«Поет з високим даром слова» (до 75-річчя з дня народження Тараса Мельничука)



Скачати 215.07 Kb.
Дата конвертації17.01.2017
Розмір215.07 Kb.

Надвірнянська центральна районна бібліотека

Відділ краєзнавчої літератури

«Поет з високим даром слова»

(до 75-річчя з дня народження Тараса Мельничука)

Пам’ятка користувачу



http://chvgazeta.naxx.ru/main/03.10.2008/pog.jpg

Надвірна


2013

Поет з високим даром слова (до 75-річчя з дня народження Тараса Мельничука): пам’ятка користувачу/ Надвірнянська ЦРБ; уклад. М. Гринюк; відп. за вип. М. Кушнерчук. - Надвірна, 2013.- 18 с.

Укладач: М. Гринюк – бібліограф відділу краєзнавчої літератури;

Відповідальна за випуск: М. Кушнерчук – директор ЦБС

Тираж: 30 прим.

Тарас Мельничук гідний

нащадок Пророка

України – Шевченка

(М.Жулинський)

Дороги, як долі, схрещуються.

Котра з них моя? Котра?

Напевне, ота – в суперечностях,

Як небо – нова і як небо – стара.

А може, дорога моя не визначена?

А може, шукаю дарма?

Тоді мені сили вистачить

Іти по дорозі, якої нема.

Справжні поети за життя не живуть, вони пробивають нові дороги, вони поневіряються, вони обганяють час і сучасників, часто вони починають жити після фізичної смерті.

Тарас Юрійович Мельничук народився 20 серпня 1939 року в селі Уторопи Косівського району на Прикарпатті.

Після закінчення десятирічки працював коректором районної газети, лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив в армії. 1958 року вступає до Чернівецького держуніверситету, та на третьому курсі покидає навчання, їде на будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, впродовж двох років працює теслею на будовах красноярського краю. Року 1964 поновлюється в університеті, з якого через півтора року його, однак, відраховують. Після цього працює в редакціях районних газет Глибокої, Хотина, Косова, Верховини, в Івано-Франківській обласній молодіжній газеті.

В 1967 році у видавництві «Карпати» виходить перша збірка віршів «Несімо любов планеті». В 1968 році вступає на заочне відділення Московського літературного інституту. З 1972 по 1975 за «антирадянську діяльність» був несправедливо позбавлений волі. Далі два роки адміністративного нагляду, поневіряння у пошуках роботи. У 1990 році, після більш як двадцятирічної перерви, виходить друга збірка поета «Князь роси». У 1992 році Тарасові Мельничуку за цю збірку присуджено Державну премію імені Т.Шевченка. У свої гіркі часи Тарас і сам ховався за псевдоніми. Ось вони: Олег Чорнобров, Станіслав Галич, Зіновій Кайлас, Мирослав Кокіль, Світілозар Бойшак. В 1991 році йому присуджено літературну премію імені В.Сосюри. В цьому ж році у Великобританії вийшла збірка «Строфи Голгофи». Остання прижиттєва книга Мельничука «Чага» - вийшла в 1994 році в Коломиї. У 1998 році вийшла ґрунтовна біографічна праця Галини Курищук «Встати! Суд іде!..», в якій авторка на основі об’ємного фактичного матеріалу, досі не відомого ні читачам, ні дослідникам літератури, відтворила життєвий шлях Тараса Мельничука, торкнулася його високих творчих надбань. Олесь Гончар після свого знайомства з Мельничуковою поезією сказав: «На Дагестані князював Расул Гамзатов, у Карпатах – Тарас Мельничук». Не міг стримати свого захоплення і Василь Стус після прочитання віршів Мельничука: «Слався Україно! На одній із твоїх галузок – Галичині, з’явився новий Франко – Тарас Мельничук».

Незважаючи на високе мистецьке поцінування, поетичний доробок Т.Ю.Мельничука до цього часу залишається недостатньо вивченим і навіть поки що не відкритим по-справжньому. Окремі газетні публікації І.Пелипейка, В.Качкана, І.Малковича, І.Андрусяка,В.Осипчука – це лише початок великої літературознавчої роботи. Його творчість привертає увагу читача насамперед проникливістю бачення. Це – не літературне плоскогір’я, а вершинний здобуток нашої драматичної в своїх духовних злетах й соціальних падіннях епохи.

Тривале всевладдя тоталітарної культури не звело його самостійне мислення до безмежної малої величини, а, навпаки, народило опір знелюдненню особистості, прагнення до активної саморефлексії:

Великі знали завчасно,

Що їх жде ешафот.

Великі без бою не йшли

На ешафот.

Великі спокійно не ждали

На шию петлі –

Її заробляли трудом,

Наче хліб, на землі.

Значна частина віршів Т.Мельничука позначена мужньою стриманістю, спокійною зосередженістю:

В усьому я, і все в мені

І швидкоплинне, й невмируще,

Йти по житті, як по вогні, –

І не стоптати білі ружі.

І зберегтися в чистоті –

У тій високій, в тій єдиній…

Щоб у кінці мого путі

Промовив клен:

«Пройшла людина».

Тарас Мельничук створив свій новий поетичний стиль. Маючи вроджений смак та добру філологічну освіту, він звернувся до багатих скарбів фольклорної традиції. Його художній світ – це складний синтез най модернішої поетичної естетики з праелементами гуцульського фольклору. В його віршах одночасно живуть лісові мавки, жар-птиці, пави, мольфарі, відьми, русалки й водянки, а також Ікар і Кампанелла, Джордано Бруно й Леся Українка, київські князі, гунни, Прометей, Довбуш і Бетховен, Уїтмен, Богородиця та Ісус Христос.

Використання фольклорних формул, елементів народної пісні чи казки додає поезії Тараса Мельничука неперевершеного артистизму й вишуканості:

Їду я конем

до тебе на весіллячко

зоря сиротою ходе

попід тополю білу

журба на мене позирає

а я їду


з кам’яної гори скраю

серце краю

бо десь мій рід на Вкраїні

лебедоньки стріляє.

Поет свідомий своєї національної ідентичності, він розуміє, що лише рідна земля, рідне сонце й рідні зорі роблять людину сильною:

Гуцул – так гуцул:

По-гуцульськи танцюй

І знай свої зорі.

Мельничук своєю невід’ємністю від правітцівської землі заявляв схвильованими рядками вірша:

Язичник, я сміявсь над щастям,

Я клич дерев не розумів,

Тепер готов запричащатись

Перед жертовниками пнів…

Дрімучий лісе, свят-соборе,

Колиско воїнів-русичів,

Достойна простору і любові

Твоя нетлінна височінь

Щось вічно збудне є у лісі…

Прислухайтесь…цей шум і рев…

Будь славен, кореню первісний!

Будь славен вічно, культ дерев.

У цьому палкому поклонінні світові живої природи Тарас Мельничук близький до родоначальника американської поезії Уолта Уїтмена, якого любив і не раз згадував у своїх віршах. Одночасно бачимо тут вплив й української літературної традиції – ранніх Тичини й Бажана, Б-І. Антонича та деяких сучасників Мельничука, таких як, наприклад, Василь Голобородько чи Ігор Калинець. В основному це помітно в поезії 60-70-х років, надрукованій в збірці «Чага».

Скільки б не говорити про генія, врешті-решт його варто зрозуміти. Доля розпорядилася так, що лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка, Тарас Мельничук приходить до українського читача поступово, крок за кроком з віднайденими поезіями.

Такою є книжка «Зимозелень», яка вийшла у 2006 році в Косові. Автор розшифровує задуману назву книжки «Зимозелень» у вірші «Почався рік домашнього ув’язнення»:

Грудневий сніг – на душі і на землю,

Грудневий сніг – на молодість і цвіт.

Під снігом цим морозно – зимна зелень

Нагадує щораз колючий дріт.

І без пояснень зрозуміло, що цим словосполученням протиставляються брежнєвська суспільно-політична холоднеча з жагою зелен-життя у ній. Цю пекучу заметіль Тарас Мельничук пережив як ніхто.

Тарас Мельничук – досвітня поетична роса Гуцульщини, котру треба пройти босоніж, аби освітило і стрепехнуло, аби вкололо і заболіло… перед зціленням.

Тюрми, концтабори, переслідування зруйнували здоров’я поета, а невлаштованість життя, бездомність після виходу з ГУЛАГу доконали його. Злі, підлі люди спалили в 1990 р. його рідну хату, і він, хворий, змушений був поневірятися по чужих квартирах.

29 березня 1995 року не стало Тараса Мельничука, поета-страдника, лауреата Державної премії України ім. Т.Шевченка та премії ім. В.Сосюри. Його життєвий шлях був важким і тернистим. Він мав достатньо розуму, щоб створити для себе легше життя, але він мав ще й талант, а талант Бог вручає людині, щоб вона поділилася з іншими. Тарас Мельничук похований у с. Уторопи Косівського району.

У 2000 році у Вижниці відбулася презентація книжки антології, присвячена Тарасові Мельничукові «На княжих росах побратимів скарб».

Випуск такої антології – вшанування пам’яті нашого сучасника, провісника нового часу, подвижника українського духу, поета-страдника, поета-бунтаря, Князя Роси – Тараса Мельничука.

Подружжя Володимир та Марина Римари створили скульптурний пам’ятник поета, встановлений на подвір’ї Уторопської школи, втілений у вигляді свічки, спалаху, яким було і життя і творчість Тараса Мельничука. Як віддяку поетові, перевидаються його твори, встановлюються меморіальні дошки. Пам’ять про Тараса бережемо, його творчістю наснажуються ті, хто припадає до скарбів народного світогляду, до незамуленої української душі. Літературну відзнаку його імені під назвою «Князь Роси», уже отримало чимало поетів.

Мельничукове пристрасне поетичне слово, його гуцульське бунтівне життя, любов до рідного народу надихатимуть багатьох творців, хто не збайдужів до народних фольклорних глибин, не відцурався своїх коренів.



Літературні твори:

  1. Мельничук Т. Несімо любов планеті [Текст]: поезії / Т.Мельничук. – Ужгород: Карпати, 1967. – 43 с.

  2. Мельничук Т. Із-за грат [Текст]: поезії / Т.Мельничук / Передрук, самовидавництво. Поезії з України – Балтимор, Торонто, 1982. – 83 с.

  3. Мельничук Т. Князь роси [Текст]: поезія / Т.Мельничук. – К.: Молодь, 1990. – 152 с.

  4. Мельничук Т. Різдв’яр: [поема-коляда ] / Т.Мельничук // Гуцульщина (ілюстр. журн. Всегуцульської єдності). – 1990. – 4 січ. – 22-23 с.

  5. Мельничук Т. З недрукованих поезій: поезія / Т.Мельничук // Галичина. – 1992. – 12 берез.

  6. Мельничук Т. «Я зі світом хочу розмовляти на рівних…»: [роздуми поета] / Т.Мельничук // Сучасність. – 1992. – № 10. – С. 13-17.

  7. Мельничук Т. А до галер прикований Дніпро: поезія / Т.Мельничук // Голос України. – 1992. – 11 берез.

  8. Мельничук Т. Нові поезії: [з коломийського зошита] / Т.Мельничук // агро. – 1992. – 30 груд.

  9. Мельничук Т. Чага [Текст]: поезії / Т.Мельничук. – Коломия: Вік, 1994. – 175 с.

  10. Мельничук Т. Панове: поезія / Т.Мельничук //Плин. – 1994. – № 1.

  11. Мельничук Т. «Що не встигну дожить – пісне, ти доживи»: поезія / Т.Мельничук // Вперед.– 1995. – 10 трав.

  12. Мельничук Т. І гіркота, і солодощі літа / Т.Мельничук // Плай [Текст]: книга для читання про Гуцульщину. – Яворів. – ред. журн. «Гуцульська школа», 1996. – 26 с.

  13. Мельничук Т. Історичне: поезія / Т.Мельничук // Новий час. – 1996. – 25 трав.

  14. Мельничук Т. Поезія / Т.Мельничук // Новий час. – 1996. – 25 трав.

  15. Мельничук Т. Етап; Прокурор: поезія / Т.Мельничук // Новий час. – 1998. – № 31 (жовт.).

  16. Мельничук Т. З поетичної збірки «Чага» / Т.Мельничук // Гуцульщина. – 1998. Ч. 53. – С. 11-12.

  17. Мельничук Т. Поезія / Т.Мельничук // Яворове листя [Текст]: поезія – Коломия: Вік, 1996. – С. 745-788.

  18. Мельничук Т. І стала земля / Т.Мельничук // Плай [Текст]: книга для читання про Гуцульщину. – Яворів: ред. журн. «Гуцульська школа», 1998. – С. 143

  19. Мельничук Т. Пам’яті Тараса: останній вірш / Т.Мельничук // Гуцульський край. – 1999. – 27 берез.

  20. Мельничук Т. Стонадцять струн цимбали мають: [з неопублікованих віршів] / Т.Мельничук // Коломийська хвиля [Текст]: збірник. – Коломия: вільний час, 2000. – С. 40-55.

  21. Мельничук Т. Свідчення останнього Гетьмана: поезія /Т.Мельничук // Перевал. – 2000. № 1. – С. 3.

  22. Мельничук Т. З неопублікованих віршів: [публікація Василя Клічака]: поезія 60-х років / Т.Мельничук // Перевал. – 2000. – № 2-3. – С. 38-41.

  23. Мельничук Т. «…Мов вернувся з далеких мандрів…»: поезія / Т.Мельничук // Західний кур’єр. – 2000. – 16 верес.

  24. Мельничук Т. Сто пісень калини: [українцям поза Україною присвячую] / Т.Мельничук // Перевал. – 2001. – № 1-2. – С. 231-241.

  25. Мельничук Т. Поезія / Т.Мельничук // Від Карпат до Опілля [Текст]. – Коломия: Вік, 2001. – С. 260-264.

  26. Мельничук Т. Твори [Текст]: В З т. / Т.Мельничук. – Коломия: Вік, 2003.

  27. Мельничук Т. Вільні вірші? Диво… вірші-вільні?! / Т.Мельничук // Західний кур’єр. – 2003. – 13 лист. – С. 17.

  28. Мельничук Т. Міражі на червоній межі: [з неопублікованих віршів] / Т.Мельничук // Перевал. – 2004. – № 1. – С. 58-71.

  29. Мельничук Т. Князь роси: поезія // Література рідного краю. 5-11 кл. [Текст]: підручник / В. Костів, Н. Микула, Я. Скиба, В.Шумер. – Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2005. – С. 470-473.

  30. Мельничук Т. Зимозелень [Текст]: поезія / Т.Мельничук. – Косів: Писаний камінь, 2006. – С. 264.

  31. Мельничук Т. Вірші [Текст] / Т.Мельничук. – Х.: Фоліо, 2006. – 190 с.

  32. Мельничук Т. Поезії: [із зб. «Із-за грат»] / Т.Мельничук // Дивослово. – 2008. – № 8. – С. 61-64.

  33. Мельничук Т. Вірш / Т.Мельничук // Галичина. – 2009. – 3 листоп. – С. 7.

  34. Мельничук Т. Поезії / Т.Мельничук // Шкільна бібліотека. – 2010. – № 8. – С. 154-155.


Публікації про Т.Мельничука:


  1. Качкан В. Зі страждання і болю – справжня поезія: [літературна символіка Тараса Мельничука] / В. Качкан // Західний кур’єр. – 1992. – 12 берез.

  2. Малкович І. Кілька необов’язкових міркувань про «Князя роси»: [на здобуття Державної премії ім.. Т.Шевченка] / І.Малкович // Літературна Україна. – 1992. – 6 лют. – С. 5.

  3. Слоньовська О. Є пророки у своїй Вітчизні!: [про поета Т.Мельничука] / О.Слоньовська // Галичина. – 1992. – 5 берез.

  4. Юсип Д. Правда Тараса Мельничука: [на здобуття Державної премії ім. Т.Г.Шевченка] / Д.Юсип // Галичина. – 1992. – 5 берез.

  5. Дорошенко Я. Князь поезії: [про лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка Т.Мельничука] / Я.Дорошенко // Прикарпатська правда. – 1992. – 11 берез.

  6. Малкович І. Марко проклятий, або «Князь роси»: [про лауреата Шевченківської премії Т.Мельничука] / І.Малкович // Літературна Україна. – 1992. – 11 берез.

  7. Малкович І. Кілька необов’язкових міркувань про «Князя роси»: [на здобуття Державної премії України ім. Т.Шевченка зб. «Князя роси» Т.Мельничука] / І.Малкович // Літературна Україна. – 1992. – 6 лют. – С. 5.

  8. Качкан В. Зі страждання і болю – справжня поезія: [літературна сильветка Тараса Мельничука] / В.Качкан // Західний кур’єр. – 1992. – 12 берез.

  9. Андрусяк І. Інтуїтивна поезія Тараса Мельничука в контексті «витісненого» покоління / І.Андрусяк // Буковинське віче. – 1993. – 15 верес.

  10. Рябий Б. З натхненням до життя: [про Т.Мельничука] / Б.Рябий // Світ молоді. – 1993. – 18 верес.

  11. Кирищук В. Зі спогадів Т.Мельничука / В.Кирищук // Освітянський вісник. – 1995. – 10 квіт.

  12. Стефурак Н. «Заки море перелечу, крилоньки зітру…»: [про Тараса Мельничука] / Н.Стефурак // Галичина. – 1995. – 6 квіт.

  13. Рябий В. Відлежавши у сховах КГБ, побачила світ через 5 літ: [про вихід книги «Чага» Тараса Мельничука] / В.Рябий //Галичина. – 1995. – 4 трав.

  14. Дорошенко Я. Вогонь любові непогасний: [пам’яті побратима Тараса Мельничука] / Я.Дорошенко // За незалежність. – 1995. – 15 квіт.

  15. Тарасу Мельничуку: [пам’ять] // Літературна газета. – 1995. – 15 квіт.

  16. Смоляк О. Перші Мельничуківські літературні читання / О.Смоляк // Вперед. – 1995. – 13 трав.

  17. Тарас Мельничук // Яворове листя [Текст]: твори письменників Івано-Франківщини: Кн. перша: поезія. – Коломия: Україна, 1996. – С. 216.

  18. Пелипейко І. Пам’яті Князя роси: [про Т.Мельничука] / І.Пелипейко //Гуцульщина. –1996. – квіт. Ч. 43. ілюстр. журн. Всегуцульської єдностей. – С. 33.

  19. Лазорко Я. Князь гір, краси і роси: [сумна річниця] / Я.Лазорко // Народна Воля. – 1998. – 10 квіт.

  20. Рябий В. Останній з мандрівних поетів: [штрихи до портрета Тараса Мельничука] / В.Рябий //Дзвін. – 1996. – № 1. – С. 145-153.

  21. Живу тобою, Україно: пісня: [на сл. Т.Мельничука і муз. Григорука] // Поліття. – 1997. – № 17. – трав.

  22. Мельничук Т. Тарас Мельничук: «Крім честі в мене нічого не лишилось»: [з останнього інтерв’ю з Т.Мельничуком / записала Н.Гнатюк] // День. – 1998. – 20 серп.

  23. Кирищук Г. Встати! Суд іде!...[Текст]:[про Т.Мельничука] / Г.Кирищук. – Косів: Писаний камінь, 1998. – С. 112.

  24. Калинець І. Покелішкуймо, брате!: [в пам’ять про Тараса Мельничука, якому 20 серпня 1998 року виповнилося б 60 літ] / І.Калинець // Гуцульщина. – 1998. – № 2-3. – С. 29-31.

  25. Гриньків Д. Політв’язень: [розмова з генієм ХХ ст. Тарасом Мельничуком] / Д.Гриньків // Галичина. – 1998. – 18 серп.

  26. Шкляр В. Політв’язень: [20 серпня минає 60 років від дня народження Тараса Мельничука] / Д.Гриньків // Галичина. – 1998. – 18 серп.

  27. Дорошенко Я. Князювати вічно: [до 601-річчя від дня народження Т.Мельничука] / Я.Дорошенко // Тижневик Галичини. – 1998. – 18, 26, 28 серп.

  28. Гринків Д. Політв’язня: [фрагмент з повісті] / Д.Гриньків // Галичина. – 1998. – 18, 26, 28 серп.

  29. Гринишин-Грищук І. Відкриття поета ще попереду: [про Т.Мельничука] / Гринишин-Грищук І. І. // Гуцульський край. – 1998. – 22 серп.

  30. Рябий В. З натхненням до життя: [про поета Т.Мельничука] / В.Рябий // Світ Молоді. – 1998. – 18 верес.

  31. Корнеюк П. Поети не вмирають: [про Т.Мельничука] / П.Корнеюк // Гуцульщина. – 1998. – лип. Ч. 53: ілюстров. журн. Всегуцульської єдності. – С. 2-5.

  32. Тарас Мельничук – поет, праведник, страдник // Гуцульщина. – 1998. – лип. Ч. 52: ілюстр. журн. Всегуцульської єдностей. – С. 2.

  33. Мельничук Т. З «поетичної збірки «Чага», Вік, Коломия, 1994 рік / Т.Мельничук // Гуцульщина. – 1998. – лип. Ч. 52: ілюстр. журн. Всегуцульської єдностей. – С. 6.

  34. Пасічник О. Поезія Тараса Мельничука /О.Пасічник // Гуцульщина. – 1998. – лип. Ч. 52: ілюстр. журн. Всегуцульської єдностей. – С. 6-7.

  35. Машталер І. Тарас Мельничук – КНЯЗЬ життя і поезії: [література рідного краю в 7-класі гімназії] / І.Машталер // Українська література в загальноосвітній школі. – 1999. – № 5.– С. 55-59.

  36. Дорошенко Я. Поклін: [відвідини могили поета Т.Мельничука у день його народження] / Я.Дорошенко // Галичина. – 1999. – 31 серп.

  37. Андрусяк М. Князь Роси: [поема, примітка – Тарасу Мельничуку] / М.Андрусяк // Тижневик Галичини. – 2000. – 30 берез.

  38. Глібчук В. Тарасова гора Гуцульщини: [про Т.Мельничука] / В.Глібчук // Перевал. – 2001. – № 2. – С. 214.

  39. Тарас Мельничук // Від Карпат до Опілля [Текст]: твори письменників Івано-Франківщини: проза, поезія. – Коломия: Україна. – 2001. – С. 488.

  40. Гриньків Д. Бородатий портрет: [пам’ять Т.Мельничуку] / Д.Гриньків // Галичина. – 2002. – 20 серп. – С. 7.

  41. Ярош Я. Ой, чайка квилить: [пам’ять Тарасу Мельничуку] / Я.Ярош // Галичина. – 2002. – 20 серп. – С. 7.

  42. Ярош Я. Повернення додому: [про Т.Мельничука] / Я.Ярош // Дзвін. – 2002. – № 11-12.– С. 152.

  43. Пушик С. «…І доля моя терном у серці»: [листи та вірші Т.Мельничука] / С.Пушик // Галичина. – 2002. – 20 серп.

  44. Руженцева Є. Виступ у зоні: [вірш, присвячений Тарасу Мельничуку] / Є.Руженцева // Слово Просвіт. – 2002. – № 44 (лист.). – С. 12.

  45. Мельничук Г. Свічка поета ніколи не згасне: [про Т.Мельничука] / Г.Мельничук // Нова Зоря. – 2002. – № 35 (верес.). – С. 6.

  46. Стефурак Н. «У пісню перейду»: [про Т.Мельничука] / Н.Стефурак Н. // Галичина. – 2003. – 22 серп. – С. 3.

  47. Ярош Я. Він прагнув волі, справедливості й добра: [про вечір пам’яті Т.Мельничука, який відбувся в Києві] / Я.Ярош // Галичина. – 2003. – 13 листоп.

  48. Дмитрів І. Пом’янули «Князя роси» в Києві: [про літературно-музичний вечір пам’яті Т.Мельничука] / І.Дмитрів // Захід. – 2003. – 30 жовт.

  49. Литвин М. Якби тут був Тарас: [про вечір пам’яті Т.Мельничука] / М.Литвин // Літературна Україна. – 2003. – № 37-38. – С. 5.

  50. Глід В. Ім’я Князя роси сяє любов’ю / В.Глід // Рідна земля. – 2003. – 25 верес.

  51. Мельничук Т. «Я зі світом хочу розмовляти на рівних»: [письмові роздуми] / Т.Мельничук // Урок української. – 2003. – № 10. – С. 45-47.

  52. Писуляк С. Він був помічником нескореної думки: [до 65-річчя Т.Мельничука] / С.Писуляк // Народна Воля. – 2003. – 26 верес.

  53. Гриньків Д. Чоловік із Говерли: [про Т.Мельничука] / Д.Гриньків // Галичина. – 2003. – 31 серп. – С. 11.

  54. Бабій В. Два Тараси: незабутні /В.Бабій // Галичина. – 2003. – 31 серп. – С. 11.

  55. Близнюк М. Навколо немає мами: [спогади про Т.Мельничука] / М.Близнюк //Алкос. – 2003. – № 1. – С. 31.

  56. Григорчук А. «Він жив у слові…»: [художньо-естетичний світ Т.Мельничука] / А. Григорчук //Алкос. – 2003. – № 1. – С. 31.

  57. Глібчук В. Вижниця вшановує поета: [про відзначення 65-річчя від дня народження Т.Мельничука] / В.Глібчук // Гуцульський край. – 2003. – 9 серп.

  58. Кухта В. Балада про Князя Роси: [про Т.Мельничука] / В.Кухта // Коломийський вісник. – 2003. – 19 серп.

  59. Тимофійчук Я. Він був людиною вогню і попелу: [про відзначення 65-ої річниці з дня народження поета] / Я.Тимофійчук // Гуцульський край. – 2003. – 30 серп.

  60. Лазарук М. В’язень, який умів літати: [до 65-річчя Т.Мельничука] / М.Лазарук // Коломийський вісник. – 2003. – 19 серп.

  61. Мельник В. «Мені не треба десять сонць – живу тобою, Україно…»: [фоторепортаж з с. Уторопів Косівського району, де відзначалось 65-річчя від дня народження поета Т.Мельничука] / В.Мельник // Галичина. – 2003. – 23 серп.

  62. Пушкар Б. Вшанування пам’яті поета: [про урочистості на честь Т. Мельничука в с. Уторопи Косівського р-ну] / Б.Пушкар // Культура і життя. – 2003. – 29 верес.

  63. Ярош Я. Він прагнув волі, справедливості й добра: [про Т.Мельничука] / Я.Ярош // Галичина. – 2003. – 13 лист.

  64. Близнюк М. Навколо немає мами: [спогади про Т.Мельничука] / М.Близнюк // Алкос. – 2003. – № 11. – С. 32.

  65. Пушик С. Блакитна роса на траві й на колючому дроті // Мельничук Т. Твори в трьох томах. [Текст]. Т. 1. – Коломийський вісник. – 2003. – С. 5-35.

  66. Кут С. Метафора «дзвін» у поетичному просторі Т.Мельничука / С.Кут // вісник Прикарпатського університету (філологія). – 2003. – Вип. 8. – С. 78-82.

  67. Парипа П. Тарасове слово: [про книги Т.Мельничука] / П. Парипа // Галичина. – 2004. – 3 січ. – С. 40.

  68. Хриптун М. Нескорений гуцульський дух князя роси: [про Т.Мельничука] / М.Хриптун // Коломийський вісник. – 2004. – 19 серп.

  69. Різників О. Бунтівний Тарас / О.Різників // Коломийський вісник. – 2004. – 19 серп.

  70. Гриньків Д. Посвята в лауреати: [минає 10 років від дня смерті поета Т.Мельничука] / Д.Гриньків // Галичина. – 2005. – 26 берез.

  71. Гриньків Д. «Тарасе! Ви горите»: [спогад про Т.Мельничука] / Д.Гриньків // Коломийський вісник. – 2005. – 29 берез.

  72. Гринишин-Грищук І. Карма Тараса Мельничука: [спогади про письменника] / Гринишин-Грищук І. І. // Слово просвіти. – 2005. – 24 лют. – 2 берез.

  73. Герман В. Князь роси: [штрихи до портрета Т.Мельничука] / В.Герман //Київ. – 2005. – № 6. – С. 175-182.

  74. Григорук А. «Він жив у слові…»: [худож.-естет. світ Т.Мельничука] / А. Григорук // Алкос. – 2003. – № 1. – С. 31.

  75. Григорук А. Портрет князя в гуцульському колориті / А. Григорук // Літературна Україна. – 2005. – 21 лип.

  76. Савчин Г. Конспект уроку літератури рідного краю «Тарас Мельничук – «Князь роси» (11 кл.) // Ідеї. Пошуки. Знахідки. – Вип. 4. – Коломия, 2005. – С. 176-180.

  77. Зелененька І. Україна, як поліваріантний, національно-творчий образ у ліриці Т. Мельничука / І. Зелененька // Слово і час. – 2005. – № 312. – С. 57-62.

  78. Князівства його росопад [Текст] / упоряд. М.Попадюк. – Косів: Писаний Камінь, 2005. – 56 с.

  79. Тарас Мельничук: [поет] // Хто є хто на Івано-Франківщині [Текст]: новітня історія через віки. Вип. 3. – Івано-Франківськ: ЗАТ, ЕТТ. – «Карпати», 2006. – С. 153.

  80. Мисюк І. «Зимозелень» Т. Мельничука: земляки здійснили прижиттєвий задум поета / І.Мисюк // Галичина. – 2007. – 1 берез. – С. 7.

  81. Гриньків Д. Посвята в лауреати: [до 10-десятиліття від дня смерті поета – Т.Мельничука] / Д.Гриньків // Галичина. – 2005. – 26 берез.

  82. Гриньків Д. Роса з України: [про Т.Мельничука] / Д.Гриньків // Галицька Просвіта. – 2007. – 23 лют.

  83. Григорук А. Поет з високим слова даром // Праці НТШ. Т. 2. Краєзнавство [Текст]. – Косів, 2006. – С. 114-123.

  84. Васильчук М. Про Тараса Уторопського: [Т.Мельничук] // Перевал. – 2006. – № 2-3. – С. 310-313.

  85. Ясінський Я. Веселки Князя роси живуть: [про нові видання творів Т.Мельничука] / Я.Ясінський // Галицька просвіта. – 2007. – 23 лют.

  86. Карасьова М. Останні роки життя Князь роси прожив у Коломиї / М.Карасьова // Захід. – 2007. – 23 серп. – С. 11.

  87. Григорук А. «Йдуть до мене гори понад Черемошем»: [дискурс автобіографічного в творчості Т.Мельничука] / А. Григорук // Перевал. – 2008. – № 1-2. – С. 219-224.

  88. Кирищук В.Князь роси: [про поета Т.Мельничука] / В. Кирищук // Гуцульський календар. – 2008. – № 13. – С. 40-41.

  89. Ясінський Я. Про князя роси: [про книгу «Князь вільного слова», автором якої є В. Максимчук] / Я. Ясінський // Галицька просвіта. – 2008. – 27 черв.

  90. Тугай Л. Ми намагаємось робити все не попсово…: [2-й всеукраїнський літературний фестиваль «Покрова імені Тараса Мельничука»] / Л.Тугай // Галичина. – 2010. – 26 жовт. – С. 8.

  91. Карп’юк В. Пазли долі Тараса Мельничука / В. Карп’юк // Перевал. – 2011. – № 2/3 (зошит № 2). – С. 483-487.

  92. «Мельничукознавці» на могилі поета // Дзвін. – 2011. – № 10. – С. 96-112.

  93. «Я хотів людям тільки добра»: [про поета Т.Мельничука] // Цимбалюк О. Уторопи [Текст]: історія в іменах / О.Цимбалюк. – Івано-Франківськ, 2011. – 22 квіт. – С. 14-15.

  94. Штонь Г. Тарас: [про Тараса Мельничука] / Т. Штонь // Українська літературна газета. – 2011. – 22 квіт. – с. 14-15.

  95. Запрошуємо на фестиваль: [ІV літературний фестиваль ім. Т.Мельничука «Покрова»] // Галицький кореспондент. – 2012. – 4 жовт. – С. 20.

  96. 26 на Покрову: альм. літ. фесту ім. Т.Мельничука «Покрова». № 1 / упоряд. В.Карп’юк. – Івано-Франківськ: Тіповіт, 2012. – 163 с.

  97. Гриньків Д. Два образки про мольфара: [про Т.Мельничука] / Д.Гриньків // Перевал. – 2012. – № 3. – С. 125-131.

  98. Михайлович С. Бунтарський дух: [літературний фестиваль «Від Гуцулії – до кряжів донецьких», присвячений пам’яті Тараса Мельничука] / С.Михайлович // Галицька просвіта. – 2013. – 4 квіт. – С. 4.

  99. Глібчук В. Зі школи Тараса Мельничука. Микола Близнюк – лауреат літературної премії «КНЯЗЬ роси» / В.Глібчук // Галичина. – 2013. – 11 квіт. – С. 14.


Ілюстрації:


  1. Мельничук Т. КНЯЗЬ Роси [Текст] / Т.Мельничук. – К.: молодь, 1990. – С. 1.: фото

  2. Мельничук Т. Чага [Текст] / Т.Мельничук. – Коломия: Вік, 1994. – С.1.: фото

  3. Мельничук Т. Твори [Текст]. В Зт. – Коломия: Вік, 2003. – С. 1.: фото

  4. Мельничук Т. Зимозелень [Текст] / Т.Мельничук. – Косів: Писаний камінь, 2006. – 1 С.: фото

  5. Тарас Мельничук // Яворове листя [Текст]: твори письменників Івано-Франківщини: кн. перша: поезія. – Коломия: Україна, 1996. – С. 216: фото

  6. Мельничук Т. Поезія / Т.Мельничук // Від Карпат до Опілля [Текст]. – Коломия: Вік, 2001. – С. 260: фото

  7. Мельничук Т. Стонадцять струн цимбали мають: [з неопублікованих віршів] / Т.Мельничук // Коломийська хвиля [Текст]: збірник. – Коломия: Вільний час, 2000.– С. 40: фото.


Бібліографія:


  1. Тарас Мельничук – поет, праведник, страдник: пам’ятка користувачу. – Надвірна, 2003. – 6. с.

  2. Блакитна роса на траві і колючому дроті: пам’ятка користувачу. – Надвірна, 2008. – 10 с.

  3. Поет з високим даром слова: пам’ятка користувачу. – Надвірна, 2013. – 18c.


Інтернет-ресурси:

Мельничук Тарас Юрійович

www.uk.wikipedia.org/ Мельничук_Тарас_Юрійович

Тарас Мельничук: князь, поет і пияк | Галицький Кореспондент

www.gk-press.if.ua/node/5497

Тарас Мельничук. Князь роси. Вибрані поезії - DeluXe Host



www.dhost.info/newbabilon/poetry/prince.html



18




17


16

1


15

2


14

3


13

4


12

5


11

6


10

7


9

8


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал