Положення про організацію навчального процесу в приватному вищому навчальному закладі міжнародний університет бізнесу І права херсон 2012 зміст 1 Загальні положення 2 2



Сторінка2/4
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.75 Mb.
ТипПоложення
1   2   3   4

Форми організації навчання

Відповідно до «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», навчальний процес у ПВНЗ МУБіП здійснюється у таких формах: навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота студентів, практична підготовка, контрольні заходи.

Основні види навчальних занять: лекція, практичне, семінарське, індивідуальне заняття, консультація.

Інші види навчальних занять визначаються в робочому порядку.

Лекція – основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.

Дидактичним завданням лекції є не тільки ознайомлення студентів з основним змістом, принципами, закономірностями, головними ідеями, а й спрямування міркувань до подальшої самостійної роботи студентів.

Методично лекція повинна відповідати таким основним вимогам: бути на сучасному рівні розвитку науки, носити завершений характер (висвітлення певної теми), бути внутрішньо переконливою (аргументація, викликати у студентів інтерес до науки), містити добре продумані ілюстративні приклади, спрямовувати студентів на самостійну роботу, бути доступною та зрозумілою.

У практиці вищої школи розповсюдженими є такі види лекцій: лекція-бесіда, лекція-дискусія, лекція з розбором конкретних ситуацій, лекція із застосуванням зворотного зв’язку, лекція-консультація, проблемна лекція.

Навчальна лекція – це логічно завершений, науково обґрунтований та систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, ілюстрований, за необхідності, засобами наочності й демонстрацією дослідів.

Лекція – один з основних видів навчальних занять і водночас методів навчання у вищій школі. Вона покликана формувати у студентів основи знань з певної наукової галузі, а також визначати напрям, основний зміст та характер усіх інших видів навчальних занять і самостійної роботи студентів із відповідної навчальної дисципліни. Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни.

Можливе читання окремих лекцій із проблем, які стосуються певної навчальної дисципліни, але не охоплені навчальною програмою. Такі лекції проводяться провідними вченими або спеціалістами.

Лекції проводяться лекторами – професорами й доцентами (викладачами) університету, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій. В окремих випадках рішенням вченої ради університету дозволяється читання лекційного курсу асистенту.

Лектор повинен мати широкий науковий світогляд, володіти ґрунтовними знаннями та практичним досвідом у відповідній науковій галузі чи сфері виробничої діяльності, уміти системно, аргументовано, на належному науковому й методичному рівні викладати в лекціях теоретичні основи навчального курсу. Його лекції мають бути глибокими за змістом та доступними за формою викладу.

Лекції проводяться у відповідно обладнаних приміщеннях – аудиторіях для однієї або більше академічних груп студентів.

Лекційні потоки, як правило, формуються зі студентів певного курсу одного напряму підготовки (спеціальності). У необхідних випадках кілька лекційних потоків можуть об'єднуватися в один або, навпаки, великі потоки можуть бути поділені на менші.

Лектор, якому доручено читати курс лекцій, зобов'язаний перед початком відповідного семестру подати на кафедру складений ним конспект лекцій (авторський підручник, навчальний посібник), контрольні завдання для проведення підсумкового контролю, передбаченого навчальним планом і програмою для певної навчальної дисципліни.

Лектор зобов'язаний дотримуватися навчальної програми та навчальної робочої програми щодо тем лекційних занять, але не обмежується в питаннях трактування навчального матеріалу, формах і засобах доведення його до студентів.

Викладач може бути зобов'язаний завідувачем кафедри прочитати пробні лекції за таких умов:



  • якщо йому вперше доручається читання лекційного курсу;

  • у разі заміщення посади доцента або професора;

  • у випадку запровадження лекційного курсу з навчальної дисципліни, яка раніше не викладалася.

Особливий вид навчання – це спецкурс. Теми спеціалізованих курсів затверджуються кафедрою та рішенням ради факультету. Викладання здійснюється переважно на старших курсах.

Практичне заняття – вид навчального заняття, під час якого викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння й навички їх практичного застосування. Основна дидактична мета практичного заняття – розширення, поглиблення та деталізація наукових знань, отриманих студентами на лекціях і в процесі самостійної роботи й спрямованих на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, прищеплення умінь і навичок, розвиток наукового мислення та усного мовлення студентів.

Перелік тем і зміст практичних занять із рекомендованою літературою визначаються робочою навчальною програмою дисципліни та заздалегідь доводяться до відома студентів.

Практичне заняття проводиться, як правило, з академічною групою. З окремих навчальних дисциплін, виходячи з особливостей їх вивчення та вимог безпеки життєдіяльності, допускається поділ академічної групи на підгрупи.

Практичні заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті й необхідні дидактичні засоби.

Студенти, згідно з тематичним планом проведення практичних занять, самостійно опрацьовують лекційний матеріал та рекомендовану літературу з відповідної теми, готують за потреби необхідні дидактичні матеріали й виконують домашні завдання. Вказані методичні засоби готуються викладачем, якому доручено проведення практичних занять, за погодженням із лектором певної навчальної дисципліни.

Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, розв'язування завдань з їх обговоренням, розв'язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання.

Якість підготовки студентів до заняття та їх участь у розв'язуванні практичних завдань оцінюються викладачем і враховуються під час виставлення поточних та підсумкових оцінок із цієї навчальної дисципліни.



Семінарське заняття – вид навчального заняття, під час якого викладач організовує обговорення студентами питань із попередньо визначених робочою навчальною програмою тем.

Семінарські заняття можна класифікувати:

- Залежно від складності, обсягу й вимог: просемінари (підготовчі); власне семінари; міжпредметні семінари.

- Залежно від мети: семінар-повторення і систематизації знань; семінар-вивчення нового матеріалу; мішаний (комбінований).

- За формою проведення: семінар-бесіда; семінар-обговорення (реферативний); коментоване читання; диспут; розв’язання задач; комбінований; міжпредметний семінар та його різновидність – семінар-конференція.

Семінарські заняття проводяться у формі бесіди (просемінар), рецензування й обговорення рефератів і доповідей, дискусій.

Особливий вид семінарського заняття – спецсемінар, який практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі.

Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних кабінетах з однією академічною групою.

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати й відстоювати свою позицію тощо.

Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття вносяться в журнал академічної групи.

Семінари можуть проводитись у формі ділової гри.

Ділова гра – це вид навчальної діяльності та одночасно метод навчання щодо вибору послідовних, оптимальних рішень в умовах, що імітують реальну виробничу практику.

Основна відмінність ділової гри від інших методів полягає в тому, що в ній є матеріали послідовно створюваних і розв’язуваних спільними зусиллями учасників гри ситуацій, відтворюються моделі професійної діяльності. Для ділової гри характерна, передусім, типовість завдань і процедур, що складають її суть, які регулярно повторюють у певному поєднанні при різних логічних значеннях. Викладач, готуючись до ділової гри, розподіляє «ролі» між студентами групи. На самому занятті студенти демонструють знання та вміння вирішувати професійні завдання в умовах, максимально наближених до реальної майбутньої професійної діяльності. Оцінюються знання та правильність прийнятих рішень.

Індивідуальні заняття – проводяться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Організація й проведення індивідуальних занять доручається найбільш кваліфікованим викладачам.

Індивідуальні навчальні заняття організовуються на мистецьких спеціальностях за окремим графіком.

Види індивідуальних навчальних занять, їх обсяг, форми та методи проведення, форми й методи поточного та підсумкового контролю (крім державної атестації) визначаються робочою навчальною програмою, індивідуальним навчальним планом студента. Контроль за дотриманням графіка покладається на деканат факультету .



Консультація – це один із видів навчальних занять. Вона проводиться з метою отримання студентом відповіді на окремі теоретичні або практичні питання та для пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Консультація може бути індивідуальною чи проводитися для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів із питань, пов'язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни.

Обсяг часу, відведений викладачу для проведення консультацій із конкретної дисципліни, визначається робочим навчальним планом.

Індивідуальні консультації щодо підготовки курсових, дипломних робіт (проектів) проводяться в позааудиторний час за окремим графіком, затвердженим завідувачем кафедри й деканом факультету .

Консультації протягом семестру (поточні консультації) проводяться за графіком, затвердженим кафедрою та перед контрольним заходом (екзаменаційні), проводяться за графіком деканату факультету . За графіком, складеним кафедрою, проводяться поточні, індивідуальні консультації студентів із викладачем.

Проведення консультацій протягом семестру диференціюється залежно від форм навчання й визначається для академічної групи як частина загального обсягу часу, відведеного на вивчення конкретної навчальної дисципліни: 4 % – денна (стаціонарна) форма навчання; 12 % – заочна (дистанційна) форма навчання.

Час для проведення екзаменаційних консультацій у закладах освіти всіх рівнів акредитації відводиться за такими нормами: семестровий екзамен — 2 години на академічну групу; державний екзамен — 2 години на академічну (екзаменаційну) групу з кожної навчальної дисципліни (розділу програми).

Індивідуальна робота студента – це форма організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально спрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідну роботу й творчу діяльність.

Індивідуальні завдання з дисципліни (курсові проекти (роботи), реферати, розрахункові, графічні, розрахунково-графічні роботи, контрольні роботи, що виконуються під час СРС (домашні контрольні роботи), дипломні проекти (роботи) та ін.) сприяють поглибленому вивченню студентами теоретичного матеріалу, формуванню вмінь використання знань для вирішення відповідних практичних завдань. Види індивідуальних завдань з певних навчальних дисциплін визначаються робочим навчальним планом. Терміни видачі, виконання і захисту індивідуальних завдань визначаються графіком, що розробляється випусковою кафедрою на кожний семестр. Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно із забезпеченням необхідних консультацій з окремих питань з боку викладача. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів. Наявність позитивних оцінок, отриманих студентом за індивідуальні завдання, є необхідною умовою допуску до семестрового контролю з даної дисципліни.



Курсова робота (КР) з навчальної дисципліни – це індивідуальне завдання, яке передбачає розробку сукупності документів (розрахунково-пояснювальної або пояснювальної записки, при необхідності – графічного, ілюстративного матеріалу), та є творчим або репродуктивним рішенням конкретної задачі щодо об'єктів діяльності фахівця (пристроїв, обладнань, технологічних процесів, механізмів, апаратних та програмних засобів або їх окремих частин; економічних, соціальних проблем тощо), виконаних студентами самостійно під керівництвом викладача згідно з завданням, на основі набутих з даної та суміжних дисциплін знань та умінь. Курсові роботи, як правило, мають навчально-дослідницький характер і виконуються здебільшого з фундаментальних навчальних дисциплін.

Курсові роботи сприяють розширенню і поглибленню теоретичних знань, розвитку навичок їх практичного використання, самостійного розв'язання конкретних завдань. Тематика курсових робіт (проектів) визначається й затверджується кафедрами відповідно до змісту та завдань навчальної дисципліни. Вона повинна бути актуальною й тісно пов'язаною із вирішенням практичних фахових завдань.

Студентам надається право вільного вибору теми роботи із запропонованого кафедрою переліку. Студенти також можуть пропонувати свої теми для написання курсової роботи.

Захист курсової роботи (проекту) проводиться перед комісією у складі двох-трьох викладачів кафедри за участю керівника курсової роботи.

Результати захисту курсової роботи оцінюються за шкалою оцінювання, прийнятою в університеті – стобальною із подальшим переведенням у чотирибальну. Курсові роботи (проекти) зберігаються на кафедрі протягом одного року, потім списуються в установленому порядку й утилізуються.

Розрахунково-графічні роботи (РГР) – це види індивідуальних завдань, які передбачають вирішення конкретних практичних навчальних задач з використанням відомого, а також самостійно вивченого теоретичного матеріалу. Складову частину такої роботи можуть складати програмні продукти та графічний матеріал, який виконується відповідно до чинних нормативних вимог та із застосуванням комп'ютерної графіки. Ці види індивідуальних завдань повинні сприяти поглибленню і розширенню теоретичних знань студентів з окремих тем дисципліни, розвивати навички самостійної роботи з навчальною та науковою літературою.

Реферати – це індивідуальні завдання, які сприяють поглибленню і розширенню теоретичних знань студентів з окремих тем дисципліни, розвивають навички самостійної роботи з навчальною та науковою літературою. Реферати як форма індивідуального завдання рекомендуються для навчальних дисциплін гуманітарного та соціально-економічного циклів.

Контрольні роботи, що виконуються під час самостійної роботи – це індивідуальні завдання, які передбачають самостійне виконання студентами певної практичної роботи на основі засвоєного теоретичного матеріалу. Контрольні роботи, як і розрахункові роботи, можуть передбачати певний ілюстративний матеріал.

Випускні (дипломні) роботи (проекти) виконуються на завершальному етапі навчання студентів та передбачають:

- систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх у процесі вирішення конкретних наукових, технічних, економічних виробничих й інших завдань;

- розвиток навичок самостійної роботи та оволодіння методикою дослідження й експерименту, пов'язаних із темою роботи (проекту).

Дипломні проекти виконують, як правило, студенти-випускники технічних, технологічних та інших споріднених спеціальностей, а на гуманітарних спеціальностях виконується здебільшого дипломна робота.

Студенту надається право обрати тему дипломної роботи (проекту), визначену випускаючими кафедрами, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки із подальшим її затвердженням на засіданні кафедри.

Керівниками дипломних робіт (проектів) призначаються професори й доценти (викладачі), висококваліфіковані спеціалісти виробництва.

Дипломні роботи (проекти) зберігаються в бібліотеці університету протягом п'яти років, потім списуються в установленому порядку (п. 5.16. цього положення).

Самостійна робота студента – основний засіб оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов'язкових навчальних занять час.

Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, регламентується робочим навчальним планом. Викладач визначає зміст самостійної роботи, узгоджує її з іншими видами навчальної діяльності, розробляє методичні засоби проведення поточного та підсумкового контролю, здійснює діагностику якості самостійної роботи студента, аналізує її результати.

Самостійна робота може включати:

- опрацювання теоретичних основ лекційного матеріалу;

- вивчення окремих тем або питань, що не розглядаються в курсі лекцій;

- підготовку до виступів на семінарах;

- підготовку до практичних, лабораторних занять;

- переклад текстів;

- розв’язування й письмове оформлення задач, схем, діаграм, карт тощо;

- систематизацію вивченого матеріалу перед іспитом та ін. види роботи.

Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, регламентується робочим навчальним планом і повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.

Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни (підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо).

Навчально-методичні матеріали з організації самостійної роботи студента з певної дисципліни повинні містити такі обов’язкові складові:


  • тематичний план дисципліни;

  • програма дисципліни;

  • плани практичних занять;

  • організаційно-методичне забезпечення самостійної роботи студента;

  • методичні рекомендації до вивчення дисципліни;

  • завдання для самостійного вивчення програмного маткріалу;

  • тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань;

  • графік самостійної роботи студента;

  • кредитно-модульна система контролю самостійної роботи студентів та їх знань;

  • методичнв вказівки студентам заочникам;

  • бібліографічний список.

Для самостійної роботи студенту також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна й періодична література.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватися в бібліотеці, навчальних кабінетах, комп'ютерних класах, а також у домашніх умовах.

Співпраця між викладачем та студентом необхідна під час організації самостійної роботи студентів із використанням унікального обладнання та устаткування, складних систем доступу до інформації (комп'ютерних баз даних, систем автоматизованого проектування) тощо.

Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд із навчальним матеріалом, який опрацьовувався під час проведення навчальних занять.



Практика студентів є обов’язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня й має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь.

Перелік усіх видів практик для кожної спеціальності денної, заочної форм навчання, її види, тривалість і терміни визначені в навчальних планах спеціальності.

Зміст практики визначається наскрізною та робочою програмами.

Зміст наскрізної програми повинен відповідати «Положенню про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України», навчальному плану спеціальності й кваліфікаційній характеристиці спеціалістів.

Наскрізна програма – це навчально-методичний документ, який містить перелік усіх видів практик згідно з навчальним планом певної спеціальності. Змістом наскрізної програми практики мають бути: перелік усіх видів практик та їх тривалість; мета й завдання практик; орієнтовний перелік можливих видів й форм роботи; перелік документації, яка необхідна для проходження практики; особливості проведення підсумкового контролю.

Наскрізна програма практики складається керівниками практики, обговорюється й погоджується завідувачами кафедри на засіданні кафедр, затверджується директором інституту/коледжу.

Робоча програма практики – це навчально-методичний документ, який регламентує порядок проведення окремо взятої практики. Змістом робочої програми практики є: пояснювальна записка; мета та завдання практики; перелік знань, умінь і навичок, яких має набути студент під час практики; зміст практики її структура, періодичність етапів; рекомендована література для ефективного проведення практики; методичні рекомендації щодо виконання конкретних практичних завдань і ведення документації; перелік індивідуальних завдань студентам; вимоги до документації, яка ведеться студентом під час практики; обов'язки студента щодо бази проходження практики; підведення підсумків практики.

Робоча програма практики складається керівником практики від кафедри, обговорюється на засіданні кафедри, погоджується завідувачем кафедри, затверджується директором інституту/коледжу.

Основними видами практик є навчальна й виробнича.

Завдання навчальної практики: ознайомлення студентів зі специфікою майбутньої спеціальності, отримання первинних професійних знань та умінь із загальнопрофесійних і спеціальних дисциплін.

На навчальну практику студенти направляються згідно з розпорядженням декана факультету, на виробничу практику - наказом ректора університету.

Мета виробничої практики – закріплення та поглиблення теоретичних знань, отриманих студентами в процесі вивчення певного циклу теоретичних дисциплін, практичних навичок зі спеціальності, а також збір фактичного матеріалу для виконання курсових і дипломних робіт (проектів).

Результатом переддипломної практики (як різновиду виробничої) та асистентської (як різновиду навчальної) є узагальнення й удосконалення здобутих знань, практичних умінь і навичок, оволодіння професійним досвідом та формування готовності випускників до самостійної трудової діяльності, а також збір й опрацювання матеріалів для завершення випускної роботи та оформлення її результатів.

Студенти заочної форми навчання можуть пропонувати використовувати як бази проходження практики установи, підприємства та організації за основним місцем роботи.

Відповідальність за організацію, проведення й контроль практики покладається на ректора університету.

Загальну організацію практики та контроль за її проведенням здійснює проректор з навчально-методичної роботи.

Безпосереднє навчально-методичне керівництво й виконання програми практики забезпечують відповідні кафедри, керівники практики від кафедр.

Організаційними заходами, які забезпечують підготовку та порядок проведення практики, є:

1) призначення керівників практики від кафедр (для студентів денної й заочної форм навчання);

2) розробка наскрізної та робочої програм практики студентів різних напрямів і спеціальностей усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів (для студентів денної та заочної форм навчання);

3) визначення баз практики (для студентів денної і заочної форм навчання);

4) розподіл студентів за базами практик (для студентів денної та заочної форм навчання).

5) формування пакету документів для організації виробничої (педагогічної) практики (для студентів денної форми навчання):

- договір про проведення виробничої (педагогічної) практики між Університетом та базою практики укладається у двох примірниках – по одному базі практики й Університету.

Договір укладається керівником практики від Університету терміном на один рік. Підписується директором підприємства, установи, організації – з одного боку, ректором Університету – з іншого.

6) видання наказу по Університету (для організації виробничої (педагогічної) та асистентської (навчальної) практик студентів денної та заочної форм навчання).

Окремим пунктом наказу є підведення підсумків практики, що передбачає створення комісії для прийняття заліку та дату, до якої студент повинен прозвітуватися про виконання завдань, поставлених програмою практики.

До складу комісії можуть входити директори інститутів/коледжу, завідувачі кафедр, керівники практики від кафедр.

На залік студент має представити весь пакет документів, передбачених робочою програмою практики (щоденник практики, результати виконання індивідуального завдання, письмовий звіт про проходження практики).

Комісія приймає залік у терміни, визначені наказом на практику, (але не пізніше ніж протягом десяти днів після її закінчення за умови, що практика відбувається в межах семестру або протягом десяти днів семестру, який починається після закінчення практики).

Оцінка за практику вноситься в заліково-екзаменаційну відомість, індивідуальний навчальний план, залікову книжку студента. У разі отримання негативної оцінки під час складання заліку студенту надається можливість повторного складання заліку за умови доопрацювання звіту й індивідуального завдання. За умови отримання негативної оцінки з практики під час ліквідації заборгованості комісії студент відраховується з Університету.


  1. Організація навчального процесу в умовах кредитно-модульної системи



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал