Постатейний коментар до Кримінального кодексу України загальна частина розділ І загальні положення стаття Завдання Кримінального кодексу



Скачати 19.46 Mb.
Сторінка84/107
Дата конвертації25.12.2016
Розмір19.46 Mb.
1   ...   80   81   82   83   84   85   86   87   ...   107

Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу

1. Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2 Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища,-

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

1. Об'єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів.

2. Потерпілим від злочину є працівник правоохоронного органу.

Про його поняття див. коментар до ст. 342. 3. Об'єктивна сторона злочину характеризується дією і полягає у впливі в будь якій формі на працівника правоохоронного органу. Вплив на працівника правоохоронного органу може полягати у

конкретних діях, спрямованих на перешкоду виконанню цим працівником службових обов язків або для того, щоб добитися прийняття незаконних рішень. Вплив може проявлятися в умовлянні, шантажуванні потерпілого, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь якій іншій формі. Умовляння - це прохання про вчинення чи не вчинення будь-яких дій, що полягають у невиконанні потерпілим своїх службових обов'язків або прийнятті незаконних рішень. Це прохання може супроводжуватись обіцянками про надання якихось майнових чи немайнових благ, переваг, пропозицією хабара. Прохання батьків або інших родичів правопорушника про прийняття працівником правоохоронного органу рі-

шення в інтересах цього правопорушника не утворює складу цього злочину. Шантажування може здійснюватися шляхом погрози розголосити відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці. Іншими формами впливу може бути позбавлення певних благ, переваг, втручання в особисте життя, застосування насильства тощо. Якщо вплив на працівника правоохоронного органу здійснюється шляхом погрози вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо самого працівника правоохоронного органу або його близьких родичів, застосування насильства підлягає додатковій кримінально-правовій оцінці за відповідними статтями Особливої частини КК (зокрема, ст. ст. 342, 345, 348).

Злочин вважається закінченим з моменту застосування впливу у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та метою - перешкодити виконанню потерпілим службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень. Про поняття виконання службових обов'язків див коментар до ст. 342.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 343) є вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 343, якщо вони: 1) перешкодили запобіганню-злочину чи затриманню особи, яка його вчинила; 2) вчинені службового особою з використанням свого службового становища. Перешкодження запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, має місце тоді, коли саме через втручання винної особи працівник правоохоронного органу не зміг запобігти злочину чи затримати особу, яка вчинила злочинПро поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

Постанова ПВС № 8 від 26 червня 1992р. "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів та працівників правоохоронних органів" (п. 11).
Стаття 344. Втручання у діяльність державного діяча

1. Незаконний вплив у будь-якій формі на Президента України, Голову Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-мінісгра України, члена Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представника. Голову Рахункової палати або члена Рахункової палати, Голову або члена Центральної виборчої комісії. Голову Національного банку України, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову Антимонопольного комітету України, Голову фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого службового становища,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

1. Об'єктом злочину є нормальна діяльність перелічених у диспозиції ч. 1 ст. 344 службових осіб, а також авторитет органів державної влади, в яких вони працюють.

2. Потерпілими від цього злочину є лише службові особи, перелічені в диспозиції ч. 1 ст. 344: 1) Президент України; 2) Голова Верховної Ради України; 3) народний депутат України; 5) Прем'єр-міністр України; 6) член Кабінету Міністрів України; 7) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або його представник;

8) Голова Рахункової Палати або член Рахункової палати; 9) Голова або член Центральної виборчої комісії; 10) Голова Національного банку України; 11) член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; 12) Голова Антимонопольного комітету України; 13) Голова Фонду державного майна України; 14) Голова державного комітету телебачення і радіомовлення України. При цьому потерпілими можуть виступати особи, обрані чи призначені на зазначені посади у порядку, встановленому законом. Особи, які обіймають ці посади з порушенням встановленого порядку, потерпілими від цього злочину виступати не можуть.

Правильна кваліфікація дій винного за ст. 344 потребує встановлення часових меж, в яких та чи інша особа виконує повноваження державного діяча (про це див. коментар до ст. 112).

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконному впливі у будь-якій формі на державного діяча.

Про поняття незаконного впливу див. коментар до ст. 343. Якщо незаконний вплив здійснюється шляхом погрози вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі, або застосуванням насильства щодо осіб, які названі як потерпілі у диспозиції ч. 1 ст. 346 і водночас виступають потерпілими від цього злочину, то вчинене слід кваліфікувати за ст. ст. 344 і 346. Якщо погроза чи насильство застосовувалися щодо осіб, які виступають потерпілими від злочину, передбаченого ст. 344, а серед потерпілих у ст. 346 не названі, то вчинене за наявності конкретних обставин кваліфікується за ст. ст. 344 і 350.

Злочин вважається закінченим з моменту здійснення незаконного впливу на державного діяча.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою перешкодити виконанню потерпілим службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень. Під виконанням державним діячем службових обов'язків слід розуміти реалізацію ним наданих йому Конституцією чи законами України повноважень. Прийняття незаконних рішень - це прийняття рішень, які не входять до компетенції державного діяча, або рішень, які суперечать чинному законодавству.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 344) є використання винним свого службового становища при здійсненні незаконного впливу на державного діяча.

Конституція України (ст. ст. 79. 88, 104, 106, 114, 122, 128,149), Закон України "Про статус народного депутата України" в редакції від 22 березня 2001 р.

Закон України "Про Антимонопольний комітет" від 26 листопада 1993р Закон України "Про Рахункову палату України" від 12 липня 1996 р Закон України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23 вересня 1997 р

Закон України "Про Центральну виборчу комісію" від 17 грудня 1997 р Закон Україна "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від

23 грудня 1997 р (ст. ст. 6, 9)

Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р Указ Президента України № 1574/99 від 15 грудня 1999 р " Про склад Кабінету

Міністрів України".
Стаття 345. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою,-

караються позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти років.

1 Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов'язковим об'єктом - психічна недоторканність працівників правоохоронних органів або їх близьких родичів, їх здоров'я

2. Потерпілими від цього злочину можуть бути 1) працівник правоохоронного органу, 2) його близькі родичі. Про поняття працівника правоохоронного органу див коментар до ст 342, а про поняття близьких родичів - коментар до ст. 115.

3. Об'єктивна сторона злочину може бути виражена у: 1) погрозі (ч 1 ст 345); 2) заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень - легких, середньої тяжкості (ч. 2 ст. 345) або тяжких (ч. 3 ст. 345) Відповідальність за ч. 1 ст. 345 настає, коли мала місце погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна. Така погроза має бути дійсною і реальною. Погроза може виражатися у висловлюванні (усно, письмово, із застосуванням технічних засобів), у жестах, а також у інших діях, за допомогою яких винний залякує потерпілого вчиненням вбивства, застосуванням до нього насильства чи знищенням його майна. Для кваліфікації дій винного

за ч. 1 ст. 345 наявність реальних підстав побоювання потерпілим виконання погрози не є обов'язковою

Під погрозою насильством слід розуміти погрозу заподіяння потерпілому побоїв, тілесних ушкоджень, інших насильницьких дій, Про поняття погрози вбивством див коментар до ст. 129, а, про поняття погрози знищенням майна - коментар до ст. 195

Обов'язковою ознакою погрози у складі цього злочину є те, що,. вона вчиняється у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків Про поняття виконання службових обов'язків працівником правоохоронного органу див. коментар до ст. 342

Про поняття побоїв, легких, середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень див, відповідно, ст. ст. 126, 125, 122, 121 і коментар до них.

Злочин вважається закінченим з моменту висловлення погрози (ч. 1 ст. 345), заподіяння побоїв чи тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 345).

4. Суб'єктом цього злочину у вигляді погрози, заподіяння побоїв або легких тілесних ушкоджень може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а у вигляді заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень - 14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його організованою групою. Про поняття організованої групи див ст. 28 і коментар до неі.


Стаття 346. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча

1. Погроза вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі щодо Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії України, а також щодо їх близьких родичів, вчинена у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю,-

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

2. Умисне заподіяння особам, зазначеним в частині першій цієї статті, середньої тяжкості тілесних ушкоджень чи легких тілесних ушкоджень, нанесення побоїв чи вчинення інших насильницьких дій у зв'язку з іх державною або громадською діяльністю -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

3. Умисне заподіяння особам, зазначеним в частині першій цієї статті, тяжких тілесних ушкоджень у зв'язку з їх державною або громадською діяльністю -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна робота органів державної влади та об'єднань громадян, їх авторитет, а додатковим обов'язковим об'єктом - недоторканність державних чи громадських діячів, їх здоров'я.

2. Перелік осіб, які можуть бути потерпілими від цього злочину, дано у ч. 1 ст. 346 і він є вичерпним (див. також, коментар до ст. ст, 112 і 344). Про поняття близьких родичів див. коментар до

ст. 115.


3. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) погрозі (ч. 1 ст. 346);

2) заподіянні тілесних ушкоджень - легких, середньої тяжкості (ч. 2 ст. 346) або тяжких (ч. З ст. 346); 3) нанесенні побоїв (ч. 2 ст. 346); 4) вчиненні інших насильницьких дій (ч. 2 ст. 346).

Відповідальність за ч. 1 ст. 346 настає за погрозу вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна, викраденням або позбавленням волі зазначених у ній осіб.

Погроза заподіянням шкоди здоров'ю має місце тоді, коли потерпілому погрожують побоями, заподіянням тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості, у т. ч. шляхом застосування наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин, електроструму тощо. Про поняття погрози вбивством і погрози знищенням майна див. коментар, відповідно, до ст, ст. 129 і 195. Про поняття позбавленням волі або викрадення людини див. коментар до ст. 146. Погроза пошкодженням майна полягає у залякуванні потерпілого погіршенням якості, зменшенням цінності речі або приведенням й на якийсь час у не придатний до використання за цільовим призначенням стан.

Про поняття тяжких, середньої тяжкості, легких тілесних ушкоджень і побоїв див. коментар, відповідно, до ст. ст. 121, 122,

125 і 126.

Під іншими насильницькими діями розуміється застосування

будь-якого насильства, яке не охоплюється поняттям тілесних ушкоджень і побоїв. Це, зокрема: незаконне позбавлення волі, викрадення, зв'язування, насильницьке застосування наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин, електроструму тощо.

Обов'язковою ознакою погрози є те, що вона пов'язана з державною або громадською діяльністю державного чи громадського

діяча.


Злочин, передбачений ч. 1 ст. 346, вважається закінченим з моменту доведення погрози до потерпілого, а злочин, передбачений ч. ч. 2 і 3 ст. 346, - з моменту застосування до потерпілого насильства, нанесення побоїв чи заподіяння тілесних ушкоджень

4. Суб'єктом цього злочину у вигляді погрози, заподіяння побоїв або легких тілесних ушкоджень може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а у вигляді заподіяння середньої тяжкості або

тяжких тілесних ушкоджень -14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.


Стаття 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є авторитет органів державної влади. Обов'язковим додатковим його об'єктом виступає право приватної власності, а факультативним може виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя або здоров'я людини

2. Предметом злочину є рухоме або нерухоме майно, яке належить працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам (є їхньою власністю або перебуває в їх володінні). Однак сам факт належності майна зазначеним особам не є достатньою підставою для кваліфікації його знищення чи пошкодження за ст. 347. Для цього необхідно встановити наявність зв'язку між такими діями і виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків. Про поняття виконання працівником правоохоронного органу службових обов'язків див. коментар до ст. 343. При цьому для кваліфікації діяння за ст. 347 не має значення, коли саме було здійснено знищення чи пошкодження майна - до чи після виконання працівником правоохоронного органу вказаних обов'язків.

3. Потерпілими від злочину можуть бути працівник правоохоронного органу або його близькі родичі. Про поняття працівника правоохоронного органу див. коментар до ст. 342, а про поняття близьких родичів - до ст. 115.

4. Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними діями, наслідками у вигляді знищення чи пошкодження майна та причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками. Про поняття знищення та пошкодження майна див. коментар до ст. 194

На відміну від загального складу умисного знищення або пошкодження майна, відповідальність за яке передбачена ст. 194, заподіяння шкоди у великих розмірах не є обов'язковою ознакою складу умисного знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу. Таким чином, формально будь-яке знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу підлягає кваліфікації за ст. 347, Водночас слід зазначити, що знищення малоцінного майна або незначне пошкодження майна такого працівника без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 347, через малозначність не становить суспільної небезпеки

(ч. 2 ст. 11) і не є злочином. Вирішуючи питання, чи є злочином

умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, потрібно враховувати не тільки вартість і розмір майна в натуральному вигляді (вага, обсяг, кількість), а й значення знищеного чи пошкодженого майна для потерпілого.

Злочин вважається закінченим з моменту доведення майна до повної непридатності для використання за цільовим призначенням (при знищенні) або погіршення його якості, зменшення цінності або приведення на деякий час у стан, непридатний для використання за цільовим призначенням (при пошкодженні).

5. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 347, є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а злочину, передбаченого ч. 2 ст. 347,-

14 років.

6. Суб'єктивна сторона .характеризується прямим або непрямим умислом. Умислом винного охоплюється усвідомлення ним факту;

1) належності знищуваного чи пошкоджуваного ним майна працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам;

2) зв'язку між вчинюваними ним діями та виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків.

Мотивом цього злочину звичайно є помста за виконання працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків. Мета цього злочину може бути різною. Якщо винний шляхом умисного знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу прагнув вплинути на нього з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень, вчинене слід визнавати сукупністю злочинів і кваліфікувати за ст. ст. 347 і 343. Умисне знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу при вчиненні йому опору під час виконання ним службових обов'язків слід також кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 347 (якщо знищене чи пошкоджене майно не є малоцінним, що відповідно до ч. 2 ст. 11 через малозначність виключає кримінальну відповідальність) та ч. ч. 2 або 3 ст. 342.

Ставлення винного до заподіяння шкоди факультативному об'єкту може бути як умисним, так і необережним.

Умисне заподіяння смерті в результаті умисного знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу не охоплюється ч. 2 ст. 347 і потребує додаткової кваліфікації залежно від конкретних обставин справи за ст. ст. 115 або 348За сукупністю злочинів (за ч. 1 ст. 347 і ст. 122 або ч. 2 ст. 125) слід кваліфікувати дії винного, який при вчиненні розглядуваного злочину бажав чи свідомо допускав заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень або легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності. Суспільне небезпечні наслідки цього злочину у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, до яких ставлення винного було умисним, повністю охоплюються ч. 2 ст. 347 і додаткової кваліфікації за ст. 121

не потребують.

Якщо психічне ставлення винного щодо людських жертв чи інших тяжких наслідків було необережним, вчинене слід кваліфікувати лише за ч. 2 ст. 347.

7. Кваліфікуючими цей злочин обставинами є: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом;

2) спричинення ним загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Про поняття вибуху див. коментар до ст. 113, підпалу, іншого загальнонебєзпечного способу, загибелі людей - коментар до ст.194.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, заподіяння майнової шкоди у великих або особливо великих розмірах. Інші тяжкі наслідки - поняття оціночне і його визначення є питанням факту.

Постанова ПВС№ 8 від 26 червня 1992р. " Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" (п. 13).


Стаття 348. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця

Вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку -

караються позбавленням волі на строк вїд дев'яти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням воді.

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - нормальна службова діяльність працівників правоохоронних органів, авторитет цих органів, а також встановлений порядок охорони громадського порядку. Додатковим обов'язковим об'єктом злочину є життя зазначених у диспозиції ст. 348 осіб.

2. Потерпілими від злочину можуть бути працівник правоохоронного органу, його близький родич, член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовець (про їх поняття див. коментар до ст. ст. 342).

Норма, передбачена ст. 348, є спеціальною стосовно норми, передбаченої п. 8 ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку). У разі вбивства або замаху на вбивство працівника правоохоронного органу, його близького родича, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця за умов, описаних у ст. 348, Дії винного повністю охоплюються цією статтею.

Посягання на життя державного чи громадського діяча, вчинене У зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю, слід кваліфікувати за ст. 112.

3. З об'єктивної сторони злочин виражається у посяганні на життя відповідної особи, а саме у: 1) вбивстві; 2) замаху на вбивство.

Про поняття вбивства див. коментар до ст. 115, а про поняття замаху - коментар до ст. 15.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного злочину є те, що посягання на життя потерпілого причинне обумовлене виконанням службових обов'язків потерпілого або його діяльністю щодо охорони громадського порядку (про ці поняття див. коментар до

ст. 342).

Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, вчинене в процесі опору потерпілому під час виконання ним службових обов'язків або обов'язків щодо охорони громадського порядку, охоплюється ст. 348 і додаткової кваліфікації за ст. 342 не потребує.

Злочин визнається закінченим з моменту настання смерті потерпілого або вчинення діяння, яке утворює замах на вбивство. В останньому випадку ст. 15 не застосовується. Готування до цього злочину слід кваліфікувати за ст, ст. 14 і 348.

4. Суб'єкт злочину - осудна особа, яка досягла 14-річного віку. 6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. При цьому зміст умислу включає усвідомлення винним специфічних ознак потерпілого та зв'язку посягання з його певною службовою

чи громадською діяльністю.

Замах на вбивство може бути вчинений лише з прямим умислом

(див. ч. 1 ст. 13).

Якщо працівникові правоохоронного органу у зв'язку з виконанням службових обов'язків або його близькому родичеві заподіяно тілесне ушкодження, однак винна особа не мала прямого умислу на позбавлення потерпілого життя, й дії потрібно кваліфікувати

за відповідною частиною ст. 345.

Мотивами злочину можуть бути: 1) прагнення перешкодити потерпілому у момент посягання або в майбутньому виконувати свої службові обов'язки або здійснювати діяльність щодо охорони громадського порядку; 2) помста за виконання цих обов'язків або таку діяльність у минулому. Таким чином, посягання на життя потерпілого за часом може не співпадати із службовою діяльністю або діяльністю щодо охорони громадського порядку, яка зумовила посягання.

Якщо особу, вказану у ст. 348, вбито не у зв'язку з її службовою діяльністю чи діяльністю щодо охорони громадського порядку, а з інших мотивів (особиста неприязнь, ревнощі, хуліганські спонукання, помста на побутовому ґрунті тощо), відповідальність за ст, 348 виключається. Дії винного потрібно розцінювати як злочин проти

життя особи (ст. 115).

Посягання на життя працівника правоохоронного органу, викликане не бажанням перешкодити його службовій діяльності або помститись за неї, а прагненням заволодіти службовою зброєю, слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115 як вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочину (із посиланням у разі необхідності на ст. 15) і за ч. З ст. 262 як розбій з метою викрадення вогнепальної зброї.

Постанова ПВС №8 від 26 червня 1992р. "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідністі. та власність суддів і працівників правоохоронних органів"



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   80   81   82   83   84   85   86   87   ...   107


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал