Положення про методичне об'єднання вчителів-предметників Загальні положення



Сторінка3/3
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.66 Mb.
ТипПоложення
1   2   3


Поради молодому педагогу





http://obukhivsch1.ucoz.ua/_nw/0/51067555.jpg

1. Не вважай школу місцем, не зовсім гідним застосування твоїх видатних здібностей, місцем, куди тебе як би заслали. Школа не потребує твоєї поблажливості. Так, вона тебе чекає, і, можна сказати, з розпростертими обіймами, вона хоче, щоб ти у неї був, але у неї є своя гідність. І це гідність  діти. Тому не треба дивитися на школу звисока, не треба робити їй позику.

2. Знайди себе, свій образ. Вчитель індивідуальний, інакше не може бути і мови про творчість. Це не виключає наслідування, особливо на перших порах. Навпаки, придивляйся до майстрів. Бери на озброєння те, що тобі здається твоїм, що тобі відповідає.

3. Не замикайся в своєму учительстві. Якщо вчитель  тільки вчитель, це нудно. Грай на гітарі, співай, пиши вірші, грай у волейбол, ходи в гори, збирай марки, бувай в театрі і на виставках. Розширюй коло друзів і знайомих. Спілкуйся з найрізноманітнішими людьми. Люби життя в різних її проявах. Ти повинен бути цікавий дітям, але це не вийде, якщо ти будеш зосереджений тільки на самому собі. Окрім обов'язкової програми, у тебе, як у майстра-фігуриста, повинна бути прекрасна довільна програма.

4. Пам'ятай про комплексний характер вчительської праці. Захопленість, багатобічний інтерес потрібні вчителеві не просто так, самі по собі, а у зв'язку з особливістю його професії. Не дарма про вчителя говорять, що він і кравець, і жнець, і на дуді гравець. Про іншого вчителя говорять: він  ерудит, або він  хороший методист, або він  ентузіаст позакласної роботи. Це комплімент тільки в тому випадку, якщо всі інші сторони діяльності вчителя теж хороші. Все має значення, все потрібно: і ерудиція, і методика, і позакласна робота, і психологія спілкування, і любов до дітей, і дисципліна. Не потрібно це розділяти, все це взаємозв'язано. І якщо ми говоримо про це окремо, то це  умовно. Відміть: будь-яка розповідь про школу, епізод, навіть анекдот містить в собі комплекс вчительських якостей. Інакше виходить безглуздо, смішно або навіть, гірше за те, непрофесійно.

5. Будь щасливим. Будь оптимістом. Вір! Жахливо, коли вчитель не бачить нічого хорошого ні в сьогоденні, ні в майбутньому. Ходить і ниє, як вчителі з чеховских п'єс. Лад плани, хай іноді нездійсненні, але конструктивні. Є така граматична фраза, в якій «щоб» (і «що б) пишеться і злито, і роздільно: «Що б таке зробити, щоб освіжитися?» Якщо дієслову «освіжитися» додати метафоричний сенс, цю фразу можна сміливо узяти на озброєння як девіз.

6. Будь чесним і правдивим. «Подумаєш,  скажеш ти,  я сам це учням щодня говорю». І марно, щодня це говорити не треба. Сказав один раз, і вистачить. Але так, щоб учні тобі повірили. Діти дуже високо цінують чесність. «Так нечесно» - це украй негативна оцінка. Хоча часто-густо вони хитруни і брехунці. Це тому, що вони поставлені дорослими в такі умови, коли просто не можна не збрехати. Але не захоплюйся слідством.

7. Цінуй гумор в спілкуванні з учнями. Якщо ти сам, як мовиться, не блищеш дотепністю, цінуй гумор в інших. Не бійся смішного, не бійся бути смішним сам: бувають зовсім безневинні і нешкідливі смішні ситуації. Інша справа, якщо над тобою сміються постійно, якщо ти взагалі смішний  це все!..

8. Будь природним, не втілюйся, не прагни здаватися розумнішим і кращим, ніж ти є. Марно: діти тебе все одно розкусять. Часто вчителя порівнюють з актором, і в цьому є свій резон. Але вже якщо ти граєш роль, хай вона буде твоєю. Грай себе. І не перегравай! Пригадай: справжній актор уживається в роль, прагне осягнути внутрішній світ свого героя, щоб грати якомога природніше. Тобі ж не треба перевтілюватися. Схожість між вчителем і актором полягає, можливо, в тому, що і той і інший виходять на аудиторію, на публіку. Якщо між акторами і залом для глядачів не встановлюється незримий контакт, спектакль рушиться. Так і в класі. Деякі кричать і стукають кулаком по столу, а учням не страшно. Інші говорять тихо і дивляться убік, але якесь чаклунство зачаровує дітей, і вони не зводять з вчителів очей. Це феномен вчительського гіпнозу, такого, втім, крихкого, але солодкого. У ці хвилини вчитель щасливий.

9. Не уявляй про себе більше того, що ти є насправді. Знай собі ціну і будь скромним, не втрачаючи гідності. Не треба здаватися, треба бути. Зараз це знамення часу. І якщо в роки застою ми тільки і робили, що справляли враження, немов всі змовилися грати в якусь загальну брехливу гру, то тепер це не потрібно, тому що всім і так ясно, якщо король голий. І без хлопчика. Загалом, не задирай ніс, навіть якщо щось вдалося. Радій і торжествуй, але не захоплюйся в торжестві. Це небезпечно. Не бійся честолюбства і не слухай ханжів і бездарних заздрісників Але честолюбство повинне бути усередині, демонструвати його непристойно. Честолюбство все-таки. Грає допоміжну роль як стимулятор справи. Головна  справа. Зводити ж честолюбство в принцип і підпорядковувати йому все просто неприпустимо і аморально. Ти завжди на виду, тим більше у дітей, яких всі бачать і всі помічають. Від їх уважного погляду не вислизне ніщо! І ти не думай, що думкою дітей, їх відношенням можна нехтувати. Вони-то і є твої головні цінителі і судді, вони, а не начальство, і навіть не твої колеги і друзі.

10. Знайди свою цивільну позицію. Можливо, вона у тебе вже є, ця позиція. Але вона формується, стабілізується і кристалізується в справі. Міркувати про політику, про патріотизм, про інтернаціоналізм всі майстри. Але не поповнюй і так численні ряди «пікейних жилетів». Пам'ятай, що у тебе є діти і ця позиція потрібна їм. Цивільна позиція перш за все  етична. Запам'ятай: які б прекрасні підручники ми не видавали, які б чудові програми не складали, дійсний провідник цивільної ідеї  ти. І від себе залежить, чи дійде ця ідея до розуму і серця учня в цілості і чистоті або буде таке хитромудре перевернута і збочена, що результат виявиться протилежним. Так, у наш час краху сталих політичних стереотипів важливо допомогти дітям сформуватися і вирости стійкими і переконаними гуманістами.

11. Не сприймай ці поради як якийсь закон або безапеляційно проголошену непорушну істину. Абсолютних правил, придатних на всі випадки життя, не має. Думайте самі!



Поради молодому педагогу й не тільки…

Необхідно

• Любити свою роботу й учнів, яких вам довірили навчати й виховувати.

• Посміхатися, особливо працюючи зі слабкими і невпевненими учнями.

• Не дискредитувати свій авторитет — він повинен бути незаперечним.

• Постійно стежити за своїм мовленням.

• Бути добрим і приязним, вимогливим та справедливим щодо всіх учнів.

• Не давати учням контрольних робіт, знаючи, що більшість із них не впорається.

• Не демонструвати свою любов до окремих учнів. Пробачати витівки, не нагадувати наступного дня учневі про те, що трапилося.

• Нічого не забувати, щоб діти не мали підстав запевнити: «Ганна Юхимівна все одно забуде».

• У жодному разі не висловлюватися про колег погано, не критикувати їх у присутності учнів.

• Співпрацювати із батьками як помічниками у роботі, не скаржитися їм принагідно на їх дітей.

• Одягатися ошатно, зі смаком, частіше змінювати робочий костюм.

• Уважно вислуховувати відповідь учня від початку до кінця, не підказуючи, не підводячи його до правильної відповіді підказками.

• Намагатися працювати без негативних оцінок, адже такі оцінки вчитель ставить самому собі за невміння навчити.

• Не боятися брати участь у різноманітних конкурсах.

• Знати, чого вчити та як найкраще вчити.

• Постійно дізнаватися щось нове із книг, журналів, телебачення, Інтернету; якнайбільше розповідати учням на уроці, не боячись, що вони не зрозуміють.

• Крім традиційних форм роботи, використовувати сучасні технології, не забуваючи про досвід учителів-новаторів, їх ноу— хау в роботі.

• Не боятися вчитися у своїх колег та в учнів.

• Відвідувати уроки своїх колег, особливо в тих класи, де справи кепські. У такий спосіб можна знайти відповіді на багато нагальних запитань.

• Не сварити привселюдно своїх учнів — це ваші діти, а ви — їх шкільна мама.

• Ніколи не дозволяти дітям пліткувати про батьків, і самому також не сварити батьків у присутності їх дітей.

• Не забувати, що учень — не «чистий аркуш паперу», а унікальна й неповторна особистість, яка має власні погляди й життєвий досвід у вигляді емоцій, почуттів, переживань.

 

Слід навчитися



• Варіювати голосом, берегти і намагатися не напружувати його.

• Обирати ті форми роботи, що допомагають досягти результату на уроці (для цього потрібно відмінно знати методику викладання предмета).

• Розв’язувати будь-яку складну ситуацію.

• Працювати над мовленнєвими помилками учнів не тільки на уроці, але й поза ним.

• Детально продумувати урок, акцентуючи увагу учнів на головному, тобто на тому, чого ви повинні навчити їх.

• Раціонально використовувати час на уроці.

• Організовувати урок у такий спосіб, щоб учні сказали: «Як швидко минув урок!»

• Виховувати передусім особистість.


Дуже часто ми стикаємося із ситуацією: дитина вивчила вірш, знає формулу, правило, але коли виходить до дошки, стоячи перед слухачами, не може вимовити жодного слова. Для того щоб розібратися, що відбувається з учнем, корисно зрозуміти одну важливу особливість функціонування інтелекту.

Можливості дитини залежать від того, наскільки вона впевнена у собі в тій або іншій ситуації.

Емоційний стан особистості й ефективність функціонування людського мозку є взаємозалежними. Тому дитина, яка відчуває свою неповноцінність і низько оцінює свої інтелектуальні можливості, часто навіть не намагається використовувати повною мірою природні розумові здібності. Непевність у власних силах порушує процес її розумової діяльності, що спричиняє невдачі та поразки.

Отже, учитель має допомагати учням підвищувати рівень самооцінки. Як саме?

• Виявляти невдоволення діями дитини, але не самою дитиною як особистістю.

• Пам’ятати, що педагог, який сварить дитину через те, що вона чогось не знає або не вміє, схожий на лікаря, який сварить хворого через те, що він хворіє.

• Ніколи не ображати учня за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на нього з висоти свого авторитету. Перш ніж сварити дитину за невміння, необхідно спробувати зрозуміти причини труднощів.

• Допомагати учневі знайти шляхи розв’язання проблеми.

• Перші невдачі — це не привід для вчителя змушувати нервувати себе й дитину. Необхідно з’ясувати об’єктивні причини труднощів і бути налаштованим оптимістично.

• Намагатися зробити так, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина виявила бажання навчитися, не втративши інтересу до навчання, відчула смак до пізнання нового, невідомого, незрозумілого.

Важливі моменти для виконання «на автоматі»

• Починати урок завжди вчасно.

• Завжди бути готовим до уроку.

• Готуватися до кожного уроку творчо, придумуючи щоразу щось цікаве.

• Розподіляти увагу в такий спосіб, щоб на будь-якому етапі уроку тримати в полі зору весь клас, запитуючи учня, якщо він відволікається або розмірковує про щось особисте.

• Не зневажати записами на дошці, навіть нескладними кресленнями, малюнками, адже учень, яким би неуважним він не був, обов’язково перепише з дошки до зошита.

Особливості роботи з обдарованими учнями


 “З народженням кожної людини в світ
вноситься щось нове, чого ще не було,
щось первозданне і неповторне.
Обов’язок кожного – знати і не забувати,
що він у світі єдиний у своїй якості
і що ще ніколи не з’являвся хтось такий, як він,
адже якби вже був такий, як він,
то не було б необхідності в ньому самому”
Мартін Бубер

         Обдарованість дитини... Що це таке? Можливо це своєрідна іскра Божа, яку треба відшукати в її душі і допомогти не тільки не згаснути, а спалахнути полум’ям. Здібні, талановиті люди в будь-якому суспільстві є його “локомотивом”. Саме їхніми інтелектуальними зусиллями забезпечується прогрес суспільства, плодами якого користуються всі. Тому кожен учитель часто запитує себе: “Як знайти та визначити обдарованість?”. Адже через свою зайнятість, брак інформації, методичної підтримки він обмежений у виборі інструментарію, який допоміг би дати відповідь на це запитання.


Визначення обдарованості надзвичайно важливе – від цього залежить кого й на підставі яких критеріїв школа відбиратиме в спеціалізовані школи чи програми, як навчатиме. Від розуміння суті обдарованості прямо залежить, на які особливості своїх учнів учитель звертатиме увагу.
Завдання школи — підтримати учня і розвинути його здібності, підготувати ґрунт для того, щоб ці здібності було реалізовано. Виявлення обдарованих дітей повинно починатися вже в початковій школі на основі спостереження, вивчення психологічних особливостей, мовлення, пам'яті, логічного мислення.


Якими є обдаровані діти?

• Мають вищі порівняно з більшістю учнів інтелектуальні здібності, потяг до навчання, творчі можливості.


• Мають активну пізнавальну потребу, що домінує.
• Відчувають радість від здобуття знань, розумової праці.


Які категорії обдарованих дітей можна визначити умовно?

1. Діти з незвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку (такі діти найчастіше зустрічаються в дошкільному й молодшому шкільному віці).


2. Діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості — у певній галузі науки (підлітковий вік).
3. Учні, які не досягають через якісь причини успіхів у навчанні, але мають яскраву пізнавальну активність, оригінальність психічного складу, неабиякі розумові резерви (частіше зустрічаються в старшому шкільному віці).

        У навчальній діяльності робота з обдарованими дітьми ґрунтується на диференційованому підході, що сприяє розширенню й поглибленню освітнього простору предмета.


       Мета роботи з обдарованими дітьми - виявлення таких дітей та створення умов для їх оптимального розвитку.


Завдання роботи з обдарованими дітьми:

• Розвиток цілісної картини світу в уявленнях дитини.


• Розвиток творчого критичного й абстрактно-логічного мислення, здатностей розв'язувати проблеми.
• Розвиток здатності самостійно навчатися та здійснювати дослідницьку роботу.
• Розвиток здатностей до самопізнання й саморозуміння, формування позитивної «Я-концепції».

За якими принципами будується робота з обдарованими дітьми?

• Орієнтація на змагання, актуалізація лідерських можливостей учнів.


• Орієнтація на потреби дитини.
• Максимальне розширення кола інтересів.
• Домінування розвивальних можливостей над інформаційною насиченістю.
• Ускладнення змісту навчальної діяльності.

Яким повинен бути вчитель у роботі з обдарованими дітьми?

• Талановитим, здатним до експериментальної й творчої діяльності.


• Професійно грамотним.
• Інтелігентним, моральним і ерудованим.
• Володіти сучасними педагогічними технологіями.
• Мати позитивну «Я-концепцію», бути цілеспрямованим, наполегливим, емоційно стабільним.
• Умілим організатором навчально-виховного процесу, психологом.

Що повинен уміти вчитель для роботи з обдарованими дітьми?

  • Збагачувати навчальні програми, тобто оновлювати й розширювати зміст навчання.

  • Працювати диференційовано, здійснювати індивідуальний підхід і консультувати учнів.

  • Стимулювати пізнавальні здібності учнів.

  • Приймати зважені психолого-педагогічні рішення.

  • Аналізувати навчально-виховну діяльність — свою та класу.

  • Добирати й готувати матеріал для колективних творчих справ.

Завдання педагогів полягає у тому, щоб створити умови, з яких будь-яка дитина могла б просуватися шляхом власної досконалості, уміла мислити самостійно, нестандартно. Цей шлях називається «самовдосконаленням дитини в умовах освітнього процесу».
      Обдарованість — це система, що розвивається протягом життя, визначає можливість досягнення людиною вищих (незвичайних, неабияких) результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.
        Обдарована дитина — це дитина, яка має яскраві й очевидні, іноді видатні досягнення (або внутрішні передумови таких досягнень) у тому або іншому виді діяльності.

 За якими напрямами здійснюється робота вчителів з обдарованими учнями?


1. На уроках — індивідуальна диференційована робота.


2. Гурткова робота із предмета.
3. Позакласні заходи у межах предметних тижнів.
4. Предметні заходи у класі із запрошенням батьків.
5. Участь учнів 1—11-х класів у шкільній конференції «День науки» із захистом навчальних проектів.
6. Участь в олімпіадах різного рівня.
7. Участь у творчих конкурсах різного рівня
8. Театралізовані свята — особлива форма роботи з обдаровани¬ми дітьми, оскільки в них діти мають можливість не тільки реалізувати акторські здібності, безпосередньо беручи участь у виставах, але й виявити творчі навички, розробляючи сценарії постановок, розвинути схильність до художнього читання й літературної творчості, виявити ерудицію й дослідницькі навички у вікторинах і наукових диспутах. Така робота сприяє підвищенню мотивації обдарованих дітей до співробітництва з педагогами й копіткій роботі із самовдосконалення.

Етапи роботи з обдарованими учнями:

1. Підготовчий



  • Виявлення обдарованих учнів;

  • Складання діагностичних карт;

  • Розроблення нормативних документів, робочих програм роботи з обдарованими учнями.

2. Основний (практичний)



  • Упровадження інтерактивних методів навчання (проблемно-дослідницьких, проектних, модульних), що розви¬вають в учнів творче й дослідницьке мислення.

  • Активна участь в інтелектуальних і творчих конкурсах різних рівнів.

3. Узагальнення

  • Аналіз досягнутих результатів.

  • Співвідношення результатів реалізації програми з поставленими метою й завданнями.

  • Визначення перспектив і шляхів подальшої роботи з обдарованими учнями.

Форми роботи вчителя-предметника з обдарованими дітьми
1. Розв'язання нестандартних завдань на уроках і в позаурочний час.
2. Індивідуальна й диференційована робота.
3. Ділові гри, інтерактивні методи навчання.
4. Участь у конкурсах різних рівнів.
5. Участь у предметних олімпіадах різних рівнів.

Розвиток обдарованості учнів залежить від професійного рівня педагогів та використання креативних методів навчання. У практиці педагогічної діяльності слід використовувати нові технології навчання, які сприятимуть розвитку інтелектуальної, творчої, предметної або лідерської обдарованості.



Основні функції методичної ради школи:

І.Організаційно-педагогічна:
       Сприяти пошуку та використанню в навчально-виховному процесі сучасних організаційних форм, методів і прийомів навчання й виховання, нових освітніх технологій;

       Створити колектив однодумців, які б працювали над постійним професійним самовдосконаленням, підвищенням продуктивності педагогічної праці;

       Здійснювати загальне керівництво методичною, науковою, інноваційною діяльністю (проведення семінарів, конференцій, семінарів, практикумів, круглих столів, педагогічних читань, конкурсів, виставок, предметних тижнів);

       Розгляд планів, програм, проектів усіх підрозділів методичної роботи, їх затвердження;

       Координація діяльності з питань методичної роботи з іншими підрозділами професійної освіти;

       Організація самоосвітньої роботи педагогів, самовдосконалення й самореалізація їхньої особистості;

       Організація цілеспрямованої роботи з молодими спеціалістами;

       Проведення первинної експертизи стратегічних освітніх документів (програм, навчальних планів).

 

ІІ.Інструктивно-методична:
       Інструктаж та консультування педагогів з питань виконання нормативних, директивних документів, організації навчально-виховного процесу;

       Оперативне інформування педагогів про досягнення психолого-педагогічної науки, кращий педагогічний досвід педагогічних працівників району, області, країни.

 
ІІІ.Пошуково-дослідницька:
       Стимулювання ініціативи та активізація творчості членів педагогічного колективу до науково-дослідної, експериментальної та іншої творчої діяльності, спрямованої на вдосконалення, оновлення і розвиток навчально-виховного процесу в школі та роботі педагога;

       Контроль процесу та результатів комплексних досліджень, проектів, експериментів, здійснюваних в школі;

       Вироблення й погодження підходів до організації, здійснення та оцінка інноваційної діяльності в школі;

       Організація консультування педагогів з проблем інноваційної діяльності, дослідницької роботи, професійного вдосконалення.

 

ІV. Вивчення, узагальнення й поширення передового досвіду:
       Вивчення професійних досягнень педагогів, узагальнення досвіду кожного та впровадження його в практику роботи педагогічного колективу;

       Створення умов для використання в роботі педагогів діагностичних методик і моніторингових програм з прогнозування, узагальнення та оцінки результатів педагогічної діяльності.

 

Положення про методичний кабінет.

1. Методичний кабінет навчального закладу є організуючим центром роботи щодо підвищення кваліфікації та фахової майстерності педагогічних кадрів.


2. Методичний кабінет рекомендується створювати у загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних навчальних закладах.
3. Основними завданнями методичного кабінету навчального закладу є:
         - надання допомоги вчителям у підвищенні педагогічної кваліфікації  та фахової майстерності;
         - навчально-методичне консультування педагогічних і керівних працівників навчального закладу;
         - організація безперервного удосконалення фахової освіти та кваліфікації педагогічних, керівних кадрів;
         - експертна оцінка якості та результативності навчально-виховної роботи педагогічних працівників відповідно до державних освітніх та освітньо-кваліфікаційних стандартів;
         - координація змісту, форм і методів самоосвіти вчителів та колективної роботи щодо підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, щоб спрямувати їх на вирішення проблемних питань закладу освіти, регіону;
         - систематична пропаганда досягнень педагогічної науки та перспективного педагогічного досвіду, нових педагогічних технологій навчання та виховання.
4. З метою здійснення цих завдань у методичному кабінеті навчального закладу проводиться така робота:
         - створюються умови для самостійної індивідуальної роботи вчителів щодо підвищення педагогічної кваліфікації шляхом забезпечення їх необхідною літературою, організації для них консультацій з різних питань, що їх цікавлять;
         - організовуються і періодично проводяться для вчителів огляди літератури  з питань педагогіки і психології, методичної літератури;
         - організовується допомога в підготовці шкільних психолого-педагогічних семінарів для вчителів;
         - організовується вивчення з учителями технічних засобів навчання та комп’ютерної техніки;
         - організовується робота щодо надання методичної допомоги молодим та малодосвідченим учителям;
         - надається допомога педагогам, які займаються науково-дослідницькою та експериментальною роботою;
         - здійснюється необхідна робота щодо пропаганди перспективного педагогічного досвіду шляхом: підготовки і проведення педагогічних читань, науково-практичних конференцій, організації педагогічних виставок, творчих звітів учителів, педагогічних конкурсів, методичних фестивалів, презентації творчих лабораторій педагога, творчих зустрічей з науковцями тощо; випуску методичних бюлетенів;
         - організовується обмін досвідом роботи щодо підвищення кваліфікації  педагогічних кадрів шляхом вивченнярезультативності курсового підвищеннякваліфікації, проведеннянарад і семінарів  керівників методичних об’єднань, взаємовідвідування ними занять, уроків;
5. Завідування методичним кабінетом навчального закладу здійснюється заступником директора закладу з навчально-виховної роботи або досвідченим учителем, який працює під керівництвом заступника директора закладу. В його обов’язки входять планування і керівництво роботою кабінету.
6. При методичному кабінеті навчального закладу створюється методична рада, до складу якої входять заступники директора навчального закладу, керівникиметодичнихоб’єднань, творчихгруп, асоціацій та бібліотекар закладу. Раду очолює завідуючий кабінетом. З членів ради обирається терміном на один рік секретар, на якого покладається ведення документації.
Робота методичної ради планується на навчальний рік.

7. До завдань ради методичного кабінету навчального закладу входить:


         - розгляд і затвердження плану роботи методичного кабінету, а також розгляд планів роботи методичних об’єднань закладу;
         - розгляд і затвердження плану педагогічних читань, науково-практичних конференцій, постійно діючих семінарів, інших педагогічних заходів;
         - обговорення наслідків вивчення в закладі перспективного педагогічного досвіду;
         - розгляд і рецензування матеріалів, представлених на педагогічні та науково-практичні заходи, а також матеріалів, що подані до методичного бюлетеня;
         - обговорення стану методичної роботи в навчальному закладі та накреслення заходів, спрямованих на її поліпшення.
Рада проводить свої засідання 5 разів на рік: 2 рази на семестр і підсумкове – в кінці року. На засіданнях ради ведеться протокол. По кожному з розглянутих питань приймається відповідне рішення.
8. Методичний кабінет навчального закладу повинен мати окрему кімнату, достатню для розміщення наявних в ньому матеріалів, обладнані робочі місця для самостійної роботи вчителів та бути відповідно оформлений.
9. Примірний перелік матеріалів, які мають бути у шкільному методичному кабінеті:
1) Бібліотечка методичної літератури (керівні документи про освіту в Україні, місцеві керівні матеріали; навчальні державні та авторські програми навчальних дисциплін та факультативів; література з питань педагогіки, психології, методики викладання основ наук державного та шкільного компонентів навчальних програм; матеріали про перспективний педагогічний досвід; матеріали про педагогічну пропаганду серед батьків і населення; періодична преса).
2) Картотека методичної літератури
3) Документація (обов’язкова):
         - планування (школи, ШМО, заступника з НВР, тижневе, щоденне тощо);
         - курси підвищення кваліфікації (перспективне та поточне планування);
         - атестаційні матеріали;
         - матеріали предметних декад;
         - матеріали ППД (узагальнені, ті, щовивчаються);
         - методичні бюлетені;
         - матеріали моніторингу (аналіз та відслідковування результатів навчально-виховного процессу навчального закладу);
         - науково-дослідницька діяльність учнів та вчителів;
         - методичні розробки, сценарії проведення масових заходів (конференцій, семінарів, конкурсів, виставок, фестивалів тощо);
         - матеріали конкурсів “Учитель року”, “Класний керівник року”, “Клас року”, “Учень року” та ін.
4) Фотоматеріали.
5) Постійно діюча педагогічна виставка (тематична).
6) Тематичні папки (необхідні для успішного здійснення керівництва методичною роботою у навчальномузакладі).
7) Технічне оснащення ШМК: комп’ютер, мультимедійний проектор, фотоапарат, відеокамера, магнітофон, телевізортощо, аудіо- та відеотека педагогічних заходів закладу.
У методичному кабінеті навчального закладу 2 рази за навчальний рік обладнується коментована тематична педагогічна виставка.
10. Директор закладу, працівники методичногокабінету відділу освіти вивчають роботу методичних кабінетів навчальних закладів та надають їм практичну допомогу.

Педагогічна рада навчального закладу періодично заслуховує на своїх засіданнях звіти про роботу методичного кабінету.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал