Постанова Головного державного санітарного лікаря України 20. 12. 2000 n 57 Гігієна транспорту Водний транспорт



Сторінка12/14
Дата конвертації11.01.2017
Розмір1.88 Mb.
ТипПостанова
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

7.4.2.5. Готовність судна до перевезення небезпечних вантажів підтверджується Додатком до Медико-санітарного свідоцтва, виданого згідно з актом огляду судна, складеного представником (представниками) портової санепідстанції.

7.4.3. Підготовка судна до завантаження (розвантаження) і перевезення небезпечного вантажу

7.4.3.1. Про намір здійснити завантаження і перевезення небезпечного вантажу вантажовласник звертається до адміністрації порту (судноплавної компанії) і подає особисто або через ці організації до компетентних органів держсаннагляду лист-заяву, а також сертифікати якості, відповідності, спеціальні (наприклад, радіаційний, ветеринарний тощо), свідоцтво про державну реєстрацію небезпечного фактору, гігієнічний висновок, розроблену Карту технологічного режиму перевезення (КТРП) і аварійну картку, ДЕСТу або ТУ на вітчизняний продукт.

7.4.3.2. На судні капітан видає наказ про перевезення і необхідні заходи щодо безпеки судна і екіпажу, які відповідають вимогам Додатку 18 Правил морського перевезення небезпечних вантажів (КД 31.15.2001-89).

7.4.3.3. Екіпаж повинен бути ознайомленим з властивостями ватажу, правилами особистої безпеки, протипожежними заходами і планом запобігання і ліквідації надзвичайної ситуації.

7.4.3.4. На судні повинен бути медичний працівник або член екіпажу, який пройшов спеціальну медичну підготовку і відповідає за надання медичної допомоги потерпілим, забезпечення аптеки судна лікарськими засобами, антидотами, засобами контролю хімічного забруднення повітря, засобами індивідуального захисту.

7.4.3.5. На період завантаження-розвантаження судна при необхідності (за консультацією з портовою санепідстанцією) за членами екіпажу встановлюється постійний медичний контроль.

7.4.4. Перевезення небезпечних вантажів

7.4.4.1. В процесі перевезення небезпечних вантажів залежно від їх властивостей при необхідності проводиться контроль рівнів хімічного забруднення повітря суднових приміщень з внесенням результатів у судновий журнал.

7.4.4.2. Відвідування членами екіпажу вантажних приміщень без попереднього їх вентилювання до допустимих рівнів хімічних речовин у повітрі (за даними газоаналізу) або без ізолюючих засобів індивідуального захисту органів дихання категорично забороняється.

7.4.4.3. При надзвичайних ситуаціях, які пов'язані з перевезенням небезпечного вантажу, адміністрація судна повинна повідомити судновласника, головного лікаря санепідслужби в портах призначення і базовому та органи, відповідні за ліквідацію надзвичайної ситуації.

7.4.4.4. Після розвантаження небезпечного вантажу суднові трюми повинні бути ретельно очищені від залишків і розсипу речовини (продукту), а при необхідності - помиті та дегазовані, а їх залишки нейтралізовані і знешкоджені згідно з діючим законодавством України.

7.4.4.5. У разі проведення миття і дегазації танків після перевезення нафтопродуктів, інших хімікатів наливом силами суднового екіпажу ці роботи слід проводити під обов'язковим контролем рівнів концентрацій перевезеного продукту, а також кисню в повітрі танку для запобігання отруєнь і (або) задушення осіб, що приймають участь в проведенні робіт.

7.4.4.6. Транспортування етилової рідини дозволяється тільки на відкритих палубах у заводський тарі (металевих, герметично закритих і опломбованих бочках) при суворому дотриманні відповідних правил безпеки.

7.4.5. Перевезення скраплених газів

7.4.5.1. Транспортування скраплених газів дозволяється на спеціалізованих танкерах-газовозах та на залізничних паромах (в залізничних цистернах).

7.4.5.2. Перед завантаженням судна слід перевірити наявність у членів екіпажу свідоцтв про спецпідготовку, наявність, відповідність і достатність засобів індивідуального захисту, газоаналізаторів, суднової аптеки, суднового медпрацівника чи заміняючого його сертифікованого члену екіпажу.

7.4.5.3. У разі перевезення небезпечних вантажів на залізничних паромах і суднах з горизонтальним завантаженням (ролкери) слід пам'ятати, що внаслідок забруднення повітря вантажних приміщень відпрацьованими газами автотранспорту та тепловозів оцінку рівнів хімічного забруднення повітря слід оцінювати за їх можливою сумацією з компонентами небезпечних вантажів.

7.4.5.4. З метою зниження хімічного забруднення повітря вантажних приміщень ролкерів і залізничних паромів відпрацьованими газами при проведенні вантажних операцій слід проводити вентиляцію трюмів і виключати перебування в них автотранспортних засобів з працюючими двигунами. Автонавантажувачі повинні мати фільтри на системі вихлопу.

7.4.6. Перевезення фумігованих вантажів

7.4.6.1. До фумігованих відносяться вантажі, які з метою збереження їх товарної якості знезаражені безпосередньо в трюмах, контейнерах, елеваторах або сховищах токсичними отрутохімікатами (фосфіном, бромметилом і т.д.), які можуть викликати отруєння серед моряків, докерів або інших контингентів, працюючих з фумігованими вантажами.

7.4.6.2. Перевезення фумігованих вантажів повинно здійснюватись згідно з вимогами "Тимчасової інструкції з питань безпеки технології знезаражування зерна і іншої сільськогосподарської продукції препаратами на основі фосфіну на суднах водного транспорту України" (Київ, 1999 р.).

7.4.6.3. До початку проведення фумігаційних робіт адміністрація порту, начальник фумігаційкого загону зобов'язані узгодити їх проведення з портовою санепідстанцією, яка здійснює поточний санітарний нагляд за їх проведенням.

7.4.6.4. Отрутохімікати, які використовують як фуміганти, повинні бути допущені до застосування у встановленому порядку Держхімкомісією і мати Гігієнічний висновок.

7.4.6.5. Під час перевезення фумігованих на судні вантажів здійснюється постійний контроль вмісту фуміганту в повітрі суднових приміщень, а екіпаж повинен бути повністю забезпечений засобами індивідуального захисту і вміти користуватися ними.

7.4.6.6. Командний склад судна зобов'язаний пройти навчання, здати іспити і одержати сертифікат спеціального зразку в Центрі підготовки плавскладу за національною або міжнародною програмою.

7.5. Вимоги до умов вантажних операцій на суднах з горизонтальним завантаженням та залізничних поромах

7.5.1. Головним несприятливим фактором при виконанні вантажних операцій на залізничних поромах та суднах з горизонтальним способом завантаження (розвантаження) є надмірне забруднення повітряного середовища вихлопними газами рухомого транспорту, що здійснює завантаження.

7.5.2. З метою зниження загазованості відпрацьованими газами вантажного транспорту протягом усього періоду виконання вантажних операцій повинна бути максимально використана система штучної вентиляції вантажних приміщень і виключені холості простої у цих приміщеннях транспортних засобів з працюючими двигунами.

Автонавантажувачі у вантажні приміщення повинні допускатися тільки при наявності фільтрів на вихлопних трубах.

7.5.3. Для запобігання можливому забрудненню повітря житлових, громадських та виробничих приміщень повітрям із вантажних приміщень слід передбачати швартування судна для вантажних операцій з врахуванням напрямів вітру в портах заходів.

7.6. Вимоги до умов транспортування на суднах-ліхтеровозах

7.6.1. На суднах-ліхтеровозах при плаванні в районах з жарким кліматом слід мати на увазі вплив температурного фактору на продуктивність гнильних процесів обростання ліхтерів.

7.6.2. З урахуванням умов транспортування необхідно періодично вмикати систему штучної вентиляції вантажних приміщень для усунення застійних явищ у їх повітрі.

7.6.3. Відвідування членами екіпажу вантажних приміщень без попереднього їх вентилювання та дослідження повітря на утримання в повітрі приміщення кисню та вуглекислого газу не дозволяється.

7.6.4. Аналогічна вимога, яка підлягає обов'язковому виконанню, повинна бути врахована при відкритті і відвідуванні ліхтерів, незалежно від характеру його завантаження.

До проведення інтенсивного вентилювання трюму ліхтера і виконання досліджень повітря в ньому - спуск у трюм забороняється.

7.6.5. При транспортуванні в ліхтері вантажу, фумігованого дезінсектантами чи дератизаційними препаратами, повинні бути в обов'язковому порядку виконані вимоги п. п. 7.2.19 і 7.2.20 даних Правил.

8. Вимоги до експлуатації суднових систем життєзабезпечення

8.1. Вентиляція, кондиціонування повітря, опалення

8.1.1. Експлуатація даних систем повинна забезпечувати безумовне виконання вимог, викладених у розділі 3.1.1 даних Правил.

8.1.2. Експлуатація суден, що не обладнані системою кондиціонування повітря, у тропічних районах забороняється.

8.1.3. Для забезпечення передбачених параметрів мікроклімату і чистоти повітря в суднових приміщеннях необхідно систематично, не рідше як один раз на місяць, проводити перевірку і очистку повітрозабірників і повітрозабірних камер, фільтрів до них та магістральних повітропроводів з урахуванням умов експлуатації судна, характеру вантажів, що перевозяться, умов стоянки суден у портах заходів.

8.1.4. Для забезпечення номінальної продуктивності вентиляційного устаткування і відповідно до графіка технічного обслуговування, необхідно регулярно проводити огляд та профілактичний ремонт всіх вентиляторів системи, яка забезпечує дотримання нормативного обміну повітря в суднових приміщеннях.

8.1.5. Під постійним контролем повинні знаходитись всі повітророзподільні прилади - технічний стан пристроїв, які регулюють подачу повітря, своєчасний їх ремонт та очищення.

8.1.6. У разі обладнання системи знешкодження повітря, яке подається у суднові приміщення, бактерицидними ультрафіолетовими лампами чи озоном слід постіймо стежити за режимом роботи зазначених систем, потужністю випромінювання (чистотою ламп і додержанням строків їх заміни) бактерицидних ламп і технічним станом озонаторних установок.

8.1.7. З метою запобігання розповсюдження сторонніх запахів, виробничих випарювань і шкідливих газів в житлові, громадські та службові приміщення слід приділяти ретельну увагу забезпеченню сталого режиму роботи загальносуднової та самостійних систем штучної витяжної вентиляції.

8.1.8. На суднах-газовозах, хімовозах, а також універсальних суднах потрібен постійний контроль за станом фільтрівнейтралізаторів, зберіганням та концентрацією нейтралізуючих реагентів, технічним станом дозуючих пристроїв.

8.1.9. У запасах суднового забезпечення повинна бути передбачена достатня кількість фільтрів, фільтрів-нейтралізаторів та реагентів до них для можливості забезпечення ними систем штучної вентиляції та кондиціонування повітря до чергового поповнення запасів.

8.1.10. На суднах, обладнаних системою зимового кондиціонування повітря, повинен бути забезпечений постійний контроль за температурою повітря, що подається, та зволоженням його до нормативного рівня.

8.1.11. На суднах, не обладнаних системою зимового кондиціонування повітря, всі обігрівальні прилади та захисні кожухи систематично (при проведенні вологого прибирання приміщень) повинні очищатися від пилу вологим способом.

8.1.12. Пристрої для регулювання інтенсивності нагрівання опалювальних приладів повинні постійно знаходитися у робочому стані.

8.2. Система водопостачання

8.2.1. Відповідальність за технічний стан системи водопостачання та якість води, що використовується на судні, покладається на адміністрацію судна.

8.2.2. Контроль за виконанням санітарних вимог до системи водопостачання в рейсі виконує судновий лікар (фельдшер), а при відсутності його в штаті - старший помічник капітана.

8.2.3. З метою поліпшення умов зберігання прісної води цистерни не рідше одного разу на рік, а також на вимогу представника санітарно-епідеміологічної служби повинні підлягати огляду, а при необхідності очищенню або виконанню відновлення антикорозійного покриття з наступною дезінфекцією цистерн.

8.2.4. Огляди та дезінфекція цистерн і систем водопостачання повинні виконуватися в заводських умовах або під час стоянок судна в порту спеціально підготовленим заводським (портовим) персоналом під контролем представника санітарно-епідеміологічної служби.

8.2.5. Проведення в рейсі силами екіпажу будь-яких ремонтних робіт, пов'язаних з розгерметизацією системи водопостачання, крім аварійних випадків, не допускається.

8.2.6. Дезінфекція системи водопостачання проводиться в обов'язковому порядку після побудови судна або переобладнання його перед введенням в експлуатацію, після ремонтних робіт в системі, а також у тому випадку, коли після дворазового знезаражування води її санітарно-бактеріологічні показники якості не відповідають вимогам діючого ДЕСТу на питну воду.

8.2.7. Результати огляду, промивання та дезінфекції суднових систем оформляються у вигляді акта, який пред'являється в установу санітарно-епідеміологічної служби. В акті зазначаються: тривалість (експозиція) знезараження, доза знезаражуючого реагенту, дата та час закінчення промивання, дані хімічного та бактеріологічного аналізів води.

8.2.8. Поповнення запасів питної води та води для миття повинне проводитися із берегових централізованих господарськопитних водопроводів або спеціалізованих суден-водоліїв.

8.2.9. При поповненні запасів води із водопроводів адміністрацією (службою) порту повинен бути пред'явлений сертифікат, який засвідчує якість води.

8.2.10. При прийманні води із водоналивного або іншого судна її якість повинна бути підтверджена відповідним товарним документом, завіреним адміністрацією судна-постачальника, із зазначенням місця, дати одержання води та з поміткою про проведення знешкодження води перед подачею її на судно, що приймає.

8.2.11. Приймання води із нецентралізованих берегових джерел та безпосередньо із водоймищ категорично забороняється.

8.2.12. Забір забортної води для опріснення і приготування води для господарсько-питних потреб може проводитися на відстані від берега не менше 25 миль.

8.2.13. Вода, яка отримується від дистиляційних опріснюючих установок будь-якого типу, може використовуватися для пиття тільки після корегування її мінерального складу (мінералізації) та знезаражування. Мінералізація опрісненої води на судні може виконуватися лише методами, дозволеними для цієї мети Міністерством охорони здоров'я України.

8.2.14. Мінералізована вода повинна мати мінералізацію 250 - 500 мг/л. Мінералізована вода підлягає знезаражуванню безпосередньо після її виготовлення.

8.2.15. Вода, отримана на дистиляційних опріснюючих установках при температурі випарювання понад +80 град.C, може використовуватися після мінералізації без додаткового знезаражування.

При інших способах опріснення вода перед її використанням повинна знезаражуватись.

8.2.16. У будь-якому випадку, незалежно від методу поповнення запасів прісної води при зберіганні її понад 10 діб та температурі вище +10 град.C, перед її використанням необхідно проводити знезаражування.

8.2.17. На кожному судні при наявності устаткування для кондиціонування опрісненої води повинні бути забезпечені запаси реагентів (у розфасовці, яка відповідає продуктивності установки) на весь рейс - до чергового їх поповнення.

Головний запас компонентів солей для мінералізації повинен зберігатися відповідно до вимог розділу 2.11.2 цих Правил.

8.2.18. Шланги, що використовуються для поповнення запасів води із берегових джерел водопостачання або іншого судна, повинні бути виготовлені із непромокаючих матеріалів і дозволених для даних цілей, а кінцеві пристрої для подовження забезпечувати герметичне з'єднання шлангів та гідрантів.

8.3. Умови віддалення стічних, нафтоутримуючих вод та сміття

8.3.1. Вимоги до умов скидання стічних вод

8.3.1.1. Умови скидання стічних вод з суден у відкритому морі регламентуються Міжнародною конвенцією про запобігання забрудненню з суден ( МАРПОЛ 73/78) , а в територіальних та внутрішніх водах - національними правилами прибережних держав.

8.3.1.2. Скидання необроблених господарсько-фекальних вод з суден та інших плаваючих об'єктів в територіальних та внутрішніх водоймищах України забороняється.

8.3.1.3. У першому поясі зони санітарного захисту водоймищ дозволяється скидання оброблених господарсько-фекальних вод при обробці їх на установках очищення та знешкодження стічних вод (ОЗСВ), які мають свідоцтво Регістру або іншого класифікаційного товариства та наявності на судні Міжнародного свідоцтва про запобігання забрудненню стічними водами.

8.3.1.4. Показники ступеню очищення і знешкодження стічних вод повинні не перевищувати:

- вміст завислих речовин - 50 мг/л;

- колі-індекс - не більше 1000;

- біологічне споживання кисню БПК5 - 50 мг/л;

- залишкова кількість хлору - 5 мг/л.

8.3.1.5. Скидати господарсько-побутові води, які не змішані зі стічними, Міжнародною конвенцією та Правилами України по запобіганню забрудненню моря не забороняється.

8.3.1.6. Всім суднам та іншим плаваючим засобам забороняється скидати шкідливі для здоров'я людей та живих ресурсів моря речовини відповідно до переліку, передбаченому діючими національними правилами і нормами захисту поверхневих вод від забруднення.

8.3.1.7. Якщо стічні води змішані з відходами або іншим забрудненням, умови скидання яких підпадають під інші вимоги, то повинні бути вжиті суворіші заходи.

8.3.1.8. Скидання з суден необроблених господарсько-фекальних вод дозволяється на відстані не менше 12 морських миль від найближчого берега, на швидкості руху судна не менше 4 вузлів.

8.3.1.9. Для запобігання забруднення акваторії порту адміністрація судна повинна до заходу в територіальні води закрити та опломбувати клапани та інші пристрої, через які можливе скидання шкідливих речовин.

8.3.1.10. Всі зазначені обмеження та заборони не поширюються на скидання стічних вод з метою забезпечення безпеки судна або спасіння людського життя на морі.

8.3.2. Вимоги до умов скидання вод, які містять нафту

8.3.2.1. Будь-яке судно, на борту якого є нафта або нафтопродукти, незалежно вад того, вантаж це чи паливо для головних та допоміжних двигунів, слід вважати потенційним забруднювачем навколишнього середовища нафтою.

8.3.2.2. Відповідно до Конвенції МАРПОЛ 73/78 у будь-якому місці Світового океану заборонено скидання з суден вод, які містять нафту - понад 100 частин на 1 млн. частин суміші, а в особливих районах - 15 частин на 1 млн.

8.3.2.3. Скидання в море сумішей, що містять нафту, в особливих районах і територіальних водах допускається при одноразовому дотриманні таких умов:

- судно знаходиться на ходу;

- вміст нафти в суміші без попереднього розбавлення не перевищує 15 частин на 1 млн.;

- судно має обладнання для фільтрування (сепарації) нафти;

- система сепарації обладнана приладом, який автоматично блокує скидання, якщо вміст нафти в стоках перевищує 15 частин на 1 млн.

8.3.3. Вимоги до умов віддалення сміття та харчових відходів

8.3.3.1. У випадках, коли судно не обладнане системою утилізації (спалювання) будь-якого виду сміття, скидання його дозволяється тільки за межами 12-мильної зони. Скидання роздрібнених харчових відходів допускається за межами 3-мильної зони.

8.3.3.2. Під час стоянки (перебування) судна в територіальних водах або в порту скидання всіх видів сміття категорично заборонено.

8.3.3.3. У будь-яких випадках, при стоянці судна на зовнішньому рейді або в порту, всі види сміття та харчові відходи повинні накопичуватися в спеціальні ємкості, які встановлюються у відведених для цього місцях, з наступною передачею на берег (судно-сміттєзбірник).

8.3.3.4. Умови віддалення сміття з судна повинні бути обумовлені адміністрацією порту безпосередньо з прибуттям судна до порту.

8.3.3.5. Контейнери з харчовими відходами можуть зберігатися на борту судна не більше двох діб.

8.3.3.6. Місткості для сміття після здавання їх на берег повинні повертатися на судно у чистому вигляді та продезінфікованими.

8.3.4. Вимоги до умов скидання баластних вод

8.3.4.1. Вимоги до умов скидання баластних вод з суден, які транспортують нафту та нафтопродукти, аналогічні вимогам п. 8.3.2., якщо адміністрація порту призначення (прибуття) не гарантує їх приймання на берегову станцію очищення.

8.3.4.2. Інші судна, які не обладнані системою знешкодження баластних вод, до прибуття у порт призначення повинні його змінити за межами територіальних вод держави (порту) призначення, якщо вони були взяті в межах територіальних вод держави (порту) виходу.

8.3.4.3. Скидання баластних вод, які пройшли знешкодження на судні, допускається в межах 12-мильної зони.

8.4. Запобігання забрудненню атмосферного повітря

8.4.1. При стоянні в порту суднова адміністрація повинна передбачати дотримання заходів, які виключають роботи, що призводять до надмірного забруднення атмосферного повітря димом і сажею.

8.4.2. Для запобігання забрудненню і задимленню атмосферного повітря суднових надбудов та палуб в рейсі необхідно забезпечити постійний контроль за технічним станом систем димозолоочищення і додержання режимів роботи головних та допоміжних двигунів, забезпечення ефективного використання палива, технологічних вимог до його підготовки.

9. Запобігання шкідливого впливу фізичних та хімічних факторів суднового середовища

9.1. Захист від токсичних газів та дефіциту кисню

9.1.1. Всі суднові приміщення та місткості, які постійно не вентилюються і знаходяться тривалий час у стані герметизації, слід вважати потенційно небезпечними для життя.

9.1.2. При необхідності відвідування (спуску) членами екіпажу таких приміщень (місткостей) вони повинні бути попередньо розгерметизовані та ретельно провентильовані (не менше 35-кратного обміну).

9.1.3. Після здійснення вентиляції приміщень (місткостей) повинен бути виконаний аналіз повітря на передбачуваний газ і обов'язково на вміст кисню в атмосфері приміщення (місткості).

Вміст кисню повинен бути не менше 18% обсягу.

9.1.4. Відвідування таких приміщень або місткостей членами екіпажу самостійно - заборонено. Присутність другого члена екіпажу для страхування - обов'язкова.

9.2. Організація зачисних робіт на нафтоналивних суднах, газо- і хімовозах та у паливних танках

9.2.1. Перед виконанням зачисних робіт вантажних танків після транспортування токсичних вантажів танки повинні бути дегазовані.

9.2.2. Зачисні роботи у вантажних танках повинні бути механізовані, без перебування в них людей.

9.2.3. Роботи, виконання яких потребує перебування людей у вантажних танках (ручне домивання, збирання твердих залишків та ін.), повинні виконуватися тільки після дегазації та вентиляції цих приміщень і використання індивідуальних засобів захисту.

9.2.4. Вентиляція вантажних танків повинна проводитися протягом всього часу перебування в них людей.

9.2.5. Керівник очисних робіт під час роботи повинен через кожні 30 хвилин проводити аналіз повітря на вміст токсичних газів (парів нафти) і визначати параметри мікроклімату в танках (температуру та відносну вологість).

9.2.6. Спуск у вантажні танки при вмісті у повітрі шкідливих речовин, які перевищують рівень граничної санітарної норми, допускається лише при аварійних ситуаціях і застосуванні індивідуальних засобів захисту.

9.2.7. До виконання зачисних робіт допускаються особи, які мають на це дозвіл медичної комісії.

Жінки до виконання такої роботи не допускаються.

9.2.8. Тривалість перебування людей у танках при ручному домиванні та збиранні твердих залишків не повинна перевищувати 30 хвилин і перериватися 15-хвилинним відпочинком на палубі. Тривалість робочої зміни при зачисних роботах у танках, включаючи час перерв, не повинна перевищувати 6 годин.

9.2.9. Ті, хто працюють у танках, при появі почуття нездужання (слабість, нудота, запаморочення) повинні припинити роботу і вийти з танку.

Поновлювати роботу дозволяється тільки після виявлення і усунення причин, які викликали нездужання.

9.2.10. Всі нафтоналивні судна та зачисні станції повинні бути забезпечені спеціальними аптечками, які вміщують медикаменти та інші засоби, необхідні для надання першої допомоги потерпілим при виконанні зачисних робіт.

9.2.11. Виконання робіт, які пов'язані з перебуванням людей у вантажних танках, безпосередньо після розвантаження нафтопродуктів з етилом, забороняється.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал