Початкова школа




Сторінка12/17
Дата конвертації23.12.2016
Розмір5.06 Kb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17
географії у 9 класі (Курс «Соціальна та економічна
географія України») у 2016/2017 навчальному році буде відбуватися за навчальною програмою з географії, розробленою відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 24 (зі змінами). Для підготовки до уроків з географії в 9 класі пропонуємо використовувати інструктивно-методичні рекомендації 2012/2013 навчального року та матеріали наведені нижче щодо особливостей висвітлення на уроках географії питань про незаконну воєнну окупацію частини території України в Донецькій та Луганській областях та анексію
Автономної Республіки Крим.
Політико-правова оцінка подій 2014–2016 рр. подана в офіційних документах та нормативно-правових актах вищих органів державної влади
України. З ними можна ознайомитись, відвідавши офіційні веб- портали/представництва Президента України, Верховної Ради України,
Кабінету міністрів України, Ради національної безпеки та оборони України.
Значна частина відповідних офіційних нормативно-правових актів містить важливу для вивчення економічної і соціальної географії інформацію.
У зв’язку з тим, що починаючи з кінця лютого 2014 року, Російська
Федерація здійснює збройну агресію проти України, незаконну воєнну окупацію та анексію Автономної Республіки Крим, частини території
України в Донецькій та Луганській областях, організацію озброєного сепаратизму і тероризму на території України, дестабілізацію політичної ситуації в Україні, то під час вивчення програмових тем про політико- географічне, геополітичне положення, населення, економіку України тощо необхідно подати достовірну інформацію про реальний стан ситуації.
Перелічені теми вивчають відповідно до Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 травня 2014 року № 1237-
VII) та змінами від 01.08.2016, [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1206-18], з використанням матеріалів Національної доповіді «Політика інтеграції
українського суспільства в контексті викликів та загроз подій на Донбасі», що підготовлена Національною академією наук України у 2015 році
[www.idss.org.ua/monografii/2016_dopov_Donbas.pdf], офіційних виступів перших осіб держави та даних Держкомстату [https://ukrstat.org/uk].
Під час вивчення розділу 1 «Україна на карті світу» учні знайомляться з економічними поняттями
«державний лад»,
«адміністративно-територіальний устрій»,
«економіко-географічне положення», «геополітичне положення», «геополітика», «державний кордон» тощо. Такі поняття для учнів є новими, тому доцільно їх пояснення супроводжувати показом на карті та наведенням прикладів.
Насамперед, розкриваючи суть поняття
«г е о п о л і т и ч н е п о л о ж е н н я » на прикладі України, слід указати на різке посилення негативних аспектів, зумовлених появою тимчасово окупованих територій.
Утворення нового вогнища небезпеки та загрози стабільності в Європі на частині території на півдні (анексія 21.03.2014 р. Російською Федерацією
Кримського півострова) та сході України (утворення самопроголошених невизнаних міжнародною спільнотою та іншими державами світу псевдодержав на частині території Донецької і Луганської областей у 2014 р.), докорінно змінює геополітичну ситуацію в цій частині світу.
Необхідно вказати на те, що анексію Кримського півострова
Російською Федерацією було засуджено резолюцією Генеральної асамблеї
ООН «Про підтримку територіальної цілісності України» № 68/262 від
27.03.2014 р. Проти цього рішення проголосували лише: Росія, Білорусь,
Болівія, Венесуела, Вірменія, Зімбабве, КНДР, Куба, Нікарагуа, Сирія й
Судан. Країни-члени ЄС одностайно підтримали цю резолюцію. Від
06.03.2014 р. почали діяти перші санкції з боку ЄС, США, Канади, Японії проти Російської Федерації. Суттєвий вплив на геополітичне положення Росії мало прийняття рішення про скасування саміту Великої вісімки 04.06.2014 р. у м. Сочі (Російська Федерація) та відновлення Великої сімки на саміті у м.
Брюссель (Бельгія), що проходив у цей самий час. Росія брала участь у цьому форумі з 1997 по 2014 рр., активно впливаючи на рішення великих держав світу з головних питань міжнародної політики та економіки. Нині її позбавлено можливості впливу на спільну позицію великих держав світу з важливих питань сьогодення.
Анексія Кримського півострова унеможливила розмежування територіальних вод і виключних економічних зон в акваторії Азовського і
Чорного морів між РФ й Україною. Тим самим значно ускладнено ведення господарської діяльності у цих морях (промислового вилову риби, видобування з морських платформ нафти та природного газу, проведення геолого-пошукових робіт тощо).
Під час сучасного політико-географічного аналізу наслідків анексії
Кримського півострова РФ слід наголосити на тому, що окремими політичними діячами та журналістами помилково поширюється теза про те, що до складу материкової України не входить вказаний півострів. Виходячи з позицій фізичної географії, Кримський півострів є невід’ємною частиною власне материкової України, адже півострів є продовженням материка, а до острівної частини державної території України слід відносити, на окупованій
частині її території, острів Коса Тузла, окремі скелі та острівці вздовж морського узбережжя Кримського півострова. На неокупованій частині території — острови у Дніпро-Бузький затоці та частково у Сиваші й
Азовському морі, острови Джарилгач і Тендрівська коса, Зміїний. Тут доцільно нагадати учням про відмінність між поняттями: «материк»,
«півострів», «острів».
Під час розгляду а д м і н і с т р а т и в н о - т е р и т о р і а л ь н о г о у с т р о ю
України слід акцентувати увагу учнів на тих зміниах, які відбулись, починаючи з 2014 р. на півдні та сході держави.
Відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території
України» № 1207-VII від 15 квітня 2014 р. сучасний політико- адміністративний статус Автономної Республіки Крим та міста Севастополь
— «тимчасово окупована частина території України».
Слід указати на зміни в розміщенні обласних державних адміністрацій у Донецькій (від 13.10.2014 р. до м. Краматорськ) і Луганській областях (від
19.09.2014 р. м. Сєверодонецьк), зумовлених тимчасовою окупацією частини
їх території, яка містить їхні обласні центри — міста Донецьк і Луганськ.
Окремі райони Донецької та Луганської областей, які непідконтрольні українській владі, контролюються так званими «ДНР» і «ЛНР», які
16.05.2014 року Генеральною прокуратурою України визнано терористичним організаціями
[http://www.gp.gov.ua/ua/actual.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=13973 7].
Відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від
16.09.2014 р. № 1680- VII та Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, у яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» № 252-VIII від 17.03.2015 р. подано перелік відповідних населених пунктів та одиниць адміністративно-територіального устрою
України у Донецькій і Луганській областях, у яких запроваджується відповідний особливий статус місцевого самоврядування.
Керуючись цими нормативно-правовими документами, вчитель має показати на карті України відповідні межі тимчасово окупованих територій і міста, у яких розміщені військово-цивільні обласні державні адміністрації, та роз’яснити специфіку їх адміністративного управління та режиму місцевого самоврядування.
Під час демонстрування на карті к р а й н і х т о ч о к д е р ж а в н о ї т е р и т о р і ї У к р а ї н и слід наголосити на тому, що крайня південна точка
— мис Сарич — розташована на тимчасово окупованій території. На неокупованій частині території України крайньою південною точкою є острів
Зміїний (45°18′00″ пн. ш. 30°12′15″ сх. д.), де розміщено селище Біле, а на материковій частині — місце впадіння р. Дунай у Чорне море. Визначення постійних координат останньої крайньої точки лише за наявними картографічними матеріалами не є можливим, через постійні намивні та ерозійні процеси у дельті цієї ріки.

Знайомство учнів із розділом «Населення України» має такі особливості, що виникли в останні роки: поява внутрішньо переміщених осіб; заборона в’їзду окупаційною владою на територію тимчасово окупованого Кримського півострова частині корінних кримчан — громадян
України, які відстоюють громадянські права населення півострова; виразно негативний вплив ведення бойових дій на розміщення і людність населення, умови та якість його життя на частині території
Донецької і Луганської областей непідконтрольній Україні.
Значні зміни відбулись у розміщенні та умовах і якості населення на сході України, внаслідок ведення бойових дій та появи внутрішньо переміщених осіб. За даними Регіонального Представництва Управління
Верховного комісара у справах біженців ООН у Білорусі, Молдові та Україні станом на 14.08.2015 р. у державі було 1438 тис. внутрішньо переміщених осіб [http://unhcr.org.ua/uk/component/content/article/2-uncategorised/1261-karta- vnutrishnyoho-pereselennia-angliyskoyu]. Станом на 31.03.2016 р. лише в
Донецькій області зареєстровано 708,2 тис. внутрішньо переміщених осіб
[Програма економічного і соціального розвитку Донецької області на 2016 рік. — Краматорськ, 2016. — С. 19].
Особливо суттєво змінилось положення українців і кримських татар на
Кримському півострові.
Припинено
існування української та кримськотатарської версій офіційних сайтів окупаційних органів влади
(формально вони залишились офіційними мовами у Криму) та випуск газет українською мовою. Лідерам кримських татар М. Джемілєву і Р. Чубарову заборонено в’їзд до Криму, проти них відкрито карні справи. Докладнішу
інформацію про сучасне положення кримських татар подано на сайтах http://cidct.org.ua і http://qtmm.org/ua.
В АР Крим фактично повністю ліквідовано освіту українською мовою.
Якщо у 2012/2013 навчальному році в Криму українською мовою навчалось
1990 учнів, то вже у 2014/2015 навчальному році залишилось лише 17 класів з українською мовою навчання. Припинено набір учнів до перших класів з українською мовою навчання й не залишилось жодної школи з виключно українською мовою навчання. Не набрано студентів на перший курс кафедри української мови і літератури. На території півострова нині є лише 15 шкіл із кримськотатарською мовою навчання
(усі дані наведено за
[http://reeana.ru/12439]).
Переведено на викладання російською мовою процес навчання у 40 класах в єдиній у м. Сімферополь Українській гімназії, назву якої змінено на
Академічна гімназія, де лише у 9 класах діти продовжили навчання українською мовою за відсутності набору учнів до першого класу українською мовою
(усі дані наведено за
[http://hromadskeradio.org/programs/golosy-krymu/v-krymu-zakryvayut- ukrainskie-i-krymskotatarskie-shkoly-eksperty]).
З тимчасово окупованої частини території Донецької області було евакуйовано 11 ВНЗ, тому загальна кількість студентів у регіоні скоротилась проти 2013 р. у 3,2 рази, а кількість ВНЗ у 2,3 рази [Публічний звіт Голови

Донецької ОДА, керівника обласної військово-цивільної адміністрації Павла
Жебрівського [http://www.slideshare.net/donpressa/ss-63342943].
В Україні за державний кошт вчаться діти рідною мовою таких національних меншин: болгар, кримських татар, молдован, поляків, росіян, румунів, словаків, угорців та інших. У 2012/2013 навчальному році за державні кошти російською мовою вчились у загальноосвітніх денних навчальних закладах м. Севастополь — 96,7 %, АР Крим — 89,3 %,
Донецької області — 50,2 % і Луганської області — 52,4 % учнів — це найбільші показники у всій державі [Загальноосвітні навчальні заклади
України на початок 2012/2013 навчального року: стат. бюл. — К., 2013].
2013 р. в Україні виходило 835 газет виключно російською мовою, які малий річний наклад, що більше, ніж у два рази перевищував наклад газет українською мовою, а в радіомовленні м. Севастополь 52,6 % і АР Крим 56,3
% ефірного часу мовлення велось російською мовою [Засоби масової
інформації та книговидання в Україні у 2013 році: стат. бюл. — К., 2014].
Ведення бойових дій та тимчасова окупація окремих районів Донецької
і Луганської областей зумовили значне погіршення демографічної ситуації в них. Так, у Донецькій області 2014 р. були зафіксовані найбільші в Україні показники померлих — 71 423 осіб та мігрантів, які виїхали з області, —
39602 особи [Населення України за 2014 рік. Демографічний щорічник. — К.,
2015]. Це зумовило скорочення населення в більшості населених пунктів області. Зокрема, наявне міське населення м. Донецьк скоротилось з 2014 р. по 2016 р. на 20762 осіб [Чисельність наявного населення України на 1січня
2016 року. — К., 2016. — С. 24].
Великі втрати понесли населені пункти у місцях ведення особливо жорстоких боїв. Так, наприклад, у селищі Піски (Ясинуватий район
Донецької обл.), де відбувались бої за контроль над колишнім Міжнародним аеропортом «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва, залишилось жити лише шість осіб [http://www.unn.com.ua/uk/news/1495010-obsye-u-piskakh-zalishilos- lishe-shist-zhiteliv], хоча до початку ведення бойових дій у ньому проживало
2160 осіб [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rf7571=8305]. Тому зараз говорити про існування міської агломерації з центром у м. Донецьк у колишніх межах та про високу густоту населення у цих районах, за умов ведення бойових дій, не має жодних підстав. Варто за допомогою вчителя встановити населені пункти, де були бойові дії в рамках проведення антитерористичної операції 2014–2016 рр. [Історичний атлас України. — К.,
2015. — С. 311–313 та офіційні сайти Донецької і Луганських обласних військово-цивільних адміністрацій
[http://www.donoda.gov.ua
і http://www.loga.gov.ua], та визначити зміни їх людності за офіційним довідником адміністративно-територіального устрою України Верховної
Ради України [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/a002] й офіційним виданням
Державної служби статистики України «Чисельність наявного населення
України на 1 січня 2016 р.: стат. зб. — К., 2016» [http://ukrstat.gov.ua].
Відсутність контролю над частиною території України та проведення бойових дій призвели до суттєвих змін у ф у н к ц і я х окремих м і с т . Так, зокрема, колишній великий залізничний транспортний вузол м. Дебальцеве нині є тупиковою залізничною станцією, спеціальна транспортна

інфраструктура якої значною мірою була зруйнована під час боїв у січні — лютому 2015 р. Ще більші зміни відбулись у функціональній структурі міст
Донецьк і Луганськ, які стали фактично прифронтовими містами. Вони втратили функції важливих центрів міжнародного авіаційного, залізничного, автобусного сполучення, центрів з управління економікою загальнодержавного значення. Припинено проведення у них відомих міжнародних заходів у сфері культури та виставкової діяльності.
За допомогою вчителя учні встановлюють відповідно до актуальної
інформації, розміщеної на офіційних сайтах Донецької і Луганських обласних військово-цивільних адміністрацій [http://www.donoda.gov.ua і http://www.loga.gov.ua], на стінній навчальній карті «Населення України» ті населенні пункти, у яких тривають бойові дії, що зумовили жертви та поранення населення, пошкодження інфраструктури і забудови населених пунктів. Тут варто запропонувати учням підготувати повідомлення про зміни функцій міст Донецької і Луганської областей та АР Крим і міста
Севастополь.
З метою патріотичного виховання школярів потрібно організувати зустрічі із учасниками АТО, які є мешканцями їхнього регіону.
Розділ ІІІ «Господарство України». Політичні та військові події 2014
– 2016 рр., безумовно, по-різному вплинули на розвиток економіки окремих регіонів держави. Найсуттєвіші зміни відбулись на тимчасово окупованих територіях України.
На цих територіях було закрито всі філії українських банків, припинила діяти система міжнародних переказів та міжнародна електронна платіжна система. На відповідні частини території держави не прибувають організовані групи іноземних туристів та відсутнє міжнародне авіаційне, залізничне, морське сполучення, припинено регулярні рейси вітчизняних транспортних компаній.
В А в т о н о м н і й Р е с п у б л і ц і К р и м встановлення режиму тимчасово окупованої території зумовив зміну спеціалізації низки традиційних галузей АПК. Можна стверджувати про ліквідацію виноробства
і виноградарства, традиційної галузі міжнародної спеціалізації господарства
АР Крим, адже лише за один рік площа під виноградниками скоротилась з
16,2 (2013) до 12,1 тис. га (2014), а його валовий збір впав з 95,2 (2013) до
46,2 тис. т [Сільське господарство України. 2013 р.: стат. сб. – К., 2014. – С.
274, 276; http://www.gks.ru/dbscripts/munst/munst35/DBInet.cgi]. Так само слід сказати і про ліквідацію такої важливої галузі сільського господарства АР
Крим, як вирощування рису. 2014 р. у регіоні під цією культурою було посіяно всього 10 га, на яких було зібрано 111,46 ц. Фактично ліквідовано і таку традиційну галузь господарства АР Крим, як рибальство. Суб’єктами господарювання на цій території було виловлено всього 6,0 тис. т риби
[Регионы России. Социально-экономические показатели. 2015 г.
Официальное издание. — М., 2015 г. — С. 761], тоді як 2013 р. вони виловили понад 21,2 тис. т [Регіони України. 2014 р.: стат. зб. — К., 2015. — т. ІІ. — С. 244].
Тимчасова окупація Криму негативно впливає на залучення іноземних
інвестицій, унеможливлює відвідання цієї території регулярними рейсовими
автобусними, залізничними, морськими і авіаційними транспортними засобами, що зумовило різке зниження його туристичної привабливості.
Кількість іноземних туристів із далекого зарубіжжя скоротилось з 118 тис. осіб (2013) до 17 тис. осіб (2014) [http://www.sobytiya.info/public/16/59281].
Фактично регіон перетворився на місце відпочинку громадян Російської
Федерації та осіб, які мешкають у невизнаних державах на теренах СНД.
Відмова від регулярних пасажирських потягів, що раніше курсували між кримськими містами та містами України, Білорусі, Росії, та від вантажних поїздів негативно вплинула на роботу кримських морських торговельних портів і провідних промислових підприємств.
Загалом морські порти Кримського півострова 2014 р. перевезли 3,0 млн. т вантажів, тоді як 2013 р. було перевезено 13,3 млн т (розраховано за
[http://society.lb.ua/life/2016/01/27/326527_transportnaya_sistema_krima.html і
Транспорт і зв'язок України. 2013 р.: стат. зб. – К., 2014. – С. 55]). Цілковито припинено заходження до кримських морських портів круїзних суден українських та іноземних компаній 2014 р., тоді як 2013 р. було зафіксовано
191 таких візитів
[http://society.lb.ua/life/2016/01/27/326527_transportnaya_sistema_krima.html].
Ці цифри вказують на повний занепад морського судноплавства та портового господарства на тимчасово окупованих територіях.
До скасування відповідного регулярного руху пасажирських поїздів влітку, саме на перегоні Джанкой — Сімферополь перевозили найбільшу кількість пасажирів залізницями України, при цьому більшість з них становили громадяни Білорусі та Росії, які відвідували Кримський півострів з метою оздоровлення й відпочинку. Нині залишились лише залізничне сполучення в межах Кримського півострова та поромом через Керченську протоку. Офіційно збитки від функціонування залізниці в регіоні у 2015 р. становили 5,3 млрд російських рублів, із них лише курсування пасажирського поїзда Сімферополь — Москва (через Керченську переправу) за перше півріччя 2015 р. призвело до збитків у 380 млн. російських рублів
[http://society.lb.ua/life/2016/01/27/326527_transportnaya_sistema_krima.html].
Установлення режиму окупації Кримського півострова спричинило скасування міжнародних рейсів цивільної авіації та рейсів до міст України.
Це поставило під загрозу саме існування відповідної галузі на тимчасово окупованих територіях, тому регулярні авіарейси із Сімферополем виконують виключно російські авіакомпанії за трьома програмами із надання субсидій з федерального бюджету Російської Федерації.
На тимчасово окупованій частині АР Крим серед галузей промисловості лише підприємства військово-промислового комплексу —
ВАТ «Суднобудівний завод «Залив» (м. Керч) і ВАТ «Завод «Фіолент» (м.
Сімферополь) працюють на повну потужність через наявність державних замовлень Російської Федерації, решта галузей промисловості мають значні недовантажені виробничі потужності, наприклад, у машинобудуванні половина з них були не задіяні у виробництві 2015 року [Итоги социально- экономического развития Республики Крым за 2015 год. — Симферополь,
2016. — С. 5].

Наведені вище факти дозволяють стверджувати, що нині відбувається процес змін функцій більшості населених пунктів на тимчасово окупованій частині в АР Крим.
Також негативні процеси відбулись у такій традиційній галузі міжнародної спеціалізації господарства м і с т а С е в а с т о п о л ь , як морські вантажні перевезення. Фактично цей вид економічної діяльності припинив своє існування, адже Севастопольський морський торговельний порт скоротив обсяг перевезених вантажів з 4,8 млн т (2013) до 31,3 тис. тонн
(2015) [http://meridian.in.ua/news/23176.html]. Так само різко скоротився вилов риби — у 2014 році він становив всього 17,8 тис. тонн, проти 121,1 тис. тонн у 2013 р. ([Регіони України. 2014 р.: стат. зб. — К., 2015. — Т. ІІ. —
С. 306 і http://sevkor.ru/v-2014-g-vylov-ryby-v-krymu-i-sevastopole-so]). Тому
Севастополь нині є лише військово-морською базою, а не морським торговельним і рибним портом. Такий самий важкий економічний стан провідного промислового підприємства міста «Севастопольське авіаційне підприємство», що спеціалізується на випуску військових вертольотів, яке у
2016 році заборгувало своїм працівникам заробітної плати на суму у 10 млн російських руб
[http://primechaniya.ru/home/proisshestviya1/13510/vertoletka_poshla_po_miru].
З лютого 2014 р. припинив роботу ТОВ «Рибоконсервний комбінат
«Аквамарин»». Фактично в межах міста успішно функціонує лише одне велике промислове підприємство — ТОВ «Цар Хліб», яке «у рамках
Програми стабілізації цінової політики на ринку хліба» на Кримському півострові у 2014 р. запустило нову виробничу лінію із виробництва хліба
[http://tsarhleb.ru/ru/page/istoriya-85].
2016 р. найбільші інвестиції планується вкласти в колишній
Севастопольський морський завод (нині — Філія АТ «Центра судоремонта
«Звездочка», що спеціалізується на ремонті військових суден) — 0,5 млрд. російських рублів у рамках федеральної цільової програми Військово- промислового комісії Російської Федерації [http://starsmz.ru/?p=2381]. Отже,
є всі підстави стверджувати, що місто Севастополь різко змінило спеціалізацію не лише у промисловості, ставши центром із виробництва продукції харчової промисловості, на центр військової промисловості, а й у сфері транспорту — військово-морською базою.
У результаті ведення бойових дій та тимчасової окупації частини території зазнає значних економічних втрат Д о н е ц ь к а о б л а с т ь . На непідконтрольній території залишилось такі важливі промислові центри, як
Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Макіївка, Харцизьк. Органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження на території 13 міст обласного значення, 4 сільських районів, а також 81 населеного пункту 5 районів, підконтрольних українській владі
[Донецька область. Соціально-економічний паспорт. — Краматорськ, 2015.
— С. 3].
Загалом «на кінець 2015 року на підконтрольній території внаслідок збройного конфлікту було зруйновано і пошкоджено об’єктів на загальну суму понад 5418,5 млн грн, а відновлено 2253 об’єкти на загальну суму 430,5 млн грн» (Публічний звіт Голови Донецької ОДА, керівника обласної
військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського. Рік на посаді
[http://www.slideshare.net/donpressa/ss-63342943]).
2015 р. порівняно з 2013 р. обсяг промислової продукції регіону зменшився у
2,2 рази
[http://www.donetskstat.gov.ua/pres/presreliz.php?dn=0116&number=2], що зумовлено насамперед порушенням усталених виробничих ланцюгів «вугілля
— кокс — метал» і «вугілля — електроенергія». Найбільше скоротилось виробництво таких галузей промисловості: паперова і поліграфічна промисловість — у 5,6 рази, харчова промисловість — 2,4 рази, хімічна промисловість — 2,1 рази, вугільна промисловість — у 2,0 рази [усі дані наведено за офіційним виданням Донецької військово-цивільної адміністрації
«Довідка про виконання Програми економічного і соціального розвитку
Донецької області на 2015 рік» (Краматорськ, 2016)].
2015 р. підприємствами області вироблено лише 11,4 % всієї реалізованої промислової продукції України проти 15,1 % 2014 р. 2014 р. частка області у виробництві окремих видів продукції України становила: готового вугілля — 44,6 %, чавуну — 40,5 %, сталі — 77,3 %, готового прокату чорних металів — 37,1 %, коксу — 46,1 %, труб металевих — 22,5
%, пральних машин — 12,9 % [Донецька область. Соціально-економічний паспорт. — Краматорськ, 2015. — С. 17]. Зниження обсягів виробництва пов’язане зі зменшенням замовлень, обмеженням постачання сировини на підприємства галузі та доступу на основні ринки збуту готової продукції, зниженням споживчого попиту населення. Ситуація ускладнюється через втрату основних зовнішніх ринків збуту — країн Євразійського економічного союзу, а також відмовою іноземних замовників від укладання контрактів на виготовлення продукції у зв’язку із проведенням на території області бойових дій. Тому фактично не працюють: ПАТ «Азовмаш» (м. Маріуполь), що виробляє вантажні вагони; ПАТ «Концерн Стирол» (м. Горлівка),
ПрАТ «Донецький електрометалургійний завод», ПАТ «Донецький металопрокатний завод», ПАТ «Донецьккокс» (усі у м. Донецьк) та інші.
Вугільна промисловість Донецької області є фактично збитковою галуззю, адже собівартість 1 т видобутого вугілля на підприємствах, підпорядкованих Міністерству енергетики та вугільної промисловості
України, становить 2245,0 грн., тоді як її оптова ціна 986,8 грн. Державна підтримка на часткове покриття витрат на собівартість продукції у 2015 р. становила 674,2 млн грн. [«Довідка про виконання Програми економічного і соціального розвитку Донецької області на 2015 рік» (Краматорськ, 2016)].
Структура обсягу реалізованої промислової продукції в Донецькій і


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал