Постатейний коментар до Кримінального кодексу України загальна частина розділ І загальні положення стаття Завдання Кримінального кодексу



Скачати 19.46 Mb.
Сторінка39/107
Дата конвертації25.12.2016
Розмір19.46 Mb.
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   107

Стаття 172. Грубе порушення законодавства про працю

1. Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда,-

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

1. Об'єктом злочину є трудові права людини, які включають право на працю, право на гарантовану заробітну плату, право на відпочинок.

2. Потерпілим від цього злочину закон визнає працівника. Під працівниками розуміються особи, на яких поширюється законодавство України про працю і які є відповідною стороною трудових правовідносин, у т. ч. державні службовці, які уклали трудові договори з громадянами, особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу. Підставою виникнення таких відносин можуть бути: трудовий договір (як письмовий, так і усний), членство у кооперативах та їх об'єднаннях, колективних сільськогосподарських підприємствах, селянських (фермерських) господарствах, підприємствах з іноземними інвестиціями. До працівників слід відносити також іноземців, які відповідно до чинного українського законодавства оформлені на роботу і працюють на підприємствах, в установах і організаціях на території України, і громадян України, які працюють за її межами (слід враховувати, що трудові відносини цих осіб регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України).

Поняттям "працівники" в контексті ст. 172 не охоплюються працівники міліції та працівники податкової міліції, що мають спеціальні звання, військовослужбовці, у т.ч. ті, що проходять так звану військову службу за контрактом. Порушення щодо них відповідними службовими особами законодавства, яке регулює проходження ними служби, має розглядатися як службові зловживання і за наявності підстав кваліфікуватися за відповідними ст.ст. 364, 365, 423, 424,

3. З об'єктивної сторони цей злочин може проявитися у діях або бездіяльності у формі: 1) незаконного звільнення працівника з роботи; 2) іншого грубого порушення законодавства про працю.

Звільнення з роботи працівника має визнаватися незаконніякщо воно здійснене без законних підстав для цього або з порушенням встановленого порядку звільнення, визначеного законом. Такі законні підстави можуть бути загальними або спеціальними.

Порушення законодавства про працю, вчинене з мотивів расової, національної, релігійної неприязні, за наявності інших необхідних ознак може бути кваліфіковане за ст. 161.

6. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є незаконне грубе порушення законодавства про працю щодо певних категорій працівників: неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, що має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

7. Неповнолітнім є особа, яка не досягла 18-річного віку. Про поняття вагітної жінки див. коментар до ст. 115. Дитина-інвалід- дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізич-ного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту. Найбільш поширеними проявами цього злочину стосовно вказаних осіб є пряма чи завуальована відмова у прийнятті їх на роботу, зниження їм заробітної плати, звільнення з роботи з мотивів вагітності чи недосягнення повноліття, застосування праці осіб молодших вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах зі шкідливими умовами праці, а також на підземних роботах, залучення працівників молодших вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні тощо.

Конституція України {ст ст 26, 43). Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. Ратифікована Україною

27 лютого 1991 р, (ст. 1).

КЗП (ст. ст. З, 21, 24. 36-45, 184, 190. 192).

,, Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р (ст. 48). Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992р. Іст ст 37,43) Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство від

14 лютого 1992 р (ст.19)

Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. (ст. ст. ЗО-ЗІ) Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р.

{ст.ст 8-12).

Закон України "Про правовий статус іноземців від 4 лютого 1994 р (ст 8) Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р. (ст 1). Положення про умови праці осіб, які працюють у громадян за договорами,

Затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від

28 квітня 1987р.
Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю

1. Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженого ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою,-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом 'на строк, до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, впинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України,

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об'єктом злочину є трудові права людини, а саме: Право на можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується, право не бути примушеним до праці, а також конституційне право громадян України на піклування і захист з боку держави під час роботи за кордоном.

2. Потерпілим від злочину є працівник, з яким укладено угоду про працю. Про поняття працівник див. коментар до ст. 172.

3. З об'єктивної сторони злочин характеризується грубим порушенням угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою.

Угода про працю - це укладений відповідно до закону між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою трудовий договір (письмовий чи усний, а також трудовий контракт), за яким, зокрема, працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Питання про визнання порушення угоди про працю грубим вирішується у кожному конкретному випадку. За будь-яких обставин наявність цієї ознаки потребує істотного порушення права людини на працю.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є спосіб його вчинення. Згідно із законом порушення угоди про працю може бути вчинено шляхом: 1) обману; 2) зловживання довірою або 3) примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою. Про поняття обману та зловживання довірою див. коментар до ст. 190. Порушення угоди про працю шляхом обману може проявитись, наприклад, у введенні потерпілого в оману стосовно умов та характеру праці, розміру заробітної плати, виплати преміальних тощо. Зловживання довірою матиме місце у разі, коли винний недобросовісно використовує довір'я з боку потерпілого до нього особисто чи До організації, яку він представляє, з тим, щоб ігнорувати визначені умови угоди про працю. Під примусом слід розуміти примушування До виконання роботи під загрозою дисциплінарного стягнення, застосування насильства чи будь-який інший протиправний вплив на особу з метою домогтися виконання нею роботи, не обумовленої угодою про працю. Якщо дії, за допомогою яких винний намагався примусити потерпілого до виконання роботи, не обумовленої угодою, самі по собі є кримінальне караними, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 173 та, наприклад, ст.ст. 126, 129.

Примушування працівника до належного виконання своїх обов'язків відповідно до займаної посади не утворює складу злочину, передбаченого ст. 173. За наявності підстав такі дії службової особи можуть розглядатися як зловживання владою чи службовим становищем або перевищення влади чи службових повноважень, а дії неслужбової особи як самоправство чи злочин проти життя, здоров'я, волі особи.

Діяння, передбачене ст. 173, є спеціальним складом грубого порушення законодавства про працю, а тому його вчинення не потребує додаткової кваліфікації ще і за ст. 172.

Закінченим цей злочин вважається з моменту грубого порушення угоди про працю.

4. Суб'єктом злочину може бути службова особа підприємства, установи, організації, громадянин-підприємець, інший громадянин, який уклав з працівником угоду про працю або уповноважені ними особи.

5. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є порушення угоди про працю стосовно громадянина, з яким укладено угоду щодо його роботи за межами України.

При застосуванні цієї ознаки слід виходити з того, що відповідно до вітчизняного законодавства трудові відносини громадян, які працюють за межами України, регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України при працю, то застосовуються правила міжнародного договору. При цьому слід виходити з того, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Отже, кваліфікований склад цього злочину матиме місце тоді. коли українські працівники, що працюють за кордоном на підставі угод між організаціями різних держав, які укладаються на виконання міждержавних договорів про економічне, науково-технічне та інше співробітництво, залишаються у трудових відносинах з організацією, що відрядила їх за кордон, і на них поширюється вітчизняне законодавство про працю. Водночас розглядуваний склад злочину буде відсутнім у випадках, коли порушення угоди про працю вчинюється стосовно громадян України, які працюють у різних спільних підприємствах, філіях іноземних організацій на території України, і їхні трудові відносини регулюються законодавством відповідних іноземних держав.

Конституція України (ст. ст. 25, 43). КЗП (ст.8.8-1,9,21).

Конвенція МОЛ про примусову або обов'язкову працю 1930 р. Ратифікована УРСР 9 червня 1956р.


Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку

Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років-

1. Об'єктом злочину є право людини, що працює, на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Відповідно до

ст. 44 Конституції України, ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у страйку.

2. Потерпілим від злочину є працівник, який відповідно до закону має право на страйк. Законодавством забороняється певним категоріям працюючих брати участь у страйку. Це зокрема стосується працівників (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, органів державної влади, безпеки та правопорядку, у т.ч. працівників міліції, військовослужбовців усіх військових формувань, державних службовців.

3. Об'єктивна сторона злочину може проявлятися у двох формах: 1) примушуванні до участі у страйку; 2) перешкоджанні участі у страйку. Такі примушування та перешкоджання є кримінальне караними, якщо вони вчиняються одним із зазначених у ст. 174 способів, а саме, шляхом: 1) насильства; 2) погрози застосування насильства; 3) інших незаконних дій.

Страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом.

Під примушуванням до участі у страйку розуміється домагання від потерпілого взяти участь у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій (наприклад, видання наказу чи розпорядження). Залучення працівника до участі у страйку шляхом обману, підкупу, задобрювання (обіцянням заохотити по службі тощо) або в інший спосіб, який не містить елемента примусу, не утворює складу цього злочину. Водночас, скажімо, поєднання насильства з підкупом слід розглядати як примушування.

Перешкоджання участі у страйку - це вчинення фізичного чи психічного насильства або інших незаконних дій, які утруднюють або унеможливлюють участь працівника, що має право на страйк, У законному страйку. Поняттям "інші незаконні дії" при вчиненні злочину у цій формі охоплюються будь-які дії, які суперечать закону (наприклад, підкуп, погроза незаконно звільнити з роботи чи притягти до юридичної відповідальності, обмеження волі).

Не утворює складу злочину, передбаченого ст. 174, створення перепон участі у страйку, коли його проведення є незаконним - за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.

6. У разі, якщо примушування до участі у страйку чи перешкоджання участі у страйку становлять дії, які самі по собі утворюють склад відповідного злочину (наприклад, нанесення тілесних ушко-

джень, погроза вбивством, перевищення влади або службових повноважень), вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (наприклад, за ст. 174 і ч. 2 ст. 122).

Для визнання злочину закінченим не вимагається, щоб в результаті вчинення винним дій потерпілий взяв участь у страйку (при примушуванні) або не взяв участі у страйку (при перешкоджанні). Момент його закінчення пов'язується із самим фактом вчинення дій, описаних у ст. 174.

4 Суб'єкт злочину - загальний. Вчинення цього злочину службовою особою за наявності підстав може додатково кваліфікуватися як відповідний злочин у сфері службової діяльності.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом,

Конституція України (ст 44)

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. (ст 8).

Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р (розділ НІ).

Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990р (ст. 18).

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 р, (ст. 5).

Закон України " Про державну службу" від 16 грудня 1993р. (ст. 16).


Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат

1. Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності,-

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат,-

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

1. Об'єктом злочину є конституційне право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і на своєчасне її отримання, а також право на соціальний захист, у т.ч. право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат.

2. Об'єктивні сторона складу цього злочину виражається у безпідставній невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць.

Під невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати слід розуміти неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених виплат. Така невиплата утворює склад злочину, передбаченого ст. 175, якщо вона: 1) є безпідстаною; 2) має місце протягом певного строку (більше ніж за один місяць).

Безпідставною зазначена невиплата вважатиметься тоді, коли вона має місце, незважаючи на наявність законних підстав для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам. Не буде складу цього злочину, якщо зазначені виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, несплата частини заробітної плати в результаті відрахування із неї для покриття заборгованості працівника підприємству, установі, організації, на якому він працює) або їх невиплата зумовлена об'єктивними причинами (наприклад, неповним бюджетним фінансуванням, відсутністю необхідних для виплат коштів на рахунках підприємства, установи, організації).

Склад злочину, передбаченого ст. 175, має місце лише у разі зазначеної невиплати більше ніж за один місяць. Вказівка закону на такий термін свідчить не лише про те, що невиплата, наприклад, заробітної плати чи пенсії за один місяць не є кримінальне караною (за такі дії може наставати адміністративна відповідальність, передбачена ст. 41 КАП), а й просте, що зона може стосуватися лише тих виплат громадянам, які мають регулярний характер. Отже, склад цього злочину буде відсутній, якщо невиплата стосується одноразової (за винятком тієї, що входить в структуру заробітної плати) виплати громадянам. За наявності підстав, зокрема при заподіянні істотної шкоди, такі дії можуть розцінюватись як зловживання владою чи службовим становищем або інший злочин.

Для визначення цієї ознаки необхідно з'ясувати існуючі за законом чи іншим нормативно-правовим актом строки та періодичність тієї чи іншої виплати. Так, згідно із законодавством про працю та про оплату праці, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі, коли день виплати' заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим Днем, заробітна плата виплачується напередодні. Виплата пенсій за відомостями здійснюється з 2-го по 20-те число кожного місяця в операційних касах поштамтів, вузлів, відділень зв'язку, банків та з доставкою додому. Слід зазначити, що відповідно до законодавства Діяльність, пов'язана з виплатою та доставкою пенсій, здійснюється виключно державними підприємствами зв'язку.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, службові обов'язки). Структурно заробітна плата складається з основної (встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців) та додаткової (встановлюється за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці і включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми. Склад злочину, передбаченого ст. 175, утворює невиплата заробітної плати як у грошовому виразі, так і в іншій передбаченій законом формі.

Відповідно до законодавства про оплату праці заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняєтьсяЗаробітна плата може ви-

плачуватися банківськими чеками. Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не нижче собівартості) в тих галузях або за тими професіями, де така виплата, що еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, за винятком товарів, перелік яких встановлюється КМ.

Пенсія - це форма соціального забезпечення, яке встановлюється для непрацездатних, а за настання передбачених законом умов і для інших громадян та гарантує їм право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання. Відповідно до законодавства України пенсії поділяються на трудові (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні (наприклад, за особливі заслуги). Відповідальність за ст. 175 настає за невиплату будь-якої встановленої громадянинові відповідно до закону пенсії.

Стипендія - вид соціальної виплати, який встановлюється студентам, слухачам, учням навчальних закладів, а також деяким ін шим категоріям громадян з метою матеріального забезпечення їх соціального захисту (учасникам бойових дій; особам, які мають особливі заслуги перед Вітчизною; найбільш талановитим молодим;

ученим; найбільш обдарованим молодим митцям; видатним діячам науки, освіти та культури; талановитим перспективним спортсменам; чемпіонам Олімпійських та Параолімпійських ігор; стипендій,

імені Тараса Шевченка учням середніх загальноосвітніх навчальних закладів тощо). Склад злочину, передбаченого ст. 175, утворює невиплата будь-якої встановленої відповідно до закону стипендії, у

т. ч. іменної, державної довічної та іншої стипендії, що встановлю-

ються відповідно до закону для певних категорій громадян. |

Інша, встановлена заходом виплата, - це інша, крім заробітної;

плати, стипендії, пенсії, установлена законом виплата громадянам,

яка здійснюється на регулярній основі (щомісячно). Це, зокрема:

грошове утримання військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, довічне грошове утримання судді, певні види державної соціальної допомоги (наприклад, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми), доплати і компенсації, які здійснюються відповідно до законодавства про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли сплив останній строк виплати заробітної плати, стипендії, іншої установленої законом виплати громадянам і її невиплата становить більше ніж за один місяць. Так, при невиплаті заробітної плати цей злочин вважатиметься закінченим з моменту настання дня, наступного за тим, у який мало бути виплачено першу частину заробітної плати за другий місяць. При невиплаті пенсії - з моменту настання дня, наступного за днем, який був останнім за строками виплати пенсії за другий місяць.

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути лише керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності. Інші службові особи підприємств, установ, організацій, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею лише як співучасники (організатори, підбурювачі, пособники).Громадянин-підприємець, який використовує найману працю і не виплачує найманим працівникам заробітну плату, не може визнаватися суб'єктом злочину, передбаченого ст. 175. Це стосується і фізичних осіб - засновників підприємств, які не є їх керівниками. За наявності підстав такого роду їхні дії можуть утворювати склад самоправства чи іншого складу злочину.

4. Суб'єктивна сторона характеризується лише умисною формою вини.

5. Кваліфікуючою ознакою злочину е вчинення описаного у ч.1 ст, 175 діяння внаслідок нецільового використання коштів, призначелих для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.

Нецільовим слід визнавати використання зазначених коштів на будь-які заходи, не пов'язані з їх виплатою як заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат (наприклад, Для придбання сировини, обладнання, техніки, різних товарів, оплату оренди, послуг, на будівництво чи ремонт приміщення тощо). Вказану невиплату слід визнавати також такою, що сталася внаслідок нецільового використання зазначених коштів, якщо вона мала місце в результаті порушення вимог законодавства, відповідно до якого оплата праці працівників підприємств та організацій, у т.ч. тих, що знаходяться на госпрозрахунку й отримують дотації з бюджету, здійснюється в першочерговому порядку після сплати обов'язкових платежів. Якщо нецільове використання зазначених коштів пов'язане із вчиненням іншого злочину (наприклад, розкраданням майна, зловживанням владою чи службовим становищем, службовим підробленням), вчинене слід кваліфікувати за сукупні

стю злочинів. Якщо предметом зазначеною нецільового використання були бюджетні кошти, вчинене утворює ідеальну сукупність злочинів і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 1?5 і відповідною частиною ст. 210

6 Ч 3 ст. 175 передбачає можливість звільнення від криминальної відповідальності за спеціальних обставин особи, яка вчинила злочин, передбачений цією статтею За змістом цієї кримшалькоправової норми особа, яка вчинила безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, у т.ч. і внаслідок нецільового використання коштів, призначених для таких виплат ), звільняється від кримінальної відповідальності, якщо. 1) нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам, 2) це зроблено до притягнення її до кримінальної відповідальності Ч 3 ст. 175 не уточнює, які саме виплати і в якому обсязі мас здійснити винна особа для того, щоб вона була звільнена від кримінальної відповідальності за зазначеними підставами Судячи з усього йдеться про невиплачені громадянам кошти, виплата яких має бути здійснена у повному обсязі Що стосується другої умови, то вона пов'язує можливість звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч ч І чи 2 ст 175, з певним моментом такої виплати (погашення заборгованості) - до притягнення и до кримінальної відповідальності. Згідно з рішенням КС притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Конституція України (ст. ст 43, 46)

КЗП(ст ст 94, 115, 127)

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р (ст ст 1,2,3)

Закон України "Про оплату праці" від 24 березня І995р (ст І, 2, 15, 16,23, 24)

Закон України " Про зв'язок" від 16 травня 1996 р (ст 11)

Рішення КС у справі за конституційним постановленням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) № 9 рп/99 від 27жовтня 1999р

Рішення КС у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо вїдповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 11 Закону України "Про зв'язок" та окремих положень статті 4 Закону України "Про підприємництво ' (справа про виплату і доставку пенсій та грошової допомоги) № 10-рп/2001 від 20 червня 2001 р.

Інструкція про порядок організації оформлення, фінансування та виплати пенсій і грошової допомоги підприємствами поштового зв'язку України. Затверджена наказом Державного комітету зв'язку. Міністерства праці та соціальної політики і Пенсійного фонду України № 101/123/67 від 2 липня 1998 р (п.11).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   107


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал