Пояснювальна записка Програму з української мови розроблено на основі Закону України Про загальну




Сторінка3/8
Дата конвертації16.01.2017
Розмір1.06 Mb.
ТипПояснювальна записка
1   2   3   4   5   6   7   8
ОРФОЕПІЯ
Фонетична транскрипція (повторення).
Вимова префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-, пре-
, при-, прі-.

Правопис. Позначення м’якості приголосних на письмі ь та літерами і, є,
ю , я .
Правила вживання ь (повторення й
поглиблення).
Правила вживання апострофа. Правильна вимова й написання слів з апострофом.
Учень /учениця:
розпізнає
у словах
і словосполученнях
явища уподібнення, спрощення, чергування;
вимовляє приголосні звуки відповідно до орфоепічних норм;
правильно
пише слова з вивченими орфограмами й обґрунтовує їх;
користується
орфографічним словником;
знаходить
і
виправляє орфоепічні й орфографічні помилки на вивчені правила;
складає речення й мікротексти із засвоєними новими словами, афоризмами;
виступає з усним чи письмовим повідомленням на певну соціокультурну тему, використовуючи виражальні засоби мови для висловлення емоційно-ціннісного ставлення до світу.

16
Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків.
Написання слів, що увійшли в українську мову з інших мов (слова іншомовного походження): літери и, і; уживання ь й апострофа; подвоєння букв у загальних і власних назвах.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура мовлення. Засвоєння складних
випадків слововживання.

10 8
Лексикологія
Лексичне значення слова. Однозначні і багатозначні слова (повторення).
Використання багатозначних слів у пря- мому й переносному значеннях
(повторення). Лексична помилка
(практично).
Загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова.
Тлумачний словник.
Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми (повторення й
поглиблення). Пароніми (практично).
Ознайомлення зі словниками антонімів, синонімів, паронімів.
Словник іншомовних слів.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Культура мовлення. Використання слів
відповідно до значення їх. Доцільність
використання
слів
із
переносним
значенням, синонімів як засобу зв'язку
речень у тексті. Уживання синонімів для
уникнення невиправданих повторів слів.
Засвоєння
складних
випадків
слововживання.


Міжпредметні зв'язки. Епітети, порів-
няння, синоніми, характерні для усної
народної творчості (література).
Учень /учениця:
усвідомлює,
що вивчає лексикологія;
визначає належність слів до певної лексичної категорії:
(однозначні
і багатозначні, загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова, групи слів за значенням;
оцінює роль їх у тексті;
пояснює (у нескладних випадках) значення відомих слів, походження
їх, значення прислів’їв, приказок, крилатих висловів;
користується
тлумачним, словниками синонімів, антонімів, словником іншомовних слів;
добирає з-поміж синонімів антонімів найбільш відповідні контексту;
редагує тексти з лексичними помилками;
усвідомлює й
аргументує різницю між лексичним
і граматичним значенням слова;
використовує
виражальні можливості вивчених лексичних засобів у власному мовленні.

11 9
Будова слова. Орфографія
Основа слова (корінь, суфікс, префікс) і закінчення — значущі частини слова
(повторення і поглиблення відомостей).
Спільнокореневі слова й форми слова.
Незмінні і змінні слова.
Правопис

значущих частинах слова
(повторення). Написання префіксів пре-,
при-, прі-.
Учень /учениця:
виділяє в слові всі його значущі частини;
розрізняє форми слова й спільнокореневі слова, змінні і незмінні слова;
правильно пише й обґрунтовує слова з вивченими орфограмами;
знаходить
і
виправляє

17
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія.
Засвоєння
нових
слів
(зокрема власне українських), прислів’їв,
крилатих висловів.
Граматика. Особливості будови вивчених
частин мови.
Культура мовлення.

Використання в
мовленні слів із суфіксами й префіксами,
що
надають
тексту
емоційного
забарвлення й виразності. Спільнокореневі
слова як засіб зв'язку речень у тексті.
Уникнення
помилок,
пов'язаних
із
невиправданим
уживанням
спільнокореневих слів. Засвоєння складних
випадків слововживання.
Текст
(риторичний
аспект).
Удосконалення
вмінь
знаходити
інформацію до обраної теми, аналізувати
її,
виділяти
головне
і
другорядне,
добирати ключові слова для висловлення,
розташовувати їх у логічній послідовності
відповідно до задуму. орфографічні помилки на вивчені правила, а також лексичні помилки;
складає речення й мікротексти з використанням слів із суфіксами й префіксами, що надають тексту емоційного забарвлення й виразності;
оцінює стилістичні функції суфіксальних і префіксальних слів, використаних у тексті;
створює висловлення відповідно до задуму, упорядковуючи дібрані відомості в логічній послідовності, використовуючи ключові слова й речення,
надаючи виразності мовному оформленню.
12 6
Повторення й узагальнення в кінці року
Синтаксис і пунктуація.
Лексикологія.
Будова слова й орфографія.
Фонетика й графіка.
Орфоепія й орфографія.
Учень /учениця:
повторює вивчені відомості;
класифікує й систематизує їх;
узагальнює поняття, закономірності, правила й винятки з них.

Соціокультурна змістова лінія
Орієнтовний зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Cфери відношень
Тематика текстів
Теми висловлень учнів
Я і українська мова й література.
Я
і
Батьківщина (її природа,
історія)
Українська мова – один із найважливіших складників української культури.
Дивовижний світ української природи. Єдність з рідною природою в різні пори року.
Історичне минуле України на різних етапах розвитку українського народу. Історія мого міста, села – частина історії
України. Запорізьке козацтво в українській
історії й національній самосвідомості.
Герої доби козацтва.
«Мова – найцінніший скарб, мудра берегиня народу».
«Чому треба берегти рідну мову».
«З чого починається
Батьківщина».
«Чому необхідно знати свою
історію».
Учень (учениця): сприймає, аналізує, оцінює прочитані чи почуті відомості, добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної комунікативної мети, зокрема
використовує
українську мову як засіб формування

18
Я і національна культура
(звичаї, традиції, свята, культура взає- мин, українська пісня).
Я і мистецтво
(традиційне й професійне).
Я і ти (члени родини, друзі, товариші ).
Я і ми (класний колектив, народ, людство)
Я як особистість
Національна державна символіка
України.
Культурна спадщина України.
Коріння української культури.
Залишки Трипільської культури.
Національні звичаї, традиції, обряди й свята – віковічні духовні засади розвитку народу.
Багатство народної символіки.
Народне українське мистецтво - вищий вияв творчого генія народу. Народні митці України.
Родинно-побутова культура: структура, функції сім’ї, глибока й всеперемагаюча материнська, батьківська любов до дітей, шанобливе ставлення до бабусі й дідуся, родичів, прив’язаність до отчого дому.
Моя школа, мій клас. Значення колективізму.
Український народ. Людська спільнота.
Покликання людини. Творче, самобутнє світобачення кожної особистості, реалізація
її творчого потенціалу. Видатні українці.
«Не хлібом єдиним живе людина»,
«Народна пісня – душа народу».
«Краса врятує світ»,
«Моя зустріч із прекрасним».
«Ой роде наш красний», «Вірний приятель – то найбільший скарб».
«Шкільна родина»,
«Я – українець
(українка)».
«Ким я хотів(ла) б бути і стати й чому?», «Які риси характеру я хочу в собі виховати?». ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до
Батьківщини, української природи, почуття гордості за свою країну, поваги до її
історії, культури та історичних пам’яток, сімейних цінностей, визнання цінності здоров’я свого й
інших, оптимізм у сприйманні світу;
усвідомлює
необхідність бути готовим і здатним дотримуватися морально- етичних норм стосовно дорослих і ровесників у школі, позашкільному житті, дома, суспільно корисній діяльності.

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види загально- навчальних умінь
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Організаційно- контрольні
Учень (учениця) за допомогою вчителя:
визначає мету власної пізнавальної діяльності;
планує діяльність для досягнення мети;
реалізує визначений план;
оцінює здобутий результат.
Загальнопізна- вальні
Учень (учениця) за необхідною допомогою вчителя:
аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;

19
(інтелектуальні,
інформаційні)
порівнює, узагальнює їх;
виділяє головне з-поміж другорядного;
здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі
Учень (учениця) за певною допомогою вчителя:
уявляє словесно описані предмети і явища;
переносить раніше засвоєні знання й уміння в нову ситуацію;
помічає й формулює проблему в процесі навчання;
усвідомлює структуру предмета вивчення;
робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;
добирає аргументи для його доведення (у нескладних випадках).
Естетико-етичні
помічає красу в мовних явищах, явищах природи, мистецтві, вчинках і звершеннях людей;
спроможний критично оцінювати власні вчинки.

20
6 клас
(122 год, 3,5 год на тиждень)
(6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)
Мовленнєва змістова лінія
№ п\п
Кіль- кість годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1
23
(заг.)
Відомості про мовлення
Повторення й поглиблення вивченого про мовлення. Загальне уявлення про ситуацію спілкування та складники її: адресат мовлення, адресант мовлення, тема та основна думка висловлення, мета й місце спілкування (практично).
Повторення вивченого про текст, основні ознаки його, особливості будови тексту, використання мовних засобів зв’язку між частинами його, Основні джерела матеріалу для твору (практично).
Складний план тексту; простий план власного висловлення.
Повторення відомостей про стилі мовлення. Поняття про офіційно- діловий стиль.
Повторення вивченого про типи мовлення.
Особливості будови опису природи й приміщення.
Сполучення в одному тексті різних типів мовлення (розповіді й опису, розповіді з елементами роздуму).
Жанри мовлення: оповідання, план роботи, оголошення, особливості будови їх.
Учень /учениця:
розпізнає текст, особливості його будови
(вступну частину, основну частину, закінчення);
визначає ситуацію спілкування, складники її;
розрізняє стилі (розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий) мовлення, сферу використання їх, типи (розповідь, опис приміщення й природи, роздум) і жанри мовлення (оповідання, план роботи, оголошення), особливості будови
їх; збирає матеріал до твору із указаних джерел і систематизує його;

2.

2
















Види робіт
Сприймання чужого мовлення:
Аудіювання (слухання-розуміння)
Аудіювання текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до таких стилів: розмовного, художнього, офіційно- ділового, наукового; типів: розповідь, опис (зокрема опис приміщення й природи), роздум; жанрів мовлення: оповідання, стаття, вірш, казка, байка, легенда, переказ, пісня; загадка, прислів’я, приказки.
Сприймання під час читання авторської оцінки
інформації, прямо вираженої в тексті.

Учень /учениця:
розуміє
з одного прослухування фактичний зміст висловлень інших людей (розповіді, лекції, повідомлення тощо), стежить за змістом мовлення та його особливостями
(тривалість звучання незнайомих художніх текстів обсягом 500-600 слів 5-6 хв., текстів
інших стилів обсягом 400-500 (також офіційно-ділового) – 4-5 хв.;
розв’язує тестові завдання і відповідає на запитання за змістом тексту;
визначає тему й основну думку, причиново-наслідкові зв’язки, основну і другорядну інформацію, зображувально- виражальні засоби тексту;

21

















2

















Читання мовчки і вголос
Читання

мовчки текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно- ділового, наукового; типів: розповідь, опис (зокрема опис приміщення й природи), роздум; жанрів мовлення: оповідання, стаття, п’єса, вірш, казка, байка, легенда, переказ, пісня; загадка, прислів’я, приказки.




Виразне читання вголос художніх, ділових, науково-популярних
текстів, що належать до таких жанрів мовлення, як оповідання, стаття, п’єса, казка, байка, прислів’я, приказки, загадки.
ділить текст на частини, знаходить указані вчителем частини тощо;

розрізняє емоційно-оцінну інформацію, прямо виражену в тексті; частини тексту за поданим простим планом;
оцінює особливості змісту й форми прослуханого тексту;
висловлює ставлення до змісту й критично формулює власні судження.
Учень /учениця:
читає мовчки відповідно до його віку незнайомі тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення зі швидкістю 110-180 слів за хв.;
переглядає більші за обсягом тексти, ніж у попередніх класах, швидко знаходячи в них указані вчителем елементи тексту й змісту (виділені спеціальним шрифтом слова, розділові знаки, виноски, кількість абзаців на сторінці тощо, пряму мову й діалог, порівняння, висновки, ключові слова, пропущені слова тощо), основну і другорядну інформацію;
осмислює й запам'ятовує найважливіші змістові віхи прочитаного; аналізує структуру тексту, виділяючи в ньому мікротеми; добирає до них заголовки;
будує складний план тексту;
оцінює прочитаний текст із погляду новизни його змісту, виразності мовного оформлення тощо;
висловлює своє ставлення до змісту прочитаного тексту, критично формулюючи власні судження.

Учень /учениця:
читає вголос знайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення
(складніші порівняно з попереднім класом), з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.);
ділить речення на смислові відрізки, виділяє голосом ключові слова, ураховуючи ситуацію спілкування;
оцінює прочитаний вголос текст (його зміст, форму, будову й мовне оформлення);


22 3
Відтворення тексту:

Перекази за простим і складним планом.
Говоріння:
Докладний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами опису природи.
Вибірковий переказ тексту наукового стилю з елементами роздуму.
Письмо:
Докладні перекази художніх текстів розповідного характеру з елементами опису приміщення й тексту-роздуму.
Вибірковий переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами опису природи.
Учень /учениця:
переказує докладно й вибірково (усно й письмово) почуті й прочитані тексти художнього й наукового стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 150-
200 слів, вибіркового – орієнтовно 250-
300 слів) за самостійно складеним простим чи складним планом, підпорядковуючи висловлення темі та основній думці, з дотриманням композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму;
помічає й виправляє недоліки у своєму й чужому мовленні;
оцінює текст (його зміст, форму, будову мовне оформлення).
4
Створення власних висловлень:
Діалогічне мовлення:
Говоріння й письмо
Діалог, складання й розігрування його відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної з особистими враженнями від певних подій, спостереженнями, обміном думками, життєвим досвідом учнів, етикетного характеру.










Монологічне мовлення:
Твори за простим планом.
Говоріння:
Твори-описи приміщення й природи на основі особистих вражень у художньому стилі.
Учень /учениця:
складає й розігрує усні й письмові
діалоги певного обсягу (орієнтовно 7-8 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації спілкування, запитань, досягаючи комунікативної мети;
дотримується норм української літературної мови;
висловлює особисту позицію щодо обговорюваної теми, дотримуючись правил спілкування, уживає прислів’я й приказки для висновків та узагальнень;
оцінює текст (його зміст, форму, будову й мовне оформлення);
добирає й систематизує для самостійних висловлень матеріал на основі різних інформаційних джерел
(зокрема й ресурсів Інтернету).

Учень /учениця:
складає усні й письмові твори за
простим планом, обираючи відповідний до ситуації спілкування


23
Твір-оповідання за жанровою картиною.
Повідомлення на лінгвістичну тему в науковому стилі.
Письмо:
Твір-опис природи за картиною в художньому стилі.
Твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі.
Твір-оповідання на основі побаченого.
Ділові папери. План роботи.
Оголошення.
стиль мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий); тип мовлення (твір-опис приміщення й природи, твір-роздум про вчинки людей), жанри мовлення (оповідання на основі побаченого, повідомлення, план роботи, оголошення), мовні засоби, ураховуючи особливості ситуації спілкування, відповідно до заданої будови (вступна частина, основна частина, закінчення), комунікативного завдання;
додержується вимог до мовлення й основних правил спілкування;
помічає й виправляє недоліки у своєму й чужому мовленні;
оцінює текст (його зміст, форму, будову й мовне оформлення).
Міжпредметні зв'язки. Інтер'єр і пейзаж у літературному творі; усна характеристика літературного героя; письмовий відгук про невеликий твір (література); переказ текстів наукового стилю (історія, природознавство); усні роздуми на математичні теми
(математика); усний опис змісту й художніх засобів творів живопису, які зображують
інтер'єр, пейзаж; усна розповідь за змістом жанрової картини про вчинки людей; теплі і холодні кольори; властивості, кольорове багатство довкілля (образотворче мистецтво).
Мовна змістова лінія
№ п\п
Кіль- кість годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

1

Вступ.
Краса і багатство української мови

Учень /учениця:
знає засоби милозвучності української мови;
знаходить у тексті їх;
використовує у власному мовленні;
усвідомлює естетичну цінність української мови.

2
6
Повторення, узагальнення й
поглиблення вивченого
Словосполучення і речення. Головні члени речення.
Просте речення.
Звертання, вставні слова, однорідні члени речення в простому реченні. Складне речення. Пряма мова. Діалог.
Правопис.
Розділові знаки в простому реченні.
Розділові знаки в складному реченні і при прямій мові й діалозі.
Правопис префіксів, суфіксів, голосні в коренях і на межі значущих частин слова та основ.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Учень /учениця:
розрізняє словосполучення й речення, прості і складні речення, типи й стилі мовлення;
визначає головне і залежне слово в словосполученні, головні
і другорядні члени речення, типи й стилі мовлення;
знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
називає частини мови, якими вони виражені;
розставляє правильно розділові знаки в простих ускладнених реченнях, складних реченнях;

24
.
Культура мовлення.
Правильне інтонування простих речень зі
звертаннями, вставними словами та
однорідними членами речення різних за
метою
висловлювання.
Інтонування
складних речень. Засвоєння стандартних
висловів, характерних для текстів
офіційно-ділового стилю.
пояснює орфограми і пунктограми за допомогою вивчених правил;
знаходить


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал