Постатейний коментар до Кримінального кодексу України загальна частина розділ І загальні положення стаття Завдання Кримінального кодексу



Скачати 19.46 Mb.
Сторінка52/107
Дата конвертації25.12.2016
Розмір19.46 Mb.
1   ...   48   49   50   51   52   53   54   55   ...   107

Стаття 208. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

1. Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкриття або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчинене громадянином України, що постійно проживає на її території, а так само валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України, вчинене службовою особою підприємства, установи чи організації або за її доручен ням іншою особою, а також вчинення зазначених дій осо бою, яка здійснює підприємницьку діяльність без ство рення юридичної особи, -

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неопо датковуваних мінімумів доходів громадян або виправни ми роботами на строк до двох років, або обмеженням вол на строк від двох до чотирьох років з конфіскацією ва лютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'я ти років та позбавленням права обіймати певні посади чі займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.

1. Об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок відкриття і використання за межами України валютних рахунків фізичних та юридичних осіб. ;

2. Предметом злочину є: 1) валютні рахунки фізичних осіб; 2) валютні рахунки юридичних осіб, що діють на території України. Вказані рахунки мають бути відкриті за межами України - у фінансово-кредитних установах, у т.ч. в банках іноземних держав.

Предметом злочину є валютні рахунки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та організаційно-правової форми - як суб'єктів підприємництва, так і юридичних осіб, котрі діють на території України і не займаються підприємницькою діяльністю (бюджетні установи, благодійні фонди, інші неприбуткові організації).

Рахунки фізичних осіб - резидентів України в іноземних банках, інших кредитних установах, а також філіях українських банків за межами України, відкриття і використання яких охоплюється процедурою ліцензування, можуть бути депозитними і поточними;

Депозитними визнаються рахунки; які відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка і банком на відповідний у договорі строк зберігання коштів. Поточні рахунки використовуються особами для розміщення коштів до запитання і здійснення розрахунків за ними.

3. Об'єктивна сторона злочину проявляється удвох альтернативних формах: 1) незаконне відкриття зазначеними у диспозиції ст. 208 особами валютних рахунків за межами України; 2) використання таких рахунків з порушенням порядку, встановленого законом.

Незаконне відкриття валютних рахунків фізичних або юридичних осіб за межами України означає передусім їх відкриття без відповідного дозволу НБ.

Індивідуальної ліцензії потребують операції по розміщенню валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття; 1) рахунків у іноземній валюті фізичними особами-резидентами на час перебування останніх за кордоном;

2) кореспондентських рахунків уповноваженими банками; 3) рахунків у іноземній валюті дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які користуються Імунітетом і дипломатичними привілеями. а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Термін дії індивідуальної ліцензії на право відкриття та використання рахунків в іноземних банках, яка надається НБ юридичним особам-резидентам України, визначається умовами індивідуальної ліцензії. Надані НБ індивідуальні ліцензії можуть бути продовжені шляхом пролонгації.

Порушення встановленого порядку відкриття валютних рахунків вбачається у разі їх відкриття на підставі підроблених ліцензій, а також тоді, коли справжня індивідуальна ліцензія НБ одержується винним шляхом обману - внаслідок подання недостовірних відомостей про неможливість здійснення розрахунків через установи комерційних банків, про наявність виняткових обставин, що потребують наявності такого рахунка, або інших відомостей, істотних з погляду вирішення питання про надання ліцензії НБ. Ліцензія, отримана обманним шляхом, анулюється з безумовним поверненням в Україну всіх валютних коштів з рахунка, відкритого за кордоном на її підставі. Дії особи, яка подала сфальсифіковані документи для одержання індивідуальної ліцензії НБ і за їх допомогою, незаконно відкрила за кордоном' валютний рахунок, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 208, 358 (366),

Під незаконним використанням валютних рахунків слід розумі. ти здійснення будь-яких операцій на них - зняття коштів чи процентів з рахунків, зарахування додаткових коштів тощо, - якщо такі операції вчинювались взагалі без індивідуальної ліцензії НБУ, після закінчення терміну її дії без пролонгації, на рахунку, який мав бути закритий, або якщо ці операції не були передбачені умов'ами ліцензії чи вимогами чинного законодавства. , ;.

Наприклад, валютні операції на закордонних рахунках фізичних осіб -. резидентів України повинні здійснюватись з дотриманням Таких вимог: 1) перерахування зи України на закордонний рахунок

валютних цінностей має відбуватись з дотриманням правил здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб; 2) зарахування на закордонний рахунок кредиту від нерезидента здійснюється лише у разі отримання реєстраційного свідоцтва територіального управління НБУ; 3) інвестування із закордонного рахунка здійснюється відповідно до вимог валютного законодавства України. Умисне порушення фізичною особою - резидентом України зазначених правил використання закордонних валютних рахунків утворює розглядуваний склад злочину.

У випадку, якщо особа, використовуючи кореспондентський рахунок фірми-нерезидента ("лоро"-рахунок), незаконно переказує валютні кошти на особистий рахунок в банку іншої країни з пред'явленням фіктивних договорів на виконання робіт з іноземними партнерами, фіктивних актів прийому-виконання таких робіт тощо, її дії слід кваліфікувати як незаконне використання за межами України валютних рахунків і підроблення документів або службове підроблення за ст. ст. 208, 358 (366).

Злочин є закінченим з моменту незаконного відкриття або використання за межами України валютного рахунка.

4. Суб'єктом злочину виступають: 1) громадяни України, що по-_ стійно проживають на її території (у т.ч. ті, хто тимчасово перебуває за кордоном); 2) особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; 3) службові особи підприємств, установ, організацій, що діють на території України; 4) інші особи, які діють за дорученням зазначених службових осіб (тобто від імені довірителя виконують юридичні дії по незаконному відкриттю чи використанню за кордоном валютних рахунків юридичних осіб).

До інших осіб слід відносити, зокрема, громадян України, які постійно проживають за кордоном, а також іноземних громадян та осіб без громадянства незалежно від того, мешкають вони в Україні постійно чи ні. Законодавство України особами, які постійно проживають в Україні, визнає осіб незалежно від громадянства, які проживають в Україні в цілому не менше 183 днів протягом календарного року.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 208) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р(ст. ст. 7, 44, 45).

Декрет КМ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р.

Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особами - резидентами України рахунків в іноземних банках. Затверджене постановою Правління НБУ № 221 від 5 травня 1999р.

Інструкція про переміщення волюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних кар-

ток через митний кордон України. Затверджена постановою Правління НБ № 283

від 12 липня 2000р.

Положення про порядок надання фізичним особам - резидентам Укриши індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України та розміщення на них валютних цінностей. Затверджене постановою Правління НБ № 431 від 2 листопада 2000 р.

Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти. Затверджені постановою Правління НБ № 18 від 17 січня

2001 р.
Стаття 209. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом

1. Вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та Іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за ЇЇ межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, -

караються штрафом від п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, або позбавленням волі на строк до трьох років, з конфіскацією грошових коштів та Іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений з дієтою протидії залученню в економіку "брудних" коштів та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов'язань порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть виступати інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, право

власності.

2. Предметом злочину є грошові кошти та Інше майно, здобуте

[завідомо злочинним шляхом. Грошові кошти у даному разі можуть виступати як у готівковій,

так і в безготівковій формах (перебувають на банківському рахунку і їхній обіг регулюється зобов'язальним правом), бути як національ-

ною, так і іноземною валютою.

Під майном потрібно розуміти різноманітні предмети матеріального світу, які задовольняють потреби людей і щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки. Крім грошей, це цінні папери, нерухомість, транспортні засоби, твори мистецтва, ювелірні вироби, дорогоцінні метали тощо.

Грошові кошти та .інше майно виступають предметом легалізації за умови, що їх здобуття відбулося заздалегідь і було поєднано з порушенням норм тільки кримінального законодавства,

Вказівка закону на винятково злочинний характер походження майна - предмета розглядуваного злочину - не означає, що застосування ст. 209 вимагає попереднього винесення обвинувального вироку за предикатний злочин. Достатньо усвідомлення винним того, що він вчинює дії з майном, здобутим злочинним шляхом.

Конкретний злочинний спосіб, за допомогою якого здобуто таке майно, на кваліфікацію злочину за ст. 209 не впливає. Це можуть бути той чи інший злочин проти власності, одержання хабара, контрабанда, шахрайство з фінансовими ресурсами, ухилення від сплати податків, вбивство з корисливих мотивів, незаконне полювання, незаконне використання товарного знака, ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів тощо. При цьому використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів, необхідно кваліфікувати за ст. 306.

Майно потрібно вважати здобутим злочинним шляхом, якщо воно прямо або опосередковано отримано в результаті вчинення кримінальне караного діяння. У зв'язку з цим до предмета коментованого злочину належить і те майно, яке отримане в обмін на здобуте

злочинним шляхом або внаслідок його іншої реалізації (наприклад, товари, придбані на викрадеш гроші).

3. Об'єктивна сторона злочину може виражатись в одній з трьох форм: 1) вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом;

2) використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності; 3) створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.

До фінансових операцій належать передусім банківські операції, операції небанківських фінансових установ, операції, які реалізуються під час здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (див. коментар до ст. 202).

Поняття інша угода охоплює відмінні від фінансових операцій дії фізичних і юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків. Угоди можуть бути як односторонніми (наприклад, заповіт, довіреність), так і двоабо багатосторонніми. Це різноманітні договори - купівлі-продажу, позики, доручення, комісії, страхування, схову, перевезення, про сумісну діяльність тощо. Момент, з якого угода вважається вчиненою (укладеною), визначається цивільним законодавством залежно від того, до якого виду належить угода (є вона реальною чи консенсу-

альною), та інших моментів (наприклад, дотримання обов'язкової нотаріальної форми).

За ст. 209 слід кваліфікувати, наприклад, такі дії, здійснювані з метою легалізації злочинних доходів; відкриття банківських рахунків, внесення коштів на такі рахунки або на рахунки інших підприємств, придбання рухомого і нерухомого майна, у т,ч. для наступного сплатного чи безоплатного відчуження цього майна; надання кредитів і позик; купівля акцій, векселів, облігацій та інших цінних паперів; інвестування та отримання доходів від інвестицій; укладан-

ня фіктивних договорів про надання кредитів або різноманітних послуг (наприклад, аудиторських, юридичних, маркетингових); операції, пов'язані із ввезенням, переказуванням і пересиланням на території України, в Україну та за її межі відповідного майна.

Легалізацією слід визнавати також переміщення "брудних" коштів в офшорні зони, в яких відсутні: 1) юридичні норми, що зобов'язують фінансові установи зберігати інформацію про своїх клієнтів та здійснювані ними операції; 2) законодавчі положення, які дають можливість владі отримати доступ до банківської інформації;

3) норми, відповідно до яких влада однієї країни може передавати іншій країні інформацію про особу та її фінансові операції.

Про поняття підприємницької та іншої господарської діяльності див. коментар до ст. 202.

До використання у підприємництві коштів і майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, потрібно відносити внесення коштів як внеску у статутний фонд підприємства, створення фіктивних господарюючих суб'єктів або придбання підприємств-банкрутів, коли зазначені кошти та майно видаються за їх легальний прибуток, фінансування виробництва товарів, виплату дивідендів, заробітної плати найманим працівникам тощо.

Про поняття організованої групи див. ст. 28 та коментар до неї. Ознаки розглядуваного злочину містить створення в Україні або за її межами організованої групи саме для легалізації майна, здобутого завідомо злочинним шляхом. Під легалізацією слід розуміти дії, спрямовані на маскування джерела, природи походження та належності коштів і майна, одержаних в результаті вчинення злочинів, та на переведення їх з "кримінального" обігу у легальний сектор економіки.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з трьох альтернативних дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 209. При цьому достатньо здійснити одну операцію або угоду з відповідним

майном.

4. Суб'єктом злочину повинна визнаватись осудна особа, яка досягла 16-річного віку і набула цивільної дієздатності у повному обсязі (ст. 11 ЦК). не обмежена у ній або не позбавлена дієздатності судом (ст. ст. 1516 ЦК). Особи у віці від 15 до 18 років можуть притягуватись до відповідальності за відмивання майна з урахуванням положень законодавства про вік кримінальної відповідальності (ст. 22).



За ст. 209 має відповідати та особа, яка не брала участі як виконавець або співучасник у первинному (предикатному) злочині,. внаслідок вчинення якого здобуто майно - предмет наступної легалізації.

Особа, яка вчинила предикатний злочин і наступні дії, що охоплюються поняттям легалізації, повинна нести відповідальність лише за вчинення первинного злочинного діяння, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, без додаткового інкримінування їй ст. 209.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа, яка фактично використовує майно, здобуте злочинним шляхом, у формах, вказаних у ст. 209, однак сумлінно помиляється

щодо його походження, не несе відповідальність за цей злочин. Для кваліфікації дій за ст. 209 не вимагається точна обізнаність про характер та конкретні обставини вчинення предикатного злочину. Достатньо, щоб особа Припускала, що майно здобуто злочинним шляхом.

Не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 209, дії щодо використання майна, здобутого злочинним шляхом, для продовження вчинення кримінальне караних діянь (наприклад, для продовження зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації), адже вони не спрямовані на надання легального вигляду такому майну.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 209) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб - ст. 28 і коментар до неї.

Конвенція РЄ про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, від 8 листопада 1990р. Ратифікована Україною 17 грудня 1997р.

Директива РЄ "Про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей" від 10 червня 1991 р.

Закон Україна "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 6 березня 1992р. (ст. 7).

Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від З0 червня 1993р. (ст. 18).

Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000р. (ст. ст 2, 47, 63-65).

Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 5 квітня 2001 р.

Указ Президента України "Про заходи щодо легалізації фізичними особами доходів, з яких не сплачено податки " № 552/2000 від З1 березня 2000 р.

Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, а також відмивання доходів, одержаних незаконним шляхом" № 813/2000 від 22 червня 2000 р.

Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом" № 532 від 19 липня 2001 р.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затверджена постановою Правління НБУ№ 135 від 29 березня 2001 р,
Стаття 210. Порушення законодавства про бюджетну систему України

1. Використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах, -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням воді на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

2. Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітки: 1. До бюджетних коштів належать кошт, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування.

2. Великим розміром бюджетних кошт відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок виконання державного і місцевих бюджетів, порядок використання бюджетних ресурсів, покликаних з фінансового боку забезпечувати виконання державними органами та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань і функцій. Додатковим обов'язковим об'єктом злочину виступають конституційні права і законні інтереси громадян, порядок здійснення службовими особами покладених на них службових повноважень.

2. Предметом злочину є бюджетні кошти. Це кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Бюджетну систему України як план формування і використання фінансових ресурсів утворюють сукупність державного бюджету і місцевих бюджетів (бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, бюджети районів у містах, бюджети місцевого самоврядування - територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань).

Предметом злочину виступають бюджетні кошти лише у великих або особливо великих розмірах. Великим розміром визнається сума, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 210).

Крім бюджетних коштів, фінансове законодавство виокремлює поняття позабюджетних коштів. Це кошти, які бюджетні установи та організації отримують понад асигнування, що надаються їм з державного та (або) місцевого бюджетів. Якщо позабюджетні кошти установ та організацій, які утримуються за рахунок бюджетів УСІХ рівнів, включаються до відповідних бюджетів, то здійснення з ними операцій, зазначених у ч. 1 ст. 210, утворює склад цього злочину. Якщо службова особа протиправне розпоряджається позабюджетним коштами даної установи чи організації за умови, що ці кошти не включені до складу певного бюджету (наприклад, здійснює їх використання всупереч цільовому призначенню), вона за наявності підстав повинна притягуватись до відповідальності за ст. ст. 364 або 365.

3. З об'єктивної сторони вчинення злочину можливе у чотирьох альтернативних формах: 1) використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню; 2) використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків; 3) не-

дотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету; 4) недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів.

Перші дві форми вчинюються шляхом дій. Недотримання встановлених бюджетним законодавством вимог (третя і четверта

форми злочину) може виражатись як у діях, так і у бездіяльності службової особи.

Під використанням бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню слід розуміти використання коштів державного або місцевих бюджетів всупереч призначенню, визначеному для цих коштів відповідними бюджетами та кошторисами доходів і витрат. Це можуть бути, зокрема; 1) фінансування за рахунок бюджетних коштів тих видатків, які не передбачені видатковими статтями затвердженого бюджету відповідного рівня; 2) використання бюджетних коштів, що мали цільове спрямування, з іншою метою, тобто фінансування одних видатків за рахунок інших статей видатків (скажімо, фінансування виробництва за рахунок коштів, призначених для виплати заробітної плати).

Поняттям нецільового використання бюджетних коштів охоплюється також спрямування їх на такі видатки, фінансувати які за рахунок бюджетних коштів заборонено (наприклад, законодавство забороняє використання бюджетних коштів для фінансування різноманітних позабюджетних фондів).

Використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, - це фінансування видатків у сумах, які перевищують розміри, затверджені у відповідних бюджетах, кошторисах і планах асигнувань. Особа, яка має право розпоряджатись бюджетними коштами, перевищує або загальний обсяг затверджених видатків, або обсяг видатків на конкретні заходи, передбачені у встановленому порядку (наприклад, завищуються обсяг і вартість проведених робіт).

Якщо понаднормативне фінансування здійснюється за рахунок бюджетних коштів, призначених для фінансування інших видатків, в діях винної особи вбачається одночасно використання бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню.

Недотримання вимог щодо пропорційного скороченая видатків бюджету може виражатись, наприклад, у неприйнятті уповноваженою особою рішення про пропорційне скорочення видатків бюджету у разі зменшення надходжень коштів до нього, у прийнятті рішення поширити пропорційне скорочення на всі видаткові статті бюджету, у т.ч. захищені.

Під недотриманням вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів потрібно розуміти, зокрема, фінансування у повному обсязі одних статей видатків при одночасному зменшенні фінансування за іншими статтями або при Їх повному нефінансуванні, недодержання строків фінансування видатків за окремими статтями, що призводить до виникнення і зростання заборгованості з виплати пенсій, заробітних Плат, соціальної допомоги, перевищення або зменшення видатків бюджету в одному квар-

талі (місяці) за рахунок іншого періоду бюджетного року.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного з чотирьох діянь, передбачених ст. 210. При цьому потрібно мати на увазі те, що розмір незаконно використаних або витрачених бюджетних коштів має бути не меншим за 1000 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Насамперед це службова особа, на яку покладено виконання, функцій розпорядника бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи та організації в особі їхніх керівників, уповноважені на одержання асигнувань, взяття зобов'язань та здійснення видатків з бюджету За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників коштів бюджету

нижчого рівня.

Суб'єктом цього злочину визнаються відповідні службові особи

органів державної виконавчої влади від прем'єр-міністра України до сільських, селищних і міських голів, а також: керівники бюджетних установ та організацій, які розпоряджаються бюджетними коштами відповідно до затверджених кошторисів і планів асигнувань;

службові особи юридичних осіб небюджетної сфери, яким згідно з чинним законодавством делеговано право розпоряджатись бюджетними коштами (наприклад, службові особи недержавних підприємств, які надають житлово-комунальні послуги і на рахунки яких перераховуються бюджетні кошти у вигляді нарахованих населенню житлових субсидій; керівники підприємств, установ, організацій, які не мають статусу бюджетних, однак у встановленому порядку отримують бюджетні кошти не на своє утримання, а на окремі програми, а також фінансову допомогу за рахунок бюджетних коштів у формі дотацій, субвенцій, субсидій (див. також

коментар до ст. 222).

Якщо діяння, зазначені у диспозиції ст. 210, вчинено службовою особою, яка не є розпорядником бюджетних коштів або іншим уповноваженим щодо них суб'єктом, вони можуть бути кваліфіковані

за ст. ст. 364 або 365.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст.210) є вчинення його: 1) в особливо великих розмірах; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб.

Особливо великим розміром бюджетних коштів вважається сума, Що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 210).

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, а про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб - ст 28 і коментар до неї.

Конституція України (ст. ст. 85, 92, 95-98, 116, 142. 143). Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001р. Закон України Про Рахункову палату" від і 1 липня 1996р. Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997р. Закон України "Про джерела фінансування органів державної влади" від ЗО червня 1999р.

Постанова ВР "Про структуру бюджетної класифікації України" від 12 липня

1996р.


Указ Президента України "Про запровадження режиму жорсткого обмеження видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі № 41 від 21 січня 1998р.

Положення про Міністерство фінансів України. Затверджене Указом ПрєзидентаУкраїни № 1081/99 в ід 26 серпня 1999р.

Рішення КС у справі про зміни до закону про бюджет № 1-12/2001 від 17 травня 2001р.

Положення про Державне казначейство. Затверджене постановою КМ № 590 від З1 липня 1995р.

Постанова КМ і НБ "Про введення казначейської системи виконання державного бюджету" № 13 від 14 січня 1997р.

Постанова КМ "Про вдосконалення касового виконання державного бюджету України" №68 від 21 січня 1998р.

Порядок казначейського обслуговування позабюджетних коштів установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Затверджений наказом Державного казначейства України № 27 від 25 березня 1999р.

Постанова КМ "Про вдосконалення системи головних розпорядників коштів державного бюджету № 13 від 8 січня 2000 р.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій. Затверджений постановою КМУ № 17 від 9 січня 2000 р.

Механізм обмеження витрачання коштів розпорядниками коштів Державного бюджету України. Затверджений наказом МФ № 45 від 27 лютого 1998р.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   48   49   50   51   52   53   54   55   ...   107


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал