Пояснювальна записка до навчальної дисципліни 4 Тематичний план на поточний навчальний рік



Сторінка2/15
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.63 Mb.
ТипПояснювальна записка
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Базові закони у сфері інформації та інформатизації.


Закони, що регулюють питання створення та використання окремого інформаційного продукту.

Змістовий модуль 2. Суб’єкти інформаційного права, їх права та обов’язки

Тема 4. Інформаційно-правові норми та інформаційні правовідносини

Загальна характеристика інформаційно-правових норм. Імперативні і диспозитивні, матеріальні і процесуальні інформаційно-правові норми.

Поняття, зміст та структура інформаційних правовідносин. Цивільно-правовий та публічно-правовий аспекти інформаційних відносин. Основні принципи та об’єкти інформаційних правовідносин.

Інформаційні правовідносини, що виникають в процесі пошуку, отримання і споживання інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів, інформаційних послуг.

Інформаційні правовідносини, що виникають в процесі створення, передачі і розповсюдження інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів, інформаційних послуг.

Інформаційні правовідносини, що виникають при створенні і використанні інформаційних систем та мереж, засобів і методів інформаційної безпеки.



Поняття інформаційної діяльності. Основні напрями і види інформаційної діяльності.

Тема 5. Суб’єкти інформаційних правовідносин

Поняття суб’єктів інформаційних правовідносин. Права та обов’язки суб’єктів інформаційних правовідносин.

Людина як суб’єкт права в інформаційній сфері. Закон України «Про авторське право і суміжні права».

Держава як суб’єкт права в інформаційній сфері. Правовий статус органів державної влади.

Правовий статус організацій та установ в інформаційній сфері. Статус органів та організацій, які наділені спеціальною компетенцією щодо збирання, обробки та розпорядження окремими видами інформаційних ресурсів.

Основні інформаційні права та свободи. Загальна декларація прав людини. Європейська Конвенція про захист прав людини і основних свобод. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Конституція України.

Право на інформацію. Декларація про право доступу до інформації. Конвенція Ради Європи «Про захист особи у відношенні автоматичної обробки персональних даних», Директива Ради Європи «Про захист фізичних осіб в умовах автоматичної обробки даних і про вільний оберт цих даних».

Суб’єктивне право на інформацію. Право на інформацію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Електронно-цифровий підпис як інститут інформаційного права.

Права людини і захист персональних даних

Поняття та ознаки інформації з обмеженим доступом.

Правове регулювання інформаційних відносин в сфері масової інформації, в бібліотечній та архівній справах.

Тема 6. Правові проблеми глобальної мережі Інтернет

Право і глобальна мережа Інтернет. Особливості інформаційних правовідносин в мережі Інтернет.

Реалізація права на пошук, отримання і використання інформації в мережі Інтернет.

Порядок створення і розповсюдження документів, формування інформаційних ресурсів і надання інформаційних продуктів та інформаційних послуг в мережі Інтернет.

Правове забезпечення інформаційної безпеки мережі Інтернет.

Основні напрямки правового регулювання інформаційних відносин в Інтернет.

Плани-конспекти

лекційних занять


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра інформаційних технологій
ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

полковник міліції Кудінов В. А.
____.________ 20__

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
Тема № 1. Об’єкти інформаційного права. Поняття інформації та інформаційного простору

З навчальної дисципліни: «Інформаційне право»

Категорія слухачів: студенти-магістри

Навчальна мета: розглянути передумови виникнення та формування інформаційного права як науки та навчальної дисципліни, його місця в системі правових наук; поняття інформаційного простору, основних об’єктів інформаційного права та інформаційних правовідносин.

Виховна мета: формування ціннісних орієнтирів правознавців сучасного рівня; привиття відповідальності за прийняття відповідних юридичних рішень, напрямів та форм реалізації одержаних результатів; виховання поваги до дотримання законності.

Розвивальна мета: розвиток у студентів юридичного мислення стосовно застосування методів інформаційного права у регулюванні суспільних відносин.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: персональний комп’ютер (ноутбук, нетбук), мультимедійний проектор.

Наочні засоби: спеціальна презентація за темою лекції.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

забезпечуючі дисципліни: інформатика, конституційне право, цивільне право, адміністративне право, кримінальне право та процес;

забезпечувані дисципліни: галузі права.

План лекції (навчальні питання):

1. Передумови виникнення та формування інформаційного права. Завдання та структура навчальної дисципліни.

2. Предмет, методи та функції інформаційного права.

3. Система інформаційного права.

4. Інформація як об’єкт інформаційного права. Інформаційне суспільство та єдиний інформаційний простір.

5. Інформаційна сфера. Інформаційні системи та технології.

Література:

1. Конституція України // Урядовий кур’єр, № 129-130 від 13.07.96 р. – К., 1996.

2. Про інформацію: Закон України від 02 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. – № 48. Ст. 651.

3. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. Ст.3.

4. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13.

5. Бачило И. Л., Лопатин В. Н., Федотов М. А. Информационное право: Учебник. – СПб.: Из-во “Юридический центр Пресс”, 2001. – 789 с.

6. Бачило И. Л. Глобальная информатизация и право // Проблемы информатизации. – 1999. – № 3. – С. 10–19.

7. Беляков К. И. Управление и право в период информатизации: Монографія. – К.:”КВІЦ”, 2001. – 308 с.

8. Європа на шляху до інформаційного суспільства // Матеріали Європейської Комісії 1994–1995 р. р. – К.: Держкомзв’язку та інформатизації України, 2000. – С. 3.

9. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації:організаційно-правові питання теорії і практики / Калюжний Р.А., Шамрай В.О., Швець М.Я. та ін. – К.: Академія держ. податкової служби України, 2002.

10. Калюжний Р. А., Хахановський В. Г., Цимбалюк В. С. Структура науки і навчальної дисципліни “Інформаційне право” // “Правова інформатика”, № 1 / 2003. – К.: НДЦПІ АПН України, 2003. – С. 22-25.

11. Копылов В. А. Информационное право: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – M.: Юристь, 2002.

12. Кохановська О. В. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин – К.: НАВСУ, 2001.

13. Основи інформаційного права України: Навч. посіб. / В.С. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Грищенко та ін.; За ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного та П. В. Мельника – К.: Знання, 2004. – 274 с.

14. Хахановський В. Г., Мартиненко І. В. Смаглюк В. М. Інформаційне право та правова інформатика: навчальна програма (спеціальність 7.060101 – правознавство). – К.: НАВСУ, 2004.

15. Хахановський В. Г., Мартиненко І. В. Смаглюк В. М., Інформаційне право та правова інформатика: навчально-методичний комплекс (спеціальність 7.060101 – правознавство для студентів юридичного факультету). – К.: НАВСУ, 2004.

16. Хахановський В. Г., Шевчук Р. М. Зміст поняття “інформація” у правовій науці та в чинному законодавстві України // Науковий вісник КНУВС, № 2, 2006. – К., КНУВС, 2006. – С. 65–72.

17. Шеннон К. Работа по теории информации и кибернетике. – М.: Из-во иностранной литературы, 1963. – 829 с.



Питання 1.

Останнім часом спостерігається невпинне розширення сфери застосування сучасних інформаційних технологій практично у всіх галузях. Інформаційне право як комплексна галузь права і одночасно міжгалузева юридична наука є теоретичним та методологічним підґрунтям комплексного ефективного застосування інформаційних технологій в юридичній діяльності.

Комплексність інформаційного права полягає у тому, що ця галузь регулює відносини, що виникають при виробництві, передачі, обробці, розповсюдженні, пошуку, отриманні і використанні інформації, тобто практично у всіх областях людської діяльності, пов’язаною з інформацією чи з діяльністю в інформаційній сфері.

Інформаційне право як галузь права має свій предмет правового регулювання – інформаційні відносини і свої принципи, чітко обмежену сферу правового регулювання – інформаційну сферу.

На відміну від інших галузей права тут, крім традиційних методів, застосовуються також методи правової інформатики і кібернетики, особливо при дослідженні основних об’єктів інформаційних правовідносин.

Застосування методів інформатики і кібернетики як наук пояснюється необхідністю вивчення фізичних особливостей і властивостей об’єктів інформаційних відносин – інформації, інформаційних технологій і засобів їх забезпечення, інформаційних процесів. Це дозволяє встановлювати юридичні особливості і властивості об’єктів інформаційних правовідносин і, в результаті, здійснювати ефективне правове регулювання таких відносин. Особливо це стосується регулювання інформаційних відносин у віртуальному середовищі Інтернет, у системах електронного документообігу.

Інформаційне право як міжгалузева юридична наука вивчає інформаційну сутність (інформаційну будову) права як складну соціальну систему.

Підставами для виникнення будь-яких галузей права є існування об’єктів щодо яких формуються визначені відносини, реалізується суспільно-значуща діяльність. Там, де необхідні державні гарантії виконання певного порядку, діють правові норми, які регулюють поведінку і стосунки осіб, організацій. Розвиток цивілізацій, зміна укладів породжує різні форми діяльності у суспільстві, обумовлює його розвиток чи відмирання. Право завжди йшло за цим процесом і акцентувало свою увагу на відповідних будь-якому етапу розвитку суспільства взаємовідносинах людей.

Так, проблеми захисту життя людей були передумовою для створення кримінального права. Проблеми захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб створили цивільне право. Розвиток виробничих інтересів визначив появу трудового права тощо. Сьогодні діяльність людства, яка пов’язана з інформацією, набула такий вплив на суспільні відносини, який дає право виділити її в ряд самостійних предметів правових відносин.

Однак, це не єдина причина для правового втручання у сферу інформаційної діяльності. Є й інші підстави: перетворення інформації у ресурс життєдіяльності та розвитку суспільства; перетворення цього ресурсу у товар; складна сутність інформації, яка об’єднує нематеріальну природу виникнення (як результат інтелектуальної праці) і особливу форму використання в соціально-економічній сфері – інформаційний продукт; властивість інформації як інтелектуального продукту значно впливати на свідомість людства, що породжує проблему інформаційної безпеки суспільства.

Формування інформаційного суспільства викликало потребу формування нової галузі законодавства – інформаційного права.



Передумовами правового втручання в сферу інформатизації стали:

- науково-технічні досягнення в сфері інформатизації суспільства;

- розуміння інформації як ресурсу життєдіяльності і розвитку людства;

- перетворення інформації в товар;

- складна сутність інформації, яка об’єднує нематеріальну природу виникнення і особливу форму використання в соціально-економічній сфері;

- властивість інформації як інтелектуального продукту.

Процес правового регулювання відносин, пов’язаних з інформатизацією суспільства, поділяється на три головні частини:

1) етап визначення та регламентації суспільних відносин, коли на їх основі виникають права та обов’язки у конкретних суб’єктів;

2) етап реалізації суб’єктивних юридичних прав та обов’язків, коли приписи юридичних норм стосуються конкретних відносин;

3) етап контролю та координації здійснення суспільних відносин.

Цим етапам відповідають такі елементи правового регулювання, як юридичні норми, які регулюють відповідні правовідносини, акти реалізації суб’єктивних юридичних прав та обов’язків, інші юридичні норми, які формують правосвідомість та правову культуру.

Існуюче сьогодні інформаційне законодавство стало основою для створення такого інституту права, як інформаційне право.

Інформаційне право розглядається у таких аспектах:

1) як правові норми, що регулюють сферу суспільних відносин щодо інформації, у тому числі – в умовах інформатизації;

2) як множина норм, що регулюють права і обов’язки суб’єктів інформаційних відносин;

3) як наукова міжгалузева дисципліна;

4) як навчальна дисципліна.

Актуальність дисципліни “Інформаційне право” і необхідність її вивчення визначається ще й тим, що ця дисципліна є правовим підґрунтям інформаційного суспільства XXI століття, яке сьогодні активно формується як в окремих країнах, так і в рамках міжнародного співтовариства.

Головні цілі та завдання спеціалізованого курсу:

- надати комплекс знань про систему інформаційного права, його сутність, поняття та зміст;

- розглянути поняття “інформація” як основного об’єкту інформаційного права;

- вивчити такі поняття, як: “інформаційний простір”, “об’єкти інформаційного права”, “інформаційні ресурси”, “джерела інформаційного права”, “інформаційно-правові норми і інформаційні правовідносини”, “суб’єкти інформаційних правовідносин” тощо;

- знати права та обов’язки учасників інформаційних відносин;

- розглянути інформацію як інтелектуальну власність, права людини і захист персональних даних, конфіденційну інформацію та державну таємницю;

- мати уявлення про особливості правового регулювання інформаційних відносин в сфері масової інформації, в бібліотечній та архівній справах;

- розглянути правові проблеми глобальної мережі Інтернет, а також Державну політику і державне управління в інформаційній сфері.

Спеціалізований навчальний курс “Інформаційне право” складається з 6 тем. Загальний обсяг дисципліни - 72 години, з них лекцій - 10, семінарів - 10, практичних занять - 16. Підсумковий контроль – залік.



Питання 2.

В науковій літературі останніх років можна виділити цілий спектр понять, за допомогою яких автори намагаються визначити цю нову галузь права. До них можна віднести: “програмне право”, “правова інформатика”, “право інформатики”, “комп’ютерне право”, “інформаційно-комп’ютерне право”, “право знати”, “право на доступ до інформації”, “право на інформацію”, а також “телекомунікаційне право” й “інформаційне право”.

Інформаційне право знаходиться в стадії становлення, тому зрозуміла розмаїтість понять і термінів, за допомогою яких фахівці намагаються визначити його зміст. Всі ці поняття і терміни вибираються, виходячи з об’єктів, у відношенні яких чи у зв’язку з якими виникають суспільні відносини, що підлягають правовому регулюванню.

Ми використовуємо поняття “інформаційне право” за аналогією з такими галузями права, як, зокрема, лісове, водяне, аграрне, підприємницьке, екологічне право та ін. В основі назви цих галузей лежать об’єкти правовідносин – ліс, вода, аграрне виробництво, підприємництво, екологія тощо. “Інформаційне право” так іменується, виходячи з основного об’єкта, з приводу якого чи у зв’язку з яким виникають суспільні відносини, що підлягають правовому регулюванню.

Що ж таке ”інформаційне право”? Ю.А. Тихомиров вважає, що інформаційне право – це “система соціальних норм і відносин, що охороняються силою держави, які виникають в інформаційній сфері, – сфері виробництва, перетворення і споживання інформації. Основними предметами правового регулювання тут є інформаційні відносини, тобто відносини, які виникають при здійсненні інформаційних процесів – процесів створення, збирання, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, розповсюдження і споживання інформації”.

M.M. Рассолов розглядає інформаційне право як галузеву юридичну науку: “...інформаційне право – це галузева юридична наука, що вивчає сукупність норм права, які регулюють інформаційні відносини у суспільстві і містять вказівки, які відносяться до інформаційній діяльності у цілому”.

Якщо як предмет правового регулювання цієї галузі права розглядати всю сукупність відносин в інформаційній сфері, що охоплюють весь цикл обігу інформації (її створення, перетворення, передача і розповсюдження, в тому числі – і засобами зв’язку і телекомунікацій, споживання інформації), то, напевно, правильно було б назвати цю галузь права саме “інформаційним правом”, а вказані вище терміни розглядати як такі, що позначають складові чи забезпечувальні частини (підгалузі, інститути) інформаційного права. Тоді інформаційна сфера буде являти системно-утворююче начало, в рамках якого виникає і реалізується вся сукупність суспільних інформаційних відносин.

Отже, інформаційне право – це комплексна галузь права, система соціальних норм і відносин, що виникають в інформаційній сфері – сфері виробництва, перетворення і споживання інформації та охороняється державою.

В об’єктивному змісті інформаційне право являє собою множину норм, які регулюють суспільні відносини щодо інформації.

В суб’єктивному змісті інформаційне право – це множина прав і обов’язків конкретних учасників суспільних відносин щодо інформації як об’єкта суспільних відносин.

Сферу діяльності людства регулювання відносин в певній галузі права, називають предметом цієї галузі.

У межах конкретної предметної сфери здійснюється правове регулювання відносин людей та їх організацій. Таким чином, безпосередньою ділянкою правового регулювання для кожної галузі права є відносини двох або більше суб’єктів, які пов’язані визначеним інтересом відносно конкретного предмета в цій галузі.



Предметом інформаційного права є інформація, процеси, які пов’язані з її отриманням (створенням), обробкою, зберіганням, розповсюдженням тощо, тобто, інформаційні відносини, інформаційні права і свободи.

Природа інформації обумовила ту обставину, що в праві формується галузь, яка не є ні класичною, ні належною до будь-якої сім’ї одної галузі права за методом регулювання. Інформаційне право є комплексною галуззю за методами правового регулювання, яка має точно окреслену сферу регулювання – інформація і інформаційна діяльність. Для цього вона використовує різні методи і засоби, які є в арсеналі всієї системи права:

- конституційне регулювання;

- адміністративні способи забезпечення особливостей інформаційної діяльності;

- залучення всіх регулюючих, контролюючих, примусових, стимулюючих і караючих методів з метою забезпечення дотримання законодавства і реакції держави на правопорушення.

Особливості методів інформаційного права визначають особливості місця інформаційного права в системі права у цілому. Інформаційне право являє собою комплексну галузь права і одночасно міжгалузеву юридичну науку, яка знаходиться в тісному контакті і взаємодії з іншими галузями права.

Комплексність інформаційного права пояснюється тим, що воно регулює відносини, що виникають при виробництві, передачі, обробці, розповсюдженні, пошуку, отриманні й використанні інформації, тобто практично у всіх областях людської діяльності, пов’язаною з інформацією чи з діяльністю в інформаційній сфері.

Зв’язок і взаємодія інформаційного права з іншими галузями права знаходить своє вираження в конституційній основі інформаційного права: у розділі 2 Конституції України “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”. Не існує прав і обов’язків людини і громадянина, які б не були пов’язані з правом на інформацію. А це право реалізується у рамках, які визначені законом у просторі, який об’єднує всі види діяльності людини.

Розглядаючи питання про місце інформаційного права в системі права, слід відмітити, що інформаційне право активно використовує основні положення теорії держави і права, взаємодіє з такими галузями, як конституційне право, адміністративне, фінансове, кримінальне право, цивільне, трудове право, судоустрій, міжнародне публічне і приватне право.

Найбільш тісно інформаційне право взаємодіє з конституційним правом. Являючись ведучою галуззю права, конституційне право закріплює основні права і свободи особи, у том числі – й інформаційні права і свободи (права і свободи в інформаційній сфері).

Суттєвий зв’язок простежується з цивільним правом, перш за все, при регулюванні майнових відносин і особистих немайнових відносин щодо інформації і інформаційних об’єктів в інформаційній сфері.

Інформаційне право також активно використовує методи адміністративного права, в першу чергу – при регулюванні відносин, що виникають при здійсненні органами державної влади і місцевого самоврядування обов’язків у галузі масової інформації, з формування інформаційних ресурсів і видачу інформації з них широкому колу споживачів.

З іншого боку, інформаційно-правові норми проникають практично у всі галузі права при регулюванні ними відносин, що виникають при створенні, перетворенні і споживанні інформації. Це пояснюється тим, що інформація є невід’ємною складовою частиною діяльності людини, а тому правові відносини із створення, перетворення і споживання інформації у будь-яких галузях діяльності підпадають під закономірності правового регулювання інформаційного права.

При дослідженні інформаційного права застосовуються головним чином методи правової науки, які використовуються в конкретних юридичних науках і складають їх методологічну основу:

- формально-догматичний метод, сутність якого полягає в юридичній обробці правового матеріалу, догми права. Цей метод включає такі процедури, як описання і аналіз інформаційно-правових норм і правовідносин, їх тлумачення, класифікацію і систематизацію явищ, понять, норм, правовідносин, актів, інститутів. Шляхом класифікації і систематизації розрізнені знання і уявлення про досліджуваний предмет приводяться у порядок. В результаті застосування формально-догматичного методу знання про інформаційне право систематизуються, отримують визначену, чітку форму представлення, зручну для запам’ятовування і подальшого вивчення;

- метод порівняльного правового дослідження заснований на зіставленні двох чи більше однотипних елементів інформаційного права (інститутів, норм, понять і т. п.) з елементами інших національних правових систем (американською, європейською і т.п.) з метою виявлення загальних і відмітних характеристик цих елементів. Таке порівняльне вивчення дозволяє отримати важливий матеріал для запозичення, класифікації і, у кінцевому рахунку, – удосконалення системи інформаційного права.

Для дослідження інформаційного права ефективно застосовуються і природничі науки, наприклад, інформатика, правова інформатика і правова кібернетика, семіотика і семантика.

Метод соціологічного дослідження може використовуватися для спостереження за діяльністю суб’єктів інформаційного права з метою оцінки ефективності практики застосування норм і приписань інформаційного права у конкретних умовах.

Порівняльно-історичний метод заснований на аналізі історії формування і розвитку інформаційного права, його понятійного апарату, окремих інститутів. Цей метод може активно використовуватися для дослідження окремих частин і елементів інформаційного права.

Методи алгоритмізації і моделювання активно використовуються для дослідження системи інформаційного права, описання структур і елементів цієї системи, для описання поводження суб’єктів інформаційних правовідносин. Застосування цих методів дозволяє представляти структури і елементи інформаційного права, інформаційні процеси у зручному для вивчення вигляді.

Метод системного підходу може застосовуватися на всіх стадіях вивчення інформаційного права, його елементів і частин як універсальний комплексний метод, заснований на повному дослідженні всіх способів і варіантів вирішення задачі, а також наслідків використання методів і способів вирішення задачі дослідження.

Інформаційне право регулює відносини, пов’язані з інформацією, інформаційними технологіями, інформаційною безпекою. Для якісного регулювання інформаційних відносин необхідно дослідити юридичні властивості та особливості цих об’єктів. Найбільш доцільно вивчати їх методами правової інформатики і правової кібернетики.

Аналіз правового регулювання інформаційних відносин в Україні та у міжнародній практиці дозволяє доктринально визначити ряд основоположних методологічних, принципових положень інформаційного права:

- основний об’єкт регулювання – суспільні інформаційні відносини;

- основний предмет суспільних відносин - інформація (відомості, дані, знання, інформаційні ресурси, таємниця, інформаційні технології тощо);

- метод правового регулювання - системне комплексне застосування методів конституційного, цивільного, адміністративного, трудового та кримінального права (що визначає міжгалузевий характер публічно-правового регулювання) та застосування методів приватно-правового регулювання (на рівні правочинів, угод, звичаїв, традицій, норм суспільної моралі, професійної, ділової етики тощо).

Провідними функціями інформаційного права на основі загальних функцій права визначаються:




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал