Положення про організацію навчального процесу в Національному університеті харчових технологій та його відокремлених структурних підрозділах




Сторінка2/7
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.75 Mb.
ТипПоложення
1   2   3   4   5   6   7
3.13. Програми практик визначають зміст і технологію їх проходження, види і форми перевірки рівня сформованості необхідних умінь і практичних навичок, вимог до звітів студентів про проходження практик, виконання
індивідуальних завдань. Вони розробляються випусковими кафедрами а
також кафедрами, для яких передбачено керівництво окремими видами практик, відповідно до освітньо-кваліфікаційних характеристик і освітньо- професійних програм, навчальних планів напрямів і спеціальностей
(спеціалізацій) і затверджуються ректором або за його дорученням першим проректором.
Програма практик повинна включати в себе такі розділи: вступ; мета і завдання практики; організація практики; керівництво практикою; зміст практики; контроль за виконанням програми практики; вимоги до звіту з практики; оцінювання результатів практики; рекомендована література; додатки.
При розробленні програм практик необхідно керуватися Методичними рекомендаціями до підготовки програм практик студентів :
Укл.: В.Л. Яровий, В.А. Лагода. – К.: НУХТ. – 2011. – 14 с.
3.14. Програми державних екзаменів розробляються випусковими кафедрами на основі відповідних освітньо-кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм і робочих навчальних програм навчальних дисциплін, погоджуються з деканами факультетів і затверджуються ректором або, за його дорученням, проректором з навчальної роботи. Вимоги до структури і змісту програм визначаються Положенням про державну атестацію студентів в НУХТ.
4. НАПРЯМИ, СПЕЦІАЛЬНОСТІ ТА СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ, ЗА ЯКИМИ
ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ. ПІДГОТОВКА ДО
ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА АКРЕДИТАЦІЇ НАПРЯМІВ І
СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
4.1. Університет здійснює підготовку фахівців (надає освітні послуги) за
21 напрямом підготовки фахівців ОКР «бакалавр», 34 спеціальностями фахівців ОКР «спеціаліст», 42 спеціальностями фахівців ОКР «магістр» та забезпечує перепідготовку спеціалістів за 17 спеціальностями. Їх перелік та ліцензовані обсяги прийому зазначені в ліцензії про надання освітніх послуг, пов’язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра.
4.2. Відповідність освітніх послуг, що надаються університетом, державним стандартам освіти і ліцензійним умовам визначається МОНМС
України шляхом ліцензування, акредитації та інспектування.
4.3. Ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу розпочати освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а
також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.
Підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів та перепідготовка за спеціальностями, підготовка громадян України до вступу у вищі навчальні заклади, підготовка іноземних студентів, підготовка
іноземних громадян до вступу у вищі навчальні заклади здійснюється в
НУХТ відповідно до діючих ліцензій, виданих МОНМС України.
Питання відкриття в університеті нових напрямів підготовки та спеціальностей ініціюється кафедрами, розглядається Вченими радами факультетів та Вченою радою НУХТ. Відповідні кафедри розробляють плани кадрового, навчально-методичного, інформаційного та матеріально- технічного забезпечення підготовки фахівців за новими напрямами і спеціальностями і після проведення підготовчої роботи готують ліцензійні справи, де відображаються можливості підготовки таких фахівців.
Ліцензування освітньої діяльності здійснюється перед початком підготовки фахівців за новим для університету напрямом чи спеціальністю на підставі заяви про проведення МОНМС України ліцензійної експертизи. За результатами ліцензійної експертизи міністерство приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі.
4.4. З метою більш повного забезпечення потреб ринку праці та вимог роботодавців щодо підготовки фахівців в певній галузі економіки чи сфері знань, реалізації власних наукових шкіл та науково-технічних розробок університет самостійно вирішує питання щодо введення спеціалізацій за певними ліцензованими спеціальностями підготовки спеціалістів.
Питання відкриття нової спеціалізації обговорюється і схвалюється рішеннями відповідної випускової кафедри, Вчених рад факультету та університету. Рішення про відкриття в університеті нової спеціалізації затверджується Департаментом вищої освіти МОНМС України за погодженням з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОНМС
України.
Спеціалізації повинні мати ознаки, що відображають відмінності у засобах (обладнанні, технологіях тощо), сировині та продуктах (вихідних та кінцевих) або послугах, які надаються, умовах діяльності (виробничих, екологічних, соціальних тощо).
Відкриття нової спеціалізації певної спеціальності ініціює випускова кафедра, яка на підставі аналізу стану та перспектив розвитку певної галузі і листів підтримки потенційних замовників (підприємств, установ, організацій, об’єднань, фірм тощо) обґрунтовує доцільність підготовки фахівців за цією спеціалізацією та їх обсяги. Пропозиції кафедри та проект робочого навчального плану спеціалізації розглядаються на засіданнях вчених рад факультету і університету. На підставі позитивного рішення Вченої ради університету видається відповідний наказ ректора.
4.5. Акредитація напряму (спеціальності) за певним освітньо- професійним рівнем – це державне визнання відповідності рівня підготовки
(перепідготовки) фахівців державним вимогам.

Акредитація напряму (спеціальності) університету здійснюється шляхом: подання університетом до МОНМС України заяви щодо проведення акредитаційної експертизи та необхідних документів і матеріалів; проведення акредитаційної експертизи експертною комісією, яку формує
МОНМС України; прийняття рішення про акредитацію або відмову в акредитації
Державною акредитаційної комісією; затвердження рішення про акредитацію або відмову в акредитації
МОНМС України; видачі МОМНС України у разі позитивного рішення щодо акредитації університету сертифіката про акредитацію.
Підготовка до акредитації напряму (спеціальності) включає: розроблення і реалізацію заходів щодо забезпечення в повному обсязі дотримання ліцензійних умов нормативів та вимог надання освітніх послуг з підготовки фахівців; проведення на рівні університету самоаналізу стану підготовки до акредитації напряму (спеціальності); підготовку комплекту документів (акредитаційної справи).
Ліцензійні умови визначають загальні вимоги та мінімальні нормативи забезпечення навчальних закладів навчально-методичною, інформаційною та матеріально-технічною базою, науково-педагогічними та педагогічними кадрами (наказ МОНМС України від 13.06.2012р. № 689).
Перелік документів акредитаційної справи визначений наказом МОНМС
України від 17.09.2012р. № 1021.
4.6. Інспектування – це державний контроль за діяльністю навчальних закладів та дотримання ліцензійних умов. Інспектування діяльності університету може проводитись Державною інспекцією навчальних закладів
України на плановій основі відповідно до Порядку здійснення державного контролю за діяльністю навчальних закладів, затвердженого наказом МОН
України від 25.01.2008р. № 34.

5. МОВА ВИКЛАДАННЯ, ФОРМИ НАВЧАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ
НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
5.1. Мовою викладання в університеті є державна мова. Для студентів певних напрямів і спеціальностей навчання здійснюється також і англійською мовою з видачею відповідного сертифікату.
5.2. Навчання в університеті здійснюється за денною і заочною формами за кошти державного бюджету або кошти та фізичних та юридичних осіб.
Особи, що здобувають вищу освіту за денною формою навчання, можуть після закінчення третього курсу одночасно навчатися за іншою спеціальністю за заочною формою навчання.
Зміна форми навчання можливий за бажанням студентів при наявності місць на відповідному курсі тієї форми навчання, на яку вони бажають перевестися.

5.3. Навчальний процес в університеті здійснюється у таких формах: навчальні заняття; самостійна підготовка; практична підготовка; контрольні заходи.
5.4. Навчальні заняття різних видів в аудиторіях, лабораторіях і комп’ютерних класах охоплюють організацію пізнавальної діяльності студентів і призначені для створення найсприятливіших умов для засвоєння ними певних знань, умінь і навичок, необхідних для ефективного опанування обраним напрямом (спеціальністю).
Видами навчальних занять в університеті є: лекція; лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття; консультація.
Лекція – це логічно завершений, науково обґрунтований і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, ілюстрований, за потреби, засобами наочності.
Лекція є основним видом навчальних занять і водночас методів навчання у вищій школі. Вона покликана формувати у студентів основи знань з певної наукової галузі, а також визначати напрями, основний зміст і характер усіх
інших видів навчальних занять та самостійної роботи студентів з відповідної навчальної дисципліни.
Обсяг лекційного курсу визначений навчальним планом, а його тематика робочою програмою відповідної навчальної дисципліни.
Лекції читають у відповідно обладнаних аудиторіях для однієї або кількох навчальних груп студентів професори та доценти, а в окремих випадках – інші висококваліфіковані фахівці, які мають значний досвід наукової та практичної діяльності.
Лабораторне заняття – вид начального заняття, на якому студенти під безпосереднім керівництвом викладача особисто проводять натурні або
імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень певної дисципліни, оволодіння методами та методиками досліджень, набуття умінь і навичок роботи з лабораторним обладнанням, вимірювальною апаратурою, комп’ютерною технікою. Такі заняття повинні мати максимальну професійну спрямованість, сприяти формуванню професійних навичок або набуттю таких навичок під час вивчення спеціальних дисциплін. Вони потребують від студентів ініціативи, наполегливості, самостійності в ухваленні рішень.
Перелік тем лабораторних занять визначений робочою навчальною програмою навчальної дисципліни. Лабораторні заняття проводяться у спеціально обладнаних приміщеннях (навчальних лабораторіях), у яких має бути відповідне навчально-методичне, а за потреби – нормативне забезпечення. Тривалість лабораторних занять залежно від особливостей їх проведення може становити 2, 4 або 6 академічних годин.
На лабораторних заняттях студент повинен: пройти попередній контроль підготовленості до виконання конкретної лабораторної роботи; виконати конкретні завдання відповідно до методичних рекомендацій, викладених у
лабораторному практикумі чи інструкції; оформити індивідуальний звіт; здати роботу викладачеві.
У разі потреби виконання лабораторних робіт, пов’язаних з можливою небезпекою для здоров’я і життя, студенти повинні обов’язково пройти
інструктаж з правил техніки безпеки і дотримуватись їх при роботі. Кількість балів, одержана ними за виконання та захист лабораторних робіт, ураховують під час оцінювання якості засвоєння навчального матеріалу дисципліни.
Практичне заняття – вид навчального заняття, у процесі якого викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно сформульованих завдань.
Основна мета практичного заняття – розширення, поглиблення й деталізація наукових знань, отриманих студентами на лекціях і в процесі самостійної роботи та спрямованих на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, прищеплення умінь і навичок, розвиток наукового мислення та усного мовлення студентів.
Тематика і плани проведення практичних занять із переліком рекомендованої літератури мають бути заздалегідь доведені до відома студентів.
Практичні заняття передбачають вирішення завдань з їх обговоренням, розв’язання контрольних задач (завдань) та їх оцінювання після перевірки.
Оцінки (бали), отримані студентами на практичних заняттях, враховують під час підсумкового оцінювання ступеня засвоєння навчальних матеріалів дисципліни.
Семінарські заняття передбачають обговорення студентами питань з попередньо визначених тем (проблем) програми навчальної дисципліни.
Вони будуються на основі живого творчого обговорення доповідей студентів.
При цьому уточнюються і засвоюються окремі питання, положення, студенти вчаться узагальнювати, робити висновки.
Семінарські заняття навчають студентів ораторського мистецтва, вміння аргументувати свої судження, ведення наукової полеміки.
Проведення семінарського заняття передбачає обов’язкове підбиття підсумків обговорення теми (проблеми) та оцінювання участі в ньому студентів.
Участь студентів у семінарських заняттях враховують під час підсумкового оцінювання їхніх знань з навчальної дисципліни.
Індивідуальні навчальні заняття – навчальні заняття, які проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття
індивідуальних творчих здібностей.
Індивідуальні навчальні заняття організуються за окремим графіком і можуть охоплювати одну або декілька тем з навчальної дисципліни.
Види індивідуальних навчальних занять, їх обсяг, форми та методи проведення, форми та методи поточного і підсумкового контролю (крім
державної атестації) визначаються робочою програмою навчальної дисципліни.
Консультація – вид навчального заняття, під час якого студент отримує від викладача відповіді на конкретні запитання або пояснення теоретичних положень чи питань їх практичного застосування. Консультації призначені для надання допомоги студентам у процесі їх самостійної роботи.
Консультації за видами поділяються на: на індивідуальні й групові – залежно від кількості студентів; на поточні і підсумкові – залежно від етапів навчального процесу.
Конкретний зміст консультації визначається видом індивідуального завдання або формою контролю, перед якими вона проводиться. Так, метою консультації з питання написання рефератів, виконання графічних, розрахункових і розрахунково-графічних робіт, курсових і дипломних проектів (робіт), кваліфікаційних робіт магістрів є: допомога студентові у визначенні мети, структури і змісту цих робіт і літератури, що потребує опрацювання; уточнення методики дослідження та виконання розрахунків; перевірка правильності виконання окремих розділів роботи; підготовка студента до її захисту.
Метою консультації перед модульним (рубіжним) контролем або екзаменом є ознайомлення студентів із порядком проведення модульного контролю або екзамену, використання паперових чи комп’ютерних тестів, питань, що включені до індивідуальних завдань або екзаменаційних білетів, звернення уваги студентів на головних питаннях, які є найважливішими для вивчення навчальної дисципліни, доведення порядку та критеріїв оцінювання знань, умінь та навичок студентів, роз’яснення найскладніших питань і питань, що не відображені у підручнику (навчальному посібнику) чи курсі лекцій, а також надання студентам відповідей на їх окремі запитання.
Студенти відвідують консультації добровільно.
Індивідуальні завдання студентів з окремих навчальних дисциплін
включають виконання рефератів, розрахункових, графічних, курсових, дипломних проектів (робіт) тощо.
Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно при консультуванні викладачем.
Допускається виконання комплексних
індивідуальних завдань кількома студентами.
Індивідуальні завдання складаються, як правило, у декількох варіантах і включають загальні вимоги до написання й оформлення, рекомендації щодо виконання, список літератури і довідкові матеріали, тощо.
Курсові проекти (роботи) є одним із основних видів індивідуальних завдань студентів, передбачених робочим навчальним планом. Вони виконуються з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного питання.
Тематика курсових проектів (робіт) розробляється і затверджується відповідно кафедрою. Порядок виконання курсових проектів (робіт)
визначається вищим навчальним закладом. Форма титульної сторінки пояснювальної записки до курсового проекту (роботи) наведена у додатку 3.
Студент виконує, як правило, один курсовий проект (роботу) на навчальний рік. Кількість курсових проектів (робіт) на весь період навчання визначається навчальним планом.
Захист курсового проекту (роботи) проводиться перед комісією у складі двох-трьох викладачів кафедри з участю керівника курсового проекту
(роботи).
Результати захисту курсового проекту (роботи) оцінюються за національною шкалою та шкалою ECTS. Курсові проекти (роботи) зберігаються на кафедрі протягом одного року, потім списуються у встановленому порядку.
Дипломний проект (робота) виконується на завершальному етапі навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні: молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра.
5.5. Самостійна підготовка (самостійна робота студентів – СРС) – це організаційно і методично спланована пізнавальна діяльність студентів, що здійснюється без прямої допомоги викладачів (але під їх керівництвом і контролем) для досягнення конкретного результату.
Самостійна робота студентів є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових для відвідування навчальних занять. Час, відведений для самостійної роботи, регламентується робочими навчальними планами і може становити від 1/3 до 2/3 загального навчального часу, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.
Важливість СРС та підвищення її ролі в нинішніх умовах пов’язано з наступними причинами:
- в межах аудиторних занять не можливо надати та засвоїти в повному об’ємі обсяг знань, умінь і навичок, що постійно поповнюється;
- самостійна робота передбачає різноманітну додаткову навчальну діяльність студентів, а отже забезпечує високий рівень засвоєння навчальних матеріалів;
- самостійна робота є основою майбутньої неперервної самоосвіти фахівця, формує відповідну мотивацію та навички.
За характером самостійності розрізняють обов’язкову і добровільну самостійну роботу. Обов’язкова робота включає: самопідготовку до лекцій, лабораторних, практичних і семінарських занять, вирішення завдань практики, виконання індивідуальних завдань (рефератів, розрахункових, графічних, розрахунково-графічних робіт), домашніх завдань (розв’язання задач, виконання вправ та окремих розрахунків тощо), курсових і дипломних проектів (робіт), магістерських робіт, підготовку до поточного контролю знань, заліків та екзаменів.
До добровільної самостійної роботи відносять: участь у наукових дослідженнях; підготовку та участь у конкурсах, олімпіадах, підготовку наукових доповідей, статей, заявок на винаходи тощо.

Зміст самостійної роботи студентів визначається робочими навчальними програмами навчальних дисциплін, індивідуальними завданнями та вказівками викладачів. Вона забезпечується комплексом навчально- методичних матеріалів: підручниками, навчальними посібниками, курсами та конспектами лекцій, методичними рекомендаціями до вивчення дисципліни, виконання окремих видів занять та індивідуальних завдань, відповідною науковою та фаховою літературою, періодичними фаховими виданнями.
Самостійна робота може виконуватись студентами в бібліотеці, навчальних лабораторіях і комп’ютерних класах, в гуртожитку, а також у домашніх умовах.
Навчальний матеріал дисциплін, передбачений їх робочими навчальними програмами для засвоєння студентами в процесі самостійної роботи, виноситься на модульний та підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовується під час навчальних занять.
5.6. Практична підготовка студентів (практика) є необхідною складовою підготовки фахівців і покликана забезпечити набуття студентами вмінь і практичних професійних навичок.
Організація і проведення практики студентів передбачає ряд організаційних заходів, серед яких:
- укладання договорів з підприємствами, установами та організаціями про проходження практики;
- розподіл студентів на практику;
- надання студентам-практикантам усіх необхідних документів
(направлення, програми, календарні плани і щоденники практики,
індивідуальні завдання, теми курсових і дипломних проектів (робіт), методичні рекомендації);
- інформування студентів про встановлену систему звітності, хід і результати практичної підготовки, порядок підсумкового оцінювання результатів практики;
- контроль за забезпеченням нормальних умов праці і побуту студентів під час проходження практики та проведення з ними обов’язкових
інструктажів з охорони праці;
- контроль за дотриманням студентами-практикантами правил внутрішнього розпорядку підприємства чи організації за місцем проходження практики.
Після закінчення терміну практики студенти звітують у письмовій формі про виконання програми та індивідуальних завдань. Звіт підписує і оцінює керівник практики від підприємства (організації). Потім він разом з іншими документами подається студентом керівнику практики від університету.
5.7. Контрольні заходи проводяться з метою встановлення рівня засвоєння студентами знань, умінь і навичок, що передбачені робочими навчальними програмами навчальних дисциплін та програмами практик. Такі заходи включають вхідний поточний, підсумковий і відтермінований контроль.

Вхідний контроль проводиться з метою визначення рівня підготовки студентів з дисциплін, які забезпечують вивчення певної навчальної дисципліни.
Поточний контроль. Поточний контроль поділяють на оперативний і рубіжний (модульний). Формами поточного контролю можуть бути:
- письмова контрольна робота (відповіді на питання лекційного курсу, розв’язання задач, виконання вправ, певних розрахунків тощо);
- тестування знань студентів з певного розділу (теми) або з певних окремих питань лекційного курсу;
- усне опитування;
- виконання і захист лабораторної роботи;
- виступ на семінарських заняттях (з рефератом, участь у дискусії);
- перевірка і захист індивідуального завдання (реферат, розрахункова, графічна, розрахунково-графічна робота) та домашнього завдання;
- перевірка і захист певного розділу (розділів курсового проекту( роботи) або графічної частини курсового проекту.
Оперативний поточний контроль охоплює індивідуальний або груповий контроль засвоєння навчального матеріалу, перевірку підготовленості студентів до виконання лабораторних, практичних і семінарських занять, ходу виконання окремих розділів індивідуальних завдань. Проводячи такий контроль, викладач має можливість своєчасно оцінити глибину розуміння студентами матеріалу лабораторного, практичного чи семінарського заняття, засвоєння ними певної теми лекційного курсу, правильність виконання окремих індивідуальних і домашніх завдань, виявити, проаналізувати й виправити помилки, перевірити вміння студентів логічно мислити, їх мовлення і пам’ять.
Рубіжний (модульний) поточний контроль полягає у перевірці знань і практичної підготовленості студентів з певної завершеної частини навчальної дисципліни (модуля), умінь виконання індивідуальних завдань, що підлягають виконанню на час проведення такого контролю. Це певний проміжний підсумок роботи студента, що дає змогу поглибити і зміцнити його знання.
Методи поточного контролю можна розділити на такі групи:
усні – бесіда, аналіз виступу студента на практичному чи семінарському занятті, пояснення до виконаного завдання або окремих його розділів, усні повідомлення студентів, відповіді на запитання викладача під час аудиторних занять;
письмові – контрольні роботи студентів, індивідуальні завдання, домашні завдання, конспекти, повідомлення, реферати, окремі розділи курсових проектів (робіт);
графічні – рисунки, графіки, креслення;
технічні – з використанням комп’ютерних тестів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал