Пояснювальна записка. Програма. Вимоги до підготовки абітуріентів. Порядок проведення екзамену у формі співбесіди. Питання



Скачати 446.97 Kb.
Дата конвертації03.03.2017
Розмір446.97 Kb.
ТипПояснювальна записка


ЗМІСТ



  1. Пояснювальна записка.

  2. Програма.

  3. Вимоги до підготовки абітуріентів.

  4. Порядок проведення екзамену у формі співбесіди.

  5. Питання.

  6. Критерії оцінювання.

  7. Література.


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Призначення програми вступного іспиту - забезпечити проведення вступного випробування у формі співбесіди на перший курс для здобуття освітньо - кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст.

Програма вступного іспиту у формі співбесіди з дисципліни «Українська мова» 2016 р. розроблена з урахуванням вимог чинної програми з дисципліни

«Українська мова» для 9-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Обсяг знань, термінів і понять визначається в межах діючої програми. Мета вступного іспиту у формі співбесіди полягає у визначенні рівня теоретичних знань і практичних умінь, навичок абітурієнтів, необхідних для опанування нормативних і варіативних дисциплін програми підготовки освітньо - кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» та оцінці ступеня підготовленості вступників до подальшого навчання в ДНЗ СПО ЛНР «Антрацитівскьй коледж інформаційних технологій та економіки». Пакет завдань для вступного іспиту у формі співбесіди містить:

9 клас – 30 практичних та 30 теоретичних запитань;

11 клас – 30 практичних запитань.

Запитання охоплюють усі основні теми курсу.



3. Будоваслова.Словотвір



Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Словотвір.Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних словах.

Відділяти закінчення слів від основи, членувати основу на значущі частини, добирати спільнокореневі слова, слова з однаковими префіксами й суфіксами; розрізняти форми слова й спільнокореневі слова, правильно вживати їх у мовленні; визначати спосіб творення слів.




4. Морфологія.

4.1 Іменник


Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови. Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.


Розпізнавати іменники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, належність іменників до певної групи за їхнім лексичним значенням, уживаністю в мовленні; визначати основні способи творення іменників; правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні форми іменників від помилкових; використовувати іменники в мовленні, послуговуючись їхніми виражальними можливостями.





4.2 Прикметник



Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста й складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда й м'яка групи).

Розпізнавати прикметники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль; розряди прикметників за значенням; ступені порівняння якісних прикметників, повні й короткі форми якісних прикметників; основні способи творення відносних і присвійних прикметників; відмінювання прикметників; відрізняти правильні форми прикметників від помилкових.




4.3 Числівник


Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою: прості й складені. Типи відмінювання кількісних числівників:

  1. один, одна;

2) два, три, чотири;

3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят ... вісімдесят;

4) сорок, дев’яносто, сто;

5) двісті – дев’ятсот;

6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд;

7) збірні;

8) дробові.

Порядкові числівники, особливості їх відмінювання. Особливості правопису числівників.



Розпізнавати числівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди числівників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання; відрізняти правильні форми числівників від помилкових; добирати потрібні форми числівників і використовувати їх у мовленні; визначати сполучуваність числівників з іменниками.





4.4 Займенник



Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення й правопис неозначених і заперечних займенників.

Розпізнавати займенники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди займенників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання; відрізняти правильні форми займенників від помилкових, правильно добирати потрібні форми займенників і використовувати їх у мовленні.





5. Дієслово



Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного та наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І та II дієвідміни. Особові та числові форми дієслів (теперішнього та майбутнього часу й наказового способу). Родові та числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот.

Розпізнавати дієслова, особливі форми дієслова, безособові дієслова; визначати загальне значення дієслова, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, часи й способи дієслів, дієвідміни, особливості словозміни кожної дієвідміни; використовувати один час і спосіб у значенні іншого; основні способи творення дієслів, зокрема видових форм, форм майбутнього часу недоконаного виду, форм умовного та наказового способу дієслів; відрізняти правильні форми дієслів від помилкових.

Розпізнавати дієприкметники (зокрема відрізняти їх від дієприслівників), визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, особливості творення, відмінювання; відрізняти правильні форми дієприкметників від помилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати дієприкметники та дієприкметникові звороти в мовленні, використовувати дієприкметники в мовленні.

Розпізнавати дієприслівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, основні способи їх творення; відрізняти правильні форми дієприслівників від помилкових; правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.





4.6 Прислівник



Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів. Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників. Написання разом, окремо й через дефіс прислівників і сполучень прислівникового типу.

Розпізнавати прислівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди прислівників за значенням, ступені порівняння прислівників, основні способи творення прислівників; відрізняти правильні форми прислівників від помилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати прислівники в мовленні.





4.7 Службові частини мови



Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника. Правопис прийменників.

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені). Правопис сполучників.

Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні. Правопис часток.

Розпізнавати прийменники, визначати їхні морфологічні ознаки, групи прийменників за походженням і за будовою; правильно й комунікативно доцільно використовувати форми прийменників у мовленні.

Розпізнавати сполучники, визначати групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю, за вживанням і будовою; правильно й комунікативно доцільно використовувати сполучники в мовленні.

Розпізнавати частки, визначати групи часток за значенням і вживанням; правильно й комунікативно доцільно використовувати частки в мовленні.





4.8 Вигук



Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням: непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова. Правопис вигуків.

Розпізнавати вигуки, визначати групи вигуків за походженням; правильно й комунікативно доцільно використовувати вигуки в мовленні.





5. Синтаксис

5.1 Словосполучення

Завдання синтаксису. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв'язок між словами й частинами складного речення. Головне й залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словосполучення непоширені й поширені.



Розрізняти словосполучення й речення, сурядний і підрядний зв'язок між словами й реченнями; визначати головне й залежне слово в підрядному словосполученні; визначати поширені й непоширені словосполучення, типи словосполучень за способами вираження головного слова.





5.2 Речення

Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Види речень у сучасній українській мові: за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів

речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання).

Розрізняти речення різних видів: за метою висловлювання, за емоційним забарвленням, за складом граматичної основи, за наявністю чи відсутністю другорядних членів, за наявністю необхідних членів речення, за будовою, за наявністю чи відсутністю однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання.





5.2.1 Просте двоскладне речення

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Особливості узгодження присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їх вираження.



Визначати структуру простого двоскладного речення, способи вираження підмета й присудка (простого й складеного), особливості узгодження присудка з підметом. Уміти правильно й комунікативно доцільно використовувати прості речення.





5.2.2 Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні

Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням. Способи вираження означень, додатків, обставин. Порівняльний зворот. Функції порівняльного звороту в реченні (обставина способу дії, присудок).



Розпізнавати види другорядних членів та їх типи й різновиди, визначати способи вираження означень, додатків, обставин, роль порівняльного звороту; правильно й комунікативо доцільно використовувати виражальні можливості другорядних членів речення в мовленні; правильно розставляти розділові знаки при непоширеній прикладці, порівняльному звороті.





5.2.3 Односкладні речення

Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та

односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні). Способи вираження головних членів односкладних речень. Розділові знаки в односкладному реченні.

Розпізнавати типи односкладних речень, визначати особливості кожного з типів; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості односкладних речень у власному мовленні.





5.2.4 Речення з однорідними членами

Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням. Звертання непоширені й поширені. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки - непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточнювальні члени речення. Розділові знаки в реченнях з однорідними членами.



Розпізнавати просте речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями, реченнями, відокремленими членами (означеннями, прикладками, додатками, обставинами), зокрема уточнювальними, та правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості таких речень у мовленні; правильно розставляти розділові знаки в них.





5.2.5 Складне речення

Ознаки складного речення. Засоби зв'язку простих речень у складному:

1) інтонація й сполучники або сполучні слова; 2) інтонація.

Типи складних речень за способом зв' язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв'язок між частинами складного речення.



Розпізнавати складні речення різних типів, визначати їх структуру, види й засоби зв' язку між простими реченнями. Добирати й конструювати складні речення, що оптимально відповідають конкретній комунікативній меті. Правильно розставляти розділові знаки, будувати схему такого речення.





5.2.5.1 Складносурядне речення

Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв' язки між частинами складносурядного речення.




Розпізнавати складносурядні речення, визначати смислові зв' язки між частинами складносурядного речення; комунікативно доцільно використовувати його виражальні можливості в мовленні.






5.2.5.2 Складнопідрядне речення

Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв'язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень: означальні, з'ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за характером зв'язку між частинами: 1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю; 2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю; 3)складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю.



Розпізнавати складнопідрядні речення, визначати їх будову, зокрема складнопідрядних речень з кількома підрядними, уміти відображати її в схемі складнопідрядного речення; визначати основні види підрядних речень, типи складнопідрядних речень за характером зв' язку між частинами. Правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості складнопідрядних речень різних типів у процесі спілкування.





5.2.5.3 Безсполучникове складне речення

Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями: 1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними); 2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною). Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.



Розпізнавати безсполучникові складні речення; визначати смислові відношення між їхніми частинами-реченнями (однорідними й неоднорідними), особливості інтонації безсполучникових складних речень. Правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості безсполучникових складних речень у мовленні.





5.2.5.4 Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку

Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку.



Визначати структуру складних речень з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості речень цього типу в мовленні.





5.3 Способи відтворення чужого мовлення

Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог.



Визначати в реченні з прямою мовою слова автора й пряму мову, речення з непрямою мовою; замінювати пряму мову непрямою; правильно й доцільно використовувати в тексті пряму мову й цитати; правильно вживати розділові знаки в конструкціях із прямою мовою та діалозі.





6. Стилістика


Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції.


Розпізнавати стилі мовлення, визначати особливості кожного з них. Уміти користуватися різноманітними виражальними засобами української мови в процесі спілкування для оптимального досягнення мети спілкування.



7. Орфоепія

Відображення вимови голосних (наголошених і ненаголошених) через фонетичну транскрипцію. Відображення вимови приголосних звуків:

1) [дж], [дз], [дз?];

2) [ґ]; 3) [ж], [ч], [ш], [дж];

3) груп приголосних (уподібнення, спрощення);

4) м’яких приголосних;

5) подовжених приголосних.

Вимова слів з апострофом.




Визначати особливості вимови голосних і приголосних звуків, наголошувати слова відповідно до орфоепічних норм.



8. Орфографія

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Спрощення в групах приголосних. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Позначення чергування приголосних звуків на письмі. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів з рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові, прізвищ. Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників. Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різними частинами мови.




Розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила.



9. Розвиток мовлення

Загальне уявлення про спілкування й мовлення; види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне

мовлення; основні правила спілкування. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Текст як середовище функціонування мовних одиниць. Основні ознаки тексту: зв’язність, комунікативність, членованість, інформативність. Зміст і будова тексту, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Способи зв’язку речень у тексті. Класифікація текстів за сферою використання, метою, структурними особливостями. Тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення.

Уважно читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне.

Критично оцінювати прочитане. Аналізувати тексти різних стилів, типів і жанрів. Будувати письмове висловлення, логічно викладаючи зміст, підпорядковуючи його темі й основній думці, задуму, обраному стилю та типу мовлення, досягати визначеної комунікативної мети. Уміти формулювати, добирати доречні аргументи і приклади, робити висновок, висловлювати власну позицію, свій погляд на ситуацію чи обставин; правильно структурований текст, використовуючи відповідні мовленнєві звороти. Знаходити й виправляти похибки та помилки в змісті, побудові й мовному оформленні власних висловлювань, спираючись на засвоєні знання.




ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ У ФОРМІ СПІВБЕСІДИ
Вступний іспит проводиться у формі співбесіди. Для проведення

вступного екзамену формуються окремі групи вступників в порядку надходження (реєстрації) документів. Список допущених до іспиту приймається рішенням приймальної комісії, про що складається відповідний протокол. Для проведення вступного іспиту екзаменаційною комісією попередньо готуються питання відповідно до «Програми проведення вступного випробування у формі співбесіди».

Вступний іспит проводиться у формі співбесіди у строки, передбачені умовами прийому до коледжу.

Для проходження вступного іспиту у формі співбесіди абітурієнт приходить з паспортом, при пред'явленні якого він допускається до проходження співбесіди. Вступникові під час екзамену користуватися друкованими або електронними інформаційними засобами забороняється.

Результати співбесіди оцінюються за 100-бальною шкалою за правилами, вказаними в розділі «Критерії оцінювання» даної пояснювальної записки, відмічаються у «Листку співбесіди». Заповнюється протокол співбесіди, в якому відображається мотивований висновок комісії. Оцінка рівня знань вступника за результатами вступного екзамену заноситься також до відомості, підтверджується підписами трьох членів комісії і передається до приймальної комісії.

ПИТАННЯ

ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ

У ФОРМІ СПІВБЕСІДИ

З ДИСЦИПЛІНИ «УКРАЇНСЬКА МОВА»

11 клас

Прочитайте текст, виконайте подані після нього завдання 1 - 3, які передбачають вибір речення, що містить певне мовне явище (розділові знаки пропущено). Оберіть правильні відповіді (їх може бути одна, дві, три або чотири) і позначте їх у таблиці знаком X.

Текст

1. Київ сивий граде старого Кия. 2. Златоглавий білостінний велетень. 3.Вознісся ти на кручах придніпровських дужим богатирем.4. Увесь ти ніби зітканий із ниток сонця зелені дібров і глибокої сині неба із світлих земних радостей і чорних земних печалей. 5. У тобі життя гордість багатьох поколінь що відійшли у вічність. 6. Ти бережеш пам’ять про них пам’ять свого роду і свого народу бережеш його душу ім’я і звичаї. 7. Тож і безсмертний той хто вміє збагнути й зберегти усе що передано йому з минулого (За Р.Іванченко).



1. Позначте речення, ускладнене парними поширеними однорідними членами:

2. Позначте односкладне називне речення, ускладнене звертанням:

3. Позначте складнопідрядне речення з послідовною підрядністю:
Завдання 4 –27 мають по п’ять варіантів відповідей, із яких лише одна правильна. Оберіть правильну відповідь і позначте її.
4. Лише з відкритих складів складаються всі слова в рядку:

А.Зів’янути, всохнути, схуднути, всохти.

Б. Зело, руно, забагато, солома.

В. Обізнаний, відомий, ознайомлений, усвідомлений.

Г. Відкопувати, розкопувати, одержувати, діставати.

Ґ. Бідний, нещасний, безталанний, упосліджений. В українській мові така кількість звуків (фонем):

А. 26.

Б. 32.

В. 33.

Г. 38.

Ґ. 48.
6. Усі слова складаються із шести звуків у рядку:

А. Сорока, дибати, ячмінь, яєчня.

Б. Ялина, щепити, щезати, щебінь.

В. Щиголь, ягідка, якраз, яструб.

Г. Ящур, дзвоник, молоко, щипок.

Ґ. Ревний, яранга, янтар, яхонт.
7. Усі слова належать до спільнокореневих у рядку:

А. Огризти, гризун, нагризти, розгризти, гризота.

Б. Брити, бритва, недобрити, британка, побритися.

В. Густий, гусінь, густота, густолистий, густогривий.

Г. Епіграф, епіграма, епіграфіка, епіграфіст, епіграфічний.

Ґ. Доїти, дійка, дояр, дійниця, доїдати, доярка.
8. Одним способом утворено всі слова в рядку:

А. Бензоколонка, земснаряд, класифікація, Миргород.

Б. Авіазавод, атомохід, п’ятирічний, полезахисний.

В. Поділ, підклас, підполковник, запіч.

Г. Настил, обман, небезпека, блакить.

Ґ. Зародковий, прикордонний, придворний, придверний.
9. У реченні Як була я малою,то мені було не раз сниться, що моя мати чеше мені коси, вплітає червоні кісники,вбирає мене в квіти та стрічки, голубить та жалує мене (І.Нечуй-Левицький) виділена форма дієслова вживається у значенні такої часової форми:

А. Теперішній час у значенні минулого.

Б. Теперішній час у значенні майбутнього.

В. Майбутній час у значенні теперішнього.

Г. Майбутній час у значенні минулого.

Ґ. Минулий час у значенні майбутнього.
10. Використано частки в рядку із словосполуками:

А. Їхній винахід, під стелею, через поле, над книжкою.

Б. Несподівано гримнуло, виконано як-небудь, як зіронька.

В. Поринати раз, так швидко, кудись пішов, мов килим.

Г. Майже закінчив, таки домовились, хотів би, навряд чи знаходиться.

Ґ. Поміж рам, крізь терни, як мрія, війна і мир.
11. Прислівник виконує роль присудка в реченні:

А. Хвилинку він ішов з нею поруч, роздратовано ламаючи в пальцях якусь суху паличку (І.Нечуй-Левицький).

Б. Ніч пішла під ранок, на небі світало, а із яру військо грізно виступало.

В. Не суворо на серці, не гнівно, а за тебе тривожуся я (Є.Маланюк).

Г. У неділю вранці-рано синє море грало(Т.Шевченко).

Ґ. Шелестить берізка білостанна, мов зійшла з картини Левітана.
12. Граматичну помилку допущено в реченні:

А. Відчинивши двері, діти почали колядувати.

Б. Дивлячись кінофільм,несподівано сяйнула блискавка, вдарив грім і розпочався дощ.

В. Посадивши біля школи липи, клени і каштани, семикласники повернулися до класу.

Г. Відвідавши природознавчий музей, школярі жваво ділилися враженнями від побаченого.

Ґ. Перемігши супротивника, кияни увійшли до фіналу.
13. Відрізняється від інших речень формою дієслова речення:

А. Гойдає квітневий вітер віти дерев.

Б. І світає і смеркає, день Божий минає (Т. Шевченко).

В. Б'є вся артилерія, навіть зенітна (Є. Загачевський).

Г. Щастя біжить, а нещастя лежить (Нар. творчість).

Ґ. Білої блискавки чорні аркани кидає небо в дніпровські пороги.
14. Займенника якого речення стосується така характеристика: належить до розряду відносних, стоїть у формі чоловічого роду, в орудному відмінку однини; у реченні виступає додатком:

А. Пусти мене, мій батеньку, на гори.

В. Ніхто б не назвав її неуважною, коли справа торкалась її роботи.

В. Хай мене свята блискавка запалить!

Г. Мало хто вийшов цілим з тих боїв жахливих.

Ґ. Він пробіг повз прилавок, за яким сиділи хлопці.
15. Усі числівники належать до складених у рядку:

А. Шістнадцять, вісімнадцятирічний, триста, вісімсот.

Б. Сім восьмих, п'ятисотий, сімдесят, три чверті.

В. Шістдесят, дев’ятсот, чотириста, сімнадцять.

Г. Двадцять п'ять, три тисячі, сто один, двадцять два.

Ґ. Одна друга, чотирнадцять, сімнадцятеро, вісімсот.
16. Усі іменники мають однакові граматичні ознаки в рядку.

А. Зілля, море, золото, залізо.

Б. Мати, ніч, сирота, радість.

В. Скрипаль, коваль, парубок, метелик.

Г. Поні, колібрі, леді, Тбілісі.

Ґ. Ворота, сирота, голота, парта.
17. Укажіть правильне продовження речення Прикметники змінюються за:

А. Відмінками і числами.

Б. Родами і числами.

В. Родами, числами і відмінками.

Г. Родами, числами, відмінками і часами.

Ґ. Відмінками, числами й особами.
18. Апостроф не ставиться в усіх словах рядка:

А. Дзв..якнути, рум..яна, св..ято, р..ятівний.

Б. Моркв..яний, кр..юк, рутв..яний, черв..як.

В. Кур..йозний, різьб..яр, без..язикий, Св..ятослав.

Г. Медв..яний, р..юмсати, в..юн, Х..юстон.

Ґ. Духм..яний, цв..ях, грав..юра, б..ювет.
19. М'який знак уживається в усіх числівниках рядка:

А. Дев'ят..ома, шіст..десяти, сімдесят..ома.

Б. С..мастами, сім..десяти, тридцят.. шіст.. .

В. Віс..омастами двадцят..ма тр..ома.

Г. П'ят..десяти, дев'ят..ох, тринадцят..ма.

Ґ. Чотир..ма, міл..йон, чотир..охсот.
20. До двоскладних належить речення:

А. Коли не тямиш, то й не берися.

Б. Куй залізо, поки гаряче.

В. В умілого і долото рибу ловить.

Г. Ненагріте залізо не зігнеш.

Ґ. Бійся не чорта, а лихого чоловіка.
21. Між підметом і присудком пропущено тире в реченні:

А. Не будь тією людиною що догори щетиною!

Б. Думай не думай а вище себе не плигнеш.

В. Не міряй всіх на свій аршин.

Г. На гривеник покупки а на карбованець крику.

Ґ. Небо над дорогою синій кришталь.
22. До узагальнено-особових не належить речення:

А. Куди орли літають, туди сороки не пускають.

Б. Подали команду рушати.

В. За сидженням нема лежання.

Г. У дурного хазяїна і колесо з воза вкрадуть.

Ґ. Брехні слухають, а брехунів б'ють.
23. Граматичну помилку допущено у реченні з однорідними членами:

А. Прометей співчував слабким, нещасним людям і хотів, щоб їхнє життя стало радіснішим.

Б. Кожен підневільний народ рано чи пізно визволиться і побудує незалежну державу.

В. Малорос стає українцем, усвідомивши свій нерозривний зв'язок з родом і рідним народом.

Г. Тарас Шевченко понад усе любив Батьківщину, ненавидів її ворогів і через неї знову потрапляє в неволю.

Ґ. Генії усвідомлюють свою історичну місію і жертвують усім, щоб її виконати.
24. Слово з не пишеться разом у реченні:

А. Не/показуй людям сльози.

Б. Я не/такий уже безпорадний.

В. Не/для слави, - для вас, мої браття, я свій скарб найдорожчий ховав.

Г. Поки не/дуже холодно, сидітиму вдома.

Ґ. Аліна, не/зважаючи на свій жвавий, веселий характер, читала

серйозні книжки.


25. Не виділено комами відокремлений додаток у реченні:

А. Дзвенить ручаїв стрімголова малеча блакитною кров'ю камінних глибин (Л. Костенко).

Б. І стрімка наша кров зігріватиме вірш і камінь.

В. Уже сонце котилось до темного бору і в теплім промінні купало і ярі лани, і веселую гору.

Г. Усі за винятком Бойчука здивовано дивилися на свого шкіпера.

Ґ. Усю балку заливало весняною водою, особливо коли надходила велика повінь після снігової зими (О. Гончар).
26. До складносурядних належить речення:

А. Хомиха сиділа на порозі, поглядала на битий шлях та пильнувала над роботою (І. Нечуй-Левицький).

Б. Як же не пильнувати матері, коли вона шила сорочку задля сина свого Василя, котрого виглядала що божого дня, котрого вона не бачила вже п'ять років, з того часу, як його взяли в москалі (І. Нечуй-Левицький).

В. І не один день сиділа Хомиха на порозі та виглядала свого сина (І. Нечуй-Левицький).

Г. Сінешні двері рипнули, і перед Хомихою з'явився її син Василь (І. Нечуй-Левицький).

Ґ. Дівчата пильно поглядали на москаля, доганяли, випереджали, щоб подивитись на його (І. Нечуй-Левицький).
Завдання 27-30 мають на меті встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою, і впишіть букву до таблиці


1.Офіційно-діловий.

2. Розмовний.

3. Публіцистичний.

4. Художній



А. Гостра зацікавленість, офіційний Київ, заборона ядерного озброєння.

Б. Хуртовина айстр, осінні карнавали, купання в річці Геракліта.

В. Знищувати докази злочину, за звітний період, з метою забезпечення.

Г. Гнутися в дугу, виводити на чисту воду, від реготу братися за боки.

Ґ. Залити за шкуру сала, банальні рими, романтичні балади.

27. Установіть відповідність між рядами словосполучень та стилями мовлення, до яких вони належать
28. Установіть відповідність між реченнями та їхніми характеристиками:

1. Складне.

2. Просте двоскладне поширене.

3.Односкладне називне.

4.Односкладне безособове.




А. І нападників коням ніколи в наших ріках води вже не пить.

Б. Сині гори.

В. Море плаче й темрява тремтить.

Г. Говорити – не горох молотити.

Ґ. Поставили козла город стерегти.


29. Установіть відповідність між словами та способами їх творення:

1. Складання основ.

2. Префіксально-суфіксальний.

3.Суфіксальний.

4. Безсуфіксальний.



А. Виїзд, поділ, блакить.

Б. Трубач, чорнильниця, картоплина.

В. Обман, комбайнер, однотомний.

Г. Вовкодав, далекобійний, радіоательє.

Ґ. Безпідставний, безтурботний, прикордонний.



30. Установіть відповідальність між складнопідрядними реченнями та видами їх підрядної частини:

1. Підрядне обставинне місця.

2. Підрядне з’ясувальне.

3. Підрядне обставинне причини.

4. Підрядне обставинне міри і ступеня дії.




А. Надворі така розкішна весна,що ніхто не повинен слабувать! (Леся Українка).

Б. Велика випещена борода, густо пересипана сивиною, м’яко збігала на сніжно-білу маніжку (У.Самчук).

В. Тепер я скрізь, де світло і любов (О.Ольжич).

Г. Робилось душно, бо сюди, в гори, не долітав вогкий морський вітер (М.Коцюбинський).

Ґ. Щасливий, хто сни має милі (Леся Українка).



9 клас

Теоретичні запитання:



  1. Вживання м’якого знака.

  2. Правопис приголосних у кінці префіксів.

  3. Звертання, його значення і способи вираження.

  4. Чергування приголосних.

  5. Речення з однорідними членами. Способи вираження однорідності.

  6. Зміни приголосних при додаванні суфіксів – ськ(ий); – ств(о)

  7. Узагальнюючі слова в реченнях.

  8. Спрощення у групах приголосних.

  9. Розділові знаки у складносурядних реченнях.

  10. Вживання м’якого знака.

  11. Розділові знаки у складнопідрядних реченнях.

  12. Вживання апострофа.

  13. Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях.

  14. Подовження та подвоєння приголосних.

  15. Засоби передачі чужого мовлення. Пряма і непряма мова. Розділові знаки при прямій і не прямій мові.

  16. Написання НН у прикметниках і подібних словах.

  17. Тире у простому реченні.

  18. Будова слова. Способи словотворення.

  19. Відокремлення означень

  20. Написання складних і складноскорочених слів.

  21. Відокремлення обставин.

  22. Іменник. Поділ іменників на відміни і групи.

  23. Дієприслівник. Творення доконаного та недокононаного видів дієприслівників.

  24. Прикметник. Ступені порівняння прикметників.

  25. Вставні слова і речення. Розділові знаки при них.

  26. Займеник. Написання неозначених та заперечних займенників.

  27. Дієслово. Загальна характеристика дієслівних форм.

  28. Дієприкметник. Активні та пасивні дієприкметники.

  29. Прислівник. Поділ прислівників за значенням.

  30. Правопис частки НЕ з різними частинами мови.


Практичні завдання:
1. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

Ні (до)чого, ні (сюди) ні (туди), г…рло, ч…йсь, пр…пливати, пр…глушити, несподіван…о, відповід…о, ро…квітлий, …полохнути, пр…бережний, пр…мусити, …хвалити, бе…прецедентний, …клеювати, …грая, пр…західний промінь, …жити, …боку.



2. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Нелегко було знайти вихід довкола їжилися обриви скал.

Не час було Мирославі братися до лука звір був надто близько.

Ні смерть ні тлін ні підступи і навіть у спину постріл не страшить мене.

Скажіть будь ласка любий друже що він за людина?


3. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

Будь/що, все/таки, кіл..частий, віз…ми, мовно(літературний), зерно (сховище), л…няний, крохмал…, створе…ий, поклика…я, в…юнкий, п…льці, (двадцяти)річний, (соціально)економічний, (біло)лиций, (блідо) рожевий, кін…чик, мен…шість, наріч…я, бадьоріст…ю.




4. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Згадую дітьми із листя кленів ми до свят сплітаємо вінки.

Забудеш рідний край тобі твій корінь всохне.

Обмерзла кригою озимина ламалась під ногами бійців.

На його дворі замість похилої хатини стояв веселий будинок.


5. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

(Не)здужати, (не)закінчена праця, аби(що), будь(хто), (не)похитний, (ні)коли, щ…рий, ш…рина, пр…достатньо, пр…цікавий, сон…о, плин…о, велич…на, печ…во, ро…трусити, ро…чесати, пр…щепити, пр…звище, бе…посередній, не…проможність, при…багатий.






6. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Давай дружити то я до тебе то ти мене до себе.

Прилаштовано волів усе інше йому байдуже.

Стомлений він підходив до рідної хати.

Місто освітлене вогнями лежало в долині.



7. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

…кам’янити, …палах, …буджений, …хожений, при…достатньо, при…пливати, при…морський, при…звище, бе…болісний, …будити, велич…на, печ…во, гран…ю, мудріст…ю, п’ят…сот, погод...ся, безвиїз…но, корис…ливий, комп…ютер, уп…ятьох, проїз…ний, президент…ський.




8. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Дивлюсь у воду місяць у воді сміється.

Хай буде так пізнавши будень у праці радісно зростем!

Театр музика пісня це найяскравіший вияв культури народу багатства його душі.

Все міняється навколо небо ліс і поле.


9. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

Бл…щати, вин…сений, трав…яний, на узгір…ї, щ…рий, ш…ринка, х…талися, крап…льки, осі…я, вітчизня…а, ду(ж,ш)че, ле(х,г)кість, захис…ний, пес…ливий, кур…йозний, обов…язок, повітр…яний, Мар…яна, життєрадіс…ний, мес…ники.




10. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Я прекрасно розумію це повернення в дитинство.

Себе питаю може ще не пізно зібрати в слово молоде тепло?

Вони мов могутні кроки доби символізують широку ходу нашого народу.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.





11. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

Орли…ий, оста…ій, над…ярний, Лук…янівка, Буль…н, д…оготь, бо…вище, бад…орий, (в)наслідок наполегливої праці, (з)за, де/з/чим, що/до, мен..юшість, дзен…кіт, стан…те, гуси(лебеді), нен…чин, загально (відомий), зглян…ся.




12. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

На вершині гори дівчина побачила дивне і величне видовище палало величезне вогнище.

А порядки в нього корабельні на камбузі все повинно блищати.

Старшого Кайдашевого сина звали Карпом, меншого Лавріном.

Серед садочка на клумбах цвітуть різні-різні квіти і братки і гвоздики і флокси і резеда.


13. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

Вдосконале…ість, благослове…ий, б…язність, цв…ях, (спів)автор, (перекоти)поле, (боє)здатний,(військово)повітряний, міц…ю, тон…ший,барабан…щик, Гал…ці,задоволен…я, (недо)сяйність, (не)веселий, (таки)стиг, скільки(то), (не)воля, (не)дооціненний, ш…стнадцять, щ…тка.




14. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Ти добре знав суворий древній міф під нами Хаос і над нами Хаос.

Стукотить, гуркотить комар з дуба летить.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

Сніг блискучий та легкий здається падає на серце прямо.



15. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

Пр…рва, пр…морозити, старан…о, без імен…о, намист…чко,

город…на, …хвалений, …садити, пр…міський, пр…клений, …характеризувати, в ро…палі, пр…ніжний, пр…кордонник, …варювати, …дибати, пр…цікавий, пр…гасити, пр…рва, пр…старкуватий.





16. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Високо зніметься чайка рибалка чекає негоди.

Весело й гучно заграв оркестр в клубі дитячого будинку починався новорічний бал.

Кожен кущик горбок долина кожна стежка все це було йому знайоме промовляло до нього.

Лось або лісова корова водиться здебільшого по лісових просторах Батьківщини нашої.



17. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

…фальсифікувати, …ховати, всяч..на, город…на, намисти…чко, перел…ється, спросон…я, нужден…ий, чотир…ма, міл…йон, облас…ний, пес…ливий, дит…ясла, роз…яснити, облес…ливий, тис…нути, м…не, ш…рочезний, бур…янистий, перед…ювілейний, ж…рний, ш…стнадцять.




18. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Люди ховались з дітьми по льохах пан дітей не любив.

Є мудра настанова протягом свого життя посади дерево збудуй дім викопай криницю вирости сина.

Я люблю слухати як шумить ліс як говорять поміж собою дерева.

Любов до людей адже це і є ті крила на яких людина піднімається найвище.
19. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

Підніж…я, в…редливі, машин…ий, нескінче…ий, доро(ж,ш)чий, сере(ш,ж)ка, улес…ливий, тиж…невик, в…ється, реп…ях, трав…янистий, трьох…ярусний, піз…ній, зліс…ний, чаву…ий, піща…ий, ра…он, кл…ош, багат…ох, д…оготь, (з)за, (з)над.




20. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Я знаю слабкість це одна з диверсій.

Стихла пісня тихо стало над степом.

Якась маленька дівчинка в сірій старенькій одежі і в великих чоботях спинилась над гукотом.

Здалека під небом в вирій летючи голосно курличуть журавлів ключі.


21. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

Що/ж/до, де/б/таки, стан…те, ціл…тесь, електро(техніка), змі…ий, земле(власник), нен…чин, ін…ший, невблага…ий, цв…ях, Св…ятослав, (прем’єр)міністр, (теле)апаратура, знан…я, (суспільно)корисний, (жовто)зелений, підніж…я, (не)працювати, ні до чого (не) здатний.




22. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Там сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу.

Заспівала Ніна Матвієнко зал завмер очікуючи дива.

Я по правді сказавши й тепер трохи дивуюсь.

Кобзарю знаєш нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.



23. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

(Не)інакше, (ні)сюди, к…сень, ч…пати, пр…дставник, пр…пливати, несподіван…о, самовіддан…о, мереж…во, вар…во, бе…смертник, пр…кордонник, пр…хитрий, ро…сохнутися, бе…силля, ро…пач, пр…пливати, пр…беремо, …жити, …сушити, …несилитись.




24. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Там сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу.

Заспівала Ніна Матвієнко зал завмер очікуючи дива.

Я по правді сказавши й тепер трохи дивуюсь.

Кобзарю знаєш нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.



25. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

(Що)духу, (чи)мало,(казна)куди, (ні)сюди, ні(до)чого, к…сень, ч…пати, г…рло, пр…бічник, пр…морозити, самовіддан…о, відповід…о, кач…чка, мереж…во, вар…во, ро…сувати, …худнути, ро…квітлий, пр..ва, п…р…пони.




26. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Не вчи плавати щуку щука знає цю науку.

Сонце сховалося за гори в тихих вечірніх тінях закрутилися гуцульські хати.

Людина не позначена любов’ю не зможе звести серця для добра.

Про хист Довженка як письменника як майстра слова заговорили в роки другої світової війни.



27. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

Ні (до)чого, ні (сюди) ні (туди), г…рло, ч…йсь, пр…пливати, пр…глушити, несподіван…о, відповід…о, ро…квітлий, …полохнути, пр…бережний, пр…мусити, …хвалити, бе…прецедентний, …клеювати, …грая, пр…західний промінь, …жити, …боку.




28. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Пішов рясний теплий дощ з’являється в лісі гриби.

Тихо в діброві тільки ледве листом щось промовляє висока тополя…

Народжена для пісень вона проплакала все життя проводжаючи назавжди.

І голос сильний нам згори як грім гримить Лупайте сю калу!



29. Напишіть слова, вставляючи потрібну букву або розкриваючи дужки.

…сушити, …жити, …кошена, …тягнути, …садити, пр…томитися, пр…несла, пр…стол, пр…бій, …гребти, …шивання, стеж…чка, мереж…во, машин…ий, роз…броєн…я, ліхтар…,т…м’яніти, гіган…ський, ціліс…ний, без…ядерний, сім…янин.




30. Розставити правильно розділові знаки у реченні.

Не припинити цієї живої народної ріки до церкви в святості її живе наш дух.

А я додам любити можна поезію в добу ракет.

На галявину вискакує з гущини сарна і зачарована чудовим концертом зупиняється.



Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких.


Навчально-методична література

  1. Безпояско О.Х., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К., 1993.

  2. Вихованець І.Р. та ін. Вивчаємо українську мову. Розширений курс.

Самовчитель: Навчальний посібник. – К., 1993.

  1. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. – К., 1986.

  2. Грищенко А.П., Мацько Л.І., Плющ М.Я. та ін. Сучасна українська літературна мова / За заг. ред. Грищенка А.П. – К., 1997.

  3. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. – К., 1984.

  4. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів: Навчальний посібник. – К., 1993.

  5. Кононенко П.П. та ін. Українська мова: Посібник для вступників до вузів. – К., 1990.

  6. Онуфрієнко Г.С. та ін. Складні випадки українського правопису: Навчальний посібник. – Запоріжжя, 1998.

  7. Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова: культура мовлення: Навчальний посібник. – К., 1995.

  8. Сучасна українська мова: Підручник/ О.Д.Пономарів, В.В.Різун,

Л.Ю.Шевченко та ін. – К., 2001.

  1. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. – К., 1981.

  2. Ющук І.П. Українська мова. – К., 1984.

  3. Бурячок А.А. та ін. Довідник з українського правопису. – 3-є вид. – К., 1984.




  1. Бурячок А.А. Орфографічний словник. – К., 1995.

  2. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. – К., 1995.

  3. Зубков М. Сучасний російсько-український і українсько-російський словник.

– Харків, 2000.

  1. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. – К., 1993.

  2. Короткий тлумачний словник української мови/ За ред. Д.Г.Гринчишина. – К., 1988.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал