Постатейний коментар до Кримінального кодексу України загальна частина розділ І загальні положення стаття Завдання Кримінального кодексу



Скачати 19.46 Mb.
Сторінка64/107
Дата конвертації25.12.2016
Розмір19.46 Mb.
1   ...   60   61   62   63   64   65   66   67   ...   107

Стаття 250. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів

Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років,

1. Об'єктом злочину є порядок проведення вибухових робіт, встановлений з метою захисту і раціонального використання рибних запасів і диких водних тварин.

2. Предмет злочину - риби і дикі водні тварини, які перебувають у стані природної свободи. Про поняття риб і водних тварин

див. коментар до ст. 249,

4. Об'єктивна сторона злочину полягає у проведенні вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів та диких водних тварин. Диспозиція ст. 250 є бланкетною і відсилає до нормативних актів, які регламентують проведення вказаних робіт,

Вибуховими вважаються роботи з використанням вибухових речовин, Про поняття вибухові речовин див. коментар до ст. 262. Застосування вибухових речовин у процесі зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом кваліфікується за

ст. 249.

Злочин є закінченим з моменту проведення вибухових робіт з

порушенням встановленого порядку.

5. Суб'єкт злочину загальний.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини.

ВК (ст ст 68, 95).

Правила використання водойм, наданих колгоспам, радгоспам та іншим сільськогосподарським підприємствам і організаціям. Затверджені постановою Ради Міністрів УРСР № 402 від 23 березня 1959 р. (в редакції постанови № 275 від

21 червня 1983р.).

Положення про порядок видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні і вибухові роботи, видобування піску, гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій по землях водного фонду Затверджене наказом Держкомводгоспу України № 29 від 29 лютого 1996 р.

Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України Затверджені наказом Держкомрибгоспу України № 33 від 18 березня 1999р.


Стаття 251. Порушення ветеринарних правил

Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки,-

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок захисту тваринного світу в частині дотримання ветеринарних правил, попередження і боротьби із заразними хворобами диких і свійських тварин. Додатковим факультативним об'єктом мо-

жуть бути здоров'я населення (у разі поширення безпосередньо або через інфіковані продукти тваринництва хвороб, здатних передаватись від тварин людям), інші блага.

2. Предметом злочину є: 1) тварини (свійські, дикі, сільськогосподарські, зоопаркові, циркові, лабораторні тощо), птиця, інші представники фауни, здоров'я яких охороняється спеціальними правилами (зокрема, бджоли, риби, раки, молюски, шовкопряди), їхні ембріони, запліднена ікра; 2) продукти тваринного походження (наприклад, м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молокопродукти, рибопродукти, яйця, продукти бджільництва); 3) сировина тваринного походження (шкіра, кістки, кров тощо); 4} корми тваринного походження і кормові добавки.

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - порушення ветеринарних правил; 2) тяжкі наслідки; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Під ветеринарними правилами слід розуміти вимоги, які регулюють діяльність фізичних і юридичних осіб в галузі ветеринарної медицини і містяться в ряді нормативних актів. Ветеринарними є правила, які встановлені для боротьби з епізоотіями, заразними та масовими незаразними захворюваннями тварин, правила проведення протиешзоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших заходів, зокрема карантинних.

Карантин тварин - це правовий режим діяльності державних Органів, підприємств, установ, організацій, спрямований на локалізацію і ліквідацію спалахів небезпечних інфекційних захворювань у тварин (про їхні види див. коментар до ст. 113), що допускає встановлення тимчасових обмежень у здійсненні прав фізичних і юридичних осіб з покладанням на них додаткових обов'язків.

Диспозиція ст. 257 є бланкетною, що у кожному конкретному випадку вимагає встановлення того, які саме ветеринарні правила порушені особою і в яких нормативних актах ці правила закріплені.

Ветеринарні правила можуть бути порушені шляхом вчинення дії або бездіяльності (виробництво або продаж заражених продуктів чи сировини тваринного походження, продаж хворих тварин;

неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органів державної ветеринарної медицини про виникнення захворювання тварин, непред'явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, профілактичних І лікувально-профілактичних оброблень, досліджень або Щеплень, недотримання вимог правового режиму карантину тварин, використання хворих або підозрюваних у захворюванні тварин та їх приплоду для відтворення стада).

У силу прямої вказівки закону до тяжких наслідків належить епізоотія (про її поняття див. коментар до ст. 113). Іншими тяжкими наслідками можуть визнаватися, зокрема, масове отруєння людей або захворювання на відповідну хворобу хоча б однієї людини, гасове захворювання або падіж худоби за відсутності ознак епізоотії, що завдало істотної шкоди тваринному світові, великі матеріальні втрати, пов'язані із запровадженням карантинних заходів,

зниженням якості або втратою продукції і сировини тваринного походження.

Для притягнення особи до відповідальності за ст. 251 потрібно встановити, що тяжкі наслідки перебувають у причинному зв'язку з порушенням ветеринарних правил, а не викликані іншими факторами, наприклад природними чинниками або діями, які не пов'язані з порушенням таких правил (скажімо, використання води із джерела, забрудненого токсичними речовинами).

Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Порушення ветеринарних правил, що не спричинило вказаних наслідків, тягне за собою адміністративну відповідальність

(ст. 107. 107-1 КАП).

4. Суб'єкт злочину загальний. Переважно ним є особи, діяльність яких пов'язана з утриманням, транспортуванням, торгівлею тваринами, із виробництвом, переробкою, зберіганням та реалізацією продуктів і сировини тваринного походження, а також працівники ветеринарної медицини та органів охорони здоров'я.

5. За своїм змістом суб'єктивна сторона цього злочину збігається з суб'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 247.

Закон України " Про ветеринарну медицину" від 25 червня 1992р.

Закон України " Про бджільництво" від 22 лютого 2000 р.

Перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів: додаток № 1 до постанови КМ № 478 від 15 серпня 1992 р.

Перелік карантинних захворювань, у разі виникнення якг-х встановлюється карантим тварин. Затверджений постановою КМ № 448 від б квітня 1998р.

Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини України "Про затвердження інструкцій про заходи з профілактики та боротьби з інфекційними хворобами тварин: бруцельозом, сибіркою, хворобою Тешена свиней та анемією

коней" № 4 від 25 січня 2000 р.

Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України "Про

невідкладні заходи попередження і ліквідації проявів захворювання великої рогатої худоби на губчастоподібну енцефалопатію та інші пріонні інфекції" № 23 від 12 березня 2001 р.
Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об`єктів природно-заповідного фонду

1. Умисне знищеная або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду -

карається штрафом від ста до двохсот неоподаткову

ваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі

на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або Інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок охорони, відтворення і використання об'єктів природно-заповідного фонду України, інших територій та об'єктів, взятих під охорону держави, як специфічних елементів, що мають особливий екологічний статус. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути життя особи або інші блага.

2. Предметом злочину є: 1) території, взяті під охорону держави;

2) об'єкти природно-заповідного фонду, який становлять ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність.

До об'єктів природно-заповідного фонду належать: 1) природні території та об'єкти - природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; 2) штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки пам'ятки садово-паркового мистецтва.

До територій, взятих під охорону держави, належать, зокрема, водно-болотні угіддя загальнодержавного значення (цінні природні комплекси боліт, заплавних лук і лісів, а, також водних об'єктів), наукові об'єкти, що становлять національне надбання, які не піддаються відтворенню і втрата або руйнування яких матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства (полігони тощо). При цьому, однак, потрібно мати на увазі екологічний характер злочину, передбаченого ст. 252. Умисне нищення, руйнування чи псування тих об'єктів, які є пам'ятками історії і культури (зокрема об'єктів садово-паркового мистецтва, ландшафтних об'єктів історико-культурних заповідників, унікальних документальних пам'яток Національного архівного фонду України), потрібно кваліфікувати за ст. 298, а забруднення моря у межах такого об'єкта особливої охорони як виключна (морська) екологічна зона - за ст. 243.

Посягання на особливо охоронювані об'єкти рослинного і тваринного світу, занесені до Червоної книги, слід кваліфікувати не за ст. 252, а за статтями цього розділу, що передбачають відповідальність за злочини, предметом яких є зазначені об'єкти (ст. ст. 245, 246,248, 249).

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у знищенні або пошкодженні будь-яким способом територій, взятих під охорону держави, об'єктів природно-заповідного фонду. Про поняття знищення і пошкодження див. коментар до ст. ст. 194 і 245.

Порушення правил охорони та використання об'єктів і територій природно-заповідного фонду, не пов'язане з їх умисним знищенням чи пошкодженням, тягне адміністративну відповідальність (ст. 91 КАП) .

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу (прямого чи непрямого). Психічне ставлення до загибелі людей та інших тяжких наслідків при вчиненні цього злочину (ч. 2 ст. 252) є аналогічним до такого ставлення при вчиненні злочину, передбаченого ст. 245.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 252) є вчинення його: 1) шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом;

2) зі спричиненням загибелі людей або інших тяжких наслідків. Про

поняття цих ознак див. коментар до ст. ст. 236 і 245.

Закон України " Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1981 р. (ст. ст. 1, 5, 60. 61. 64).

Закон України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992р.

Положення про Червону книгу України. Затверджене постановою ВР від 29 жовтня 1992р.

Постанова КМ "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України" № 239 від 3 квітня 1995р.

Положення про порядок визначення наукових об'єктів, що становлять національне надбання. Затверджене постановою КМ № 174 від 18 лютого 1997 р.

Положення про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення. Затверджене постановою КМ № 166 від8 лютого 1999р.


Стаття 253. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля

1. Розробка і здача проектів, іншої аналогічної документації замовнику службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов'язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення або інших тяжких наслідків,-

карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони спричиняли наслідки, передбачені частиною першою цієї статті,-

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до п'яти років.

1. Суспільна небезпека злочину полягає у посяганні на екологічну безпеку, у створенні передумов для аварій і катастроф, загибелі і масового захворювання населення, інших тяжких наслідків для людини і довкілля.

2. Об'єкт злочину - екологічна безпека в частині встановленого порядку запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

3. Предметом злочину є: 1) проекти, інша аналогічна документація, в якій відсутні дані про обов'язкові Інженерні системи захисту довкілля для споруд, що вводяться в експлуатацію; 2) такі споруди без зазначених систем.

4. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) розробці і здачі замовнику проектів, іншої аналогічної документації без обов'язкових інженерних систем захисту довкілля; 2) введенні (прийомі) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо це створило небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення, інших тяжких наслідків.

При проектуванні й експлуатації об'єктів, діяльність яких може шкідливо впливати на довкілля, повинні розроблятись і здійснюватись заходи щодо запобігання аваріям і катастрофам та ліквідації їх шкідливих наслідків. Наприклад, радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і місцевого населення; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів.

Під введенням в експлуатацію слід розуміти процедуру здавання побудованого (реконструйованого) об'єкта виконавцем і прийняття його спеціально уповноваженими особами, яка включає

перевірку як документації, так і фактичного стану об'єкта, а також пробний запуск, початок функціонування (застосування).

Злочин вважається закінченим з моменту, коли внаслідок неналежного проектування або введення в експлуатацію споруд без систем захисту довкілля створено небезпеку виникнення тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення, інших тяжких наслідків. Проектування та введення в експлуатацію об'єктів, яке не супроводжувалось створенням вказаної небезпеки, тягне адміністративну відповідальність (ст. ст. 71, 79-1 КАП).

5. Суб'єкт злочину спеціальний Це службова або спеціально уповноважена особа, на яку покладено обов'язок розробити і здати замовникові відповідну документацію або прийняти (ввести) в експлуатацію споруду з інженерними системами захисту довкілля (наприклад, голова і члени відповідної державної приймальної комісії).

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. При цьому ставлення до наслідків відповідно до ч. 2 ст. 253 може бути тільки необережним.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 253) є спричинення: 1) тяжкої технологічної аварії; 2) екологічної катастрофи; 3) загибелі або масового захворювання населення; 4) інших тяжких наслідків.

Тяжка технологічна аварія - це велика за масштабами і тяжка за наслідками подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає істотної шкоди довкіллю.

Це можуть бути, наприклад, аварія з викидом сильнодіючих отруйних речовин, радіаційна аварія.

Під екологічною катастрофою у ст. 253 розуміється надзвичайна подія природного характеру, яка зумовлює виникнення надзвичайної екологічної ситуації (див. коментар до ст. 238). Прикладами екологічної катастрофи можуть бути надзвичайно великі за площами поширення лісові, торф'яні пожежі, катастрофічне затоплення місцевості тощо.

Про поняття загибелі або масового захворювання населення див.

коментар до ст. ст. 236 і 242.
Стаття 254. Безгосподарське використання земель

Безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту,-

караються штрафом до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням золі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. За своїм змістом об'єкт і предмет цього злочину аналогічні об'єкту і предмету злочину, передбаченого ст. 239.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак; 1) діяння - без господарське використання земель;

2) наслідки - тривале зниження або втрата їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Суть бєзгосподарського використання земель полягає у тому, що

винна особа не виконує або неналежним чином виконує покладений на неї правовий обов'язок захищати землі від шкідливого антропогенного та природного впливу. Зміст охорони земель включає в себе те, що власники землі і землекористувачі, у т.ч. орендарі, зобов'язані здійснювати, зокрема, такі заходи: захист земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування тощо; рекультивацію порушених земель, заходи щодо підвищення їх родючості та поліпшення інших корисних властивостей землі; знімання, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням земель; тимчасову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родючість ґрунтів. Конкретно це може бути проведення зрошувальних, осушувальних, протипаводкових та інших заходів, гіпсування, вапнування, фосфоритування, піскування і глинування ґрунтів, їх дренаж, глибоке розпушування, створення полезахисних і стокорегулюючих лісосмуг, терасування крутих

схилів тощо.

Крім невиконання або неналежного виконання природоохоронних заходів щодо земель, їх безгосподарське використання може полягати у неправильній експлуатації, знищенні або пошкодженні протиерозійних гідротехнічних споруд (дамб, каналів тощо), у використанні земель не за цільовим призначенням (наприклад, на землях сільськогосподарського призначення будується промислове підприємство), у порушенні економічних та санітарно-технічних вимог щодо розміщення нових і реконструйованих об'єктів, будівель і споруд.

Гумус - це складна органічна природна речовина, яка зумовлює

родючість ґрунтів. До проявів, які негативним чином впливають на родючість ґрунтів, відносять, зокрема, водну і вітрову ерозію, втрату гумусу, погіршення структури ґрунту. Під ерозією розуміють порушення цілісності ґрунтів, яке супроводжується перенесенням землі з одного місця в інше. Виведення земель із сільськогосподарського обороту можу бути викликане процесами, пов'язаними не лише з втратою родючості ґрунтів, але й утворенням ярів, зсувів тощо.

Безгосподарське використання земель, яке не потягло наслідків, зазначених у ст. 254, тягне адміністративну відповідальність (ст. 53 КАП).

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Це особа, на яку нормативними актами покладено обов'язок дотримуватись правил щодо дбайливого і раціонального використання земель.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю.
Розділ IX ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ Стаття 255. Створення злочинної організації

1. Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

2. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.

1. Об'єктом злочину є громадська безпека. Злочинні організації, оскільки вони створюються з метою вчинення злочинів, становлять потенційну загрозу для самих різноманітних правоохоронюваних інтересів.

2. З об'єктивної сторони злочин може виразитися у таких формах: 1) створення злочинної організації; 2) керівництво злочинною .організацією; 3) участь у злочинній організації; 4) участь у злочинах, вчинюваних такою організацією; 5) організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп - стисло такі діяння можна назвати консолідацією організованої злочинної діяльності.

У ст. 255 вид злочинної організації не конкретизовано: це може бути будь-яка злочинна організація, метою якої є вчинення хоча б одного тяжкого чи особливо тяжкого злочину, або діяльність якої пов'язана із вчиненням декількох злочинів. Жодних інших додаткових ознак такої організації (озброєність, спеціальна мета створення та ді

яльності тощо) закон в даному випадку не передбачає. Про поняття злочинної організації див. також ст. 28 і коментар до неї.

Під створенням злочинної організації слід розуміти дії, спрямовані на виникнення злочинної організації. Особа, яка створила злочинну організацію, в майбутньому може й не бути її керівником чи

учасником-

Керівництво злочинною організацією передбачає виконання організаційно-розпорядчих функцій стосовно організації в цілому чи її. структурних підрозділів. Про поняття створення (утворення) злочинної організації та керівництво (керування) нею див. також

коментар до ст. ст, 27 і 28.

Участь у злочинній органі'зацп передбачає перебування в складі злочинної організації, Особа стає учасником злочинної організації з моменту її утворення (якщо вона входить до кола осіб, з яких первісно виникає організація) або ж відтоді, коли інші учасники дали згоду на прийняття її до вже існуючої організації. Участь у злочинній організації означає виконання в інтересах такої організації різноманітних дій, здійснення частини функцій організації. Учасник •виконує дії в інтересах організації разом з іншими її учасниками чи самостійно, на його потенційне сприяння розраховують вся організація та окремі Її члени. Він може виступати як виконавець окремих злочинів, планувати їх, здійснювати допоміжні дії, виконувати окремі доручення керівників організації.

Водночас, участь в організації не охоплює вчинення діянь, які становлять самостійні злочини. Вони кваліфікуються за відповідними статтями Особливої частини КК.

Консолідація організованої злочинної діяльності, тобто згуртування діяльності окремих злочинних організацій і організованих груп для посилення їх діяльності, полягає в різноманітних діяХі спрямованих на проведення зустрічей представників таких об'єднань. Це, зокрема, пропозиція про проведення таких зустрічей та запрошення на пю: -^-•т'"чків; встановлення часу і місця Їх проведені?%; ви-лпчання кола питань, яїїі гї'мяі'гют'ь об'^в^р^нню й узгоджечню; здійснення розпорядчих повноважень у ході зустрічей - встановл'~ііїш черговості виступів, визначення порядку вирішення питань, підгеговка проектів рішень, узгодження спорів; надання приміщень, транспорту, засобів зв'язку, охорона зустрічей тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного із діянь, передбачених диспозицією ч1 ст. 255.

3. Суб'єкт злочину загальний. Особа віком від 14 до 16 років може нести відповідальність лише за окремі злочини, вчинені у .складі такої організації (наприклад, за грабіж, заподіяння тяжкого, чи середньої тяжкості тілесного ушкодження).

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, Винний усвідомлює, що організація, яку він створює, якою керує, в якій чи у злочинах, вчинюваних якою, бере участь, є зло, чинною, або що його діяльність полягає в консолідації організованої злочинної діяльності, передбачає, що його дії створюють загрозу громадській безпеці, і бажає настання таких наслідків.

5. Частиною 2 ст, 255 передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткриміналь-

ній поведінці особи, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст, 255. Умовами такого звільнення за законом є:

1) наявїіїсть добровільної заяви вказаної особи про створення алочинної організації або участь у ній, що передбачає повідомленій, вчинене за власною волею, з будь-яких мотивів, у будь-який спосіб відповідним органам влади про створення, існування такої організації та його участь у ній. При цьому не має значення, чи відомо про дану злочинну організацію органам влади і чи знає г.ро таку їх поінформованість винний, Повідомлення, яке слугує підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, має бути достатньо повним, стосуватися не лише (як про це прямо вказано в законі) факту створення Організації, а й інших обставин, пов'язаних з організованою злочинною діяльністю,- про місце знаходження, склад учасників, керівництво, методи діяльності, прийоми конспірації, зв'язки, свою роль в ній, про місце й час проведення зустрічі представників злочинних організацій тощо. Адже без повідомлення таких даних навряд чи можливе виконання третьої умови звільнення, вказаної в ч, 2 ст. 255;

2) активне сприяння розкриттю злочинної діяльності, яке полягає у допомозі працівникам правоохоронних органів в нейтралізації діяльності злочинної організації чи усуненні наслідків зустрічі представників злочинних організацій або організованих груп. На, самперед вона полягає в наданні повної і достовірної інформації •' про злочинну організацію чи сходку, даванні правдивих показань ' в ході допитів та проведення інших слідчих дій. Водночас закон для звільнення від кримінальної відповідальності не вимагає від колишніх учасників організованої злочинної діяльності вчинення інших дій, зокрема відшкодування шкоди для потерпілих, участь в оперативній розробці злочинних організацій, які продовжують діяти;

3) особа не є організатором або кершнішом злочинної організації, тобто вона є лише рядовим учасником цієї організації або учасником вчинюваних нею злочинів, не створювала таку організацію, не входила раніше до Її керівництва тощо. Про поняття організатора злочишюї організації как. ст. 27 і коментар до неї.

Для застосування ч. 2 ст. 255 потрібна сукупність вказаних умов. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 255 застосовується незалежно від того, чи припинена компетентними державними органами діяльність злочинної організації, про яку повідомила особа, або чи відвернуте зібрання представників злочинних організацій або організованих груп. Адже вирішення питань, які визначають правовий статус конкретної особи, не може ставитися в залежність від ефективності роботи державних органів, їх. окремих працівників. Наявність умов, передбачених ч. 2 ст. 255, не виключає звільнення від кримінальної 'відповідальності на підставі норм Загальної частини КК, зокрема в зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідаль-' ності або на підставі закону про амністію.

Ч. 2 ст. 255 не застосовується у випадку вчинення особою інших . починів, пов'язаних з діяльністю злочинних організацій, зокрема бандитизму. Хоча норма, передбачена ст. 255, є загальною, нею не охоплюються випадки звільнення за злочини, передбачені відповідними спеціальними нормами. На користь такого тлумачення гово-

рить закон, який звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці учасників конкретних видів злочинних організацій передбачив у статтях, які регламентують відповідальність за участь в їх діяльності (ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260). Вказана правова норма також не поширюється на окремі злочини, вчинені учасниками злочинних організацій,- проти життя та здоров'я особи, проти власності тощо. Тобто звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 255 не означає автоматичного звільнення від відповідальності за посягання, передбачені іншими статтями Особливої частини КК.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   60   61   62   63   64   65   66   67   ...   107


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал