«Підліток і відповідальність. Профілактика правопорушень»



Скачати 170.94 Kb.
Дата конвертації07.06.2017
Розмір170.94 Kb.
Семінар класних керівників на тему:

«Підліток і відповідальність.Профілактика правопорушень»




Мета: розглянути статистичні, психологічні дані з проблеми; з’ясувати причину здійснення правопорушень; знайти засоби профілактики правопорушень і вдосконалити вміння щодо їхнього застосування в практичній діяльності.

Тривалість:45 хв.

 

Виступ заступника директора з навчально-виховної роботи

 

Останніми роками у зв’язку з загальносистемною кризою нашого суспільства зацікавленість у проблемах поведінки, що відхиляється від норми, зросла. Це зумовило необхідність детального дослідження причин, форм, динаміки девіантної поведінки, пошуку ефективніших засобів соціального контролю — превентивних, профілактичних, корекційних, реабілітаційних тощо. Девіантна поведінка — поняття, що означає відхилення від прийнятих у людському середовищі норм міжособистісних взаємин, дій, учинків. Відхилення зі знаком «+» властиві обдарованим дітям, зі знаком «–» — так званим «важким» дітям, схильним до правопорушень. Ми розглянемо питання організації роботи з дітьми, яких називають «важкими».



Зміна у змісті ціннісних орієнтацій молоді, несприятливі соціально-побутові відносини, відсутність контролю за поведінкою, надмірна зайнятість батьків, епідемія розлучень — усе це призвело наше суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів. Особливо складно в цей період молодому поколінню. Звісно, правопорушень помітно збільшилось і серед дорослого населення, але 70 % злочинів вчиняють особи до 30 років. Серед них виділяють підлітків. Підліткова злочинність зростає темпами, що помітно випереджують зростання злочинності інших вікових груп.

Проблема «важких» учнів — одна із центральних психолого-педагогічних проблем. Ця категорія дітей потребує ґрунтовного всебічного вивчення, організації спеціальної психологічної допомоги. Тому важливим стає коригування поведінки сучасного «важкого» підлітка, що вимагає аналізу психології такого підлітка й особливостей девіантної поведінки.

Слід зазначити, що й досі не існує єдиної класифікації дітей, схильних до девіантної поведінки.

Девіантну поведінку поділяють на зовнішньо деструктивну та внутрішньо деструктивну. Предметом нашої розмови є зовнішньо деструктивні девіації:


  • делінквентна поведінка— це поведінка, яка суперечить правовим нормам, загрожує соціальному порядку та благополуччю оточенню. Виявляється переважно у формі правопорушень, які тягнуть за собою кримінальну або цивільну відповідальність і відповідне покарання (форми прояву — вандалізм, фізичне насилля, хуліганство, крадіжка, пограбування);

  • адиктивна поведінка —це залежна поведінка, проявами якої є наркозалежність, алкоголізм, ігроманія, тютюнопаління, релігійний фанатизм.

Досліджено, що:

  • високий рівень тривожності та низька самооцінка впливають на формування соціальної поведінки підлітків;

  • високий рівень агресії свідчить про схильність до правопорушень;

  • висока самооцінка сприяє формуванню високого рівня ризику вчинення протиправних дій.

Важливий вплив на підлітка чинить сім’я: ступінь її благополуччя, контроль батьків за поведінкою дитини, вміння помітити зміни в поведінці дитини та своєчасно прийти на допомогу, уміння батьків розв’язувати конфліктні ситуації, які створює сама дитина, навіть несвідомо.

До причин появи девіацій належать:

  • помилки сімейного виховання;

  • педагогічні помилки (безтактність, завищені вимоги, незнання дитячої психології, суб’єктивізм в оцінюванні дитини);

  • негативний вплив середовища;

  • біологічні фактори (здоров’я, вік, індивідуальні особливості та можливості);

  • неадекватна самооцінка.

Поведінка деяких підлітків, які на перший погляд не зазнавали впливу несприятливих соціальних та органічних чинників, є асоціальною через високий рівень прояву агресивної поведінки.

На формування девіантної поведінки підлітків неабиякий вплив справляють індивідуально-психологічні особливості особистості.

 

Виступ психолога



 

Підлітковий вік — це перехідний вік від дитинства до юнацтва, його називають «важким» віком, бо зростає критичне ставлення підлітків до дорослих, виникає протидія їхнім вимогам, що іноді виявляється в прямому нігілізмі. Іноді виявляють навіть нігілістичне ставлення до попередніх цінностей.

Труднощі зростання цього віку пов’язані, в першу чергу, із соматичним і статевим розвитком, що прямо позначається на працездатності та стані самопочуття підлітка. Цим визначено також і подальший повноцінний соціальний розвиток.

Фізіологічне дозрівання відбувається в два етапи:

1) у 8–9 — 12–13 років;

2) у 12–13 — 17–18 років.

У дівчаток фізіологічні зміни відбуваються на 1,5–2 роки раніше.

Підлітки потребують правильної організації діяльності, забезпечення навантаження, режиму дня та праці. Підлітки набувають нових способів самоствердження, що пов’язані зі статевою приналежністю. Посилюється статевий потяг. Нудьга — одна з небезпек цього періоду. Підлітки прагнуть гострих відчуттів, тікають від нудьги за будь-яку ціну. Дорослі мають виявляти розуміння та тактовність щодо всіх змін, які відбуваються з підлітками, допомогти їм пережити всі труднощі цього віку. Перехід до підліткового віку визначено появою мотиваційної кризи щодо навчальної діяльності. Суперечності пов’язані також і з появою та посиленням потреби в інтимно-особистісному спілкуванні з тими, кого підліток обрав за авторитет.

У свідомості підлітка соціальна ситуація трансформується в нові ціннісні орієнтації. Мораль слухняності перетворюється на мораль рівності: виникає бажання почуватися дорослим, користуватися правом вибору, правом висловлювати свою думку. Підліток починає відстоювати свою самостійність. У підлітковому віці неабиякого значення набуває спілкування з ровесниками. Його провідним мотивом є потреба бути визнаним. Через товаришування підліток засвоює риси високої взаємодії людей: взаємодопомогу, співробітництво, виручку тощо. У групах підлітків відбувається інтенсивний обмін інформацією, оцінками з приводу книг, ТБ, кіно тощо.

У підлітковому віці виникає зацікавленість до протилежної статі. У молодших вона виявляється іноді в неадекватній формі (наприклад, смикання дівчаток за коси). У старших відносини стають складнішими: зникає безпорадність, виникає сором’язливість, напруження. До кола спілкування входять як хлопці, так і дівчата. Критерії ставлення до себе чималою мірою залежать від критеріїв, прийнятих у кожній конкретній групі, до якої належить той чи інший підліток.

Провідною діяльністю в цей період стає інтимно-особистісне спілкування з ровесниками. Навчальна діяльність залишається основною, але досвід спілкування поза нею відіграє важливу роль (спорт, гуртки тощо). Навчальна діяльність змінюється за змістом (засвоєння теоретичних знань), за характером (безпредметність). Підлітки виявляють готовність до тих видів діяльності, які роблять їх у власних очах більш дорослими. Ерудований підліток користується авторитетом серед товаришів. Таким чином, зростає соціальна активність підлітка, вони стають більш сприятливими до засвоєння цінностей і норм поведінки, які існують у світі дорослих.

Підлітковий вік — складний і відповідальний період становлення особистості. Формуються соціальне спрямування та моральна свідомість: моральні погляди, судження, оцінки. Важливі зміни відбуваються в мотиваційній сфері: виникають потреби в самоповазі, самоствердженні, визнанні товаришів, позитивному ставленні з боку значущих товаришів. Педагогічне завдання — розвивати в підлітків вольову поведінку, використовувати для цього емоційно привабливі цілі, підтримувати уявлення дітей про можливість досягти власного рівня домагань.

Підлітків характеризує легкість виникнення переживань емоційного напруження. Їм складно стримувати свої і радість, і горе,і образу, і гнів. Їхні емоції відрізняються ригідністю — інертністю, негнучкістю, навіть тенденцією до самопідтримки. Підлітки гостро відчувають горе або почуття провини. Суперечливі прагнення, які виникають досить часто, ще більше посилюють загальний емоційний фон, і це призводить до виникнення стану афекту. Потрібно навчити підлітків володіти своїми емоціями, усвідомлювати їх, говорити про них, виявляти в культурних формах.

Відбувається інтенсивний розвиток самосвідомості: виникає інтерес до свого внутрішнього світу, що веде до поглиблення й ускладнення процесу самопізнання. Якщо молодші підлітки перебільшують якості інших і недооцінюють себе, то старші адекватно оцінюють інших, але перебільшують щодо оцінювання себе. Самооцінка поступово емансипується від оцінок оточення та набуває все більшого значення як регулятор власної поведінки.

Підліткова дружба є нестійкою через те, що підліткові ще недоступне розуміння цінності автономії іншого. У будь-якому конфлікті він уважає себе жертвою, не вміє зрозуміти свою частку вини в розриві або напруженні. Без допомоги дорослого підліткові практично неможливо зорієнтуватись у заплутаному світі людських взаємин, складно знайти межі між добром і злом, розібратись у собі. Один із парадоксів підліткового віку полягає в невідповідності потреби підлітка у свободі ступеня доступної йому відповідальності. Труднощі та проблеми підлітків, як правило, породжені неблагополуччям у сім’ї та школі, найчастіше ці причини між собою пов’язані.

Підліток набагато складніше переживає розлучення батьків або хронічні конфлікти між ними. Повна сім’я аж ніяк не гарантує повноцінного розвитку особистості дитини. Якщо батько в повній сім’ї функції виховання передає матері, то в підліткові він часто виявляє істоту невизначеної статі. Для нормальної статевої ідентичності підлітка йому необхідна любов матері та батька. У підлітковому віці загострені проблеми дітей-одинаків і дітей матерів-одиначок. Особливо це стосується хлопчиків. Хлопчики-одинаки в сім’ї зазвичай є вкрай інфантильними та несамостійними через надмірну опіку, їх не приймає підліткова група, часто вони стають об’єктом насмішок однокласників. Якщо вони сумлінні в навчанні, то їм заздрять, їх дражнять. Такі школярі є безпомічними, не вміють за себе постояти, а в дорослому житті згадують школу як суцільне пекло. У взаєминах хлопчиків, яких виховують без батька, з матір’ю розвивається така форма емоційного зв’язку, яка називається симбіозом. Нещасні в любові самотні матері прив’язують до себе синів, роблять їх одночасно і заміною чоловіку, і одвічними дітьми. Матері не здатні допомогти дітям подорослішати і не хочуть готувати їх до відриву від себе — до самостійного життя.

Типи сімейних відносин, які негативно впливають на розвиток дітей, наступні:


  • занедбані діти— їхню поведінку не контролюють батьки, які ведуть аморальний спосіб життя (пияцтво, наркоманія, конфлікти);

  • «суперечлива позиція» —у сім’ях, де неузгоджені педагогічні вимоги окремих членів сім’ї. Діти найчастіше пристосовуються або брешуть;

  • позиція «пригніченої» дитини — поведінку надмірно контролюють дорослі, застосовують фізичні покарання; стиль — авторитарний, відсутня теплота. Висувають високі вимоги, а позитивних дій не помічають. Як наслідок — жах, злість, образа, занижена самооцінка;

  • «заголублена» позиція — із дитини роблять кумира. Матеріальний добробут переважає духовні цінності. Виростають егоїсти, яким не властиве почуття турботи про інших людей, уваги та доброти;

  • позиція «відчуженості» — батьки в колі своїх проблем, не знають, чим живе їхня дитина, бо чималу частину часу витрачають на роботу. Дитина шукає тих, хто її зрозуміє, нею зацікавиться, і не завжди знаходить позитивне коло для спілкування, тобто потрапляє під негативний вплив вулиці.

Виступ учителя правознавства

Оскільки на сьогодні кількість правопорушень значно зросла, то хотілося б ознайомити присутніх із видами юридичної відповідальності й умовами, за яких вони настають.

Найбільше вивчено види юридичної відповідальності.

Дисциплінарнавідповідальність настає за невиконання, порушення трудових обов’язків, порушення трудових правовідносин. Вона настає від моменту працевлаштування працівника.

Адміністративнавідповідальність настає за порушення громадського порядку та вчинення адміністративного правопорушення. Вона настає після досягнення 16 років.

Цивільно-правовавідповідальність настає за заподіяння майнової шкоди, невиконання чи неналежне виконання зобов’язань, договорів, правочинів. До 14 років за дітей відповідають батьки; після досягнення 14 років — самостійно, якщо є майно, заробіток тощо. Якщо немає — з 18 років.

Кримінальна відповідальність настає за вчинення злочинів. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, та особи віком від 14 до 16 років, що скоїли окремі злочини.

Основою роботи з «важкими» учнями є всебічне знання особистості підлітка, вплив на нього з боку найближчого оточення. Тому вчителеві необхідно розробити таку програму вивчення особистості, щоб вона охоплювала всі аспекти життя підлітка.

 

Виступ психолога

І. Хужакова пише: «Історія у формі притчі поєднує в собі мудрість і простоту, навчає людину думати, розв’язувати проблеми, розвиває мислення, інтуїцію, уяву». Я підтримую цю думку і хочу запропонувати вам кілька притч, які ви можете використати у своїй роботі.

 


  • Історія про рай і пекло

Один молодий воїн запитує у мудрого старця: «О мудрецю, розкрий мені таємницю життя. В чому різниця між раєм та пеклом?». Мудрець помовчав секунду та відповів: «Ти дурний молодий чоловік. Людина, подібна до тебе, ніколи не зможе зрозуміти цього. Ти надто неосвічений!».

Почувши таку відповідь, молодий воїн став злим і лютим, немов лев. «Та за такі слова я готовий тебе вбити!» — вигукнув він і одразу схопився за зброю. Але в цю мить мудрець сказав: «Мої слова не були прямою відповіддю на твоє запитання. Так я хотів довідатися, як ти реагуєш на брутальність. Твоє бажання вбити мене за брутальність показало мені, що ти живеш за принципом «око за око, зуб за зуб». А це і є пекло. Тому що на твою силу, злість і агресію я можу відповісти тим самим. Але хіба можна тоді побачити кінець гніву, образам і злості?». Почувши ці слова, молодий воїн вибачився за гарячковість, опустив зброю і сказав: «Ти маєш рацію. Напевно, я дійсно ще занадто дурний, якщо не зміг побачити різниці між відповідальністю та брутальністю». «А от тобі й друга половина відповіді: рай — це коли людина готова простягнути руку на знак примирення. Саме в цьому її сила і мудрість»,— зазначив мудрець.

 

Питання для обговорення

Як ви думаєте, прощення — це ознака сили чи слабкості?


Притча-блюз

Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопець втратить терпець і посвариться з кимось. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Згодом він навчився опановувати себе, і забитих цвяхів щодня меншало. Хлопець зрозумів, що легше навчитися стримувати свої емоції, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це. Той наказав синові витягати з паркана по одному цвяху в ті дні, коли він не втратить самоконтролю й ні з ким не посвариться. Минали дні, і згодом син зміг сказати батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огорожі: «Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося… Огорожа вже ніколи не буде такою, як колись…».

Питання для обговорення

Яку мораль має притча?

Які риси в підлітка можна виховати під її впливом?

 

Психологічні поради

Принципи роботи з дітьми девіантної поведінки:


  • виявлення справжніх причин, які лежать в основі проблеми, діагностика особистості;

  • увага до дитини, визнання її права на власну точку зору, ненав’язування особистих поглядів;

  • надання дитині можливості зрозуміти, що вчитель її розуміє і хоче допомогти;

  • використання як провідних таких методів виховання, як: пояснення, доведення, навіювання, переконання.

Дані по школі.

У школі постійно проводяться тижні здорового способу життя та прав дітей, запобігання конфліктів у сім’ї, школі, профілактики правопорушень. Традиційними заходами, що сприяють попередженню правопорушень є профілактичні бесіди з батьками тих учнів, які перебувають на внутрішкільному обліку, проведення тижня права.

Починаючи з цього навчального року, обов’язковим є залучення до співпраці робітників кримінальної служби в справах дітей. В 11 класі протягом першого семестру викладався курс з превентивного виховання «Захисти себе від СНІД».

Кожен класний керівник на початку вересня вивчає психологічні, індивідуальні особливості учнів, їх здібності, нахили. В основу системного підходу до здійснення виховного процесу в школі покладено диференційований підхід, врахування вікових особливостей дітей. У молодших класах – це створення в першу чергу сприятливої психолого-педагогічної атмосфери, проведення ранньої діагностики і педагогічної корекції відхилень у поведінці, всебічне виявлення індивідуальних особливостей учнів, виявлення дітей з відхиленнями у розвитку і поведінці. Уваги заслуговує робота вчителів початкових класів, які проводять ранню діагностику: визначають сім’ї, в яких вихованню дітей не приділяється належна увага, знайомляться із сімейними умовами, визначають, яка допомога потрібна батькам у вихованні дитини. У роботі з правового виховання враховуються морально-психологічні особливості дітей цього віку, зокрема ті обставини, що ними сприймаються на віру все сказане вчителем, його думка для них часто є більш авторитетною, ніж думка батьків. У цьому віці діти дуже вразливі , емоційні. На прикладах конкретних ситуацій вчителі дохідливо пояснюють дітям поняття добра, зла, жорстокості, справедливості, заздрощів. Одночасно в доступній формі подають елементи уявлення про важливі закони нашої країни, правила праці і поведінки в школі, вдома, на вулиці, пояснюють роль людей, які охороняють порядок у місті, прищеплюють повагу до цих людей. Молодші школярі тоді прагнуть дотримуватись цих правил, у них формується уявлення про особисту відповідальність за порушення дисципліни і порядку у школі, на вулиці, виховується негативне ставлення до порушників дисципліни. Правовиховна робота з молодшими школярами на уроках має свої особливості, зумовлені змістом навчального матеріалу і віком дітей. Кожен навчальний предмет у системі початкової освіти містить цінний матеріал для вирішення різноманітних виховних завдань. Основне з них – виховання у молодших школярів дисциплінованості як важливої морально-правової якості, що стане фундаментом правомірної поведінки людини. Учителі початкових клаів прагнуть, аби уроки були різноманітними, змістовними, щоб кожне завдання викликало бажання працювати. Особлива роль у морально-правовому вихованні молодших школярів належить читанню і розвитку мовлення. В усіх без винятку темах цього предмета є тексти, які розкривають перед дітьми красу людини, різні сторони її діяльності та стосунків з іншими людьми. Деякі теми з читання дають можливість з року в рік розширювати конкретний зміст моральних і правових уявлень та понять. Важливе місце в молодших класах посідає тема Вітчизна. Вчителі розширюють та поглиблюють знання учнів про символи та громадянство України, про найважливіші закони нашої держави.

Морально-правові знання одержані молодшими школярами на уроках, у поєднанні з власними спостереженнями, практичне дотримання дисципліни і порядку в класі та за його межами, збереження навколишнього середовища відіграють важливу роль у їхньому світогляді, моральному і правовому вихованні, у формуванні їхньої правової культури.

В старших класах робота спрямовується на пізнавально-інтелектуальну діяльність учнів.

У школі склалась своєрідна система профілактичної роботи (первинна профілактика) :



  • контроль за відвідуванням учнями школи (ведеться вчителями - предметниками в журналі, фіксується адміністрацією у сигнальному журналі, здійснюється рейд мером учнівського самоуправління);

  • розроблені правила для учнів, які вивчаються на годинах класного керівника;

  • учням виставляється оцінка з поведінки «зразкова», «добра», «задовільна», «незадовільна»;

  • Проводяться по класах цикл бесід на правову тематику.

  • Оформлені стенди «Права та обов’язки учня».

Вторинна профілактика:

  • Створено Раду профілактики правопорушень.

  • учні школи охоплені заняттями в шкільних гуртках, відвідують індивідуальні заняття з базових предметів;

  • учні по класах охоплені постійними і тимчасовими дорученнями;

  • ведеться постійна індивідуальна робота з учнями (класними керівниками, педагогом-організатором, адміністрацією).

  • Протирецидивна профілактика ведеться з учнями, які стоять на внутрішкільному обліку як класними керівниками, так і педагогом-організатором та адміністрацією.

  • З учнями схильними до правопорушень та учнями, які мають схильність до пропуску уроків без поважних причин, ведеться індивідуальна робота.

  • Оформлені соціальні паспорти класів.

  • На кожного учня , який стоїть на обліку, заведена індивідуальна картка, в якій фіксуються зміни в характері і поведінці дитини.

Найбільш поширеними формами у роботі класних керівників з правового всеобучу є бесіди , виховні години по вивченню Правил для учнів, сюжетно-рольові ігри (для учнів молодшого шкільного віку), диспути, вікторини (старший шкільний вік), обговорення життєвих ситуацій. Велике значення має вивчення законів Конституції під час уроків правознавства.

В органах учнівського самоврядування організований контроль за чергуванням учнів по школі, в класах.

Як підсумок правовиховної роботи в школі проводиться тиждень права. Особливу зацікавленість учнів викликають заходи, які проходять у нестандартній формі (прикладом є проведення уроку-тренінгу в рамках тижня соціальним педагогом ВСШ №9 Губаревим С.Є.).

Припинити зростання правопорушень та злочинності серед підлітків – важлива педагогічна проблема, у вирішенні якої допоможе використання наступних форм роботи:

Форми роботи з важковиховуваними підлітками:

1. Психолого-соціологічні дослідження умов проживання і спілкування важковиховуваних підлітків.

2. Індивідуальна робота з важковиховуваними підлітками по створенню «Зони безпеки».

3. Проведення родинних свят для неблагополучних та багатодітних сімей.

4. Психодіагностичне вивчення учнів з труднощами в шкільній та соціальній адаптації і своєчасна корекція поведінки.

В основному індивідуальна робота вчителя (класного керівника) проходить за таким планом:

· виявлення причин правопорушення;

· постійне відвідування учня вдома;

· підтримка постійного зв’язку з батьками, представниками ВС;

· знайомство з друзями підлітка;

· залучення до гуртків;

· відвідування уроків вчителів - предметників з метою спостереження за учнями з неадекватною поведінкою;

· постійний контроль за учнем, як він бере участь у трудових справах класу;

· залучення до класних і загальношкільних справ;

· проведення різноманітних бесід.
Питання правового виховання і правової освіти неодноразово вивчались і виносились на розгляд педрад, психолого-педагогічних семінарів та семінарів класних керівників. У шкільній бібліотеці постійно діє виставка з правового виховання та правової освіти, є література як для учнів, учителів, так і для батьків.

Важливе місце в системі правової освіти школи слід відводити роботі з батьками, виносити питання з правової тематики на розгляд батьківських загальношкільних та класних зборів, обговорювати питання засвоєння моральних цінностей і ідеалів, норм взаємин між людьми.

Форми роботи з батьками з правоосвітницької роботи:

І. Батьківський університет.

1. Зустріч з учителями.

2. Батьківські збори для тих учнів, які схильні до правопорушень.

ІІ. Загальношкільні батьківські збори.

ІІІ. Спільна робота зі службою у справах неповнолітніх.



Система правовиховної роботи, яка склалась сьогодні у школі, дає змогу зробити висновок, що певних результатів у правовому вихованні школярів досягнуто. Вся пророблена робота педагогічним колективом школи сприяє розширенню правових знань учнів, формує вміння співвідносити в життя норми моралі та прав, застосовувати правові знання в повсякденному житті.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал