Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк, у тому числі неповнолітніх



Pdf просмотр
Сторінка3/17
Дата конвертації25.12.2016
Розмір3.6 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
До третьої групи належать умовив яких засуджений перебував в колонії і які впливають на поведінку звільненого, особливо у перші місяці перебування на волі термін перебування в установі, взаємини з колективом та адміністрацією. Найбільш складним періодом адаптації є перші 6 місяців, саме в цей час процес адаптації відбувається найбільш інтенсивно. Соціальна адаптація вважається успішною, коли, у першу чергу, соціально корисні зв’язки особи, яка звільнена з місця позбавлення волі, відновлені чи встановлені, і не мають суттєвих відхилень 11
Москаленко А.П. Формирование адекватного отцовского поведения у мужчин, отбывающих наказание в местах лишения свободы: психологический тренинг / А.П. Москаленко. – Харьков: Ассоциация молодых профессионалов “Класс”. – 87 с.

21
I
Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
Засади здійснення підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
1.3.
Побудова ефективної комунікації із засудженими
1.3.1. Бар’єри у побудові ефективної комунікації
Успішна діяльність, спрямована на ресоціалізацію засудженого, а також на його ефективну підготовку до звільнення, залежить від того, наскільки вдало буде побудовано комунікацію фахівця із його клієнтом – засудженим, який відбуває покарання.
Якщо контакти будуть формальними, рамковими або ж фахівець займе щодо засудженого домінуючу позицію, обере авторитарний чи директивний стиль взаємин (буде керувати, виносити оцінки, карати, вимагати в категоричній формі, давати вказівки, маніпулювати тощо, то у засудженого не сформується належний рівень довіри до фахівця, він може проявляти негативізм, невідвертість, страх, опір, небажання співпрацювати, пряму протидію або займе пасивну позицію, очікуючи, що фахівець сам буде вирішувати його проблеми. Отже оптимальними є партнерські або підтримуючі відносини між засудженим і фахівцем. Основними принципами встановлення таких стосунків є:
• максимальна рівність позицій, відсутність зверхності збоку фахівця щодо його клієнта;
• надання клієнту права і можливості самовизначення, повага до його поглядів, думок, рішень;
• безумовне прийняття фахівцем особи засудженого, повага до нього як до особистості розуміння фахівцем думок і переживань засудженого та передання йому цього розуміння;
• відвертість, відкритість і прозорість (конгруентність) фахівця.
При цьому фахівець повинен відмовитись від оцінювання (як негативного, такі позитивного) особистості клієнта, моралізаторства, надання банальних порад, суперечок з клієнтом, нав’язування йому своєї точки зору. Адже ефективна комунікація – це прийняття того, що повідомляє особа прийняття її почуттів відмова від осуду особи.
Комунікація із засудженим починається із формування першого враження та встановлення психологічного контакту, який не виникає автоматично. Він залежить від кількох чинників 1) особистостей учасників спілкування 2) вибраних методів і умов налагодження взаємодії 3) наявності чи відсутності психологічних бар’єрів різної природи та вибору шляхів їх подолання.
Найбільш поширеними бар’єрами спілкування є наступні
• мотиваційний – небажання чи незацікавленість у спілкуванні внаслідок упередженості, певних принципових міркувань (наприклад, через особливості
Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
Засади здійснення підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
I
22
кримінальної субкультури, страху осуду чи помсти збоку певних осіб, небажання розголосу якихось подій чи сторін життя інтелектуальний – помилкова оцінка співрозмовника (темпераменту, характеру, освіченості та ін.); різна мова спілкування, нерозуміння термінів, висловлювань тощо розбіжності в розумінні одних і тих самих обставин;
• емоційний – полягає у виникненні та посиленні негативних переживань і установок, пов’язаних із спілкуванням загалом чи, зокрема, із ставленням до конкретної особи (недовіра, агресивність, сором, страх, тривога тощо вольовий – небажання чи неможливість долати власні настанови і стереотипи, небажання підкорятись чужій волі тощо.
Також виділяють психологічні бар’єри, що можуть виникати внаслідок різних причин, серед яких
1) індивідуально-типологічні (темперамент) та індивідуально-психологічні (харак- терологічні) особливості партнерів по спілкуванню бар’єри, викликані особистісними проблемами працівника, який намагається встановити контакт, що визначаються як рисами його характеру і темпе- рамету, такі недоліками професійного досвіду, помилками орієнтування в ситуації контакту, професійною деформацією
− бар’єри встановлення контакту, які виникають внаслідок специфічних рис засудженого. Вони можуть, окрім характеру та темпераменту, залежати від психологічного стану чи самопочуття, відбивати досвід попереднього негативного спілкування з представниками УВП або правоохоронних органів
2) відмінності у світогляді, переконаннях чи упередженнях співрозмовника
3) різне бачення ситуації спілкування і особистості партнера) статево-вікові відмінності.
Значущою перешкодою для встановлення контакту може стати, як зазначалось вище, упередженість засудженого щодо працівника пенітенціарної установи або іншої служби, недовіра до нього. Крім того, значна кількість осіб перебувають у несприятливих психічних станах, серед яких переважають розгубленість і страх (аж до стану депресії, що ретельно приховуються під маскою зухвалості й удаваної байдужості.
Для подолання бар’єрів спілкування необхідно застосовувати сукупність засобів, що послаблюють їх дію і допомагають сприймати інформацію.
Відповідно до вищезазначеного, однією з необхідних здібностей фахівця, який прагне встановити контакт із засудженим, є вміння створити психологічний клімат, що сприятиме вільному спілкуванню, налагодить ситуацію співробітництва. З метою створення такого психологічного клімату фахівцю важливо створити атмосферу довіри за допомогою відкритої пози, рівного тону, неквапливої жестикуляції, усмішки тощо;

23
I
Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
Засади здійснення підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
• встановити адекватний зоровий контакт;
• відслідковувати зміни у поведінці засудженого та реагувати на них;
• переконати засудженого, що говорити про свої відчуття, проблеми, потреби та звертатися за допомогою не соромно;
• установити оптимальну форму звернення до засудженого, що відповідає віку та особливостям цієї особи.
Адекватна психологічна підтримка – один з найважливіших чинників, здатних посприяти у налагодженні стійкого контакту та покращити взаємини із засудженим. Вона включає:
• зосередження на позитивних сторонах особистості засудженого, його перевагах з метою зміцнення самооцінки;
• допомога особі в уникненні та ліквідації власних помилок;
• допомога в розв’язанні поточних проблем та підтримка у невдачах;
• допомога у формуванні адекватного вияву емоцій, самоконтролю.
Існують помилкові стратегії, так звані пастки підтримки, які лише посилюють негативні поведінкові реакції особи, зокрема, гіперопіка; створення залежності засудженого від спеціаліста (у першу чергу, психологічної нав’язування нереальних стандартів стосунків, поведінки та іншого стимулювання шляхом порівняння, суперництва з однолітками.
Коли з особою обговорюється ситуація її протиправної, агресивної або насильницької поведінки, важливо чітко продемонструвати Я проти подібної поведінки, і те, що Ти скоїв (скоїла) – недобре, алея поважаю твою особистість і, якщо Ти дозволиш, можу надати Тобі допомогу в подоланні ситуації, що склалася. Фахівець має допомогти засудженому зрозуміти, чому так відбувається, показати, що все може бути по-іншому. Для надання психологічної підтримки слід застосовувати слова і фрази, які сприяють розвитку “Я-концепції” та почуттю адекватності, створюючи настанови Ти можеш це зробити (наприклад Навіть якщо Ти зробив щось не так, для Тебе це може бути хорошим досвідом, Усі ми люди, і всі ми робимо помилки. Врешті-решт, виправляючи свої помилки, ми вчимося”).
Не слід зосереджуватися на минулих помилках особи, щодо якої здійснюються заходи корекції тане вживати кліше, які є демотивуючими (наприклад Знаючи Тебе, можна не сумніватися, що вся наша розмова є даремною, З Тебе все одно нічого путнього не вийде, оскільки це лише закріплює негативну поведінку. Слід дати зрозуміти, що засуджений має змогу все почати з нуля (наприклад, словами на кшталт Знаючи Тебе, я не сумніваюся, що Ти все подолаєш, Це серйозний виклик, алея упевнений (упевнена, що Ти готовий до нього”).
Підтримувати особу можна також за допомогою:
• окремих слів (красиво, правильно, добре, продовжуй тощо);
• висловів (А ось це вже краще, Погоджуюся з Твоєю думкою, Добре, що Ти це розумієш тощо);
Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
Засади здійснення підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
I
24
• спільних дій, фізичної співучасті (сидіти, стояти поруч із підлітками і юнаками, м’яко вести їх, активно слухати та інше);
• виразу обличчя (усмішка, підбадьорювання, кивок головою, демонстрація оптимізму та інше);
• опори насильні сторони характеру особи та підтримка її готовності і спроб виправити ситуацію;
• демонстрації поваги до почуттів засудженого та розуміння ситуації;
• прийняття індивідуальності особистості та розширення сфери її самостійності (надання змоги розв’язувати проблеми самостійно в тих випадках, коли це можливо);
• надання особі змоги демонструвати свої почуття (утому числі страх, гнів, печаль) під час спілкування та підказок, яким чином їх можна адекватно виражати та, тим самим, опановувати;
• побудова бесіди на принципах взаємної поваги.
У ході спілкування фахівець має право говорити собі Допомагати – це, звичайно, добре, алей у мене є почуття (втому числі, негативні. Висловлювати власні почуття необхідно, це сприяє встановленню відкритої комунікації та надає особі адекватного зворотного зв’язку. Питання полягає лише в способі висловлення власних почуттів, і слід обирати так звані “Я-повідомлення”, які містять не критику дій особи (Ти робиш неправильно, Ти не маєш так поводитися тощо, а безоцінну інформацію щодо емоцій, які вони викликають (Мене лякають Твої спалахи люті, Я відчуваю дискомфорт, якщо Ти запізнюєшся та ін.). Формула “Я-повідомлення” є ефективнішою, оскільки вона демонструє довіру й повагу до особи, зменшуючи антагонізм між особою та співробітником колонії чи спеціалістом іншої структури, який працює із засудженим.
1.3.2. Стадії налагодження ефективної комунікації
Міжособистісний контакт, партнерські та підтримуючі взаємини між фахівцем і засудженим виникають не одразу. Для побудови таких стосунків фахівцем може бути використана методика контактної взаємодії, розроблена Л.Б. Філоновим
12
і адаптована фахівцями з пенітенціарної педагогіки В.М. Синьовим, В.І. Кривушою, ГО. Радовим,
О.А. Бецою
13
. Контактна взаємодія передбачає поступове зближення фахівця з клієнтом (підопічним) в процесі спілкування, розкриття ними зазвичай прихованих якостей особистості, які є найбільш значимими для співрозмовників. Для подолання психологічних бар’єрів та досягнення довіри між фахівцем і клієнтом у взаємодії методика передбачає поступове проходження ряду стадій, що відрізняються рівнем відкритості, довіри й емоційності.
На першій стадії (накопичення первинної згоди) передбачається зняття напруги та подолання психологічних бар’єрів, саме тому фахівець починає спілкування з ней-
12
Филонов Л.Б. Психология развития контакта между людьми в условиях затрудненного общения: автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра психолог. наук спец. 19.00.05, 19.00.06 / Л.Б. Филонов. – Мс Педагогічні основи ресоціалізації злочинців / Синьов В.М., Радов ГО, Кривуша В.І., Беца О.В. – К МП Леся, 1997. – 272 с.

25
I
Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
Засади здійснення підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх тральних та цікавих для підопічного тем (музика, кіно, спорт, цікаві для підопічного події, погоджуючись з його думками, не вступаючи у дискусії, проявляючи загальну цікавість до бесіди. Рекомендується починати бесіду з питань, на які можна прогнозувати позитивну відповідь засудженого – Так. Засудженому не задаються запитання, які б викликали у нього незгоду або які були б неприємні для нього. Таким чином, засуджений у бесіді стає більш впевненим, невимушеним, ненапруженим, зацікавленим у спілкуванні.
На другій стадії (пошук і обговорення головних інтересів, особливо тих, які співпа- дають) головним завданням є створення основи для психологічного об’єднання, тому тут виявляються і обговорюються ті інтереси засудженого, що збігаються у нього та у фахівця. Йде пошук спільних поглядів і думок. Основними правилами при цьому є:
• відсутність зверхності, а натомість – безумовне прийняття особистості засудженого;
• детальне обговорення визначеного інтересу позиція зацікавленого слухача та підкреслення компетентності у цьому питанні співрозмовника.
Таким чином взаємовідносини стають більш глибокими, переходять із офіційної в міжособистісну площину, долається дистанція між фахівцем і підопічним.
На третій стадії (прийняття принципів та особистісних якостей, які пропонуються та корисні для спілкування) заохочується розповідь засудженого про себе, про свою особистість. Головне завдання – визначити та словесно підкреслити ті позитивні та найбільш цінні якості засудженого, що допомагають йому у спілкуванні, успішній діяльності, безпечній поведінці тощо. Фахівець безумовно приймає позитивну оцінку засудженим тих чи інших своїх якостей. Таким чином у підопічного формується базова довіра до фахівця, його готовність до розмови про свої проблеми й недоліки. Під час четвертої стадії (виявлення якостей, небезпечних для спілкування) починають обговорюватись негативні якості підопічного, його проблеми, незручні або ризиковані аспекти його поведінки. Як правило, якщо засуджений довіряє фахівцю, то він сам починає розмову про це або фахівець підштовхує засудженого до такої розмови нейтральними відкритими запитаннями (Що викликало у Тебе труднощі Що стало на заваді, Що Тебе турбує Викликає занепокоєність. Негативні якості або проблеми, що виявляються вході бесід, не засуджуються фахівцем і не обговорюються. Можливі розмірковування про негативні якості та ризиковану поведінку не як про риси підопічного, а як про абстрактні явища (наприклад, розмірковування про небезпечність того чи іншого прояву поведінки взагалі. Це сприяє поглибленню довіри між фахівцем і підопічним, його готовності до дійсного саморозкриття та роботи над собою і своїми проблемами.
Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
Засади здійснення підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
I
26
П’ята стадія (індивідуальний вплив та взаємна адаптація до співрозмовника, яка характеризується повною довірою та відсутністю психологічних бар’єрів, відбувається глибоке обговорення проблем, особистісних якостей та ризиків поведінки засудженого, фахівець допомагає підопічному побачити свої проблеми та знайти шляхи їх вирішення. На шостій стадії (вироблення загальних правилі узгоджена взаємодія) засудженому надається підтримка в роботі над собою та над своїми проблемами.
Як видно з викладеного, перші чотири стадії є основними для встановлення контакту та налагодження взаємодії із засудженим. Обговорення чинників ризику вжитті засудженого можливе, починаючи з четвертої стадії, мотивування та планування його роботи над собою та надання йому допомоги – з п’ятої. Побудова взаємовідносин між фахівцем та соціально-дезадаптованим засудженим за моделлю контактної взаємодії достатньо тривалий процес. Кожна стадія може займати декілька зустрічей. Проте без встановлення належного контакту подальша робота буде неефективною 14
Лютий В.П. Індивідуальна робота у профілактиці ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки / В.П. Лютий // Активні методи просвітницької діяльності у профілактиці ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки посіб. для спец. приймальників- розподільників, притулків для неповнолітніх та виховних колоній / [О.В. Безпалько, Н.В. Зимівець, Т.В. Журавель та ін.]; за заг. ред. Р.Х. Вайноли, Т.Л. Лях. – К ВГЦ Волонтер, 2007.

ІІ
Основні завдання та зміст
діяльності органів та установ,
які беруть участь у підготовці
засуджених до звільнення
Основні завдання та зміст діяль-
ності органів та установ, які
беруть участь у підготовці за-
суджених до звільнення, регулю-
ються Кримінально-виконавчим
кодексом України, Законом Украї-
ни Про соціальну адаптацію
осіб, які відбувають покарання
у виді обмеження волі або позбав-
лення волі на певний строк, а
також низкою підзаконних нор-
мативно-правових актів.
Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
Основні завдання та зміст діяльності органів та установ, які беруть участь у підготовці засуджених до звільнення
II
28
2.1.
Установи виконання покарань
2.1.1. Оцінка потреб засудженого та розробка індивідуальної
програми на основі оцінки потреб
2.1.1.1. Сутність, рівні оцінки потреб та її основні завдання
Оцінка потреб є однією з фундаментальних технологій соціальної роботи з різними групами клієнтів, утому числі – має застосовуватись уході ресоціалізації засуджених у різних типах установ виконання покарань, безперечно, маючи у собі особливості, пов’язані з умовами закритого середовища, специфікою кадрового потенціалу працівників пенітенціарної системи, професійної підготовки, посадових обов’язків тощо.
Оцінка потреб це гнучкий процес збору, узагальнення та аналізу інформації щодо стану клієнта з метою визначення необхідних видів та обсягів послуг, їх впливу вході подолання складних життєвих обставину яких він опинився, та ресоціалізації і соціальної адаптації. Отже, оцінка потреб проводиться для того, щоб мати вичерпну інформацію щодо рівня задоволення потреб особи, картини її життєвих обставин та на основі цього у правильному напрямі скерувати необхідні втручання. На основі результатів оцінки потреб складається індивідуальний план або програма, що містить у собі комплекс заходів за певними напрямами і які об’єднані спільною метою. Уданому випадку метою такої індивідуальної програми буде підготовка засудженого до звільнення та досягнення результату цієї діяльності – ресоціалізація особистості.
Виділяють два рівні оцінки потреб первинний рівень – початкова оцінка вторинний рівень – комплексна оцінка
15
Методи здійснення оцінки потреб:
1. Аналіз документів (матеріалів особової справи засудженого, характеристик, що надійшли з СІЗО, місць попереднього навчання або роботи засудженого тощо. Інтерв’ю/бесіда із засудженим. Опитування з використанням стандартизованих форм анкет, програм інтерв’ю тощо. Психологічні діагностичні методики (проективні, тестові тощо. Спостереження за поведінкою.
І.
Початкова
оцінка
здійснюється на етапі всебічного вивчення особистості новоприбулого засудженого під час його перебування у дільниці карантину, діагностики та розподілу Оцінка потреб дитини та її сім’ї. Методичний посібник / І.Д. Звєрєва, З.П. Кияниця, В.О. Кульмінський, Ж.В. Петрочко, І. Саммон / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої. – К Держсоцслужба, 2007. – 144 с.;
Петрочко Ж.В. Дитина у складних життєвих обставинах соціально-педагогічне забезпечення прав монографія / Жанна Василівна Петрочко. – Рівне видавець О. Зень, 2010. – 368 с.

29
II
Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
Основні завдання та зміст діяльності органів та установ, які беруть участь у підготовці засуджених до звільнення
Початкова оцінка має здійснюватись мультидисциплінарною командою фахівців установи виконання покарань за участю психолога, медика, вихователя (начальника) дільниці КДІР, вчителів ЗОШ, майстрів виробничого навчання тощо.
Результатом початкової оцінки має стати:
I.I.
Отримання основної інформації про засудженого за такими категоріями:
− соціально-демографічні дані (відомості про особу засудженого відомості про судимість, скоєний злочин, а також попередні судимості у разі їх наявності відомості про перебування у слідчому ізоляторі відомості про найближче соціальне оточення засудженого та спосіб життя до ув’язнення;
− психологічні особливості спрямованість особистості, особливості психічних процесів (пам’ять, мислення, уява тощо, психологічні/психічні проблеми, ступінь конфліктності та агресивності, наявність лідерських якостей, рівень загального світогляду, наявність творчих здібностей, готовність до самовиховання тощо рівень освіти рівень професійної підготовки стан здоров’я.
I.II.
Рішення за результатами отриманих даних про:
− розподіл засудженого до відділення дільниці ресоціалізації;
− зарахування до загальноосвітньої школи (за умови її наявності в УВП) та визначення класу зарахування до професійно-технічного училища (визначення групи визначення місця працевлаштування в умовах УВП або поза нею, якщо це дозволяє режим установи.
ІІ.
Комплексна оцінка в установах виконання покарань умовно може поділятися на два етапи. Перший етап комплексної оцінки має здійснюватись у процесі роботи фахівців установи виконання покарань із засудженими у межах відділення дільниці ресоціалізації. Другий етап – після переведення засудженого до дільниці соціальної адаптації таз метою якнайкращої його підготовки до виходу з місць позбавлення волі.
Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строку т.ч. неповнолітніх
Основні завдання та зміст діяльності органів та установ, які беруть участь у підготовці засуджених до звільнення
II
30
II.I.
Перший етап комплексної оцінки здійснюється на основі початкової оцінки, в процесі оцінки уточнюються дані, отримані на попередньому етапі, за вищевизна- ченими напрямами. До комплексної оцінки долучаються вихователь (або начальнику виправних колоніях) відділення, до якого був розподілений засуджений.
Результатом першого етапу комплексної оцінки має стати:
II.I.I.
Уточнення основних потреб, проблемних зон, ресурсів засудженого за наступними напрямками
− психологічні особливості спрямованість особистості, особливості психічних процесів (пам’ять, мислення, уява тощо, психологічні/психічні проблеми, ступінь конфліктності та агресивності, наявність лідерських якостей, рівень загального світогляду, наявність творчих здібностей, готовність до самовиховання тощо освітній рівень (утому числі ставлення до навчання, готовність вчитися, наявність повної середньої освіти, професійно-технічної або вищої освіти
− професія (утому числі наявність досвіду роботи, наявність навичок для роботи за професією, мотивація до роботи стан здоров’я (необхідна засудженому діагностика, лікування хронічних захворювань, реабілітація від алко- або наркозалежності тощо відновлення, зміцнення або формування корисних зв’язків із найближчим соціальним оточенням на волі (на основі оцінки позитивної соціальної мережі засудженого) тощо.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал