Порядок і правила здійснення (проведення) обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації



Скачати 448.56 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації08.12.2016
Розмір448.56 Kb.
  1   2   3
ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 20__ р. №

Порядок і правила

здійснення (проведення) обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації


Загальні положення

1. Ці Порядок і правила здійснення (проведення) обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації (далі - Порядок і правила) розроблено з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Повітряного кодексу України, Закону України «Про страхування», Конвенції для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень, підписаної в Монреалі 28.05.1999, Постанови (ЄС) № 785/2004 від 21.04.2004 та Регламенту Комісії (ЄС) № 285/2010 від 06.04.2010 Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу про вимоги до страхування авіаперевізників і операторів повітряних суден, Конвенції про збитки, заподіяні іноземними повітряними суднами третім особам на поверхні, підписаної у Римі 07.10.1952, Протоколу щодо зміни Конвенції про збитки, заподіяні іноземними повітряними суднами третім особам на поверхні, підписаної у Римі 07.10.1952, підписаного в Монреалі 23.09.1978.


2. Цим Порядком і правилами встановлені мінімальні вимоги по обов’язковому авіаційному страхуванню цивільної авіації.

Страхові суми, що встановлені цим Порядком і правилами можуть бути переглянуті, якщо у відповідне національне законодавство та/або міжнародні договори (при умові, що вони ратифіковані в Україні) будуть внесені зміни, які потребують такого перегляду.

3. Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації проводиться з метою забезпечення захисту інтересів користувачів повітряним транспортом, третіх осіб, експлуатантів та власників повітряного транспорту, і включає:

страхування цивільних повітряних суден;

страхування відповідальності авіаційного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, вантажу і пошті;

страхування осіб, які мають право перебувати на борту повітряного судна на законних підставах без придбання квитків;

страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;

страхування працівників замовника авіаційних робіт, працівників інших організацій, задіяних у виконанні авіаційних робіт, та осіб, які забезпечують технологічний процес під час виконання авіаційних робіт;

страхування відповідальності експлуатанта цивільного повітряного судна комерційної авіації за шкоду, заподіяну третім особам;

страхування відповідальності експлуатанта або власника повітряних суден авіації загального призначення, у тому числі легких, надлегких, аеростатичних та аматорських за шкоду, заподіяну третім особам;

страхування відповідальності розробників, виробників цивільної авіаційної техніки, організацій з технічного обслуговування, що мають право проводити випробувальні польоти за шкоду, заподіяну третім особам;

страхування відповідальності навчального закладу під час виконання навчально-тренувальних польотів за шкоду, заподіяну третім особам;

страхування відповідальності експлуатанта аеропорту (аеродрому, вертодрому, постійного злітно-посадкового майданчику) та сертифікованих суб’єктів наземного обслуговування за шкоду, заподіяну третім особам;

страхування відповідальності організацій, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування, за шкоду, заподіяну третім особам.

4. У цих Порядку і правилах наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

авіаційні роботи - польоти, під час здійснення яких повітряне судно використовується для забезпечення спеціалізованих видів обслуговування (авіаційно-хімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання тощо), в тому числі надання медичної допомоги, а також виконання польотів з метою десантування парашутистів;

відповідальність авіаперевізника перед вантажовласниками – відповідальність авіаперевізника за шкоду, заподіяну у випадку знищення, втрати або пошкодження вантажу, пошти, тільки за умови, що подія, яка стала причиною такої шкоди, мала місце під час повітряного перевезення, а також відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок затримки в повітряному перевезені вантажу, пошти;

дійсна вартість – вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна;

додатково застрахована особа – фізична та/або юридична особа, яка має майновий інтерес до предмету страхування (власник, лізингодавець, сублізингодавець, виробник та інші);

єдиний комбінований ліміт – максимальна страхова сума, що може сплатити страховик за сукупністю позовів третіх осіб, пасажирів, вантажовласників стосовно одного страхового випадку;

комерційна авіація – авіація, що використовується для регулярних або нерегулярних повітряних перевезень пасажирів, пошти або вантажу та виконання авіаційних робіт за плату або за договором найму;

максимальна злітна маса – максимальна сертифікована злітна маса;

подія – авіаційна подія, серйозний інцидент, інцидент, надзвичайна подія та пошкодження повітряного судна на землі та інші випадки, внаслідок яких завдана шкода життю і здоров’ю фізичних осіб та/або шкода майну фізичних і юридичних осіб, та/або шкода, завдана внаслідок затримки в повітряному перевезенні пасажирів, багажу, пошти, вантажу;

спеціальні права запозичення (СПЗ) - міжнародний резервний актив, створений МВФ з метою доповнення існуючих міжнародних резервних активів, який являє собою «кошик» із п’яти валют, склад яких переглядається кожні п’ять років. Вартість спеціальних прав запозичення визначається щоденно.

Інші терміни, що використовуються у цьому Порядку і правилах, вживаються у значенні, наведеному у Законі України «Про страхування» та Повітряному кодексі України.

5. Суб’єктами обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації є страховики, страхувальники.

Страховиками є юридичні особи-резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензії на здійснення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації.

Страхувальниками можуть бути:

експлуатанти повітряних суден;

власники повітряних суден;

авіаційні перевізники;

експлуатанти аеропортів (аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків);

сертифіковані суб’єкти наземного обслуговування;

організації, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування;

розробники, виробники цивільної авіаційної техніки, організації з технічного обслуговування, що мають право проводити випробувальні польоти, в тому числі інші польоти з виробничої необхідності (приймально-здавальні, сертифікаційні польоти або виробничі перельоти, тощо);

навчальні заклади, що мають право виконання навчально-тренувальних польотів;

замовники авіаційних робіт.

Вимоги цих Порядку і правил поширюються на іноземних експлуатантів повітряних суден під час виконання ними польотів в межах території України, в, з чи над територією України в частині відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам та для польотів, які пов’язані з посадкою чи зльотом на території України в частині відповідальності за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу.

Загальні умови обов’язкового авіаційного

страхування цивільної авіації

6. Конкретні умови обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються договорами обов’язкового страхування. Форму типових договорів обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації наведено у додатках 1-7 до цих Порядку і правил.

Договорами обов’язкового страхування можуть бути передбачені інші

умови, що не суперечать законодавству та цим Порядку і правилам, у тому числі страхові сертифікати та договори обов’язкового страхування можуть містити винятки та застереження, розроблені та прийняті Інститутом лондонських андеррайтерів.

Факт укладення договору обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації посвідчується страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом).

7. У разі, коли будь-який із страхових платежів не вноситься страхувальником у зазначений у договорі страхування термін, страховик має право в односторонньому порядку припинити дію договору страхування шляхом письмового повідомлення страхувальника про припинення дії договору страхування та одночасно - Державіаслужбу. При цьому дія договору не може бути припинена раніше ніж за 10 (десять) робочих днів після такого повідомлення. Після погашення заборгованості дія договору може бути поновлена з відповідним письмовим повідомленням страхувальника та Державіаслужби. Державіаслужба, після отримання письмового повідомлення страховика, зобов’язана письмово повідомити про отримання даного повідомлення.

8. У разі настання події, що може бути визнана страховим випадком, страхувальник зобов’язаний протягом 2 робочих днів, з моменту, коли йому стане відомо про її настання, письмово (листом, факсом, телеграфом або електронною поштою) повідомити про це страховика.

Повідомлення не є процедурним документом для отримання страхового відшкодування, а є інформаційним документом, в якому описуються обставини того, що трапилось.

Розслідування обставин події, яка може бути визнана страховим випадком, (страхове розслідування) проводиться страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром), які мають право доступу до об’єкта та певних матеріалів технічного розслідування, в тому числі до його закінчення комісією з розслідування авіаційних подій, відповідно до вимог законодавства.

Страховик може робити запити про відомості, пов’язані із подією, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини цієї події, а також може самостійно з’ясовувати причини та обставини події.

Строк страхового розслідування не повинен перевищувати 30 діб з моменту отримання заяви страхувальника щодо виплати страхового відшкодування (здійснення страхової виплати) та всіх необхідних документів, які потрібні для здійснення зазначених виплат і визначення розміру збитків (у разі відсутності будь-якого документа повинно бути надано письмове обґрунтування причин його відсутності). Якщо страхове розслідування потребує надання додаткової інформації державними органами та іншими підприємствами, установами, організаціями, страховик (аварійний комісар) може продовжити строк розслідування ще на 60 діб, при умові письмового повідомлення страхувальника.

Строк виплати страхового відшкодування (здійснення страхової виплати) повинен бути передбачений договором обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації та не повинен перевищувати 10 робочих днів після підписання страхового акта (аварійного сертифіката).

9. Страховик має право відмовити у страховому відшкодуванні (страховій виплаті) у разі:

вчинення навмисних дій страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, спрямованих на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов’язані з виконанням ними громадського чи службового обов’язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров’я, честі, гідності та ділової репутації. Класифікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства;

надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання події, що може бути визнана страховим випадком;

несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання події, що може бути визнана страховим випадком, без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (страхової виплати), якщо це не суперечить законодавству.

Строк обґрунтованого письмового повідомлення про відмову в страховому відшкодуванні (страховій виплаті) становить 15 діб після закінчення страхового розслідування.

Страхування цивільних повітряних суден

10. Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном.

11. Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, пов’язана із загибеллю або пошкодженням повітряного судна під час руління, у польоті та на землі.

Під рулінням слід розуміти рух повітряного судна під дією свої двигунів, але не у польоті. Тимчасова зупинка повітряного судна під час руління не вважається припиненням руління.

Повітряне судно у польоті означає період з моменту початку розгону повітряного судна для зльоту, або спроби зльоту, знаходження в повітрі і до закінчення пробігу після посадки повітряного судна. Для вертольотів політ означає період часу, коли обертання гвинтів відбувається під дією сили двигуна, силою інерції, створеній двигуном, або під дією авторотації.

Під перебуванням повітряного судна на землі слід розуміти період, коли повітряне судно не у польоті та не під час руління.


12. Страховим випадком вважається подія, внаслідок якої відбулася повна загибель повітряного судна, а також пошкодження окремих його частин, систем та елементів конструкції під час руління, у польоті чи на землі і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику або вигодонабувачу.

Повною загибеллю повітряного судна вважається:

повна втрата повітряним судном здатності виконувати політ у зв’язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій (планера) або у разі, коли компетентною комісією встановлено, що ремонт цього повітряного судна технічно неможливий чи економічно недоцільний;

втрата повітряного судна у зв’язку з вимушеною посадкою на місцевість, яка не придатна для зльоту повітряного судна, або економічною недоцільністю його евакуації;

зникнення повітряного судна безвісти, коли повітряне судно, яке виконувало плановий політ, не прибуло до пункту призначення і заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали результатів, або коли його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну.

13. Страхувальником є:

експлуатант або власник цивільного повітряного судна комерційної авіації;

розробник, виробник цивільної авіаційної техніки, організація з технічного обслуговування, що має право проводити випробувальні польоти, в тому числі інші польоти з виробничої необхідності (приймально-здавальні, сертифікаційні польоти або виробничі перельоти, тощо);

навчальний заклад, що має право виконання навчально-тренувальних польотів.

14. Страхова сума, встановлена договором обов’язкового страхування, не повинна бути меншою, ніж балансова вартість повітряного судна на день укладання договору обов’язкового страхування.

Для експериментальних повітряних суден, які ще не знаходяться на балансі, страхова сума не повинна бути меншою, ніж дійсна вартість цих повітряних суден на день укладання договору обов’язкового страхування.

15. Страхове відшкодування не може перевищувати страхову суму, що встановлюється договором страхування. Розмір страхового відшкодування

визначається на підставі наданих страхувальником документів щодо підтвердження збитку при настанні страхового випадку згідно умов договору страхування.

16. На повітряне судно, що підлягає обов’язковому страхуванню, повинні бути в наявності:

а) Реєстраційне посвідчення повітряного судна або тимчасове облікове посвідчення повітряного судна.

б) Документи, що підтверджують право власності на повітряне судно або його оренди (лізингу).

У випадку, коли повітряне судно вже передано орендарю (лізингоодержувачу) і ще не має реєстраційного посвідчення чи тимчасового облікового посвідчення повітряного судна та вже знаходиться під відповідальністю експлуатанта згідно умов договору оренди (лізингу), але до його внесення до сертифікату експлуатанта, це повітряне судно може бути застрахованим без вищезазначених документів тільки на землі, у тому числі по заводському номеру.

17. Страхувальники мають право під час укладання договорів обов’язкового страхування призначати фізичних або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхового відшкодування.

Якщо повітряне судно є власністю кількох осіб, кожна особа отримує страхове відшкодування пропорційно її частці у праві власності на повітряне судно.

18. Розрахунок та виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі заяви страхувальника та страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник (його правонаступник або треті особи, визначені умовами страхування) зобов’язаний надати страховику наступні документи:

письмову заяву щодо виплати страхового відшкодування (оригінал);

страхове свідоцтво (поліс, сертифікат) (оригінал або копію);

розрахунковий документ, що підтверджує внесення страхових платежів (на вимогу страховика) (копія);

сертифікат льотної придатності будь-якого виду або дозвіл на виконання польотів (копія);

технічний акт огляду повітряного судна після його пошкодження та документи, які обґрунтовують суми витрат на ремонт повітряного судна, а у разі загибелі – акт списання повітряного судна (копія);

документи, які засвідчують право власності страхувальника на повітряне судно або встановлюють межі його відповідальності перед власником у разі загибелі або пошкодження повітряного судна (копія);

документи реєстрації події з повітряним судном (копія);

реєстраційне посвідчення, у разі внесення повітряного судна до Державного реєстру цивільних повітряних суден (копія);

при необхідності – інші документи та відомості за обґрунтованою вимогою страховика, що не суперечить чинному законодавству.

Всі документи, що надаються в копіях, повинні бути засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою страхувальника – для юридичних осіб та підписом страхувальника – для фізичних осіб.

19. Якщо заподіяну шкоду компенсовано іншими особами, страховик сплачує тільки різницю між сумою, що підлягає відшкодуванню за договором обов’язкового страхування, і сумою, що компенсована іншими особами.

Про таку компенсацію страхувальник зобов’язаний повідомити страховика.

20. Максимальні розміри страхових тарифів на один рік для повітряних суден з максимальною злітною масою до 15 000 кілограмів (включно) не повинні перевищувати 8 відсотків, від 15 001 кілограма і більше – 6 відсотків, для вертольотів – 10 відсотків страхової суми, визначеної договором обов’язкового страхування.

21. Страхове свідоцтво (поліс, сертифікат), яке належить до бортової документації повітряного судна, повинно містити:

номер/серію та дату видачі;

підставу видачі;

найменування страховика;

найменування страхувальника;

найменування вигодонабувача (при наявності);

найменування додатково застрахованих осіб (у разі потреби);

тип повітряного судна, його державний і реєстраційний знаки або тимчасовий обліковий знак;

перелік страхових випадків;

страхову суму;

географічні межі дії договору страхування;

термін дії;

види польотів;

інші особливі умови страхування;

винятки/застереження.

Страхове свідоцтво (поліс, сертифікат) засвідчується підписом та печаткою страховика (із зазначенням посади, прізвища та ініціалів особи, що підписує), який його видав.

22. У разі, коли договором обов’язкового страхування передбачено страхування двох чи більше повітряних суден, вимоги цього розділу застосовуються окремо для кожного повітряного судна.

Страхування відповідальності авіаційного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, вантажу і пошті

23. Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству і пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди пасажирам та/або їх майну (багажу), вантажовласникам внаслідок страхового випадку.

24. Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, пов’язана

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди пасажирам, вантажовласникам під час виконання повітряного перевезення.

25. Страховим випадком вважається:

подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду, яка спричинила загибель або тілесне ушкодження пасажирів;

подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду (знищення, утрата, пошкодження), заподіяну багажу, пошті, вантажу;

подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну внаслідок затримки в повітряному перевезенні пасажирів, багажу, пошти, вантажу та з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, додатково застрахованій особі, пасажиру (спадкоємцю) або вантажовласнику.

26. Відповідальність за шкоду, яка спричинила загибель або тілесне ушкодження пасажира, вважається застрахованою під час знаходження пасажира на борту повітряного судна та під час його посадки чи висадки.

27. Відповідальність за майнові збитки вважається застрахованою під час повітряного перевезення багажу, пошти та вантажу на борту повітряного судна та охоплює період, протягом якого зазначені речі знаходилися під відповідальністю перевізника чи коли перевізник був відповідальним за їх збереження.

28. Страхувальником є авіаційний перевізник.

29. Мінімальна страхова сума (ліміт відповідальності), встановлена договором обов’язкового страхування:

за шкоду, яка спричинила загибель або тілесне ушкодження пасажира – суми, еквівалентної 250 000,00 СПЗ за офіційним обмінним курсом Національного банку України, стосовно кожного пасажира, на будь-який політ та відповідно до фактичної кількості пасажирських крісел на борту повітряного судна;

за шкоду, заподіяну внаслідок затримки під час перевезення пасажирів – суми, еквівалентної 4 694,00 СПЗ за офіційним обмінним курсом Національного банку України стосовно кожного пасажира, на будь-який політ та відповідно до фактичної кількості пасажирських крісел на борту повітряного судна;

за шкоду (знищення, утрата, пошкодження), заподіяну багажу або за затримку в його перевезенні – суми, еквівалентної 1 131,00 СПЗ за офіційним обмінним курсом Національного банку України стосовно кожного пасажира, на будь-який політ та відповідно до фактичної кількості пасажирських крісел на борту повітряного судна;

за шкоду (знищення, утрата, пошкодження), заподіяну вантажу чи пошті або за затримку в їх перевезенні – суми, еквівалентної 19,00 СПЗ за офіційним обмінним курсом Національного банку України, за кожен кілограм ваги.

Якщо діючим законодавством країни до якої (на території якої) здійснюються пасажирські, вантажні перевезення або відповідно до інших умов, які застосовуються у міжнародній практиці (у тому числі для військових та пов’язаних з ними ризиків), вимагається страхування відповідальності,

зазначеної у цьому розділі, в розмірах, що перевищують встановлені цим розділом вимоги, страхові суми (ліміти відповідальності) при виконанні міжнародних польотів повинні бути відповідно збільшені.

30. Страхове відшкодування не може перевищувати страхову суму, що встановлюється договором страхування. Розмір страхового відшкодування визначається на підставі наданих страхувальником документів щодо підтвердження збитку при настанні страхового випадку згідно умов договору страхування.

31. Розрахунок та виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі заяви страхувальника та страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник (його правонаступник або треті особи, визначені умовами страхування) зобов’язаний надати страховику наступні документи:



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал