Півнюк В. М. здобувач Київського національного університету культури і мистецтв




Дата конвертації23.12.2016
Розмір87.3 Kb.

156
МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТУ СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Півнюк В.М.
здобувач Київського національного університету культури і мистецтв
МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТУ СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
У статті досліджено етикет сучасних українців. Визначено та обґрунтовано
правила мовленнєвої поведінки. Надано пояснення мовленнєвої культури,
мовленнєвого етикету.
Ключові слова мовленнєва культура, комунікативний етикет.
В статье исследовано этикет современных украинцев. Определены и доказаны
правила речевого поведения. Представлено объяснения языковой культуры, речевого
этикета.
Ключевые слова речевая культура, коммуникативный этикет.
In the article the etiquette of modern Ukrainians has been investigated. There
have been determined and grounded the rules of speech behaviour. The notions of culture
of speech and the etiquette of speech have been explained.
Key words: culture of speech, communicative etiquette.
На сучасному етапі входження України до Європейської системи освіти особливої
ваги набуває самооцінка внутрішнього інтелектуального потенціалу, утвердження
України як великої держави із самобутньою культурною традицією та багатою мовою.
Ми прагнемо увійти до європейської спільноти і зайняти достойне місце в економічному,
соціальному, науковому, освітньому та інших секторах. Саме сьогодні варто підняти на вищий щабель стані рівень національної культури, і мови зокрема. Знання та вивчення іноземних мов сьогодні ніхто не ставить під сумнів. Але вивчати світове розмаїття мовне знаючи і не шануючи рідного слова – свідчення не культури, а дикунства [1; У сучасному мовознавстві належне місце посідає культура мовлення, мовленнєвий
і комунікативний етикет.
Актуальність цієї теми полягає втому, що мовленнєвий етикет розглядається як явище загальнолюдське та суто національне, бо відображає національний характер українця, його ментальність сприяє формуванню національно-означеної культури мовленнєвої поведінки у конкретних комунікативних ситуаціях вітання, звертання,
прощання, побажання.
Науково-теоретичним тлом послужили праці таких дослідників як С. Шевчук,
А. Коваль, С. Богдан, М. Стельмахович, В. Кононенко, В. Сімович, Я. Головацький,
Я. Радевич-Вінницький, В. Сухомлинський, М. Грушевський, О. Пономарів та ін.
Мова належить до унікальних явищ життя людини і суспільства. Кожен народ сприймає світне зовсім так, як інші народи. Тому в усіх мовах є щось неповторне,
оригінальне. Кожна мова має власне світло, яке виблискує в безмежному океані, мовна Землі [2; 7].

157
МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТУ СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Культура та мова нації є органічним цілим. Мова забезпечує вічність культури.
Вона пов’язує культуру етносу в один безперервний процес від минулого через сучасне до майбутнього. Що міцніші позиції займає мова в суспільстві, то надійніші перспективи культури [3; Культура спілкування – це вміння встановлювати зворотній зв’язок, відгукнутися на думки, почуття, турботи й проблеми іншої людини (це стосується всіх рівнів спілкування) [4; Мовленнєва культура має нерозривний зв’язок із мовленнєвим етикетом. Він полягає в умінні чітко висловлюватися, уважно слухати співрозмовників, дотримуватися толерантності, тактовно долучатися до розмови, використовувати ґречні слова.
Культура поведінки об’єднує внутрішню культуру людини та зовнішні прояви цієї
культури: це правила спілкування з людьми й поведінки в офіційній сфері спілкування,
це культура побутуй побутове спілкування [4; Мовленнєвий етикет – це правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців. Мовленнєвий етикет охоплює стійкі формули спілкування (слова,
словосполучення, мовні звороти-кліше) в ситуаціях встановлення контакту із співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності [5; Отже, мовленнєва культура, мовленнєвий етикет – та сфера мови і культури, до якої мають причетність члени суспільства, що є представниками найрізноманітніших категорій.
Правила мовленнєвої поведінки ґрунтуються на нормах моралі, національно- культурних традиціях, психології учасників спілкування. Ці правила передбачають дотримання умов успішного спілкування щирості у формулюванні думок,
доброзичливого ставлення до адресата, прояву зацікавленості у розмові, а також міміка,
візуальний контакт, посмішка, жести та ін.
Також важливу роль відіграють у формуванні мовної особистості психологічні
чинники. Це не лише комплекс здібностей людини до певної мовної діяльності, ай характер, темперамент, почуття [6; 25]. На психологічне підґрунття у вивченні мови вказував І. Огієнко: Мова – то вияв людського духу, що поза зв’язком із мисленням не існує, а це відразу наказує нам глибше заглянути до джерел повстання її й скооперуватися з психологією [7; 89–90]. Мова є засобом розумового зростання особистості. Чим багата мовна особливість, тим яскравішими засоби інтелектуального самовираження. [7; Комунікативний етикет – явище загальнолюдське. Йому завжди властиві етнічні
особливості, національна своєрідність. За словами М. Грушевського, властивий
«високий розвиток своєї гідності, пошанованнє гідності чужої, любов до певних,
установлених зверхніх форм, законних речей, культурних і громадських вартостей життя [6; Для українців суть принципу етикетності у спілкуванні закладено в словах з Біблії:
«Вагу та міру для слів своїх вироби. Саме це висловлювання виражає зв’язок між мовою і психологією людей особливості національної специфіки української мови, бо національний мовленнєвий етикет – психологічне середовище народу, його культурний клімат, який формує рівень свідомості, ставлення до ближніх [8; 12].

158
МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТУ СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Мова реалізується в мовленні, а воно – важлива складова психічного життя людини. Мовлення – це явище психічне. Воно завжди є індивідуальним та суб’єктивним, оскільки виявляє ставлення індивіда до об’єктивної реальності [9; Формуванню лагідної вдачі українця сприяли релігійність і шанобливе ставлення до землі. У стосунках між українцями провідною ідеєю стала одна із Божих заповідей:
«Люби ближнього свого як себе самого [10; Мовленнєвий етикет є явищем індивідуальним, бо кожна людина добирає вислови,
не лише найдоцільніші в конкретній ситуації, ай такі, що для неї найзвичайніші,
найбільше їй до вподоби.
«Український мовленнєвий етикет – явище прогресивне й суто національне, бо належить рідній (материнській) мові та відображає національний характер українця, його ментальність – склад розуму, самобутній спосіб мислення й світосприймання [9; Сучасне радіо, телебачення, спілкування по телефону зумовили потребу в етикетному спілкуванні. Але все-таки основа мовного етикету незмінна доброзичливі
і коректні стосунки між людьми. Хочеться пригадати слова Патріарха Володимира:
«Будьте обережні зі словами. Не руйнуйте людських душ».
На вибір етикетного виразу істотно впливає й тональність спілкування. Воно може бути звичайним, високим чи формальним. Це залежить від стосунків між співрозмовниками, характеру розмови.
Як вітчизняні, такі зарубіжні науковці відзначають важливу роль мовлення у розвитку інтелектуальних можливостей людини. Ми стверджуємо, що мовлення
інтегрально входить до структури розумових процесів і є основним способом регуляції
людської поведінки [11; Український менталітет тісно пов’язаний з етикетом. На мовному рівні ці
етнопсихологічні риси українського народу відображаються у багатьох висловах,
семантичним центром яких є слова з коренем ласк-, здоров- (з Вашої ласки, ласкаво просимо, здоровенькі були, доброго здоров’я, здрастуйте). Ці вирази своїм значенням демонструють щирість, доброзичливість українського народу.
У сучасному мовленнєвому етикеті найпомітніше виявляється стан мовної
культури, характер взаємин між людьми. Саме цю думку майстерно розкривав
В. Сухомлинський Ми часто говоримо один одному бажаю тобі всього доброго,
бажаю тобі добра і щастя. Це не тільки вияв ввічливості. У цих словах ми виявляємо свою людську сутність. Уміння відчувати. Вміння по-хорошому бачити навколишніх людей – не тільки показник етичної культури, ай результат величезної внутрішньої
духовної роботи. Добрі побажання живуть у душі того, хто вміє віддавати сили своєї
душі іншим людям. Здатний зичити добра іншим людям той, хто сам відчуває, що він сьогодні став кращим, ніж учора [12; Велике місце в мовленнєвому етикеті належить умінню слухати співрозмовника.
Результати досліджень свідчать проте, що небагато людей володіє на достатньому рівні навичками слухання. І. Атватер зазначає, що слухати дуже важко, адже слухання це активний процес, що вимагає уваги. Уточнюючи, оцінюючи чи аналізуючи
інформацію під час діалогу, людина більше приділяє уваги своїм справам, ніж тому,
що їй говорять [14]. У діалозі нас більше цікавить течи зрозуміла нас інша людина,
ніж течи зрозумілими її. І саме це деформує процес спілкування.

159
МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТУ СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
В.С. Лозниця розробила авторську концепцію активного слухання з врахуванням особливостей української ментальності. Дослідник зазначає коли ви прагнете оволодіти мистецтвом слухання, то необхідно володіти інформацією про партнера зі спілкування,
про зміст, умови здійснення та мету спілкування. Автор обґрунтовує зміст основних принципів оволодіння мистецтвом активного слухання повна зосередженість на співрозмовникові та зміст спілкування, «підігрування» тому, хто спілкується з вами,
легка критика, співпереживання, неформальна зацікавленість, підказування варіантів,
перевага процесів слухання над процесами говоріння, непоширення отриманої під час спілкування інформації [15; 129–131].
Домінуючі риси української ментальності, такі як почуттєвість і вразливість,
робили українця співчутливим. І саме це забезпечувало високу культуру взаємин.
Важлива роль належала делікатності та мовній красі спілкування.
Гостинність українців сприяла утворенню найрізноманітніших етикетних одиниць
(ласкаво просимо, частуйтеся, будьте як вдома).
Українська мова урізноманітнена засобами вираження ніжності, ласкавості,
пестливості. Один із французьких істориків саме так сказав промову українських козаків Мова козаків – дуже вишукана, переповнена зменшувальними формами, а способи висловлювання дуже витончені [16; 25]. Саме така особливість українського мовлення відображена і в українській художній літературі.
Звичайно, сучасний мовленнєвий етикет заснований на мовному досвіді попередніх поколінь, що зафіксований у народних піснях, казках, художній літературі.
Великий князь Володимир Мономах у своєму «Поучєнії», звертаючись до дітей
і всіх, хто слухатиме його «грамотицю», радив При старих годиться мовчати,
премудрих слухати, Бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати»,
«Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, Брехні остерігатись, Не проминути ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовити [17; 177]. До мовленнєвого етикету батьки дітей в Україні ще змалку привчають. У давніх традиціях українського народу змалку вчили дітей до всіх вітатися та говорити на Ви до старших,
навіть до батьків.
Отже, етикетне спілкування на всіх етапах потребує високого рівня усвідомленості
й творчої активності у використанні мовних засобів вираження. Коректність, уміння слухати, чемність – основні вимоги сучасного мовленнєвого етикету.
Наприклад, як радить С.В. Шевчук, критикувати, не ображаючи Якщо ви бажаєте навчитися критикувати так, щоб не образити людину, то- вказуйте на помилки лише віч-на-віч;
- уникайте прямої критики- робіть це подружньому- похваліть те, що ваш знайомий виконує як слід- покажіть чи розкажіть, як правильно було б виконати течи інше завдання,
здійснити певний вчинок- переконайте знайомого втому, що він зможе повестися як слід за певних обставин, зуміє впоратися з дорученою справою- попросіть вибачення за зроблене зауваження, особливо тоді, коли людина старша від вас за віком або незнайома [5; 265].

160
МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТУ СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Стратегія, стиль, характер мовленнєвого спілкування, здебільшого, залежить також від соціостатевих і комунікативних статусів учасників спілкування.
Провівши спостереження за комунікативною поведінкою жінок, можна зробити висновок, що мовленнєва поведінка жінки надто емоційна, не завжди послідовна. На основі цього і виникло таке словосполучення, як жіноча логіка. Це є особлива логіка у діях, вчинках, мовленнєвій поведінці. Саме ця мовленнєва поведінка жінки відображена у висловах, як язиката хвеська», балаболка (жінка, яка любить багато говорити, бабине голосіння (причитання й оплакування померлих за себе і за рідних),
«сорока на хвості принесла (жінка, яка поширює чутки).
Відповідно до правил мовленнєвого етикету, що закріплені у практиці спілкування,
“чоловік перший ввічливо вітається із жінкою. Зазвичай, українське привітання добридень доповнюється побажанням здоров’я, а гендерна належність при цьому підкреслюється невербальними засобами спілкування, зокрема рукостисканням чоловіків або цілуванням руки жінки, що є збоку чоловіка виявом поваги і власної
шляхетності” [18; 57]. У таких ситуаціях, як знайомство чи прощання в українському комунікативному етикеті фігурує чоловіче мовлення. Особливо виразно виявляється гендерне спілкування у компліментах.
Щодо візуальних контактів, то тут спостерігається певна відмінність між чоловіком та жінкою чоловіки уникають прямого погляду, а жінки, зазвичай, відверто дивляться у вічі співрозмовника. Дослідники вважають, що українські жінки значно краще аналізують емоції, настрій людини за мімікою і виразом обличчя, ніж чоловіки.
Вони здатні розрізнити не менше десяти емоційних станів співрозмовника сором, страх,
відразу тощо [18; 71]. Здебільшого, підтримують і починають розмову, а чоловіки контролюють і спрямовують її, при цьому виявляють зацікавленість, а якщо хочуть замінити тему – тоді мовчать. Жінки вдвічі частіше вживають умовну форму, в п’ять разів – обмежувальні слова (можливо, злегка, ледь-ледь). Вони полюбляють вживати такі фрази Хіба не так, Чиж неправда Мовленню жінок властиві часті
застереження, докладні пояснення, вибачення, незавершеність початих думок [19; Вітаючись, жінка навряд чи зможе вимовити «Здоров, сусіде або «Здоров,
парубче!» Це типово чоловічі етикетні фрази. І навпаки, важко уявити, що з чоловічих уст зринуть звертання до малознайомої людини на зразок Моє соколятко” чи Мій голубчику [20; За статистикою доведено, що жінки балакучіші за чоловіків. Традиційно
«жіночим» можна вважати і неввічливі етикетні формули (прокльони, клятьба. Ми ніколи неповинні забувати про культуру спілкування, етикетну мовленнєву поведінку. Існує
дуже важливий аспект гендерної політики в мовному питанні такий як роль жінки умовному вихованні дітей.
І коли б справою мовного виховання і мовленнєвого розвитку своїх дітей зайнялися матері, коли б вони повели боротьбу проти дешевеньких гасел на зразок захищаймо рідну мову, коли б жіноцтво зайнялося культурою українського слова, вилювало той страшний кукіль із нашої золотої мовної пшениці, – воно зробило б у розвої української
мови, куди більше, ніж мільйони статей на цю тему [21; Для того, щоб таке завдання могла виконати жінка на любовному полі, потрібно докласти великих зусиль, творчої праці.
Велике місце відводиться у сучасному комунікативному етикеті стандартним

161
МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТУ СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
етикетним формулам вітанню, прощанню, звертанню, побажанню. Особливості їх застосування кожен мовець повинен знати дуже добре.
Я. Головацький у статті «Слова-вітання, благословенства, чемності і обичайності
русинів», вміщеній у праці Вінок русинам на обжинки, звертає увагу на визначальні
етнопсихологічні особливості етикетних висловів українського народу “Єго витання,
прощання, просьби, переспроси, понуки, благословення дихают духом доброти,
сердечності, обичайності – всі оні прості, щирі і сердечні, ніжні. Богобойні, а заодно честні та годні чоловіка [21; 7]. Ще у сиву давнину, вітаючись великої уваги надавали не лише фразі, ай умовам спілкування, що визначали вибір обох виразів. Для людини,
зайнятої роботою, зберігали одне з таких вітань Богу поміч Бог поміч Помагай Бог!
Помагай Боже Боже, поможи Дай Боже щастя Зауважимо таке вітання вважалося небажаним при зустрічі з людиною, яка займається пранням [22; Культура мовленнєвої поведінки кожної людини – це її обличчя, внутрішній стан душі. Дуже прикро чути такі вітання, як Салют братіє», Привіт, старий, «Добрий…».
“Мовні викрутаси, особливо в формах вітань, підривають справжню взаємоповагу,
доречну стриманість у виявленні почуттів, яких в багатьох випадках ще ж і нема 95]. Мовна поведінка кожної людини повинна бути прозорою, чистою.
Складова частина комунікативного етикету – фрази, етикетні формули, знання їх показник високого рівня володіння мовою. Доброго дня, «Добридень»,
«Добривечір», Доброго здоров’я», Здоровенькі були, З Новироком!», «Слава
Ісусу!», З Різдвом Христовим, Зі Святим Вечором, Як ся маєш, «Привіт»,
«Христос Воскрес, Чолом тобі та ін.
“В українців не заведено словесно вітатися впродовж дня під час кожної зустрічі,
але зустрітись поглядом, приємно посміхнутися або кивнути головою завше потрібно.
Це засвідчує приязне ставлення до людини [24; Досконале мовлення є значним досягненням особистості. Важливим складовим елементом мовлення етикетує вміння коректно, красиво завершити спілкування.
Серед найуживаніших формул прощання функціонують: До побачення На все добре До зустрічі Прощавайте, друзі Бувайте здорові Щасливо Всього найкращого!
Маю честь До завтра Щасливої дороги Прощавайте Дозвольте відкланятися!
Формули прощання мають багатий арсенал словесних формулі невербальних знаків.
Словесні прощальні формули дають змогу мовцеві зробити оптимальний вибір, взявши до уваги структуру комунікативної ситуації, взаємин із спілкувальним партнером
(партнерами, аудиторією, його вік, стать, соціальне становище і т.ін.” [19; Прощання, побажання, вітання, звертання задають тон розмові загалом. Важлива роль при спілкуванні належить звертанню, бо саме воно виконує функцію встановлення контакту. У сучасній українській літературній мові найуживаніші такі форми звертання:
пане, пані, добродію, друже, мамо, коханий, сину, козаче, дорогі друзі, пане Президенте,
Високоповажний пане міністре, поважно громадо та ін.
Звичайно, звертання які кожне мовне явище змінюється впродовж часу. Але головний зміст звертання – вираження поваги до людини. Кожна людина у спілкуванні
виявляє себе як особистість і володіє певними нормами мовленнєвого етикету, зміст якого засвідчує рівень інтелекту, виховання, загального розвитку, культури. В кожній

162
МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТУ СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
ситуації спілкуваннями повинні бути уважними й не допускати мовленнєвого непорозуміння. Ми завжди повинні пам’ятати проте, що своїм словом мине лише повчаємо співбесідника, алей повинні справляти на нього приємне враження,
висловлювати свою думку співрозмовника. Щоб бути приємним співрозмовником, С.В.
Шевчук пропонує корисні поради Коли ви перебуваєте в оточенні малознайомих людей,
не чекайте, коли вони виявлять до вас свої симпатії дотримуйтесь правил спілкування;
цікавтесь людьми, які вас оточують, їхніми радощами і турботами вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей даруйте, перепрошую,
дякую, будь ласка, не ображайтеся, чи не змогли б Вина жаль та ін.; у товаристві не намагайтеся переговорити всіх, дайте можливість висловитись іншим будьте тактовні:
спочатку подумайте, чи нікого не образить те, що ви хочете сказати, а потім вже говоріть [19; Отже, неможливо уявити оновлення й відродження культури без свідомого,
вдумливого вивчення мовленнєвого етикету, який плекався народом упродовж століть.
“Сьогодні ми дедалі більше починаємо усвідомлювати себе частиною єдиного людства. Ми повертаємось у цивілізований світ. З чим прийдемо туди Чи не настав час подумати про одну, нехай на перший погляд, зовнішню, але важливу складову частину загальнолюдської культури – культуру в мові, мовленнєвий етикет?
Наш обов’язок – повернутися до народного досвіду спілкування, відродити втрачене, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування,
силоміць нав’язане народові або бездумно перейняте чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію народ виробив і відшліфував самобутню систему мовленнєвого етикету, що є феноменом і виразником його загальної культури [5; 23].
1. Вітальне слово Міністра освіти і науки України Станіслава Ніколаєнка з нагоди
Дня української мови та писемності // Освіта України. – 4 листопада, 2005. – С. 2–3. 2.
Пономарьов О. Культура слова. Мовностилістичні поради Навч. посіб. 2-ге вид. / О.
Пономарьов. – К : Стереотип. – 2001. 3. Іваншин В. Мова і нація. / В. Івашин, Я. Радевич-
Винницький. – Дрогобич, 1994. 4. Коваль А. П. Ділове спілкування Навч. посіб. / А. П.
Коваль. – К, 1992. 5. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : Підруч. / С. В. Шевчук. –
К., 2000 – С. 22. 265; 6. Паламар Л. М. Функціонально-комунікативний принцип формування
мовної особистості : Дис. д-ра пед. наук. – 13.00.02. / Л. М. Паламар. – К, 1995. – С. 25.
7. Огієнко І. Вступ до вивчення складні // Складне української мови. / Друкарня О. О. Василіян
у Жовкві. – 1935. – С. 89–90. 8. Грушевський М. На порозі нової України Гадки і мрії. / М.
Грушевський. – К, 1918. 9. Біблія, або Книги Святого письма Старого і Нового заповіту.
– United Bible Societies, 1962. 10. Функції і форми спілкування. // Загальна психологія / О.
Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук, Т. Зелінська, Т. Лисянська. – К. : Правда
Ярославичів, 1997. – С. 370–372. 11. Стельмахович М. Український мовленнєвий етикет /
М. Стельмахович. Дивослово. – 1998. – №3. – с. 100. 12. The role of Speech in the regulation
of normal and abnormal behavior. By A.R. Luria / Edited by J. Tizard, Ph. D. – Oxford, London,
New York, Paris : Pergamon Press, 1991. – P.100. 13. Сухомлинський В. О. Слово про слово.
/ В. О. Сухомлинський. Вибрані твори : У 5 т. – К, 1977. 14. Атватер И. Я вас слушаю.
Советы руководителю, как правильно слушать собеседника. / И. Ат ватер. – МС Лозниця В. С. Мистецтво слухати і схилятися до своєї думки / В. С. Лозниця
// Психологія менеджменту. – К. : Екс Об, 2000. – С. 129–131. 16. Шерер Ж.-Б. Літопис

163
МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТУ СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Малоросії, або історія козаків-запорожців та козаків України, або Малоросії / Пер. з франц.
– К, 1994. 17. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Махновця. – К, 1989. 18. Кучерук О.
Гендерні особливості спілкування в етикетних мовленнєвих ситуаціях / О. Кучерук //
Дивослово. – 2005. – № 8. 19. Радевич-Винницький Я. Етикеті культура спілкування. / Я.
Радевич-Винницький – Л, 2001. 20. Корніяка О. Мистецтво ґречності:Чи вміємо ми себе
поводити? / О. Корніяка. – К, 1995. 21. Сімович В. Жінка і культура мови. / В. Сімович /
/ Дивослово. – 2006. – № 6–7. 22. Головацький Я. Слова-вітання, благоденства, чемності
і обичайності русинів / Я. Головацький // Вінок русинам на обжинки. – Відень, 1847. 23.
Стахів М. Український комунікативний етикет Навч.-метод. посіб. / М. Стахів. – К. :
Знання, 2008. 24. Соловець Л. Фразеологізми як засіб формування культури спілкування
молодших школярів / Л. Соловець // Дивослово. – 2006. – № 6–7.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал