Положення про майстер-клас І. Загальні положення Майстер-клас одна з форм методичної роботи з педагогічними кадрами, яка є методом передачі досвіду, майстерності, шляхом показу прийомів роботи. Мета діяльності



Сторінка2/3
Дата конвертації12.12.2016
Розмір0.69 Mb.
ТипПоложення
1   2   3
Тематику семінару можуть обирати вчителі або визначати методкабінет, ОІППО.

Технологія організації та проведення семінару

Відповідно до тематики розробляють плани, які передбачають тему, питання для опрацювання. Запропоновані для .обговорення проблеми мають бути актуальними і цікавими, сприяти дослідницькій і пошуковій роботі учасників семінару, спонукати до дискусії.

На допомогу учасникам семінару пропонують список рекомендованої літератури, проводять консультації.

Як правило, до семінару готуються всі учасники з усіх питань. Однак доцільно запропонувати окремим учителям (методистам) заглибитися в проблему з метою її всебічного обговорення.

На семінарських заняттях використовують різні форми роботи: повідомлення, виступи, огляди, дискусії, відвідування уроків (позакласних заходів), екскурсії тощо.

Виступи (повідомлення, реферати тощо) учасників семінару мають бути науковими, конкретними, відбивати особисту точку зору доповідача, без формалізму і зайвої патетики, конструктивні.

На кожному семінарському занятті виробляють методичні рекомендації на основі вивчених та обговорених питань з наукової теми, впровадження яких сприятиме підвищенню фахового рівня педагога та рівня навчально-виховної роботи.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СЕМІНАР

Це одна з основних форм методичної роботи, яка полягає в ознайомленні з новітніми досягненнями психолого-педагогічної науки і передового досвіду та в обговоренні слухачами повідомлень, доповідей, рефератів, виконаних ними за результатами досліджень самостійно під керівництвом спеціалістів у даній галузі.



Організація психолого-педагогічного семінару потребує високої кваліфікації організаторів методичної роботи або прямих зв'язків з ученими, представниками Академії педагогічних наук, педагогами, кваліфікованими лекторами інститутів післядипломної педагогічної освіти. Важливою позитивною тенденцією в роботі психолого-педагогічного семінару є органічний взаємозв'язок теорії й практики на його заняттях.

Проводячи заняття психолого-педагогічного семінару, необхідно забезпечити атмосферу творчості, неформального спілкування. У деяких випадках після творчого повідомлення можна організувати дискусію, диспут. Під час роботи семінару можливе й колективне вирішення навчально-педагогічних завдань. Психолого-педа-гогічні семінари можуть бути ефективною формою залучення вчителів до творчої науково-дослідницької діяльності. Практика свідчить, що робота такого семінару упродовж багатьох років помітно підвищує загальну і педагогічну культуру його учасників.

Для забезпечення функціонування семінару характерні такі етапи роботи:


  1. Вибір теми.

  2. Складання плану.

  3. Добір літератури.

  4. Визначення проблеми.

  5. Вивчення проблеми.



  1. Написання тез, рефератів, повідомлень.

  2. Виклад змісту рефератів, повідомлень.

  3. Формулювання рекомендацій.

Зворотний зв'язок — виконання рекомендацій, творче їх осмислення та впровадження в практику роботи.

БЕСІДА

Значну частину своїх функцій працівники методкабінету реалізують через спілкування з учителями шкіл. Майстерність ділового спілкування — одна з важливих складових методичної майстерності. Ділове спілкування методиста з учителями відбувається здебільшого у формі бесід, семінарів, нарад та виступів.

Бесіда — одна з основних форм ділового спілкування. Вона може мати різне призначення: виявлення й погодження позицій, вияв незадоволення діями працівника, обговорення результатів контролю, переконання в чомусь тощо. Залежно від свого призначення, бесіда може мати різну будову та різні засоби для досягнення ефективності.

Слід визначити такі основні структурні елементи бесіди:



  1. Підготовка до бесіди,

  2. Початок бесіди.

3. Повідомлення на початку наради.

  1. Активне слухання.

  2. Арґументування своєї позиції

  3. Оформлення взаємних зобов'язань.

7. Закінчення бесіди. Бесіду необхідно планувати заздалегідь. Слід продумати:

  • яка головна мета бесіди;

  • яка ймовірність її успішного завершення;

  • як сприйме бесіду співрозмовник;

  • чи готовий він до обговорення проблем;

  • який результат сприйме як сприятливий;

  • які запитання він може поставити;

  • які прийоми впливу необхідно застосувати в розмові;

  • як необхідно поводитись, якщо співрозмовник одразу з усім погодиться, або, навпаки, все за перечить;

• як необхідно поводитись, якщо співрозмовник не відреагує на аргументацію, виявить недовіру або спробує приховати своє ставлення.

Плануючи бесіду необхідно враховувати, що місце і час зустрічі значною мірою визначають загальний настрій і характер стосунків між її учасниками.



На початку бесіди слід зорієнтуватися в ситуації й спробувати встановити контакт з партнером. Метою цього етапу є створення сприятливої атмосфери для бесіди, залучення уваги та інтересу партнера до розмови. Ця фаза має вирішальне значення для забезпечення готовності й бажання співрозмовника брати участь у спілкуванні.

Існують різні прийоми початку бесіди, однак найраціональнішим є безпосередній перехід до предмета розмови без довгого вступу.



Передаючи повідомлення, слід викласти причину бесіди і висловити свою позицію так, щоб співрозмовник чітко зрозумів її. Йому легше буде усвідомити повідомлення, якщо воно буде викладене логічно, послідовно, стисло і простою мовою. Важливу роль у передачі повідомлення відіграють Інтонація, тембр голосу, темп розмови, вираз обличчя, міміка і жести. Після викладу початкового повідомлення ініціативу в бесіді необхідно віддати партнеру.

Під час бесіди потрібно не тільки передати повідомлення, а й активно слухати. Активне слухання передбачає не тільки розуміння змісту висловлювань, а й відображення стану партнера, його інтересів, стимулювання висловлювань співрозмовника, демонстрування уваги до нього. Визначають три основні форми слухання: підтримка висловлювання, уточнення, коментування.

Підтримуючи висловлювання, необхідно дати співрозмовнику можливість висловити свою позицію. Уточнюючи — переконатися в адекватному розумінні співрозмовника. Коментуючи — висловити свою думку.

Фаза аргументування спрямована на логічне пов'язування ідей, вплив на позицію співрозмовника, чітке визначення розбіжностей. Аргументи мають бути простими, точними, зрозумілими та переконливими. Спосіб переконання необхідно будувати, враховуючи особливості темпераменту партнера. Докази слід подавати в коректній формі. Не- обхідно використовувати принцип наочності.

Етап оформлення взаємних зобов'язань передбачає підбиття підсумків і фіксування домовленостей, визначення конкретних дій для виконання й контролю. Нотатки в блокноті, зроблені в присутності співрозмовника, підкреслюють серйозне ставлення до прийнятих рішень.

Вихід із контакту, так само як і початок бесіди, передбачає звернути увагу на партнера, показати свою зацікавленість у збереженні домовленостей, змалювати перспективи співпраці, подякувати за участь. Форма, в якій відбувається закінчення бесіди, має сприяти створенню атмосфери взаємоповаги. У разі, якщо розмова затягується, її необхідно підвести до поточних справ, які необхідно закінчувати. Так можна дати зрозуміти співрозмовникові, що необхідно завершувати бесіду, не створюючи відчуття незручності.

НАРАДА

Це колективне обговорення окремих питань групою осіб, які безпосередньо зацікавлені у їх вирішенні. Наради можуть бути періодичними і спрямованими на розв'язання поточних проблем методичної роботи, короткі й тривалі.



Технологія проведення методичної наради

Перший етап — підготовка наради. Це визначення мети (бажаного результату), складу та числа учасників наради, підготовка змісту основних етапів проведення наради та тексту попереднього повідомлення.

Кількість учасників наради — 7—8 осіб з числа компетентних в обговорюваних питаннях і зацікавлених у їх вирішенні. Учасників наради слід насамперед повідомити про час, місце і тему обговорення, що дасть їм змогу підготуватися до зустрічі.

Мета взаємодії керівника з учасниками наради може полягати в інформуванні чи отриманні інформації, переконанні чи спонуканні до розв'язання проблеми.

Під час інформування особливу увагу слід приділити формулюванню повідомлення так, щоб воно було сприйняте й усвідомлене слухачами.

Якщо метою є переконання, то головним завданням керівника стає організація конструктивного діалогу для вироблення єдиних підходів до розв'язання проблеми.



Спонукання до розв'язання проблеми передбачає створення атмосфери творчості в процесі наради.

Повідомлення, яке зроблене на початку наради, будують за такими правилами:

  • інформація має бути простою й точною;

  • докази мають бути зрозумілими;

  • повідомлення за можливості має бути точним і лаконічним;

  • докази і конкретні приклади слід наводити поступово, а не всі одразу;

  • необхідно продемонструвати спільність позицій доповідача та інших учасників наради, усунувши тим самим можливість виникнення почуття ненависті чи
    зверхності.

Початок наради дає змогу зорієнтуватися в психологічному стані учасників та сформувати готовність до обговорення. Організаторам слід подбати й про раціональне розміщення присутніх, створивши для них можливість візуального контакту між собою.

Відкриваючи нараду, слід пам'ятати:



  • розпочинати її необхідно вчасно, ніколи не чекаючи тих, хто запізнюється;

  • максимально чітко сформулювати мету наради;

  • розпочинати варто з позитивних моментів, що надає впевненості в успішному завершенні наради;

  • проблему доцільно подати цікаво, образно, із захопленням;

  • відкриття наради має тривати не більш як дві хвилини.

Правила контролю за ходом наради:

  • головуючий мусить залишатися на нейтральних позиціях;

  • необхідно постійно підтримувати розмову, використовуючи для цього запитання, пояснення;

  • слід негайно вживати заходів у разі виникнення напруження, щоб не допустити суперечки;



  • необхідно відкидати непродумані рішення, а брати до уваги лише обґрунтовані конкретні пропозиції;

  • учасникам слід надавати слово лише з дозволу голови на ради;

  • говорити в даний час може лише один учасник;

  • головуючий мусить вислухати думки всіх опонентів;

• керівник має прагнути до формулювання загальних підходів;

  • слід обмежувати спогади про минуле і відхилення від теми, яких припускаються окремі учасники; нарада має послідовно, крок за кроком, просуватися до досягнення поставленої мети;

  • щоб уникнути непорозумінь, керівник має, за необхідності, уточнювати зміст повідомлень окремих учасників;

• необхідно якомога частіше підбивати попередні підсумки, для того щоб продемонструвати учасникам, наскільки вони наблизили
ся домети.

Головуючий повинен економити час. Для цього на початку наради слід пояснити, що проблема може бути розв'язана у відведе ний час. Слід уникати затягування наради.

На етапі завершення наради необхідно певним чином зафіксувати єдину думку, якої дійшли учасники.

Для цього слід:

• сформулювати досягнутий на нараді результат стисло й конкретно;


  • ще раз нагадати про розбіжність у думках, не змінюючи при
    цьому домінуючої позиції;

  • визначити зміст заходів щодо практичної реалізації ухваленого
    рішення, а також відповідальних за його виконання та контролюючих осіб;

  • використати всі можливості для стимулювання учасників до виконання ухвалених рішень — подякувати за пропозиції й зауваження, висловити впевненість у тому, що ухвалені рішення будуть виконані якісно і вчасно, по
    бажати всім присутнім успіхів.

Після завершення наради доцільно проаналізувати її хід і результати. Для цього потрібно відверто відповісти на наступні запитання:

— Чого вдалося й чого не вдалося досягти в процесі обговорення?



  • У чому причина помилок?

  • Хто з учасників наради був активним, а хто пасивним і чому?

  • Які висновки можна сформулювати на основі досвіду проведеної наради?

Типові помилки:

— у проведенні наради не було потреби;

- учасники не були заздалегідь поінформовані, а тому належним чином не підготувалися до наради;

— деяким учасникам не було потреби брати участь у нараді, оскільки вони не мають достатніх знань, досвіду чи своїх позицій з обговорюваної проблеми;

- у формулюванні питань не були витримані пріоритети — важливі питання «губилися» серед другорядних і не були в центрі уваги учасників;


  • не було достатньо часу для обговорення;

  • вибрано невдалий момент для наради;

  • невдало вибране місце для проведення наради.

ДІЛОВА ГРА

Це метод навчання професійної діяльності шляхом її моделювання, близького до реальних умов, з обов'язковим динамічним розвитком ситуації, завдання чи проблеми, яку слід розв'язати відповідно до характеру рішень та дій її учасників.

У процесі ділової гри відбувається діалог на професійному рівні, зіткнення думок і позицій, взаємна критика гіпотез і пропозицій, їх обґрунтування й зміцнення, що призводить до появи нових знань, сприяє набуттю досвіду вирішення професійних завдань і психолого-педагогічних ситуацій.

Процес створення гри містить певні етапи, що вимагають здійснення певних досліджень та розробок.

1. Вибір теми гри. Тема гри містить психолого-педагогічну ситуацію або завдання, для вивчення яких доцільно використати гру.



  1. Визначення типу за призначенням (для навчання, з дослідницькою метою, для прийняття рішень, проектування, з кадрових питань).

  2. Визначення мети конструювання (стисло характеризувати мету гри, визначити обсяг знань, якими мають володіти учасники гри до її початку).

  3. Аналіз головних закономірностей, зв'язків, відносин у моделюючій діяльності, виходячи з проблеми, яка лежить в основі гри.

  4. Визначення ролей між учасниками гри необхідно проводити з урахуванням їхніх особистих даних, знань і здібностей. Водночас важливо, щоб ролі, які виконує
    кожен учасник, не залишалися незмінними у всіх іграх. Для підвищення відповідальності й активності учасників з їх числа необхідно визначити рецензентів кожної ролі, опонентів і групу експертів або оцінювачів.

Особливе місце належить викладачеві, який вирішує спірні питання, що виникають у ході гри, контролює дотримання певного ігрового режиму та оцінює діяльність кожного учасника.

  1. Створення переліку рішень, які можуть приймати гравці.

  2. Деталізація сценарію, формування впливів довкілля. Оскільки в основі гри лежить модель події, ситуації навчально-виховного процесу, то ця модель
    має бути створена заздалегідь. Послідовність етапів гри має відповідати тій, що реально існує. Розроблена гра має пройти експериментальну перевірку. За результатами цієї перевірки здійснюється остаточне опрацювання ділової гри, а також підготовка керівника (ведучого) до її проведення.

8. Формування правил, розподіл рішень між гравцями. Уточнення основних станів.

Кожен учасник отримує певну інструкцію, де послідовно викладено завдання, які він має реалізувати поетапно.

9. Формулювання системи заохочень. Для кожної гри слід розробити систему стимулювання.
Треба конкретно вказати кожному учаснику, за що його буде заохочено або оштрафовано в процесі гри, а також правила підрахунку результатів гри загалом.

10.Проведення гри. Оцінювання ухвалених рішень і визначення переможців у діловій грі.



  1. Підбиття підсумків ділової гри

Для ефективного проведення гри необхідно мінімально 2, максимально 4 години одного дня. Оптимальна кількість питань (завдань) для розгляду така сама. Але після підбиття підсумків за перші дві години необхідно перерозподілити рольові функції між учасниками гри.

Аналізуючи ділову гру, слід мотивувати оцінювання розв'язання проблем. Такий підхід сприяє навчанню спеціалістів на прикладах, наближених до реальних, а також визначає можливі варіанти усунення помилок.



МЕТОДИЧНИЙ АУКЦІОН

Це форма творчого «продажу»-«купівлі» певних ідей, думок, винаходів.

Проводять аукціон з метою пошуку ефективних форм, творчого підходу до розв'язання проблем навчально-виховного процесу, підтримки новаторства, винахідництва.

Розрізняють аукціони інтелектуальні, аукціони знань, аукціони ідей, методичні аукціони.



Інтелектуальний аукціон. На ньому «продають» і «купують» твори мистецтва, книги, платівки.

«Купівля» здійснюється, якщо хтось із гравців правильно відповість на запропоновані ведучим запитання. Наприклад: «Продаємо платівку з музикою Чайковського. Придбати її може той, хто назве найбільшу кількість творів цього композитора».



Аукціон знань. Метою такого аукціону є активізація засвоєння певних понять з певної теми, проблеми, конкретного предмета, зацікавлення до пошукової роботи.

Методичний аукціон. На такому аукціоні «продають» і «купують»:

«Купити» може той, хто обґрунтовано і професійно доведе доцільність запровадження тої чи іншої запропонованої ідеї в навчально-виховний процес, передбачить її результативність.

Метою даного аукціону є розширення й поглиблення знання педагогів з конкретної методичної теми, вдосконалення педагогічної майстерності, ознайомлення з передовим педагогічним досвідом, знайомство з педагогами-новаторами.



Організація проведення аукціону:

  • обрання «акціонерного товариства»;

  • обрання ведучого з числа членів «товариства»;

  • визначення учасниками гри завдань (опрацювати необхідну літературу, проаналізувати ППД зданої проблеми);

  • добір необхідного реквізиту (трибуна для ведучого, гонг, дерев'яний молоток, таблиця для учасників з порядковими номерами, картки для учасників, призи
    переможцям).

«Акціонерне товариство» готує питання, збирає запропоновані творчі ідеї, розробки, ППД, визначає категорію учасників аукціону, час та місце його проведення, розробляє умови та правила аукціону. За один-два тижні до проведення аукціону його організатору через засоби масової інформації, стенди, афіші доводять умови проведення, правила, а також ідеї, які будуть «продавати».

В аукціоні можуть брати участь як окремі вчителі, так і колективи в особі представника.

Перед початком аукціону всі, хто бажає, «купують» таблички з номерами, які дають їм право брати участь у «торгах». Щоб купити ці таблички, необхідно дати відповідь на певне запитання з проблеми, або самому запропонувати запитання.

У ході аукціону ведучий оголошує до продажу певну ідею, розробку. Після кожної аргументованої відповіді рахує до трьох. Якщо до удару гонга ніхто з гравців не зголошується давати відповідь, ідею оголошують «проданою».

«Акціонерне товариство» картками різних кольорів оцінює відповіді. Оцінки фіксують на табло.

Того, хто з учасників отримав кращі оцінки, нагороджують призом і оголошують переможцем.

На закінчення аукціону пропонують обмін думками.

Зворотний зв'язок: упровадження в життя нових передових технологій, ППД, методичних розробок.

МЕТОДИЧНИЙ ФЕСТИВАЛЬ

Це багатопланова разова форма методичної роботи з великою аудиторією педагогів та методистів, що передбачає пропаганду ППД і ставить за мету обмін досвідом роботи, впровадження нових педагогічних знахідок. Учасники фестивалю ознайомлюються з кращими зразками педагогічного досвіду, нестандартними уроками та іншими формами навчально-виховної роботи, які виходять за межі традицій та стереотипів.



Технологія проведення

Сценарій проведення методичного фестивалю залежить від його мети, інтелектуальної підготовки педагогічних та методичних працівників, які його організовують. Технологію використання цієї форми методичної роботи можна подати у вигляді послідовності наступних етапів.



Перший етап — оголошення заздалегідь теми методичного фестивалю та відбір його учасників (за бажанням, з урахуванням рівня інтелектуальної та педагогічної підготовки). Заявку про участь у фестивалі теж подають заздалегідь.

Другий етап, підготовчий — планування й складання сценаріїв окремих виступів, оформлення спеціальних стендів (плакатів) та іншого наочного обладнання.

Третій етап — формування експертної групи (яка має складатися з висококваліфікованих педагогів та методистів, 4—5 осіб) — суддівської колегії, завдання якої полягає у визначенні авторів кращих ідей — лауреатів фестивалю.

Четвертий етап — основна частина фестивалю, власне демонстрування запланованих виступів з попереднім вступним словом ведучого, в якому подано стислу характеристику теми та стислий сценарій фестивалю (тобто ті ідеї, що будуть на ньому представлені). Під час фестивалю працює кругова панорама методичних знахідок, ідей. На цій своєрідній виставці автори дають тим, хто бажає, консультації біля підготовлених стендів (плакатів).

П'ятий етап — підбиття підсумків методичного фестивалю та оголошення його лауреатів.

Зворотний зв'язок

У процесі проведення методичного фестивалю його учасники мають змогу побачити значну кількість навчально-методичних прийомів та ідей на практиці, взяти участь в обговоренні актуальних методичних проблем, почути відгуки про свої представлені виступи та ідеї, проаналізувати їх з колегами. Відповідно, спрацьовує ефект зворотного зв'язку між продукуванням (представлення) та реакцією аудиторії (аналіз та обговорення) на передові методичні ідеї, що сприяє вирішенню конкретних навчально-методичних завдань та проблем, розвитку та вдосконаленню педагогічної думки.



МЕТОДИЧНИЙ ТУРНІР

Це нетрадиційна колективна форма роботи з педагогічними працівниками, спрямована на пошук, розвиток, підтримку прогресивного педагогічного досвіду або пошук нових ідей, шляхів розв'язання актуальних проблем освіти.



Підготовка до проведення турніру розпочинається за 1,5—2 місяці з добору завдань, зміст яких повідомляють усім зацікавленим установам. На місцях для попереднього розв'язання цих завдань формують команди в складі не менш ніж 4 особи. За значної кількості завдань склад команд доцільно збільшити до 6—8 осіб. У процесі опрацювання команда визначає доповідача або співдоповідачів з кожного окремого завдання. Під час самого турніру для цих учасників організовують особисту першість.

Для проведення турніру формують журі з числа компетентних у визначених проблемах педагогів, методистів; обирають ведучого, який брав участь у підготовці завдань і водночас є членом журі; формують лічильну групу, завданням якої є підрахунок балів, визначення рейтингу команд та окремих учасників, переможців у командному заліку й особистій першості.



Турнір проводять у 3 етапи у вигляді захисту методичних ідей: чвертьфінали, півфінали, фінал. Якщо кількість команд незначна (4—6), достатньо провести лише

2 етапи.


У чвертьфінальних, півфінальних захистах зустрічаються 3 команди, які жеребкуванням визначають функціональну роль: доповідача, опонента чи рецензента.

Для висвітлення свого варіанта вирішення завдання (проблеми) команді-доповідачу надають до 7 хв. Команда-опонент може дати доповідачу запитання (до З хв) для з'ясування окремих найсуттєвіших моментів або недостатньо висвітлених, на їхню думку, шляхів розв'язання. Після цього у своєму виступі тривалістю до 5 хв опонент аналізує запропонований розв'язок, відзначаючи сильні сторони доповіді та найсуттєвіші недоліки. Опонент не пропонує свого шляху розв'язання завдання.

Після його виступу проводять дискусію між обома командами.

Рецензент має право поставити доповідачу й опоненту запитання для глибшого з'ясування суті розв'язання і в своєму виступі (до З хв) дає оцінку розумінню обговорюваної проблеми доповідачами й опонентами.

Протягом однієї зустрічі необхідно розв'язати 3 завдання, перелік яких визначають жеребкуванням, і кожна команда отримує можливість виступити в різних ролях.

Журі оцінює роботу команд за 3-бальною шкалою. При цьому середній бал доповідача збільшується втричі, опонента — вдвічі. Перемагає команда, яка за підсумками трьох дій набрала найбільшу суму балів. Якщо у півфіналі чи фіналі беруть участь лише 2 команди, роль рецензента вилучають.

Команда-доповідач протягом турніру може відмовитися від вирішення одного завдання повністю, ще двох завдань тимчасово без пояснення причин відмови. У разі наступних відмов нарахування балів здійснюється з коефіцієнтом 0,8; 0,6; 0,4 відповідно.

У процесі чвертьфінальних, півфінальних, фінальних захистів команда не може двічі виступати доповідачем чи опонентом в одному й тому самому завданні.



ПАМ`ЯТКА

ЩОДО АНАЛІЗУ ВИКОНАННЯ ПЛАНУ РОБОТИ

МЕТОДИЧНОГО ОБ`ЄДНАННЯ ЗА РІК.

ЗАВДАННЯ НА НОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ РІК.

  1. Аналіз роботи МО починається з науково-методичної проблеми, над якою працювало МО, виходячи з потреб ( результатів анкетування) вчителів – членів МО, з науково-методичної проблеми школи на навчальний рік, завдань навчального року, ступеня їх реалізації. Аналізуються позитивні сторони планування, основні недоліки та їх вплив на хід і розвиток навчання учнів.

  2. Аналіз якісного складу вчителів – членів МО порівняно з попереднім навчальним роком ( рух кадрів, сталість колективу).

  3. Проходження курсової перепідготовки, атестація протягом року, їх результати

  4. Робота членів МО над зростанням власного професіоналізму, участь у роботі МО, педрадах, інших формах методичної роботи в школі, місті.

  5. Аналіз стану якості викладання, знань, умінь і навичок учнів. Наводяться статистичні дані, графічні методи наочності, порівняльні дані в одних і тих же класах, у одних і тих же вчителів, висвітлюється тенденція розвитку в сильних і слабких класах.

а) програми, за якими здійснюється викладання предметів, виконання їх на кінець року;

б) результати річних адміністративних контрольних робіт у порівнянні з І семестром та попереднім навчальним роком;

в) знання учнями фактичного матеріалу, вміння самостійно працювати;

г) аналіз результатів ДПА.

У результаті аналізу визначаються найбільш слабкі класи і намічаються заходи з підвищення рівня навчальних досягнень школярів.


  1. Аналіз роботи з обдарованими дітьми і заходи з її вдосконалення ( олімпіади, конкурси, творчі роботи тощо).

  2. Аналіз позакласної роботи з предмета, участь в ній членів МО.

  3. У заключній частині формулюються завдання МО на новий навчальний рік, що базуються на нормативних документах і результатах аналізу підсумків навчального року ( недоліки в роботі, що потребують виправлення ситуації; покращення знань учнів тощо).

УВАГА!

Завдання повинні носити конкретний характер і бути підпорядкованими науково – методичній проблемі, над якою працюватиме МО в наступному році.

Орієнтовна схема наказу про організацію методичної роботи

І. Вступна частина

Аналіз методичної роботи за минулий рік:



  • проблемні питання, над якими працював педагогічний колектив у минулому навчальному році;

  • зростання педагогічної майстерності вчителів школи;

  • елементи найкращого досвіду, які були впроваджені в практику роботи школи, окремих учителів;

  • проведені методичні заходи та їх ефективність;

  • проблемні питання та завдання, над якими працюватиме педагогічний колектив, виходячи з аналізу навчально-виховного процесу та діагностики.

II. Наказова частина

Визначити форми внутрішньошкільної методичної роботи.

Для керівництва та координування методичної роботи в школі створити методичну раду в складі З—7 осіб (за потребою).

Визначити доцільність роботи творчої групи (школи педагогічної майстерності, школи передового досвіду) з конкретної теми, впровадження елементів передового педагогічного досвіду (ППД), роботи опорної школи.

Визначити проходження курсової перепідготовки вчителями школи.

Забезпечити активну участь педагогічних працівників у роботі районних (міжшкільних) методичних об'єднань, семінарів-практикумів, постійно діючих семінарів, шкіл педагогічної майстерності, школи молодого вчителя згідно з наказом відділу освіти районної державної адміністрації.

Скласти зведений графік методичної роботи.

Організувати роботу міжшкільних методичних об'єднань на базі школи. Визначити їх керівників і періодичність засідань (згідно з наказом відділу освіти районної державної адміністрації).

Організувати роботу шкільних МО:


  • класних керівників, вихователів ГПД;

  • вчителів початкових класів;

• вчителів-предметників (за потребою).Визначити їх керівників, періодичність засідань.

Визначити форми методичної роботи з молодими вчителями (школа молодого вчителя, наставництво, стажування).

Визначити індивідуальні форми методичної роботи в школі, їх тематику і періодичність (консультації, співбесіди, взаємовідвідування уроків, допомога вчителям, які одержали рекомендації за результатами атестації; тим, які навчаються заочно, створити сприятливі умови для самоосвіти та інше).

На основі діагностичного аналізу та аналізу навчально-виховного процесу визначити форми, тематику, терміни та відповідальних за колективні форми методичної роботи:



  • семінари-практикуми;

  • психолого-педагогічні семінари;

  • предметні методичні тижні, дні відкритих дверей;

  • педагогічні читання, конференції, дискусії;

  • педагогічні виставки, огляди методичної літератури;

  • конкурси, творчі звіти вчителів та інші традиційні та нетрадиційні форми роботи.

Визначити форми роботи з вивчення та впровадження в практику роботи досягнень психолого-педагогічної науки, найкращого досвіду роботи, нових педагогічних технологій.

Узагальнити досвід роботи найкращих учителів із конкретно визначеного питання.

Організувати випуск методичних бюлетенів, роботу в методичному кабінеті (підготовка та систематизація матеріалів, картотека, виставки, атестація робочих місць та інше).

Проводити інструктивно-методичні наради, визначити їх періодичність.

Організувати контроль за виконанням наказу.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал