Постатейний коментар до Кримінального кодексу України загальна частина розділ І загальні положення стаття Завдання Кримінального кодексу



Скачати 19.46 Mb.
Сторінка54/107
Дата конвертації25.12.2016
Розмір19.46 Mb.
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   107

Стаття 213. Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом

1. Здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту -

карається штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами від ста до двохсот годин.

2. Дії, передбачені частиною першої цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

І. Об'єкт злочину - встановлений чинним законодавством порядок здійснення операцій з металобрухтом як різновиду підприємницької діяльності.

2. Предметом злочину є: 1) металобрухт - брухт кольорових і чорних металів; 2) приміщення та споруди, в яких розташовуються незаконні пункти прийому, схову та збуту металобрухту; 3) вказані незаконні пункти.

Металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їхні сплави, а також вироби з металу, що мають невиправний брак, залишки від виробництва та обробки чорних і кольорових металів та їхні сплавів.

Для кваліфікації діяння за ст. 213 не має значення те. з яким са-

ме металобрухтом - побутовим чи промисловим - здійснюються

операції всупереч встановленому порядку.

До приміщень і споруд, в яких розташовуються незаконні пункти прийому, схову та збуту металобрухту, належать, наприклад, будинки, квартири, гаражі, цехи, склади, інші відокремлені приміщення і будівлі як народногосподарського, так і побутового призначення.

Незаконний пункт прийому, схову та збуту металобрухту - це місце, на базі якого фактично провадяться недозволені операції по збиранню, заготівлі, переробці та реалізації брухту чорних та (або) кольорових металів. Незаконні (підпільні) приймальні пункти можуть мати вагове, брухтопереробне та Інше відповідне обладнання, працівників, які здійснюють операції з металобрухтом, приміщення або ділянки, де металобрухт зберігається і нагромаджується.

3. З об'єктивної сторони злочин проявляється у трьох формах;

1) здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; 2) надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та

pбуту металобрухту; 3) організація незаконних пунктів прийому схову та збуту металобрухту.

До операцій з металобрухтом належать збирання, заготівля, переробка, транспортування, реалізація і металургійна переробка брухту чорних або кольорових металів. Порядок здійснення таких операцій визначається законом.

Збирання металобрухту - це діяльність фізичних або юридичних осіб, пов'язана з переміщенням металобрухту від місця його утворення або знаходження до території розташування спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів. Під заготівлею металобрухту потрібно розуміти діяльність, пов'язану із збиранням, купівлею, транспортуванням, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом. Переробкою металобрухту визнається діяльність, пов'язана із доведенням металобрухту шляхом сортування, пресування, пакетування, дрібнення, різання до стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам. Транспортування металобрухту - це діяльність, пов'язана із переміщенням металобрухту від місць його утворення або зберігання до місць утилізації чи переробки. Реалізація металобрухту - це діяльність, пов'язана із передачею права власності на металобрухт Іншому власникові в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань. Під металургійною переробкою металобрухту кольорових металів потрібно розуміти переплавку металобрухту в металургійних агрегатах під час виготовлення кольорових металів та Їхніх сплавів або з іншою метою.

Про поняття здійснення операцій без державної реєстрації див. коментар до ст. 202.

Операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами після отримання відповідних дозволів (ліцензій). Ліцензуванню не піддягає діяльність фізичних осіб, пов'язана із збиранням та реалізацією побутового брухту чорних та кольорових металів, а також діяльність фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і юридичних осіб, пов'язана із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності.

Здійснення діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту за адресами, які не внесені до ліцензії або її копії, тягне адміністративну відповідальність за ст. 164-10 КАП, а за наявності підстав - за ч. 1 ст. 202 КК.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАП порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, у т.ч. вчинення дій, прямо заборонених законодавством про металобрухт, розглядається як адміністративний проступок (ст. 164-10 КАП) за умови, що протиправні дії за своїм характером не тягнуть кримінальної відповідальності.

Вчинення цього злочину у формі надання приміщення та споруди передбачає надання можливості одній або кільком особам використовувати це приміщення або споруду на сплатній чи безоплатній основі для розташування незаконного приймального пункту металобрухту і для здійснення у ньому операцій з брухтом кольорових та чорних металів з порушенням встановленого порядку.

Організація незаконного пункту прийому, схову та збуту метадобрухту - це вчинення дій, спрямованих на створення підпільного приймального пункту, на створення умов, необхідних для його нормального функціонування (підшукування відповідних приміщень, придбання необхідного обладнання, пошук і прийняття на роботу персоналу, забезпечення коштами, розробка і проведення конспіративних заходів тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з трьох дій, які альтернативне становлять його об'єктивну сторону.

Заготівля металобрухту, яким виступає майно, завідомо здобуде злочинним шляхом, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 213 і 198. Прикриття безліцензійної діяльності з металобрухтом за допомогою використання підроблених документів, наприклад фальсифікованих угод між підприємством, яке має ліцензію, і заготівельником, потребує додаткової кваліфікації за ст. 358 або ст.366.

4. Суб'єкт злочину загальнийПрацівники спеціалізованих металургійних переробних підприємств або їх приймальних пунктів, які легальне діють на підставі отриманих ліцензій, за порушення умов ліцензування операцій з металобрухтом притягуються до адміністративної (ст. 164-10 КАП), а за наявності для цього підстав - до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 202).

Дії співвиконавців злочину потрібно кваліфікувати за ст. 213 і в разі розподілу ролей між нимиНаприклад, одні учасники кримінальне караних операцій з металобрухтом займаються його збиранням, другі - транспортуванням, треті - реалізацією тощо.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 213) є вчинення його особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. Про поняття судимості див. ст, 88 і коментар до неї.

Закон України "Про металобрухт" від 5 травня 1999р

Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності від 1 червня 2000р.

Перелік видів побутового металобрухту. Затверджений постановою КМ № 1696 від 15 вересня 1999р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, Металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних методів. Затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва України, Держпромполітики України № 1) 1/436 від 25 грудня 2000 р.


Стаття 214. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

Ухилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного ка-

міння, ювелірних чи побутових виробів з яих або лому таких виробів,-

карається штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

Примітка. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визнається здійсненим у великому розмірі, якщо вартість вказаних у цій статті предметів, не зданих або не проданих, перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1. Об'єктом злочину є економічна система України в частині забезпечення обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

2. Предметом злочину закон визнає: 1) видобуті із надр, отримані із вторинної сировини, підняті чи знайдені дорогоцінні метали чи дорогоцінне каміння; 2) скуплені дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні чи побутові вироби з них; 3) скуплений лом ювелірних чи побутових виробів із дорогоцінних металів.

Дорогоцінними металами є: золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): а) першого порядку - алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит; б) другого порядку - демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна; в) третього порядку - аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворіт, циркон, шпінель; г) четвертого порядку - адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, гесоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин.

Вирізняють також дорогоцінне каміння органогенного утворення. Ним є перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді.

Не є предметом цього злочину мінерали, які згідно з чинним законодавством визнаються не дорогоцінним, а напівдорогоцінним камінням.

Під піднятими чи. знайденими дорогоцінними металами чи дорогоцінним камінням слід розуміти, зокрема, золоті самородки або дорогоцінні камені, знайдені в надрах чи на поверхні під час видобування дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння.

У випадках, коли знайдені дорогоцінні метали чи дорогоцінне каміння є скарбом, вони не є предметом цього злочину. Привласнення скарбу, який повністю чи частково складається із дорогоцінних каменів або з предметів, вироблених із дорогоцінних металів, слід кваліфікувати за ст. 193.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу державі предме-

тів злочину. Такі діяння можуть вважатись злочинними" лише у тому

разі, коли обов'язкова здача відповідних предметів на афінаж або їх обов'язковий продаж прямо передбачені законом. Афінаж дорогоцінних металів - це металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок. Під ухиленням від обов'язкової зда-

чі дорогоцінних металів на афінаж слід розуміти умисну нездачу їх для афінажу підприємствам, які його здійснюють, у випадках, коли законодавством передбачено обов'язковість такої здачі у певні терміни.

Законодавством України на даний час передбачено, що видобуті дорогоцінні метали з руд, пісків, шліхів та інші продукти збагачення передаються за договорами купівлі-продажу або на умовах давальницької сировини для афінажу підприємствам, які мають відповідну ліцензію, одержану в порядку, встановленому законодавством України, або можуть вивозитися відповідно до законодавства на умовах давальницької сировини за межі України для афінажу, виготовлення і реалізації виробів з використанням дорогоцінних металів.

Оскільки видобуток, переробка, скуповування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння може провадитися суб'єктами господарської діяльності лише на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), однією із умов надання відповідної ліцензії може бути обов'язкова здача всього обсягу або певної частини отриманих дорогоцінних металів певним підприємствам для їх афінажу.

Під ухиленням від обов'язкового продажу предметів даного злочину слід розуміти їх умисний непродаж належним суб'єктам у випадках, коли закон передбачає їх обов'язковий продаж. За загальним правилом, встановленим законом, афіновані дорогоцінні метали в установленому законодавством України порядку закуповуються, у т.ч. і за кордоном, в Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України за рахунок коштів державного бюджету і в Державну скарбницю - за рахунок коштів НБ.

Афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з надр або рекупероване дорогоцінне каміння в розсортованому вигляді при продажу суб'єктами їх видобування і виробництва на умовах форвардного контракту першочергово пропонуються: а) МФ для поповнення Державного фонду дорогоцінних ме-

талів і дорогоцінного каміння України; б) НБ для поповнення золо-

того запасу України,

Обов'язковий продаж афінованих дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння може випливати із умов ліцензії, виданої суб'єкту, який здійснює їх видобування, переробку (у т.ч. афінаж) чи скуповування.

Ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих Із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння утворює склад злочину, передбаченого ст. 214, лише у разі вчинення цього діяння у великому розмірі, тобто якщо вартість вказаних предметів перевищує 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Видобування, переробка, скуповування дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння без ліцензії за наявності підстав кваліфікуються за ст. 202 і додаткової кваліфікації за ст. 214 не потребують.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли суб'єкт господарської діяльності повинен був здійснити обов'язкову здачу чи обов'язковий продаж наявних у нього предметів злочину і не здійснив їх.

4. Суб'єктом злочину можуть бути службова особа суб'єкта господарської діяльності, яка здійснює видобування, переробку (у т.ч. афінаж), скуповування дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, або індивідуальний підприємець.

5. З суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у формі прямого умислу.

ЦК (ст. 138, 140).

Закон України "Про державне регулювала видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997р.
Стаття 215. Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків

Виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених знаків поштової оплати, маркованої продукції, міжнародних купонів для відповіді, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, відбитків маркувальних машин, а також квитків залізничного, водного, повітряного або автомобільного транс-

порту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об'єкт злочину - порядок оплати внутрішніх і міжнародних поштових і транспортних послуг, який забезпечує фінансові інтереси держави, інших перевізників, права і законні інтереси споживачів.

2. Предметом злочину є: 1) знаки поштової оплати; 2) маркована продукція; 3) міжнародні купони для відповіді; 4) посвідчення особи для міжнародного поштового обміну; 5) відбитки маркувальних машин; 6) квитки залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту, інші проїзні документи і документи на перевезення вантажу-

Знаки поштової оплати - це реквізити поштових відправлень, які підтверджують оплату послуг поштового зв'язку (листи, поштові картки, бандеролі, посилки, прямі поштові контейнери тощо). Як знаки поштової оплати в Україні використовуються поштові марки, міжнародні купони для відповіді, відбитки кліше маркувальних машин, відбитки спеціального штемпеля.

Під маркованою продукцією потрібно розуміти виготовлені типографським способом поштові відправлення (марковані конверти і марковані поштові картки) із надрукованим на них зображенням

поштових марок (віньєтки) - державних знаків, які є засобом оплати послуг поштового зв'язку, виготовлені друкарським способом, з художнім зображенням та зазначенням Їх номінальної вартості. Поштові марки, блоки, марковані конверти і картки друкуються на поліграфічних підприємствах, що мають ліцензію МФ на право виготовлення знаків поштової оплати.

Міжнародний купон для відповіді - це спеціальний знак Міжнародного бюро Всесвітнього поштового союзу, віддрукований на папері з водяними знаками, яким можна замінити поштові марки з розрахунку оплати одного простого міжнародного листа вагою до 20 грамів, що пересилається авіатранспортом. На лицьовому боці міжнародних купонів для відповіді, які використовуються для оплати міжнародної кореспонденції, повинен міститись відбиток календарного штемпеля зарубіжної поштової установи; яка продала купон.

Посвідчення особи, для міжнародного поштового обміну - це посвідчення, які видаються поштовими органами країн - учасниць Всесвітнього поштового союзу і посвідчують право особи на одержання поштової кореспонденції, що надсилається їй чи на абонентську скриньку.

Предметом злочину є також відбитка маркувальних машин. Маркувальна машина - це пристрій, призначений для нанесення на письмову кореспонденцію відбитка державного знака, що підтверджує оплату послуг поштового зв'язку, дату приймання та іншу інформацію. Відбитки маркувальних машин (у документах Всесвітнього поштового союзу ці машини називаються франкувальними) підтверджують оплату послуг поштового зв'язку, а також фіксують дату і місце приймання кореспонденції.

Під проїзними документами слід розуміти документи, які надають право на проїзд залізничним, водним, повітряним і автомобільним транспортом (квитки вказаних видів транспорту (разові, місячні, квартальні, річні), у т.ч. талони або жетони, службові та пільгові проїзні документи тощо). До документів на перевезення вантажу слід відносити, наприклад, вантажні квитанції, дорожні відомості.

3. З об'єктивної сторони злочин може виражатись в одній з таких трьох дій: 1) виготовлення з метою збуту завідомо підроблених' предметів, зазначених у диспозиції ст. 215/2) їхній збут; 3) використання вказаних предметів.

За своїм наповненням поняття виготовлення підроблених документів, їх збут та використання, аналогічні діям, які становлять, об'єктивну сторону підроблення документів, передбаченого ст. 358. Про них див. коментар до цієї статті.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим УМИСЛОМ. Для злочину у формі виготовлення підроблених знаків чи білетів обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета збуту підробок.

Закон України "Про зв'язок" від 16 травня 1996 р.

Всесвітня поштова конвенція від4 вересня 1994р. Затверджена указом Президента України № 110/99 від 1 лютого 1999р.

Правила користування послугами поштового зв'язку. Затверджені постановою КМ № 1515 в редакції від 4 жовтня 2000 р.

Положення про поштові марки, блоки, марковані конверти і картки. Затверджене наказом Міністерства зв'язку України № 262 від 16 грудня 1996 р.

Інструкція про порядок використання маркувальних машин у поштовому зв'язку. Затверджена наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 81 від 29 травня 2000 р.


Стаття 216. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок

І. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору або контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм чи голографічних захисних елементів -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,-

караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з конфіскацією товарів, промаркованих підробленими марками чи голографічними захисними елементами.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є фінансова система держави в частині встановленого законодавством порядку сплати акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби та надходжень від реалізації контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм. Додатковим обов'язковим об'єктом виступають авторське та суміжні права, права і законні інтереси споживачів, осіб, які займаються розповсюдженням примірників аудіовізуальних творів та фонограм.

2. Предметом злочину є: 1) марки акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби; 2) контрольні марки для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм; 3) голографічні захисні елементи.

Марка акцизного збору - це спеціальний знак, наявність якого на предметах засвідчує сплату акцизного збору і підтверджує легальність ввезення і реалізації в Україні відповідних виробів.

Марки акцизного збору належать до переліку бланків цінних паперів та документів суворого обліку, право на виготовлення яких надано лише Банкнотно-монетному двору НБ. Зразки марок акцизного збору затверджуються ДПА України. Кожна марка має свій окремий номер.

Банкнотно-монетним двором НБ за зведеними заявками-розрахунками ДПА виготовляються: 1) марки акцизного збору на алкогольні напої, Марки для товарів вітчизняного та імпортного виробництва розрізняються за написом (АВ або АІ). Марка на алкогольні напої імпортного виробництва з вмістом спирту етилового від 1,2

до 8,5 відсотка об'ємних одиниць містить напис "1,2--8,5%"; 2) марки акцизного збору на тютюнові вироби. Марки для продукції вітчизняного і імпортного виробництва розрізняються за написом (ТВ або ТІ); 3) спеціальні марки, призначені для маркування конфіскованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Вони відрізняються від звичайних акцизних марок кольором і написом "Конфіскат".

Марки акцизного збору у встановленому законодавством порядку продаються тим суб'єктам підприємництва, які є платниками акцизного збору з алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Від злочинів, передбачених ст. ст. 199 і 224, у формі виготовлення, збуту та використання підроблених цінних паперів кримінальне карані дії з марками акцизного збору відрізняються за предметом.

Акцизні марки, не перебуваючи у вільному цивільно-правовому обігові і не надаючи права особі реалізовувати відповідні підакцизні товари, лише регулюють порядок реалізації алкогольних і тютюнових виробів, а саме, посвідчують, що акцизний збір сплачено.

На відміну від ст. 216 КК предметом правопорушення, передбаченого ст. 164-5 КАП, є не марки, а безпосередньо алкогольні напої і тютюнові вироби, на яких або немає належним чином розміщених марок акцизного збору, або які марковані підробленими чи фальсифікованими марками акцизного збору. Адміністративну відповідальність встановлено за зберігання і транспортування таких товарів.

Контрольна марка для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм - це спеціальний знак, що засвідчує додержання авторських і суміжних прав і дає право на розповсюдження, у тому числі шляхом імпорту, оптової та роздрібної торгівлі, примірників аудіовізуальних творів та фонограм на території України та їх експорту. Під розповсюдженням належить розуміти випуск в обіг примірників аудіовізуальних творів та фонограм і наступні за цим будь-які дії розповсюджувачів, які тягнуть незалежно від способу передачу права власності, права володіння, права користування чи права розпорядження цим примірниками.

Контрольні марки виготовляються на замовлення Державного департаменту інтелектуальної власності. Технологія виготовлення контрольних марок має забезпечувати їх одноразове використання. Контрольна марка має серію та номер. Виготовляються такі серії контрольних марок; "А" - для аудіокасет; "В" - для відеокасет; "К" - для компакт-дисків. Під час виготовлення контрольних марок здійснюється їх наскрізна нумерація. Зразки та технічний опис контрольних марок затверджуються Державним департаментом інтелектуальної власності та виробником за погодженням з МФ, МВС і СБ.

Аудіовізуальним твором визнається твір, який складається з набору пов'язаних між собою зображень, що створюють відчуття руху із супроводжуючим звучанням або без нього, який можна бачити, а за наявності супроводжуючого звучання - чути. До аудіовізуальних творів належать кінематографічні та інші твори, виражені засобами, аналогічними кінематографії, на магнітних плівках, платівках, дисках тощо.

Фонограма - це виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків. Примірниками фонограм є грамофонні платівки, диски, магнітофонні касети та інші носії записів.

Примірник аудіовізуального твору чи фонограми - це відтворена у будь-якій матеріальній формі копія аудіовізуального твору чи фонограми, яка містить у собі всі або значну частину зображенні чи звуків, що є складовими частинами цього аудіовізуального твору чи фонограми.

Примірники аудіовізуальних творів та фонограм маркуються контрольними марками перед їх випуском в обіг. Маркування контрольною маркою здійснюють імпортер, експортер чи відтворювач, який випускає примірники в обіг. Право на одержання контрольних марок мають імпортери, експортери та відтворювані примірників аудіовізуальних творів та фонограм, які внесені до Єдиної

реєстру одержувачів контрольних марок.

Від злочину, передбаченого ст. 216 в частині незаконних дій контрольними марками, потрібно відмежовувати адміністративний проступок (ст. 164-9 КАП), предметом якого виступають не марки, а безпосередньо примірники аудіовізуальних творів та фонограм.

Голографічний захисний елемент - це голографічний елемент, призначений для маркування носіїв інформації, документів і товарів з метою підтвердження їх справжності, авторства тощо, виконаний з використанням технологій, що унеможливлюють його несанкціоноване відтворення. Голографічним елементом визнається матеріальний об'єкт з тонкошаровою структурою, який створюється з метою формування (відновлення) записаного на ньому зображення шляхом інтерференції та дифракції світла.

Для захисту носіїв інформації, документів і товарів використовуються тільки ті голографічні елементи, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ

внесені до Єдиного реєстру виготовлення голографічних захисниз елементів.

За конструктивним виконанням розрізняються такі види голографічних захисних елементів; 1) гнучка етикетка - наклейка;

2) фольга для гарячого припресування до об'єкта захисту; 3) плівка для ламінування документа, що захищається; 4) пломба із спеціального матеріалу або речовини; 5) зображення або позначка безпосередньо на об'єкті захисту.

Голографічні елементи застосовуються для захисту документів і товарів, які підлягають обов'язковому захисту від підробки (їх перелік затверджується КМ за поданням СБ), а також інших документів і товарів, голографічний захист яких запроваджується -за ініціативою їх власників.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з таких дій: 1) незаконне виготовлення марок акцизного збору, контрольних марок для маркування-упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм або голографічних захисних елементів; 2) їх підроблення; 3) використання незаконно виготовлених, незаконно одержаних або підроблених марок акцизного збору, контрольних марок чи голографічних захисних елементів; 4) збут незаконно виготовлених, незаконно одержаних або підроблених марок акцизного збору, контрольних марок чи голографічних захисних елементів.

Незаконним виготовлення марок акцизного збору і контрольних марок буде у разі: Ї) виготовлення марок без належним чином оформленої зведеної заявки-розрахунку Державної податкової адміністрації або Державного департаменту інтелектуальної власності, тобто їх виготовлення без дозволу; 2) виготовлення марок у кількості, яка перевищує вказану в зведеній заявці-розрахунку; 3) виготовлення марок іншого виду, ніж вказаний у зведеній заявці-розрахунку; 4) виготовлення марок за фальсифікованою (підробленою) зведеною заявкою-розрахунком; 5) виготовлення марок не за зведеною заявкою-розрахунком, а на замовлення інших суб'єктів (місцевих податкових органів, безпосередньо підприємств - виробників товарів, що підлягають маркуванню, тощо); 6) виготовлення марок на підприємстві, яке не має права на їх виготовлення, тобто неналежним виробником.

Предметом коментованого злочину у формі незаконного виготовлення є справжні марки акцизного збору та контрольні марки, тобто знаки, які за своїми характеристиками (якість паперу, колір, дизайн, способи захисту тощо) відповідають встановленим зразкам.

Про поняття підроблення див. коментар до ст. ст. 358, 366. Способом підроблення вказаних фальшивих марок або голографічних елементів можуть бути типографський, ксерокопіювання, малювання, фотографування, тиснення, наклеювання, комп'ютерна графіка тощо.

Використання незаконно виготовлених або одержаних, а також

підроблених марок означає маркування такими марками алкогольних напоїв та тютюнових виробів або примірників аудіовізуальних творів чи фонограм. Марки акцизного збору мають бути наклеєні виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів на кожну пляшку, пачку (упаковку), у т.ч. сувенірну, у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкривання) товару. Маркування примірника аудіовізуального твору чи фонограми здійснюється шляхом наклеювання контрольної марки на упаковку цього примірника (поліграфічну вкладку, целофанову обгортку тощо) у лівому верхньому куті зворотної сторони цього примірника.

Використання голографічних захисних елементів означає нанесення їх на документи і товари, захист яких запроваджується.

Незаконне одержання марок акцизного збору і контрольних марок, подальший збут ї використання яких тягне кримінальну відповідальність за ст. 216, означає отримання їх, з порушенням встановленого законодавством порядку. Незаконне зберігання марок акцизного збору тягне адміністративну відповідальність (ч. З ст, 164-5 КАП).

Марки акцизного збору і контрольні марки можуть бути незаконно отримані в результаті подання особою сфальсифікованих документів, їх викрадення із спеціалізованих підприємств під час перевезення, зберігання або в результаті зловживання службовою особою податкового органу чи Державного департаменту інтелектуальної власності своїм службовим становищем або внаслідок 'й службової недбалості під час реалізації марок.

Будь-яка посередницька діяльність з одержання та розповсюдження контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм забороняється. Тому придбання справжніх марок не в Державному департаменті інтелектуальної власно-

сті, а в іншого не уповноваженого на це законодавством суб'єкта, слід визнавати їхнім незаконним одержанням.

Під збутом незаконно виготовлених і одержаних чи підроблених марок акцизного збору, контрольних марок та голографічних захисних елементів слід розуміти будь-яку форму їх сплатного чи безоплатного відчуження (продаж, обмін, дарування, передача в борг,у рахунок погашення боргу тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із перерахованих дій.

4. Суб'єктом злочину у формі незаконного виготовлення марок акцизного збору, контрольних марок І голографічних захисних елементів є працівники спеціалізованих підприємств, які здійснюють їх виготовлення.

Суб'єкт злочину в інших його формах загальний. Якщо цей злочин вчинює службова особа з використанням свого службового становища, її дії за наявності підстав кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 216 і 364.

5. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Якщо незаконне виготовлення, підроблення чи використання марок акцизного збору вчинюються з метою ухилення від сплати акцизного збору, дії винного за наявності підстав додатково кваліфікуються за ст. 212. Незаконні дії з контрольними марками для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм, які поєднуються з порушенням авторського права чи суміжних прав, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 216 і Ї76.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 216) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб. Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, а про поняття попередньої змови групи осіб - ст. 28 і коментар до неї.

Закон України "Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби" від 15 вересня 1995р.

Закон України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм " від 23 березня 2000 р.

Указ Президента України "Про захист документів і товарів голографічними захисними елементами" від 15 листопада 2000 р.

Порядок реалізації або знищення конфіскованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Затверджений постановою КМ № 1284 від 24 жовтня 1996р.

Постанова КМ і НБ "Про виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку" № 933 від 27 серпня 1997р.

Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Затверджене постановою КМ в рєдакції № 1956 від 10 грудня 1998р.

Положення про порядок виробництва, зберігання, продажу контрольних марок та маркування примірників аудіовізуальних творів чи фонограм. Положення про Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок. Положення про порядок зберігання та знищення немаркованих примірників аудіовізуальних творів чи фонограм. Затверджені постановою КМ № 1555 від 13 жовтня 2000 р.

Положення про порядок голографічного захисту документів і товарів. Затверджене постановою КМ №171 від 24 лютого 2001 р.

Ліцензійні умови провадження розроблення, виробництва, впровадження, сертифікаційних випробувань, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів. Затверджені наказом Держпідприємництва та Департаменту спеціальних телекомунікацібних систем та захисту інформації СБУ№ 85/65 від 29 грудня 2000р.

Порядок продажу (видачі) контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм. Затверджений наказом МОН № 101 від 2 березня 2001р.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   107


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал