Підготовка майбутніх педагогів до прийняття стратегічних життєвих рішень як умова гармонізації їх культурно-освітнього простору



Сторінка1/4
Дата конвертації27.01.2017
Розмір0.68 Mb.
  1   2   3   4



Підготовка майбутніх педагогів до прийняття стратегічних

життєвих рішень як умова гармонізації їх культурно-освітнього простору
Любов Помиткіна

Національний авіаційний університет,

Lyubvit@bigmir.net
На сучасному етапі розвитку соціуму важливим завданням вищої школи є формування не просто носія певної кількості знань, а соціально активної, високоморальної студентської молоді з адекватною поведінкою. У вирі політичних та економічних перетворень, які переживає сучасне українське суспільство, відбувається ускладнене становлення молодого покоління нашої держави, зокрема, нівелюється процес прогнозування особистістю власного майбутнього та прийняття найважливіших стратегічних життєвих рішень. Зважаючи на це, до гармонійності культурно-освітнього простору, в якому відбувається особистісне становлення молоді висуваються особливі вимоги.

Поняття гармонії та гармонійності особистості вчені (В.І.Вернадський, Геракліт, С.У.Гончаренко, Е.Кант, Г.Лейбніц, Н.Г.Ничкало та ін.) визначають як внутрішню та зовнішню упорядкованість, узгодженість, цілісність психічних властивостей і процесів. Гармонійний розвиток особистості – як співрозмірний, збалансований, домірний у певному відношенні розвиток окремих підструктур у загальній психологічній структурі особистості, а саме: підструктур спілкування, спрямованості, характеру, самосвідомості, досвіду, інтелекту, психофізіології та ін. [5, С. 8-11]. Отже, гармонізація культурно-освітнього простору майбутнього педагога передбачає узгодженість як внутрішніх (стосовно психіки) так і зовнішніх (навколишні умови) процесів.

Одним із центральних місць у структурі психічної діяльності людини є мисленеві операції і дії, які після складної обробки мозку втілюються у прийняття рішень. Людина приймає рішення кожного дня від елементарних побутових до емоційно напружених у складних ситуаціях життя. Однак їй потрібно приймати й стратегічні життєві рішення, які переважно необхідні у юнацькому віці і які впливають на подальшу долю особистості. Прийняття таких рішень пов’язане з певними умовами становлення молодої людини.

Починаючи свідоме життя в старших класах молода людина стикається з певними протиріччями, які обумовлені соціально-психологічними чинниками. По-перше, це протиріччя між державою і особистістю, яке полягає в тому, що держава зацікавлена у формуванні фахівця як майбутнього виконавця певної діяльності у загальній соціальній структурі. Однак, далеко не всі абітурієнти мають можливість вступити на навчання за тим напрямом, який подобається, відповідає інтересам, нахилам і здібностям, оскільки державне замовлення з кожним роком зменшується, а відповідно матеріальні можливості сплачувати за навчання також є не в усіх. Отже, юнаки та дівчата часто обирають професію не за покликанням, а після закінчення навчання й отримання диплому за певною спеціальністю вимушені працевлаштовуватися не за фахом.

Друге протиріччя зумовлене різними прагненнями в особистісно-сімейному просторі молодої людини. Як показують дослідження практиків, батьки наполягають на професійному навчанні дочки чи сина не за їх бажанням, а виходячи з власного досвіду та знання, радять обирати «вагому та високооплачувану» професію.

Третє протиріччя стосується внутрішньоособистісних прагнень самої молодої людини. З одного боку батьки докладали зусиль до всебічного розвитку дитини (музика, танці, вокал, спортивні секції тощо), привили любов до занять певною улюбленою справою, але, оскільки, ці заняття не приносять матеріального задоволення, то професію доводиться обирати в іншому напрямі.

Доречно поставити запитання: До чого найбільше прагне сучасна молодь, «абітурієнти» та «студенти»? Як свідчать дослідження психологів-практиків і соціологів – усі юнаки і дівчата, незалежно від обраного профілю професійного навчання, хочуть бути щ а с л и в и м и!

Кожна людина має своє уявлення про щастя, однак у багатьох погляди збігаються. Видатні особистості в історії людства (А.Адлер, Г.С.Костюк, Р.Мей, В.А.Роменець, С.Л.Рубінштейн, Г.Сковорода та ін.) стверджували, що людина щаслива тоді, коли здійснюється у трьох світах: у професійному становленні, в особистісно-сімейному просторі та у побудові стосунків з найближчим оточенням (родичі, друзі, співробітники тощо). Так, з часів Платона у філософсько-психологічній літературі вказувалось на основні вирішальні вибори у житті людини, які зумовлюють її гармонійне життя – вибір друзів, коханої людини, професійної діяльності. Умовою правильності вибору вважалось знання себе, власних нахилів, цінностей, потреб тощо. Заклик «Пізнай себе», викарбуваний на вході до Дельфійського храму, вказував на першочерговість самопізнання та самовдосконалення по відношенню до реалізації соціальних потреб у спілкуванні, коханні та виборі професії.

Так само у філософських поглядах Г.Сковороди пізнання себе, власної духовної природи виступало умовою людського щастя та вибору спорідненої діяльності, яка може приносити задоволення людині та користь суспільству [8].

А.Адлер розглядав три головні життєві завдання, які постають перед людиною: працю, дружбу і любов. Ці задачі визначаються основними умовами людського існування [9, c.136]. Праця включає в себе діяльність, корисну для суспільства, а не лише заняття, що приносить прибуток. За А.Адлером, праця приносить почуття задоволення та самоповаги тільки тоді, коли вона корисна для інших. Важливість праці, в першу чергу, заснована на залежності людини від соціального середовища.

Дружба обумовлена належністю до людської раси та необхідністю постійно пристосовуватися до інших істот нашого виду, взаємодіяти з ними. Дружні відносини дозволяють укріпити життєво важливі зв’язки і є важливим елементом конструктивної праці.

Любов розглядається А.Адлером у сенсі гетеросексуальності. Вона призводить до близької взаємодії на фізичному і ментальному рівні та породжує високий ступінь довіри між людьми протилежної статі. Любов виникає з інтимних стосунків, які необхідні для продовження роду. А.Адлер писав, що тісні узи сімейних стосунків вимагають від нас великої здатності взаємодіяти з іншою людською істотою, а успішний щасливий шлюб створює найкращу умову для виховання у дітях товариськості і соціального інтересу.

За поглядами А.Адлера, ці три компоненти (праця, дружба і любов) взаємопов’язані. Успіх у одному напрямі призводить до успіху в інших. Фактично усі три задачі є різними сторонами однієї проблеми – як жити конструктивно в оточуючому нас світі [9, c.136]. Конструктивність чи деструктивність залежать від прийнятих особистістю життєвих рішень.

Погоджуючись з наведеними поглядами щодо праці і кохання, все ж маємо відмітити, що відносно дружби прийняття рішення не носить стратегічного, доленосного характеру. Друзі можуть з’являтися на життєвому шляху людини, не впливаючи суттєво на його хід, не змінюючи суттєво як саму людину, так і її життєву траєкторію. Так само розлучення з друзями може не мати кардинальних доленосних наслідків, тоді як розлучення з коханою людиною, як правило, переживається як життєва трагедія.

Проблема спрямованості життєвої активності особистості розглядалася також у контексті гуманістичної психології. Зокрема, у концепції А.Маслоу вчинкова активність особистості розглядається в трьох найважливіших, стратегічних напрямах: досягнення у професійній діяльності, налагодження стосунків у соціумі та в особистісно-сімейному просторі [4].

Р.Мей у екзистенційній концепції людини визначав, що є три форми буття у світі: наші взаємини зі світом зовнішніх об’єктів чи речей, наші взаємини з іншими людьми, взаємини з власною особистістю [9, c. 703]. Психологічно здорові люди живуть у всіх цих трьох світах одночасно. Взаємини з іншими та з зовнішнім світом залежать від ставлення людини до себе, до інших, до світу в цілому, тобто – від життєвої позиції.

Отже гармонізація культурно-освітнього простору майбутніх педагогів може відбуватися за умови їх готовності до прийняття стратегічних життєвих рішень у трьох доленосних напрямах: у професійному самовизначенні, у виборі шлюбного партнера, у визначенні власної життєвої позиції.

Прийняття рішень у психології розглядається як центральний етап переробки інформації на всіх рівнях психічної регуляції у системі цілеспрямованої діяльності людини й найбільш узагальнено визначається як формування цілей дій та операцій, що знижують вихідну невизначеність проблемної ситуації. Існують різні концептуальні підходи до вивчення процесу прийняття рішення, розроблені такими вченими як К. О. Абульханова-Славська, Г. О. Балл, М. М. Бахтін, І. Д. Бех, А. В. Брушлинський, Д. О. Леонтьєв, В. О. Моляко, В. А. Роменець, С. Л. Рубінштейн, В. М. Чернобровкін та ін.

Психологічні механізми прийняття рішень привертали і привертають увагу багатьох дослідників, однак у контексті гармонізації особистісного простору студентської молоді вони вивчені недостатньо. Прийняти рішення – означає обрати певну мету та спосіб дії, надати їм перевагу перед іншими (Г. О. Балл, Ф. Е. Василюк, У. Джеймс, Д. О. Леонтьєв, Е. Фромм).

Стратегічні життєві рішення – найбільш відповідальні та значущі у житті молодої людини, що впливають на її подальшу долю. Спрямованість таких рішень охоплює рішення з визначення власної життєвої позиції особистості, рішення щодо професійного самовизначення та рішення з вибору шлюбного партнера [6]. Прийняте та втілене в життя доленосне рішення становить вузловий момент життєвого шляху особистості, якісно змінює її життєву ситуацію, коригує життєву позицію, гармонізує особистісний простір. Період навчання молоді у ВНЗ відзначається, з одного боку, активізацією самосвідомості та прагненням до життєвого самовизначення, гармонізації особистісного простору, а, з іншого, неготовністю до свідомого вибору життєвих альтернатив та несформованою відповідальністю за наслідки прийнятих рішень [10, 11].

Прийняття стратегічних життєвих рішень є складним особистісно детермінованим циклічним процесом, який відбувається на основі психічного оберту та актуалізує ціннісно-мотиваційні, емоційно-почуттєві, інтелектуальні та вольові психологічні механізми, призводить до життєвого самовизначення (щодо власної життєвої позиції, професійного самовизначення, вибору шлюбного партнера), зменшення невизначеності вихідної ситуації вибору. Цей процес відбувається за етапами: 1) усвідомлення значущості цілей, 2) творчого пошуку нових альтернатив та оцінювання їх бажаності, 3) прийняття попереднього рішення, 4) прийняття остаточного стратегічного життєвого рішення. Специфікою прийняття таких рішень є підвищена відповідальність, визначальність щодо життєствердження, пролонгованість у часі [6].

Результати ряду емпіричних досліджень показали переважно низький рівень особистісної готовності студентів до прийняття стратегічних життєвих рішень, що зумовлює необхідність розробки та впровадження у практику ВНЗ психолого-педагогічного забезпечення, спрямованого на розвиток вмінь і навичок студентів щодо постановки стратегічних життєвих цілей та їх підготовку до означених рішень.

Успішність прийняття студентами стратегічних життєвих рішень визначається їх особистісною готовністю до цього процесу. У науково-літературних джерелах зустрічаються різні аспекти готовності студентів. Поняття «особистісна готовність» включає наявність у студентів відповідної психологічної установки на діяльність в ситуації вибору; мотивів, цілей і ціннісних орієнтацій; високого почуття відповідальності за виконання своїх професійних обов’язків; цілеспрямованості, активності й самостійності у прийнятті рішень. Отже, можна зазначити, що особистісна готовність особистості до прийняття стратегічних життєвих рішень може визначатися не лише знаннями та прагненнями, а й мірою обґрунтованості цього процесу: як (періоди), де (сфери), якими засобами буде досягнута кінцева мета [7].

Теоретико-методологічний аналіз наукових джерел дозволив визначити особистісну готовність до прийняття стратегічних життєвих рішень як складне ієрархізоване структурне утворення, що складається із ціннісно-мотиваційного, інформаційно-пізнавального, цілеутворювального та операціонального компонентів та забезпечує здатність особистості до успішного професійного самовизначення, вибору супутника життя та вибору власної життєвої позиції.

Таким чином, у загальному вигляді особистісна готовність до прийняття стратегічного життєвого рішення щодо професійного самовизначення передбачає сформоване ціннісно-позитивне ставлення до певного напряму професійної діяльності, наявність мотивації та необхідних професійних знань, усвідомлення мети професійного зростання та обґрунтованість прийнятого рішення і шляхів його досягнення.

Особистісна готовність студентів до прийняття стратегічних життєвих рішень стосовно вибору супутника життя передбачає усвідомлення цінностей подружжя, сформовану мотивацію до пошуку своєї половини, наявність знань, необхідних для створення сім’ї, визначеність мети, обґрунтованість прийнятого рішення та шляхів його досягнення. Особистісна готовність студентів до прийняття стратегічних життєвих рішень стосовно обрання життєвої позиції особистості визначається сформованістю поглядів, суджень, системи оцінок, знань і переконань особистості по відношенню до себе та світу в цілому, усвідомленням власної цінності та цінності оточуючих, мотивацією до побудови та вдосконалення власної життєвої позиції, обґрунтованістю прийнятого рішення щодо обраної життєвої позиції та шляхів його досягнення і залежить від успішності взаємодії з іншими.

Отже, розвиток готовності студентів до прийняття стратегічних життєвих рішень може відбуватися за умови впровадження у практику ВНЗ спеціально розробленої програми підготовки молоді на основі визначеного підходу.

У процесі наукового пошуку нами був розроблений акмео-гуманістичний підхід, що виступає базовим для вироблення концептуальних уявлень про особистість та процес прийняття студентами стратегічних життєвих рішень [6]. Він дозволяє визначати принципи діагностики психологічної готовності студентської молоді, розробляти й впроваджувати психолого-педагогічні засоби, спрямовані на психологічну підтримку студентів у процесі життєвого самовизначення.

До основних принципів акмео-гуманістичного підходу було віднесено наступні: цілісності особистості; соціально-психологічної детермінації прийняття особистістю стратегічних життєвих рішень; розвитку та самоактуалізації особистості; принцип раціогуманізму (поєднання у процесі використання формувальних впливів на особистість студента як раціонального, так і емоційно-почуттєвого характеру); свободи волевиявлення особистості у процесі прийняття стратегічного життєвого рішення.

Реалізація акмео-гуманістичного підходу у практиці освітньої діяльності вимагає урахування принципів, психологічних механізмів прийняття особистістю стратегічних життєвих рішень в умовах сучасного навчально-виховного процесу ВНЗ та потребує розробки практичних засобів, які враховують особливості психологічної готовності студентської молоді до прийняття стратегічних життєвих рішень.

До особливостей прийняття стратегічних життєвих рішень студентами можна віднести: вікові особливості, які детермінуються культурно-історичними, психофізіологічними та психолого-індивідуальними характеристиками молодої людини; пролонгованість у часі, зверненість у майбутнє, обізнаність у світі професій та усвідомлення відповідності своїх професійних та особистісних якостей вимогам професії; ступінь сформованості ціннісних орієнтацій та внутрішнього світу особистості. Четверта особливість стосується прийняття рішення щодо вибору супутника життя і визначається передусім тим, що це рішення є актом взаємодії партнерів і вибір одного ще не означає згоди іншого партнера.

Прийняття рішення – це один із елементів у структурі діяльності особистості, компонент поведінки, спрямованої на усвідомлення цілі [2]. Таким чином розроблені практичні засоби, об’єднані у психолого-педагогічну програму, мають на меті сприяти усвідомленню студентами необхідності розвитку психологічної готовності до прийняття стратегічних життєвих рішень як важливої особисто значущої мети.

Оскільки прийняття стратегічних життєвих рішень є складним особистісно детермінованим циклічним процесом, який актуалізує ціннісно-мотиваційні, емоційно-почуттєві, інтелектуальні та вольові психологічні механізми і призводить до життєвого самовизначення (щодо вибору професії, супутника життя, життєвої позиції), а також зменшення невизначеності вихідної ситуації вибору, розроблена психолого-педагогічна програма має бути спрямована на актуалізацію наведених механізмів у студентів в умовах навчання у ВНЗ.

При цьому слід зважати на те, що за діагностичними даними, отриманими нами у ході емпіричного дослідження, студенти мають різні рівні розвиненості особистісної готовності до прийняття різних видів стратегічних життєвих рішень щодо вибору супутника життя, професійного самовизначення та визначення життєвої позиції. Отже розроблена психолого-педагогічна програма має носити диференційований характер за видами стратегічних життєвих рішень.

Сутність змістової диференціації має ґрунтуватися на специфіці актуалізації певних психологічних механізмів, що мають забезпечувати розвиток особистісної готовності до прийняття стратегічного життєвого рішення визначеного спрямування. Зокрема, оскільки у процесі прийняття рішень щодо професійного самовизначення найбільшої активності досягають інтелектуальні психологічні механізми, розвиток особистісної готовності за цим напрямом вимагає розробки засобів, спрямованих на посилення розумової діяльності студентів (сприйняття, уваги, мислення, пам’яті, уяви).

Зважаючи на те, що у процесі прийняття стратегічних життєвих рішень щодо вибору супутника життя на перший план виходять почуття, емоції (кохання, пристрасть, вподобання), відповідний блок психолого-педагогічної програми має, передусім, бути спрямований на розвиток здатності студентів до керування власними емоційними станами, спроможності класифікувати і впорядковувати почуття та бажання.

При визначенні власної життєвої позиції найактивнішими стають ціннісно-мотиваційні психологічні механізми, а отже, відповідний блок диференційованої програми має, перш за все, активізувати ціннісну самосвідомість особистості, спонукати студентів до ціннісного самовизначення тощо.

З урахуванням наведених принципових положень з метою підготовки студентів до прийняття стратегічних життєвих рішень була розроблена диференційована психологічна програма, яка враховує три напрями стратегічних життєвих рішень, і, відповідно містить три блоки спрямовані на: 1) розвиток готовності до прийняття стратегічного життєвого рішення щодо професійного самовизначення; 2) розвиток готовності до прийняття стратегічного життєвого рішення щодо вибору супутника життя; 3) розвиток готовності до прийняття стратегічного життєвого рішення щодо визначення життєвої позиції особистості.

У структурному плані розроблена психолого-педагогічна програма містить психологічний тренінг (див. табл. 1), спрямований на розвиток особистісної готовності студентів до прийняття стратегічних життєвих рішень, психологічне консультування, спрямоване на підтримку студентів у процесі прийняття означених рішень, та тематичний відеолекторій. До програми відеолекторію включено науково-популярні та художні відеофільми відповідної тематики, які збагачують особистість емоційним досвідом та інформаційно-пізнавальним змістом (див. табл. 2, 3, 4).

При розробці плану та програми психологічного тренінгу ми використовували теоретичні положення та практичні напрацювання з проблем організації і проведення групових тренінгових занять у психокорекційній психології (О.І.Донцова, С.Д.Максименка, Л.А.Петровської, К.Фопеля та ін.), психотерапії та консультуванні (Ю.Є.Алешиної, О.Ф.Бондаренка, Ф.Ю.Василюка, С.В.Васьківської, Р.Кочюнаса, Т.М.Титаренко, З.Фрейда, І.М.Цимбалюка, Т.С.Яценко та ін.). Деякі психокорекційні вправи, що потребували специфіки, були авторськими.

На початку проведення психологічного тренінгу спільно зі студентами мають визначатися основні правила групової роботи, серед яких, зокрема: конфіденційність, анонімність, активна взаємодія, добровільність участі, толерантність, персоніфікація висловлювань, доброзичливість і взаємна повага.

Наведені правила тренінгової взаємодії обговорюються та затверджуються разом зі студентами кожної групи, що сприятиме взаємодії учасників та ефективній роботі. До участі у тренінговій роботі мають бути залучені студенти з низьким та середнім рівнем готовності до прийняття стратегічних життєвих рішень.



Таблиця 1

План психологічного тренінгу розвитку особистісної готовності студентів до прийняття стратегічних життєвих рішень


Основні

тематичні модулі


Тематика занять



Кіл-ть год.

І. Прийняття

рішення з визначення власної життєвої позиції



Тема 1. Цінність життя та власної життєвої позиції

Тема 2. Життєва позиція у контексті мотивів і потреб особистості, яка прагне до саморозвитку

Тема 3. Види життєвих позицій особистості

Тема 4. Розвиток власної життєвої позиції як стратегічна мета особистості студента

Тема 5. Шляхи і методи розвитку конструктивної життєвої позиції студента

Тема 6. Розвиток уміння прогнозувати результати прийнятого рішення з визначення власної життєвої позиції особистості



2,0

2,5

2,5

2,5

2,5


ІІ. Прийняття рішення з професій-ного самовиз-начення

Тема 1. Професійне самовизначення як життєва цінність особистості

Тема 2. Особистісне ставлення до професії та спеціалізації

Тема 3. Розвиток цілеутворення у процесі професійного самовизначення

Тема 4. Здатність обґрунтування рішень з професійного самовизначення

Тема 5. Розвиток особистісних умінь студентів приймати стратегічні рішення з професійного самовизначення


2,5

2,5

2,5

2,5

2,0

ІІІ. Прийняття рішення щодо вибору шлюбного партнера

Тема 1. Цінність сім'ї та сімейних стосунків

Тема 2. Пошук шлюбного партнера як природна, соціальна та духовна потреба особистості

Тема 3. Стратегія і тактика пошуку шлюбного партнера в студентські роки

Тема 4. Аргументація вибору потенційного шлюбного партнера

Тема 5. Розвиток здатності студента до прогнозування та передбачення наслідків власних дій

Тема 6. Розвиток здатності до обґрунтування власних стратегічних життєвих рішень

Тема 7. Розвиток особистісних якостей, необхідних студенту для прийняття стратегічних життєвих рішень


2,5

2,5

2,5

2,5

2,0

2,0

2,0

Усього




40,0

Перший блок програми тренінгу був спрямований на розвиток особистісної готовності щодо визначення життєвої позиції особистості і забезпечувався також підбором специфічних вправ, спрямованих на розвиток вищевказаних компонентів готовності. Це були, переважно, вправи на пізнання себе, підвищення рівня свідомості та самосвідомості, уточнення ідеалів, переконань та вправи, спрямовані на активізацію прагнення до побудови конструктивної життєвої позиції. Нижче подані приклади вправ і завдань, що входять до програми тренінгу «Розвиток особистісної готовності студентів до прийняття стратегічних життєвих рішень».

Вправи, спрямовані на розвиток особистісної готовності студентів до прийняття стратегічних життєвих рішень з визначення власної життєвої позиції



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал