Постатейний коментар до Кримінального кодексу України загальна частина розділ І загальні положення стаття Завдання Кримінального кодексу



Скачати 19.46 Mb.
Сторінка36/107
Дата конвертації25.12.2016
Розмір19.46 Mb.
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   107

Стаття 158. Неправомірне використання виборчих бюлетенів підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів

1. Видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців, або видача виборцю виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців -

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Підлог, тобто виготовлення виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей або будь-яка інша його підробка, а так само використання завідомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені членом виборчої комісії або іншою службовою особою, а так само завідомо неправильний підрахунок голосів або завідомо неправильне оголошення результатів виборів

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об'єктом злочину є виборче право громадян, а також встановлений законом порядок голосування та порядок підрахунку голосів і оголошення результатів виборів.

2. Предметом цього злочину у перших чотирьох його формах є виборчі документи, до яких зокрема належать: протоколи (рішення) з'їзду (конференції, загальних зборів) партії, виборчого блоку партій або зборів (конференцій) місцевих осередків партій чи блоку партій про висунення претендентом на кандидата у Президенти України, кандидатами у народні депутати України, кандидатами у депутати Верховної Ради Автономної республіки Крим, кандидатами у депутати місцевих рад або на посаду сільських, селищних, міських голів; списки виборців: довідка про реєстрацію кандидатом;

виборчі бюлетені; протоколи засідань виборчих комісій про реєстрацію особи кандидатом, про підсумки голосування; посвідчення кандидатів, їх довірених осіб, членів виборчих комісій та офіційних спостерігачів.

3. З об'єктивної сторони цей злочин може проявлятися у формі;

1) видачі членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців; 2) видачі виборцю виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців; 3) підлогу виборчих документів (виготовлення виборчого документа невстановленого зразка чи у спосіб, не передбачений законом; внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей; будь-яка інша підробка виборчого документа); 4) використання завідомо підробленого виборчого документа чи виборчого документа, виготовленого у спосіб, не передбачений законом; 5) завідомо неправильного підрахунку голосів; 6) завідомо неправильного оголошення результатів виборів. Перші дві форми передбачені ч. 1, третя і четверта - ч. 2, а п'ята і шоста - ч. З ст. 158.

Під видачею виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців, слід розуміти видачу членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не включена до списків виборців даної виборчої дільниці. Не утворює складу цього злочину, а так само будь-якого іншого правопорушення, видача бюлетеня виборцю, якого додатково включено до списків виборців на підставі документів, що засвідчують його особу та місце проживання, безпосередньо у ході голосування.

Видача виборцю виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців передбачає видачу членом дільничної виборчої комісії особі, яка включена до списків виборців даної виборчої Дільниці, одного чи декількох виборчих бюлетенів для голосування зa інших виборців, які також включені до списків виборців даної Дільниці. При цьому не має значення, замість кого саме ця особа одержала виборчий бюлетень для голосування: дружини (чоловіка), батьків, дітей, членів своєї сім'ї, близьких родичів чи взагалі незнайомих їй виборців. Слід зазначити, що видача членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня для голосування за іншу особу згідно з ч. 2 ст. 186-2 КАП утворює також склад адміністративного правопорушення. Таким чином, при вчиненні вказаного діяння створюється конкуренція кримінально-правової (ч. 1 ст. 158) та ад-

міністративноправової (ч. 2 ст. 186-2 КАП) норм, яка відповідно до ч. 2 ст. 9 КАП повинна бути вирішена на користь ч. 1 ст. 158 КК.

Виготовлення виборчого документа невстановленого зразка передбачає виготовлення у будь-який спосіб виборчого документа, який не відповідає встановленим законом чи іншим нормативноправовим актом формі або тексту. Це може бути невстановленоі форми виборчий бюлетень, підписний лист, бланк протоколу дільничної виборчої комісії тощо.

Виготовлення виборчого документа у спосіб, не передбачений законом, передбачає виготовлення виборчого документа встановленого зразка, але з недотриманням вимог, які висуваються законом шодо способу його виготовлення. Наприклад, це діяння може полягати у недотриманні вимог закону про те, що бюлетені по виборах депутатів різних ланок рад, сільських, селищних, міських голів мають відрізнятися за кольором паперу або за кольором фарби, якою надруковано бюлетень, а бюлетені по виборах Президента України повинні друкуватися на одному папері, на одному аркуші з текстовою частиною лише з одного боку, бути однакові за розміром і кольором.

Внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей як один із способів підлогу таких документів передбачає внесення до них відомостей, які завідомо для винного не відповідають дійсності. До найбільш поширених такого роду діянь слід віднести заповнення підписних листів інформацією про виборців, які насправді не підтримують певного кандидата чи партію (виборчий блок), внесення до протоколів виборчих комісій про підсумки голосування даних, які не відповідають результатам голосування.

Під іншою підробкою виборчого документа слід розуміти зміну змісту дійсного документа шляхом його підчистки, виправлення окремих слів чи частини тексту, помітки іншою датою, а так само виготовлення будь-яким способом підробленого виборчого документа (наприклад, виборчих бюлетенів).

Використання завідомо підробленого виборчого документа або використання виборчого документа, виготовленого у спосіб, не передбачений законом, передбачає Його подання для набуття певних прав у виборчому процесі (найчастіше - це пред'явлення такого документа до виборчої комісії або здійснення ним (бюлетенем) голосування).

Завідомо неправильний підрахунок голосів означає порушення встановленого порядку підрахунку голосів (недотримання послідовності, непогашення невикористаних бюлетенів тощо), неправильне встановлення загальної кількості виборців (на конкретній виборчій дільниці, у конкретному окрузі, в Україні загалом), безпідставно визнання дійсного виборчого бюлетеня недійсним чи, навпаки, недійсного - дійсним, умисне зменшення або збільшення фактично поданих голосів "за" чи "проти" кандидата (кандидатів), партію чи блок партій, неправильне встановлення кількості виборців, які не підтримали жодного кандидата.

Завідомо неправильне оголошення результатів виборів полягає в свідомому оголошенні результатів виборів, які не відповідають дійсності. Це стосується як результатів виборів загалом по країні. та і результатів виборів по конкретних виборчих округах та виборчих дільницях. Змістом цієї ознаки охоплюється, наприклад, оголошення всупереч закону виборів такими, що не відбулися, або недійсними, оголошення всупереч фактичним результатам голосування кандидата обраним депутатом, сільським, селищним чи міським головою або, навпаки, необраним на зазначені посади тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з описаних у диспозиціях частин 1, 2 та 3 ст. 158 дій: видачі виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців; видачі виборцю виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців; підлогу виборчих документів; використання підробленого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом; завідомо неправильного підрахунку голосів; завідомо неправильного оголошення результатів виборів.

4. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 1 та ч. З ст. 158, спеціальний, при цьому за ч. 1 відповідальність може нести лише член виборчої комісії. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті, -загальний, ним може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку. У разі вчинення дій, описаних у ч. 2 ст. 158, членом виборчої комісії або іншою службовою особою вчинене слід кваліфікувати за ч. З цієї статті.

5. З суб'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умислом. Неправильний підрахунок голосів, видача виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців, та інші передбачені ст. 158 дії, вчинені з необережності, виключають кримінальну відповідальність за цією статтею. У разі вчинення їх членом виборчої комісії чи іншою службовою особою за наявності підстав вони можуть розглядатися як службова недбалість.

6. Кваліфікованим видом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 158 є вчинення його членом виборчої комісії або іншою службовою особою. Про поняття члена виборчої комісії див. коментар до ст. 157, службової особи примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення До розділу XVII Особливої частини КК.

Конституція України (cm. cт. 71, 77, 103, 141).

Закон України "Про вибори народних депутатів України "від 24 вересня 1997р. ст. cт. 18, 23, 38-43).

Закон України Про Центральну виборчу комісію" від 17 грудня 1997р. (ст 11). закон України Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, мі-

ських голів від 14 січня 1998p.fcm.cm. Ї5, 40-48).

Закон України Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки

Крим" від 12лютого 1998р. (cm. cm. 34-39).

Закон України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 p. (cm.
Стаття 159. Порушення таємниці голосування

Умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законом України виборів, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища,-

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю на строк до трьох років.

1. Об'єктом злочину є виборче право громадян у частині здійснення ними голосування під час виборів.

2. Об'єктивна сторона злочину проявляється у діях або бездіяльності, які спрямовані на одержання чи розголошення відомостей про результати голосування виборцем (виборцями) шляхом порушення встановлених законом вимог для забезпечення таємниці голосування або створення умов, які дають змогу контролювати волевиявлення виборців під час голосування. Це можуть бути: прохання або висунення вимоги до виборців показувати заповнені бюлетені перед опусканням їх до виборчих скриньок; домагання повідомити про те, за якого конкретно кандидата, партію чи виборчий блок партій виборець віддав свій голос; незабезпечення достатньої кількості кабін або кімнат для таємного голосування, що суттєво ускладнює або робить неможливим забезпечення таємниці голосування; визначення місця видачі виборчих бюлетенів і встановлення виборчих скриньок таким чином, що виборці при підході до них можуть і не проходити через кабіни чи кімнати для таємного голосування; створення перешкод для голосування в кабінах чи кімнатах для таємного голосування; перебування у таких приміщеннях сторонніх осіб; видача виборцям помічених бюлетенів для голосування, що дає змогу встановити, хто з виборців який бюлетень заповнював; встановлення спеціальних пристроїв (апаратури), які дають змогу контролювати волевиявлення виборців при заповненні ними виборчих бюлетенів, тощо.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є час його вчинення. Закон визначає, що кримінальне караним порушення таємниці голосування є тоді, коли воно вчинене під час проведення виборів. Таким часом є період, який розпочинається з моменту висування та реєстрації кандидатів і закінчується встановленням результатів виборів. Найчастіше порушення таємниці голосування вчиняється під час проведення голосування. Однак підготовчі дії за контролем волевиявлення виборців можуть бути вчинені до моменту проведення голосування (наприклад, встановлення спеціальної апаратури у приміщеннях для голосування), а з'ясування того, хто А виборців за якого кандидата проголосував, можливе після закінчення голосування (під час підрахунку голосів).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дії або бездіяльності, які призвели до порушення таємниці голосування.

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути лише член виборчої комісії або інша службова особа, які порушують таємницю голосування, використовуючи владу чи службове становище. Порушення таємниці голосування іншими особами за наявності підстав може кваліфікуватися як самоправство (ст. 356), злочин проти здоров'я (наприклад, погроза вбивством - ст. 129) або інший злочин.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом; винний усвідомлює, що порушує таємницю голосування, нехтуючи встановленими законом вимогами для забезпечення таємниці голосування або спеціально створюючи умови, які дають змогу контролювати волевиявлення виборців під час голосування, і бажає

вчинити такі дії. Порушення таємниці голосування, вчинене з необережності (наприклад, у зв'язку із неналежним обладнанням

приміщень для голосування), виключає кримінальну відповідальність за ст. 169. За наявності для того підстав такі дії можуть розглядатися як службова недбалість або тягнути дисциплінарну відповідальність.

Конституція України (cm. cm. 19, 38, 71).

Закон України "'Про вибори народних депутатів України від 24 вересня 1997р. (ст. 40).

Закон України Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998р. (ст. 44).

Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим" від 12 лютого 1998 р. (ст. 36)

Закон України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999р. (cm. 42).


Стаття 160. Порушення законодавства про референдум

1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

3. Підроблення документів референдуму, приписування, завідомо неправильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.

1. Суспільна небезпека злочину полягає у тому. що його вчинення перешкоджає громадянам вільно здійснити своє право на участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, порушує порядок його проведення, може вплинути на результати голосування і на вирішення питання, з якого проводиться референдум.

2. Об'єктом його є право громадян на участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, а також встановлений порядок організації та проведення всеукраїнського або місцевого референдумів.

3. Предметом злочину в окремих його формах є документи референдуму, до яких, зокрема, належать: список учасників зборів по створенню ініціативної групи по проведенню референдуму; протокол зборів; свідоцтво про реєстрацію ініціативної групи референдуму; посвідчення членів ініціативної групи; підписні листи для збирання підписів громадян під вимогою про проведення референдумі підсумковий протокол щодо загальної кількості підписів грома-

дян; списки громадян, які мають право брати участь у референдумі;

протокол засідань комісії з референдуму; бюлетень для голосування.

4. З об'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений у формі: 1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі; 2) перешкоджання веденню агітації до дня проведення референдуму; 3) підроблення документів референдуму; 4) приписування голосів; 5) неправильного підрахунку голосів; 6) порушення таємниці голосування.

Вчинення цього злочину у формі підроблення документів референдуму, приписування чи неправильного підрахунку голосів та порушення таємниці голосування підлягає кваліфікації за ч. 3 ст. 160.

Поняття перешкоджання вільному здійсненню громадянином. права брати участь у референдумі близьке за змістом поняттю перешкоджання вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним (виборчого права), яке розкрито у коментарі до ст, 157, з тією основною відмінністю, що у випадку, передбаченому ст. 160, йдеться не про участь у виборах до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а про участь у референдумі. Це може виразитись, зокрема, у невключенні громадянина, який досяг 18 років І відповідно до чинного законодавства має право брати участь у референдумі, до списків громадян, які мають право брати участь у референдумі, незабезпеченні можливості ознайомитись із такими списками і перевірити правильність їх складення, перешкоджанні явці громадянина чи, навпаки, примушуванні його до явки на дільницю для голосування, примушуванні голосувати певним чином (причому у такому разі для кваліфікації діяння за ст, 160 не має значення, чи збігається позиція громадянина щодо винесеного на референдум питання з позицією, до якої його примушують).

Перешкоджання вести агітацію може полягати у прямій забороні вести агітацію "за" чи "проти" прийняття рішення, що виноситься на референдум, або створенні умов, які унеможливлюють чи суттєво ускладнюють проведення такої агітації. При цьому для кваліфікації діяння за ст. 160 не має значення, перешкоджав винний проведенню агітації членами ініціативної групи по референдуму чи будь-яким іншим громадянам, які проводять таку агітацію. Перешкоджання вести агітацію з питань референдуму утворює склад розглядуваного злочину, якщо воно вчинено до дня проведення референдуму. Днем проведення референдуму визнається день, у який проводиться голосування з питання (питань), винесених на цей референдум.

Вказані діяння можуть бути вчинені одним із способів, названих у ч. 1 ст. 160, - шляхом насильство обману, погрози, підкупу. Про їх поняття див. коментар до ст. 157. Що стосується вчинення вказаних діянь іншим чином, то це поняття охоплює будь-які, крім названих вище, способи перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі або вести агітацію до дня проведення референдуму (наприклад, відмова забезпечити належні умови для проведення референдуму чи проведення агітації)'

Під приписуванням голосів слід розуміти таке, що не відповідає дійсності визначення (у бік збільшення): загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні; кількості громадян, які прого-

лосували за схвалення поставленого на референдум проекту закону, рішення; кількості громадян, які проголосували проти його схвалення. Не може розглядатися як приписування голосів неправильне визначення кількості бюлетенів, визнаних недійсними, оскільки:

по-перше, на підставі таких бюлетенів неможливо встановити дійсне волевиявлення громадян, по-друге, в результаті таких дій не відбувається збільшення голосів, поданих "за" чи "проти" поставленого на референдум проекту рішення, а також збільшення загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні. Приписування голосів можливе як у процесі підрахунку голосів на дільниці для голосування, так і в процесі встановлення результатів референдуму сільською, селищною, районною, міською, районною в місті, обласною комісією з референдуму, комісією Автономної Республіки Крим із всеукраїнського референдуму. Центральною комісією із всеукраїнського референдуму.

Поняття підроблення за своїм змістом є аналогічним поняттю підлог, яке розкрито в ст. 158 та коментарі до неї.

Про поняття завідомо неправильний підрахунок голосів див. коментар до ст. 158, а про поняття порушення таємниці голосування - до ст. 159.

Цей злочин у перших його двох формах вважається закінченим з моменту, коли в результаті насильства, обману, погроз, підкупу або інших дій відбулося фактичне перешкоджання здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму. В інших формах він є закінченим з моменту фактичного вчинення дій, які їх утворюють.

За ряд дій, які порушують законодавство про референдум (зокрема перешкоджання членам ініціативної групи у збиранні підписів громадян під вимогою про проведення референдуму, будь-яка агітація у день проведення референдуму, агітація за бойкотуваня референдуму), КАП (ст. 186-4) передбачає адміністративну відповідальність. Але якщо такі дії містять ознаки злочину, передбаченого ст. 160, вони, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАП, підлягають кваліфікації за відповідною частиною ст. 160 КК.

5. Суб'єкт злочину у перших його двох формах - загальний, а й останніх чотирьох - спеціальний (член комісії з проведення референдуму або інша службова особа). До членів комісії з проведення референдуму належать: члени Центральної комісії з всеукраїнського референдуму, комісії Автономної Республіки Крим із всеукраїнського референдуму, обласних, районних, міських, районних у вістах, селищних," сільських комісій з референдуму, дільничних комісій з референдуму. Про поняття службової особи див. примітки

1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК..

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

Конституція України (ст.ст, 19-38). Закон України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 літня 1991 р.


Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та Інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних Мінімумів доходів громадян або виправними роботами на ' строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті/ самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою,-

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до п'яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є рівність громадян у їх конституційних правах та рівність їх перед законом як принцип конституційно-правового статусу людини і громадянина. факультативними додатковими об'єктами можуть бути честь і гідність особи, її життя, здоров'я, власність.

2. Потерпілим від цього злочину може бути як громадянин України, так і іноземець або особа без громадянства.

3. З об'єктивної сторони злочин може проявлятися у формі:

1) дій, спрямованих на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності; 2) образи почуттів громадян у зв'язку з Їх релігійними переконаннями; 3) прямого чи непрямого обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

4) встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за зазначеними вище ознаками.

Під діями, спрямованими на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності слід розуміти будь-які дії, метою яких є значне посилення серед певних груп населення настроїв неприязні, почуття сильної ворожнечі та огиди до інших етнічних або расових груп чи конфесій, приниження позитивних якостей тієї чи іншої нації порівняно з іншими. Це можуть бути публічні підбурювання до вигнання за межі України або переселення в інші її регіони предста-

вників відповідних етнічних чи расових груп, розповсюдження матеріалів із завідомо неправдивими вигадками щодо таких груп, пропаганда расової, національної, релігійної винятковості або нетерпимості, наруга над певними історичними та культурними реліквіями національних меншин або титульної нації, заборона відзначення національних свят чи відправлення релігійних культів, знищення або пошкодження пам'ятників чи споруд, які являють собою релігійну або культурну цінність якої-небудь групи населення, примушування до відмови від своєї національності тощо. Діяння, умисно вчинені з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи, а також публічні заклики, виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких діянь з метою Їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів утворюють склад геноциду і потребують кваліфікації за відповідною частиною ст. 442.

Образа почуттів громадян у зв'язку з Їх релігійними переконаннями передбачає скривдження, приниження гідності та інших почуттів представників окремих релігійних громад, конфесій, напрямків та течій (православних, католицьких, протестантських, старообрядницьких, іудейських тощо), зареєстрованих на території України в установленому порядку, або глум над такими, що належать їм, місцями богослужінь або релігійних зібрань, місцями паломництва, шанованими у тій чи іншій релігії. Релігійні переконання - це переконання у правильності певного світогляду (тієї чи іншої віри або атеїзму). Образа почуттів громадян у зв'язку з їх прихильністю до релігійних течій, які заборонені в Україні у зв'язку з тим, що їх діяльність порушує права І свободи інших людей, створює напругу в суспільстві (наприклад, так звані сатаністи, "Біле братство"), не може розглядатися як злочин, передбачений ст. 161.

Якщо образа почуттів громадян у зв'язку з їх релігійними переконаннями супроводжувалась пошкодженням релігійних споруд чи Культових будинків, паплюженням або знищенням релігійних святинь, перешкоджанням здійсненню релігійного обряду, такі дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 161 і ст. ст. 178, Ї79 чи 180.

Пряме чи непряме обмеження прав громадян проявляється у будь-яких дискримінаційних діях, що позбавляють громадян можливості повністю використовувати свої конституційні та інші права. Таке обмеження може стосуватися будь-яких прав, якими громадянин наділений за законом, зокрема права на: охорону здоров'я;

освіту; на користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови; розвиток національних культурних традицій; свободу пересування (в тому числі депортація або примусове переміщення населення з місця його споконвічного проживання); підприємницьку Діяльність; участь в управлінні державними справами; судовий захист; створення культурних і навчальних закладів національних меншин; участь у діяльності міжнародних неурядових організацій тощо. Пряме обмеження прав передбачає відкритий характер дій винного щодо дискримінації прав громадянина за вказаними ознаками. Непряме обмеження прав передбачає обмеження прав громадян під надуманими або завуальованими приводами, які маску

ють собою дійсну позицію стосовно тих чи інших громадян за переліченими у ч. 1 ст. 161 ознаками.

Якщо обмеження прав громадян за вказаними ознаками полягало у перешкоджанні здійсненню виборчого права чи права брати участь у референдумі, порушенні недоторканості житла, порушенні таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, грубому порушенні права на працю, освіту, безоплатну медичну допомогу, то вчинено за наявності для того підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 161 та ст. 157- 160, 162, 163, 172, 175, 183, 184 .

Встоновлення прямих чи непрямих привілеїв громадян передбачає встановлення, у т.ч. нормативно-правовими актами чи рішеннями окремих службових осіб, вигод чи переваг у громадсько-політичній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, у правовому захисті, у вирішенні житлових та інших питань тощо за вказаними ознаками.

Злочин с формальним, він вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 ст161 дій. У третій формі цей злочин є закінченим з моменту фактичного обмеження прав громадян за

описаними вище ознаками.

4. Суб'єкт злочину - загальний. При цьому не мас значення, чи вчинено злочин представником так званої титульної нації або національної меншини, європейської раси або негроїдної, віруючим або атеїстом, а так само, чи належать суб'єкт злочину і потерпілий до однієї раси, національності, конфесії тощо.

5. З суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у вигляді прямого умислу. У третій формі він може бути вчинений як з прямим, так і непрямим умислом. Крім того, для першої його форми характерною є наявність спеціальної мети - розпалити національну, расову чи релігійну ворожнечу в країні чи окремому її регіоні або принизити національну честь і гідність представників окремих національних груп. Якщо такі дії вчиняються з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійн9і групи, вони за наявності підстав повинні розглядатися як геноцид і кваліфікуватися за ст, 442. Ставлення винного до тяжких наслідків (ч. З ст. 161) може бути як умисним, так і необережним.

6. Кваліфікованими видами цього злочину (ч 2 ст. 161) є дії, зазначені у ч. 1 ст, 161: 1) поєднані з насильством, обманом чи погрозами; 2) вчинені службовою особою, а особливо кваліфікованими (ч. З ст. 161) -дії, передбачені ч. 1 чи ч. 2 ст. 161, які: 1) були вчинені організованою групою; 2) спричинили загибель людей чи інші

тяжкі наслідки.

Під насильством слід розуміти лише фізичне насильство: нанесення удару, заподіяння побоїв, легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, пов'язані, на-

приклад, з фізичним примушуванням жінки до вчинення аборту або з незаконним позбавленням волі. Обман полягає у повідомленні потерпілому завідомо неправдивих відомостей або у свідомому приховуванні певних подій чи обставин з метою створити неправильне уявлення про них.

Змістом погроз охоплюється психічне насильство, яке проявляється у залякуванні заподіянням фізичної, матеріальної чи іншої шкоди; вчинити вбивство чи статевий злочин, заподіяти тілесні ушкодження, знищити чи пошкодити особисте майно, розголосити

відомості, які ганьблять потерпілого, тощо.

Фізичне та психічне насильство можуть супроводжуватись вимогами до потерпілого виїхати в іншу місцевість чи за межі України, не відвідувати певні місця, залишити роботу чи навчання, вийти з лав певної партії тощо.

Під загибеллю людей слід розуміти загибель хоча б однієї людини, у т ч. і в результаті доведення її до самогубства внаслідок систематичного цькування на національному, расовому чи релігійному грунті або в результаті неправомірного обмеження прав чи встановлення привілеїв, а під іншими тяжкими наслідками - заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, зруйнування чи пошкодження споруджень, які мають важливе історичне чи культурне значення, заподіяння великої матеріальної шкоди, виникнення масових заворушень, розрив дипломатичних стосунків з іншою державою тощо. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належносп або ставлення до релігії, поєднане з умисним вбивством, вбивством двох або більше осіб через необережність, умисним тяжким тілесним ушкодженням, потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених частиною 3 ст. 161 та ст.ст. 115, 119, 121.

Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364. Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК, а організованої групи - до ст. 28.

Конституція України (cm. cm. 21, 24, 35)

Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 року (ст. 3) Ратифікована СРСР 18 березня 1954р.

Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 p. (n. "d" cm. 2j. Ратифікована Українською РСР 21 січня 1969р.

Рамкова конвенція про захист національних меншин від 1 лютого 1995р. (ст. 6). Ратифікована Україною 9 грудня 1997 р.

Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань від 25 листопада 1981 р (ст З).

Декларація про раси та расові заборони від 27 листопада 1978 р. (ст.1).

Закон України "Про свободу совісті та'релігійні організації" від 23 квітня 1991р. (cm 24).

Постанова ПВС № 1 від 1 квітня 1994 р "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" {n. n." г" n. 28),



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   107


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал