Постанова Рішення Наказ Ухвала Доручення Довіреність Розписка



Скачати 89.43 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації08.01.2017
Розмір89.43 Kb.
ТипПостанова

Постанова
Рішення
Наказ
Ухвала
Доручення
Довіреність
Розписка
Відомість
Накладна
Наряд

ХАРКІВ
2014

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва
Книга містить інформацію станом на 01.01.2014
ISBN 978-966-14-7280-7
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейно го
Дозвілля», видання українською мовою, 2014
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейно- го Дозвілля», художнє оформлення,
2014
УДК 34
ББК 81.2 + 67.9(4УКР)
С14
Дизайнер обложки Артем Семенюк

Вступ
Є люди, котрі вважають мову лише засобом порозуміння між собою. Безперечно, мова — найперший засіб комунікації, однак цим не вичерпується її значення. Мова — ще й сутність, що в ній будь-яка нація закодовує свою історію, багатовіковий досвід, здо- бутки культури, духовну самобутність.
Для кожного народу, поки він існує, мова стає начебто другою природою, що, будучи, з одного боку, результатом його діяльності, з іншого — оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як
і без сонця, повітря, їжі, народ не може існувати. Зречення рідної мови, навіть неповага до неї б’ють по народові так само боляче, як
і нищення природи. Пригадаймо вірш Дмитра Павличка:
Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане.
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів’яне.
Ти зрікся мови рідної. Ганьба
Тебе зустріне на шляху вузькому…
Впаде на тебе, наче сніг, журба —
Її не понесеш нікому!
Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма —
В твій слід він кине сміх — погорду.
Ти зрікся мови рідної…
Що ж таке рідна мова? Яку мову вважати рідною? Відомі мовознавці Д. Розенталь та М. Теленкова запропонували таке її

6

Вступ визначення: «Це мова, що її засвоює дитина в ранньому дитинстві шляхом копіювання дорослих, які її оточують». Навряд чи воно дає вичерпну відповідь на поставлене запитання, адже дитину з раннього дитинства можуть виховувати в чужорідному мовному середовищі.
Чимало мовознавців забуває про те, що рідна мова закладена в людині генетично, і це доведено наукою. Сучасна електроніка, наприклад, здатна зафіксувати особливості національного плачу новонародженої дитини. То чи маємо ми право байдуже ставитись до свого національного генетичного коду? Учені підтвердили ге- ніальний здогад Вільгельма Гумбольдта, висловлений у XVIII ст., що мова у вигляді коду існує в нейроклітинах людського мозку й генетично передається від батьків до дітей. Вивчення мови ди- тиною відбувається як розшифрування цього коду.
Видатний мовознавець О. Потебня, котрий постійно ціка- вився питаннями народності і мови, взаємовідношення націй
і мов, народності й особи, дво- та багатомовності, подальшою долею націй і мов, стверджував, що мислення дитини має фор- муватися на ґрунті рідної мови, і, поки воно не дозріло, поки не сформувався остаточно мовно-розумовий апарат, двомовність
є шкідливою. Давно помічено, що маленькі діти, коли вчаться розмовляти, самі створюють слова та їх форми, іноді несвідо- мо, за принципами давньоруської мови. Це ще один доказ того, що мова передається генетично з роду в рід, від дідів і прадідів онукам. Сучасний громадський діяч, журналіст і політик, поет
і перекладач Павло Мовчан пише у своїй статті: «Мова — це п’ята ефірна стихія, яка облягає національний простір, і зменшення
її сфери призводить до утворення своєрідних озонних отворів, через які вривається чорна енергія, що деморалізує народ...
Мова — це певним чином і антропологія. Зміна мови не може не позначатись на зміні антропологічного типу. Зменшується обсяг пам’яті, відповідно зазнають змін і півкулі мозку. Якщо замість 40 найменувань криги у балкарців чи 30 назв снігу у нен- ців вживається лише одна — просто «сніг» і просто «крига», то,

Вступ

7
зрозуміла річ, це не може не позначитись на всіх параметрах того чи того генотипу».
Українська мова — одна з прадавніх слов’янських мов, котра
є рідною для десятків мільйонів людей. В Україні 72,7 % становлять українці — корінні її мешканці. Для українців рідна мова — це мова нашої нації, мова предків, зв’язок між кожним з нас та між нами й попередніми поколіннями, їхнім духовним надбанням. Рі- вень розвитку рідної мови є джерелом духовного розвитку народу.
Знати, берегти і примножувати рідну мову — це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може сподіватися на гідне місце серед інших народів.
Занепад рідної мови є наслідком духовного зубожіння народу.
Ми, українці, — народ із давньою історією, багатою культурою
і, поки хочемо лишатися цивілізованою нацією, не можемо допу- стити такого. Ставлення до рідної мови є свідченням національної свідомості й рівня культури народу. Отже, одним із головних завдань українського суспільства, як і будь-якої іншої розвинутої спільноти, показником його самосвідомості й визначником роз- витку культури є, нарівні з турботою про збереження природних багатств та примноження цінностей духовної культури, постійна турбота про екологію мовного середовища.
Українська мова своєю красою й багатством здавна привер- тала увагу вчених. Сучасна українська літературна мова виконує різноманітні суспільні функції — комунікативну, естетичну, мис- летворчу, культуроносну та ін.
Комунікативна функція полягає в тому, що мову використо- вують для спілкування, інформаційного зв’язку між членами суспільства. Спілкування — найважливіша функція мови. Вона
є універсальним засобом обміну інформацією в просторі й часі.
Комунікативній функції підпорядковані інші функції мови, зокрема експресивна. Полягає вона в тому, що саме завдяки мові ми виражаємо свій внутрішній світ, репрезентуємо себе перед тим,
із ким спілкуємося. «Говори — і я тебе побачу», — стверджували

8

Вступ античні мудреці. Людина, що досконало володіє мовою, найкраще може себе показати, розкрити свій духовний світ через спілкування.
Мова є й засобом пізнання світу. Пізнаючи мову, ми пізнає- мо світ, навколишнє середовище, але в межах свого народу, його свідомості, психіки тощо. Українська мова дає нам можливість пізнати світ очима українця, українського народу, російська — російського, німецька — німецького і так далі. Мова формує наш розум і духовність. Український фольклор, художня література, театр, пісня, втілені в словесній формі, розкривають перед люди- ною світ краси. У живому мовленні кожна мова виконує в основ- ному функцію спілкування, у художньому творі вона є засобом образного відтворення дійсності. Це теж своєрідний акт спілку- вання майстра слова з читачем або слухачем.
Мова виконує мислетворчу функцію. Українська мова, як
і всяка інша, є засобом формування думки. Адже вільним володін- ня мовою вважається тоді, коли людина мислить і говорить цією мовою одночасно. Додамо, що думання відбувається у формі тієї мови, якою ми найкраще володіємо, тобто рідної. Отже, власне процес мислення має національну специфіку. Справедливі в цьому плані слова Г. Гегеля: «Якщо всі мислять однаково, значить, ніхто не мислить». Оригінальність нашого мислення залежить від знан- ня мови та здатності користуватися нею під час думання.
Закон «Про мови» 1989 р., який проголосив українську мову державною, та Конституція України 1996 р., що юридично закріпила цей статус, поширили коло тих, хто користується українською мовою. Ідеться про державних діячів, спеціалістів різних сфер
і галузей. Проте часто виникає невідповідність між високим про- фесійним рівнем і низьким рівнем культури мовлення. Виходя- чи з історичних і мовно-культурних особливостей формування етнічного складу населення України, де кількісну перевагу, крім
Криму, мають українці, роль державної (офіційної) мови цілком закономірно виконує українська, що закріплено Конституцією. За- кон «Про мови» в Україні, визнаючи державний статус української мови, відзначає, що в місцях компактного проживання громадян

Вступ

9
інших національностей для офіційного спілкування на цій тери- торії можуть використовувати їхні мови. Цим положенням гаран- товано мовні права всіх інших національностей України. У такому розумінні за цими мовами можна закріпити статус офіційної — на відміну від загальнодержавної.
Наведімо цікавий факт. Нещодавно у Польщі прийняли за- кон, котрий охороняє польську мову як державну й культурну цінність та економічну категорію. Закон запроваджує нові пра- вила, що мають припинити процес витіснення польської мови з вивісок, реклами й пам’ятних дощок; висуває вимогу кожно- му державному чиновникові вміти зрозуміло та грамотно роз- мовляти польською. Усі угоди із зарубіжними партнерами, що виконуватимуться на теренах Польщі, мають укладатися тільки цією мовою. Хіба не дивно? У Польщі, де населення розмовляє польською мовою, приймають закон про її охорону! А в Україні, де значний відсоток населення не володіє мовою на достатньому рівні, не припиняються суперечки про введення російської як другої державної та всілякими способами прагнуть витіснити українську з інформаційного простору.
Колись навколо своєї мови та історії консолідувалося фінське суспільство. «Мова — залізний обруч, мова єднає народ в одне ціле», — так сказав 1820 р. фінський письменник Яакко Ютейні.
1917 р. фінський народ зумів вирватися з пазурів «російського орла», відродив національні традиції і за кілька десятиліть досяг високого життєвого рівня. І сприяла цьому висока національна свідомість — рушійна сила розквіту країни, яку плекає саме рідна мова. Нам є чого навчитися у фінів, чи не так?
Кожний народ, держава мають дбати про престиж своєї мови —
її авторитет у міжнаціональному та міжнародному спілкуванні.
Авторитет мови, як і народу, держави, залежить від багатьох чин- ників. Насамперед це виявляється в тому, які суспільні функції виконує мова, яку інформацію вона фіксує та передає, скільки людей нею користуються. Престижу мови сприяє її державність
і патріотичне ставлення до неї її носіїв.

10

Вступ
Ціла низка історичних фактів свідчить про потенційну престиж- ність української мови. У Великому Литовському князівстві вона була державною мовою; як актову мову її використовували в Мол- давському князівстві; бахчисарайські хани листувалися нею з турецькими султанами. Українську мову вивчають у багатьох університетах світу, а після утвердження незалежності України зростає міжнародний авторитет української мови як держав- ної. На жаль, не всі українці усвідомлюють, що престиж мови залежить не від неї самої, а від її носіїв. Тому українська мова в нашій державі, напевне, стане престижною лише тоді, коли ми не будемо її соромитися, коли оволодіємо усім її багатством, навчимося гарно, виразно, правильно говорити українською й будемо пишатися, що ми, українці, маємо таку чудову мову.
А неукраїнці відчуватимуть задоволення через те, що володіють цією мовою, шануватимуть її й тих, хто її створив. Завдання кожного українця — щоденно скорочувати відстань від реаль- ного до бажаного.
Громадяни нашої держави, як і будь-якої іншої, мають мовні обов’язки, що полягають у захисті та збереженні рідної мови.
Захист рідної мови — найприродніший і найпростіший, най- легший і найнеобхідніший спосіб національного відродження й самоутвердження. Знання рідної (державної) мови не обмежує можливості вивчати інші мови — споріднені й неспоріднені. Ви- слів «Скільки ти знаєш мов — стільки разів ти людина» ніколи не втратить своєї актуальності.
Володіння мовою вимагає правильного користування нею.
Тому серед мовних обов’язків наших громадян слід виділити ще один — дотримувати культури українського мовлення. Належ- ний рівень мовної культури є свідченням розвинутого інтелекту людини, її вихованості. Культура мовлення має велике націо- нальне й соціальне значення: вона забезпечує толерантне спіл- кування людей, облагороджує їхні стосунки, сприяє підвищенню загальної культури як окремої людини, так і суспільства в цілому.
Тому кожний із нас повинен дбати про свою мовну культуру

Вступ

11
й вимагати цього від інших. Саме літературна, унормована мова має обслуговувати культурне життя народу та всі сфери його суспільної діяльності: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Власне літературна мова, зафіксована в писемній та усній практиці, — це одна з форм національної мови, яка існує поряд з іншими її формами — діалектами, просторіччям, мовою фольклору. Літе- ратурна мова має наддіалектний характер, стабільні літературні норми у граматиці, лексиці, вимові.
Мовна норма — це сукупність загальновизнаних, кращих, найпридатніших мовних засобів, що вважаються правильними на певному історичному етапі. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов’язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.
Мовні норми характеризуються:
— системністю (наявні на всіх рівнях мовної системи);
— історичною зумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови);
— соціальною зумовленістю (виникають у зв’язку з потребами суспільства);
— стабільністю (не можуть часто змінюватися).
Будь-якій літературній мові притаманні певні норми, як-от:
— орфоепічні — регулюють правильність вимови звуків, звуко- сполучень, наголошення слів: [ве и
дец’:а], [шчи е
пити], [но у
шу],
[к’іхт’і]; позáочі, біографія, але ґатунок;
— орфографічні — регулюють правильність написання слів:
пів’яблука, пів-Європи. бриньчати, деренчати;
— лексичні — регулюють правильність вживання слів у власти- вих їм значеннях, правильне подання слів: будь-яке питання
(а не любе), випрасував (а не погладив) одяг, наступна (а не слідуюча) зупинка;
— граматичні — регулюють правильність творення слів, уживан- ня форм слів: по містах і селах (а не по містам і селам), згідно з наказом, найбільший (а не самий найбільший);

12

Сучасні ділові документи та папери
— синтаксичні — регулюють правильність побудови речень
і словосполучень, уживання прийменників: відповідно до на- казу (а не згідно до..., відповідно з...);
— стилістичні — регулюють правильність використання мов- них засобів, властивих лише певному стилеві: чільне місце посідає... (а не займає);
— пунктуаційні — регулюють правильність вживання розділових знаків: Фірма оптом і вроздріб продає дитячий, чоловічий, жіночий вовняний одяг, а не Фірма оптом і вроздріб продає дитячий, чоловічий, жіночий, вовняний одяг.
До орфоепічних норм української літературної мови нале- жать такі:
— тверда вимова шиплячих: чай, чому, Польща (а не чьай, чьому,
Польщьа);
— дзвінкі приголосні в кінці слова або складу не оглушуються: гриб, репортаж, любов, раз, лід (а не грип, репорташ, любоф, рас, літ);
— голосний о ніколи не наближається до а: молоко, потреби, дорога (а не малако, патреби, дарога);
— літера щ передає звуки шч: вищий, що (а не висший, шо);
— буквосполучення дж, дз передають злиті звуки: сиджу, кукуру- дза (а не сижу, кукуруза);
— літера ґ передає звук [ґ] обґрунтування, ґатунок (а не обгрун- тування, гатунок).
Морфологічною нормою української літературної мови є:
— вживання закінчень кличного відмінка: пане професоре, Андрію
Петровичу, Ольго Василівно, добродію Панчуку;
— вживання паралельних закінчень іменників у давальному відмінку: декану і деканові, директору і директорові, сину
і синові; при цьому, називаючи осіб, слід віддавати перевагу закінченням -ові, -еві, наприклад: панові Ткаченку, ректорові, але заводу, підприємству, відділу тощо. У випадку, коли кілька
іменників-назв осіб поспіль стоять у давальному відмінку, закінчення потрібно чергувати: генеральному директорові

16

Вступ представленою у текстах нормативних словників, граматик, що сучасні читачі сприймають як нормативні. У вузькому розумін- ні — це літературна мова, яку вживають три останні покоління учасників мовної комунікації, тобто часові межі її охоплюють
60 років. Визначальними для сучасної української літературної мови є літературні норми, яких дотримує найактивніше в сус- пільному житті покоління. Досить поширене ототожнення сучас- ної літературної мови з мовною практикою одного-двох останніх десятиліть, протягом яких помітні зміни в словниковому складі, тенденції у словотворенні, активні процеси в синтаксисі, нові стилістичні явища, зумовлені функціонуванням одиниць мови у різних сферах спілкування.
Українська мова — національне надбання українського суспіль- ства, її має охороняти та підтримувати держава. Мовна політика як одна із складових частин державної має бути спрямована на за- безпечення оптимального функціонування української мови в усіх сферах життя українського суспільства, їх подальшого розвитку та взаємодії. Українська мова, виконуючи інтеграційну функцію,
є важливим чинником зміцнення державності, забезпечення куль- турного та економічного розвитку нашої країни.

Розділ 1
МОВНІ НОРМИ УКЛАДАННЯ
ДОКУМЕНТІВ
Загальні відомості про стилі мовлення
Користуючись мовою у повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на практич- ному занятті відрізняється від виступу на зборах. Коли учень пише твір, він старанніше добирає слова та будує речення, ніж тоді, коли пише приватного листа. Залежно від змісту й мети вислов- лювання, а також від індивідуальної манери та вподобань під час мовлення відбуваються певний добір і комбінування найпридатні- ших і найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації співвідносних варіантів форм, слів, словосполучень, конструкцій речень тощо.
Отже, художній твір (новела, оповідання), наукова стаття, наказ керівника установи, протокол, написані однією мовою, різняться набором мовних засобів, специфічними особливостями у мов- ному оформленні. Таке розрізнення називається стилістичною диференціацією мови.
Власне слово «стиль» (з лат. stilus — паличка для письма) має кілька значень:
1) сукупність ознак, які характеризують мистецтво або індивіду- альну манеру художника;
2) сукупність прийомів у використанні засобів мови, властива якому-небудь письменникові або літературному творові, на- пряму, жанру;
3) характерна манера поводитися, говорити, одягатися і т. ін.

Зміст
Вступ ................................................................................................................ 5
РОЗДІЛ 1. Мовні норми укладання документів ...................................... 17
Загальні відомості про стилі мовлення ................................................. 17
Особливості офіційно-ділового мовлення ........................................... 25
Лексичний склад офіційно-ділового мовлення ................................... 31
Морфологічні особливості офіційно-ділового мовлення ................ 59
Синтаксичні особливості ділових паперів ........................................... 90
РОЗДІЛ 2. Загальні відомості про документи .......................................... 97
Поняття про документ ............................................................................... 97
Види документів ........................................................................................ 104
Особливості складання документації .................................................. 109
Вимоги до мови документа ..................................................................... 116
Оформлення сторінки документа ......................................................... 124
Реквізит як основна структурна частина документа ....................... 126
РОЗДІЛ 3. Управлінська документація ....................................................144
Організаційно-розпорядча документація .......................................... 145
Розпорядча документація ....................................................................... 164
Структура розпорядчих документів .................................................... 165
Довідково-інформаційні документи .................................................... 197
РОЗДІЛ 4. Ділове листування .....................................................................246
Службові листи ......................................................................................... 248
Інформаційні листи .................................................................................. 256
Супровідні листи ....................................................................................... 301
Заохочувальні й спонукальні листи ..................................................... 311
Правила оформлення ділової документації ....................................... 313
Ділове листування з іноземними партнерами ................................... 315
Листування електронною поштою ....................................................... 326

606

Зміст
РОЗДІЛ 5. Документація щодо особового складу ................................330
Заява ............................................................................................................. 331
Інші види документів ............................................................................... 341
РОЗДІЛ 6. Документи з господарсько-договірної діяльності ...........388
Договір ......................................................................................................... 388
Трудовий договір ....................................................................................... 432
РОЗДІЛ 7. Обліково-фінансові документи .............................................457
РОЗДІЛ 8. Мовний та мовленнєвий етикет. Культура ділового
спілкування ...............................................................................................491
Мовлення та його різновиди .................................................................. 491
Закони мистецтва спілкування ............................................................. 496
Особливості усного мовлення ............................................................... 501
Мовний етикет ........................................................................................... 517
Мовленнєвий і спілкувальний етикет ................................................. 524
Мовний етикет у діловодстві ................................................................. 548
Мовний етикет ділового спілкування ................................................. 554
Культура ділового спілкування ............................................................. 556
Словник ділової людини ......................................................................... 572

Популярне видання
САДОВНИЧА Вікторія Вікторівна
Сучасні ділові документи та папери.
Як правильно оформити і підготувати. Зразки та приклади
Головний редактор С. С. Скляр
Завідувач редакції К. В. Новак
Відповідальний за випуск І. Г. Веремій
Редактор О. М. Журенко
Художній редактор С. В. Місяк
Технічний редактор В. Г. Євлахов
Коректор І. Г. Близнюкова
Підписано до друку 06.05.2014.
Формат 84х108/32. Друк офсетний.
Гарнітура «Minion Pro». Ум. друк. арк. 31,92
Наклад 10 000 пр. Зам. № .
Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
Св. № ДК65 від 26.05.2000 61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а
E-mail: cop@bookclub.ua
Віддруковано у державному видавництві «Преса України»
03047, м. Київ, просп. Перемоги, 50
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру ДК №310 від 11.01.2001 р.

Садовнича В. В.
С14 Сучасні ділові документи та папери. Як правильно оформи- ти і підготувати. Зразки та приклади / В. В. Садовнича. — Харків :
Книжковий Клуб «Клуб Сімей ного Дозвілля», 2014. — 608 с.
ISBN 978-966-14-7280-7
Усі ми час від часу стикаємося з необхідністю правильно оформити ділові папери. У цьому вам допоможе це видання. Ви дізнаєтеся про норми укладання документів, ділового листування, культуру ділового мовлення, зможете самостійно підготувати документацію будь-якого типу — з гос- подарсько-облікової діяльності, управлінської, щодо особового складу, фі- нансові папери.
УДК 34
ББК 81.2 + 67.9(4УКР)
e-mail: support@bookclub.ua www.bookclub.ua
www.trade.bookclub.ua

e-mail: trade@bookclub.ua www. trade.bookclub.ua e-mail: kyiv@bookclub.ua e-mail: odessa@bookclub.ua


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал