Поради психолога класному керівнику



Сторінка2/3
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.64 Mb.
1   2   3

Міні-повідомлення «Причини дезадаптації»

Складність періоду адаптації насамперед зумовлена сукупністю

психофізіологічних та особистісних змін, які відбуваються у внутрішньому

світі дітей на межі 3—5-го класів. Найяскравіша особливість стануорганізму

періоду статевого дозрівання -зниження працездатності й підвищення

стомлюваності. Це негативно позначається на навчальному процесі. В цей

період працездатність школярів нижча порівняно не тільки з наступними, але

навіть із попередніми класами. Лише після 13— 14 років усі ці показники

поліпшаться.

Ні в якому разі не можна перевантажувати дітей під час уроків,

задавати великі домашні завдання, затримувати під час перерв.

Необхідно також зазначити підвищену дратівливість підлітків. У цей

період активізується робота щитовидної залози, яка впливає на ріст тіла,

обмін речовин і збудливо діє на ЦНС. Звідси й підвищена дратівливість.

Молодші підлітки потребують правильної організації обсягу їхньої діяль-

ності, пом'якшеного режиму, запобігання перевантаження. Порушення ними

дисципліни пов'язане з високою стомлюваністю й дратівливістю.

Діти, що вступають у підлітковий вік, сенситивні (Сенcити́вність —

характерологічна особливість людини, яка проявляється в підвищеній

чутливості до подій, що відбуваються з нею, емоційна чутливість,

емоційність) до виникнення в них пізнавальних інтересів. Відсутність у

більшості з них активних інтересів не вікова особливість, а наслідок певних

недоліків у організації й змісті навчання в початковій школі й у 5-му класі.

Педагог має орієнтуватися на:

 фізіологічні особливості дитини, початок пубертатногоперіоду,

розвиток когнітивної сфери учнів уяви, процесизапам'ятовування, які

протікають гірше на фоні психофізіологічного розгальмування для

адекватного відображення зовнішньої реальності й

саморегуляціїемоційного стану, й поведінки.

 Розуміння і осмислення змісту педагогами, класнимикерівниками ідеї

адаптаційного періоду.

 Індивідуальний підхід до учня, його можливостей, щобне послабити

нервову систему, не занизити самооцінку імотивацію до засвоєння

знань.


 Розвиток і реалізація здібностей учнів.

 Формування цінностей та ідеалів.

 Створення програми адаптаційного періоду

 Проведення батьківських зборів для виявленняочікування батьків

в зв'язку з навчанням їхньої дитини вшколі, ознайомлення з

матеріалами адаптаційного періоду.

 Створення певних рекомендацій, завдань для кожного конкретного

класу. Перераховані умови сприяють урахуванню саморегуляції,

прийнятті адекватних рішень.
Мозковий штурм. «Які чинники впливають на процес адаптації?»
Завдання адаптаційного періоду:

Необхідно допомогти дітям познайомитись один з одним, з

вчителями, з новою навчальною ситуацією, з умовамишкільного життя.

Г. А. Цукерман називає цей періодсвоєрідною ініціацією в новий віковий

сенс, в нову системувідносин з дорослими, однолітками, самим собою.

Звідси ізавдання - "вирощування" власних правил взаємодії на

основіреального досвіду співпраці. Для цього необхідно:

 створити атмосферу довіри, добрих відносин, комфортності,

взаємо підтримки

 діагностувати причини дезадаптаційного періоду

 виявити ресурси розвитку самої дитини, а такожможливості

сім'ї і школи

 звернути увагу до "різноголосиці" вимог

 введення самоконтролю і самоорганізації

 підбір корекційно розвиваючої програми,враховуючи як

причини дезадаптації, так і виявленняресурсів з ціллю

дорозвитку необхідних структур дитини вштучно створених

умовах і перенесення сформованих навичок всоціальну ситуацію

розвитку дитини.

Вправа «Адаптаційний портфелик»


Ми говорили про адаптацію учнів 5-х класів до навчання в середній

ланці. А тепер давайте всі разом складемо портфель п'ятикласника, поклавши

до нього все необхідне для успішної адаптації дитини в середній школі.

На ватмані намалювати відкритий портфель, прикріпити папір із

надписами необхідних складових для успішної адаптації:

• фізичне здоров'я;

• комунікативні здібності;

• високий рівень шкільної мотивації тощо.


Рефлексія

Кожен по черзі відповідає на запитання:

— Що нового взяли для своєї роботи?

— Що нового дізналися про дітей?



Тренінг «Як діяти в конфліктній ситуації»
Мета: сприяти усвідомленню учасниками природи виникнення

конфліктів і формувати навички гідного поводження в них; сформувати

навички конструктивної взаємодії команди шкільних працівників;

підвищувати самооцінку членів педагогічного колективу.

Завдання:

• познайомити учасників із джерелами виникнення конфліктів;

• відпрацювати навички «Я» висловлювання;

• стимулювати учасників до аналізу життєвих ситуацій;

• навчити емпатійному слуханню;

• формувати уміння прогнозувати майбутнє;

• навчитися будувати відносини з колегами на основі поваги і

довіри.
Хід заняття


1. Емоційне настроювання «Історії з торбинки» (5 хв)

Учасники по черзі дістають з торбинки будь-який предмет і від його

імені презентують себе. Наприклад: «Я — ключ (назвати ім'я), можу сказати,

що мій господар: веселий, акуратний, пунктуальний і т.д.».

2. Визначення мети і задач тренінгу.

Агресивність, гнів, непримиреність…Конфлікти закономірно входять у

наше життя. Там, де є думки, що відрізняються одна від одної, де

зустрічаються люди, які мають різні уявлення про цілі і способи їхнього

досягнення, плани і принципи життєдіяльності, неминуче виникають

конфліктні ситуації.

Сьогодні на тренінгу ми поговоримо про конфлікти, шляхи їхнього

запобігання й вплив керівника на створення сприятливого психологічного

клімату в колективі.
3. Вправа «Незакінчене речення» (5 хв.)

Пропоную всім по черзі продовжити речення «Конфлікт для мене —

це...». Отже, кожен по-своєму сприймає конфлікт, із різними емоціями, і для

більшості це малоприємне явище. Як свідчить практика, тривалі, нерозв'язані

конфлікти призводять до відчуження в колективі, до погіршення

психологічного клімату в будь-якій групі (педколективі, класі, сім'ї). Тому

конфлікти потрібно розв'язувати.

Та спочатку треба з'ясувати причину конфлікту — це вже половина

справи у його розв'язанні.

4. Інформаційне повідомлення «Конфлікт. Стратегії поводження в

конфлікті. Типи конфліктних людей» (10 хв)

Можна сказати, що конфлікт — це спосіб захисту власної гідності? Або

ж, конфлікт — це можливість перевірити людські взаємини? А от як

визначив основу конфлікту президент американської асоціації

конфліктелогів Вільям Лінкольн: «Конфлікт — це побоювання (розуміння)

хоча б однієї сторони, що її інтереси порушує, ущемляє, ігнорує інша сторона

або сторони». Конфлікти можна попередити? (В одних випадках молена

попередити, а в інших — можна лише пом'якшити.)

Конфлікти, що найбільш важко піддаються розв'язанню, пов'язані з

розподілом спільного об'єкта домагань. Оспорювання матеріальних благ,

панівного становища, визнання тощо іноді веде до «трикутника суперництва»

(подібно любовному трикутникові). Суперництво має залишатися чесним, без

обмеження гідності чи прав, інтересів конфліктуючих. Це все поведінкові

причини конфлікту. Джерелом конфлікту найчастіше стає не підтвердження

рольових сподівань, пропонованих один одному партнерами спілкування.

Тут під час з'ясування стосунків можна почути фразу: «Не очікував від тебе

такого». «Жало» конфлікту може полягати й у відносній психологічній

несумісності людей, змушених через низку обставин щодня контактувати

одне з одним. Так, виражений екстраверт часом відкрито висміює

інтроверта, вважаючи його хитрим, задавакою або злою людиною.


Типи конфліктних людей

Агресивні — чіпляються до інших і дратуються самі, якщоїх не

слухають.

Скаржники — завжди на щось скаржаться, але самі, звичайно,нічого не

роблять для розв'язання проблеми.

Зухвалі - - вважають себе розумнішими за інших і завжди

демонструють свою перевагу.

Нерішучі — тягнуть з ухваленням рішення через острах помилитися.

Вічні невдахи - завжди бачать тільки невдачі і вважають,що з того,

що задумано, нічого не вийде.

Потайливі — приховують образи і зненацька можуть наки-

нутися на суперника.

Безневинні брехуни — вводять інших у спокусу шляхом обману.

Кращим варіантом буде звести до мінімуму спілкування з такими

«важкими» людьми. Якщо це не вдається, то у взаєминах з ними

треба використовувати такі підходи:

• віднести їх до певного типу людей;

• не потрапляти під вплив цих людей, їх точок зору, зберігати

спокій і нейтралітет;

• спробувати виявити причини їх труднощів і знайти спосіб

задоволений їхніх прихованих інтересів.

Існують п'ять стратегій поводження в конфлікті

• Конфронтація, або суперництво, виникає тоді, коли людина

поставити власні цілі вище інтересів інших людей і взаємин з

ними.

• Компроміс, або домовленість, пов'язується з поводженням



людини, що дозволяє частково задовольнити як свої дома-

гання, так і бажання партнера (50 х 50).

• Поступка, або пристосування, — це стиль поводження в кон-

флікті, під час якого учасник конфлікту відмовляється від

своїх інтересів заради інтересів іншої людини.

• Уникання, або відхід, характерний для тих випадків, коли

конфліктів відмовляються і від власних інтересів, і від

підтримки позитивних відносин з партнером.

• Співробітництво виникає, коли людина прагне до встановлення

рівноправності власних інтересів і зацікавленості до реалізації

інтересів партнера.
5. Робота в парах «Якщо конфлікт — це...» (5хв)

Мета: учасникам пропонується об'єднатися в пари. Кожна пара одержує

завдання: зобразити у вигляді піктограм свої асоціації, відчуття, образи до

слова «конфлікт». Потім учасники прикріплюють свої піктограми на плакат.

Набір завдань:

1. Якщо конфлікт — це меблі, то які?

2. Якщо конфлікт — це дерево, то яке?

3. Якщо конфлікт — це явище природи, то яке?

4. Якщо конфлікт — це техніка, то яка?

5. Якщо конфлікт — це музичний інструмент, то який?

6. Якщо конфлікт — це квітка, то яка?

7. Якщо конфлікт — це посуд, то який?

8. Якщо конфлікт — це страва, то яка?

9. Якщо конфлікт — це літературний твір, то який?

10. Якщо конфлікт — це фрукт, то який?

11. Якщо конфлікт — це овоч, то який?

12. Якщо конфлікт — це тварина, то яка?

Висновок: конфлікт — це зіткнення протилежних цілей, інтересів,

позицій, думок, поглядів тощо.
6. Інформаційне повідомлення «Емпатійне слухання» (10 хв)

Давайте поміркуємо, навіщо ми розповідаємо кому-небудь про свої

проблеми? (Відповіді учасників.)

Для будь-якої людини в таких ситуаціях головне — бажання, щоб її

зрозуміли, розділили з нею ті почуття і переживання, що переживає вона

сама. Але, говорять, що розділене горе вдвічі менше, а розділена радість

удвічі більша. Головне, напевно, саме в цьому — у розумінні почуттів

співрозмовника і співпереживанні з ним. Саме в цьому секрет уважного

слухання, яке людині приносить полегшення і, як це не дивно, відкриває їй

нові шляхи для розуміння себе.

У цьому випадку важливо зрозуміти не стільки, що говорить людина,

скільки її емоційний стан, що саме вона переживає в цю мить. Тому в

спілкуванні в таких ситуаціях необхідні навички емпатійного слухання,

тобто слухання, під час якого слухач може переживати ті ж самі почуття, що

й той, хто говорить. А потім як дзеркало відбивати їх так, щоб партнер із

спілкування сам почав краще розуміти і приймати себе зі своїми

суперечливимипочуттями.

Спробуйте поспостерігати за тими людьми, яких вважають гарними

співрозмовниками, яким люди довіряють свої проблеми, з якими прагнуть

поділитися радістю. Ці люди нічого не радять, не прагнуть оцінити свого

партнера, не моралізують. Вони поводяться як емоційний резонатор або як

дзеркало.

Що ж варто робити, щоб домогтися цього?

1. Необхідно налаштуватися на слухання: на певний час забути про свої

проблеми, звільнити душу від переживань і спробувати відмежуватися

від настанов і упереджень стосовно співрозмовника. Тільки тоді ви

зможете відчути те, що відчуває ваш партнер, «побачити» його

емоцію.


2. Своєю реакцією на слова співрозмовника ви повинні точно

віддзеркалити переживання, почуття, емоцію, що стоять за його

висловлюваннями. Але це треба зробити так, щоб продемонструвати,

що ви не тільки правильно зрозуміли його

почуття, але й прийняли їх.

3. Необхідно витримувати паузу. Після вашої відповіді спів-

розмовнику необхідно помовчати. Пам'ятайте, цей час належить йому, не

навішуйте на нього свої поради, думки.Пауза необхідна людині для того,

щоб зрозуміти своє переживання.

4. Варто пам'ятати, що емпатійне слухання — це не інтерпретація

захованих від співрозмовника таємних мотивів його поводження. Треба

тільки віддзеркалити його почуття, а не пояснювати причину появи в нього

цього почуття. Зауваження такого плану: «Так це в тебе через те, що ти

заздриш своїй подрузі» або «Насправді тобі хотілося б, щоб на тебе постійно

звертали увагу» можуть привести до відчуження співрозмовника.
7. Вправа «Ситуації» (20 хв)

Мета: розвиток навичок конструктивного вирішення конфліктних

ситуацій, закріплення знань.

Тренер пропонує учасникам об'єднатися в 3 групи . Кожна група

одержує картку з конфліктною ситуацією.

Завдання: прочитати ситуацію й назвати можливі шляхи виходу з неї.

Ситуація 1

Учителі трудового навчання вирішили, що премія розподілена

несправедливо й прийшли до вас зі скаргою. Ваше рішення.

Ситуація 2

У колективі конфліктують 2 угрупування педагогів. Вони звертаються

до керівника й просять, щоб він став на їхню сторону. Як діяти керівникові?

Ситуація 3

Під час тарифікації педагогічних кадрів учителі математики

незадоволені розподілом навчального навантаження, тому що один має

навантаження 26 годин, а інший — 18, при цьому в них однаковий

педагогічний стаж, однакова категорія.Ваші дії.

Висновок. Керівник повинен пам'ятати, що потрібно:

— відокремити ситуацію від особистості;

— визначити справжню причину конфлікту;

— не піддаватися емоціям і не квапитися форсувати конфлікт;
8. Метод «Мозкова атака»

- Як можна вивести, зняти, розрядити агресію після

конфлікту?Пропонуйте всі можливі варіанти (по колу). Дякую!
9. Вправа «Майбутнє нашої школи» (2О хв)

Учасники поєднуються в три групи й одержують аркуші паперу формату

АЗ, журнали, ножиці, клей, фломастери, кольоровий папір. Завдання груп

полягає в тому, щоб створити плакат-колаж за темою «Майбутнє нашої

школи», де знайдуть відображення продуктивні кроки назустріч

ефективному спілкуванню співробітників, функціонування команди вчителів

із загальною метою: працювати на процвітання школи, постійно

підвищувати свій професійний рівень, збагачувати досвід кожної

особистості, яка є унікальною в своєму роді.

Після завершення роботи групи коментують свої плакати і

вивішують їх на стіні, щоб усім було добре видно.

Питання для обговорення

• Чи важко було уявити майбутнє свого улюбленого місця роботи?

• Чи пишаєтеся ви тим, що працюєте саме в школі?

• Як працювала група? Яка атмосфера була присутня під час

роботи?


• Що ви зараз відчуваєте?
10. Вправа «Валіза в дорогу» (10 хв)

Кожен учасник сідає на стілець у середині кола, а інші учасники по

черзі говорять йому різні побажання, поради, рекомендації для того, щоб він

був щасливим (допомагають збирати йому валізу в дорогу). Усі

висловлюються відверто, тому що вже знають, у чому мудрість спілкування.
Рефлексія

• Що відчували учасники, коли сиділи в середині кола?

• Чи важко було «збирати валізу в дорогу» іншому?

• Що нового ви довідалися про себе?



Тренінг для класних керівників

«УСВІДОМЛЕНЕ І ВІДПОВІДАЛЬНЕБАТЬКІВСТВО»

Мета: сприяти усвідомленню учасниками важливості відповідального

ставлення до батьківства; ознайомити учителів із і учасниками

методами роботи на батьківських зборах.

Завдання:

 розглянути роль батьківства в житті людини;

 обґрунтувати важливість відповідального ставлення до народження

дитини;


 проаналізувати стилі батьківської поведінки стосовно дітей та їх вплив

на процес формування особистості дитини;

 визначити основні засади усвідомленого батьківства.
ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Емоційне настроювання. Вправа «Лагідне ім'я» (10 хв)

Пригадайте, як до вас звертаються вдома, як до вас зверталися в

дитинстві? Ми будемо кидати м'яч. Той, хто його отримає, назве свої лагідні

імена; головне — запам'ятати, хто кому кидав м'яч. Коли всі назвуть свої

імена, м'ячик піде зворотним шляхом. Треба намагатися не переплутати й

кинути м'яч тому, хто першого разу кинув вам, а також назвати його лагідне

ім'я.


Питання для обговорення

 Що виявилося складним?

 Що нового ви дізналися один про одного?

2. Визначення очікувань учасників тренінгу.

Вправа «Лелека» (10 хв)

Перед початком заняття тренер прикріпляє

на стіні великий малюнок із зображенням лелеки,

який несе у дзьобі немовля. Кожний учасник

отримує паперову пір'їнку, на якій протягом 5 хви-

лин йому пропонується написати власні

очікування від тренінгу.

Після того як усі учасники записали свої

очікування, вони по черзі підходять до лелеки, зачитують свої сподівання й

скотчем приклеюють пір'їнки на його крила (наприкінці заняття малюнок

лелеки можна використати для визначення досягнень щодо очікувань

учасників).

Далі в групі проводиться анкетування вчителів (батьків) і метою

визначення відповідальності за виховання дітей, пріоритетів у вихованні,

типу труднощів, що виникають у батьків і дітьми.

3. Анкета для батьків (учителів) (10 хв)

Шановні батьки! Анкета допоможе визначити вашу батьківську

позицію й тип взаємодії з вашою дитиною.


40

1. Як ви вважаєте, хто найбільше відповідальний за виховання дитини?

• Сім'я;

• шкільний заклад;

• спільні зусилля шкільного закладу і сім'ї;

• додаткові установи (гуртки, секції).

2. З якими труднощами ви стикаєтеся під час виховання дитини (відзначте

дві найважливіші для вас)?

• Взаєморозуміння з дитиною;

• нестача знань;

• спосіб розв'язання конфлікту;

• небажання дитини ходити до школи;

• брак часу на спілкування з дитиною;

• індивідуальні особливості дитини (агресивність, замкнутість, тривожність,

емоційні особливості — потрібне підкресліть):

• конфліктні відносини дитини з однолітками;

• розбіжності у вимогах членів сім'ї;

• інше______________________________________________________

3. На ваш погляд, найефективніші засоби впливу на поведінку дитини в

конфліктній ситуації — це:

• загроза, попередження («Якщо ти не припиниш, то...»);

• фізичне покарання;

• домовленості;

• компроміс;

• пояснення;

• ігнорування;

• інше

__________________________________________________________________



__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

4. Чи часто ви вживаєте такі за значенням вислови (відзначте кружечком, які

вживаєте)?

• Який ти в мене молодець!

• Ти можеш, тобі все вдається!

• У всіх діти як діти, а в мене...

• Скільки разів можна тобі повторювати!

• Як ти вважаєш?

• Я тобі обов'язково допоможу, не хвилюйся!

• Мене не цікавить, чого ти хочеш!

5. Що з переліченого ви вважаєте найважливішим для своєї

дитини?

• Високий рівень інтелектуального розвитку;

• фізичне здоров'я;

• доброту, чуйність;

• цілеспрямованість;

• інше______________________________________________________

6. Як ви одержуєте інформацію про виховання дитини (відзначте три

найважливіші джерела)?

• Із телепередач;

• на батьківських зборах;

• із журналів, газет;

• від вихователів, психолога;

• із власних знань і досвіду;

• інше______________________________________________________

Прізвище, ім'я, по батькові анкетованого.___________________

Дякуємо!

4. Вправа «Асоціативний ланцюжок» (25 хв)

Необхідне забезпечення: аркуш ватману,

поділений на три колонки з назвами «Дитина»,

«Батьки», «Сім'я»; конверт з картками трьох

видів: «Дитина», «Батьки», «Сім'я» (загальна

кількість карток відповідає кількості учасників),

плакати з визначенням понять.

1-й етап (10 хв)

Учасникам пропонується знайти по одному

слову-асоціації, пов'язаному з поняттям «дитина», «батьки», «сім'я», і

записати в своєму робочому зоншиті. Далі вони по черзі озвучують свої асо-

ціації до цих понять, а тренер записує їх у відповідну колонку на ватмані

(можна використовувати інтерактивну дошку), створюючи своєрідні

асоціативні ланцюжки.

2-й етап (15 хв)

Психолог пропонує учасникам узяти наосліп з конверта по одній картці

та об'єднатися в групи згідно з написами на них.

Кожна група протягом 7 хвилин працює над визначенням поняття,

зазначеного на картці, спираючись на відповідні асоціативні ланцюжки.

Потім групи презентують свої визначення у великому колі.

Питання, для обговорення

• Для чого необхідно було визначити зміст понять «дитина», «батьки»,

«сім'я»?

• Чи допомогли у визначенні понять асоціативні ланцюжки? Наприкінці

вправи тренер за допомогою електронних слайдів (чи заздалегідь

заготовлених плакатів) наводить приклади визначення цих понять зі

словників, енциклопедій та інших видань.

Дитина Особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом,

застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої

раніше


Батьки Особи (рідні чи прийомні стосовно дитини), які забезпечують

її розвиток, навчання та виховання


42

Сім'я Динамічна мала група людей, котрі проживають разом і

зв'язані родинними стосунками (шлюб, кровна спорідненість,

усиновлення, опіка), спільністю формування і задоволення

соціально-еконрмічних та інших потреб, взаємною

моральною відповідальністю


5. Вправа «Будиночок» (35 хв)

Необхідне забезпечення: аркуш ватману, на якому намальований

великий будинок із багатьма вікнами, але без даху; вирізаний з паперу дах

будинку з написом «Батьківство»;

аркуші паперу формату А4 (за

кількістю учасників), на яких

намальований будиночок із п'ятьма

віконцями, плакат із визначенням

поняття «батьківство».

Етап 1


Тренер знову звертає увагу

учасників на асоціативні ланцюжки,

створені до понять «дитина»,

«батьки», «сім'я» у попередній

вправі. Він пропонує учасникам

знайти в цих ланцюжках спільні (або

близькі за значенням) асоціації та вписує їх у вікна великого будинку.

Далі ведучий пропонує підібрати ланцюжок ще до одного базового

поняття: «батьківство». Він прикріплює над будинком дах із написом

«Батьківство» і пропонує учасникам доповнити ланцюжок новими

асоціаціями, які у них виникають стосовно цього поняття. Ці доповнення він

також вписує у пусті вікна будинку (див.рис. 1).

Етап 2

Учасники отримують аркуші паперу, де намальований будиночок із



п'ятьма віконцями. Кожному з учасників пропонується вибрати зі всіх вікон

великого будинку написи з п'ятьма асоціаціями, які, на його думку, найбільш

повно відповідають поняттю «батьківство», та вписати їх у віконця свого

будиночка.

Етап З

Учителям пропонується поставити номера від 1 до 5 біля віконець,



тобто проранжувати за ступенем адекватності змісту запропоновані

визначення терміна «батьківство», а потім пояснити думку у великому колі.

Етап 4

Обговорення вправи



 Які асоціації були названі всіма або більшістю учасників?

 Які пріоритетні асоціації найчастіше називались?

 Чи є в групі абсолютно однакові будиночки?

 Чи є будинки, в яких написи у віконцях збіглися з іншими?

 Що станеться з будиночком, якщо одне з віконець «погасне » ?

 Які труднощі виникали на різних етапах виконання вправи?

 Які варіанти можна запропонувати для їх подолання?

Наприкінці тренер-психолог презентує визначення поняття

«батьківство» за допомогою мультимедійного проектора (плакату):
Батьківство Процес забезпечення батьками (рідними чи прийом-

Батьківство ними) необхідних умов для повноцінного

розвитку, виховання та навчання дітей
6. Вправа «Образ щасливої дитини» (20 хв)

Ведучий об'єднує учасників у чотири групи

прийомом «Казкові герої» (імена героям дають

учасники) та пропонує їм, використовуючи аркуші

ватману, газети, журнали, нитки, тканину, ножиці,

кольоровий папір, клей, фломастери, створити

колаж «Образ щасливої

дитини» і підготувати

коментар результату

роботи для презентації. Після групових презентацій

психолог звертає увагу на те, що однією зі складових

щастя дитини в сім'ї є наявність батьків. Він

підводить до думки, що батьки щасливі тоді, коли

щаслива дитина.

7. Вправа «Які умови забезпечать щасливе батьківство?» (25 хв)

Кожний учасник отримує аркуш паперу формату А4 зі схемою:

Фізичні Психологічні

Економічні Соціальні

На ньому необхідно протягом 5 хвилин визначити фізичні, соціальні,

психологічні та економічні умови, що сприятимуть щасливому батьківству.

Після завершення індивідуальної роботи тренер об'єднує вчителів у

чотири групи прийомом «Герої мультфільмів» (імена героїв обирають

учасники) та пропонує шляхом обговорення в групах індивідуальних

напрацювань кожного скласти узагальнений список фізичних, соціальних,

психологічних та економічних умов, що сприятимуть щасливому

батьківству.

Важливо звернути увагу учасників на те, що дитина має бути бажаною,

що відповідальність за народження й подальший розвиток здорової дитини

несуть в однаковій мірі і тато, і мама.

8. Керована дискусія (15 хв)

Тренер пропонує учасникам підвестися і зібратися у центрі кімнати.

Далі він зачитує твердження, стосовно якого учасникам необхідно висловити

власну точку зору. Якщо вони погоджуються із запропонованим

твердженням, то мають піти у куток кімнати, де прикріплено табличку

«погоджуюсь». Якщо учасники не поділяють думки, висунутої на

обговорення, то переходять у куток з табличкою «не погоджуюсь». Після

розподілу учасників по кімнаті стосовно кожного твердження психолог

звертається до деяких із них із проханням аргументувати свою позицію.

№ Твердження

1 Діти належать батькам

2 Жінки краще виконують батьківські функції, ніж чоловіки

3 Застосування фізичного покарання формує характер дитини

4 Батьки, які люблять своїх дітей, не можуть завдати їм болю

Під час дискусії має право на існування думка кожного учасника, що

обумовлена певним досвідом і моральними цінностями. Завдання тренера

полягає в тому, щоб наприкінці дискусії підвести до висновку про те, що не

можна однозначно трактувати жодне з наведених висловлювань.

9. Робота в групах «Стилі батьківської поведінки стосовно дітей» (20

хв)

Учасники об'єднуються у чотири групи. Кожна група отримує картку з



характеристикою одного стилю поведінки.

Картка 1. Авторитарний стиль батьківської поведінки

Батьки, схильні до авторитарного стилю:

• надто суворі;

• застосовують фізичні покарання;

• надмірно контролюють всі вчинки дитини;

• вимагають від неї постійної покірності;

• обмежують право вибору дитини;

• не бажають іти на компроміс із дитиною;

• нетерпимі до дитячих недоліків і проявів «дитячості».

Картка 2. Ліберальний стиль батьківської поведінки

Батьки, схильні до ліберального стилю:

• здійснюють незначний контроль за поведінкою дитини або контроль узагалі

відсутній унаслідок байдужого ставлення до виконання батьківських

обов'язків;

• практикують вседозволеність;

• виконують усі забаганки дитини;

• невиправдано ідеалізують свою дитину.

Картка 3. Опікунський стиль батьківської поведінки

Батьки, схильні до опікунського стилю:

• прагнуть постійно бути поруч із дитиною;

• вирішують за дитину - всі проблеми;

• роблять за дитину те, що може робити вона сама;

• оточують дитину надмірною увагою;

• обмежують самоствердження дитини;

• контролюють кожен крок дитини.

Картка 4. Демократичний стиль батьківської поведінки

Батьки, схильні до демократичного стилю:

• поважають особистість дитини;

• приймають дитину такою, якою вона є;

• дають зрозуміти дитині, що її справи є важливими й для них;

• довіряють своїй дитині;

• дозволяють своїй дитині робити власний вибір;

• заохочують самостійність дитини;

• засуджують не саму дитину, а її вчинок;

• прислухаються до думок дитини;

• проводять разом із дитиною вільний час;

• допомагають дитині розвивати її здібності.

Протягом 5 хвилин учителям пропонується ознайомитись із текстом

картки, а після того — поміркувати над наступними запитаннями:

 Як почуває себе дитина, до якої батьки ставляться такимчином?

 Як може вплинути таке ставлення батьків до дитини на їхособистісний

розвиток?

Після закінчення кожна група зачитує картку з характеристикою стилю

поведінки та пропонує на загальний розгляд результати своїх міркувань.

Після цього тренер дає вчителям завдання визначити, який стиль

батьківської поведінки є найбільш сприятливим для формування особистості

дитини.


Інформація для тренера. Довіра і страх, упевненість і боязкість, спокій і

тривога, щирість і теплота у стосунках — усіх цих рис особистість набуває в

сім'ї. Батьки використовують методи і засоби виховання, які допомагають

привнести у свідомість дитини систему норм і правил, долучають її до

моральних цінностей. Щоб дитина досягла цієї мети, вони заохочують або

карають її, прагнуть бути зразком для наслідування або несвідомо ним

стають. У тривожних матерів, наприклад, часто виростають тривожні діти.

Нестриманий батько, який дратується з найменшого приводу, нерідко, сам

того не підозрюючи, формує схожий тип поведінки у своєї дитини.

Негативні наслідки авторитарного стилю батьківської поведінки. Надто

високі вимоги, які ставлять до дитини, потребують максимальної мобілізації

всіх розумових і фізичних здібностей. Від дитини вимагають досягнення

успіху в різних сферах. Це стає самоціллю, але при цьому страждає духовна

сфера.


Авторитарний стиль виховання може призвести до відхилення у

поведінці. Особливо тоді, коли батьки прагнуть бачити свою дитину лідером.

Дитина мас отримувати найвищі бали з усіх предметів у школі, займати

призові місця на олімпіадах, вигравати спортивні змагання. Така

психологічна установка сприяє появі страху невдачі, поразки.

Постійне напруження спричиняє прагнення звільнитися від

неприємних станів за допомогою наркотичних речовин і алкоголю. Дитина

втрачає стимули до корисної діяльності, в неї виникає недовіра до людей,

вона прагне уникати контактів з ними. Дитина прагне змінити спілкування з

батьками, вчителями на спілкування з однолітками. Людина рабськи

підкоряється владним людям, а щодо слабших за себе виявляє жорстокість,

агресію, ігнорує людську гідність.

Опікунський стиль виховання (гіперопіка) загрожує тим, що, зазнавши

труднощів повсякденного життя, не маючи необхідних навичок їх подолати,

людина часто зазнає поразки. А це н свою чергу спричиняє почуття

невпевненості, підвищує рівень тривожності, розвиває почуття

безпорадності, комплекс неповноцінності. Можуть з'явитися відхилення у

поведінці — прагнення штучно змінити психічний стан. Людина може

почати вживати наркотичні речовини та алкоголь, щоб утекти від реальності,

позбутися комплексу неповноцінності.

Поблажливий стиль виховання (ліберальний) може призвести до

входження дитини до асоціальних груп, оскільки у неї не сформувалися

психологічні механізми, необхідні для самостійної, відповідальної поведінки

у суспільстві. Підліткам притаманне раннє вживання алкоголю чи інших

психотропних речовин, які згубно діють напсихічний стан.

Згодом такі діти конфліктують з тими, хто їм не підкоряється. Вони не

здатні враховувати інтереси інших людей, встановлювати стійкі емоційні

зв'язки, не готові до обмежень і відповідальності. З іншого боку, сприймаючи

брак правильного виховання з боку батьків як виявлення байдужості й емо-

ційного неприйняття, дитина відчуває страх і невпевненість,внутрішню

порожнечу, яка викликає порушення в емоційній сфері дитини.

Демократичний стиль виховання (авторитетний, орієнтований на

співпрацю) заохочує особистісну відповідальність дитини відповідно до її

вікових можливостей. Дитина присутня під час обговорення сімейних

проблем, бере участь у прийнятті рішень, вислуховує та обговорює думки та

поради батьків.

Оптимальним для сімейного виховання вважається демократичний

стиль, якому притаманний високий рівень вербального спілкування між

дітьми і батьками; готовність батьків прийти на допомогу дітям; віра батьків

в успішну самостійну діяльність дитини; адекватний батьківський контроль.

Але в нестандартних, екстремальних ситуаціях доцільним буде вдатися до

авторитарного стилю (взяти керівництво у свої руки за браком у дитини

життєвого досвіду і самосвідомості дорослої людини).

Ліберальний же стиль стане у пригоді в ситуації перевірки набутого

дитиною досвіду, розвитку пізнавальної сфери, здібностей дитини тощо.

У складних для сучасної сім'ї умовах найбільше потерпають діти. Тому

слід шукати підходи до виховапня дитини як індивідуальності, створюючи

таке середовище, в якому вона активно розвиватиметься.

Після закінчення обговорення тренер звертає увагу учасників на те, що

характерною ознакою демократичного стилю є виявлення любові до дитини.

Питання для обговорення

Як батьки можуть виявити любов до дитини?

10. Вправа «Випробування машинки» (5 хв)

Тренер. Машинкою керує її господар. Його завдання — говорити їй, що

робити, дбайливо ставитися до неї. У свою чергу «машинка» має уважно

слухати свого господаря та чітко виконувати всі його вказівки.

Обираються пари, проводиться розподіл ролей — «машинка» і

«господар» (пізніше буде обмін ними). Кожне зіткнення з предметами —

помилка. Виграє той, чия машинка без аварій пройде весь шлях перешкод.

У приміщенні хаотично ставлять стільці. Кожна пара по черзі стає одна

навпроти одної. «Машині» зав'язують очі.

Питання для обговорення

• Як ви вважаєте, хто виявився найкращим господарем для машинки? Чому?

(У ході обговорення учасники називають того, хто, на думку багатьох,

краще за усіх провів свою машинку по дорозі.)

• Яка риса допомогла виконати це завдання? (Вміння слухати,

орієнтуватися у просторі, взаєморозуміння.)

Ви правильно назвали важливу рису — взаєморозуміння, і тому

отримуєте оплески.

11. Інформаційне повідомлення «П'ять шляхів до серця дитини» (10 хв)

Під час інформаційного повідомлення тренер поступово кріпить на

малюнку із зображенням дитини смужки — «шляхи до серця дитини» і

робить на них відповідні написи: час, дотик, допомога, подарунок, слова

заохочення.

П'ять шляхів до серця дитини

(фрагмент із книжки Гері Чепмена та Росса Кемпбелла)

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це

може бути їм лише зрозумілий сленг. Але і нас — дорослих — також не

завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо

висловити свої думки. Але ще гірше, коли ми не завжди можемо висловити

дитині свої почуття і любов зрозумілою мовою.

Чи вмієте ви говорити мовою любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. І якщо

батьки знають цю «мову», дитина краще розуміє їх.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною

дорослою людиною.

Любов — це найдосконаліший фундамент спокійного дитинства. Якщо

це розуміють дорослі, дитина виростає доброю і щедрою людиною.

Основне батьківське завдання — виростити зрілу та відповідальну

людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне — будувати

виховання на любові.

Упевненість у любові оточення

Коли дитина впевнена у любові оточення, вона стає більш слухняною,

допитливою. З цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти

труднощам, з якими він стикається. Ця впевненість для нього — як бензобак

для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо

дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце.

Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Виявляти саме той спосіб

прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї

індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов має бути безумовною, бо справжня любов умов не

виставляє. Безумовна любов — це найвища форма любові. Адже ми любимо

дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона себе поводить.

Ми всі це розуміємо, але іноді не усвідомлюємо того, що нашу

(батьківську) любов дітям доводиться завойовувати.

Батьки люблять свою дитину, але з поправкою на те, що вона мусить

добре навчатися і гарно себе поводити. І лише в цьому випадку вона отримує

подарунки, привілеї та схвалення.

Звичайно, ми повинні навчати і виховувати свою дитину. Але спочатку

необхідно наповнити її серце впевненістю у нашій безумовній любові! І

робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді в

дитини не виникне страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна.

Якщо дитина відчуває нашу безумовну любов, ми глибше розуміємо її

душу, її вчинки, хороші та погані. Якщо діти відчувають, що їх по-

справжньому люблять, вони швидше прислухаються до наших настанов.

Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть

якщо вона некрасива і зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не

виправдовує наших сподівань. І найважче: ми любимо її, що вона не скоїла б.

Це не означає, що будь-який учинок дитини ми виправдовуємо. Це означає,

що ми любимо дитину і показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не є

найкращою.

Чи не призводить це до вседозволеності? Ні, просто треба все робити

послідовно: спочатку ми наповнюємо серце дитини впевненістю в тому, що

вона потрібна, що ми її любимо, а лише потім будемо займатися її

вихованням і навчанням.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

 Перед нами діти.

 Вони поводять себе як діти.

 Буває, що їхня поведінка нас нервує.

 Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки і любимо дітей не-

зважаючи на їхні витівки вони, подорослішавши, виправляються.

 Якщо вони мають догоджати мені або заслужити любов, якщо моя

любов умовна, діти її не відчувають. Тоді вони втрачають упевненість

у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не

можуть контролювати їх, поводитись більш зріло.

 Якщо перш ніж заслужити любов вони повинні стати такими, якими ми

хочемо їх бачити, вони стануть невпевненими у собі: «Скільки не

намагайся — вимоги надто високі». А в результаті — невпевненість,

тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

 Якщо ми любимо їх незважаючи ні на що, вони завжди зможуть

контролювати свою поведінку й не відчувати тривоги. Найголовніше

— ЛЮБИТИ!

Перші кроки

Для немовляти молоко і ніжність — синоніми. Воно не розрізняє таких

речей, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе і без любові також. Якщо

дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити

повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний

фундамент закладається у перші півтора роки. Особливо вагому роль тут

відіграють взаємини дитини з матір'ю. Пожива, яка забезпечує майбутнє

емоційне здоров'я, — це:

• дотик;

• ласкаві слова;

• ніжна опіка.

Та дитина росте. Навчаючись ходити, говорити, вона все більше

усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших: є вона, є

інші. Вона, як і раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона і

мама — це не одне й те саме.

Дитина стає старшою, і тепер може любити більш активно. Тепер вона

не просто отримує любов, вона може на неї відповісти!

Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але

протягом наступних років її здатність виражати любов зростатиме.

І якщо дитина, як і раніше, відчуває любов старших, все частіше вона

буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина,

яка вступає в нього без упевненості у любовіоточення, особливо вразлива.

Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем.

Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати

любов «по бартеру» — в обмін на щось.

Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того

часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають,

вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось їй не до вподоби,

вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють

любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся, це

порочне коло, в результаті якого підліток стає озлобленим і розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях

до її серця і навчитися виявляти свою любов, виходячи з цього.

Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує

п'ять способів (основних), якими батьки виражають свою любов до дитини:

• дотик;

• слова заохочення;

• час;

• подарунок;



• допомога.

Якщо в сім'ї декілька дітей, то навряд чи мова любові до них однакова.

У дітей різні характери, і любов вони сприймають по-різному. З кожною

дитиною необхідно говорити її рідною мовою любові. Але для того, щоб

успішно впровадити цей підхід, нам необхідно ще раз підкреслити

необхідність безумовної любові до дитини.

Дотик — один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки

життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по

голові, цілували, садили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива

як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов

за,допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато

більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що

вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто,

тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має

бути обґрунтованою та щирою." У спілкуванні з дитиною намагайтеся

говорити спокійно і м'яко, і тніть тоді, коли ви незадоволень Слід менше

вимагати від дитини і частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може,

зробиш...», «Мені було б приємно, коли б ти...». Якщо у вас вирвалося грубе

зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна

критика шкодить дитині, бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові.

Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення,

схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час — це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти погрібна мені,

мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з

метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути покараним все ж краще, ніж

бути забутим. Проводити час разом — значить віддати дитині свою увагу

сповна. Форми спільного проведення часу в кожній сім'ї різні: читання казок,

бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі

тощо. І якби ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не

лише хатнім справам, телевізору, іншим класним уподобанням, а в першу

чергу — своїй дитині.

Подарунок — це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки

дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб

відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають

думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що

справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і

кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу, — це

плата, якщо намагаєтеся підкупити її, — хабар. Справжній подарунок дасться

не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні

подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати

з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. їх

можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все що завгодно:

польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір'їнка, горішок

тощо. Головне — придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до

професій, і дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе

відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення

дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день.

Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними питаннями,

проханнями. Завдання батьків — почути їх і відповісти на них. Якщо ми

допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється

любов'ю. Якщо батьки буркотять і лають дитину, така допомога її не радує.

Допомагатидітям — не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дій-

сно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо

навчити їх усьому, щоб і вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови»

нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова

заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

Питання для обговорення

 Чи була наведена інформація для вас важливою?

 Що для вас означає поняття «шлях до серця дитини»?

 Чи доречно обрати тільки один шлях до серця дитини? Чому?

12. Вправа «Незакінчене речення» (10 хв)

Кожен учасник отримує картку з початком речення:

«Для мене усвідомлене батьківство — це...»

Учителям пропонується упродовж 5 хвилин написати свій варіант його

завершення. Всі члени групи по черзі зачитують свої тексти. Протягом

декількох хвилин відбувається обговорення, в ході якого визначаються

спільні підходи, пріоритети у розумінні поняття. Наприкінці вправи тренер

ознайомлює учасників із визначенням поняття «усвідомлене батьківство»:

«Усвідомлене батьківство — це взаємодія батьків (чи осіб, які їх

замінюють) між собою та іншими членами сім'ї, включаючи дітей,

результатом якої є створення найбільш сприятливих умов для повноцінного

розвитку дитини на всіх етапах її життя». (Плакат із цим визначенням

вивішується на видному місці або транслюється на екрані за допомогою

мультимедійного проектора.)

Необхідно зробити наголос натому, що подальший хід тренінгу

пов'язуватиметься з аналізом складових визначення поняття «усвідомлене

батьківство», і надалі слід постійно звертатися до цього визначення.

13. Міні-презентація «Засади усвідомленого батьківства» (5 хв)

Тренер за допомогою мультимедійного проектора пропонує до уваги

учасників засади усвідомленого батьківства. Завдання вчителів —

проаналізувати запропонований перелік і доповнити його:

Любіть свою дитину.

Приймайте дитину такою, якою вона є.

Вірте своїй дитині.

Довіряйте дитині..

Вірте у те, що дитина може самостійно подолати життєві перепони.

Показуйте дитині, що вона є для вас важливою.

Дайте зрозуміти дитині, що її справи є важливими для вас.

Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати власне рішення.

Допомагайте дитині виконати те, чого вона не вміє.

Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

Прислухайтеся до думки дитини.

Активно вислуховуйте про переживання і потреби дитини.

Співпрацюйте з дитиною, а не керуйте нею. Накази й різкі заборони

можуть спровокувати спалах агресії.

Будьте ввічливі з дитиною.

Будьте терплячі.

Проводьте разом з дитиною вільний час.

Допомагайте дитині розвивати свої здібності.

Забезпечуйте основні життєві потреби дитини.

14. Вправа «Меморандум» (15 хв)

Меморандум (від лат., букв. — «те, про що необхідно пам'ятати») —

дипломатичний документ, який висвітлює фактичну, документальну або

юридичну сторону певного питання. Як правило, додається до ноти або

вручається представникові пішої країни.

Тренер об'єднує учасників у дві групи:

 учасники першої розробляють меморандум батьків до дитини;

 учасники другої — дитини до батьків.

Перша група створює меморандум батьків до дитини «Я хочу, щоб моя

дитина...», а друга — дитини до батьків «Я хочу, щоб мої батьки...». На

виконання цього завдання психолог відводить і рунам 10 хвилин.

Після закінчення відведеного часу кожна з підгруп зачитує свій

меморандум. Потім учасники визначають схожі позиції у представлених

меморандумах.

15. Визначення здійснення очікувань учасників (10

хв)

Тренер привертає увагу учасників до аркуша



очікувань «Лелека», з якими вони працювали на

початку тренінгу. Він звертався з проханням

подумати, наскільки справдилися очікування

кожного.

Далі психолог зауважує: «Нове життя... Від нього ми чекаємо чогось

дивного і світлого, обов'язково щасливого. Наш лелека несе в дзьобі немовля

— кожного з нас — по шляху до нових знань і відкриттів. Що ж побажати

цій дитині?»

Пропонує на бантиках, що роздаються кожному, написати побажання

собі або групі.

Алгоритм подальшої роботи наступний: кожний учасник по черзі

підходить до лелеки і коментує, наскільки виправдалися його очікування, а

потім зачитує своє побажання й прикрашає бантиком ковдру дитини, яку

несе лелека.

16. Казка для натхнення «Легенда про Нарциса» (5 хв)

Мавки наберезі струмочка оплакували смерть Нарцисса, якого покарав

Зевс за те, що він милувався лише собою і не помічав нікого навкруги. І

помітили мавки, що струмок також у зажурі. «Що трапилося з тобою? —

спитали мавки у струмочка, — Хто тебе образив, чи, можливо, ти у тузі?»

Струмок відповів: «Я сумую за Нарциссом... Як сумно, що він більше не

прийде до мене». «О-о-о! Ти такий щасливий! Ми бачили цього чарівного

юнака лише мимохідь, коли він прямував до тебе. Ми милувалися його

волоссям, граціозною ходою, але лише секунди. Ми любили його, бо він

схожий на нас... Але розглядати його світлий образ годинами — це таке

щастя, яке не випало на нашу долю. Ти найщасливіший у світі! Нарцисс

годинами милувався собою у твоїх водах. Ти міг досхочу насолодитися від

споглядання його надзвичайної краси», — шепотіли в захопленні лісові

мавки. «Хіба він був красивий?» — спитав здивовано струмок. «Він —

надзвичайний красень. Красивішого за нього ніколи не було, немає і не

буде,.. Невже ти цього не помітив?» — розгублено вимовили лісові мавки.

«Ні, — відповів струмок. — Я не помітив його краси, бо кожного разу, коли

він дивився у мої води, я був зачарований побаченим своїм відображенням в

його очах... Кожного разу в його очах я бачив свою красу... себе!»

Тож побажаємо собі й кожному, щоб в очах дітей ми бачили свою

красу, а вони в наших очах — любов!»

Тренер роздає учасникам тренінгу пам'ятки для батьків, які учителі на

занятті батьківського всеобучу можуть розповсюдити.

Пам'ятка для батьків

(Надається кожному учаснику, а той на батьківських зборах передає

батькам.)

Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення та успіхи.

Не порівнюйте її з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою

(такою, якою вона була вчора і, можливо, буде завтра).

Не сваріть, а тим паче не ображайте дитину в присутності чужих

людей.Поважайте почуття і думки дитини. На скарги :і боку оточення

відповідайте: «Дякую, ми вдома обов'язково поговоримо на цю тему».

Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

Навчіть дитину розповідати про свої проблеми. Обговорюйте з нею

конфліктні ситуації, які виникають з однолітками та дорослими. Щиро

цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну

життєву позицію.

Постійно спілкуйтеся з дитиною. Нехай вона розповість вам, як

провела день. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що

це вам справді цікаво.

Залучайте дитину до обговорення сімейних проблем, вислуховуйте та

обговорюйте її думку.

Не формуйте взаємини на заборонах. Завжди пояснюйте причини

ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини

зараз — фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і надалі.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал