромність тощо).
Покликання людини – пізнавати істину, творити добро, примножувати красу, оберігати рідну природу. батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько».
«Україна – наш спільний дім».
«Людина – найвеличніша з усіх істот»,
«Мій життєвий вибір»,
«Любіть землю! Любіть працю на землі»
(О.Довженко). здоров’я свого й
інших, оптимізм у сприйманні світу;
усвідомлює
необхідність бути готовим і здатним до дотримуватися морально- етичних норм стосовно дорослих і ровесників у школі, позашкільному житті, дома, суспільно корисній діяльності.


Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види загально-
навчальних
умінь
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Організаційно- контрольні
Учень /учениця самостійно чи за допомогою вчителя:
усвідомлює й визначає мотив і мету власної пізнавальної й життєтворчої діяльності;
планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;
здійснює визначений план;
оцінює проміжні й кінцеві результати, робить відповідні корективи.
Загальнопізна- вальні
(інтелектуальні,
інформаційні)
Учень /учениця самостійно чи за необхідною допомогою вчителя:

аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
порівнює, узагальнює, конкретизує їх;
робить висновки на основі спостережень;
виділяє головне з-поміж другорядного;
здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо),
здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі
Учень /учениця самостійно:

уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;
прогнозує подальший розвиток певних явищ;
переносить раніше засвоєні знання й уміння в нову ситуацію;
помічає й формулює проблеми в процесі навчання й життєтворчості;

41
усвідомлює будову предмета вивчення;
робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;
добирає аргументи для його доведення;
спростовує хибні припущення й твердження.
Естетико-етичні Учень /учениця:
помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
критично оцінює відповідність власних вчинків загальнолюдським моральним нормам, усуває помічені невідповідності;
виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
усвідомлює й намагається творити добро словом і ділом.

8-й клас
(70 год, 2 год. на тиждень)
(4 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)
Мовленнєва змістова лінія

№ п\
п
Кіль- кість годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1
16
(заг.)
Відомості про мовлення
Повторення відомостей про текст, стилі, жанри й типи мовлення, вимоги до мовлення, ситуацію спілкування; засоби міжфразового зв’язку в тексті.
Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне, критичне.
Особливості будови опису місцевості, пам'яток історії й культури.
Жанри мовлення: оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект прочитаного, протокол, витяг
із протоколу,
інтерв
’ю, особливості будови їх.
Учень /учениця:
усвідомлює такі поняття, як види, форми мовлення, вимоги до мовлення, складники ситуації спілкування;
розрізняє різновиди аудіювання й читання;
аналізує текст, основні ознаки його й будову;
визначає загальні мовні засоби міжфразового зв’язку (повторення й
узагальнення знань);
розрізняє стилі (розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний), сферу використання
їх, типи (розповідь, опис місцевості, пам’яток історії і культури, роздум) і жанри мовлення
(оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект, протокол, витяг із протоколу,
інтерв’ю);
виявляє стилістичні помилки в тексті й виправляє їх.
2 1
Види робіт
Сприймання чужого мовлення:
Аудіювання (слухання-розуміння)
Слухання-розуміння текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, публіцистичного, наукового; типів: розповідь, опис (зокрема опис місцевості, пам’яток
історії й культури), роздум; жанрів мовлення
(оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, вірш, байка), різноманітні
Учень /учениця:
розуміє фактичний зміст, тему та основну думку висловлень інших людей з одного прослуховування (розповіді, лекції, повідомлення, телепередачі та
ін.), стежачи за особливостями змісту й мовного оформлення їх (тривалість звучання художнього тексту 700-800 слів 7-8 хв., інших стилів обсягом 600-
700 слів – 6-7 хв.);
визначає причиново-наслідкові зв’язки, зображувально-виражальні засоби в

42 1 жанри фольклору.
Сприймання на слух текстів, які містять аргументацію для підтвердження двох чи більше поглядів, думок; також прямо виражену спонукальну інформацію.


























Читання мовчки і вголос
Читання мовчки текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, наукового, публіцистичного; типів: розповідь, опис
(зокрема опис місцевості, пам’яток
історії й культури), роздум; жанрів мовлення
(оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітних жанрів фольклору.
Сприймання в прочитаному тексті різноманітної аргументації під час обговорення певної проблеми; також прямо вираженої спонукальної
інформації.
Вивчальне читання (практично).
Робота з книжкою: передмова в книжці.



текстах, складніших за змістом, ніж у попередніх класах;
користується залежно від мети й мовленнєвої ситуації різновидами слухання: ознайомлювальним (розуміє загальний зміст повідомлення),
вивчальним (усвідомлює всі елементи почутого й запам’ятовує їх, розрізняє основну і другорядну інформацію),
критичним
(творчо, критично формулює власні судження);
визначає
зображувально-виражальні засоби тексту (зокрема помічає мовні засоби, що забезпечують зв’язність тексту); аргументи, використані в тексті для підтвердження двох чи більше поглядів, думок; прямо виражену спонукальну інформацію в тексті;
формулює висновки щодо сприйнятого;
оцінює прослухане, співвідносячи його
із задумом мовця, власним життєвим досвідом).

Учень /учениця:
читає мовчки незнайомий текст, складніший і довший, ніж у попередніх класах (швидкість читання – 130-240 слів за хв.);
користується залежно від мети й мовленнєвої ситуації вивчальним різновидом читання
(глибоко проникаючи в зміст тексту, розуміє взаємозв’язок, послідовність його композиції,з’ясовує незрозумілі фрази, дає власні визначення, максимально повно охоплює нову інформацію, визначає основне й другорядне в тексті, причиново-наслідкові зв’язки між явищами);
розрізняє в тексті прямо виражену спонукальну інформацію, різноманітну аргументацію;
робить короткі записи (план, тематичні

43







Виразне читання вголос художніх, наукових, публіцистичних, ділових
текстів, що належать до таких жанрів мовлення: стаття, оповідання, повість, нарис, п’єса, замітка, легенда, байка, вірш, пісня, прислів’я й приказки
(вивчення деяких напам’ять або близько до тексту). виписки, конспект) у процесі читання;
ставить самостійно запитання під час читання й шукає на них відповідь;
оцінює прочитане з погляду змісту, форми, авторського задуму й мовного оформлення.
Учень /учениця:
виразно
читає вголос знайомі
(складніші за сприйняттям, ніж у попередніх класах) і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), відповідно до орфоепічних та
інтонаційних норм, виражаючи за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторський задум;
оцінює прочитаний уголос текст із погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення.
3
Відтворення тексту:

Перекази за складним планом.
Говоріння:
Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток
історії й культури в художньому стилі.
Стислий переказ тексту публіцистичного стилю (зокрема на основі прослуханих телепередач).
Письмо:
Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.
Докладний переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток
історії й культури в публіцистичному стилі.
Учень /учениця:
переказує докладно, вибірково й стисло
(усно чи письмово) прослуханий або прочитаний текст художнього й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 250-300 слів, стислого й вибіркового – в 1,5-2 рази більше), підпорядковуючи висловлення темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму, уникає стилістичних помилок;
знаходить і виправляє недоліки в змісті, будові й мовному оформленні висловлення;
оцінює текст щодо його змісту, форми, авторського задуму й мовного
оформлення.

4
Створення власних висловлень
Діалогічне мовлення:
Говоріння й письмо
Діалог, складений на основі телепередач, дібраних запитань за текстом, як обмін думками, повідомлення, відповідно до створеної в класі ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів, дискусійного характеру, розігрування
Учень /учениця:
складає усний і письмовий діалог
(орієнтовно 10-12 реплік для двох учнів) як обмін думками, повідомлення на основі самостійно дібраних запитань за текстом, прослуханих телепередач, що містять розповідь чи роздум дискусійного характеру;
додає чи змінює окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації

44 його в різних стилях мовлення. спілкування;
підтримує діалог, використовуючи репліки для стимулювання, формули мовленнєвого етикету, демонструючи певний рівень вправності в процесі діалогу
(стислість, виразність, доречність тощо), дотримуючись норм української літературної мови;

Монологічне мовлення:
Твори за складним планом.
Говоріння:
Твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.
Твір-опис пам'яток історії й культури за картиною в публіцистичному стилі.
Повідомлення на тему про мову, що потребує зіставлення й узагальнення матеріалу в науковому стилі.
Письмо:
Твори-описи місцевості (вулиці, села, міста), пам'яток історії й культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.
Конспект прочитаного науково- навчального тексту; тематичні виписки.
Інтерв’ю в публіцистичному стилі.
Ділові папери. Протокол. Витяг із протоколу.
обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи особисту думку щодо обговорення її, використовуючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, із власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів співрозмовника;
оцінює текст (його зміст, форму, будову й мовне оформлення).
Учень /учениця:
складає усні й письмові твори (за складним планом, обираючи відповідний ситуації спілкування й комунікативному завданню стиль мовлення
(розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно- діловий), використовуючи різні типи мовлення
(зокрема твір-опис місцевості, твір-опис пам'яток історії й культури) і жанр мовлення (конспект прочитаного, тематичні виписки,
інтерв’ю, протокол, витяг
із протоколу);
використовує засоби образності в тексті, передає причиново-наслідкові зв’язки;
додержується основних вимог до мовлення й правил спілкування;
знаходить і виправляє недоліки в змісті, будові, мовному оформленні власного й чужого висловлення;
оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).
Міжпредметні зв'язки. Роздуми з елементами аналізу художнього твору, письмова порів- няльна й групова характеристика літературних героїв (література).

Мовна змістова лінія

№ п\п
Кіль- кість годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1
50
(заг.)

1

Вступ
Мова—найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу.
Учень /учениця:
усвідомлює значення мови як найважливішого засобу пізнання, спілкування і впливу.

45
2
3
Повторення та узагальнення вивченого

Лексикологія. Фразеологія.
Основні правила правопису (за вибором учителя).
.
Учень /учениця:
використовує вивчені поняття у власних висловленнях;
аргументує належність слова до певної групи лексики;
використовує доречно в мовленні вивчені групи лексики, фразеологізми;
користується словниками різних видів.

3
4
Синтаксис. Пунктуація
Словосполучення й речення.
Словосполучення.
Будова й види словосполучень за способами вираження головного слова.
Речення. Речення прості й складні (повторення), двоскладні та односкладні
Внутрішньопредметні зв’язки:
Граматика.
Спостереження
за
використанням вивчених частин мови в
ролі головного й залежного слова.
Граматична
помилка
та

умовне
позначення її (практично).
Культура
мовлення.
Практичне
засвоєння
словосполучень,
у
яких
допускаються помилки у формі залежного
слова;
синонімічність
словосполучень
різної будови,зворотний порядок слів як
засіб виразності мовлення.



Міжпредметні зв'язки. Інверсія в худож-
ньому творі (література).
Учень /учениця:
розрізняє поняття синтаксис й пунктуація, головне й залежне слово в словосполученні;
будує речення різних видів;
аналізує й оцінює виражальні можливості словосполучень
і речень різних видів;
правильно
ставить
розділові знаки;
обґрунтовує використання їх за допомогою вивчених правил;
конструює словосполучення
і речення різних видів, а також синонімічні;
редагує тексти, надаючи їм більшої виразності за допомогою вивчених мовних засобів;
використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні.


46
4
8
Просте речення.
Двоскладне речення.
Головні і другорядні члени речення
Підмет і присудок. Способи вираження підмета. Простий і складений присудок
(іменний і дієслівний). Способи вираження присудка. Узгодження головних членів речення.
Речення поширені і непоширені
(повторення). Порядок слів у реченні.
Логічний наголос.
Означення, додаток і обставини як
другорядні члени речення (повторення).
Прикладка як різновид означення.
Види обставин (за значенням), способи вираження їх. Порівняльний зворот

Правопис: Тире між підметом і присудком.
Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки.
Виділення порівняльних зворотів комами.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура мовлення й стилістика.
Дотримання порядку слів у реченні, логічного наголосу.
Правильне використання форм присудка при підметі, вираженому словосполученням або складноскороченим словом. Стилістична роль означень і порівняльних зворотів у художньому мовленні.






Міжпредметні зв'язки. Епітет і порівнян- ня як художні прийоми (література).
Учень /учениця:
розрізняє головні і другорядні члени речення;
визначає види присудків, обставин у реченнях, прикладку як різновид означення, способи вираження
підмета, присудка й обставин;
пише прикладки відповідно до орфографічних норм і обґрунтовує написання;
правильно
ставить
розділові знаки між підметом, присудком і при порівняльних зворотах;
обґрунтовує їх за допомогою вивчених правил;
знаходить
і
виправляє
орфографічні та
пунктуаційні помилки на вивчені правила;
інтонує правильно речення різних видів, беручи до уваги й логічний наголос для передачі різних змістових та емоційних відтінків значення;
аналізує
будову простого двоскладного речення, будову тексту, засоби зв’язку речень у ньому;
оцінює виражальні можливості простого двоскладного речення в текстах різних стилів;
удосконалює будову розповідного тексту з елементами опису для зацікавлення слухачів, використовуючи засоби зв’язку речень у тексті;
правильно будує висловлення на певну соціокультурну тему,
використовуючи вивчені засоби зв’язку речень;
створює тексти різних стилів і типів, використовуючи синонімічні конструкції.
5 7
Односкладне речення.
Односкладні прості речення з головним членом у формі присудка (означено- особові, узагальнено-особові, неозначено- особові, безособові) і підмета (називні).
Односкладне речення як частина складного речення.
Повні й неповні речення. Незакінчені речення, стилістичні функції їх.
Правопис.
Тире в неповних реченнях.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Учень /учениця:
розрізняє односкладні й неповні речення, виділяє їх з-поміж інших видів речень;
визначає види односкладних речень (також у складних реченнях);
оцінює виражальні можливості й роль односкладних і неповних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів;

47
Культура мовлення.
.

Речення двоскладні і односкладні різних
видів як синтаксичні синоніми. Уживання
в описах називних речень для позначення
часу й місця.
Використання неповних речень у діалозі, а
також у складних реченнях для уникнення
невиправданих
повторень.
Правильне
інтонування неповних речень.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал