Підготувала вчитель інформатики



Скачати 103.07 Kb.
Дата конвертації13.02.2017
Розмір103.07 Kb.
Нововолинська гімназія

Нововолинської міської ради Волинської області



ДОПОВІДЬ на тему:

Підготувала

вчитель інформатики

КОХАНЮК Інна Анатоліївна


ПЛАН ДОПОВІДІ
Вступ

  1. Характеристика ролі вчителя у суспільному розвитку.

  2. Функції вчителя

  3. Професійні знання, уміння, здібності і якості сучасного вчителя.

Висновки

ВСТУП
Від правильного виховання дітей

залежить благоустрій усього народу.

Джон Локк


Педагог, учитель, вихователь – довірена особа суспільства, якій це суспільство ввіряє найдорожче і найцінніше – дітей, свою надію, своє майбутнє. Доля дітей в руках педагога, в його золотому серці. Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини. Педагог забов’язаний бути яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури.

Тисячі професій народжуються і вмирають. Та серед вічних професій учительська посідає особливе місце: вона початок усіх професій. Змінюються умови й засоби виховання, та незмінним залишається головне призначення вчителя – навчити людину бути Людиною.

Педагог має справу з конкретними людьми, проте його завдання не лише особистісно, а й суспільно зумовлене – підготовка підростаючого покоління до активної участі в житті суспільства. Суспільство зацікавлене в тому, щоб відібрати найцінніше, необхідне для засвоєння молодим поколінням, через засоби масової інформації, а головним чином через школу і вчителя. Трансформувати його у свідомості молоді.

Призначення вчителя – бути ланкою у передаванні суспільного досвіду, сприяти соціальному прогресові.

Позиція вчителя завжди специфічна. З одного боку, він готує своїх вихованців до потреб певного моменту, до конкретних запитів суспільства (нині актуальною є орієнтація на ринкові відносини, виховання дисциплінованості тощо). З іншого боку, вчитель, об’єктивно залишаючись носієм і провідником культури, несе в собі позачасовий чинник, беручи участь у формуванні особистості як синтезу всіх багатств людської культури. Вчитель – це людина, скерована в майбутнє, він формує у молодих людей активне і відповідальне прагнення оновлення світу, в якому вони живуть.


  1. Характеристика ролі вчителя у суспільному розвитку.


Виховання – найдавніше поняття суспільного розвитку. Людина, турбуючись про продовження свого роду, завжди дбала і про передачу новому поколінню досвіду старших. Спочатку цю функцію у повному обсязі виконували батьки. Але пізніше окремі функції виховання дітей передавали найбільш досвідченим, найбільш мудрим людям – педагогам. Ще Арістотель говорив: «Вихователі-учителі ще більш достойні поваги, аніж батьки, бо останні дають нам лише життя, а перші – достойне життя».

Від учителя-вихователя у суспільстві залежить розв’язання ще одного важливого завдання: забезпечення сприятливих умов для створення найбільшого багатства суспільства – інтелелектуальних цінностей кожної людини зокрема і людської спільноти взагалі.


Таким чином, учитель-вихователь – творець духовної сутності людини.
Завдання суспільства на новому рівні свого розвитку і полягає в тому, щоб створити оптимальні умови й ефективні програми для фізичного, психічного і соціального розвитку особистості,пам’ятаючи, що це – «важкий майданчик» для сходження, злету суспільства на більш високий рівень соціально-економічного розвитку.

Діяльність педагога – вид соціально культурної діяльності спрямованої на передачу накопичених людством культури і досвіду від старших поколінь молодшим, створення умов для їх всебічного гармонійного розвитку та підготовку до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Основою педагогічної діяльності є спільна діяльність людей, у процесі якої кожен суб’єкт засвоює загальнолюдський досвід, історично сформовані суспільні, педагогічні, комунікативні, моральні та інші цінності, знання і способи дій; формує себе як особистість.

Метою професійної діяльності педагога є створення умов для всебічного гармонійного розвитку особистості учня, його самореалізації, розкриття індивідуальності, творчого потенціалу. Вчитель має усвідомлювати унікальність і неповторність учня як індивідуальності, зважати на складність і неоднозначність процесу його становлення свою відповідальність як фахівця.

Успіх праці вчителя й учнів розвивається їх ділові та міжособистісні стосунки, відбувається вплив педагога на особистісні, інтелектуальні і діяльнісний розвиток учня, його саморозвиток й самовдосконалення. Така діяльність передбачає здатність педагога оцінювати свою роль в успіхах дітей, їх моральному становленні, готовність захоплюватись досягненнями учнів, успіхами колег, школи, віддачею батьків.


  1. Функції вчителя

Функції учителя зумовлюються потребами суспільно-економічного розвитку нашого суспільства, а також особливостями розвитку загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей.

Загалом варто акцентувати увагу на таких функціях учителя-вихователя.

Функції учителя



1. Виховна функція: передбачає необхідність здійснювати цілеспрямований вплив на особистість з метою створення оптимальних умов для її всебічного гармонійного розвитку; акумулювання в особі учителя загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей і передавання їх нащадкам. Ця функція пов’язана з виховання людини в широкому значенні.

2. Навчальна функція: виявляється в організації учнів з метою оволодіння знаннями, вміннями і навичками з основ наук, забезпеченні умов для інтелектуального розвитку учня, озброєння їх методами самостійної пізнавальної діяльності. Учитель має виступати не інформатором, а організатором навчально-виховного процесу.

3. Організаторська функція: полягає у необхідності організації дитячих колективів цілеспрямованого керівництва різними видами дитячої діяльності безпосередньо в навчально-виховних закладах і поза їх межами.

4. Оберігаюча функція: учитель має бути хранителем загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей, оберігати їх від руйнівних впливів деструктивних сил, розумно будувати гуманістичну систему виховання.

5. Інформуюча функція: передбачає поширення педагогічних знань серед батьків, працівників соціальної виробничої сфер. Питаннями виховання мають займатися по суті усі дорослі громадяни. Тому вчителі, маючи професійну підготовку з педагогіки та психології, і повинні займатися педагогізацією непрофесійних вихователів.

Усі функції учителя-вихователя тісно взаємопов’язані між собою і взаємно обумовлені.



3.Професійні знання, уміння, здібності і якості сучасного вчителя.
Необхідність навчання і виховання підростаючих поколінь усвідомлюють усі людські спільноти. Особливо важливі роль і значення педагогічної діяльності в сучасному суспільстві. Вимоги до педагога висвітлені в Законі України «Про загальну середню освіту»: «Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в навчальних закладах середньої освіти». Педагог повинен бути людиною з високим рівнем професійної культури, яка виявляється у здатності знаходити задоволення в праці; творчій діяльності, спрямованій на формування особистості учня; оволодінні культурною спадщиною, в особистих моральних якостях. Засвоєні педагогом культурні багатства втілюються в його діяльності, поведінці, у ставленні до світу та самого себе.

Культура педагогічної діяльності — рівень виконання вчителем своїх професійних обов'язків.

Залежить вона від соціально значущих мотивів діяльності педагога (потреби, інтереси, цінності, погляди); відповідності психофізичних властивостей особистості (здібностей), які забезпечують необхідний рівень і ефективність професійної діяльності; ступеня розвитку психічних процесів особистості (мислення, пам'ять, емоції, почуття, воля); повноти і глибини засвоєних психолого-педагогічних і спеціальних знань, умінь, навичок, тобто набутого досвіду; соціальної активності.

Учитель повинен прагнути до духовного збагачення учнів, поважати невичерпність і унікальність кожної людської особистості, організовувати педагогічний процес як духовну взаємодію в умовах психологічного комфорту, інтелектуальної співпраці, співтворчості.

За словами В. Сухомлинського, любов до дитини — це «...плоть і кров вихователя як сили, здатної впливати на духовний світ іншої людини. Педагог без любові до дитини — це все одно, що співак без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору». Той, хто не любить і не поважає дітей, учнів, не може досягти успіху в педагогічній праці, бо тільки щира любов і глибока повага педагога до вихованців породжують відповідну любов і повагу до нього.




ВИСНОВКИ
Отже вчитель головна особа в процесі втілення ідей науковців в життєву практику. Важко переоцінити його роль у моральному, соціальному вихованні школяра, адже педагог впливає на формування поглядів учнів та їх поведінку, і тим самим коригує процес формування майбутнього громадянина.

Учитель здійснює та відповідає за розвиток, освіту і виховання учнів. Крім надання знань, він повинен бачити соціальні, моральні та емоційні проблеми школярів. Орієнтуватись в психологічній ситуації дитячого колективу, вміти визначити лідерів, мати з ними позитивний контакт, ставити самому собі високі моральні і професійні вимоги і власним прикладом пропонувати учням моделі поведінки або дій.

Тому для вчителя дуже важливо мати авторитет у класі. Саме він повинен чітко визначити для дітей , що дозволено, а що – ні, намагатися знайти баланс між авторитарним і демократичним стилем спілкування і роботи з дітьми. Товариські і довірливі відносини між вчителем і школярами мають співіснувати з усвідомленою субординацією, повагою і дисциплінованістю. Адже вчитель не повинен зловживати своєю владою і не ставати диктатором своїх власних ідей. Учні очікують, що педагог дасть їм відчуття безпеки, через те, що він справедливий, може впоратися із проблемами , правильно розсудити складну ситуацію. Дуже важливо берегти і зміцнювати цю дитячу віру.

Звернемо увагу на особливості у педагогічній роботі, які виділяють педагоги як важливі у процесі виховання громадянської особистості:


- індивідуальний підхід, надання кожному учневі персональної уваги з урахуванням особистих властивостей;
- контролювання процесів навчання;
- сприяння співпраці в різних напрямках: з учнівськими колективами, з батьками, з урядовими і неурядовими організаціями; в професійному педагогічному плані – з організаціями, що забезпечують теоретичну і методичну базу школи, з видавництвами;
- диференційований підхід до учнів з різними можливостями і здібностями;
- підтримка вчителем учнів, що переходять із однієї ланки освіти в іншу, особливо із початкової школи в середню. Дуже важливим є співробітництво вчителів всіх ланок школи між собою і з учнями;
- групова форма навчання, яка моделює співіснування у суспільстві.
- оптимізація процесу навчання, в якому одну із головних ролей відіграє особа вчителя. Певні особливості відзначаються у початковій школі. В ранньому дитячому віці педагог крім дидактичних функцій має виконувати функцію близьку до родинної. Надалі вчитель може стати старшим товаришем для дитини, що позитивно впливає не тільки на навчання школяра, а і на виховні процеси, які комплексно формують у дитини громадянські позиції. Дитині необхідна емоційна підтримка дорослої людини, керівництво в елементарних діях і вчинках та їх коригування.

Також не слід забувати те, що на нинішньому етапі розвитку суспільства наявність знань та вмінь з інформаційних технологій стає суттєвою вимогою для сучасного педагога. Тепер спостерігається не тільки необхідність, а і потреба використання вчителями-предметниками вказаних засобів: при підготовці до уроків (розробка навчальних, методичних, роздаткових матеріалів, наочності та ін.); в проведенні уроків (демонстрація презентацій, відео та аудіо фрагментів, використання мультимедійних навчальних програм та ін.); для обміну досвідом з вчителями інших шкіл району, області, країни; ознайомлення з сучасними методиками навчання; участі у конференціях та семінарах та ознайомлення зі досягненнями передового педагогічного досвіду та ін.

Комп’ютер допомагає виконувати завдання відповідно рівню, темпу навчання та особистісним здібностям кожного учня. Комп'ютер відкриває нові шляхи в розвитку мислення, надаючи нові можливості для активного навчання. Використання комп'ютера на уроках також допомагає реалізувати принципи розвиваючого навчання, найперше – принцип особистої зацікавленості учня в засвоєнні матеріалу.

Отже, використання можливостей ПК на уроках дозволяє підвищити ефективність навчання, поліпшити аналіз та оцінювання рівня знань учнів, звільнити більше часу для надання допомоги учням. Комп'ютер надає вчителеві можливість зробити уроки цікавішими, захоплюючими та сучасними. За допомогою комп'ютера проведення уроків, вправ, контрольних і лабораторних робіт, а також оцінювання успішності стає ефективнішим, а величезний потік інформації – досяжним.



Проте, комп'ютер не може повністю замінити вчителя. По-перше, саме вчитель має можливість зацікавити учнів, викликати допитливість, завоювати їх довіру; по-друге, він може спрямувати їх увагу на ті або інші важливі аспекти предмету, який вивчається; по-третє, відзначити їх старанність та знайти шляхи спонукання до навчання.

І наостанок хочеться завершити свій виступ словами відомого педагога Костянтина Дмитровича Ушинського: «Якщо медикам ми ввіряємо наше здоров’я, то вихователям ввіряємо моральність і розум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і майбутнє нашої вітчизни».

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал