Порівняльне право про торговельні марки



Pdf просмотр
Сторінка11/15
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипПрограма
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Стаття 6
quater.
Знаки: передача знака

(1) Якщо відповідно до законодавства країни Союзу передача знака є дійсною лише в тому випадку, коли вона відбувається одночасно з передачею промислового чи торговельного підприємства, якому належить цей знак, тоді для визнання такої передачі дійсною достатньо, аби частина промислового чи торговельного підприємства, що розміщена в цій країні, була передана придбавачеві, разом з виключним правом виготовлення або продажу там продуктів, які споряджені переданим знаком.
(2) Це положення не накладає на країни Союзу зобов'язання розглядати як дійсну передачу такого знака, використання якого придбавачем могло б насправді ввести в оману громадськість, зокрема відносно походження, характеру чи істотних продуктів, для яких застосовується знак.




Додатки

80
Стаття 6
quinquies.
Знаки: охорона знаків, що зареєстровані в одній країні Союзу, в інших країнах Союзу
(застереження "Таким, як він є")

A. -
(1) Кожний товарний знак, що зареєстрований належним чином у країні походження, може бути заявлений в інших країнах Союзу і охороняється таким, як він є, із застереженнями, зазначеними даною статтею. Ці країни можуть до остаточного оформлення реєстрації вимагати подання свідоцтва про реєстрацію в країні походження, що видане компетентною установою. Ніякої легалізації такого свідоцтва не вимагається.
(2) Країною походження вважається країна Союзу, де заявник має дійсне і серйозне промислове чи торговельне підприємство, а коли у нього немає такого підприємства в межах Союзу
- країна
Союзу, де він має місце проживання, коли ж у нього немає місця проживання в межах Союзу
- країна його громадянства, в разі, якщо він є громадянином країни Союзу.
B. -
Товарні знаки, що підпадають під дію цієї статті, можуть бути відхилені при реєстрації чи визнанні недійсними лише в таких випадках:
1. Якщо знаки можуть порушити права, набуті третіми особами в країні, де витребовується охорона;
2. Якщо знаки позбавлені будь
- яких відмітних ознак або складені виключно із знаків чи вказівок, що можуть застосовуватися у торгівлі для позначення виду, якості, кількості, призначення, вартості, місця походження продуктів чи дати їх виготовлення, або таких, що стали загальноприйнятими в повсякденній мові чи у добросовісних та узвичаєних торговельних звичаях країни, де витребовується охорона;
3. Якщо знаки суперечать моралі чи громадському порядку та, особливо, якщо вони можуть ввести в оману громадськість. Мається на увазі, що знак не може розглядатися як такий, що суперечить громадському порядку, з тієї єдиної причини, що він не відповідає якому
- небудь положенню законодавства про знаки, за винятком випадку, коли саме це положення стосується громадського порядку.
Однак зберігається дія статті 10 bis.
C. -
(1) Щоб визначити, чи може бути знак предметом охорони, необхідно враховувати всі фактичні обставини, особливо тривалість застосування знака.
(2) Не можуть бути відхилені в інших країнах Союзу товарні знаки тільки на підставі того, що вони відрізняються від знаків, які охороняються у країні походження, лише елементами, що не змінюють відмітний характер знаків і не порушують тотожність знаків у тій формі, у якій вони були зареєстровані в згаданій країні походження.
D. -
Ніхто не може скористатися положеннями цієї статті, якщо знак, на який витребовується охорона, не зареєстрований в країні походження.
E. -
Проте відновлення реєстрації знака в країні походження ні в якому разі не спричинює зобов'язання відновити реєстрацію в інших країнах Союзу, де знак був зареєстрований.
F. -
Привілеї, що випливають з пріоритету, зберігаються за заявками, що подані на реєстрацію знака протягом строку, зазначеного в статті 4, навіть якщо реєстрація в країні походження здійснена по закінченні цього строку.

Стаття 6
sexies.
Знаки: знаки обслуговування

Країни Союзу зобов'язуються охороняти знаки обслуговування. Вони не зобов'язані передбачати реєстрацію цих знаків.




Додатки

81
Стаття 6
septies.
Знаки: реєстрація агентом чи представником власника без дозволу останнього

(1)
Якщо агент чи представник того, хто є власником знака в одній з країн Союзу, подає без дозволу власника заявку на реєстрацію цього знака від свого власного імені в одній чи в декількох таких країнах, власник має право перешкоджати реєстрації чи вимагати її скасування або, якщо закон країни це дозволяє, переоформлення реєстрації на свою користь, якщо тільки агент чи представник не подасть докази, що виправдовують його дію.
(2) Власник знака має право, за наявності умов, передбачених у пункті (1), перешкоджати використанню знака агентом чи представником, якщо тільки він не давав згоди на таке використання.
(3) Національним законодавством може бути встановлений справедливий строк, протягом якого власник знака повинен скористатися правами, передбаченими в даній статті.

Стаття 7.

Знаки: характер продукту, що маркується

Характер продукту, для якого призначений товарний знак, ні в якому разі не може бути перешкодою до реєстрації знака.

Стаття 7
bis.
Знаки: колективні знаки

(1) Країни Союзу зобов'язуються приймати заявки на реєстрацію та охороняти колективні знаки, що належать колективам, існування яких не суперечить закону країни походження, навіть якщо ці колективи не є власниками промислового чи торговельного підприємства.
(2) Кожна країна сама визначає особливі умови охорони колективного знака і може відмовити в охороні, якщо цей знак суперечить громадським інтересам.
(3) Проте в охороні таких знаків не може бути відмовлено колективу, існування якого не суперечить закону країни походження, на підставі того, що цей колектив не знаходиться у країні, де витребовується охорона, чи що він заснований не у відповідності із законодавством цієї країни.

Стаття 8.

Фірмові найменування

Фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

Стаття 9.

Знаки, фірмові найменування: арешт при ввезенні продуктів, що незаконно споряджені
товарним знаком чи фірмовим найменуванням

(1) На будь
- який продукт, що незаконно споряджений товарним знаком чи фірмовим найменуванням, накладається арешт при ввезенні до тих країн Союзу, в яких цей знак чи фірмове найменування мають право на законну охорону.
(2) Так само арешт накладається в країні, де було здійснене незаконне маркування, або в країнах, куди був ввезений продукт.
(3) Арешт накладається відповідно до внутрішнього законодавства кожної країни на вимогу прокуратури, чи будь
- якого іншого компетентного органу, чи зацікавленої сторони
- фізичної або юридичної особи.
(4) Органи влади не зобов'язані накладати арешт у разі провезення продуктів транзитом.
(5) Якщо законодавство країни не допускає накладення арешту при ввезенні, арешт замінюється забороною чи арештом усередині країни.

Додатки

82
(6) Якщо законодавство країни не допускає ні накладення арешту при ввезенні, ні заборони ввезення, ні накладення арешту всередині країни, то до відповідної зміни такого законодавства ці заходи замінюються такими діями і засобами, якими закон даної країни забезпечив би у подібному випадку права громадян цієї країни.

Стаття 10.

Неправильні вказівки: арешт при ввезенні продуктів, споряджених неправильною вказівкою
про походження продуктів чи про особу виробника тощо

(1) Положення попередньої статті застосовують в разі прямого чи непрямого використання неправильних вказівок про походження продуктів чи істинності особи виробника, промисловця чи торговця.
(2) Зацікавленою стороною, незалежно від того, є нею фізична чи юридична особа, визнається будь
- який виробник, промисловець чи торговець, що займається виробництвом, виготовленням чи збутом продукту, який улаштувався або у місцевості, що неправильно зазначена як місце походження продукту, або в районі, де знаходиться ця місцевість, або в країні, що неправильно зазначена, чи в країні, де застосовується неправильна вказівка про походження.

Стаття 10
bis.
Недобросовісна конкуренція

(1) Країни Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції.
(2) Актом недобросовісної конкуренції вважається будь
- який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.
(3) Зокрема підлягають забороні:
1. всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента;
2. неправильні ствердження при існуванні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати підприємство, продукти чи промислову або торговельну діяльність конкурента;
3. вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

Стаття 10
ter.
Товарні знаки, фірмові найменування, неправильні вказівки, недобросовісна конкуренція:
засоби захисту, право звертатися до суду

(1) Країни Союзу зобов'язуються забезпечити громадянам інших країн Союзу законні засоби для ефективного припинення всіх дій, зазначених у статтях 9, 10, 10 bis.
(2) Крім того, вони зобов'язуються передбачити заходи, що дозволяють союзам та об'єднанням,
існування яких не суперечить законам їх країн і які представляють зацікавлених промисловців, виробників чи торговців, діяти через суд чи адміністративні органи з метою припинення дій, передбачених у статтях 9, 10, 10 bis, тією мірою, якою це дозволяє закон країни, де витребовується охорона, для союзів і об'єднань даної країни.

Стаття 11.

Винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки: тимчасова охорона на певних
міжнародних виставках

(1) Країни Союзу надають відповідно до свого внутрішнього законодавства тимчасову охорону патентоспроможних винаходів, корисних моделей, промислових зразків, а також товарних знаків для

Додатки

83 продуктів, що експонуються на офіційних чи офіційно визнаних міжнародних виставках, які організовані на території однієї з цих країн.
(2) Ця тимчасова охорона не подовжує строків, встановлених у статті 4. Якщо пізніше буде витребувано право пріоритету, то компетентна установа кожної країни зможе вираховувати строк від дати поміщення продукту на виставку.
(3) Кожна країна може вимагати для доказу ідентичності предмета, що експонується, та дати поміщення його на виставку такі документи, які вона визнає необхідними.

Стаття 12.

Спеціальні національні служби у справах промислової власності

(1) Кожна країна Союзу зобов'язується створити спеціальну службу у справах промислової власності та центральне сховище для ознайомлення громадськості з патентами на винаходи, корисними моделями, промисловими зразками і товарними знаками.
(2) Ця служба видає офіційний періодичний бюлетень. Вона регулярно публікує:
(a) прізвища власників виданих патентів з коротким найменуванням запатентованих винаходів;
(b) репродукції зареєстрованих знаків.

Стаття 13.

Асамблея Союзу

(1) (a) Союз має Асамблею, що складається з країн Союзу, які зв'язані статтями 13
- 17.
(b) Уряд кожної країни представлений одним делегатом, який може мати заступників, радників, експертів.
(c) Витрати кожної делегації несе уряд, що призначив її.
(2) (a) Асамблея:
(I
) розглядає усі питання, що відносяться до збереження та розвитку Союзу і застосування цієї
Конвенції;
(II
) дає Міжнародному бюро інтелектуальної власності (далі
-
Міжнародне бюро), передбаченому в Конвенції, що засновує Всесвітню Організацію Інтелектуальної Власності (далі
-
Організація), вказівки щодо підготування конференцій по перегляду, приділяючи при цьому належну увагу зауваженням країн Союзу, не зв'язаних статтями 13
- 17;
(III
) розглядає та затверджує звіти і діяльність Генерального директора Організації, що відносяться до Союзу, і надає йому всі необхідні інструкції з питань, що входять до компетенції Союзу;
(IV
) обирає членів Виконавчого комітету Асамблеї;
(V
) розглядає та затверджує звіти і схвалює діяльність свого Виконавчого комітету, а також надає йому інструкції;
(VI
) визначає програму, приймає дворічний бюджет Союзу та затверджує його фінансові звіти;
(VII
) затверджує фінансовий регламент Союзу;
(VIII
) створює такі комітети експертів і робочі групи, які вважає необхідними для здійснення цілей
Союзу;
(IX
) визначає, які країни, що не є членами Союзу, і які міжурядові і міжнародні неурядові організації можуть бути допущені на її засідання як спостерігачі;
(X
) приймає поправки до статей 13
- 17;
(XI
) здійснює будь
- які інші належні дії, спрямовані на досягнення цілей Союзу;
(XII
) виконує всі інші функції, що випливають з цієї Конвенції;
(XIII
) за умови її згоди здійснює такі права, які їй надані Конвенцією, що засновує Організацію.
(b) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, адміністрацію яких здійснює
Організація, Асамблея приймає рішення, заслухавши думку Координаційного комітету Організації.

Додатки

84
(3) (a) За умови дотримання положень підпункту (b) делегат може представляти лише одну країну.
(b) Країни Союзу, що об'єдналися відповідно до особливої угоди та створили спільне підприємство, яке має для кожної з них значення спеціальної національної служби промислової власності, передбаченої у статті 12, можуть бути спільно представлені під час дискусії однією з них.
(4) (a) Кожна країна
- член Асамблеї має один голос.
(b) Половина країн
- членів Асамблеї складає кворум.
(c) Не дивлячись на положення підпункту (b), якщо на якій
- небудь сесії кількість наведених країн складає менше половини, але дорівнює чи перевищує одну третину країн
- членів Асамблеї, вона може приймати рішення, проте всі рішення Асамблеї, за винятком рішень, що стосуються її власних правил процедури, набирають чинності лише при дотриманні наведених нижче умов. Міжнародне бюро направляє згадані рішення країнам
- членам Асамблеї, що не були на ній представлені, та запрошує їх повідомити письмово у тримісячний строк, починаючи від дати направлення рішень, чи голосують вони за ці рішення, проти них або утримуються. Якщо по закінченні цього строку кількість країн, що проголосували таким чином або повідомили, що вони утримались, досягне тієї кількості, якої бракувало для досягнення кворуму на самій сесії, такі рішення набувають чинності за умови, що одночасно зберігається необхідна більшість.
(d) За умови дотримання положень статті 17 (2) Асамблея приймає свої рішення більшістю у дві третини поданих голосів.
(e) Голоси тих, що утрималися, не враховуються.
(5) (a) За винятком випадків, передбачених у підпункті (b), делегат може голосувати тільки від
імені однієї країни.
(b) Країни Союзу, передбачені у пункті (3) (b), повинні, як правило, прагнути до того, щоб бути представленими на сесіях своїми власними делегаціями. Якщо, проте, через виняткові обставини яка
- небудь із зазначених країн не може бути представлена своєю власною делегацією, вона має право надати делегації якої
- небудь іншої з цих країн повноваження голосувати від її імені, за умови, що одна делегація може голосувати за дорученням лише за одну країну. Такі повноваження повинні бути визначені в документі, що підписаний головою держави чи компетентним міністром.
(6) Країни Союзу, що не є членами Асамблеї, допускаються на її засідання як спостерігачі.
(7) (a) Асамблея збирається на чергову сесію раз на два роки по скликанню Генерального директора і, крім виняткових випадків, у той же час і в тому ж місці, що і Генеральна Асамблея
Організації.
(b) Асамблея збирається на надзвичайну сесію, що скликається Генеральним директором, на вимогу Виконавчого комітету чи на вимогу однієї чверті країн
- членів Асамблеї.
(8) Асамблея приймає свої правила процедури.

Стаття 14.

Виконавчий комітет

(1) Асамблея має Виконавчий комітет.
(2) (a) Виконавчий комітет складається з країн, обраних Асамблеєю з числа країн
- членів
Асамблеї. Крім того, країна, на території якої Організація має свою штаб
- квартиру, має в Комітеті ex officio одне місце, за умови дотримання положень статті 16 (7) (b).
b) Уряд кожної країни
- члена Виконавчого комітету представлений одним делегатом, який може мати заступників, радників та експертів.
(c) Витрати кожної делегації несе уряд, що призначив її.
(3) Кількість країн
- членів Виконавчого комітету складає одну четверту частину кількості країн
- членів Асамблеї. При визначенні кількості місць, що підлягають заповненню, остача, що виникає після ділення на чотири, не враховується.

Додатки

85
(4) При обиранні членів Виконавчого комітету Асамблея приділяє належну увагу справедливому розподілу, а також необхідності для країн
- учасниць спеціальних угод, укладених у зв'язку з Союзом, бути серед країн, що складають Виконавчий комітет.
(5) (a) Члени Виконавчого комітету здійснюють свої функції від закриття сесії Асамблеї, на якій вони були обрані, до закриття наступної чергової Асамблеї.
(b) Члени Виконавчого комітету можуть бути переобрані, але у кількості, що не перевищує двох третин їх складу.
(c) Асамблея встановлює докладні правила виборів та можливих перевиборів членів
Виконавчого комітету.
(6) (a) Виконавчий комітет:
(I
) готує проект порядку денного Асамблеї;
(II
) подає Асамблеї пропозиції, що стосуються проектів програми та трирічного бюджету Союзу, що підготовлені Генеральним директором;
(III
) приймає в межах програми і трирічного бюджету річні програми і бюджети, підготовлені
Генеральним директором;
(IV
) подає Асамблеї з відповідними зауваженнями періодичні звіти Генерального директора та щорічні акти фінансових ревізій;
(V
) відповідно до рішень Асамблеї і з урахуванням обставин, які виникли між двома черговими сесіями Асамблеї, вживає всіх необхідних заходів, щоб забезпечити виконання Генеральним директором програми Союзу;
(VI
) виконує всі інші функції, покладені на нього відповідно до цієї Конвенції.
(b)
З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, адміністрацію яких здійснює
Організація, Виконавчий комітет приймає рішення, заслухавши думку Координаційного комітету
Організації.
(7) (a) Виконавчий комітет збирається на чергову сесію раз на рік на скликання Генерального директора по можливості у той же час і в тому ж місці, що й Координаційний комітет Організації.
(b) Виконавчий комітет збирається на надзвичайну сесію, що скликається Генеральним директором або з його власної ініціативи, або на прохання Голови, чи на вимогу однієї чверті членів
Виконавчого комітету.
(8) (a) Кожна країна
- член Виконавчого комітету має один голос.
(b) Половина країн
- членів Виконавчого комітету складає кворум.
(c) Рішення приймається простою більшістю поданих голосів.
(
d) Голоси тих, що утрималися, не враховуються.
(e) Делегат може представляти тільки одну країну і голосувати лише від її імені.
(9) Країни Союзу, що не є членами Виконавчого комітету, допускаються на його засідання як спостерігачі.
(10) Виконавчий комітет приймає свої правила процедури.

Стаття 15.

Міжнародне бюро

(1) (a) Адміністративні завдання Союзу здійснюються Міжнародним бюро, що є наступником
Бюро Союзу, об'єднаного з Бюро Союзу, заснованого Міжнародною конвенцією по охороні літературних та художніх творів.
(b) Міжнародне бюро виконує, зокрема, функції Секретаріату різних органів Союзу.
(c) Генеральний директор Організації є головною посадовою особою Союзу і представляє Союз.
(2) Міжнародне бюро збирає та публікує інформацію, що стосується охорони промислової власності. Кожна країна Союзу негайно передає Міжнародному бюро текст кожного нового закону та всі офіційні тексти, що відносяться до охорони промислової власності. Крім того, вона надсилає

Додатки

86
Міжнародному бюро всі публікації своїх компетентних служб у галузі промислової власності, які мають пряме відношення до охорони промислової власності і які Міжнародне бюро може визнати корисними для своєї діяльності.
(3) Міжнародне бюро видає щомісячний журнал.
(4) Міжнародне бюро повідомляє на запит будь
- якої країни Союзу відомості з питань охорони промислової власності.
(5) Міжнародне бюро проводить дослідження та надає послуги, призначені полегшити охорону промислової власності.
(6) Генеральний директор та будь
- який призначений ним член персоналу беруть участь без права голосу в усіх засіданнях Асамблеї, Виконавчого комітету та будь
- якого комітету експертів або робочої групи. Генеральний директор чи призначений ним член персоналу є за своїм посадовим положенням секретарем цих органів.
(7) (a) Міжнародне бюро відповідно до вказівок Асамблеї і у співробітництві з Виконавчим комітетом готує конференції з перегляду положень Конвенції, які не містяться в статтях з 13 по 17.
(b) Міжнародне бюро може консультуватися з міжурядовими та міжнародними неурядовими організаціями з питань підготовки конференцій з перегляду.
(c) Генеральний директор і призначені ним особи беруть участь в роботі цих конференцій без права голосу.
(8) Міжнародне бюро виконує будь
- які інші покладені на нього завдання.

Стаття 16.

Фінанси

(1) (a) Союз має бюджет.
(b) Бюджет Союзу містить надходження та витрати власне Союзу, його внесок до бюджету витрат, спільних для Союзів, а також у відповідних випадках відрахування до бюджету Конференції
Організації.
(c) Витратами, спільними для Союзів, вважаються такі, що не відносяться виключно до даного
Союзу, але водночас до одного чи декількох інших Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація.
Частка Союзу в цих загальних витратах відповідає його зацікавленості в даних витратах.
(2) Бюджет Союзу приймається з належним урахуванням вимог координації з бюджетами інших
Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація.
(3) Бюджет Союзу фінансується з таких джерел:
(I
) внесків країн Союзу;
(II
) зборів і платежів за послуги, що надаються Міжнародним бюро, що відносяться до Союзу;
(III
) надходжень від продажу публікацій Міжнародного бюро, що належать до Союзу, та від передачі прав на такі публікації;
(IV
) дарувань, відказаних коштів і субсидій;
(V
) ренти, відсотків та різних інших прибутків.
(4) (a) Для визначення свого внеску до бюджету кожна країна Союзу відноситься до певного класу і сплачує свій річний внесок на основі таким чином встановленого числа одиниць:
Клас I ............. 25
Клас II ............ 20
Клас III ........... 15
Клас IV ............ 10
Клас V ....
......... 5
Клас VI ............ 3
Клас VII ........... 1

Додатки

87
(b) Кожна країна, якщо вона раніше цього не зробила, одночасно із здачею на зберігання ратифікаційної грамоти чи акта про приєднання зазначає клас, до якого вона бажає бути віднесеною.
Будь
- яка країна може змінити клас. Якщо країна обирає більш низький клас, вона повинна заявити про це на черговій сесії Асамблеї. Така зміна набирає чинності з початку календарного року, що настає за зазначеною сесією.
(c) Річний внесок кожної країни дорівнює сумі, що відноситься так до будь
- якої суми внесків до бюджету Союзу, що підлягають сплаті усіма країнами, як кількість її одиниць відноситься до загальної кількості одиниць всіх країн, що сплачують внески.
(d) Внески підлягають сплаті з першого січня кожного року.
(e) Країна, яка має заборгованість по сплаті внесків, втрачає право голосу в усіх органах Союзу, членом яких вона є, якщо сума її заборгованості дорівнює чи перевищує суму належних з неї внесків за два повних попередніх роки. Проте будь
- який з цих органів може дозволити такій країні продовжувати користуватися правом голосу доти, доки він переконаний, що прострочення платежу відбулося внаслідок виняткових і неминучих обставин.
(f) У разі, коли бюджет не прийнятий до початку нового фінансового періоду, відповідно до порядку, передбаченого фінансовим регламентом, діє бюджет на рівні попереднього року.
(5) Розмір зборів і платежів, що належать за послуги, що надаються Міжнародним бюро від імені
Союзу, встановлюється Генеральним директором, який доповідає про це Асамблеї і Виконавчому комітету.
(6) (a) Союз має фонд обігових коштів, що складається з разового платежу, що вноситься кожною країною Союзу. Якщо фонд обігових коштів стає недостатнім, Асамблея вирішує питання про його збільшення.
(b) Розмір первинного платежу кожної країни в згаданий фонд чи його частка у збільшенні цього фонду пропорційні внеску цієї країни за той рік, в якому утворений фонд чи прийнято рішення про його збільшення.
(c) Ця пропорція та умови платежу встановлюються Асамблеєю за пропозицією Генерального директора після того, як вона заслухає думку Координаційного комітету Організації.
(7) (a) В угоді про штаб
- квартиру, що укладається з країною, на території якої Організація має свою штаб
- квартиру, передбачається, що у випадках, коли фонд обігових коштів буде недостатнім, ця країна надає аванси. Сума цих авансів і умови, на яких вони надаються, в кожному випадку є предметом особливої угоди між цією країною та Організацією. Доти, доки така країна пов'язана зобов'язанням надавати аванси, вона за своїм положенням має одне місце у Виконавчому комітеті.
(b) Як країна, згадана у підпункті (a), так і Організація мають право шляхом письмового повідомлення денонсувати зобов'язання про надання авансів. Денонсація вступає в дію через три роки після закінчення того року, в якому було зроблено повідомлення.
(8) Фінансова ревізія здійснюється відповідно до правил фінансового регламенту однією чи декількома країнами Союзу або зовнішніми ревізорами, призначеними за їх згодою Асамблеєю.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал