Постатейний коментар до Кримінального кодексу України загальна частина розділ І загальні положення стаття Завдання Кримінального кодексу



Скачати 19.46 Mb.
Сторінка63/107
Дата конвертації25.12.2016
Розмір19.46 Mb.
1   ...   59   60   61   62   63   64   65   66   ...   107

Стаття 247. Порушення законодавства про захист рослин

Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки,-

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

1. Об'єктом злочину є встановлений порядок захисту рослинного світу, у т.ч. в частині попередження і боротьби зі шкідниками і хворобами рослин.

2. Предметом злочину є рослини (сільськогосподарські, дикорослі, інші) та їхні природні властивості, а також плоди рослин - зерно, насіння, овочі, фрукти, коренеплоди тощо. Рослини - це організми, які живляться органічними і неорганічними речовинами ґрунту, води і повітря і здатні створювати органічні речовини з неорганічних у природному стані.

3. Об'єктивна сторона включає в себе три ознаки: 1) діяння - порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та Інших вимог законодавства про захист рослин;

2) тяжкі наслідки; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Шкідники рослин - це види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинного походження". До шкідників рослин належать, наприклад, колорадський жук, довгоносик, сарана, картопляна міль, східна плодожерка, миші та інші гризуни. Хворобами рослин визнаються відхилення від їх нормального стану і розвитку, які полягають у порушенні основних функцій всієї рослини або її частини (порушення нормального обміну речовин під впливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов середовища, наприклад надлишку чи нестачі води, порушення температурного режиму).

Захист рослин - це комплекс заходів, які спрямовані на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби, бур'яни.

Оскільки диспозиція ст. 247 має бланкетний характер, для притягнення особи до відповідальності слід встановити, які конкретно правила нею було порушено та яким нормативним актом ці правила встановлено.

Злочин може бути вчинений шляхом дії або бездіяльності. Здебільшого порушення законодавства про захист рослин набуває пасивної форми (наприклад, невжиття заходів, спрямованих на знищення шкідників та збудників хвороб рослин, на локалізацію пост-

раждалих територій або знищення зараженого врожаю чи насіння;

неповідомлення інформації про загрозу посівам, іншій рослинності, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів; невиконання законних вимог службових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин).

Дії, які утворюють об'єктивну сторону цього злочину, можуть полягати, зокрема, у: ввезенні в Україну та реалізації на її території. засобів захисту рослин, що не пройшли державних випробувань і реєстрації; використанні для знищення шкідників і збудників хвороб заборонених хімічних речовин; надмірному вживанні пестицидів.

Порушенням законодавством про захист рослин потрібно визнавати також порушення правил боротьби з бур'янами, зокрема шляхом використання гербіцидів, якщо це потягло тяжкі наслідки.

Склад злочину, передбачений ст. 247, є матеріальним, Злочин визнається закінченим з моменту спричинення тяжких наслідків. Вирішуючи питання про те, чи є заподіяні наслідки тяжкими, у кожному конкретному випадку потрібно враховувати, зокрема, площу територій, на які поширилась епіфітотія, шкоду, заподіяну людині, рослинному і тваринному світові або сільськогосподарському виробництву, час, на який земельні площі виведено з ладу, вартість заходів, здійснюваних для подолання спричинених негативних наслідків (наприклад, вартість знезараження, переробки або' знищення підкарантинних матеріалів та об'єктів).

Порушення вимог законодавства про захист рослин, що не Спричинило тяжких наслідків, тягне адміністративну відповідальність (зокрема за ст. ст. 83, 83-1, 105, 106, 188-12 КАЛ).

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину визначається психічним ставленням особи до наслідків і, за загальним правилом, характеризується необережною формою вини. Проте не виключається можливість вчинення порушення законодавства про захист рослин з непрямим умислом.

Вчинення з метою ослаблення держави дій, спрямованих на масове отруєння та поширення епіфітотій, кваліфікується за ст. 113 КК як диверсія.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. (ст. 52).

Закон України "Про карантин рослин" від ЗО червня 1993р. (ст.ст. 1,8,9,11,15, 16).

Закон України "Про пестициди і агрохімікати від 2 березня 1995р. {ст.ст. 12. 13,20).

Закон України "Про захист рослин" від 14 жовтня 1998р. (ст.ст. 1, 14,21)

Наказ Головної державної інспекції з карантину рослин України "Про затвердження інструкцій по виявленню, локалізації та ліквідації карантинних об'єктів" № 8 від 5 лютого 1997р.

Методичні вказівки про порядок притягнення до адміністративної відповідальності порушників законодавства у сфері захисту рослин. Затверджені наказом МАП №170 від 6 вересня 2000 р.


Стаття 248. Незаконне полювання

І. Порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України,-

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища, або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею,-

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

І. Об'єктом злочину є встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу суходолу - диких звірів і птахів як невід'ємної складової частини довкілля.

2. Предмет злочину - дикі звірі та птахи, які охороняються законом і перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах (у штучно створених ізольованих ділянках) у межах мисливських угідь і можуть бути об'єктами полювання. До мисливських звірів належать, зокрема, хохулі, кролі дикі, зайці-біляки, зайці-русаки, білки, бобри, нутрії, ондатри, лисиці, вовки, ведмеді, олені благородні і плямисті, кабани, лані, козулі, лосі, муфлони, зубри, а до мисливських птахів - гагари, лебеді, гуси, качки, голуби, кулики.

Не є предметом злочину, передбаченого ст. 248: 1) комахи, плазуни, земноводні, риби, водні безхребетні тварини, морські ссавці;

2) шкідливі звірі і птахи, які не охороняються кримінальним законом, хоч їх відстріл і відлов відбувається у встановленому порядку (наприклад, ховрахи, хом'яки, криси, тушканчики, бродячі собаки і коти, сороки, сірі ворони, граки); 3) мисливські тварини у неволі (які утримуються у розплідниках, вольєрах, зоопарках, на фермах тощо). В останньому випадку дії особи, яка незаконно заволодіває дикими тваринами чи птахами, можуть бути кваліфіковані як відповідний злочин проти власності (про це див. Загальні положення до розділу VI Особливої частини).

Червона книга України. - основний державний документ, в якому містяться узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин, що постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони і які знаходяться під загрозою зникнення. Види тварин, занесені до Червоної книги, залежно від стану та ступеня загрози для популяції поділяються на такі категорії: зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, невизначені, недостатньо відомі, відновлені. Занесені до Червоної книги України види тваринного світу підлягають особливій правовій охороні, їх добування, а також добування їхніх гнізд, яєць здійснюється у виняткових випадках лише з науковою і селекційною метою за спеціальним дозволом.

4. З об'єктивної сторони злочин виражається у: 1) порушенні правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду; 2) незаконному полюванні в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; 3) полюванні на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.

Полюванням визнаються дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах. Полюванням у смислі ст. 248 слід також визнавати перебування осіб: а) у межах мисливських угідь, у т.ч. на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з соба ками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання; б) на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.

Полювання визнається кримінальне караним за умови його незаконності. Порушення правил полювання означає, що даний вид використання тваринного світу здійснюється без належного дозволу, в заборонений час, у недозволених місцях, у т.ч. на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, забороненими знаряддями або способами, стосовно тих видів тварин, які занесені до Червоної книги.

Полювання без належного дозволу має місце тоді, коли воно здійснюється самовільно, без належного документа, виданого уповноваженим органом. Документами на право полювання є: посвідчення мисливця; щорічна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з позначкою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році у разі їх використання під час полювання.

За відстрільною карткою здійснюється полювання на пернату Дичину, кроля дикого, зайця-русака, єнотоподібного собаку, вовка та лисицю. За ліцензією здійснюється полювання на ведмедя, кабана, лань, оленів, козулю, лося, норку американську та ін. Ліцензія - це документ суворої звітності, який видається державними органами лісового господарства і засвідчує право мисливця На добування однієї особини тварин того виду, статі і віку, які зазначені в ньому. Ліцензія з незаповненими реквізитами, виправленнями, простроченими термінами полювання або не зареєстрована у відповідних журналах, вважається недійсною, а полювання за нею - незаконним.

Незаконність полювання слід вбачати і в тому разі, коли воно відбувається з відступом від умов, зазначених у дозвільних документах, наприклад добування тварин, які не зазначені у ліцензії або понад встановлену у дозволах норму, або в угіддях, не зазначених у дозволі.

Полювання в заборонений час означає, що воно здійснюється тоді, коли займатись полюванням на будь-яких тварин заборонено:

а) взагалі (наприклад, у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу) або на тварин, які зазнають лиха); б) у строки, протягом яких забороняється полювати на певних видів диких звірів і птахів. Тривалість мисливського сезону стосовно конкретних представників фауни встановлюється законодавством. Строки полювання (конкретна дата відкриття та закриття полювання на той чи інший вид мисливських тварин, дні полювання) визначаються нормативно-правовими актами і доводяться до відома користувачів мисливських угідь і громадськості. Відстріл та відлов хижих і шкідливих тварин, добування мисливських тварин для наукових потреб або переселення у нові місця перебування може здійснюватись у встановленому порядку поза межами мисливського сезону.

Полювання у недозволених місцях - це полювання у таких місцях, де воно взагалі заборонено, або де для цього потрібен спеціальний дозвіл. Полювання забороняється: на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; на відтворювальних ділянках; у межах населених пунктів, за винятком випадків, передбачених рішеннями обласних рад; на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей.

Про поняття території та об'єкти природно-заповідного фонду див. коментар до ст, 252.

Забороненими слід визнавати ті знаряддя і способи, якими полювати взагалі не дозволяється або які заборонено використовувати для відстрілу чи відлову певних об'єктів тваринного світу. До таких знарядь і способів слід відносити зокрема: використання клеїв, петель, гачків, самострілів; ловчих ям, отруйних та анестезуючих принад, живих сліпих чи знівечених тварин як принади, звуковідтворювальних приладів та пристроїв, приладів нічного бачення, дзеркал та інших пристроїв, що осліплюють тварин, заливання нір звірів. На пернату дичину забороняється полювати з нарізною вогнепальною зброєю, а на копитних тварин та ведмедя - з використанням малокаліберної гвинтівки під патрон кільцевого запалювання або набоїв, споряджених картеччю чи шротом.

Порушення правил полювання є закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди.

Вирішуючи питання про те, чи є шкода істотною, потрібно у кожному конкретному випадку враховувати кількість, вартість та екологічну цінність здобутих або знищених звірів і птахів, шкоду. заподіяну довкіллю й обчислену за спеціальними таксами. Наприклад, істотною шкодою потрібно визнавати знищення хоча б одного лося, зубра, ведмедя, підрив популяції тварин, відстріл невеликих

звірів і птахів, але на велику суму або у кількості, яка в декілька

разів перевищує величину, вказану у дозвільному документі.

Незаконне полювання у заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або полювання на об'єкти тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, є формальним складом злочину і вважається закінченим з моменту початку полювання незалежно від того, чи були фактично здобуті відповідні мисливські тварини.

Порушення правил полювання, яке не заподіяло істотної шкоди, не здійснюється у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду і не пов'язано з полюванням на ті види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 85 КАЛ).

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 248 КК) є його вчинення: 1) службовою особою з використанням службового становища; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу; 4) з використанням транспортних засобів; 5) особою, раніше судимою за цей злочин.

Про поняття службової особи і групи осіб за попередньою змовою див, ст. ст. 364 і 32, коментар до них, а також Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

До способів масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу потрібно відносити такі прийоми полювання, які мають загальнонебезпечний або винищувальний характер і здатні викликати загибель великої кількості представників дикої фауни:

використання автоматичної зброї, газу, вибухових речовин, електричного обладнання тощо.

Полювання з використанням транспортних засобів означає, Що транспортний засіб (літак, вертоліт, автомототранспортний або плавучий засіб) застосовується безпосередньо для вистежування, переслідування і добування звірів і птахів (наприклад, підсвічування мішеней фарами автомобіля). З приводу спеціальної конфіскації знарядь і засобів вчинення злочину див. коментар до ст. 249.

Вчинення злочину особою, раніше судимою за цей злочин, має місце у тому разі, коли незаконне полювання вчинюється особою, яку вже було засуджено за ст. 248, і судимість з неї не знята і не погашена у встановленому порядку.

Закон України "Про тваринний світ" від 3 березня 1993р.

Закон України "Про мисливське господарство та полювання" від 22 лютого 2000р.

Поло.ження про Червону книгу України. Затверджене постановою ВР від 29 жовтня 3992р.

Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання. потверджене постановою КМ № 780 від 20 липня 1996р.

Інструкція про порядок видачі дозволів на добування (збирання) видів тварин і Рослин, занесених до Червоної книги України. Затверджена наказом Мінприроди України № 3 від і лютого 1993 р.

Такси для нарахування розміру стягнення за збитки, заподіяні незаконним добуванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів, занесених до Червоної

книш України), їх жител, біотехнічних споруд. Затверджені наказом Мінлісгоспу

України та Мінекобезпеки України № 24/32 від 121 рудня 1996р.

Типовий договір про умови ведення мисливського господарства. Затверджений .

наказом Мінлісгоспу України № 153 від 12 грудня 1996 р.

Інструкція про порядок видачі ліцензії! на дотування диких парнокопитних тварин і ведмедя та порядок здійснення полювання на цих тварин. Затверджена

наказом Держкомлісгоспу № 102 від ЗО жовтня 1997 р.

Правила організації полювання ти падання послуг іноземним туристом -мисливцям. Затверджені наказом Держкомлісгоспу України № 83 від 9 вересня 1999р. Інструкція про порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих тварин. Затверджена наказом Держкомліс-

госпу України № 153 від 27 грудня 2000р.

Постанови ПВС № 1 від 26 січня 1990р. "Про практику розгляду судами справ, про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи"


Стаття 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом

1. Незаконне зайняття рибним; звіриним або Іншим йодним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну

шкоду,-

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та



всього добутого.

2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбачений ці

єю статтею,-

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той са мий строк, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та

всього добутого.

1. Об'єкт злочину - встановлений порядок раціонального використання, охорони і відтворення риб та інших об'єктів водної фауни як важливої складової частини навколишнього природного середовища.

2. Предметом злочину виступають водні живі ресурси, тобто організми, життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування (знаходження) у воді. Це, зокрема: риби різних видів на всіх стадіях свого розвитку - статевозрілі екземпляри, мальки, ікра (прісноводні, солонуватоводні, морські, анадромні, катадромні, напівпрохідні); морські ссавці (дельфіни, кити, тюлені, моржі, нерпи); ракоподібні і голкошкірі водні безхребетні тварини (раки, краби, креветки, трепанги, морські їжаки, морські зірки, змісхвостки, голотурії), молюски (головоногі, черевоногі, двостулкові - мідії, кальмари, устриці тощо); промислові водні рослини і водорості, які використовуються для виготовлення продуктів харчування, добрив, медичних препаратів і які підлягають спеціальному правовому захисту (наприклад, ламінарія або морська капуста).

Предметом злочину, передбаченого ст. 249, не визнаються: а) водні організми, добування яких нормативними актами не регламентується (водні плазуни, планктон, шкідливі види риб, жаби тощо);

б) кормові угіддя, місця зимування, нерестові ділянки, тобто ділянки водних об'єктів, де відбувається розмноження риб та інших

водних живих ресурсів); в) бобри, ондатри, хохулі, видри, які є хутровими звірами і розглядаються як предмет незаконного полювання (ст. 248); г) риби та інші водні живі організми, які завдяки вкладеній праці людини вже не виступають як природні багатства в їх природному стані, а включені у виробничо-трудовий процес і набули внаслідок цього якості товару.

Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні водних тварин, що вирощуються підприємствами, організаціями або громадянами у спеціально влаштованих чи пристосованих водоймах, або заволодіння рибою, водними тваринами, відловленими цими організаціями, підлягають кваліфікації як викрадення або іншийзлочин проти власності.

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Зайняття водним добувним промислом - це дії, які полягають у вилученні (ловля, збирання, добування тощо) будь-якими знаряддями (промисловими, любительськими, забороненими) водних живих ресурсів із природного середовища. Поняття "промисел" використовується у даному разі не як позначення певного різновиду множинності злочинів, а як характеристика об'єктивної сторони злочинного посягання на об'єкти водної фауни, яке може бути як одноразовим, так і неодноразовим. До рибного промислу потрібно .відносити також ловлю цінних порід риб (лососевих, осетрових) з метою заготівлі ікри.

Зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом визнається кримінально караним за умови його незаконності. Незаконність означає, що зайняття вказаним промислом відбувається без належного дозволу, в заборонений час, у недозволених місцях, забороненими знаряддями і способами лову. Для визнання, промислу незаконним достатньо встановити наявність однієї з названих обставин. Оскільки диспозиція ст. 255 має бланкетний характер, для з'ясування змісту умов незаконності потрібно звертатись до нормативних актів, які регулюють порядок здійснення рибальства в Україні.

Зайняття водним добувним промислом без належного дозволу Мас місце тоді, коли промисел здійснюється самовільно, без одержання дозволу компетентного органу, який у даному разі вимагається. Любительське і спортивне рибальство на водоймах загального користування здійснюється безоплатно і без надання спеціальних дозволів. Дозволи на зайняття рибальством на засадах спеціального використання водних живих ресурсів видаються органами рибоохорони у різних формах (ліцензії на спортивний і любительський вилов риби цінних видів, власне дозволи на здійснення промислового, любительського і спортивного рибальства, промисловий квиток, талон тощо).

Рибальство у заборонений час означає, що воно здійснюється тоді, коли зайняття будь-яким водним добувним промислом забо ронено: а) взагалі (наприклад, забороняється рибальство у новостворених водосховищах до особливого розпорядження, любительський лов дельфінів, тюленів, усіх видів осетрових та їх гібридів,

лосося, форелі, харіуса, деяких інших видів риб, всіх видів крабів, устриць та інших видів, занесених до Червоної книги України); б) у

строки, на які встановлено заборону для певних видів водних тварин чи водоймищ (конкретні терміни зайняття водним добувним промислом визначаються за басейно-територіальним принципом і закріплюються у правилах промислового, любительського і спорти-

вного рибальства).

До недозволених місць потрібно відносити ті водойми або їх ділянки, в яких водний добувний промисел заборонений завжди або дозволяється лише протягом певного часу. Наприклад, любительським і спортивним рибальством забороняється займатись: у каналах теплоенергоцентралей, підвідних та скидних каналах електростанцій; у відводах рибогосподарських та меліоративних систем, в шлюзових каналах; поблизу мостів, які охороняються, в межах режимних зон охорони; у радіусі 500 метрів навколо риборозплідних господарств; на зимувальних ямах.

Забороненими слід визнавати ті знаряддя та способи зайняття рибним та іншим водним добувним промислом, якими взагалі не дозволяється користуватись або які не дозволяється застосовувати для добування певних об'єктів водної фауни. Наприклад, під час любительського і спортивного рибальства забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної і пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих матеріалів усіх видів ї найменувань, лов раків у темну пору доби із застосуванням підсвічування. Забороняється промислове рибальство способом багрення, за допомогою брязкал і бовтання.

Вирішуючи питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконним водним добувним промислом, істотною, потрібно у кожному конкретному випадку враховувати кількість, вартість та екологічну цінність здобутих або знищених водних біоресурсів. Істотною шкодою потрібно визнавати, наприклад, знищення нерестової ділянки, вилов або відстріл хоча б одного морського ссавця, загибель великої кількості мальків, риб і водних безхребетних тих видів, які занесені

до Червоної книги.

Визначаючи розмір шкоди, заподіяної водній фауні, слід керуватись спеціальними таксами, визначеними КМ.

Злочин є закінченим з моменту спричинення істотної шкоди. Незаконне зайняття водним добувним промислом, яке не потягло за собою вказаних наслідків, утворює склад адміністративного правопорушення (ст. 85 КАП).

4. Суб'єкт злочину загальний.

Дії службових осіб, які незаконно використовували з метою зайняття водним промислом транспортні засоби, що перебували в їх розпорядженні, мають кваліфікуватися додатково як зловживання службовим становищем, якщо цими діями заподіяно істотної шкоди або тяжких наслідків (ст. 364). Якщо у злочинні угоди з браконьєрами вступають службові особи органів охорони природи або останні самостійно вчинюють незаконне зайняття водним добув ним промислом, вони повинні нести відповідальність не лише за

злочин, передбачений ст. 249, а 4 за відповідний злочин у сфері службової діяльності.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 су. 249) є вчинення злочину:

1) способом масового знищення риби. звірів чи інших видів тваринного світу; 2) особою, раніше судимою за цей злочин.

До способів масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу потрібно відносити такі прийоми рибальства, які здатні викликати загибель значної кількості водних біоресурсів: застосування вибухових і отруйних речовин, електроструму, спорудження гаток, запруд, спускання води з рибогосподарських водойм, спосіб тралення при лові закидними неводами і волокушами із суден, одночасне або чергове закидання неводів з протилежних берегів "в замок", перекриття будь-якими засобами чи знаряддями лову більше 2/3 ширини русла річки або протоки тощо. Про поняття особи, раніше судимої за цей злочин, див. коментар до ст. 248.

Ст. 249 передбачає спеціальну конфіскацію - обов'язкове вилучення знарядь і засобів незаконного промислу та всього добутого. У даному разі йдеться, зокрема, про риболовні сітки, човни, інші плавучі засоби, за допомогою яких вчинюється або полегшується вилов риби чи добування інших водних організмів.

Не визнаються знаряддями злочину, передбаченого ст. 249 КК, транспортні засоби, які застосовувались лише для доставлення винних до місця незаконного зайняття водним добувним промислом або для перевезення незаконно добутого і які, таким чином, не використовувались для виконання об'єктивної сторони даного злочинного посягання.

Закон України "Про тваринний світ" від 3 березня 1993р. (ст.ст. 17-1.9). Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства.

Затверджений, постановою КМ № 1 Ї92 від 28вересня 1996р.

Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства. Затверджений

постановою КМ № 1126 від 19 липня 1998р.

Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неза конного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водних об'єктах України. Затверджені постановою КМ № 32 від 19 січня 1998р.

Порядок і умови використання рибних та Інших водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зони України іноземними юридичними і фізичними особами. Затверджені постановою КМ № 1490 від 13 серпня 3999р.

Інструкція про порядок установлення та розподілу лімітів використання живих об'єктів рибного господарства загальнодержавного значення і видачу дозволів на і'х спеціальне використання. Затверджена наказом Мінекобезпєки України та Мінрибгоспу України № 53/69 від 6 червня 1995р.

Правила любительського і спортивного рибальства. Затверджені наказом. Держкомрибгоспу України № 19від 15 лютого 1999р.

Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України. Затверджені наказом Держкомрибгоспу України № 33 від 18 березня 1999р.

інструкція про порядок спеціального використання водних живих ресурсів. Затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середови-

ща та ядерної безпеки України, Держкомрибгоспу України № 34/13 від 10 лютого 2000 р.

Показ Мінагрополітики України "Про затвердження режимів рибальства в 2001 р." № 77 від 31 березня 2001 р.

Постанова ПВС від 26 січня 1990 р.№ 1 "Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону прароди",



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   59   60   61   62   63   64   65   66   ...   107


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал