ПоліПрінт Ужгород, 2010



Pdf просмотр
Сторінка2/8
Дата конвертації25.12.2016
Розмір4 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8
77,82
17,28
4,90
67,53
29,59
2,88
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90
Українська
Російська
Інша
Національність
Рідна мова
Проаналізувавши етномовний склад населення України заданими перепису, можемо виділити в країні такі етномовні групи (Таблиця 4):
1) Громадяни, рідною мовою яких є українська, утому числі а) українці, які вважають рідною мовою мову своєї національності
(85% етнічних українців б) етнічні росіяни, які вважають рідною мовою українську (4% етнічних росіян в) національні та етнічні меншини, які вважають рідною мовою українську (наприклад 71% поляків, 42% словаків.
2) Громадяни, рідною мовою яких є російська, утому числі а) росіяни, які вважають рідною мовою мову своєї національності (96% етнічних росіян б) етнічні українці, які вважають рідною мовою російську (15% етнічних українців в) національні та етнічні меншини, які вважають рідною мовою російську (наприклад, 62% білорусів, 59% татар тощо.
3) Представники етнічних та національних меншин, які вважають рідною мовою мову своєї національності (наприклад, 95% етнічних угорців і 92% кримських татар.

17 4) Представники етнічних та національних меншин, які вважають рідною мовою мову іншої меншості (наприклад, 18% етнічних циган вважають рідною мовою угорську. Таблиця № 4
Етномовні групи України заданими перепису населення України
2001 року
ЕТНОМОВНІ ГРУПИ ОСІБ
% українці, які вважають рідною мовою мову своєї національності
31970728 66,27 етнічні росіяни, які вважають рідною мовою українську
328152 0,68 національні та етнічні меншини, які вважають рідною мовою українську
278588 0,58 ВВАЖАЮТЬ РІДНОЮ МОВОЮ УКРАЇНСЬКУ (ВСЬОГО)
32577468 67,53 росіяни, які вважають рідною мовою мову своєї національності
7993832 16,57 етнічні українці, які вважають рідною мовою російську
5544729 11,49 національні та етнічні меншини, які вважають рідною мовою російську
735109 1,52 ВВАЖАЮТЬ РІДНОЮ МОВОЮ РОСІЙСЬКУ (ВСЬОГО)
14273670 29,59 представники меншин, які вважають рідною мовою мову своєї національності
1129397 2,34 представники меншин, які вважають рідною мовою мову іншої меншості
260367 0,54 ВВАЖАЮТЬ РІДНОЮ МОВОЮ МОВУ МЕНШИН (ВСЬОГО)
1389764 2,88 УКРАЇНА ЗАГАЛОМ
48240902 100 Носії української та російської мов разом становлять 97,12% всього населення України. Рисунок № 3 Етнічне та мовне різноманіття населення України (2001)
97,12
95,10
2,88
4,90
0%
10%
20%
30%
40%
50%
60%
70%
80%
90%
100%
За рідною мовою За національністю разом
Інші


18
На думку багатьох експертів (наприклад, Arel–Khmelko 1996, Гриценко ред. 2007, Хмелько 2004), населення України розподіляється натри етномовні групи
1) українці, які говорять українською (приблизно 40–45% населення
2) українці, які говорять російською (30–34% населення
3) росіяни, які говорять російською (близько 20%). На думку Нахмановича (2004: 93–94) та інших дослідників (наприклад,
Аза 2001, Огар 2005), етномовна ситуація України має чітко виражений територіальний розподіл країну можна умовно поділити натри частини залежно від етнічного складу і використання української та російської мов. У Західному регіоні значний відсоток тих, хто не тільки визнає себе українцем, ай спілкується українською мовою (90%), натомість відсоток російськомовного населення дуже незначний (5%); у центральних регіонах російськомовне населення становить до 10%, воно складає значний відсоток у Східному і Південному регіонах і превалює у Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим (Таблиця 5, Карта 1). Карта № 1 Розподіл російськомовного населення по території України (заданими перепису населення 2001 року)


19 Таблиця № 5 Розподіл населення України за національністю та рідною мовою українською та російською) за регіонами (у %) заданими перепису населення 2001 року) Джерело http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/ http://www.uncpd.kiev.ua/ucipr/ukr/stat/census/02.php Українська Російська Вважає своєю національністю Вважає рідною мовою Вважає своєю національністю Вважає рідною мовою Україна
77,8 67,5 17,3 29,6 Автономна Республіка Крим
24,3 10,1 58,3 77,0 Вінницька область
94,9 94,8 3,8 4,7 Волинська область
96,9 97,3 2,4 2,5 Дніпропетровська область
79,3 67,0 17,6 32,0 Донецька область
56,9 24,1 38,2 74,9 Житомирська область
90,3 93,0 5,0 6,6 Закарпатська область
80,5 81,0 2,5 2,9 Запорізька область
70,8 50,2 24,7 48,2
Івано-Франківська область
97,5 97,8 1,8 1,8 Київська область
92,5 92,3 6,0 7,2 Кіровоградська область
90,1 88,9 7,5 10,0 Луганська область
58,0 30,0 39,0 68,8 Львівська область
94,8 95,3 3,6 3,8 Миколаївська область
81,9 69,2 14,1 29,3 Одеська область
62,8 46,3 20,7 41,9 Полтавська область
91,4 90,0 7,2 9,5 Рівненська область
95,9 97,0 2,6 2,7 Сумська область
88,8 84,0 9,4 15,6 Тернопільська область
97,8 98,3 1,2 1,2 Харківська область
70,7 53,8 25,6 44,3 Херсонська область
82,0 73,2 14,1 24,9 Хмельницька область
93,3 95,2 3,6 4,1 Черкаська область
93,1 92,5 5,4 6,7 Чернівецька область
75,0 75,6 4,1 4,8 Чернігівська область
93,5 89,0 5,0 10,3 місто Київ
82,2 85,7 13,1 7,9 м. Севастополь
22,4 6,8 71,6 90,6 Якщо проаналізувати дані, наведені у Таблиці 6, побачимо, що представники неукраїнської і неросійської національності в Україні становлять лише 4,9%. Відносно значна кількість населення вважає себе представниками іншого етносу (не українцями і не росіянами) у Чернівецькій, Закарпатській (17,0%), Одеській (16,5%) областях та в Автономній Республіці Крим (17,4%). 2,9% населення країни вважає рід-

20
ною неукраїнську тане російську мови. Найвищі показники іншомовного населення зафіксовані у Чернівецькій (19,6%), Закарпатській (16,1%), Одеській (11,8%) областях та в АР Крим (12,9%). Таблиця № 6 Частка неукраїнського і неросійського населення за підсумками перепису населення 2001 року (у %) За національністю За рідною мовою Україна
4,9 2,9 Автономна Республіка Крим
17,4 12,9 Вінницька область
1,3 0,5 Волинська область
0,7 0,2 Дніпропетровська область
3,1 1,0 Донецька область
4,9 1,0 Житомирська область
4,7 0,4 Закарпатська область
17,0 16,1 Запорізька область
4,5 1,6
Івано-Франківська область
0,7 0,4 Київська область
1,5 0,5 Кіровоградська область
2,4 1,1 Луганська область
3,0 1,2 Львівська область
1,6 0,9 Миколаївська область
4,0 1,5 Одеська область
16,5 11,8 Полтавська область
1,4 0,5 Рівненська область
1,5 0,3 Сумська область
1,8 0,4 Тернопільська область
1,0 0,5 Харківська область
3,7 1,9 Херсонська область
3,9 1,9 Хмельницька область
3,1 0,7 Черкаська область
1,5 0,8 Чернівецька область
20,9 19,6 Чернігівська область
1,5 0,7 місто Київ
4,7 6,4 м. Севастополь
6,0 2,6 Представники національних меншин України, окрім своєї мови, володіють ще й російською та/або українською, отже можна зробити висновок, що де-факто меншини є двомовними або і тримовними Таблиця 7).

21 Таблиця № 7 Розподіл населення окремих національностей України за іншими мовами, крім рідної, якими вільно володіють заданими перепису населення 2001 року) Джерело http://www.uncpd.kiev.ua/ucipr/ukr/stat/census/01/05.pdf Крім рідної, вільно володіють мовами Своєї національності Українською Російською Всього, осіб Осіб
% Осіб
% Осіб
% Всього
48240902 4818864 9,99 5426189 11,25 17177470 35,61 Українці
37541693 4371191 11,64


16256473 43,30 Росіяни
8334141 246911 2,96 4569313 54,83

– Білоруси
275763 32865 11,92 129231 46,86 64448 23,37 Молдовани
258619 22820 8,82 103395 39,98 138264 53,46 Кримські татари
248193 7146 2,88 48566 19,57 198092 79,81 Болгари
204574 24319 11,89 76011 37,16 121430 59,36 Угорці
156566 3289 2,10 71493 45,66 48061 30,70 Румуни
150989 4128 2,73 56914 37,69 66387 43,97 Поляки
144130 21094 14,64 34069 23,64 56301 39,06 Євреї
103591 4666 4,50 66043 63,75 12792 12,35 Вірмени
99894 14196 14,21 44120 44,17 44474 44,52 Греки
91548 15636 17,08 48274 52,73 8313 9,08 Татари
73304 10952 14,94 30932 42,20 25335 34,56 Цигани
47587 4189 8,80 18886 39,69 15993 33,61 Азербайджанці
45176 5603 12,40 16832 37,26 21389 47,35 Грузини
34199 4269 12,48 16123 47,14 10882 31,82 Німці
33302 6264 18,81 15277 45,87 6716 20,17 Гагаузи
31923 1974 6,18 7479 23,43 20923 65,54 Корейці
12711 1515 11,92 4424 34,80 2458 19,34 Узбеки
12353 1261 10,21 4602 37,25 4880 39,50 Чуваші
10593 1365 12,89 4118 38,87 2452 23,15 Словаки
6397 1370 21,42 3379 52,82 1946 30,42 Інші
323656 11841 3,66 56708 17,52 49461 15,28 Регіональний розподіл національних меншин України також не є однорідним. Окрім двох великих етносів країни (українців та росіян, 12 меншин досягають 0,1% від усього населення України. Українці та росіяни мешкають у всіх регіонах. Сімнадцять інших національностей досягають
1,15% від усьго населення адміністративної одиниці водній чи більше областях.
5
Відсоток білорусів складає як мінімум 1,15% від усього населення у всіх областях України, окрім Тернопільської, Івано-Франківської та Закарпат-
5 1,15% – це мінімальна частка представників національної меншини в області, яка потрапляє у зведені статистичні таблиці результатів перепису населення 2001 р.

22
ської областей. Вірмени досягають 1,15% від усього населення у 13 областях, євреї – у 12, поляки – у 10, молдовани – у 9, татари – у 6, азербайджанці – у 5, болгари – у 4, кримські татари – у 3, румуни, цигани та грузини – у 2, гагаузи, греки, німці, угорці та словаки – водній області. Українці становлять абсолютну більшість на всій території держави, окрім АРК та Севастополя (24,3% та 22,4% відповідно. Етнічні росіяни становлять найчисельнішу національну меншину в усіх регіонах України, за винятком Закарпатської та Чернівецької областей. У Закарпатській кількісно переважають угорці та румуни, а у Чернівецькій – румуни та молдовани. Слід також згадати і про русинів, які проживають у Закарпатській області. Русини є окремим етносом у Словаччині, Угорщині, Румунії та колишній Югославії, однак в Україні їх визначають як псевдоменшину (Євтух та ін. 2003: 92), хоча вони й продовжують боротьбу за офіційне визнання. Проблема русинства та русинської мови знайшла свій вияву працях багатьох дослідників (наприклад, Magocsi а, б,
1996, Белей 2000, Чучка 2000, Nekvapil 2007 тощо. Під час останнього перепису населення на Закарпатті понад 10 тис. громадян визнали себе русинами (0,81% населення області) і визнали русинську своєю рідною мовою (Ільтьо ред. 2003: 62). Етнічно строкатий Крим є територією компактного проживання караїмів і кримчаків, представників корінних етносів України. Загальна чисельність караїмів, заданими перепису 2001 року, складала 1 тис. 196 осіб, 24 з яких визнали караїмську своєю рідною мовою. 406 представників кримчацького етносу нараховується в Україні, і тільки 21 кримчак визнає рідною мовою кримчацьку.
67% населення України проживають у містах. Молдовани, кримські татари, болгари, гагаузи, румуни й угорці мешкають переважно у сільській місцевості, натомість серед інших меншин значно помітніші процеси урбанізації особливо серед євреїв, росіян та грузинів (Рисунок 4). Показники урбанізації пов’язані з рівнем збереження мови. У сільській місцевості більша частина населення (окрім росіян та циган) вважає рідною мову своєї національності (Рисунок 5).






23 Рисунок № 4 Розподіл населення окремих національностей України за місцем проживання Джерело http://www.uncpd.kiev.ua/ucipr/ukr/stat/census/01.php
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 Всього Українці Ро с
ія н
и
Б
іл о
р у
с и
М
о л
д о
в а
н и
К
р и
м с
ь кі
Б
о л
га р
и
У
го р
ц
і
Р
у м
у н
и
П
о ля ки
Є
в р
е
ї
В
ір м
е н
и
Г
р е
ки
Т
а тари Цигани Азе р
б ай д
ж а
н ц
і
Г
р у
зи н
и
Н
ім ц
і
Г
а га у
зи
К
о рейці Узбеки Чу ваші Словаки Ін ш
і
Міські
поселення
Сільська місцевість Рисунок № 5 Розподіл населення найбільш численних національностей України, які вважають рідною мовою мову своєї національності за місцем проживання, у %) Джерело http://www.uncpd.kiev.ua/ucipr/ukr/stat/census/01/03.pdf
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 Всього Українці Ро с
ія н
и
Б
іл о
р у
с и
М
о л
д о
в а
н и
К
р и
м с
ь кі
Б
о л
га р
и
У
го р
ц
і
Р
у м
у н
и
П
о ля ки
Є
в р
е
ї
В
ір м
е н
и
Г
р е
ки
Т
а тари Цигани Азе р
б ай д
ж а
н ц
і
Г
р у
зи н
и
Н
ім ц
і
Г
а га у
зи
К
о рейці Узбеки Чу ваші Словаки Ін ш
і
Міські
поселення
Сільська місцевість

24
Національні меншини України мають і свої вікові особливості. Найвищий відсоток населення передпенсійного віку спостерігається серед білорусів та поляків, а такі меншини, як кримські татари та румуни, є наймолодшими. Середній вік представників білоруської, польської, російської та болгарської громад – понад 40 років, а кримські татари, румуни, угорці, українці знаходяться нижче цієї вікової межі. Співвідношення населення різних вікових категорій можна простежити у Таблиці 8 та на Рисунку 6. Таблиця № 8 Розподіл населення окремих національностей України за віком заданими перепису населення 2001 року) Джерело http://www.uncpd.kiev.ua/ucipr/ukr/stat/census/02/01a1.pdf
молодші за працездатний працездатний старші за працездатний обидві статі
19,3 57,5 23,2 чоловіки
21,3 62,6 16,1 Українці жінки
17,6 53,0 29,4 обидві статі
13,3 60,3 26,4 чоловіки
15,3 65,7 19,0 Росіяни жінки
11,7 56,0 32,3 обидві статі
5,5 54,2 40,3 чоловіки
6,8 61,2 32,0 Білоруси жінки
4,6 48,8 46,6 обидві статі
17,4 61,6 21,0 чоловіки
18,8 64,5 16,7 Молдовани жінки
16,1 59,1 24,8 обидві статі
25,6 59,1 15,3 чоловіки
26,5 61,1 12,4 Кримські татари жінки
24,7 57,2 18,1 обидві статі
16,2 58,4 25,4 чоловіки
17,3 63,9 18,8 Болгари жінки
15,1 53,2 31,7 обидві статі
20,5 58,9 20,6 чоловіки
21,8 64,2 14,0 Угорці жінки
19,4 54,0 26,6 обидві статі
24,5 56,2 19,3 чоловіки
26,0 60,1 13,9 Румуни жінки
23,2 52,5 24,3 обидві статі
8,5 50,6 40,9 чоловіки
10,2 61,0 28,8 Поляки жінки
7,2 43,1 49,7


25 Рисунок № 6 Розподіл населення окремих національностей України за середнім віком уроках (заданими перепису населення 2001 року) На основі http://www.uncpd.kiev.ua/ucipr/ukr/stat/census/02/01a1.pdf
38,2 41,9 50,0 38,7 33,4 40,7 37,2 35,0 49,5 0
10 20 30 40 50 Українці Росія н
и
Б
іл о
р у
с и
М
о л
д о
в а
н и
К
р и
м с
ь кі
та тари Болгари Уго р
ц
і
Р
у м
у н
и
П
о ля ки
Кількість громадян із вищою освітою найбільша серед росіян та білорусів, третє місце посідають українці, далі у списку – поляки, болгари, кримські татари, угорці, молдовани і румуни. Їхні низькі показники можна пояснити домінуванням російської мови у вищій школі за часів Радянського Союзу, завдяки цьому рівень академічної освіти серед слов’янського населення був значно вищим, аніж серед представників неслов’янських національних меншин (Рисунок 7).





26
Рисунок № 7 Розподіл населення окремих національностей України за рівнем освіти заданими перепису населення 2001 року) Джерело http://www.uncpd.kiev.ua/ucipr/ukr/stat/census/02/03a.pdf Українці Росія н
и
Б
іл о
р у
с и
М
о л
д о
в а
н и
К
р и
м с
ь кі
та тари Болгари Уго р
ц
і
Р
у м
у н
и
П
о ля ки початкова загальна базова загальна середня повна загальна середня неповна вища повна
і
базова вища. Правові основи мовної політики
1.2.1. Мовне регулювання В Україні існує потужна законодавча база, яка регулює статусі функціонування мов. Правове підґрунтя мовної політики забезпечують такі законодавчі акти Конституція України (1996); Офіційне тлумачення Конституційного Суду України ст. 10 Конституції України (1999); Закон Української РСР Промовив Українській РСР (1989); Декларація прав національностей (1991); Закон України Про національні меншини (1992); Закон України Про звернення громадян (1996); Закон України „ Про нотаріат ” (1993); Закон України Про місцеве самоврядування в Україні (1997); Закон України Про інформацію (1992); Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні ” (1992); Закон України Про телебачення і радіомовлення (1993); Закон України Про рекламу (1996); Закон України Про видавничу справу (1997); Закон України Про вибори Президента України (1999); Закон України Про вибори народних депутатів України (2004); Закон України Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів (2004); Сімейний кодекс України (2002); Кримінальний кодекс України (2001); Цивільний кодекс України (2003);
Кримінально-процесуальний кодекс України (2004); Цивільний процесуальний кодекс України (2004); Кодекс про адміністративні правопорушення (2005);
Дво- та багатосторонні міждержавні угоди Постанови президента та уряду Рамкова конвенція про захист прав національних меншин ратифікована у 1997); Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (ратифікована у
2003). Статті 10, 11, 12, 24, 53, 92, 103, 127 та 148 Конституції тією чи іншою мірою порушують мовні проблеми. Зокрема стаття 10 чинної Конституції проголошує Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мовив усіх

28
сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови, інших мов національних меншин України. Відповідно до останнього параграфа статті застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Стаття 92 також стверджує, що порядок застосування мов визначається виключно законами України. Стаття 11 містить загальні декларації щодо сприяння розвитку етнічної, культурної та мовної самобутності всіх корінних народів та національних меншин України, тоді як стаття 24 забороняє будь-яку дискримінацію чи обмеження замовною ознакою. Стаття 53 проголошує Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чина вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства. Статті 103, 127 та 148 стверджують, що володіння державною мовою необхідне для того, щоб бути президентом, обіймати посаду судді та бути суддею Конституційного Суду України. Уроці на вимогу 51 депутата Верховної Ради Конституційний Суд України запропонував офіційне тлумачення ст. 10 Конституції щодо обов’язковості застосування державної мови органами державної влади. Після трьох років існування української Конституції склалася ситуація, за якої стаття 10 щодо державності української мови одержувала різні інтерпретації у суспільстві і положення про забезпечення державою всебічного розвитку та функціонування української мовив усіх сферах суспільного життя на всій території України належно не виконувалося. В офіційному тлумаченні Конституційного Суду чітко вказано, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України. Прикметно, що Конституційний Суд дає визначення термінів державна мова та офіційна мова Під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус обов’язкового спілкування у публічних сферах суспільного життя (абзац 1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України N10-рп/99 від 14 грудня 1999 р.).
6
У незалежній Україні ще й досі діє закон Промовив Українській РСР (далі – Закон промови, прийнятий ще за часів Радянського Союзу
(1989). Цей закон визначає українську мову як державну (стаття 2), однак російська є мовою міжнаціонального спілкування (стаття 4). Стаття 5 6 Ці терміни і поняття часто використовуються як синоніми в законодавчих актах країн Центральної Європи (див. Сарка 2003).

29 гарантує громадянам України право користуватися своєю національною мовою вони можуть звертатися до державних та громадських органів, установ та організацій українською чи іншою мовою їх роботи, російською мовою або мовою, прийнятою для сторін. Законне тільки забороняє дискримінацію замовною ознакою (стаття 8), алей передбачає відповідальність службових осіб за відмову прийняти і розглянути звернення громадянина з посиланням на незнання мови такого звернення. Що ж до національних мов, то поряд з українською чинний закон уможливлює використання національних мову роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств та організацій у місцях компактного проживання національних меншин Законодавчого ж визначення поняття місце проживання більшості громадян інших національностей не існує.
8
Це означає, що мови національних меншин можуть використовуватися в діловодстві лише у випадку, коли представники національної меншини складають абсолютну більшість у певному регіоні. Отже, заданими перепису 2001 року, реально ця норма закону може застосувуватись: а) відносно російської мови – на території АР Крим та ум. Севастополі б) стосовно угорської мови – у Берегівському районі Закарпатської області в) відносно румунської мовив окремих районах Чернівецької області. відсотковий бар’єр, що ставиться у Законі промови перед застосуванням мов національних меншин в офіційному спілкуванні, зависокий, і практичне застосування цієї норми значною мірою залежить від органів влади (Баурінґ 2008: 82). У країнах Європи він зазвичай складає 20%, але є і нижчий (наприклад, у Фінляндії – 6%). Акти найвищих органів державної влади приймаються українською і публікуються українською та російською мовами, акти місцевих органів державної влади публікуються українською, а в разі необхідності – іншою національною мовою (стаття 10). Стаття 11 проголошує, що мовою роботи, діловодства та документації є українська мова, проте поряд з українською може вживатися і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості. Натомість стаття 14 визначає українсько-російську двомовність документів, що посвідчують статус громадянина (паспорт, документи про освіту тощо.
7
В роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установі організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей міста, райони, сільські і селищні ради, сільські населені пункти, їх сукупність, можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови Закон України Промовив Українській РСР, Стаття 3. Вісник етнополітики № 9, 16-31 липня 2004, http://www.uncpd.kiev.ua/ucipr/ ukr/buleten/09/php

30
Мовою сфери обслуговування є українська або інша мова, прийнятна для сторін (стаття 17). Українська – мова судочинства, але можливе і використання інших мову регіонах, де більшість населення складають національні меншини. Особи, які не розуміють мови судочинства, мають право виступати у суді своєю рідною мовою і при цьому користуватися послугами перекладача для ознайомлення зі справою (стаття 18). Юридична допомога громадянам надається українською мовою або мовою, прийнятною для обох сторін (стаття 23). Мовою офіційних засобів масової інформації є українська мова або мови інших національностей (стаття 33). Поштово-телеграфна кореспонденція приймається українською або російською (стаття 34). Мовою офіційних оголошень та повідомлень є українська поряд з україномовним текстом може міститись переклад іншою мовою (стаття 35). Українська є також мовою маркування товарів (стаття 36). Офіційні назви установ, громадських та політичних організацій подаються українською мовою вони також можуть бути перекладені іншими мовами, а переклади мають міститися знизу або праворуч від написів українською (стаття 37). Топоніми подаються українською мовою, також їх можна писати чи вказувати мовою національної меншини, яка складає більшість населення регіону (стаття 38). Громадяни України мають право використовувати імена, що відповідають їхнім національним традиціям та мають відтворюватися в українській мові у транскрипції (стаття 39). Важливим документом, який захищає права національних громад, є Декларація прав національностей України. Вона гарантує право використання рідної мовив усіх сферах суспільного життя для всіх її етносів та національних меншин (стаття 3). Згідно з Законом України Про національні меншини, використання мови меншини можливе паралельно з офіційною мовою в роботі державних та громадських організацій, підприємств та установна територіях, де представники такої меншини становлять більшу частину населення (стаття 8). Закон також гарантує представникам меншин використання власних імен відповідно до їхніх національних традицій. Таким чином, громадяни, національна традиція яких не передбачає вживання імені по батькові, мають право записувати у паспорт тільки свої імена та прізвища (стаття 12). Така традиція, наприклад, існує в Угорщині і, відповідно, в угорській громаді Закарпаття. Хоча можна навести приклади, коли представники цієї національної громади з поваги до української традиції вживають імена по батькові (наприклад, Калман


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал