Пояснювальна записка до дипломної роботи за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» на тему



Сторінка2/10
Дата конвертації05.01.2017
Розмір1.61 Mb.
ТипПояснювальна записка
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Продовження таблиці 1.1

Автор

Інвестиційна привабливість

Р.П. Іванов,

І.В. Сахарова,

Е.Ю. Хрустальов [7,9]

сукупність економічних і фінансових показників підприємства, що визначають можливість одержання максимального прибутку в результаті вкладення капіталу при мінімальному ризику вкладення коштів

В. С. Яковлев [5]

інвестиційна привабливість підприємства - це сукупність характеристик його фінансово-господарської та управлінської діяльності, перспектив розвитку та можливостей залучення інвестиційних ресурсів. Цей підхід не враховує психологічний аспект, який відіграє важливу роль при виборі об’єкта інвестування.

О.А. Верзаков [1]

«інвестиційну привабливість підприємства» слід розуміти як оціночну характеристику стану підприємства, що задовольняє вимогам інвестора та переконує його в доцільності вкладання коштів в даний об’єкт.

Т.В. Майорова [2]

«інвестиційна привабливість» тотожне поняттю «інвестиційне підприємництво». На її думку, чим вище ефективність інвестицій, тим вищий рівень інвестиційної привабливості. Але це суперечливий висновок, оскільки ефективність можна отримати через деякий час і не завжди в матеріальному вигляді.

Є.А. Якименко [3]


«Інвестиційна привабливість - це ступінь ймовірності досягнення висунутих цілей інвестування, яка виражена в індивідуальних очікуваннях економічних агентів потенційних суб’єктів інвестиційного процесу”.

В.М. Колот [4]

визначає інвестиційну привабливість як сукупність сприятливих інвестиційних і інноваційних умов і переваг, які принесуть інвестору додатковий прибуток і зменшать ризик вкладень.

Узагальнюючи вище наведене, можна відзначити, що складність, багатогранність та відносна новизна категорії «інвестиційна привабливість підприємства» обумовлює розбіжність думок науковців відносно її визначення. Огляд наукових робіт показав, що ряд вчених дають досить схожі визначення даного терміну. Деякі автори розглядають його досить вузько й акцентують увагу лише на фінансовому стані підприємства та ототожнюють ці поняття. Проте варто враховувати низку неформалізованих показників: економіко-географічне положення, галузева приналежність, статус власності, інтелектуальний капітал підприємства, діловий імідж керівництва підприємства, лояльність клієнтів, вартість бренда, положення на ринку, конкурентоспроможність підприємства, збалансованість контрольних карт, оборотність капіталу, фінансова стійкість підприємства, прибутковість (рентабельність) діяльності, платоспроможність і ліквідність, структура активів і капіталу[10].

Більшість учених-економістів, досліджуючи інвестиційну привабливість підприємства, нерідко згадують про інвестиційну привабливість країни або регіону, ототожнюють це поняття з поняттям "інвестиційний клімат". Серед найбільш поширених визначень поняття "інвестиційний клімат" слід виділити такі:

- інвестиційний клімат — це багатофакторна система цілеспрямованих вчинків і дій, що свідомо формується на державному і регіональному рівнях в інтересах більш широкого залучення на конкретну територію додаткових ресурсів як у грошовій, так і в матеріальній формах [23].;

- інвестиційний клімат — це загальна атмосфера розуміння економічної ситуації і потреби в залученні додаткових ресурсів, що існує в різних сферах соціально-економічного розвитку країни[24].;

- інвестиційний клімат — це комплекс політичних, соціальних, інноваційних, інфраструктурних елементів, що існують на певній території[25].;

- інвестиційний клімат — це внутрішня атмосфера (енергетика), що сформована на конкретній території відповідно до пріоритету залучення додаткових фінансових ресурсів і впливає на позицію інвестора щодо ухвалення рішення про інвестування об'єктів певної території [26].

Отже, поняття "інвестиційний клімат" — досить широке, і рівень його сприяння залежить від багатьох чинників, у тому числі і від інвестиційної привабливості. Тому терміни "інвестиційна привабливість" і "інвестиційний клімат" не можна ототожнювати.

При дослідженні інвестиційної привабливості підприємства слід враховувати, що вона перебуває під впливом таких чинників, що не мають вартісної оцінки (неформалізованих чинників): політичні і загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності, діловий імідж керівництва підприємства. Перераховані фактори відносно підприємства можна умовно розділити на дві групи — зовнішні (мають визначальний вплив на роботу підприємства ззовні) і внутрішні (існують усередині підприємства). Відповідно ці дві групи факторів формують певні системи зовнішніх і внутрішніх ризиків, що з'являються за інвестиційного кредитування підприємницької діяльності. Хоч на даному рисунку 1.1 всі фактори мають номер, це не означає, що який-небудь з них є більш або менш пріоритетним настільки, що під час оцінювання інвестиційної привабливості підприємства на нього можна не зважати. Обов'язково потрібно застосовувати комплексний підхід, що передбачає аналіз усіх факторів з урахуванням їхніх взаємозв'язків і взаємовпливу.


c:\users\i\appdata\local\temp\finereader11\media\image1.png

Рисунок 1.1 – Механізм взаємодії інвестиційного потенціалу та інвестиційного ризику суб’єкта господарювання [12]





Основні структурні елементи інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання і їх взаємозв’язок представлені на рис. 1.1, який пояснює логіку аналітичних підходів, використаних у даній розробці методики оцінки інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання.

При цьому тісно пов’язаними з інвестиційною привабливістю є такі поняття:



  1. інвестиційний потенціал суб’єкта господарювання - сукупність фінансово-економічних ресурсів, які можуть бути залучені за рахунок всіх (зовнішніх і внутрішніх) джерел фінансування, та чинників, що створюють необхідні умови для забезпечення бажаного рівня його інвестиційної активності, оптимального використання цих ресурсів з метою досягнення стабільного фінансово-економічного функціонування даного суб’єкта господарювання та зростання ефективності його діяльності [13];

Реалізація інвестиційного потенціалу передбачає виконання підприємством таких умов [13]:

  • наявність власного капіталу достатнього для виконання умов ліквідності та фінансової стійкості;

  • можливості залучення капіталу в обсязі, необхідному для реалізації ефективних інвестиційних проектів;

  • рентабельність вкладеного капіталу;

  • наявність ефективної системи управління фінансами (у т. ч. ризиками), що забезпечує прогнозованість поточного і майбутнього фінансового стану.

  1. інвестиційна активність суб’єкта господарювання - інтенсивність залучення довгострокових інвестицій у капітал підприємства;

3) інвестиційний ризик суб’єкта господарювання - ймовірність неповної реалізації його інвестиційного потенціалу, наслідок дії об’єктивних несприятливих умов інвестиційної діяльності, що формують вірогідність фінансових втрат доходу від інвестицій або зменшення капіталу.

Отже, проаналізувавши значну кількість трактувань поняття «інвестиційна привабливість» можна взяти за основу визначення таких учених як В.С. Яковлева та О. А. Верзакова, а саме: інвестиційна привабливість підприємства – це багаторівнева інтегральна характеристика сукупності економічних, фінансових,виробничих та організаційних аспектів оцінки підприємства, які повинні відповідати вимогам потенційних інвесторів та забезпечує позитивний ефект від вкладень.


1.2 Управління інвестиційною привабливістю підприємства
Збільшення обсягів залучення інвестицій є засобом забезпечення умов виходу підприємств з економічної кризи, сприяє процесу їх економічного зростання, стимулює впровадження новітніх технологій, зростання продуктивності праці та в цілому підвищення життєвого рівня населення. Для отримання залучених інвестиційних ресурсів підприємство повинно бути інвестиційно привабливим. Основною перепоною на шляху до інвестиційно-інноваційної діяльності постають обмежені можливості щодо відтворення основного капіталу. Більшість вітчизняних підприємств працюють в умовах нестачі власних інвестиційних ресурсів і вкрай обмеженого надходження іноземних інвестицій[14].

Інвестиції є передумовою забезпечення економічного зростання підприємства, а у зв’язку з дефіцитністю у підприємств власних фінансових ресурсів, виникає необхідність залучення інвестицій. Отже, першочерговим завданням, виконання якого зумовлює успіх у цій конкурентній боротьбі, є максимальне підвищення інвестиційної привабливості, що визначає актуальність питання управління інвестиційною привабливістю підприємства.

При управлінні інвестиційною привабливістю слід враховувати для кого підприємство повинно бути привабливим, так як різні групи інвесторів надають перевагу різним оціночним показникам. Так, фінансово-кредитні установи надають перевагу оцінюванню фінансового стану; дрібні інвестори, а відповідно і фонди спільного інвестування, — показникам віддачі акціонерного капіталу; стратегічні інвестори вважають за потрібне бути обізнаними не тільки з цими двома аспектами діяльності, а й із становищем внутрішнього середовища підприємства, переважно з його слабкими сторонами, бо їх подолання в подальшому потребуватиме вкладення нових коштів у відтворювальні процеси чи реструктуризацію[15].

Управління фінансовим станом підприємства в свою чергу передбачає управління майновим станом, фінансовою стійкістю, ліквідністю активів, діловою активністю, рентабельністю, ринковою вартістю цінних паперів. Так, здійснюючи управління ліквідністю, відбувається управління інвестиційними ризиками. Ефективне управління фінансовою стійкістю, дає можливість, з одного боку, зменшити рівень інвестиційного ризику, пов’язаного зі структурою формування інвестиційних ресурсів, а з іншого — підвищити раціональність використання джерел фінансування виробничої діяльності підприємства, що є суттєвими моментами для інвестора. Для акціонерів підприємства є дві головні цілі інвестування в цінні папери: отримання дивідендів (інакше поточного доходу), а також нагромадження засобів внаслідок зростання курсової вартості акцій. Певною мірою ці дві цілі дещо суперечать одна одній, однак як свідчить практика, стабільність отримання дивідендів (навіть і незначних) є одним із найголовніших факторів інвестиційної привабливості для інвесторів — акціонерів підприємства. Управління рентабельністю, дозволяє збільшити прибутковість акцій та підвищити інвестиційну привабливість підприємства з погляду акціонерів [14].

При управлінні інвестиційною привабливістю варто враховувати те, що інвестор при виборі об’єкта капіталовкладення проводить оцінку інвестиційної привабливості на таких рівнях (рис. 1.2.) — рівні держави, регіону, галузі та безпосередньо самого підприємства.

Рисунок 1.2 – Рівні інвестиційної привабливості

Оскільки склад факторів, що впливають на формування кожного рівня є недостатньо чітко визначеним, необхідно здійснити їх уточнення. Який з визначених рівнів з точки зору впливу на інвестиційну привабливість є домінантним, а який є менш важливим — встановити вкрай важко. З ієрархічної точки зору найвищими є фактори, що формують державну компоненту інвестиційної привабливості. За нею слідують чинники, що обумовлюють привабливість регіону та галузі, яка ієрархічно знаходиться на тому ж рівні, що й регіон. Нижній щабель формують фактори інвестиційної привабливості підприємства.

Найбільш узагальненою формою прояву місця національної економіки у світогосподарській системі є сформований міжнародний імідж країни. Особливого значення проблема формування позитивного міжнародного іміджу набуває для країн, що перебувають на стадії трансформаційних перетворень. Саме для них існує небезпека негативних проявів примусової глобалізації, таких як нав’язування застарілих технологічних процесів, низьких стандартів життя, виснаження ресурсів та загострення екологічних проблем. Формування позитивного міжнародного іміджу країни, що є засобом посилення її міжнародної конкурентоспроможності також забезпечує формування системи національної економічної безпеки та збереження власної національної ідентичності [11].

Українські дослідники М. Іщенко і О. П'єцух [24] визначають, що технологія України є одночасно відповідальною політикою. Тут потрібен пошук ефективних шляхів оптимізації масової свідомості, інформаційного оснащення привабливого іміджу України, відповідальність за які має взяти на себе наука. Залучення основи науково-пізнавальної та практично-перетворюючої діяльності суспільства сприяє формуванню вихідних методологічних ідей для всебічної модернізації суспільного життя, для модифікованого сприйняття та інтерпретації новітніх політичних, економічних і культурних трансформацій в Європі і світі [24].

Ю.В. Таранова [25] визначила, що цілями формування позитивного іміджу країни є: залучення інвестицій, вихід на міжнародний ринок. Водночас слід відзначити те, що відсутнім є дослідження щодо затвердженого документу, який регулює реалізацію іміджевої політики.

Ф. П. Ткачик стверджує, що імідж держави сприяє формуванню умов, за яких економіка стає сприйнятливою до інвестицій, забезпечує захист інвестора від інвестиційних ризиків [27] і спонукає до вирішення соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятості населення, дозволяє оновлювати виробництво, проводити модернізацію й нарощування основних фондів підприємств, впроваджувати новітні технології тощо. Натомість несприятливий клімат пригнічує економічний розвиток, загострює економічні, соціальні, інституціональні та інші проблеми.

 А.П. Панкрухін [28] доповнює наведені твердження зауваженням, що імідж держави існує на декількох рівнях – побутовому, соціально-економічному, діловому, фінансовому та ін. Він зазнає впливів з боку, насамперед, психологічних, політичних й економічних факторів і являє собою результат їхньої взаємодії.

Дослідження вище згаданих вчених дають змогу стверджувати, що фактори формування інвестиційної привабливості – це домінанти, які забезпечують створення переваг для підприємства у боротьбі за обмежені інвестиційні ресурси. Таким чином у науково-прикладних джерелах [1-9,13] наведено класичний поділ факторів формування інвестиційної привабливості (інституціональні, економічні, соціальні), а саме на таких рівнях реалізації як макро- ,мезо- та макрорівень (табл.1.2). Аналіз останніх джерел засвідчує, що на розвиток економіки підприємств впливає низка факторів, серед яких політичні, економічні, соціальні, технологічні.

Політичні фактори, що визначають ділове середовище країни та можливості одержання ключових ресурсів для підприємств та їх ефективного функціонування, з одного боку, вказують на стабілізацію ситуації на підприємствах. Це створює сприятливе підґрунтя для структурних перетворень. Проте з іншого боку, заполітизованість влади, нестабільність політичних процесів й нормативно-правових засад економічної діяльності мають несприятливий вплив на ефективність запровадження стратегічних програм розвитку підприємств.

Економічні фактори є базисом для функціонування галузей народного господарства і створюють картину розподілу ресурсів на всіх рівнях економіки. Одним із найкритичніших із групи економічних факторів є несприятливість інвестиційного клімату, що ставить під загрозу реалізацію інвестиційної стратегії в цілому.

Соціальні фактори визначають основні передумови економічного розвитку підприємств в певному соціумі. Низка технологічних факторів мають індикативний характер і вказують на основні причини негативних проявів функціонування підприємств в економіці країни.


Таблиця 1.2 – Фактори, що формують інвестиційну привабливість

Рівень впливу

Фактори

Інституціональні

Економічні

Соціальні

1

2

3

4

Макрорівень (держава)

- внутрішня і зовнішня політична стабільність країни;

- гарантія прав і свобод особи;

- ступінь державного втручання в економіку країни;

- торговельна політика країни;

- рівень інтегрованості національного законодавства у світове правове поле;

-стабільність господарського, фінансового та податкового права;

- захист інтелектуальної власності у країні;

- митна політика й участь і світових організаціях;

- захист прав вітчизняних та іноземних інвесторів


- загальна оцінка економіки й стабільність національної валюти;

- темпи росту ВВП;

- податки, тарифи,пільги;

- можливість репатріації капіталів;

- характеристика банківської системи та її

послуг в економіці країни;

- екологічна обстановка: вимоги стандартизації, квотування та штрафи в економіці країни;

- валютні та фінансові ризики.



- рівень соціального розвитку суспільства,

соціальних умов та життя населення в

країні;

- толерантність суспільства відносно інших віросповідань і національностей у країні;



- ступінь політичної активності населення в

країні;


- рівень криміногенності в країні;

- рівень розвитку профспілкового руху в



країні.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал