ПоліПрінт Ужгород, 2010



Pdf просмотр
Сторінка6/8
Дата конвертації25.12.2016
Розмір4 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8
2,2
3,1 3,1
3,9
4,8 4,9
5,0 5,1 5,1 5,1 5,1 5,1
5,4 5,4 5,4
5,7 5,8
5,9 6,0 6,0
6,1
6,4
1 2
3 4
5 Українців Закордонних українців Ро с
ія н
*
Б
іл о
р у
с
ів
*
П
о ля кі
в
*
С
л о
в а
кі
в
*
Є
в р
е
їв
*
М
о л
д а
в а
н
*
Н
ім ц
ів
*
Р
у м
у н
*
У
го р
ц
ів
*
Ч
е х
ів
А
е р
и ка н
ц
ів
Г
р у
зи н
ів
К
р и
м с
ь ки х
та тар Турків Ки та й
ц
ів
Н
е гр
ів
А
р а
б
ів
Ц
и га н
*
А
ф ганців Чеченців Спостерігається високий рівень психологічної відокремленості населення від представників більшості інших національностей (Паніна
2005: 69). Як свідчать результати дослідження, населення України психологічно дистанціювало від себе ті національності, що асоціювалися із міжнаціональними конфліктами. Із національних та етнічних меншин населення України найменше відокремлює від себе представників східнослов’янських народів – росіян та білорусів, найбільше – кримських татар та циган (Паніна 2005: 59–67).

107 2.2. Освітня царина
2.2.1. Тенденції освітньої політики Напрямки та тенденції освітньої політики України регулюються рядом законів і постанов, такими як Конституція України (1996); Закон України Про освіту (1991); Закон України Про дошкільну освіту (2001); Закон України Про загальну середню освіту (1999); Закон України Про професійно-технічну освіту (1998); Закон України Провищу освіту (2002); Закон Української РСР Промовив Українській РСР (1989); Закон України Про національні меншини України (1992); Національна доктрина розвитку освіти (1992); Рамкова конвенція Ради Європи про захист прав національних меншин (ратифікована у 1997); Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (ратифікована у
2003 р двосторонні та багатосторонні угоди щодо освіти накази та постанови Президента України, Кабінету Міністрів та Міністерства освіти і науки. Проблеми освіти порушуються у багатьох основних законах і документах, які стосуються розвитку національних меншин в Україні і які були згадані у попередньому розділі. Аналіз базових документів, а саме Закону України Про освіту (1991) та Національної доктрини розвитку освіти (1992), дає змогу узагальнити такі основні пріоритети та напрямки у царині освіти щодо національних меншин
– забезпечення рівного доступу до якісної освіти всім громадянам незалежно від національності, статі, соціального та етнічного походження, віросповідання тощо
– забезпечення освітніх потреб національних меншин та створення умов для розвитку культури етнічних меншин
– формування та прищеплення цінностей відкритого громадянського суспільства, виховання високої культури міжнаціональних взаємин
– прищеплення ідей етнічної рівності, створення атмосфери толерантності і поваги до національних цінностей
– поглиблення вивчення мультикультурної спадщини, етнічної історії, особливостей етнічного розвитку національних меншин України
– забезпечення належного рівня освітніх послугу національних школах, що відповідають державним стандартам та вимогам Міністерства освіти і науки України.

108
Особливо вагомим напрямком освітньої політики є мовна освіта. Згідно з Національною доктриною розвитку освіти, мовна освіта у державі спрямована насамперед на обов’язкове оволодіння громадянами України державною мовою, можливість вивчення рідної національної мови або навчання цією мовою та опанування хоча б однієї іноземної мови
(Антонюк 2003). Саме мовна освіта як необхідна складова усього освітнього процесу покликана сприяти розвитку мовної культури та компетенції, вихованню поваги до лінгвістичного розмаїття держави, толерантності та виваженості уставленні до представників різних етносів, носіїв різних мові культур. В Україні забезпечується право національних меншин на задоволення освітніх потреб рідною мовою, збереження та розвиток етнокультури, її підтримку та захист державою. У навчальних закладах, у яких навчання ведеться мовами національних меншин, створюються умови для належного опанування державної мови Така нормативна база потребує визначення конкретної програми дій. Попри усі позитивні моменти нормативних актів зароки незалежності держава такі не змогла створити всі умови для належного опанування державної мови. З метою забезпечення рівних можливостей у здобутті освіти на 2006–
2009 роки Міністерство освіти і науки України створило проект Рівний доступ до якісної освіти на кошти позики Світового банку та українського уряду. Цей проект має кілька пріоритетних напрямків
- розробити і запровадити сучасні навчальні програми, підручники, посібники, інформаційні ресурси, зовнішнє незалежне оцінювання якості освіти
- підвищити кваліфікацію вчителів, покращити технічний рівень, професійно вдосконалити інститути післядипломної освіти
- відремонтувати і комп’ютеризувати сільські школи, оптимізувати мережі цих шкіл у десяти вибраних регіонах. Отже, нормативна база української освіти сприяє розвитку етнонаціональної політики у сфері забезпечення освітніх прав національних меншин та етнічних громад.
63
Національна доктрина розвитку освіти. Розділ IV. Стратегія мовної освіти.

109 2.2.2. Правове підґрунтя Головними правовими документами, що забезпечують освітні права національних меншин, є Закон промови, закон Про національні меншини в Україні (1992) та Конституція України (1996). Стаття 53 Конституції проголошує право на навчання рідною мовою чина вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства громадянам, які належать до національних меншин. У статті 6 Закону України Про національні меншини держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мовив державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потребу літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству (про національно-культурну автономію в Україні див. Lazur–Gajdos 2006). Стаття 25 Закону промови забезпечує вільний вибір мови навчання, гарантує кожній дитині право на виховання і одержання освіти національною мовою. Як бачимо, згідно з цими документами, українська держава забезпечує освітні права представникам національних меншині бере на себе зобов’язання щодо створення відповідних умов.
14 грудня 1999 року було прийнято рішення Конституційного Суду України № 10-рп/99 про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесів навчальних закладах. За рішенням суду, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова. У державних і комунальних навчальних закладах поряд із державною мовою відповідно до положень Конституції України, зокрема частини 5 статті 53, та законів України можуть застосовуватися в навчальному процесі та вивчатися мови національних меншин. Національна доктрина розвитку освіти також забезпечує право національних меншин на задоволення освітніх потреб рідною мовою, збереження та розвиток етнокультури, її підтримку та захист державою. Дух українських законодавчих актів про освіту меншин та мовну освіту відповідає духові міжнародних правових документів, зокрема Гаазьким рекомендаціям щодо прав національних меншин на освіту

110

(1996) та Рамковій конвенції Ради Європи про захист національних меншин, яку Україна ратифікувала уроці. Рамкова конвенція, наприклад, передбачає заходив галузі освіти та наукових досліджень, покликані сприяти вивченню культури та мови національних меншин, та визнає право вивчати мову своєї меншини. Обидва документи надзвичайно важливі ще й у аспекті оволодіння державною мовою. У Гаазьких рекомендаціях стверджується, що особи, які належать до національних меншин, зобов’язані інтегруватися в суспільство держави через належне оволодіння державною мовою. Цей довготривалий процес слід розпочинати з початкової школи, де офіційна мова держави повинна бути предметом постійного викладання і, бажано, вчителями, які володіють двома мовами і добре знають рівень культурної та мовної підготовки дитини. За Рамковою конвенцією, викладання мови відповідної меншини або навчання цією мовою має відбуватися без шкоди для вивчення офіційної мови або викладання цією мовою (стаття 14). Ці вагомі зауваження дуже актуальні в українському контексті. У Законі Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин Україна бере на себе зобов’язання захисту мов 13 національних меншин. У Першій доповіді щодо виконання положень Хартії зазначено, що мову навчання в кожному конкретному випадку визначає місцевий орган виконавчої влади, враховуючи заяви батьків або осіб, які їх замінюють. За висновками і рекомендаціями Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин від 18 листопада 2009 року стосовно проблеми освіти російськомовних меншин існуюча законодавча база щодо мовних та освітніх прав національних меншин України застаріла, і їй бракує послідовності. Кнут Воллабєк зауважує правова реформа немає звужувати вже існуючі стандарти освітніх прав. Незважаючи нате, що для української влади докладання зусиль для розповсюдження державної мови є цілком легітимним, реалізація цієї цілі неповинна відбуватися шляхом обмежувальних заходів стосовно мовних меншин України, – наголошує Верховний комісар ОБСЄ. Співробітництво у задоволенні потреб національних меншину галузі освіти визначають і міждержавні угоди про забезпечення прав меншин. Такі угоди укладено між Україною та Угорщиною, Румунією, Росією, Білоруссю, Польщею, Узбекистаном.
64
Як бачимо, освітні права мовних меншин послідовно представлені у багатьох важливих документах, які регулюють освітні проблеми в Україні. Проте слід зауважити, що благородні наміри, заявлені у цих документах, не
64
http://portal.rada.gov.ua/

111 завжди збігаються з реальними можливостями держави у забезпеченні освітніх праві часто-густо мають хоча й позитивний, але декларативний характер.

112

2.2.3. Рідномовна освіта виклики і перспективи
2.2.3.1. Типи навчальних закладів Мова – одна з вагомих ознак національної та культурної ідентичності, і збереження мови, її вивчення, підтримка та розвиток є підтримкою своєї етнокультури, своєї самобутності у світі. Законодавство України гарантує представникам національних меншин право на навчання рідною мовою та/або вивчення рідної мови, рівні можливості для доступу до освіти. Право мовного вибору у навчальному процесі мають батьки (або особи, які їх заміняють) та їхні діти. Мережа навчальних закладів формується відповідно до освітніх запитів, національного складу регіону на вибір мови впливають компактність чи розпорошеність населення, наявність колективної волі підтримувати свою культуру, а іноді навіть упередження, що існують у суспільстві. Можливості вивчення рідної мови реалізуються у різних формах. Якщо аналізувати дошкільну та середню шкільну освіту, то це насамперед
– дошкільні навчальні заклади, які забезпечують вивчення рідної мови
– одномовні школи, де мова національної меншини є основною мовою викладання, а державна мова та іноземна мова (подекуди дві) – окремими навчальними предметами українські школи, де мова національної меншини та іноземна мова є окремими навчальними предметами
– двомовні і тримовні школи, які передбачають класи з різними мовами викладання (на практиці форма роботи у таких класах збігається з двома попередніми
– факультативне вивчення мови національної меншини як окремого предмета у школах з українською мовою навчання
– недільні школи, мовні курси та факультативне вивчення рідної мови при культурних центрах
– представники національних меншин мають можливість навчатися у школах, де мова навчання – державна мова, а мова меншини зовсім не вивчається 2.2.3.2. Статистика що криється за цифрами В Україні функціонують дошкільні навчальні заклади, у яких виховання дітей проводиться не тільки державною, ай мовами національних меншин Таблиця 23).
65
За типологією Т. Скутнаб-Кангас (1990), це відповідає освітній програмі збереження рідної мови (language shelter/language maintenance programme; див. ще Раннут 2004: 156).
66
За типологією Т. Скутнабб-Кангас (1990), це відповідає освітній програмі субмерсії
(submersion programme; див. ще Раннут 2004: 155).

113 Таблиця № 23 Дошкільні навчальні заклади у 2008/2009 навчальному році Джерело Третя доповідь (2009: 46–47) Мови виховання Кількість закладів У % Кількість дітей, які виховуються цією мовою У % українська
11 909 85,55 966 600 84,981 російська
983 7,06 164 027 14,421 угорська
70 0,50 3 168 0,279 румунська
39 0,28 2 094 0,184 молдовська
16 0,11 992 0,087 кримськотатарська


439 0,039 польська


94 0,008 німецька


20 0,002 заклади з кількома мовами виховання
904 6,49

– всього
13 921 100 1 137 434 100
* Окремі групи в дошкільних навчальних закладах. Заданими Міністерства освіти і науки України, у 2005/2006 навчальному році функціонували дошкільні заклади з такими мовами виховання 19 – з молдавською мовою (829 дітей, 35 – з румунською (1692 дитини, 66 – з угорською мовою (2207 дітей, 19 груп (398 дітей) – з кримськотатарською мовою, 3 групи (87 дітей) – з польською. Отже, зросла не лише кількість дошкільних навчальних закладів, ай кількість дітей, які виховуються у таких закладах. Інформацію промови навчання та чисельність учнів у школах України у 2005/2006 навчальному році подають наступні таблиці (заданими Міністерства освіти і науки України. Таблиця № 24 Розподіл загальноосвітніх шкіл замовами навчання у 2005/2006 навчальному році Мова викладання Кількість шкіл Кількість учнів українська
16 924 91,68 3 603 643 86,34 російська
1 345 7,27 525 260 12,59 румунська
94 0,51 22 365 0,54 угорська
70 0,38 14 823 0,36 кримськотатарська
14 0,08 3 472 0,08 молдавська
8 0,04 3 127 0,08 польська
4 0,02 943 0,01 всього
18 459 100 4 173 633 100

114
Таблиця № 25 Заклади, у яких навчання проводилося двома і більше мовами у 2005/2006 навчальному році Мова викладання Кількість шкіл Кількість учнів українська і російська
2032 9.865%
995 325 19.117% українська і угорська
29 0.141%
8 846 0.170% українська і румунська
8 0.039%
3 093 0.059% українська і молдовська
5 0.024%
1 967 0.038% українська і польська
2 0.010%
984 0.019% українська і кримськотатарська
1 0.005%
603 0.012% українська і словацька
1 0.005%
125 0.002% російська і молдовська
2 0.010%
835 0.016% російська і кримськотатарська
33 0.160%
9 646 0.185% українська і болгарська
2 0.010%
560 0.011% українська, російська, кримськотатарська українська, російська, румунська
2 0.010%
1 312 0.025% українська, російська, молдовська
2 0.010%
778 0.025% Як окремий предмету середніх школах вивчалися такі мови
- російська (1 443 792 учні
- українська (1 135290 учнів
- кримськотатарська (23 268 учнів
- болгарська (9 816 учнів
- польська (4 624 учні
- молдовська (1546 учнів
- єврейська – мова ідиш (1816 учнів
- угорська (1145 учнів
- гагаузька (1022 учні
- румунська (236 учнів
- словацька (179 учнів
- грецька (141 учень
- німецька (107 учнів
- турецька (64 учні. Факультативно вивчалися чеська, ромська, вірменська, татарська мови. При національно-культурних товариствах діяли недільні школи для вивчення мови, історії, культури етнічних спільнот. Близько 6 000 дітей мали змогу опанувати свою рідну мову у 156 недільних школах.
67
Втішну картину щодо навчання рідною мовою можемо спостерігати у діахронічному відтворенні кількості учнів за класами, що і зроблено у Таблиці 26.
67
Second report of Ukraine on observation of the Framework Convention for the Protection of national Minorities, pp. 42–43. Нові дані див Перша доповідь 2007.

115 Таблиця № 26 Розподіл учнів України за класами замовами навчання (2003/2004 н.р.) Джерело Пилипенко (2004: 64–65) українська російська молдовська кримськотатарська осіб
% осіб
% осіб
% осіб
% Всього
4379675 75,05 1394331 23,89 6508 0,11 5945 0,10 1 клас
368735 81,04 80882 17,78 488 0,11 558 0,12 2 клас
392846 79,95 92701 18,87 552 0,11 651 0,13 3 клас
453406 78,26 119500 20,63 591 0,10 744 0,13 4 клас
271527 86,30 38446 12,22 648 0,21 129 0,04 5 клас
420347 76,21 122277 22,17 716 0,13 512 0,09 6 клас
429007 75,73 131909 23,28 707 0,12 472 0,08 7 клас
444108 74,09 149241 24,90 583 0,10 533 0,09 8 клас
474904 72,81 170605 26,16 671 0,10 568 0,09 9 клас
463559 69,23 199781 29,83 633 0,09 617 0,09 10 клас
335996 69,25 144640 29,81 445 0,09 661 0,14 11 клас
322431 68,51 144219 30,64 474 0,10 500 0,11 12 клас
109 29,22 130 34,85 0
0 0
0,00 Розподіл учнів України за класами замовами навчання (2003/2004 н.р.) Продовження Таблиці № 26 угорська польська румунська словацька болгарська осіб
% осіб
% осіб
% осіб
% осіб
% Всього
20229 0,35 1404 0,02 27471 0,47 97 0,00 120 0,00 1 клас
1693 0,37 138 0,03 2466 0,54 8
0,00 34 0,01 2 клас
1914 0,39 133 0,03 2539 0,52 12 0,00 37 0,01 3 клас
1882 0,32 152 0,03 3057 0,53 13 0,00 0
0,00 4 клас
1947 0,62 112 0,04 1822 0,58 14 0,00 0
0,00 5 клас
1992 0,36 167 0,03 2812 0,51 14 0,00 10 0,00 6 клас
2029 0,36 151 0,03 2211 0,39 16 0,00 0
0,00 7 клас
2031 0,34 127 0,02 2708 0,45 20 0,00 15 0,00 8 клас
2103 0,32 160 0,02 3181 0,49 0
0,00 12 0,00 9 клас
2044 0,31 81 0,01 2864 0,43 0
0,00 12 0,00 10 клас
1218 0,25 96 0,02 2130 0,44 0
0,00 0
0,00 11 клас
1242 0,26 87 0,02 1681 0,36 0
0,00 0
0,00 12 клас
134 35,92 0
0,00 0
0,00 0
0,00 0
0,00 У 2008/2009 навчальному році дані трохи змінилися (Таблиці 27 і 28).



116
Таблиця № 27 Розподіл загальноосвітніх шкіл замовами навчання у 2008/2009 навчальному році Джерело Третя доповідь (2009) Мова навчання Кількість шкіл У % українська
16909 84,36 російська
1199 5,98 румунська
89 0,44 угорська
66 0,33 молдовська
6 0,03 кримськотатарська
15 0,07 польська
5 0,02 школи з кількома мовами навчання
1755 8,76 всього
2044 100 Таблиця № 28 Розподіл учнів України замовами навчання (2008/2009 н.р.) Джерело Третя доповідь (2009: 82) Мова навчання Кількість учнів, що навчаються цією мовою У % українською
3624183 81,140 російською
791594 17,723 румунською
21671 0,485 молдовською
4756 0,106 угорською
16768 0,375 кримськотатарською
5644 0,126 польською
1389 0,031 болгарською
80 0,002 словацькою
79 0,002 німецькою
6 0,000 англійською
402 0,009 всього
4466572 100 Як окремий предмету н.р. вивчалися такі мови (Третя доповідь 2009: 47):
- російська (1 292 518 учнів
- українська ( 829 601 учень
- кримськотатарська (17 725 учнів
- болгарська (9 592 учні
- польська (6 889 учнів
- молдовська (1 590 учнів
- єврейська (1 292 учні
- угорська (1 337 учнів
- гагаузька (1 400 учнів
- румунська (683 учні
- словацька (224 учні

117
- новогрецька (3 073 учні
- німецька (78 учнів
- корейська (166 учнів)
- естонська (27 учнів. Факультативно вивчалися чеська, ромська, вірменська та караїмська мови. При національно-культурних товариствах діють недільні школи для вивчення мови, історії, культури етнічних спільнот, функціонує 90 культурно-освітніх центрів, в яких вивчаються азербайджанська, білоруська, болгарська, вірменська, єврейська, караїмська, корейська, кримчацька, молдовська, німецька, новогрецька, польська, ромська, татарська, чеська мови (Третя доповідь 2009: 48). Як свідчать статистичні дані, у 2008/2009 навчальному році більшість учнів займалися у школах з українською мовою викладання (81,1%). 17,7% учнів навчалися російською мовою, 1,2% – іншими мовами. Згідно зданими Таблиці 29, переважна частина школярів навчалася українською мовою. Значна частина російськомовного та іншомовного населення навчається нерідною мовою. У школах України як мова навчання, окрім української та російської, представлені лише такі мови національних меншин, як румунська, молдавська, угорська, кримськотатарська, польська, словацька, болгарська та німецька мови. Таблиця № 29 Населення України за національністю та рідною мовою у співвідношенні із розподілом учнів замовами навчання дані про національність та рідну мову наведені на основі перепису населення 2001 р розподіл учнів замовами навчання за 2000/2001 та
2008/2009 н.р.)
Українська Російська Інша
1. Вважає своєю національністю
78%
17%
5%
2. Вважає рідною мовою
68%
29%
3%
3. Навчається цією мовою, 2001 р.
70%
29%
1%
4. Розбіжність між 3 та 1
-8 12
-4 5. Розбіжність між 3 та 2 2
0
-2 6. Навчається цією мовою, 2009 р.
81%
18%
1%
7. Розбіжність між 6 та 1 3
1
-4 8. Розбіжність між 7 та 2 13
-11
-2 Закономірно, що в Україні у навчальному процесі домінує українська мова як мова титульної нації. За часів незалежності кількість українських шкіл зросла (Рисунок 18). Це є як наслідком планомірної освітньої політики держави, такі виявом намірів українців, які прагнуть забезпечити рідній мові належний статус. Таку навчальному році

118
функціонувало 15316 українських шкіл (73,5%), де навчалось 3060.4 тис. учнів (44,7%), та 4303 російські школи (20,6%), де навчалось 2791.7 тис. учнів (40,7%). У 2008/2009 навчальному році 81% учнів навчався державною, і 18% – російською мовою. Рисунок № 18 Динаміка розвитку відсотка учнів загальноосвітніх навчальних закладів України за українською та російською мовами навчання
48 58 65 70 78 81 51 41 34 29 21 18 0
10 20 30 40 50 60 70 80 90 1989/1990 н
р
1995/1996.
н р
1998/1999.
н р
2000/2001.
н р
2005/2006.
н р н
р
Навчаються українською мовою
Навчаються російською мовою Мережа і кількість шкіл з українською мовою навчання і досі недостатня у деяких регіонах України, наприклад, у Кримській автономії
(Касьяненко 2005a, 2005b, Вольвач 2006). Заданими Міністерства освіти і науки України, у 2005/2006 навчальному році у Криму функціонувало 359 російських шкіл і тільки 7 українських Ситуація змовою ще гірша у вищих навчальних закладах півострова, де викладання практично проводиться виключно російською. Схожі ситуації спостерігаються у Донецькій та Луганській областях. Таким чином, у цих регіонах захисту потребує неросійська, а українська мова. Тут українська має функціонувати як державна, а фактично знаходиться у становищі міноритарної мови.
69
І сьогодні в Україні функціонує значна кількість російських та двомовних російсько-українських освітніх закладів, що пов’язано з великою кількістю етнічних росіян таз освітньою русифікаторською традицією у радянських школах України. Ситуацію українсько-російського
68
Статистичний збірник. Загальноосвітні, позашкільні, дошкільні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади (2001–2005 р.р.). Київ Міністерство освіти і науки України, 2006.
69
Про це дивись Концепція державної мовної політики в Україні.

119 білінгвізму аналізувало багато вчених (Масенко 2004, Біланюк 2005,
Павленко 2006), її екстраполяція на освітню сферу, відображення у шкільній практиці – важлива і цікава тема, що потребує окремого дослідження. Загальний стан реалізації освітніх потреб представників національних меншин України представлено у статті Т. Пилипенко (2004), у численних публікаціях добре висвітлено здобутки і проблеми угорськомовної освіти та угорської громади (Берегсасі–Черничко 2005,
Черничко а, ба. Питання освітнього потенціалу національних меншин є важливим і актуальним і вимагає подальшого опрацювання. Якщо зіставити статистичні дані перепису населення щодо кількості представників національної меншини та кількості національних шкіл, то можна побачити, що румуни (151 тис) та угорці (156 тис) поступаються білорусам (275,8), молдованам (258), кримським татарам (248) та навіть болгарам (204) за кількістю населення, але випереджають за показниками національних шкіл (Товт 2002: 125, Пилипенко 2004, Csernicskó–Melnyk
2007). Це можна пояснити впливом різних чинників. Безперечно, важливим елементом є рівень етнічної згуртованості і налаштованість громадина збереження своїх традицій, що не завжди збігається з простою етнічною самоідентифікацією. Наступний важливий показник – рівень мовної асиміляції. До вагомих чинників слід віднести також тісні контакти і близькість із країною походження. Білоруси та поляки посідають значне становище в українському суспільстві за кількістю населення, однак їхня освітня система нерозвинена (Товт 2002: 125, Пилипенко 2004). Значна кількість білорусів обирає школи з російською мовою викладання. А поляки – з українською. Щодо білорусів, то А. Момрик вважає, що в Україні вони не становлять згуртованої єдності, про що свідчить і великий рівень мовної асиміляції (тільки 20%, згідно з переписом населення, визнали білоруську мову рідною. На рівень мовної асиміляції білорусів України значною мірою впливає і той факт, що у самій Білорусі білоруська мова має дуже слабкі позиції (див, наприклад, Павленко 2008a,
Giger–Sloboda 2008). Ось чому, незважаючи на чисельність представників білоруської громади, вони не мають своїх рідномовних шкіл та навіть і факультативів рідної мови. Молдовська національна меншина заданими перепису населення не виявляє мовної асиміляції 70% визнали молдавську своєю рідною мовою. Однак динаміка освіти молдавською мовою показує дещо інші результати. Таку навчальному році в Одеській області функціонувало 11 загальноосвітніх шкіл із молдавською мовою викладання (7087 учнів) та 7 змішаних російсько-молдавських шкіл (3 146 учнів) (Євтух та ін. 2004). У
2005/2006 навчальному році налічувалося 8 молдавських шкіл (3127 учнів) та 7 змішаних (2802 учні. Такі показники можуть свідчити як про

120
асиміляцію серед молодших поколінь, такі проте, що під час перепису населення молдавська мова визначалась носіями як мова етнічної приналежності, а не повсякденного спілкування, і це було б цікаво простежити за допомогою соціолінгвістичного дослідження. Значна за чисельністю і болгарська громада. 64% визнали болгарську своєю рідною мовою, однак болгарська не надто поширена в освіті. На сьогодні функціонують дві українсько-болгарські школи, і болгарську мову як предмет вивчають близько десяти тисяч учнів. У подальшому існування освіти болгарською мовою визначатимуть значна віддаленість від країни походження та проживання в російськомовному оточенні, з одного боку, та процеси національно-культурного відродження громади, з другого. Безперечно, найбільший вияв етнічної згуртованості та мовної стійкості (language maintenance) виявляють угорська та румунська громади, і значним показником цієї стійкості є національні школи, що мають подальші потужні перспективи розвитку. Саме у цих громадах значний відсоток населення спілкується рідною мовою. Статистика є важливою складовою аналізу освітив Україні, оскільки показує загальну динаміку освітніх процесів. Однак вона не відтворює тих проблем, які на сьогодні постають перед національними школами. Тому статистичні дані потребують аналізу та зіставлення з конкретними умовами. Якщо проаналізувати статистику за останні кілька років, то можна помітити загальне незначне зменшення кількості учнів майже у всіх школах України. Це пояснюється демографічними особливостями, зокрема зменшенням загальної чисельності українського населення, яке, заданими Державного комітету статистики, на 1 березня 2010 року становило
45 923 233 особи.
70
Особливої уваги потребує ситуація з вивченням мов автохтонних етносів України і тут простежуються такі тенденції істотне зменшення учнів, які вивчають кримськотатарську мову, і посутнє збільшення учнів, які опановують гагаузьку мову. У 2003/2004 навчальному році у 14 кримськотатарських школах навчалося 4 151 учнів, а у 2005/2006 навчальному році їхня кількість скоротилася до 3 472, тобто зменшилася на 16% (Пилипенко
2004). У 2008/2009 навчальному році тільки 2 119 учнів навчалися цією мовою в одномовних кримськотатарських школах (Третя доповідь 2009). Кримськотатарську мову як предмету році вивчали 29 366 учнів, а у 2005/2005 їхня кількість становила вже тільки 23 268. На сьогодні кримськотатарську мову як навчальний предмет вивчають тільки 17 725 учнів. Кримськотатарська спільнота виявляє значний ступінь етнічної згуртованості і солідарності (Євтух 2004, Лосєв 2003). Виникає суперечність між таким етнічним ренесансом та позитивним фактором
70
www.ukrstat.gov.ua

121 компактного проживання в Криму, з одного боку, та зниженням показників вивчення кримськотатарської мови, з другого. Це наштовхує на думку, що, очевидно, у Криму не склалися сприятливі умови для кримськотатарської освіти і є кілька вагомих чинників, що зумовили таку ситуацію. Поряд із загальними економічними і соціальними проблемами, які доводиться вирішувати громаді, кримськотатарська освіта змушена долати певні перешкоди.
По-перше, глибокі освітні традиції кримськотатарської школи були перервані тривалою депортацією, яка розпочалася уроці. У 20–30-их роках минулого століття під час політики коренізації у Криму проводилася послідовна підтримка етнічних груп, особливо кримських татар, і функціонувала значна кількість національних шкіл (Євтух та інші 2004, Котляр 2003), які тепер доводиться відроджувати у нових умовах.
По-друге, побутові та економічні проблеми, з якими зіткнулися кримські татари, відчуваються і в шкільній освіті (немає приміщень для шкіл, неорганізовано належним чином транспортне забезпечення учнів тощо у школах досі бракує кваліфікованих кадрів, які б могли викладати усі предмети кримськотатарською мовою, не вистачає підручників, учні 6–
11 класів загальноосвітніх навчальних закладів забезпечені підручниками на 65%.
71
По-третє, окремі публікації свідчать про небажання місцевих чиновників сприяти розвитку кримськотатарської освіти представники кримськотатарської інтелігенції переконані, що кримська влада приділяє освітній проблемі недостатньо уваги (Ільясова 2001, Притула 2006).
По-четверте, в Україні і досі не прийнятий закон про депортовані народи, і це також не сприяє розвитку кримськотатарської освіти.
72
У таких умовах формується комплекс відчуженості, маргіналізації, що в свою чергу формує стереотип безперспективності та неконкурентоспроможності, а іноді і неповноцінності освіти рідною мовою. Батьки та діти відмовляються здобувати освіту рідною мовою і вивчати кримськотатарську мову (Притула 2006). Це свідчить про процеси асиміляції, які відбуваються в Криму. Тому найважливішою проблемою є знищення не лише стереотипу меншовартісної національної освіти, ай самих обставин, що формують цей стереотип, унеможливлення їхнього існування.
87% кримськотатарських дітей одержують освіту в школах із російською мовою навчання і тільки 13% навчаються у національних
71
Про це див http://www.oglyadach.com.ua/news/2005/9/1/15462.htm; http://www.day.ua/44614; http://www.cidct.org.ua
72
Див Вісник етнополітики № 7, 16–30.06.2004 http://www.uncpd.kiev.ua/ucipr/ukr/ buleten/07.php, Вісник етнополітики № 9, 16–31.07.2004. http://www.uncpd.kiev.ua/ ucipr/ukr/ buleten/09.php

122
школах Однак проблема полягає ще й утому, що навіть у національних школах тільки частина предметів викладається рідною мовою (Гриценко ред. 2001, Притула 2006, Подкопаєв 1999: 24). Було розроблено концепцію освіти кримськотатарською мовою, яка передбачає трискладові частини практична реалізація права на освіту рідною мовою на всіх рівнях навчання, взаємодія з культурами різних народів та забезпечення державного стандарту базової і повної середньої освіти (Притула 2006). Позитивним фактом є те, що загалом громада виявляє бажання працювати над цією проблемою і зусилля громадськості, батьків, регіонального і місцевих меджлісів за обов’язкової підтримки держави покращить ситуацію. Позитивні тенденції простежуються і в гагаузькій громаді, яка виявляє відчуття сильної етнічної згуртованості. Вивчення гагаузької мови підтримується тісними контактами з гагаузькою спільнотою Молдови, але не тільки. Найбільшим досягненням гагаузької етнічної меншини є те, що сама громада прагне вивчати свою мову і докладає до цього значних зусиль. Таку навчальному році гагаузьку мову як предмету середній школі вивчали 85 учнів, у 2008/2009 навчальному році кількість охочих зросла і становила вже 1400 учнів. Жодна інша етнічна меншина в Україні не виявляє такої динаміки. Її можна пояснити насамперед внутрішньою необхідністю спільноти відроджувати і підтримувати свої традиції. Така кількість бажаючих вивчати гагаузьку мову свідчить, що наступним закономірним кроком має стати відкриття гагаузької школи. Тут представники меншини зіткнулися з низкою проблем. В Україні немає навчальних закладів, які б готували фахівців з гагаузької мови (Пилипенко
2004: 66–71, Перша періодична доповідь 2007). Іншою проблемою є відсутність підручників. На сьогодні підручники, якими користуються вчителі гагаузької мови, видані у Молдові. Хоча слід зауважити, що перші кроки до створення гагаузької школи вже зроблено вийшла друком програма гагаузької мови для 5–12 класів, готується програма для 1–4 класів. Інша проблема, яку доводиться вирішувати, пов’язана з упорядкуванням графічної системи. Уроці молдавські гагаузи перейшли на латиницю, і перед українськими гагаузами також постала проблема поступового переходу на латинський алфавіт. Ситуація з вивченням мови гагаузів та кримських татар істотно відрізняється від ситуації караїмів і кримчаків. Принципова відмінність полягає утому, що завдання перших етнічних груп зосереджено насамперед на підтримці та розвитку мови, тоді як завдання інших двох груп полягає у відновленні і збереженні своєї мови. З цією метою підготовлено до друку навчальний посібник з кримчацької мови, створено рукопис українсько-
73
http://www.osvita.org.ua

123 російсько-караїмського словника (його видання гальмується відсутністю коштів, приватним коштом опубліковано навчально-методичний посібник урок караїмської мови. Кілька років поспіль у Тракаї (Литва, де мешкає громада караїмів, діють літні курси караїмської мови. Зусилля караїмів і кримчаків щодо відродження рідної культури гальмуються відсутністю державних гарантій та державної програми підтримки мов та етносів, що опинилися на межі зникнення. У Законі Про ратифікацію Європейської хартії серед 13 мов, що потребують захисту, ці дві мови навіть не згадуються, що неодноразово привертало увагу вчених (Євтух 2004, Шевченко На жаль, в Україні практично відсутня мережа професійно-технічних навчальних закладів змовою навчання національних меншин. У Законі Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин Україна не бере на себе зобов’язання щодо пункту d) статті 8, яка стосується професійно-технічної освіти. І досі, окрім професійно- технічних закладів з російською мовою навчання, практично немає закладів професійно-технічної освіти змовами національних меншин. В Україні функціонують 113 професійно-технічних закладів з двома мовами навчання (Третя доповідь 2009), зокрема училище, де є окремі групи з угорською мовою навчання (див Перша періодична доповідь 2007). Важливим етапом у розвитку освіти національними мовами є підготовка кваліфікованих кадрів. В Україні діють вищі навчальні заклади, де готують фахівців для викладання мов та культур національних меншин. У 48 вищих навчальних закладах вивчаються мови національних меншин та готуються викладачі рідної мови і літератури для шкіл, де навчання проводиться мовами національних меншин (Таблиця 30). Уроці ум. Береговому було створено Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II, вищий навчальний заклад недержавної форми власності і єдиний, де викладання проводиться мовою національної меншини – угорською (кілька навчальних дисциплін викладаються українською та англійською. Мета інституту – підготовка кваліфікованих кадрів для дошкільних закладів та шкіл регіону. Майбутні вчителі мають змогу обирати такі спеціалізації українська мова і література, угорська мова і література, англійська мова і література, історія, географія, біологія, математика, початкове навчання, дошкільне виховання, облік і аудит. Закороткий період існування інститут став культурним та науковим центром угорської національної меншини Закарпаття Уроці був створений Природничо-гуманітарний факультет з угорською мовою
74
Див. ще Вісник етнополітики № 22, від 11–28.02.2004. http://www.uncpd.kiev.ua/ucipr/ ukr/buleten/22.php
75
Детальніше про інститут див Orosz–Csernicskó 1999, Beregszászi 2005, Orosz 2005, 2007, http://www.kmf.uz.ua

124
викладання в Ужгородському національному університеті, де проводиться викладання на спеціальностях угорська мова та література, історія, математика та фізика. Оскільки ці внз проводять навчання угорською мовою, це збільшує шанси членів угорської громади здобути вищу освіту рідною мовою. Таблиця № 30 Мови національних меншин України як спеціальності у вищих навчальних закладах освіти (Пилипенко 2004: 66–71) Спеціальність Викладається у внз Російська мова і література
37 Кримськотатарська мова і література
1 Німецька мова і література
35 Новогрецька мова і література
3 Турецька мова і література
2 Польська мова і література
6 Іврит
2 Угорська мова і література
3 Словацька мова і література
2 Румунська мова і література
3 Чеська мова і література
1 Узбецька мова і література
1 Болгарська мова і література
2 Корейська мова і література
1
* Німецька мова викладається як іноземна. Дані національного перепису 2001 року свідчать, що рівень вищої освіти вищий серед тих, для кого українська чи російська є рідними мовами (це закономірно, адже практично вся вища школа послуговується українською та російською. Список продовжують поляки та болгари тобто слов’янські національні меншини, частина яких вважає рідною мовою українську або російську, а найнижчий рівень спостерігається у молдован, угорців, румунів (Рисунок 19). Ці статистичні дані показують і те, що українці щодо здобуття вищої освіти перебували у гіршій позиції, ніж росіяни та білоруси (серед яких простежується значний рівень мовної асиміляції, оскільки в радянський період російська мова значно домінувала у вищій освіті (порівн. Miller 1994). Останнім часом соціологічні дослідження зосереджувалися на аналізі поширення та функціонування в Україні двох найбільш розповсюджених мов – української та російської. Соціологів, зокрема, зацікавило і те, яка питома вага людей з українською та російською мовами навчання у школі є серед освітніх груп. Як свідчать дані досліджень, тут виявляється тенденція до зменшення кількості громадян, які навчалися українською мовою, зі зростанням рівня освітньої групи (Таблиця 31).

125 Рисунок № 19 Населення з вищою освітою серед окремих національностей України заданими перепису населення 2001 року) Джерело http://www.uncpd.kiev.ua/ucipr/ukr/stat/census/02/03a.pdf


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал