Пояснювальна записка Мовленнєвий розвиток дітей з порушеннями слуху (обох категорій: глухих дітей та дітей зі зниженим слухом) є одним з найважливіших передумов та показників комунікативної та соціальної компетентності



Сторінка1/5
Дата конвертації09.05.2017
Розмір1.4 Mb.
  1   2   3   4   5
УКРАЇНСЬКА МОВА ДЛЯ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ

Пояснювальна записка


Мовленнєвий розвиток дітей з порушеннями слуху (обох категорій: глухих дітей та дітей зі зниженим слухом) є одним з найважливіших передумов та показників комунікативної та соціальної компетентності, що значною мірою визначають можливість особистісної реалізації та різнобічного розвитку.1

У сучасній вітчизняній системі освіти дітей з порушеннями слуху співіснують різні організаційні форми навчання. Функціонують спеціальні школи (для глухих дітей, дітей зі зниженим слухом, дітей з порушеннями слуху); навчально-реабілітаційні центри; школи з інклюзивним навчанням; деякі діти з порушеннями слуху отримують освіту у загальноосвітніх школах на загальних підставах, без спеціального супроводу. Відтак, різняться й навчальні плани та методичні підходи, які використовуються.

Втім, незалежно від форми навчання, навчального плану, методичних підходів дитина повинна отримати певну кількість знань, досягти певного рівня загального та мовленнєвого розвитку на кожному етапі освітньої підготовки. Підготовка, отримана у початковій ланці, має забезпечувати можливість продовжувати навчання в основній. Відповідність програми з української мови цензовому рівню універсальність змісту й гнучкість основних вимог дозволяє використовувати її у закладах різних типів та за умов застосування різних методичних підходів.

Особливе значення належить мовній підготовці. Мовні та мовленнєві знання, уміння й навички відіграють роль підґрунтя, на якому відбувається засвоєння всього шкільного матеріалу.

В цілому освіта дітей з порушеннями слуху зорієнтована на цензовий рівень. Однак, специфіка мовленнєвого розвитку та особливості опанування словесного мовлення дітьми з порушеннями слуху виключають можливість повного дотримання загальноосвітньої програми з предмету „Українська мова” та зумовлюють необхідність внесення до державних вимог деяких змін.

У мовленнєвому розвиткові дітей з порушеннями слуху спостерігаються суттєві розбіжності, спричинені впливом низки чинників:



  • медико-технічних (час діагностування порушення слуху, час та адекватність слухопротезування ІСА або слуховим імплантом),

  • фізичних (стан слухової функції та час виникнення порушення),

  • соціально-педагогічних.

Тривалий час фізичні чинники відігравали вирішальну роль у можливості опанування мови й мовлення. Сучасні технології корекції слуху, нові педагогічні підходи дозволяють змістити акценти у шкалі значущості чинників від стану слуху до соціально-педагогічних чинників:

  • часу, коли розпочате спеціальне навчання,

  • участі батьків, як природних вчителів у навчанні дитини мовлення,

  • мовленнєвих контактів з чуючими,

  • міри використання словесного мовлення у навчальному процесі та побуті,

  • відповідності методичних підходів нахилам та можливостям дитини,

  • мовних традицій родини.

Варто наголосити на тому, що різними є й мови спілкування у родинах дітей з порушеннями слуху. Зазвичай у родинах нечуючих користуються здебільшого жестовою мовою, вважають її рідною, мовою зручного, природного спілкування та засобом самоідентифікації як представника спільноти нечуючих. У родинах чуючих користуються словесною мовою, у переважній більшості не володіють жестовою мовою і не вживають її у спілкуванні з дитиною, яка має порушення слуху. Перша, рідна мова дитини з порушенням слуху може бути як словесна, так і жестова.

Поєднання дії вищевказаних чинників зумовлює неоднорідність дітей в їх можливості засвоєння знань з української мови. Така неоднорідність найбільше проявляється у молодшому шкільному віці. Частина дітей приходить до школи, практично не маючи навичок спілкування словесним мовленням. У початковій ланці вони проходять шлях від засвоєння найпростіших способів мовленнєвого оформлення думки до розгорнутої передачі інформації мовними засобами. Інші діти з порушеннями слуху приходять до школи, маючи в цілому сформоване мовлення з певними недоліками.

З вищезазначене засвідчує, що до всіх дітей з порушеннями слуху (глухих і зі зниженим слухом; з домовленнєвою втратою слуху і пізнооглухлих; вчасно і запізно протезованих; тих, хто з раннього віку отримує спеціальну допомогу і тих, хто почав працювати з сурдопедагогом лише перед школою або, навіть, у школі; дітей із родин нечуючих – носіїв жестової мови і з родин чуючих, які не знають жестової мови) не можуть пред’являтися однакові державні вимоги до рівня мовної підготовки в початковій освітній ланці.

Українська словесна мова в системі освіти дітей з порушеннями слуху є мовою навчання і мовою вивчення.

Як мова навчання українська словесна мова може бути


  • основною мовою навчання, коли використовується ще одна, допоміжна, жестова мова,

  • однією з двох (словесна і жестова) рівноправних мов навчання або виконувати функції

  • допоміжної мови навчання (коли основною є жестова).

Основною мовою навчання та основним комунікативним засобом українська словесна мова може слугувати всім дітям зі зниженим слухом та глухим дітям з хорошим рівнем розвитку мовлення. Як одну з двох рівноправних мов навчання, українську словесну мову, на нашу думку, доцільно використовувати для глухих учнів, а також для всіх дітей з порушеннями слуху, родини яких вважають жестову мову рідною. Допоміжною мовою навчання в початковій освітній ланці українська словесна мова виявляється тоді, коли дитина практично не володіє словесним мовленням (через глухоту в поєднанні з несприятливими умовами мовленнєвого розвитку).

Як мова вивчення українська словесна мова методично, змістовно та за результативністю опанування дітьми різниться, якщо для дитини вона є



  • першою мовою чи

  • другою мовою опанування і вивчення (коли, згідно мовних традицій родини, першою мовою для дитини є жестова).

Загальновідомо, що на опанування мови, як предмету вивчення, суттєво впливає стан слуху та умови, в яких відбувається мовленнєвий розвиток.

Українська мова у державному стандарті початкової освіти дітей з порушеннями слуху представлена у двох варіантах: як мова навчання і як предмет опанування. Обирати з двох варіантів варто, враховуючи дію різних факторів, які впливають на мовленнєвий розвиток та можливість опанування словесного мовлення дитиною з порушенням слуху, а також мовні традиції та запити батьків дитини.



Українська мова як мова навчання

українська словесна мова - основна мова навчання (а жестова – допоміжна),

українська словесна мова - перша мова опанування і вивчення,

українська словесна мова - основний комунікативний засіб у дітей зі зниженим слухом та як один з двох рівноправних комунікативних засобів або основний комунікативний засіб у глухих дітей

Цей варіант підходить для дітей, мовленнєвий розвиток яких відбувався за сприятливих умов, що передбачає:


  • своєчасну діагностику порушення слуху,

  • своєчасне якісне слухопротезування слуховими апаратами або кохлеарними імплантами,

  • своєчасно розпочату систематичну спеціальну педагогічну допомогу,

  • активну участь батьків у навчанні дитини словесного мовлення,

  • сприятливе мовленнєве середовище,

  • хороший домовленнєвий розвиток завдяки продуктивному спілкуванню з батьками (жестовою або словесною мовою),

  • правильно індивідуально підібрані методичні підходи тощо.

Такі діти вивчають українську мову, в цілому володіючи мовленням, як комунікативним засобом. Вивчення мови допомагає таким дітям позбутися типових для дітей цієї категорії негативних особливостей мовлення.

Українська мова як мова опанування

українська словесна мова - одна з двох рівноправних мов навчання (словесної і жестової),

українська словесна мова – друга (після жестової) мова опанування і вивчення,

українська словесна мова - один з двох рівноправних комунікативних засобів та як допоміжний комунікативний засіб у глухих дітей

Цей варіант підходить для дітей, мовленнєвий розвиток яких відбувався за менш сприятливих умов. Такі діти в ході вивчення української мови засвоюють мовні засоби і вправляються в їх актуалізації у відповідності до завдань мовленнєвого спілкування.

В цілому обидва варіанти передбачають цензовий освітній рівень, зорієнтовані на залучення дитини з порушенням слуху до мовної реальності та змістового світу української мови, формування комунікативної поведінки та створення умов для соціальної адаптації дитини з порушенням слуху.

Основна мета предмету «Українська мова» - формування комунікативної та соціокультурної компетентностей дитини, які забезпечують можливість використовувати всі види мовленнєвої діяльності з метою спілкування, пізнання, життєдіяльності у соціумі. Загальна дидактична спрямованість програми з української мови підпорядковані реалізації основної мети курсу.

Основні завдання вивчення мови у початкових класах:



  • формування у дітей мовленнєвої діяльності в усіх її видах, типових і специфічних формах (сприймання та розуміння зверненого мовлення, говоріння, читання, письмо, дактилювання, співвіднесення словесних одиниць із жестовими відповідниками);

  • попередження негативних особливостей пізнавальної діяльності та розвиток вербальних та невербальних психічних процесів, інтелектуальної, мовленнєвої та особистісної сторін дитячого розвитку.

Серед основних принципів реалізації змісту програми – принципи компетентнісного, індивідуального, інтеграційного, комплексного, наскрізного підходу у вивченні словесної мови та навчанні словесного мовлення. Опанування словесного мовлення на високому рівні можливе за умов дотримання принципу логоцентризму навчального процесу. Логоцентризм навчального процесу полягає в тому, що навчання мови й мовлення не обмежується рамками предметів мовного циклу, воно відбувається на всіх уроках і в позаурочний час (відокремлено або паралельно із жестовою мовою). Це має своїм результатом влючення дитини у зміствий світ мови, її залучення до загальноприйнятих засобів спілкування, яке робить доступним усвідомлене читання та викладення власних думок (через написання й говоріння).

Провідною ланкою опанування мовлення є сприймання і розуміння зверненого мовлення. Приділяється значна увага навчанню отримувати інформацію з інтонації зверненого мовлення, його емоційного забарвлення, ритму, мімічного оформлення та природніх жестів, що його супроводжують. Залишки слуху разом із зоровим сприйманням мовлення за умов спеціального навчання дозволяють дитині зі зниженим слухом помітити зміни у частотному діапазоні (інтонація), паузи між словами, наголос у словах, виділити кількість складів (ритм) під час говоріння, кількість слів у реченні, тобто ті особливості, які супроводжують ритміко-інтонаційне оформлення мовлення. Увага до ритміко-інтонаційного оформлення мовлення, вчасне навчання його розуміти складає підґрунтя для свідомого сприймання мовлення оточуючих та правильного оформлення власного мовлення. Адже в нормі усвідомлення значень слів, висловлювань починається з розуміння інтонацій.

Розуміння і продукування мовлення забезпечується широкою мовленнєвою практикою і відбувається завдяки регулярному міжособистісному спілкуванню у різних навчальних та побутових ситуаціях. Вміння звернутися із запитанням, проханням, побажанням необхідне для повсякденного життя дитини, а період дитячих “чому?” забезпечує підґрунтя для подальшого мовленнєвого і загального розвитку. Втім, відомо, що дітям з порушеннями слуху тією чи іншою мірою притаманна мовленнєва пасивність. З метою її попередження й подолання у програмі приділяється увага формуванню мотивації словесного спілкування, вміння його підтримувати та ініціювати.

Вивчення граматичних закономірностей мови відбувається паралельно із засвоєнням дітьми смислової сторони мовних одиниць. Об’єктні, просторові, часові та інші значення вивчаються разом із засобами їх граматичного висловлення. У такий спосіб втілюється єдність засвоєння змісту мовленнєвого матеріалу і граматичних категорій. Встановлення логіко-граматичних зв’язків відбувається в процесі мовленнєвої практики під час вивчення мовних явищ. Мовні явища, передбачені програмою для вивчення у початкових класах, являють собою граматичний мінімум, практичне засвоєння якого уможливлює використання мови з метою комунікації. Відбір та послідовність вивчення граматичного матеріалу здійснюється за такими показниками:



  • значення граматичної категорії для побудови мовленнєвих висловлювань,

  • поширеність граматичної категорії в українській мові,

  • типовість граматичної категорії.

Відпрацьовується коло мовних явищ, яке уможливлює розуміння та побудову поширених нескладних типових для української мови синтаксичних конструкцій. Усвідомлення закономірностей побудови мовленнєвих висловлювань на синтаксичному рівні відбувається через розуміння типовості синтаксичних конструкцій та формування навичок їх впізнавання та побудови. Розвиток чуття мови відбувається через постійне тренування у сприйманні і розумінні мовлення та говорінні на уроках як мовного, так і немовного циклу. Вивчаються закономірності, притаманні граматичним категоріям іменника, дієслова, прикметника, займенника у висловлюваних ними поняттях про особу, предмет, дію, часові відношення, ознаки предмета.

Лінгвістична система мови знаходить своє відображення у програмі через орієнтовний добір тематики мовленнєвого матеріалу, передбаченого для засвоєння дітьми. Програма не містить жорстких вимог щодо засвоєння конкретних слів та їх кількості дітьми. Розширення словникового запасу дітей доцільно здійснювати на діяльнісній основі у процесі живого спілкування у навчальних, ігрових та побутових ситуаціях, умови (учасники, місце, предмет, мета тощо) яких визначають добір словесного матеріалу. Саме тому програма пропонує лише орієнтовну тематику для розвитку мовлення, а не список слів та речень, які діти повинні знати.



Засвоєння звуко-буквенного складу слів відбувається на полісенсорній основі із залученням збереженого слуху, зору, вібраційного відчуттів. Велике значення надається у цьому дактильному та писемному мовленню. Знання звуко-буквенного складу слів уможливлює прогнозування та домислювання малодоступних елементів під час сприймання усного мовлення.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал