План-конспект проведення лекційного заняття з теми 4



Сторінка1/4
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.57 Mb.
ТипПлан-конспект
  1   2   3   4
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
ПЛАН-КОНСПЕКТ

ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ з теми 4:
Оподаткування підприємницької діяльності прямими та непрямими податками
З дисципліни: Податкове право

Категорія слухачів: студенти, слухачі ННІЗН НАВС

Навчальна мета: студент, слухач повинен засвоїти нормативну базу, що регламентує сплату основних видів прямих та непрямих податків з юридичних осіб в Україні (податку на прибуток підприємств, плату за землю, податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, збору за першу реєстрацію транспортного засобу, податку на додану вартість та акцизного податку) , аналіз розділів Ш, V, VІ, VІІ, ХІІ, ХШ Податкового кодексу України; вміти працювати з нормативною базою, знаходити відповідні норми та застосовувати їх у практичних розрахунках; заповнювати декларації з основних видив податків.

Виховна мета: Забезпечити розуміння взаємозв’язку інтересів держави та особи – платника податку, збору. Сприяти формуванню наукового світогляду, розвитку особистості, логічному мисленню.

Розвивальна мета: Розширити кругозір студентів, їх пам'ять, навчити мислити масштабно в інтересах держави, навчити правильно та чітко висловлювати свою думку.

Навчальний час: 2 год.

Навчальне обладнання, ТЗН: дошка, мультимедійний проектор.

Наочні засоби: таблиці, рисунки, структурно-логічні схеми.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни:

1. Конституційне право.

2. Адміністративне право.

3. Фінансове право.

4. Основи економічної теорії.

5. Основи ринкової економіки.



Забезпечувані дисципліни:

  1. Судова бухгалтерія.

  2. Господарське право.

  3. Біржове право.


План лекції:

1. Податок на прибуток підприємств в системі податків і зборів України. Еволюційні зміни в законодавстві України щодо оподаткування підприємств.

2. Елементи правового механізму податку на прибуток підприємств:

2.1.Платники податку.

2.2.Обєкт оподаткування та порядок його визначення.

2.3.Ставки податку.

2.4.Додаткові елементи податку та їх характеристика.

3. Змішані податки в системі податків і зборів, що підлягають сплаті суб’єктами підприємницької діяльності .

4. Непрямі податки в Україні, їх зміст, види, переваги та недоліки.

5. Правовий механізм податку на додану вартість. Характеристика основних та додаткових елементів податку.

6. Правовий механізм акцизного податку. Характеристика основних та додаткових елементів податку.
Література:

1. Кучерявенко М. П. Податкове право України. Академічний курс: підручник. — К.: «Правова єдність», всеукраїнська асоціація видавців, 2008. — 699 с.

2. Податкове право: навчальний посібник / О. Бандурка, В. Панікаров, С. Попова. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 312 с.

3. Податкове право України. Кредитно-модульний курс: Навч.посібник/ За ред.Л.К.Воронової, М.П.Кучерявенко.- К.: Правова єдність. 2009.- 485 с.

4. Пришва Н.Ю. Податкове право: навч. посіб. / Н.Ю. Пришва. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 368 с.

5. Фінансове право: навч.посіб./За заг. ред.. Д.М. Павлова, А.Г. Чубенка. – К.:КНТ, - 2014. – 600 с.

6. Податкове право: навч.посіб. / За заг. ред. А.Г. Чубенка. – К. : НАВС, 2014. – 304 с.

Нормативно-правові акти:

1.Конституція України //Відомості Верховної Ради України.-1996.-№30-Ст.141.

Податковий Кодекс України: Закон України від 02 грудня 2010 р. - № 2755- VI (зі змінами та доповненнями).

Закон України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-У.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997р. // Голос України. — 1997. — 12 червня.




Питання 1. Податок на прибуток підприємств в системі податків і зборів України. Еволюційні зміни в законодавстві України щодо оподаткування підприємств

Оподаткування юридичних осіб в Україні здійснюється за двома напрямками: пряме та непряме. Прямі податки, хоча й поступаються непрямим за своєю питомою вагою у формуванні доходів бюджету мають суттєве значення у податковій системі України. Вони мають як переваги так і недоліки. Їх введення в дію це завжди компроміс. Серед найважливіших податків, що впроваджені в Україні слід виділити: прямі – податок на прибуток підприємств, плата за землю (змішаний податок); серед непрямих – ПДВ та акцизний податок.

Сьогодні податок на прибуток підприємств в Україні має значну зовнішню схожість із податком на прибуток корпорацій, що діє в провідних країнах Європи та Америки. Останнє є завданням проведення податкової реформи в Україні і реалізацією мети адаптації податкового законодавства України з країнами Європейського співтовариства.

Пряме оподаткування юридичних осіб в Україні на сьогодні є пріоритетним. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Вони сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, що мають вищі доходи. Це найсправедливіший принцип і оподаткування. Але він пов'язаний зі складним механізмом стягнення податків, оскільки виникають проблеми обліку об'єкта оподаткування та реальна можливість ухилення від сплати.

Прямі податки поділяються на дві групи: особисті й реальні. При особистих первинним явищем виступає платник, а вторинним — об'єкт оподаткування; при реальних навпаки. Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника, їхніми видами є: прибутковий, подушний (в Україні – не справляється), майновий, на спадщину та дарування. Через прибутковий податок встановлюється пряма залежність між доходами платника і його платежами в Державний бюджет. Залежно від платника розрізняють два види прибуткового податку: із фізичних та юридичних осіб.

Прибутковий податок з фізичних осіб стягується з особистих доходів громадян (заробітної плати, персоніфікованого прибутку підприємців і т. ін.). Аналіз оподаткування фізичних осіб – мета наступної теми.

Прибутковий податок з юридичних осіб – податок на прибуток підприємств.

Основним податком для юридичних осіб, як з точки зору податкового тиску так і з фіскального значення, виступає податок на прибуток підприємств. Прийняття Податкового кодексу України значно змінило правовий механізм його адміністрування. Детальний аналіз нарахування та сплати податку на прибуток підприємств є одним з головних завдань даної теми.

Майновий податок встановлюється стосовно майна, що перебуває у власності платників. Його перелік визнаються законодавством. Джерелом сплати таких податків є доходи. Тому дуже важливим є їх узгодження з прибутковим оподаткуванням.

Майнове оподаткування майже виключає можливість ухилення від сплати. Для стягнення не обов'язкова наявність високопрофесійного апарату, тому ці податки широко застосовуються на місцевому рівні, їх суттєвим недоліком є обмежена регулююча дія. Вони діють лише як фінансовий тиск проти власника (щоб не платити ці податки, треба не бути власником). Прикладом майнового оподаткування в Україні є плата за землю, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (змішаний податок, що сплачується як юридичними так і фізичними особами) та інші фінансові платежі до бюджету.

Серед прямих податків безперечно основним для підприємств в Україні як з фіскальної, так і з регулюючої точки зору є податок на прибуток. Його регулююча роль полягає в тому, що він може суттєво впливати на вибір правових форм організації бізнесу, на напрямки розподілу прибутку (споживання чи накопичення), на вибір методів фінансування інвестицій, на розподіл ресурсів між сферами господарської діяльності, на темпи економічного зростання на макрорівні. Його можна розглядати як активний інструмент макроекономічної політики, що є однією із його важливих позитивних ознак.

До позитивних ознак можна віднести такі:


  • податок є платою за користування певними суспільними послугами та інфраструктурою на тих територіях, де підприємства здійснюють свою діяльність;

  • податок справляється з прибутків, які в іншому випадку уникли б оподаткування; ;

  • податок забезпечує значну частку надходжень до бюджету.

Недоліки цього податку:

  • податок може бути перекладений прямо на ціни або зворотним чином на працівників, що сильніше зачіпає менш заможних, тобто обидва види перекладання є регресивними;

  • податок не є нейтральним, бо важко визначити поняття "оподатковуваний прибуток", тобто визначення прибутку відповідно до бухгалтерського обліку і перетворення його в базу оподаткування дуже складна операція;

  • податок менш захищений від уникнення від оподаткування внаслідок приховування прибутку (доходу).

Податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку.

Історія становлення даного податку в Україні.

З 1 січня 1995 року основним видом прямого податку, стягуваного з юридичних осіб в Україні, став податок на прибуток, який був введений Законом України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств». Всі попередні три роки характеризувалися коливаннями законодавця від оподаткування доходів до оподаткування прибутку.

Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» був прийнятий 21 лютого 1992 року і протягом всього 1992 року діяв на території України. В умовах пошуку оптимальних податкових важелів з початку 1993 року як основний прямий податок був введений податок на прибуток (Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про податок на прибуток підприємств і організацій»). Про те, не дивлячись на більш прогресивний характер, він був відмінений Законом України «Про Державний бюджет України на 1993 рік» (статті 7 і 8), і, починаючи з другого кварталу 1993 роки, був відновлений у дії Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій». Така зміна в 1993 році пояснювалася спробою верстати держбюджет, не збільшуючи його дефіциту. Одним з важелів цієї політики було вибрано повернення до більш напруженого податкового пресу, хоча такий крок і представляється більш ніж спірним. І знову ж таки бюджетним законом було продовжено дію Закону України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» в 1994 році (Закон України «Про Державний бюджет України на 1994 рік»), хоча і з цілим рядом змін не на користь платника (збільшення ставки, скорочення пільг). 22 травня 1997 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств» .

Згідно із Законом України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» від 21 лютого 1992 p. (із змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування протягом 1992-1994 років (крім І кварталу 1993 p., коли Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на прибуток підприємств і організацій» від 26 грудня 1992 p. було введено податок на прибуток) визначено валовий дохід підприємства, що становив «суму доходів від реалізованої продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і майна (включаючи основні фонди), нематеріальних активів, брокерських місць (крім реалізації біржами) і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях» .

До складу доходу для цілей оподаткування включали також кошти, одержані від підприємств-покупців (замовників) на власні потреби підприємств-постачальників (підрядників), що не враховувались підприємствами на рахунку реалізації Податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку.

Податок на прибуток підприємств піддавався досить частим кардинальним змінам. Двічі в Україні змінювався об'єкт оподаткування:


  • до 1993р. - доход;

  • протягом І кварталу 1993р. - прибуток ;

  • далі до 1995р. - доход;

  • з 1995р. - прибуток;

  • з 1995р. реформувалася лише система вирахування податку.

З 1995 року по 1997 рік оподатковувався балансовий прибуток. Основною його складовою був прибуток від реалізації, який розраховується як різниця між виручкою та собівартістю продукції.

Така система мала суттєвий недолік, собівартість формувалась протягом виробничого споживання ресурсів. Від часу їх закупки до часу споживання проходив певний період. За цей період підприємство зазнавало збитків, пов'язаних з інфляційним зростанням цін на продукцію.

З 1 січня 1995 року прибутки стали оподатковуватись згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 p., характерними особливостями якого були:

1) повернення до оподаткування балансового прибутку;

2) зменшення кількості ставок з 8 до 3;

3) зменшення ставок оподаткування прибутку від банківської, страхової і посередницької діяльності;

4) зміна строків сплати податку на прибуток до бюджету, тобто замість щомісячних авансових платежів 15 і 28 числа встановлено один авансовий платіж до 25 числа місяця наступного за звітним .

Згідно із цим Законом об'єктом оподаткування став балансовий прибуток, що становив загальну суму прибутку, отриманого підприємством від усіх видів діяльності за звітний період.

За цим законом було встановлено нові ставки податку. Базова ставка – 30 %, за якою оподатковувався прибуток підприємств, включаючи підприємства, засновані на власності окремих громадян України. Прибутки від операцій особливого виду оподатковувались за ставками 45 або 60 % .

За ставкою 45 % оподатковувався прибуток від посередницьких операцій, аукціонних торгів матеріальними цінностями (крім цінних паперів, корпоративних прав, валютних цінностей та інших видів фінансових ресурсів); за ставкою 60 % – прибуток від проведення лотерей (крім державних), від казино, інших гральних домів (місць), ігрових автоматів з грошовим виграшем та іншого грального бізнесу (включаючи доходи від оренди та інших видів використання майна для його потреб).

Принципові зміни в законодавстві пояснюються тим, що раніше прийняті закони про податки керувалися неправильним посиланням на те, що чим вищим є розмір штрафу, тим більше коштів надходить до бюджету, і в цьому зв'язку головною метою фінансових санкцій було зосередження на фіскальних функціях оподаткування – на поповненні дохідної частини державного і місцевих бюджетів.

Другою важливою причиною, яка викликала необхідність внесення змін та доповнень до податкового законодавства України, стало те, що законодавство, прийняте в 1990-1996 pp., виявилось недостатньо розробленим і недостатньо перевіреним практикою. Крім того, в ньому недостатньо використовувався досвід застосування заходів відповідальності в системі оподаткування в країнах близького і далекого зарубіжжя.

Проте, слід відмітити, що прийнятий Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» теж не вирішив усіх проблем і мав свої недоліки. Головний його недолік у тому, що в ньому немає пріоритетів при оподаткуванні підприємств виробничої сфери. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», на думку законодавців, мав почати нову еру в становленні вітчизняної податкової системи і значно послабити тиск на товаровиробника. Однак наміри розробників Закону не реалізувалися, і до того ж багато положень прийнятого Закону було важко зрозуміти, не кажучи вже про виконання .

При цьому, в Законі і далі зберігався принцип так званого неоподатковуваного трикутника, суть якого полягає в тому, що підприємства постачають товар один одному по колу, фактично обмінюючись ним без оплати і реалізації. А обставина, що кожне із цих підприємств використовує товар, який має бути в нього на відповідному збереженні як власність, не стосується реалізації постачальника і не підлягає оподаткуванню. Закон не виключав і можливості передачі товару до оплати не у власність, а на відповідальне його збереження. В такому разі той, хто отримав товар, не вважається одержувачем кредиту тому, що не обумовлено відстрочки платежу, а без такої умови поставлений товар не вважається кредитом.

З 1 липня 1997 року Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» став діяти в редакції Закону України від 22 травня 1997 p. (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 19 вересня 1997 p., від 4 листопада 1997 p., від 18 листопада 1997 p. та від 16 грудня 1997 p.) . Визначений Закон визначав об’єктом оподаткування прибуток, що визначався шляхом зменшення скоригованого валового доходу на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

З 1 січня 2011 року в силу вступив прийнятий 10 грудня 2010 року Податковий Кодекс України.

Підводячи підсумок зазначимо, що основні зміни сплати податку на прибуток підприємства торкнулися таких питань:

1.дата виникнення доходів: Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дата виникнення доходів визначалась за правилом першої події, відповідно ПК в момент їх виникнення (відповідно правилам бухгалтерського обліку. Тобто дата переходу покупцю права власності на товар, складання акту бо іншого документу, відповідним чином оформленого.

2.В ПК зустрічаємо поняття – операційна діяльність та доходи і витрати від операційної діяльності.

3.В ПК суми сплачених авансів не включаються до складу доходів.

4.Значна розширено перелік доходів, що не включаються до їх складу при визначені об’єкту .

5.Класифікація витрат в ПК включає перелік витрат від операційної діяльності. В податковий облік вводиться категорія «собівартість». Внесено зміни і в склад витрат, що підлягають включенню до витрат при визначенні об’єкту оподаткування.

6.Класифікація основних засобів (раніше фондів). ПК визначає 16 груп основних засобів (було 4).

7. Відповідно до ПК амортизація нараховується на кожний об’єкт основних засобів на протязі строку їх корисного використання. До досягнення ліквідаційної вартості.

8.Змінилися методи нарахування амортизації основних засобів: введено(прямолінійний, зменшення остаточної вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний). Було раніше – податковий.

9. Зміни торкнулися і ставок податку - введені ставки поступового зменшення податкового тиску.

10.Введено додаткові податкові пільги та нові поняття «податкові канікули», застосування нульової ставки оподаткування.

11.Зміни торкнулися і взаємовідносин з податковими органами та суб’єктами господарювання, що працюють на єдиному податку.


Питання 2. Елементи правового механізму податку на прибуток підприємств

З введенням в дію розділу Ш Податкового кодексу (з 1.04.2011 р) «Податок на прибуток підприємств» оподаткування підприємств суттєво змінилося. Нововведення торкнулися всіх елементів правового механізму даного податку. Розглянемо їх детально.



Питання 2.1.Платники податку

До платників даного податку при їх класифікації застосовується принцип податкової юрисдикції.



Платниками податку з числа резидентів є:

- суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

- управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

- підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

- неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню ;

Для цілей цього розділу представництво платника податку - відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, та який здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, окрім пасивних доходів.



Платниками податку з числа нерезидентів є:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників. Та інші.

Як специфічних платників даного податку можна розглядати Національний банк України та установи кримінально-виконавчої системи.

Розділ Ш ст. 133.4. ПКУ: Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України "Про Національний банк України".

Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, із включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади.


Питання 2.2.Обєкт оподаткування та порядок його визначення

Суттєві зміни торкнулися обчислення об’єкту оподаткування – прибутку.

Більше немає таких категорій як «валові доходи», «валові витрати», «скоригований валовий доход». Тут змінилася не лише назва, але і сутність. Головне те, що сьогодні як доходи так і витрати підприємства виникають в податковому обліку відповідно правилам бухгалтерського обліку. Пройшла гармонізація податкового та бухгалтерського обліку. Підприємство, як платник податку на прибуток підприємств повинно вести єдиний облік доходів та витрат – бухгалтерський у відповідності із нормативними актами його ведення.

Яким же чином визначається об’єкт оподаткування прибуток відповідно до нових вимог.

Об’єкт оподаткування можна диференціювати залежно від території його одержання на доходи отримані:


  • на території України

  • на континентальному шельфі;

  • за межами України ( із заліком сум податкових платежів, сплачених за кордоном.

Відповідно до Податкового кодексу об’єктом оподаткування щодо податку на прибуток підприємств визначається прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Для нерезидентів об’єктом оподаткування буде дохід (прибуток), що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України.

З метою визначення об’єкту оподаткування необхідно з’ясувати сутність основних економічних та фінансово-правових категорій, які є визначальними при його формуванні.

А) Доходи, що враховуються та доходи які не враховуються при обчисленні об’єкту оподаткування. Результат підрахунку є складовою визначення об’єкту.

Б) Витрати, що відносяться на собівартість, та витрати, що не враховуються при визначені об’єкту оподаткування.

Результати підрахунку є складовими при обчисленні об’єкту оподаткування

В) База оподаткування. Частина об’єкту до якої застосовується ставка податку (тобто саме той прибуток, що підлягає оподаткуванню).

Розглянемо більш детально складові визначення об’єкту.

Стаття 135, Розділу ІІІ, ПКУ визначає Порядок визначення доходів та їх склад.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до ст. 135.4 ПКУ;

інших доходів, які визначаються відповідно до ст. 135.5 ПКУ, за винятком доходів, визначених у ст. 135.3 ПКУ та у ст. 136 Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Кодексу;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 Кодексу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 Кодексу;

є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Інші доходи включають:

доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених ст. 153.3.6 ПКУ, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;

доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до ст. 153.7 ПКУ;

суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені ст. 151.1 ПКУ;

суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів у порядку, передбаченому ст.. 159.2 ПКУ;

суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з ст.. ст..159.3, 159.5 ПКУ;

фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду;

суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ;

суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку;

доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155-161 цього Кодексу;

доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;

дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 ПКУ;

інші доходи платника податку за звітний податковий період.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал