Підтримка політики регіонального розвитку в Україні EuropeAid/132810/C/ser/UA



Сторінка3/3
Дата конвертації24.04.2017
Розмір0.52 Mb.
1   2   3

Таким чином проведений аналіз дозволяє зробити висновок про надмірну кількість бюджетних програм та їх розпорядників, а також процедур у бюджетному процесі, що ускладнює гармонізацію державного і бюджетного планування. Водночас обмежений термін впровадження програм – один рік – не дає можливості здійснити об’єктивну економічну оцінку досягнення результатів програми і на підставі цього висновок щодо обґрунтованого та ефективного використання бюджетних коштів. Адже реалізація будь якого, навіть середнього за обсягом фінансування (від 10,0 до 50,0 млн. дол. США) проекту триває як мінімум два-три роки. Основна частина видатків в рамках поточних бюджетних програм спрямовується на утримання (зарплата, оплата комунальних платежів та ін.) та соціальні видатки, а не на проекти розвитку.

Разом з тим можна стверджувати, що на сьогодні бюджетні програми значною мірою узгоджуються із стратегічними і операційними цілями ДСРР-2020 і є одним із основних інструментів реалізації галузевих (секторальних) політик на регіональному рівні. Це є ще одним підтвердженням того, що державна регіональна політика має міжгалузевий характер і вона має обов’язково зосереджуватися на інтеграції, узгодженні і координації планування і спільної реалізації заходів на просторовому й територіальному рівні. Це, в свою чергу, стимулюватиме головних розпорядників бюджетних коштів до їх більшої публічної і політичної відповідальності, сприятиме ефективнішому використанню бюджетних коштів.





  1. Галузеві (секторальні) проекти та проекти міжнародної технічної допомоги в реалізації ДСРР-2020

Ключовим інструментом для виконання завдань та досягнення результативних показників ДСРР-2020 має стати проектний підхід. Він гармонійно інтегрується зі стратегічним підходом в процесі управління регіональним розвитком та дозволяє визначити оптимальну кількість проектів, забезпечує збалансованість різних типів проектів. Проектний підхід дає можливість концентрації ресурсів і відповідальності, підвищує інвестиційну привабливість, дозволяє залучати різні джерела фінансування. Як свідчить міжнародна практика,використання проектного підходу дозволяє, як правило, підвищити загальний рівень досягнення цілей розвитку, передбачених стратегією, удвічі.


    1. Можливості використання потенціалу співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями у сфері регіонального розвитку

В умовах викликів, що постали перед Україною, питання надійного механізму забезпечення виконання запланованих інвестиційних проектів набуває особливої актуальності. Коштів державних фінансових організацій недостатньо для фінансування інвестиційних проектів, тому країна потребує залучення коштів міжнародних фінансових організацій. Інвестиційні проекти, які реалізуються з їх участю, спрямовані як на галузевий, так і на регіональний розвиток. В ситуації, що склалася, кошти МФО є одним з найважливіших стабільних джерел фінансування. Окрім залучення додаткового фінансування до країни, міжнародне фінансування інвестиційних проектів спільно з державою сприяє диверсифікації ризиків, трансферту технологій, вчасній реалізації інвестиційних проектів, що призводить до покращання бізнес-клімату країни та зростання її конкурентоспроможності.

Україна, головним чином, співпрацює з такими міжнародними фінансовими організаціями:



  • Міжнародним валютним фондом;

  • Групою Світового банку (Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (БАГІ), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів (МЦВІС));

  • Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР);

  • Європейським інвестиційним банком (ЄІБ);

  • Німецьким державним банком розвитку KfW;

  • Північною екологічною фінансовою корпорацією (NEFCO);

  • Північним інвестиційним банк (NIB);

  • Чорноморським банком торгівлі та розвитку (ЧБТР).

Відновлення співробітництва України з МВФ у 2014 році значною мірою сприятиме залученню в Україну іноземних інвестицій і кредиторів. 30 квітня 2014 р. Рада директорів МВФ затвердила нову спільну програму «стенд-бай» на наступні 2 роки у сумі 17,1 млрд. дол. США, з яких у 2014 р. отримано два транші − 7 травня у розмірі 3,2 млрд. дол. США та 4 вересня у розмірі 1,4 млрд. дол. США. Програма МВФ для України розроблена з метою забезпечення підтримки плану економічних реформ Уряду України, ефективна реалізація якого сприятиме відновленню макроекономічної та фінансової стабільності в державі, здійсненню структурної модернізації національної економіки, а також створенню надійного підґрунтя для подальшого економічного зростання.

    1. Роль проектів міжнародної технічної допомоги в регіональному розвитку

Міжнародна технічна допомога (МТД) надається Україні на безоплатній та безповоротній основі країнами-донорами та міжнародними організаціями з 1992 року практично в усіх сферах економіки та суспільного життя.. Співробітництво здійснюється з 15 країнами, Європейським Союзом та понад 20 міжнародними організаціями. Найбільшими донорами для України були та залишаються Сполучені Штати Америки та Європейський Союз. Іншими донорами є Канада, ФРН, Швеція, Швейцарія, Японія, Туреччина, Данія, а також організації системи ООН, Світовий банк, ЄБРР, ОЕСР.

Основні організаційно - правові засади технічного співробітництва з країнами - донорами та міжнародними організаціями на сьогодні регулюються 21 рамковим міжнародним договором України та міжнародними договорами щодо впровадження програм співробітництва в різних сферах економіки. Цілі та завдання допомоги узгоджуються як на міжурядовому, так і на міжвідомчому рівні.


За всі роки співробітництва донорами виділено понад 9 мільярдів доларів США. З 1996 року здійснено державну реєстрацію 3117 проектів технічної допомоги.
Станом на 1 квітня 2015 року впроваджується 345 проектів загальною контрактною вартістю понад 3,3 млрд. дол. США. Основними напрямами надання технічної допомоги є:

  • Підвищення рівня ядерної та радіаційної безпеки, захист держави та громадян;

  • Перетворення об’єкта Укриття на екологічно безпечну систему та охорона навколишнього середовища;

  • Удосконалення регуляторної політики, поліпшення інвестиційного клімату, розвиток підприємництва та конкуренції на внутрішньому ринку;

  • Розвиток фінансового ринку та банківського сектору;

  • Розвиток сільськогосподарського сектору;

  • Охорона здоров’я та соціальний захист населення;

  • Розвиток освіти, науки, культури та туризму;

  • Модернізація муніципальної інфраструктури та транспорту;

  • Розвиток громадянського суспільства, місцевого самоврядування, забезпечення верховенства права, боротьба з корупцією, підтримка ЗМІ;

  • Регіональний розвиток.

У другому півріччі 2014 року в Україні впроваджувалося 445 проектів міжнародної технічної допомоги загальною контрактною вартістю близько 3,6 млрд. доларів США за підтримки США, Канади, ФРН, Швеції, Нідерландів, Швейцарії, Данії, Великобританії, Японії, Туреччини, ЄС, ЄБРР, МБРР, ОБСЄ, МАГАТЕ, ООН, НЕФКО.

У 2014 році було підписано 4 нові угоди у сфері МТД з ЄС (на суму 441,8 млн. євро), 3 Угоди з Урядом США (на суму 44, 4 млн. дол. США ), а також Угоду з Урядом Японії (на суму 3,2 млн. дол. США). Детальніше – див. розділ ІІ.

У розрізі бенефіціарів найбільше (за загальною вартістю) проектів МТД у сфері відповідальності Державного агентства з управління зоною відчуження (26 проектів на загальну суму 2 090 млн. дол. США), Міністерства освіти і науки (27 проектів на суму 182,1 дол. США), Мінрегіонбуду (12 проектів на суму 111,3 млн. дол. США), Міненерговугілля (19 проектів на суму 101,7 млн. дол. США), АДПСУ (на суму 96,2 млн. дол. США).

У 2015 році передбачається:

- укладання з ЄС 5 угод про фінансування у сферах малого та середнього підприємництва та ядерної безпеки, а також покращення соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів та щодо імплементації положень Угоди про асоціацію на орієнтовну суму 123,6 млн. євро;

- здійснення ЄК виплат для реалізації проектів міжнародної технічної допомоги у розмірі 214 млн. євро;

- отримання 263 млн. євро за програмами бюджетної підтримки ЄС (2015-2017 рр.), з яких 180 млн. євро у 2015 році за умови виконання індикаторів результативності;

- отримання допомоги з боку Уряду США у розмірі 139,3 млн. дол. США, з яких 27,9 млн. дол. США – на фінансування проектів, спрямованих на забезпечення миру і безпеки; 45 млн. дол. США – на додаткове фінансування ініціатив з підвищення обороноздатності українських збройних сил та активної взаємодії зі збройними силами США та Заходу; 28,5 млн. дол. США – на проекти з охорони здоров’я; 25,6 млн. дол. США – на ініціативи з підтримки демократії, прав людини та ефективного управління; 12,3 млн. дол. США – на проекти економічного розвитку;

- укладання Угоди між Урядом України та Урядом США про допомогу у галузі правоохоронної діяльності та кримінальної юстиції (на суму 26,35 млн. дол. США).

Водночас слід зазначити, що обсяги міжнародної технічної допомоги розподілені по території України нерівномірно. Значні ресурси, спрямовані на підвищення інституціональної спроможності центральних органів виконавчої влади, зосереджені в Києві.

Другим потужним центром вкладення коштів є Чорнобильський район – це кошти на будівництво «Укриття», зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, іншої діяльності у зоні відчуження.

У той же час, значні кошти отримують як західні регіони (Львівська, Закарпатська, Волинська області), так і східні регіони (Дніпропетровська, Харківська області).

Основною відмінністю проектів, що реалізуються у західних регіонах, є їх менша вартість, і у той же час – більша кількість. Зокрема, у Львівській області – 54 проекти, у Закарпатській – 46, Волинській – 35. Це значною мірою пояснюється впровадженням програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства.


Ключовим фактором активної участі регіонів в реалізації проектів міжнародної технічної допомоги є спроможність регіональної/місцевої влади організувати відповідну роботу.

Участь областей у програмах прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства є успішним прикладом залучення ресурсів для розвитку регіонів.

Зокрема в 2014 року українськими організаціями було залучено грантові кошти в рамках: 1) ППС ЄІСП «Україна – Польща – Білорусь» – 7,8 млн. євро (Волинська, Закарпатська, Львівська області); 2) ППС ЄІСП «Україна – Румунія – Республіка Молдова» – 13,1 млн. євро (Одеська та Чернівецька області); 3) ППС ЄІСП «Україна – Угорщина – Словаччина – Румунія» – 11,2 млн. євро (Закарпатська, Івано-Франківська області); 2) ППС ЄІСП «Басейн Чорного моря» – 0,36 млн. євро (Одеська, Миколаївська, Запорізька). Таким чином, в 2014 року регіонами в рамках ППС ЄІСП було залучено грантових коштів на суму більше ніж 32 млн. євро, які було спрямовано на модернізацію та розвиток місцевої транскордонної інфраструктури (транспортної, екологічної, туристичної) та розвиток людського потенціалу на інституціональному рівні.

Під час проведення конкурсів на подачу заявок в рамках програми прикордонного співробітництва «Басейн Чорного моря» 7 регіонів України мали можливість взяти в них участь. Найбільш активним учасником виявилась Одеська область. Організації з цієї області беруть участь у 25 проектах із 57 можливих.

У рамках програми прикордонного співробітництва «Україна – Угорщина – Словаччина – Румунія» найбільшу кількість партнерів до реалізації проектів було залучено із Закарпатської області – 173, що втричі більше, ніж в Івано-Франківській області - 58.




    1. Портфель інвестиційних проектів МФО у державному секторі економіки в розрізі галузей та регіонів

Станом на 01 квітня 2015 року у активній фазі реалізації знаходився знаходився 21 спільний з МБРР, ЄБРР, ЄІБ та KfW інвестиційний проект на загальну суму позик понад 6 млрд. дол. США, у тому числі: 9 проектів МБРР (2,5 млрд. дол. США); 5 проектів спільних ЄБРР та ЄІБ (2,6 млрд. дол. США); 2 проекти ЄБРР (0,8 млрд. дол. США); 2 проекти ЄІБ (0,08 млрд. дол. США); 3 проекти KFW (0,09 млрд. дол. США).  Ще 11 спільних з МБРР, ЄБРР, ЄІБ та KfW проектів на загальну суму близько 4,26 млрд. дол. США. знаходилося на стадіях ініціювання та підготовки (див. додаток). Крім того опрацьовується 6 нових проектів, ще 5 перебуває на стадії завершення. Більшість проектів зорієнтована на підтримку реального сектора економіки, а також мають значний вплив на регіональний розвиток, оскільки сприятимуть розвитку муніципальної інфраструктури міст України, охороні навколишнього середовища, транспортної інфраструктури тощо.

Серед міжнародних кредитно-фінансових організацій Світовий банк (СБ) є другим, після МВФ, кредитором України. Портфель проектів України зі Світовим банком спрямовано на підтримку ключових напрямів економічних реформ, а саме: структурну перебудову базових галузей економіки, реформування фінансового та банківського секторів, охорону навколишнього природного середовища. Крім цього, кошти СБ спрямовуються на фінансування інвестиційних проектів в електроенергетиці, житловому та комунальному господарстві, соціальному секторі.

У 2014 р. портфель СБ в Україні поповнився новими інвестиційними проектами в сфері розвитку транспортної, муніципальної та енергетичної інфраструктури завдяки укладенню низки угод про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку на загальну суму більше 3 млрд. дол. США. Відновлено системні позики СБ на політику розвитку, які є одночасно інструментом підтримки стратегічних реформ Уряду та фінансової підтримки загального фонду державного бюджету.

Портфель проектів МББР складається з 15 інвестиційних та 2 системних проектів на загальну суму близько 3,3 млрд. дол. США, з яких 12 інвестиційних проектів на суму 1,72 млрд. дол. США перебувають на стадії реалізації, ще 3 інвестиційні проекти на суму 0,76 млрд. дол. США та 2 системні проекти на суму 0,85 млрд. дол. США перебувають на стадії підготовки.

МФК надає можливість доступу до міжнародного ринку капіталу країн, які зазнали труднощі у залученні інвестицій. МФК залучає фінансові ресурси по лінії міжнародних фінансових установ через інвестиційні фонди, шляхом гарантованого розміщення цінних паперів. МФК надає фінансування як у вигляді кредитів, так і у входженні в капітал різних проектів в розмірі не більше 25 від загальної суми витрат на проект.

 Спільні з ЄБРР проекти реалізуються переважно у сферах модернізації енергетичного сектору, транспортної та міської інфраструктури, фінансування Програми модернізації заходів безпеки на українських АЕС.

Станом на кінець минулого року було завершено реалізацію сімох спільних з ЄБРР проектів в державному секторі економіки України, суми позик ЄБРР в яких складають 121,88 млн. дол. США та 400,75 млн. євро відповідно. На стадії реалізації знаходиться п’ять проектів ЄБРР в державному секторі економіки Україні на загальну суму 2070 млн. євро, з них сума позики ЄБРР складає 1905 млн. євро, на стадії підготовки та ініціювання знаходиться ще 6 проектів, опрацьовується 7 нових проектів. Крім того, Банк збільшив обсяги фінансування у приватному секторі.

ЄБРР є адміністратором Чорнобильського фонду «Укриття» та Рахунку ядерної безпеки, з яких фінансується будівництво нового безпечного конфайнменту та сховища відпрацьованого ядерного палива. У грудні 2014 р. Європейський банк реконструкції та розвитку схвалив рішення щодо виділення додаткового фінансування для завершення будівництва конфайнменту на Чорнобильській атомній електростанції у розмірі 350 млн. євро. Ці кошти, спільно з очікуваною допомогою Великої сімки та Єврокомісії у розмірі 165 млн. євро, а також близько 100 млн. євро від інших донорів, мають покрити бюджетний дефіцит Чорнобильського проекту.

ЄІБ надає позики і гарантії для фінансування проектів у пріоритетних секторах економіки, зокрема у сфері розвитку інфраструктури та енергоефективності, підтримуючи, передусім:


  • по-перше, проекти розвитку недостатньо розвинутих регіонів;

  • по-друге, проекти модернізації, оновлення основних фондів підприємств або розвитку нових видів діяльності, коли ці проекти за своїм масштабом не можуть повністю фінансуватися за рахунок коштів, які є в розпорядженні окремих країн;

  • по-третє, проекти, до яких виявляють зацікавленість декілька країн і котрі не можуть повністю фінансуватися за рахунок інших джерел, що є в розпорядженні окремих країн.

Серед проектів, що впроваджуються в Україні, слід відмітити проект «Розвиток системи водопостачання та водовідведення в м. Миколаєві» (відповідальний виконавець – Мінрегіон, сума позики: 15,54 млн. євро) та «Бескидський залізничний тунель» (відповідальний виконавець – Мінінфраструктури, сума позики 55 млн. євро).

Спільно з KfW впроваджується три проекти: «Програма з рефінансування заходів підтримки системи кредитування у сільській місцевості» (Мінфін, сума позики: 7,0 млн. євро, сума гранту: 2,0 млн. євро), «Підтримка малих і середніх підприємств» (КМУ, Мінфін, сума позики: 10 млн. євро, сума гранту 2 млн. євро), «Підвищення ефективності передачі електроенергії (Модернізація підстанцій)» (Міненерговугілля, Укренерго, загальна вартість проекту 80,65 млн. євро, сума позики 65,5 млн. євро, Грант Довірчого фонду Інвестиційного інструменту сусідства 1,8 млн. євро, власні кошти НЕК «Укренерго» 13,35 млн. євро). В першому проекті вибірка коштів завершилась, у решти двох практично не розпочиналась.




  1. Механізми державної підтримки реалізації інвестиційних проектів регіонального розвитку

Урядом було введено новий механізм державної підтримки процесів модернізації базових галузей – фінансування »проектів соціально-економічного розвитку за рахунок державних гарантій. Державна гарантія дозволяє знизити ставку по кредиту за рахунок того, що банк може формувати значно менший обсяг резервів під такий кредит, так як для нього гарантом виступає держава. Було створено Фінансово-кредитну раду з відбору проектів та визначені умови надання в 2013 році державних гарантій для забезпечення виконання боргових зобов’язань для реалізації інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку економіки.

В рамках реалізації Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки Урядом прийняті рішення щодо реалізації 11 інвестиційних проектів (на загальну суму близько 5,5 млрд.грн.) у сфері енергетики, транспорту, дорожнього будівництва, комунальної інфраструктури, охорони здоров’я, освіти тощо. Ці проекти окрім галузевого, мають певний просторовий та територіальний вимір:



  • будівництва першої черги Дністровської ГАЕС у складі трьох агрегатів (постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 521);

  • оновлення рухомого складу автобусного і тролейбусного парків у м. Вінниці (постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 596);

  • будівництва вул. Келецької та трамвайної лінії від вул. Квятека до автовокзалу “Західний” в м. Вінниці (постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 733);

  • спорудження дільниці Куренівсько-Червоноармійської лінії метрополітену від станції “Виставковий центр” до Одеської площі у Голосіївському районі м. Києва (постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 № 728);

  • будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні “Охматдит” по вул. Чорновола 28/1 у Шевченківському районі м. Києва (постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 № 737);

  • будівництва ділянки автомобільної дороги з розв’язкою на Криворізькому шосе та примиканням до автомобільної дороги Київ – Луганськ – Ізварине, м. Дніпропетровськ (постанова Кабінету Міністрів України від 13.11.2013 № 829);

  • будівництва шляхопроводу по просп. Адмірала Сенявіна — вул. Залаегерсег у м. Херсоні (постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 851);

  • оновлення рухомого складу тролейбусного парку в м. Чернігів (постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2013 р. № 907);

  • оновлення рухомого складу тролейбусного парку Хмельницького комунального підприємства “Електротранс” (постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2013 р. № 908);

  • реалізація II етапу Національного проекту “Відкритий світ” (постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 р. № 913);

  • реконструкція, будівництво аеродромного комплексу комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Одеса” (постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 р. № 930).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України у 2015 році» державні гарантії можуть надаватися в обсязі до 25,0 млрд. гривень, зокрема і для фінансування інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку економіки України, проектів, спрямованих на підвищення енергоефективності та зміцнення конкурентних переваг українських підприємств.
Ще одним механізмом є надання державної підтримки проектам у пріоритетних галузях економіки. Відповідно до положення про Мінекономрозвитку, міністерство подає інвестиційні проекти у пріоритетних галузях економіки для схвалення Кабінетом Міністрів України з метою надання державної підтримки суб’єктам інвестиційної діяльності, які реалізують такі проекти та здійснює державну реєстрацію інвестиційних проектів у пріоритетних галузях економіки, що передбачають використання державної підтримки. З цією метою було затверджено Порядок відбору, схвалення та реєстрації інвестиційних проектів у пріоритетних галузях економіки (постанова Кабінету »»Міністрів України від 14.08.2013 № 715). За попередні два роки було розглянуто 447 інвестиційних проектів або пропозицій з метою проведення оцінки їх економічної ефективності, з яких надано 53 позитивні експертні висновки. Разом з тим, жоден із проектів не отримав реальної державної підтримки на практиці.



  1. Перспективи реалізації проектів регіонального розвитку з використанням інструментів державно-приватного партнерства (ДПП)

Державно-приватне партнерство (ДПП) має перспективу стати одним із ключових механізмів реалізації політики модернізації економіки України, впровадження регіональних інвестиційних та інфраструктурних проектів, вирішення важливих соціально-економічних проблем. Висока ефективність ДПП як форми взаємодії держави та бізнесу доведена досвідом багатьох країн світу.

 Сьогодні актуалізувались об’єктивні обставини для запровадження механізмів ДПП. Для реалізації масштабних інвестиційних проектів в різних секторах економіки потрібні значні інвестиційні ресурси, потужним джерелом яких може стати приватний бізнес. Водночас, в умовах післякризового розвитку зростає інтерес бізнесу до державної підтримки, яка дозволить знизити ризики приватних інвестицій, підвищити надійність інвестиційних проектів для кредитних організацій.

Разом з тим, нормативно-правова база регулювання розвитку ДПП в Україні є дуже складною, багаторівневою і забюрократизованою, що в умовах високого рівня корупції створює ризики для ефективного використання цього механізму для активізації інвестиційної діяльності. Можна стверджувати, що це є одним із чинників відсутності реальних проектів ДПП, незважаючи на значну зацікавленість з боку потенційних приватних партнерів.

Суттєвою перешкодою для практичного запуску інвестиційних проектів на засадах ДПП, особливо на регіональному та місцевому рівнях, є відсутність кадрового забезпечення із відповідним рівнем методологічної та методичної підготовки. Діяльність працівників структурних підрозділів, які відповідають за сферу інвестиційної діяльності, спрямована насамперед на перерозподіл бюджетних коштів, виділених на інвестиційну діяльність, а не на створення сприятливих умов для залучення приватного капіталу в реальний сектор економіки.

На сьогоднішній день в Україні, відповідно до чинного законодавства, впроваджується єдиний пілотний проект модернізації окремих складових системи теплопостачання в м. Малині Житомирської області за підтримки проекту USAID «Підтримка державно-приватного партнерства в Україні». Водночас і на галузевому, і на регіональному рівні триває опрацювання низки проектів, які передбачають використання механізму ДПП.

Зокрема, Міністерством інфраструктури України здійснюється підготовка до проведення конкурсу та розробка конкурсної документації щодо надання у концесію майна ДП "Морський торговельний порт "Южний".

У сфері дорожнього господарства здійснюється підготовка до впровадження першого пілотного проекту на умовах державно-приватного партнерства, зокрема ведеться підготовка до проведення концесійного конкурсу на будівництво та експлуатацію нової автомобільної дороги Львів-Краковець протяжністю 84,4 км.

У сфері будівництва та/або експлуатації аеропортів, злітно-посадкових смуг на аеродромах та їх інфраструктури планується реалізувати масштабні проекти на базі ОКП "Міжнародний аеропорт Рівне" та КП "Аеропорт-Хмельницький".

У Львівській області вирішується питання щодо передачі в концесію об'єктів та мережі водопостачання та водовідведення підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради.

У Закарпатській області розглядається питання щодо передачі в концесію нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Мукачево, яке знаходиться в користуванні Мукачівського спортивно-оздоровчого комплексу дитячої юнацької спортивної школи Мукачівської міської ради.

Слід також зазначити, що за даними Мінекономрозвитку на основі інформації центральних та місцевих органів виконавчої влади в Україні станом на кінець 2014 року на засадах державно-приватного партнерства реалізується 243 проекти (210 договорів концесії, 33 договори про спільну діяльність).



  1. Приватизація та інвестиційна діяльність державного сектору економіки як механізми підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на цілі структурної перебудови економіки регіонів України

За даними Мінекономрозвитку, на кінець 2014 року в Україні налічується понад 3 тисячі державних підприємств з яких працюють лише 1833. Державний сектор складає значну частку економіки України та є найбільшим роботодавцем, забезпечуючи робочими місцями близько 1 млн. осіб.

За результатами 2013 року Державний бюджет отримав дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариствах, у статутному капіталі яких є державна частка, в сумі 421,5 млн грн, що становить трохи менше 1 % від номінальної вартості пакетів акцій (сумарна вартість корпоративних прав Держави в усіх господарських товариствах за номінальною вартістю пакетів акцій становить близько 50 млрд грн.).

Наприкінці 2014 року за оцінкою ФДМ вартість корпоративних прав Держави склала більше 80 млрд грн, а результат діяльності за виплатою дивідендів – 487,8 млн грн, або близько 0,5 % від номінальної вартості.

Загалом зазначений рівень прибутку Держави у 2013-2014 роках в середньому на рівні 1 % свідчить про неналежні результати роботи більшості державних підприємств, вимивання з них коштів, завищення витрат на фоні заниження прибутків та неефективне використання державного майна.

Як зазначається у звіті Мінекономрозвитку щодо діяльності 100 найбільших державних підприємств України, вони закінчили 2013 рік із сукупним збитком у 16 млрд. грн., а за результатами 9 місяців 2014 року фінансові результати цих підприємств ще погіршились – сукупний збиток зріс до 74.7 млрд. грн. У той час як значна частина збитків (62.5 млрд. грн.) є результатом  діяльності НАК «Нафтогаз України», і певний обсяг збитків пов’язаний зі слабкими економічними умовами та девальвацією національної валюти, немає жодного сумніву, що ефективність управління діяльності державних підприємств залишається низькою та вимагає покращення. Поза сумнівом, що держава має отримувати від діяльності державних підприємств певний результат, визначений їх статутними завданнями.

12 травня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову  № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році», згідно з якою Україна має намір приватизувати 286 об'єктів, серед яких 13 українських державних операторів морських портів, «Одеський припортовий завод», «Сумихімпром», «Центренерго» та всі інші частки держави у підприємствах теплової генерації та обленерго, державні вугільні підприємства та шахти, концерн «Укрторф», «Електронмаш» і «Президент-готель» тощо. У переліку також є ряд підприємств, підпорядкованих Міністерству аграрної політики та продовольства.

Таким чином, завершення приватизації майна державних підприємств набуває особливого значення, оскільки кожне підприємство географічно знаходиться в тому чи іншому регіоні.

В контексті реалізації державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, у разі її (прозорого й чесного, а не замовного як це було в попередні періоди) проведення, приватизація повинна враховувати регіональні економічні інтереси і стати механізмом підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на цілі структурної перебудови економіки регіонів України. В такому разі вона сприятиме розвитку конкуренції, стимулюватиме менеджмент для підвищення ефективності виробництва, зрештою оптимізує державний сектор економіки та забезпечить надходження коштів до бюджету на центральному й місцевому рівнях.



Залучення стратегічних інвесторів шляхом приватизації та підвищення ефективності державного сектору економіки в свою чергу забезпечить більш повноцінне використання внутрішньорегіональних факторів розвитку, сприятиме впровадженню інноваційних інструментів просторового розвитку, поліпшенню соціально-економічного становища та зростанню рівня конкурентоспроможності регіонів.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал