Посібник розроблено в рамках проекту „Молодь за взаєморозуміння та повагу до




Сторінка1/3
Дата конвертації18.06.2017
Розмір0.53 Mb.
  1   2   3

Посібник розроблено в рамках проекту „Молодь за взаєморозуміння та повагу до етнічної різноманітності”, що реалізується Донецьким молодіжним дебатним центром за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні








Вчимося бути толерантними
Тренінговий курс для молоді












Донецьк 2008



Тренінговий курс розроблено в рамках проекту „Впровадження толерантності та недискримінації через громадську освіту та дебати для молоді Донецької та Луганської області”, що реалізується Донецьким молодіжним дебатним центром за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Зміст цього посібника є виключно відповідальністю Донецького молодіжного дебатного центру та не обов'язково відображає погляди Державного департаменту США.


Упорядники:
Ольга Собченко
Андрій Донець
Валентина Дьомкіна
Донецький молодіжний дебатний центр
проспект Ілліча 79/31,
83003, м. Донецьк, Україна
Тел./факс: 062 385 98 39
Ел. пошта: debate@cent.dn.ua
Інтернет: www.cent.dn.ua













Поширюється безкоштовно













3


ПЕРЕДМОВА

Україна рік за роком стає більш відкритою для всього світу, що в свою чергу вимагає готовності українського суспільства до розуміння, сприйняття та поваги розмаїття культур, поглядів та форм вираження і проявів людської індивідуальності. Водночас від цього залежать і внутрішні процеси розвитку демократії та становлення громадянського суспільства в країні. На жаль українське суспільство не готове до сприйняття і визнання універсальних прав та основних свобод людини. Підтвердженням цьому є прояви расизму та різних форм дискримінації по відношенню до представників різних культур та соціальних груп, які стають дедалі частішими та жорстокішими.
Тренінговий курс "Вчимося бути толерантними" має на меті виховання толерантного ставлення молодих людей до культурних та соціальних відмінностей, формування навичок пізнання власної ідентичності та культури та формування активної громадянської позиції щодо проявів різних форм дискримінації.
У тренінговому курсі використовуються матеріали Посібника з освіти в галузі прав людини за участю молоді КОМПАС, Навчального посібника для міжкультурного навчання молоді, розробленими за підтримки Ради Європи, та тренінгового посібника "Міжкультурне навчання", розробленого за підтримки Партнерства між Радою Європи та Європейською
Комісією.

4
Методика проведення тренінгу
Інтерактивне навчання

Інтерактивний (від англійського "interact", "inter" -взаємний, "асt" - діяти) метод передбачає реалізацію взаємодії, діалогу, бесіди безпосередньо з людиною, або за допомогою комп'ютера.
Інтерактивне навчання - це, в першу чергу, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія тренера та слухача.
Інтерактивне навчання передбачає таку організацію пізнавальної діяльності, в ході якої:
• створюються психологічно комфортні умови навчання, при яких учасник відчуває свою успішність, інтелектуальне зростання;
• учасники залучаються до активного обговорення нової інформації;
• забезпечується можливість індивідуального сприйняття навчальної інформації;
• реалізовується спільна діяльність у режимі рівноправного спілкування;
• формуються навички діалогового спілкування, самостійного мислення і поведінки.
Методи інтерактивного навчання широко використовуються в просвітницькій роботі.
Загальна мета соціального тренінгу - підвищення компетентності в спілкуванні та набуття життєво необхідних навичок - може бути конкретизована в наступних завданнях:
• набуття знань,
• формування умінь, навичок,
• розвиток установок, які визначають поведінку,
• корекція й розвиток системи відносин особистості.
Просвітницький тренінг розуміється як запланований процес, призначений надати або поновити знання та навички і перевірити ставлення до проблеми, ідеї, поведінки з метою
їхньої зміни чи оновлення.
Тому основними завданнями просвітницького тренінгу є:
• надання учасникам базової інформації;
• формування мотивацій;
• напрацювання навичок відповідальної усвідомленої поведінки та навичок прийняття рішень.
Тренінг як форма організації процесу навчання має свої особливості:
• наявність постійної групи учасників;
• дотримання певних принципів групової роботи;
• певні організаційні умови, за яких проходять заняття;
• використання інтерактивних методів роботи;
• використання особистого досвіду та знань учасників.











5
Структурні компоненти тренінгу

Структура тренінгу як педагогічного процесу може бути представлена у вигляді рівнобічного шестикутника:
Суть такого уявлення про структуру тренінгу полягає в розумінні рівноправності, взаємозв'язку всіх структурних компонентів тренінгу як процесу педагогічної взаємодії.
Кожен розділ тренінгу, кожна тема та заняття, кожний вид роботи мають власну мету, які в своїй сукупності спрямовані на реалізацію мети тренінгу в цілому. Тому для тренера, як організатора тренінгу, важливим є при підготовці та проведенні тренінгових занять чітко усвідомлювати мету заняття та кожної з його частин. Для цього потрібно ставити і давати відповіді на наступні питання:
• що має бути результатом тієї чи іншої роботи?
• що має прозвучати обов'язково, чому?
• які знання, переконання, усвідомлення та навички мають бути надані та реалізовані учасниками в ході виконання ними того чи іншого виду роботи?
Учасники
Цільовою аудиторією тренінгу є молодь.
В тренінговій роботі з молоддю потрібно враховувати наступне:
• кількість учасників групи має бути обмеженою 20 учасниками;
• малі групи, в які об'єднуються учасники для різноманітних обговорень, творчої роботи, не можуть бути більшими ніж 4-5 учасників;
• дуже важливо супроводжувати самостійну роботу учасників в малих групах - вони можуть потребувати додаткових пояснень, підтримки, що необхідно, в тому числі, і для збереження рівня зацікавленості учасників в роботі на тренінгу.

Рамкові умови
Для успішного проведення тренінгового заняття необхідно забезпечити певні організаційні
(або рамкові) умови, до них відносяться: кількість учасників тренінгу, час та тривалість тренінгу, місце, матеріальне забезпечення тощо.

Місце
Місцем для проведення тренінгу може бути будь-яке приміщення, в якому можуть зручно розміститись:
• стільці, поставлені по колу (за кількістю учасників тренінгу);
• столи для роботи учасників в малих групах та розміщення необхідних матеріалів;
• дошка або фліп-чарт. учасники рамкові умови місце матеріальне забезпечення тренер методи

6
Крім того, важливо, щоб в приміщенні було достатньо місця для проведення ігор та інших рухливих форм роботи.
Важливо також враховувати, що на стінах мають закріплюватись плакати та різноманітні напрацювання учасників групи.
Матеріальне забезпечення
Для проведення тренінгу необхідно мати:
• ручки і блокноти або зошити для індивідуальних записів учасників;
• аркуші паперу розміром А1, АЗ, А4;
• роздаткові інформаційні та інші матеріали, дошку або фліп-чарт (спеціальна дошка, на якій кріпляться великі аркуші паперу для записів);
• маркери або фломастери різних кольорів;
• кольоровий папір;
• скотч, кнопки, клей, скріпки;
• ножиці;
• бейджі (значки для написання імен учасників);
• стікери (невеликі аркуші кольорового липкого паперу);
• папки для роздаткових матеріалів, тощо.
Тренер
Педагог-тренер керує процесом тренінгу, надає інформацію, і допомагає учасникам систематизувати свої знання та придбати необхідні навички.
Успішного педагога-тренера характеризують:
• активна життєва позиція, бажання займатися просвітницькою діяльністю;
• позитивне ставлення до себе та інших;
• досконале володіння матеріалом, який складає зміст тренінг-курсу;
• володіння навичками ефективного спілкування та роботи з групою;
• постійне вдосконалення своїх знань та вмінь.

Методи
Методи є певними способами досягнення мети просвітницького процесу.
В ході тренінгу для учасників використовуються активні та інтерактивні методи навчання: презентація, індивідуальна робота, робота парами, робота в малих групах, робота по колу, рольова гра, обговорення, "мозковий штурм", анкетування, ігри-розминки та ін.
Кожний метод передбачає вирішення конкретного завдання, а особливості його проведення обумовлені метою, змістом, рамковими умовами та віковими особливостями учасників.

"Мозковий штурм" — це метод, при якому всі учасники можуть вільно (без критики і оцінювання з боку ведучого та інших учасників) висловлювати будь-які свої думки, навіть аб- сурдні та фантастичні, щодо поставленого питання або проблеми.
Мозковий штурм використовується, коли потрібно:
• розкрити зміст того чи іншого поняття;
• знайти шляхи вирішення проблемної ситуації;
• з'ясувати, що учасники знають та як ставляться до того чи іншого питання, проблеми, явища тощо.
При проведенні "мозкового штурму" необхідно:
• чітко сформулювати питання чи проблему;

7
• записувати всі висловлювання та пропозиції учасників у тому вигляді, як вони прозвучали (переформулювати висловлювання або сформулювати його по-
іншому можна тільки при згоді учасника);
• надати можливість висловитися всім бажаючим;
• заохочувати всіх учасників до висловлювання думок та пропозицій.

Обговорення - це метод, який передбачає активний обмін думками, враженнями, знаннями та досвідом між усіма учасниками тренінгу.
Обговорення проводиться для того, щоб:
• узагальнити та підвести підсумки проведеної роботи;
• учасники усвідомили, сформували або змінили своє ставлення та переконання щодо обговорюваних питань.
При проведенні обговорення ведучому необхідно:
• ставити тільки відкриті запитання, формулювати їх коротко та конкретно. Відкрите запитання не підводить до однозначної відповіді "так" чи "ні". Воно, як правило, по- чинається зі слів: "Що...?", "Коли...?", "Який...?", "Чому...?", "Як...?";
• бути уважним до всіх, забезпечувати всім учасникам рівні можливості в обговоренні, дякувати за питання та висловлювання;
• утримувати обговорення в руслі заданого питання чи поставленої проблеми;
• враховуючи вікові особливості молодших підлітків, не проводити обговорення занадто довго, бути готовим самому висловити необхідний висновок.

Робота в малих групах - це метод, який полягає в організації виконання певних завдань
групами з кількістю учасників від 3 до 5 осіб. Робота малих груп завершується
презентацією колективної роботи й обговоренням її результатів у великій групі.
Робота в малих групах використовується для того, щоб:
• кожен учасник мав можливість ефективно засвоїти інформацію, висловити і обговорити свої думки, напрацювати певні навички;
• організувати взаємодію між учасниками і згуртувати групу;
• підвищити активність учасників.
Організовуючи роботу учасників в малих групах, необхідно:
• використовувати різноманітні форми і прийоми об'єднання учасників в малі групи;
• чітко ставити завдання і визначати час на його виконання;
• під час самостійної роботи малих груп надавати необхідну допомогу, додаткові пояснення та підтримку;
• познайомити учасників з правилами роботи в малих групах та, при необхідності, допомогти розподілити "ролі". Важливо слідкувати, щоб кожного разу ці функції виконували інші учасники.

Рольова гра - це метод навчання, при якому учасники, виконуючи ролі в заданих
уявлюваних ситуаціях, набувають певних знань і відпрацьовують необхідні навички.
Рольова гра проводиться для того, щоб:
• визначити ставлення учасників до зазначених тем;
• отримати власний досвід вирішення певних проблем;
• сформувати в учасниках свідому власну позицію щодо обговорюваних ситуацій та питань;
• напрацювати навички безпечної відповідальної поведінки.

8
Для проведення рольової гри необхідно:
• організувати чітке розподілення ролей між учасниками так, щоб кожний учасник мав свою роль;
• слідкувати, щоб ролі учасниками обиралися добровільно;
• попередити учасників, що при виконанні ролі не обов'язково використовувати власні імена;
• слідкувати, щоб після закінчення виконання учасниками поставлених завдань група підтримувала їх оплесками;
• після закінчення гри обов'язково провести з учасниками "вихід з ролей". Для цього наголосити, що гру закінчено, і всі знову стають тими, хто вони є в реальному житті;
• у разі виконання учасником негативної ролі після "виходу з ролі" надати йому доброзичливу підтримку: запропонувати групі подякувати, назвати учасника його реальним іменем, сказати комплімент і обов'язково поаплодувати.


Структура тренінгового заняття
В загальному вигляді структура тренінгового заняття складається з трьох основних частин:
• вступна частина
• основна частина
• заключна частина
Кожна частина має свої характерні особливості та елементи.

I.
Вступна частина складається з таких етапів:
Відкриття тренінгу, привітання, знайомство етап, до якого належить коротке привітання та представлення ведучого учасникам (якщо це перше заняття), відбувається презентація або продовжується знайомство учасників тренінгового заняття.

Прийняття (повторення) правил роботи групи - етап, в ході якого на першому занятті учасники приймають, а надалі - повторюють, певні норми поведінки, яких мають дотримува- тись під час тренінгового заняття всі його учасники.

Вступне слово педагога-тренера - етап, в ході якого педагог-тренер повідомляє учасникам про мету і основний зміст тренінгового заняття.

Очікування - на цьому етапі учасники визначаються щодо своїх очікувань від тренінгового заняття. Важливо, щоб кожний учасник проговорив свої очікування вголос: висловлені очікування надають можливість учасникам усвідомити свої цілі і взяти на себе відповідальність за їх реалізацію.
Важливо відмітити, що всі ці етапи (вони мають назву структурних вправ, тому, що вони ніби "утримують" структуру тренінгового заняття) є обов'язковими для проведення на кожному занятті і мають проводитись з дотриманням зазначеної послідовності.
II.
Основна частина включає такі етапи:
Визначення рівня інформованості та актуалізація проблеми - на цьому етапі тренер та учасники з'ясовують рівень знань й інформованості за темою, що обговорюється; виз- начають, чому проблема є актуальною і важливою для них і суспільства. Для цього тренер може ставити групі запитання, проводити "мозкові штурми", використовувати анкети, вікторини.


9
Надання інформації - під час проведення заняття інформація надається на різних етапах і в різних формах. Це можуть бути інформаційні повідомлення тренера, роздаткові матеріали, результати напрацювань учасників в малих групах, тощо.

Набуття практичних навичок - беручи участь в різноманітних формах роботи в ході тренінгових занять, учасники отримують практичні уміння та навички (комунікативні, прий- няття рішень, розв'язання проблем).
III.
До заключної частини тренінгового заняття входить:
Підведення підсумків - на цьому етапі тренер разом з учасниками обговорюють результати роботи, діляться думками й враженнями, з'ясовують, чи реалізували вони свої очікування, закріплюють отримані знання. Основні висновки заняття можуть бути зафіксовані письмово на плакаті.
Заключна частина так само, як і вступна, є обов'язковим елементом кожного заняття.
Оскільки головною ознакою тренінгу є наявність певних принципів, правил, необхідно звернути на них особливу увагу.
Правила групи

Правила - це норми поведінки, про які учасники групи домовляються і за якими живуть під час проведення занять.
Правила приймаються всією групою разом із тренером на самому початку роботи групи.
Вони потрібні для того, щоб кожен учасник:
• міг відкрито висловлюватися і виражати свої почуття і погляди;
• не боявся стати об'єктом глузування і критики (позитивність);
• отримував інформацію сам і не заважав отримувати її іншим.
Існує кілька основних правил, які допомагають забезпечити такі умови:
• Бути позитивними.
• Бути активними.
• Говорити тільки за темою.
• Говорити від свого імені.
• Не критикувати: кожний має право на власну думку.
• Говорити те, що думаєш.
• Говорити коротко і по черзі. Дотримуватися регламенту.














10
Розуміння відмінностей та дискримінація
В цьому посібнику ми розглядатимемо:
• Культуру
• Себе, нас та їх
• Наші обмеження
• Наші уявлення
• Відстань від дискримінації до расизму
• Можливі питання та відповіді
Від мультикультурних до міжкультурних суспільств
На перший погляд, терміни "мультикультурне суспільство" та "міжкультурне суспільство" можуть видатись однаковими, але вони не є синонімами. В чому ж полягає різниця?
Наведемо деякі власні ідеї з цього приводу, проте ви можете з ними не погодитись, або доповнити їх.
Мультикультурне суспільство: Представники різних культур, національностей, етнічних та релігійних груп живуть на одній території, АЛЕ не обов’язково вступають в контакт одна з одною. Це суспільство, в якому відмінності здебільшого вважаються негативом та є підставою для формування та виправдання дискримінації. Ставлення до меншин може бути пасивно толерантним. Але меншини не мають змоги інтегруватися в суспільство, їхня культура не є цінною для уваги більшості. Навіть коли законодавство спрямоване на запобігання дискримінації, закон може не застосовуватись ретельно.
Міжкультурне суспільство: Представники різних культур, національностей, етнічних та релігійних груп живуть на одній території, підтримують між собою дружні стосунки, взаємодіють та поважають цінності та спосіб життя один одного. В цьому випадку ми говоримо про активну толерантність та підтримку рівноправних стосунків, де цінується кожна людина, де не існує кращих та гірших людей.
"Міжкультурність" - це процес, а не мета! Розгляньмо деякі з основних елементів цього процесу:
Поговоримо про культуру
"Чоловіки та жінки - не лише люди: це також місцевість, де вони народилися, міська
квартира або ферма, де вони зробили свої перші кроки, ігри, в які вони бавились у
дитинстві, казки, що розповідали їм батьки, їжа, яку вони їли, школи, в яких вони
навчалися, спорт, яким вони займалися, поети, твори яких вони читали, та Бог, в якого
вони вірили".

(Вільям Сомерсет Моем. "Лезо")
Що для Вас означає культура?
Існують сотні і тисячі визначень культури, і кожне наступне складніше і довше ніж попереднє.
Наприклад, звичними стали розмови про організаційну культуру, особливо в транснаціональних корпораціях.
Перше, що спадає на думку, це інформація, яку ви знаходите на сторінках газет, присвячених культурі: балет, опера, музика, книжки та інші інтелектуальні або мистецькі події.
Ми з вами розглядатимемо культуру ширше. Ми дивитимемося на цінності та системи поведінки, які дозволяють групам людей визначати сенс їхнього буття. Всі наші спроби зрозуміти різні культури, в тому числі нашу власну, потребують дослідження багатьох

11
аспектів нашого життя. Деякі з цих аспектів лежать на поверхні, для того ж, щоб побачити
інші, необхідно заглибитись:
· Що таке "добре", а що таке "погане"?
· Яку структуру мають сім’ї?
· Як будуються взаємовідносини між чоловіками та жінками?
· Як сприймається плин часу?
· Які традиції важливі?
· Якими мовами ми розмовляємо?
· Які існують правила споживання їжі та напоїв?
· Як поширюється інформація?
· У кого є влада і яким чином її набувають?
· Як люди ставляться до інших культур?
· Що є веселим, а що є смішним?
· Яку роль відіграє релігія?
Цей список може бути набагато довшим. Необхідно лише відзначити, що відповіді на такі питання завжди однакові для представників однієї культури – це очевидно, це нормально, так відбувається завжди. Їхня поведінка схожа, вони поділяють ставлення та мають однакові судження. Це є очевидними, коли Ви зустрічаєтесь з іншими культурами або їдете за кордон.
Культури також не статичні, вони змінюються, а отже з часом змінюються відповіді на питання, а інколи й самі питання.
Поставте одне з наведених вище питань своїм батькам. Як би вони на них відповіли?
Відмінності, що існують між культурами, відображають зусилля суспільства виживати в рамках конкретних реалій. Ці реалії складаються з: а) географічних особливостей, б) соціального підґрунтя, яке також може полягати у контактах з іншими групами людей; і в)
"метафізичного" підґрунтя, а саме пошуку сенсу життя.
Якщо існують різні культури, чи означає це, що одні з них кращі, а інші гірші?
Навіть у рамках тих самих культур є люди, які не вписуються в загально прийнятні норми, і можуть відносити себе до різних субкультур. Представники субкультур часто стають жертвами нетерпимості в своєму суспільстві. Прикладом цього можуть бути люди з фізичними вадами, геї та лесбійки, окремі релігійні групи та широкий спектр молодіжних субкультур. Їхніми відмінними рисами можуть бути мова, одяг, улюблена музика, манера поведінки і т.д.
Пізнання власної культури настільки ж природне, як дихання
Ми народжуємося в певному культурному оточенні, і протягом перших років нашого життя ми вивчаємо нашу культуру. Цей процес інколи називають процесом соціалізації. Кожне суспільство передає своїм членам систему цінностей, які визначають його культуру. Діти дізнаються про те, як розуміти та використовувати знаки та символи, значення яких може бути абсолютно різними у різних культурах. Без такого процесу дитина була б не здатна жити в межах даної культури. Наведемо банальний приклад. Уявіть, щоб могло статись, якщо б Ваші діти не розуміли значення червоного світла світлофору. Насправді ж, не існує ніяких об’єктивних причин для того, щоб червоний колір означав "стоп", а зелений – "можна йти". Батьки та родина, школа, друзі та ЗМІ, особливо телебачення, вносять свій внесок у процес соціалізації дітей, і часто ми, навіть, не усвідомлюємо, що самі є частиною цього процесу.
Що, на Вашу думку, вплинуло на Вас найбільше у процесі Вашої соціалізації?
Ми всі є носіями культури, проте всі живемо і поводимось по-різному. Кожна людина є сумішшю, складовими якої є її культура, її індивідуальні характеристики та її досвід. Ця суміш

12
може збагачуватись, якщо Ви живите поряд з носіями двох, трьох або більше культур.
Наприклад, емігранти другого або третього поколінь можуть дізнаватись про культуру країни свого походження від батьків, а про культуру країни, в якій вони живуть, в школі або з засобів масової інформації.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал