Постатейний коментар до Кримінального кодексу України загальна частина розділ І загальні положення стаття Завдання Кримінального кодексу



Скачати 19.46 Mb.
Сторінка102/107
Дата конвертації25.12.2016
Розмір19.46 Mb.
1   ...   99   100   101   102   103   104   105   106   107

Стаття 424. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо зазначені дії заподіяли істотну шкоду,-

карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частиною другою цієї статті, що вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

1. Основні безпосередні об'єкти злочинів, передбачених ст. ст. 423 і 424, збігаються. При застосуванні нестатутних методів впливу щодо підлеглого обов'язковим додатковим об'єктом перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень є честь та гідність підлеглого, а при застосуванні насильства щодо підлеглого - життя, здоров'я, воля, честь та гідність підлеглого.

2. Підлеглими у військового начальника можуть бути військовослужбовці. військовозобов'язані під час проходження відповідних зборів, робітники та службовці того чи іншого військового формування. Проте, останні, в силу специфіки відносин влади-підпорядкування, які встановлюються між ними та військовими начальниками, не завжди можуть виступати як підлеглі. Зокрема, нестатутні методи впливу щодо робітника чи службовця взагалі неможливі, оскільки стосунки між ними та військовими начальниками не регулюються військовими статутами,

3. З об'єктивної сторони перевищення влади чи службових повноважень може проявитися тільки в діях, які виражаються у формі; 1) застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого (ч. 2 ст. 424); 2) перевищення дисциплінарної влади (ч. 2 ст. 424);

3) застосування насильства щодо підлеглого (ч. 2 ст. 424); 4) іншого перевищення влади чи службових повноважень (ч. 1 ст. 424),

Нестатутними заходами впливу є дії військових начальників щодо підлеглих, котрі виходять за рамки відповідних положень військових статутів ЗС, що визначають відносини між військовослужбовцями і згідно з якими; військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця дотримуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями; командир (начальник) зобов'язаний вимагати підпорядкування від своїх підлеглих, не припускаючись при цьому брутальності та приниження їх гідності, а у випадку непокори чи опору підлеглого повинен для відновлення порядку вжити всі передбачені законами й військовими статутами заходи примусу, аж до арешту винного та притягнення його до кримінальної відповідальності.

Межі дисциплінарної влади військових начальників та порядок 'й застосування суворо окреслені нормами військового законодавства. Кожен командир (начальник) може заохочувати військовослужбовців, інших підлеглих, або накладати на них стягнення тільки: а) у тому обсязі і порядку, які надані йому законодавчим актом, яким ці питання регулюються; б) на тих осіб, на яких поширюється його дисциплінарна влада; в) за наявності для того відповідних підстав.

Перевищенням дисциплінарної влади військовим начальником є:

а) накладення стягнення такого виду чи такої міри, які можуть застосовувати тільки вищі начальники або не має права застосувати жоден з них; б) накладення стягнення за дію або бездіяльність, які не є дисциплінарним правопорушенням, а також не є таким адміністративним порушенням, за яке, згідно з КАП, військовослужбовець має нести відповідальність в дисциплінарному порядку; в) накладення стягнення таким військовим начальником, який має право на це тільки в особливих випадках, - за відсутності такого випадку; г) накладення стягнення на такого військовослужбовця, якого до дисциплінарної відповідальності може бути притягнуто лише іншими особами у встановленому законодавством порядку (наприклад, на військового суддю); д) накладення стягнення на військовослужбовця іншого військового формування, хоча умов для цього, прямо передбачених Дисциплінарним статутом; не існує; є) накладення стягнення на підлеглого, коли підстав для цього взагалі немає;

е) порушення встановленого порядку накладення чи виконання дисциплінарних стягнень; ж) застосування заохочення, яке можа застосувати лише вищий начальник чи інша особа, або яке може бути застосоване лише за наявності певних умов або до певного кола осіб; з) застосування заохочення, якщо підстав для цього немає взагалі; і( вжиття заходів, спрямованих на припинення порушень військової дисципліни, коли підстав для цього немає, або з порушенням встановленого порядку їх застосування.

Під насильством щодо підлеглого слід розуміти застосування щодо нього фізичного або психічного насильства, фізичне насильство при перевищенні влади чи службових повноважень може бути виражене в незаконному позбавленні волі (проте, якщо такі дії вчинені, наприклад, військовим дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею, то за певних обставин Їх відповідальність настає за відповідними статтями розділу XVIII Особливої частини КК), нанесенні удару, вчиненні дій, характерних для катування, заподіянні побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень тощо. Психічне насильство при перевищенні влади чи службових повноважень може бути виражене у реальній погрозі заподіяння фізичного або іншого насильства щодо потерпілого чи його близьких. Свідченням реальності погрози можуть стати такі фактичні дії потерпілого, вчинені після сприйняття її ним, як замах на самогубство, самокалічен-

ня, самовільне залишення військової частини, звернення за захистом своїх прав до органів державної влади або громадських організацій тощо. У будь-якому разі при визначенні реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлення до неї винної особи та суб'єктивного сприйняття ЇЇ потерпілим. Погроза може здійснюватися для того, щоб залякати потерпілого, зломити його волю до відстоювання порушених прав і інтересів, поглумитися над ним тощо. Крім того, про поняття насильство див. коментар до ст. ст. 405 і 406.

Іншим перевищенням влади чи службових повноважень може бути будь-який інший вихід за їх межі, що не стосується розглянутих вище форм: організація чи підбурювання військовими начальниками підлеглих до вчинення злочинів; примушування піддяглих до вчинення незаконних дій (скажімо, тиск на потерпілого з вимогою забрати із правоохоронних органів заяву про порушення кримінальної справи); незаконне притягнення підлеглого до матеріальної відповідальності; прийняття незаконних рішень про відстрочки від призову на строкову військову службу; надання незаконної відпустки за станом здоров'я, сімейними обставинами тощо, коли це не пов'язано з перевищенням дисциплінарної влади; видання незаконного розпорядження про звільнення затриманих осіб (наприклад, тих, які намагалися незаконно перетнути державний кордон); неправомірне втручання в діяльність службових осіб чи державних органів з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень тощо.

Про поняття істотна шкода див. коментар до ст. 423.

При перевищенні військовою службовою особою влади чи службових повноважень поняттям "істотна шкода" у разі, якщо вона полягає у заподіянні фізичної шкоди, охоплюються умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, умисне чи необережне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості, необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а також інші, менш тяжкі наслідки для здоров'я потерпілого.

4. Такі дії, як застосування нестатутних методів впливу щодо підлеглого, перевищення дисциплінарної влади і застосування насильства щодо підлеглого, можуть бути вчинені тільки у сфері владних повноважень тієї чи іншої військової службової особи. У зв'язку з цим суб'єктом зазначених злочинів може бути не будь-яка військова службова особа, а лише військовий начальник (про його поняття див. коментар до ст. 423).

53 суб'єктивної сторони перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень характеризується умисною або змішаною формою вини.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину у його першій-третій формах є вчинення його із застосуванням зброї, а крім того, у будьякій із його форм - спричинення тяжких наслідків.

Про поняття застосування зброї див. коментар до ст. 404. Під " застосуванням зброї військовим начальником слід розуміти не тільки безпосереднє застосування зброї ним, але й віддачу наказу підлеглим про застосування зброї як засобу фізичного впливу щодо інших підлеглих. При цьому, якщо наказ застосовувати зброю щодо підлеглого був сприйнятий останнім як реальна загроза його життю чи здоров'ю, але зброя не була застосована за причинами, що не

залежать від волі начальника, його дії слід кваліфікувати як замах на вчинення злочину, передбаченого ч. З ст. 424. Якщо ж начальник віддає наказ про застосування зброї, і він сприймається потерпілим як реальний, але начальник потім відміняє його, то вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 424 як застосування насильства щодо підлеглого.

У випадках, коли військова службова особа застосовує зброю або віддає наказ про її застосування не щодо підлеглих, а щодо інших осіб - як військовослужбовців, так і цивільних осіб, її дії треба кваліфікувати як перевищення службовою особою влади за ч. 2, а за наявності, крім того, тяжких наслідків - за ч. З ст. 365.

До тяжких наслідків при перевищенні військовим начальником влади чи службових повноважень, якщо вони полягають у заподіянні фізичної шкоди потерпілому, треба відносити смерть потерпілого або наслідки, пов'язані з умисним заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень. Умисне вбивство потерпілого, а також доведення неповнолітнього потерпілого (скажімо, курсанта, або робітника чи службовця ЗС) до самогубства потребують додаткової кваліфікації за ч. ч. 1 чи 2 ст. 115 або за ч. З ст. 120. Умисне вбивство чи умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, вчинене військовою службовою особою при перевищенні меж необхідної оборони, підлягає кваліфікації лише за ст. ст. 118 або 124.

Особливо кваліфікуючими ознаками розглядуваного злочину е вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Закон України "Про оборону України" в редакції від 5 жовтня 2000р. (ст. cт. 1, 10-11).

Постанова ПВС від 27 грудня 1985р. № 12 "Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень".
Стаття 425. Недбале ставлення до військової служби

1. Недбале ставлення військової службової особи до

служби, якщо це заподіяло істотну шкоду,-

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим' обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

1. Безпосередній основний об'єкт, а також суб'єкт злочинів, передбачених ст. ст. 423 і 425, збігаються.

2. З об'єктивної сторони злочин характеризується суспільне небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільне небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв'язком між вказаними бездіяльністю ї наслідками.

Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків (через хворобу, у зв'язку з виконанням інших покладених на неї обов'язків внаслідок нетривалої роботи на посаді та за відсутності досвіду тощо), не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним Детальніше про це див. у коментарі до ст 367

Про поняття істотна шкода і тяжкі наслідки (кваліфікуюча ознака злочину) див. коментар до ст 423

3. З суб'єктивної сторони злочин характеризується необережністю - злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю

4. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці


Стаття 426. Бездіяльність військової влади

1. Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або непорушення військовою службовою особою, що е органом дізнання, кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду,-

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років,

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

1 Основні безпосередні об'єкти злочинів, передбачених ст ст 423 і 426 збігаються

2. З об'єктивної сторони злочин може проявитися тільки у суспільно небезпечній бездіяльності. Крім того, його обов'язковими ознаками є суспільне небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди і причинний зв язок між вказаними бездіяльністю і наслідками формами цього злочину є 1) неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим 2) непорушення кримінальної справи щодо підлеглого який" вчинив злочин, 3) інше невиконання дій, які військова службова особа за своїми службовими обов'язками повинна була виконати

Для наявності складу цього злочину у будь-якій його формі потрібно встановити а) чи покладався на цю службову особу обов'язок вчинити певні дії, невчинення яких ставиться їй у вину, б) чи мала службова особа реальну можливість в конкретних умовах вчинити необхідні дії, в) чи справді не були виконані обов'язки, які покладені на цю службову особу

Згідно з військовими статутами обов'язок вести роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям і злочинам серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини належать до загальних обов'язків командирів та інших прямих начальників командир повинен вимагати дотримання високої військової дисципліни від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення командир який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для п відновлення, несе за це відповідальність Обов'язки щодо припинення правопорушень серед військовослужбовців покладаються військовими статутами також на чергового частини, чергового роти та інших осіб зі складу добового наряду які мають підлеглих за своєю посадою в добовому наряді. Неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, означає потурання вчиненню злочину особою, яка була зобов'язана відвернути злочин (вжити заходів до його недопущення чи запобігання йому) Ст 426 є єдиною в КК статтею, яка прямо передбачає відповідальність за потурання як форму причетності до злочину Про поняття підлеглий див коментар до ст 423

Відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командири, які не порушили кримінальної справи за наявності ознак злочину, несуть відповідальність згідно із законом Непорушення кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, є кримінальне караним лише за наявності, крім зазначених вище загальних також таких умов а) існують передбачені законом приводи і підстави для порушення кримінальної справи, б) ця справа має бути порушена щодо особи, яка є підлеглим для даної військової службової особи

Інше невиконання дій, які військова службова особа за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, передбачає неприпинення нею грубих правопорушень, що не є злочинами, непорушен' ня кримінальної справи щодо особи, яка не є підлеглим для даної військової службової особи (наприклад, непорушення кримінальної справи про порушення державного кордону начальником органу прикордонної охорони або непорушення начальником органу СБ кримінальної справи, віднесеної законом до його відання) невжиття заходів до приведення військ у бойову готовність, незабезпечення виконання бойового завдання, неприйняття командиром корабля заходів до спасіння особи, яка впала за борт тощо

Невжиття військовою службовою особою заходів до усунення зазначених в окремій ухвалі суду чи окремій постанові судді порушень закону, залишення без розгляду подання органу дізнання чи слідчого про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину або протесту, припису чи подання прокурора невиконання законних вимог прокурора про проведення перевірки чи ревізії діяльності підконтрольних або підпорядкованих військових частин і підрозділів або про виділення спеціалістів для проведення такої перевірки, про подання необхідних матеріалів, якщо це не заподіяло істотну шкоду, тягне адміністративну відповідальність за ст ст 1856 і 185-8 КАП

Про поняття істотна шкода і тяжкі наслідки кваліфікуюча ознака злочину див коментар до ст 423

З. Суб'єктом злочину у першій його формі е військовий начальник (про його поняття див. коментар до ст. 423), у другій - командир військової частини (полку, корабля 1 чи 2 рангу, окремого батальйону), з'єднання, начальник військової установи ЗС чи іншого військового формування (скажімо, ректор військової академії, начальник шпиталю, директор військового господарства, начальник військового ремонтного підприємства тощо), у третій - будь-яка військова службова особа.

4. З суб'єктивної сторони бездіяльність військової влади характеризується умисною або змішаною формою вини. При цьому ставлення військової службової особи до невиконання нею певних дій завжди є умисним.

5. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення йото в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Кримінально-процесуальний кодекс України (cт. cт. 94, 101)

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 p. (cт. cт. 59, 67).

Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24 березня 1999р. (cт. cт. 5, 45).

Інструкція про проведення дізнання у Збройних Силах України. Затверджена наказом МО № 235 від 28 серпня 1995 р.

Положення про організацію роботи з охорони праці у військових частинах, військово-навчальних закладах, установах, організаціях та на підприємствах Міністерства оборони України. Затверджене наказом МО № 20 від 28 січня 1998р.

Положення про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України. Затверджене наказом СБ № 77 від 31 березня 1999р.

Положення про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями Прикордонних військ України. Затверджене наказом Держкомкордону № 405 від 28 серпня 1999 р.
Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

1. Об'єктом злочину є порядок виконання військовим начальником свого військового обов'язку в умовах бойової обстановки.

2. З об'єктивної сторони злочин характеризується суспільне небезпечними діями або бездіяльністю, які можуть виразитися у формі: 1) здачі ворогові начальником ввірених йому військових сил; 2) не зумовленого бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни.

Військові сили - це особовий склад, діями якого доручено керувати даному начальникові та який може бути озброєний засобами ведення бою або в даній конкретній обстановці не мати таких засобів.

Під засобами ведення війни треба розуміти, зокрема, зброю, боєприпаси, засоби пересування (транспортні засоби), у т.ч. бойо:,ву техніку, предмети технічного постачання, поняття яких розглядалися в коментарі до сг. 410, а під укріпленнями - ділянку місцевості, обладнану системою фортифікаційних споруд у поєднанні з різними інженерними загородженнями та підготовлену для довготривалої оборони.

Здача військових сил може полягати у капітуляції (передачі особового складу разом з засобами ведення війни ворогу після переговорів з ним} або у фактичному повному чи частковому припиненні військових дій, що дає ворогу змогу без особливих перешкод захопити військові сили. Здача військових сил, навіть зумовлена бойовою обстановкою, за конструкцією норми однак має каратися за ст. 427. Проте, в окремих випадках (наприклад, особовий склад, потрапивши в оточення, не має необхідних засобів для ведення бою) дії військового начальника мають оцінюватися з урахуванням відповідних положень про крайню необхідність (ст. 39).

Залишення ворогові укріплень та засобів ведення війни - це залишення їх під час відступу або маневру у такому вигляді, в якому вони являють собою цінність для ворога.

Зазначені дії є такими, що викликані бойовою обстановкою, коли начальник отримує наказ про відступ з метою збереження військ, отримання виграшу в часі, створення сприятливих умов для ведення наступних бойових дій за рахунок втрати території, для зайняття більш вигідних рубежів, скорочення лінії фронту та вивільнення сил для інших напрямів тощо. Але у будь-яких випадках начальник зобов'язаний вжити всіх. можливих заходів для виведення з-під ударів ворога ввірених йому військових сил. Здача їх ворогові не може бути викликана жодними змінами в бойовій обстановці.

3. Суб'єктом злочину є військовий начальник (про його поняття див. коментар до ст. 423).

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю. При цьому вказані діяння повинні бути вчинені не з метою сприяння ворогові. В іншому ж випадку їх треба кваліфікувати за ст. 111 як перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту або як подання іноземній державі допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.


Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля

1. Залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов'язків, а також особою зі складу команди корабля без належного на те розпорядження командира -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

1. Об'єктом злочину є порядок виконання військового обов'язку командиром військового корабля і членами його екіпажу, який забезпечує живучість корабля.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає у залишенні військового корабля, що гине; 1) командиром, який не виконав до кінця своїх

службових обов'язків; 2) особою зі складу команди корабля без належного на те розпорядження командира.

Під залишенням корабля розуміється схід з нього на берег, на інше судно, катер чи шлюпку, пліт, гелікоптер тощо.

Гинути корабель може в результаті його бойового пошкодження, зіткнення з мілиною чи суходолом або з іншим судном, падіння На нього повітряного об'єкта тощо, наслідком чого є виникнення пожежі чи затоплення,

Командир корабля під час загибелі останнього зобов'язаний:

своєчасно вжити заходів до організованого залишення корабля особовим складом (командир корабля залишає корабель останнім); у мирний та у воєнний час біля свого узбережжя вжити заходів до посадки корабля на найближчу мілину, а у воєнний час далеко від свого узбережжя - затопити корабель і вжити заходів до неможливості його підняття і відновлення ворогом; потурбуватися про спасіння вахтового і навігаційного журналів, таємних документів і спеціальної апаратури або, якщо врятувати їх неможливо, знищити їх, Крім того, у разі бойового пошкодження, пожежі чи затоплення командир корабля зобов'язаний віддати вказівку про локалізацію районів пошкодження, вжити заходів для попередження вибухів і поширення води і вогню у сусідні приміщення (відсіки) тощо. Залишення командиром військового корабля, що гине, без виконання ним вказаних дій є закінченим злочином.

Відповідно, особа зі складу команди корабля може залишити корабель тільки з належного на те розпорядження командира. До отримання такого розпорядження вона може бути задіяна для боротьби з аварією, пожежею, затопленням, для спасіння хворих і пасажирів, для посадки корабля на мілину або його затоплення, для спасіння або знищення відповідної документації та апаратури тощо, або, якщо вона є відповідною службовою особою (старшим помічником (помічником) командира корабля, командиром електромеханічної бойової частини, командиром дивізіону живучості, командиром бойової частини, начальником служби, командиром відсіку чи бойового посту тощо) - організовувати ці дії.

3. Суб'єктом злочину є: 1) командир військового корабля;

2) старший помічник (помічник) командира корабля, якщо під час загибелі корабля саме він командує кораблем, або 3) будь-який інший військовослужбовець, який входить до складу команди корабля.

4. 3 суб'єктивної сторони злочин може бути вчинений умисно або через необережність.

Якщо за обставинами справи командир корабля не міг виконати до кінця своїх обов'язків, а особа зі складу корабля не мала мож-, ливості отримати відповідне розпорядження (скажімо, внаслідок тяжкого поранедня, викидання з корабля вибуховою хвилею, швидкоплинності подій тощо), відповідальність за залишення військового корабля, що гине, виключається.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (роз-

діл 2).

Корабельный устав Военно-морского Флота СССР. Введен в действие приказоїл главнокомандующего Воєнно-Морским Флотом СССР от 10 января 1978г.№ 10 (cm. cm. 165-175. 188, 193, 312-329).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   99   100   101   102   103   104   105   106   107


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал