Порівняльне право про торговельні марки



Pdf просмотр
Сторінка5/15
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
Тема
8
. Використання права інтелектуальної власності на товарні знаки в господарській
діяльності

Пройшло зовсім небагато часу, і про інтелектуальну власність стали говорити як про складову економічного стану. Її вносять до статутного фонду, охороняють, продають, використовують в бізнес
- процесах. Проте об'єкт інтелектуальної власності може працювати і «самостійно», наприклад, тоді, коли його передають в користування. Така своєрідна оренда повинна пройти державну реєстрацію.
Необхідність активної дії на ринок диктується наявністю на ньому конкуруючих товарів і послуг, загальною тенденцією скорочення життєвого циклу товарів, яка є слідством прискореного технологічного прогресу. Оновлюючи асортимент і вносячи елементи новизни в товар, упаковку, форми збуту, підприємство має прагнути активно впливати на споживачів, посередників і у той же час ефективно протидіяти конкурентам. Гарантом підвищення якості комерційної діяльності є орієнтація на споживача, який, реалізовуючи свої інтереси, робить певний вплив на поведінку підприємця на ринку при організації продажів товарів, виборі сегменту ринку, формуванні асортименту і цінової політики. Одним з найважливіших аспектів успішної комерційної діяльності підприємства є використання результатів інтелектуальної діяльності, зокрема, винаходів, промислових зразків, торговельних марок. Інтелектуальна власність характеризується відсутністю матеріальної форми. У господарській діяльності такі активи називають нематеріальними, і до них відносять цінності, що мають вартісну оцінку і що при цьому не є матеріальними об'єктами. Інтелектуальна власність на практиці може бути використана в господарській діяльності підприємства як нематеріальні активи
(далі

НМА) і як внесок в статутний капітал підприємства. Сьогодні на ринках багатьох західних країн при покупці або продажі підприємств вартість НМА складає до 70 % від загальної вартості компанії.
При просуванні на ринку вартість знаку постійно росте, і він стає найважливішим елементом майнового комплексу підприємства. Використання інтелектуальної власності в статутному капіталі підприємства дозволяє одержати такі переваги: сформувати значний статутний капітал без відвернення грошових коштів, а також забезпечити доступ до інвестицій і кредитів, оскільки виняткові майнові права на об'єкти інтелектуальної власності і ліцензії можна використовувати нарівні з іншим майном як застава при отриманні банківських кредитів;
- брати участь як засновники (власники) фірм;
- включати в собівартість продукції амортизаційні відрахування по об'єктах інтелектуальної власності в
НМА підприємства на законних підставах. Використання об'єктів інтелектуальної власності в господарській діяльності як НМА дозволяє:
1. Поставити на баланс, підтвердивши документально право власності на ці об'єкти.
2. Одержати додаткові доходи за передачу прав на використання об'єктів інтелектуальної власності, забезпечивши обгрунтоване регулювання цін на продукцію, що випускається підприємством.
Одним з об'єктів інтелектуальної власності, який найактивніше розвивається в світі, є знак. В світі вже зареєстровано більше 25 млн. знаків, і, на думку експертів, ця цифра щорічно збільшуватиметься приблизно на мільйон. Документальне підтвердження права власності і прав на використання об'єктів інтелектуальної власності дозволяє забезпечити можливість контролю частки ринку і можливість переслідування недобросовісних конкурентів (порушників права) на законній підставі. Відомості про власників внесені в Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (далі

Реєстр), що дозволяє досить просто і швидко визначити джерело походження товарів.
Отримання можливостей, що надаються чинним законодавством і переваг практичного використання об'єктів інтелектуальної власності в господарському обороті вимагає не тільки знання нормативних актів, але і навиків практичного їх застосування, а також розробки стратегії і тактики ефективного використання цих об'єктів на ринку з метою отримання максимальних результатів. Одним з найбільш важливих результатів економічних перетворень в Україні є створення законодавчої бази, регулюючої

Етапи розробки і реєстрації товарного знаку

34 патентно
- ліцензійну діяльність і що дозволяє проводити комерційні операції з об'єктами
інтелектуальної власності.
Сьогодні в Україні сформований і успішно функціонує ринок ліцензій. Про це свідчать зростання кількості заявок, що поступають на реєстрацію, і активізація ліцензійної діяльності.
Передача майнових прав інтелектуальної власності Ч.2 ст.1114 Цивільного кодексу України (ЦКУ) встановлено, що факт передачі майнових прав інтелектуальної власності підлягає державній реєстрації. Підтвердженням факту передачі є договір про передачу таких прав, а також договір про внесення прав на об'єкт промислової власності в статутний капітал юридичної особи і т.д. При укладенні договору про передачу права власності на знак правонаступник отримує від власника всі права щодо товарів і/та послуг, для яких знак зареєстрований, або ж частини вказаних в свідоцтві товарів і послуг, якщо здійснюється часткова передача права. Для сторін, що укладають договір, він вступає в силу з моменту його підписання. Відносно третьої осіб, зокрема, органів виконавчої влади, судових органів, договір вважається дійсним після внесення в Реєстр і публікації відомостей про договір в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності (далі

Держдепартамент) «Промислова власність». Передача права власності на знак може бути здійснена як на платній, так і безоплатній основі. Якщо передача права власності на знак здійснюється за наявності діючих договорів про передачу права на використання цього ж знаку, власник повинен повідомити правонаступника про діючі ліцензійні договори і погоджувати з ним умови про ухвалення зобов'язань по виконанню умов цих договорів. Відповідно до пункту 7 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг від 15 грудня 1993 р . передача права на знак заборонена, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача відносно особи, що виготовляє товар або що надає послуги.
Передбачена також можливість часткової передачі права, здійснення якої можливо тільки при дотриманні наступних умов:
- знак зареєстрований відносно декількох товарів і/та послуг;
- вона здійснюється шляхом розділення неоднорідних товарів і/та послуг і передачі їх части правонаступнику. Якщо за договором проводиться часткова передача права, правонаступник може одержати свідоцтво України на знак для товарів і послуг, сплативши в установленому порядку мито за його видачу. У такому свідоцтві поряд з номером первинної реєстрації стоїть буква А. Термін дії такого свідоцтва рахується від дати подачі первинної заявки. Зміст договору визначається волевиявленням сторін і повинно узгоджуватися з правовими нормами. Якщо ж умови договору суперечать вимогам законодавства (у тому числі і патентного), то він є нікчемним.
Вимоги до оформлення і комплектності документів, які подаються в Держдепартамент, викладені в Інструкції про подачу, розгляд, публікацію і внесення в реєстр відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг і видачі ліцензії на використання знаку (міжнародного знаку) для товарів і послуг, затвердженій наказом Міністерства освіти і науки України від 3 серпня
2001 р . № 576, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2001 р . № 718/5909.
Законодавством визначені обов'язкові умови і реквізити договору. Договір вважається дійсним, якщо він складений у письмовій формі і підписаний сторонами. Передача права може здійснюватися тільки в межах терміну дії свідоцтва. Дії, пов'язані з подачею документів в Держдепартамент, можуть здійснюватися однією із сторін договору, а також патентним повіреним або іншою довіреною особою за дорученням. Якщо власником свідоцтва є декілька осіб, всі дії, пов'язані з передачею права власності на знак, визначаються угодою між ними, а право на підписання всіх документів може бути надано одному співвласнику на підставі відповідної довіреності. У договорі обов'язково вказуються:
- сторони договору (для юридичної осіб

повне офіційне найменування і його місцезнаходження, для фізичної осіб

прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання);
- номер свідоцтва України на знак для товарів і послуг;
- предмет договору, в якому необхідно задекларувати бажання власника передати своє право і згоду правонаступника прийняти це право;
- перелік товарів і/та послуг з вказівкою класів
Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТУ), на які розповсюджується передача права

Етапи розробки і реєстрації товарного знаку

35
(необхідно вказати в тій редакції, в якій перелік представлений в свідоцтві);
- підписи сторін (від імені юридичної особи договір повинен бути підписаний особою, що має відповідні повноваження);
- дата підписання договору. Підписання договору свідчить про зміну власника знаку. Разом із заявою, укладеною українською мовою, подаються три екземпляри договору або нотаріально завірена виписка з договору, а також документ, що підтверджує сплату відповідного збору.
Товарна марка є загальноприйнятим світовим терміном. Товарна марка

це будь
- яке позначення або система позначень фірми або її товарів і послуг, виконаних в певному графічному стилі. З її допомогою можна відокремлювати товари і послуги, які виробляє (надає)одна особа від, товарів і послуг, які виробляють (надають) інші особи.
Товарною маркою можуть бути зареєстровані як слова і зображення, так і їх комбінація.
Товарна марка реєструється на 10 років. По закінченню терміну дії її можна продовжувати необмежену кількість разів. Товарна марка

це товар, який можна вигідно продати.

Тема
9
. Процедура реєстрації торговельних марок.

Реєстрація торговельної марки необхідна для того, щоб можна було відокремлювати товари і послуги, що виробляються (надаються) однією особою від, товарів і послуг, що виробляються
(надаються) іншими особами. Торговельна марка

це будь
- яке позначення або система позначень фірми або її товарів і послуг, виконаних в певному графічному стилі.
Зареєстрована торговельна марка є важливим чинником для виживання на споживчому ринку і процвітання бізнесу. За наявності розкрученої торговельної марки підвищується і, відповідно, збільшується об'єм продажів, не дивлячись на високу ціну. Цінність зареєстрованої торговельної марки полягає в тому, що вона створює додаткові грошові потоки в порівнянні з іншими товарами або послугами, що не асоціюються з розкрученою торговельною маркою.
З 2004
- го, року в Україні вступив в силу Цивільний кодекс, де вперше в українському законодавстві з'явився термін «ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА» (укр.) від англійської "trade mark". У спеціальному законодавстві (ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг») наразі залишається

знаки для товарів і послуг. У народі, найбільш поширені вирази товарний знак, логотип
і т.д. Але все таки, загальноприйнятий світовий термін це торговельна марка.
Торговельна марка

засіб індивідуалізації підприємства, а також товарів або послуг, що ним виробляються, головний елемент іміджу фірми і гарантія якості для споживача. Виходячи з даного визначення, торговельна марка це «обличчя» підприємства (товару, що виробляється), тобто головний елемент бізнесу. Саме тому вона потребує надійного захисту.
Захист торговельної марки надається після її реєстрації в установленому порядку і, відповідно придбання права інтелектуальній власності на торговельну марку.
Необхідність реєстрації торговельної марки продиктована різними чинниками, зокрема тими, що можуть призвести до дуже великих збитків, аж до втрати бізнесу. Підприємство, яке тривалий час успішно працює під незареєстрованою назвою, проводить високоякісні товари або надає послуги під незареєстрованою торговою маркою ризикує стати жертвою недобросовісної конкуренції, оскільки будь
- яка фізична або юридична особа може зареєструвати його торгову марку на себе, привласнивши тим самим не тільки репутацію, але і його марку.
При цьому новий "власник" матиме право обмежити об'єми виробництва дійсного власника торговельної марки, притягти його до цивільної або кримінальної відповідальності.
Крім вищесказаного, можлива протилежна ситуація, коли підприємство в своїй комерційній діяльності використовує торговельну марку (товарний знак), що належить іншій особі або схожу з нею.
В цьому випадку воно, може бути і неусвідомлено, ризикує стати порушником права законного власника цієї торговельної марки (товарного знаку) зі всіма витікаючими наслідками, включаючи обов'язок відшкодувати нанесені незаконним використанням збитки.

Етапи розробки і реєстрації товарного знаку

36
Нарешті, дуже поширені випадки, коли після декількох років роботи на ринку компанія, через внутрішні суперечності, ділиться на декілька підприємств, що займають одну складову структури ринку. Так, часто колишні партнери по бізнесу перетворюються на конкурентів. При цьому кожний з них вважає себе правонаступником і претендує на вже відому споживачам торговельну марку, товарний знак, логотип, що запам'ятався, і т.п. У всіх описаних випадках витрати матеріальні і моральні, пов'язані з відновленням справедливості, можуть виявитися значно більшими, ніж витрати, потрібні для своєчасної реєстрації торговельної марки і отримання свідоцтва на неї, що засвідчує
Ваші права законного власника на торговельну марку.
Також, реєстрація торговельної марки необхідна для подальшого її використання в комерційній діяльності. Наприклад, для оцінки вартості торговельної марки з метою внесення її в статутній капітал, здійснення операції купівлі
- продажу торговельної марки, при здійсненні операції купівлі
- продажу підприємства (оцінка ринкової вартості торговельної марки може значно вплинути на вартість всього підприємства), для укладення ліцензійних договорів, а також визначення збитку від фальсифікації товарів і послуг. Таким чином, торговельна марка це товар, який можна вигідно продати, передати у використання, значно збільшити ринкову капіталізацію компанії.
Реєстрація доменного імені в зоні UA

це ще одна причина для реєстрації торговельної марки. Згідно діючим ПРАВИЛАМ ДОМЕНА UA, доменні імена виду firma.ua делегуються тільки власникам прав на відповідні торговельні марки. Таким чином, для реєстрації домена в зоні UA обов'язково наявність свідоцтва України на знак для товарів і послуг (торговельну марку). Причому
інших варіантів немає.
Вищевикладене свідчить про крайню необхідність своєчасного придбання прав на торговельну марку за допомогою її реєстрації.
Торговельні марки: подача заявок, реєстрація і захист прав в Україні

ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА, ТОВАРНИЙ ЗНАК, ЗНАК ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ, ЛОГОТИП, БРЕНД
- всі ці терміни часто вживають для позначення одного і того ж об'єкту промислової власності
- торговельної марки. Торговельна марка є покажчиком відповідного товару, рекламує вироби, проведені конкретним виробником. Будучи як би візитною карткою підприємства, торговельна марка, поміщена на виробах, дозволяє судити як про асортимент продуктів окремих виготівників, так і про їх якість.
Велике значення торговельних марок також при здійсненні експортних операцій: успішна конкуренція продукції можлива тоді, коли її знає споживач, що довіряє певній торговельній марці.
Основним документом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з придбанням або реалізацією права власності на торговельні марки, є Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", введений в дію з 01.07.1994 р.
Також важливе значення мають Правила складання, подачі і розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг, зареєстровані Мінюстом України 02.08.1995 № 276/812, які визначають вимоги до заявки, встановлюють правила подачі і процедуру розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг.
ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ
- це позначення, які слугують для відмінності товарів (послуг) одних осіб від однорідних товарів (послуг) інших осіб.
Торговвельну марку розміщують на продукції, що випускається, і/та застосовують в якості позначення послуг фірм, підприємства і організації сфери обслуговування, чия діяльність полягає не у випуску продукції, а в наданні послуг, як населенню, так і підприємствам.
Деякі позначення не реєструються як торговельні марки наприклад: через їх специфіку, відсутності вирізняльних особливостей або необхідності залишатися вільними для використання всім суспільством. Закон встановлює, що не допускаються до реєстрації як торговельні марки позначення:
·
тотожні або схожі до ступеня спутування з торговельними марками, раніше зареєстрованими в Україні для однорідних товарів и/ або послуг, або що охороняються через

Етапи розробки і реєстрації товарного знаку

37 міжнародні угоди, учасником яких є Україна, або фірмовими найменуваннями, які відомі в Україні і належать іншим особам;
·
що увійшли у загальний вжиток як позначення товарів і послуг відомого роду, а також загальноприйняті символи, пов'язані з певною діяльністю;
·
що не володіють розрізняльною здатністю або що носять описовий характер (наприклад, що складаються виключно з простих геометричних фігур, чисел, букв, що не володіють словесним характером);
·
на які зважаючи на їх специфіку не може бути представлене виняткове право користування, зокрема: що полягають частково або повністю з географічних назв, які можуть бути сприйняті як вказівки на місце знаходження виробника товару;
·
що складаються з прапорів, гербів або інших емблем держав, урядів або офіційно визнаних міжнародних або міждержавних організацій і їм подібних, якщо на це немає згоди відповідних органів;
·
що складаються виключно з офіційних контрольних, гарантійних або пробірних клейм і печаток або схожі з ними;
·
помилкові, що містять, або здатні ввести в оману відомості щодо виробника, а також властивостей, якостей, походження або призначення товару;
·
що суперечать за своїм змістом правопорядку або суспільній моралі;
·
відтворюючі промислові зразки, права на які належать іншим особам в Україні;
·
відтворюючі назви відомих в Україні творів науки, культури і т.д.
·
відтворюючі прізвища, імена, псевдоніми і т.п. відомих в Україні осіб без їх згоди.
Для реєстрації торговельної марки в Україні необхідно подати заявку до Державного
Департаменту інтелектуальної власності при Міністерстві Освіти України. Заявником, може бути фізична особа (громадянин України), організація або іноземна організація, а також іноземець
- фізична особа.
Заявка на реєстрацію торговельної марки оформляється у трьох екземплярах. У заявці міститься зображення торговельної марки і вказується повне найменування підприємства або організації (ФІО
- для фіз. осіб), поштова адреса заявника, перелік товарів і (або) послуг, для позначення яких реєструється торговельна марка.
Заявка підписується заявником або його представником у справах інтелектуальної власності
(патентним повіреним), скріпляється печаткою підприємства або організації. До заявки також додається державний збір за подачу заявки.
Заявка на реєстрацію торговельної марки подається в УКРПАТЕНТ, який перевіряє відповідність заявки встановленим вимогам, класифікує перелік товарів і послуг відповідно до міжнародної класифікації і направляє заявнику рішення про встановлення дати подачі заявки.
Далі по заявках УКРПАТЕНТ проводить експертизу на відповідність вимогам, що пред'являються до торговельних марок, а також перевіряє тотожність і схожість з раніше заявленими і зареєстрованими в Україні торговельними марками. За наслідками експертизи ухвалює рішення про реєстрацію і видачу свідоцтва або про відмову в ньому.
При позитивному рішенні необхідно сплатити мито за видачу свідоцтва. Після оплати мита торговельна марка вноситься в Державний реєстр торговельних марок України, далі Департамент проводить публікацію про реєстрацію в офіційному бюлетні і видає заявнику свідоцтво на торговельну марку.
Свідоцтво діє 10 років з дня подачі і може бути продовжено на наступні 10 років до закінчення попереднього терміну дії.
Якщо торговельна марка не використовується повністю або використовується частково на території України щодо товарів і послуг, вказаних в свідоцтві протягом 3 років від дати публікації або від іншої дати після публікації, то дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково рішенням суду на підставі звернення зацікавлених осіб.

Етапи розробки і реєстрації товарного знаку

38
Не дивлячись на те що термін «загальновідомий знак» (well
- known mark) застосовується в законодавстві ряду держав, наприклад, в Російській Федерації і Республіці Білорусь, а також міститься в російському перекладі Паризької конвенції по охороні промислової власності, він все ж таки повинен розглядатися як умовний.
Так, на підставі запиту одного з патентних повірених Російської Федерації комісією експертів
Гільдії лінгвістів
- експертів по суперечках (РФ) відносно документації і інформації була проведена лінгвістична експертиза на предмет тлумачення слів «відомий» і «загальновідомий». У експертному висновку був зроблений висновок, з посиланням на один з основних академічних словників, про те, що, оскільки в прикметнику «загальновідомий» перша частина «загальний» має значення «властивий всім, що стосується всіх, що розповсюджується на всіх», значення слова, що закріпилося в сучасній мові, «загальновідомий» визначається як «відомий всім, кожному».
Зрозуміло, що жоден з найвідоміших знаків для товарів і послуг не відомий всім без виключення громадянам. Знак може бути відомий лише деякій частині суспільства

певному його
«сектору». Це означає, що термін «загальновідомий знак» не слід тлумачити буквально, а зміст цього поняття повинен розкриватися через його ознаки.
У проекті Закону України «Про внесення змін до деякого законодавчого акту України з питання
інтелектуальної власності» передбачений термін «добре відомий», а не «загальновідомий знак».
Відповідно до проекту цього Закону, «добре відомий» знак для товарів і послуг

це знак, який став на Україні широко відомим серед певного круга споживачів товарів і/та послуг певної особи і якому надана правова охорона відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції.
Таким чином, в чинному законодавстві України немає нормативного визначення терміну
«загальновідомий знак». Непряма згадка про «загальновідомі знаки» міститься в пункті 3 статті 6
Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», відповідно до якого не можуть бути зареєстровані позначення, тотожні або схожі до ступеня змішення із знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна.
Таким міжнародним договором є Паризька конвенція по охороні промислової власності. У пункті 1 статті 6 bis Паризької конвенції указується, що країни Союзу зобов'язуються або за ініціативою адміністрації, якщо це допускається законодавством країни, або за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знаку, що є відтворенням, імітацією або перекладом іншого знаку, здатні викликати змішення із знаком, який за визначенням компетентного органу країни реєстрації або країни застосування вже є в цій країні загальновідомим як знак особи, що користується перевагами справжньої Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення розповсюджується і на ті випадки, коли істотна складова частина знаку є відтворенням такого загальновідомого знаку або імітацією, здатною викликати змішення з ним.
Позовні вимоги про визнання знаків загальновідомими, як правило, висуваються одночасно з вимогами про визнання свідоцтв України на знаки для товарів і послуг недійсними. Такі позовні вимоги грунтуються зокрема на тому, що оспорювані свідоцтва були видані на знаки, тотожні або схожі до ступеня змішення з «загальновідомими» знаками позивачів. Враховуючи, що чинним законодавством
України не визначений спеціальний орган, в компетенцію якого входило б визнання знаків
«загальновідомими», а також те, що відсутні критерії, по яких можна було б визначити, чи є знак
«загальновідомим» на Україні, суди неоднозначно підходять до розгляду подібної категорії справ.
Так, в справі, розглянутій Вищим арбітражним судом України, за позовом фірми «Булгартабак
- холдинг» до Державного патентного відомства України, ТОВ СП «Булпром
-
Україна», ТОВ «Інтер
-
Тютюн», ВАТ «Одеська тютюнова фабрика» позивач просив визнати використовувані ним знаки «TU
-
134» і «Родопі» загальновідомими на Україні до дати подачі відповідачем, ТОВ СП «Булпром
-
Україна», заявок на видачу свідоцтв України на тотожні знаки для товарів і послуг, а також визнати такі свідоцтва недійсними. При вирішенні суперечки судом були прийняті до уваги рекомендації по

Етапи розробки і реєстрації товарного знаку

39 визнанню знаків «загальновідомими», що містяться в Сумісній резолюції відносно охорони
«загальновідомих» знаків, схваленою Генеральною асамблеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності і Асамблеєю Паризького союзу у вересні 1999 року.
Суд прийняв як належні докази знаки позивача, що є загальновідомі наступні фактичні дані: про використання позивачем знаків «TU
-
134» і «Родопі» в СРСР, а потім на Україні впродовж 26 років; про визнання знаків «TU
-
134» і «Родопі» загальновідомими як знаки позивача в Республіці Болгарія; про реєстрацію знаків «TU
-
134» і «Родопі» на ім'я позивача в 34 державах; результати соціологічних досліджень, проведених Центром соціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології НАН України; публікації в спеціалізованих міжнародних виданнях, в яких знаки «TU
-
134» і «Родопі» згадувалися як знаки позивача; про реєстрацію знаків «TU
-
134» і «Родопі» в Інституті винахідництва і раціоналізації
Болгарії до дати подачі заявок власником оспорюваних свідоцтв.
Позовні вимоги в частині визнання цих знаків загальновідомими були задоволені, а свідоцтва
України №№ 8875, 8876 на знаки для товарів і послуг «TU
-
134» і «Родопі», відповідно належні ТОВ
СП «Булпром
-
Україна», визнані недійсними.
Відміняючи дане рішення, судова колегія по перегляду рішень, ухвал ВАСУ вказала, що рекомендації, викладені в Сумісній резолюції і що не підлягають обов'язковому застосуванню при встановленні факту загальновідомості знаку, не можуть бути прийняті до уваги. Крім того, Судова колегія дійшла висновку, що відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції, загальновідомість знаку повинна бути встановлена компетентним органом ще до розгляду спору.
У справі за позовом фірми Kabushiki Kaisha Sega Enterprises, Ltd. до ТОВ «Флеш» (третя особа без самостійних вимог на стороні позивача

Державний департамент інтелектуальної власності) про визнання свідоцтва України № 7312 на знак для товарів і послуг «Sega» недійсним визначенням
Арбітражного суду м. Києва була призначена судова експертиза. Перед експертом був поставлений зокрема питання про те, чи є знак для товарів і послуг «Sega» загальновідомим, враховуючи міжнародну практику і звичаї по визнанню знаків загальновідомими?
На дане визначення Арбітражного суду м. Києва відповідачем була подана апеляційна скарга, в якій він просив його відмінити на підставі того, що, по
- перше, для відповіді на таке питання не вимагається спеціальних знань, а по
- друге, відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції він відноситься виключно до компетенції «спеціального органу» або суду, але не експерта. Ухвалою
Арбітражного суду м. Києва визначення суду про призначення експертизи було відмінено. В ухвалі вказувалося, що постановка перед експертом питань правового характеру є неприпустимою, оскільки
їх дозвіл відноситься до виняткової компетенції суду. Розглянувши справу по суті, суд дійшов висновку про загальновідомість знаку «Sega» і визнав свідоцтво України № 7312 на знак для товарів і послуг
«Sega», видане на ім'я відповідача, недійсним.
У Господарському суді м. Києва була розглянута справа про визнання знаку позивача загальновідомим і визнанні свідоцтва України на знак для товарів і послуг відповідача недійсним.
Позовні вимоги були обгрунтовані тим, що знак відповідача є схожим до ступеня змішення із загальновідомим знаком позивача.
Розглянувши справу, суд дійшов висновку, що законодавством України не визначено, в компетенцію якого саме органу входить визнання факту загальновідомості знаку, і оскільки жодним нормативно
- правовим актом не встановлена компетенція саме господарського суду розглядати питання про визнання знаку загальновідомим, розгляд у справі в частині визнання знаку загальновідомим підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Подібне рішення відображає абсолютно інший підхід до розгляду справ даної категорії.
Приведені приклади судової практики свідчать про те, що питання про внесення змін і доповнень в законодавство України, що стосуються охорони «загальновідомих» знаків, є надзвичайно актуальним. Проте ухвалення Закону України «Про внесення змін до деякого законодавчого акту

Етапи розробки і реєстрації товарного знаку

40
України з питання інтелектуальної власності», в якому дається визначення «добре відомого знаку», а також визначені органи, до компетенції яких відноситься визнання знаку добре відомим (Апеляційна палата Державного департаменту інтелектуальної власності і суд), не вирішить, повною мірою всіх
існуючих проблем.
Зокрема, необхідно розробити і затвердити Правила визнання знаку для товарів і послуг добре відомим на Україні. У Правилах повинні бути встановлені порядок і вимоги для визнання знаку для товарів і послуг добре відомим на Україні, а також не вичерпний перелік відомостей, які можуть прийматися до уваги при визнанні знаку для товарів і послуг добре відомим. У Російській Федерації перелік таких відомостей встановлений в Правилах визнання товарного знаку загальновідомим в РФ, затверджених наказом Російського агентства по патентах і товарних знаках № 38 від 17 березня 2000 року.
Швидке ухвалення Закону України «Про внесення змін до деякого законодавчого акту України з питання інтелектуальної власності», а також розробка і утвердження Правил визнання знаку для товарів і послуг добре відомим на Україні дозволить ефективніше захищати права їх власників і стане ще одним кроком на шляху до вступу України до Всесвітньої торговельної організації.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал