під такою назвою вчора, першого липня, у Києві відбувся Між на родний Форум на підтримку ук раїнської мови. В нск «Олімпій сь кий»




Сторінка4/6
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.72 Mb.
1   2   3   4   5   6
!
РОСІЯ СТВОРИЛА ТАКУ НАЦІОНАЛЬНУ
ІСТОРІЮ, ДЕ ВОНА ГАРНА,
А ВСІ ІНШІ – ЗЛОЧИНЦІ
Тімоті СНАЙДЕР
Нація і держава
2–9 липня 2015 р.
8
Донеччанка розповідає про страж-
дання людей, що вибираються з окупова-
них територій за спрощеною систе-
мою.
16 червня 2015 року Службою безпеки
України було затверджено оновлений
«Тимчасовий порядок в'їзду на неконтрольовану територію та виїзду з неї громадян
України та іноземців (осіб безгромадянства. Не дивлячись на вимоги представників громадськості, деяких притомних політиків та волонтерів відмінити ганебну,
антиконституційну пропускну систему як таку, яка порушує права громадян України на вільне пересування і абсолютно не вирішує проблему затримання терористів та контрабанди, СБУ вирішило «покращити»
неефективний попередній порядок. Згідно з цим оновленим покращенням забороняється, зокрема, перетин лінії зіткнення громадським пасажирським транспортом. Тому дорогу до міста Костянтинівка з
Донецька, відстань між якими всього 67 кілометрів, пасажири подолали за 10 годин хвилин. Спочатку на автобусі перевізниками доїхали до першого українського блокпосту в Майорську. Тут нас висадили десь за кілометр, щоб не бачили військові, і,
взявши сумки в руки, ми пішки перетнули цей перший блокпост. Вартові ретельно перевірили наші документи та наші паперові перепустки, хоч згідно з «оновленим»
порядком прибрано вимогу наявності паперової перепустки.
Після першого блокпосту долаємо ще десь кілометр. І нас перевозять через решту блокпостів на дозволеному «оновленим»
порядком авто, в якому до 9 місць. Передостаннім блокпостом в Зайцеві нас знову висаджують, і ми прилаштовуємось в кінець черги з приблизно 300 людей, котів, собак,
папуг. І повільно рухаємось вперед. Справа від нас так же повільно рухається черга з легкових автомобілів, до яких звертаються піші пасажири з тих автобусів, що з Донецька везуть тільки до першого блокпосту.
Тобто, якщо до 16 червня в чергах стояли ліворуч автобуси, а праворуч легкові
авто, то тепер замість заборонених автобусів стоять пасажири з багажем. Час від часу виникають сутички між водіями, які пробують проскочити без черги. Водії з черги пояснюють, що вони ночували в черзі зі
вчорашнього дня, бо блокпост закрився о годині, і вони не встигли перетнути цей кордон. І стоять вже другий день!
У нашій черзі якась палка прихильниця
«ДНР» мала необережність висловитись,
що за ці поневіряння донеччани мали би
«дякувати» Президенту України Поро шен - ку. Ось тут і почалось їй нагадали, хто і для чого першим взяв в руки зброю що через те, що вона ходила на референдум, тепер ми страждаємо, змушені жити без зарплат,
без пенсій, без ліків, з захмарними цінами на все стояти в багатогодинних чергах на блокпостах. Сказали їй, що нічого їй їхати в
Україну! Тут вона заявила, що любить
Україну вдвічі сильніше, ніж ми всі разом взяті, і втекла від розлюченого натовпу, сховавшись від нас в іншому місці черги.
Підійшли до початку черги. Нас відрахували по 10 осіб, перевірили паспорти,
паперові перепустки та сумки. Я запитала солдата, чи багато вже терористів та контрабандистів затримали на цьому блокпосту. Він розсміявся. Ви ж прекрасно знаєте,
що вони знають інші дороги. Після цього нас пропустили на територію блокпосту.
Вже інший військовий зібрав у нас паспорти та паперові перепустки і нібито поніс перевіряти в базі. З моєї точки зору, інтернет там в цей день не працював, бо військової машини з відповідним обладнанням не було. Були тільки дві камери відеоспостереження. І це пояснює той факт, чому у нас вимагали паперові перепустки, які втратили свою чинність з 16 червня!
Перевірка 10 паспортів тривала десь хвилин, щоправда, паралельно перевіряли документи і тих, хто їхав в легкових автомобілях. Тобто, перед нами було приблизно осіб 30 груп по 15 хвилинна кожних десять осіб складає 4,5 години у черзі. За цей час один чоловік знепритомнів
і звалився в яму. Чоловіки кинулись його витягати, жінки накинулись на військових,
щоб викликали швидку допомогу, але марно, ботам її немає. Не передбачено!
Знайшовся лікар в групі ОБСЄ, який привів чоловіка до тями та провів без черги на перевірку на блокпост.
Без черги пропускають також автомобілі з малими дітьми до двох років та інвалідами. Щоправда, інвалідів пропускають чомусь не зразу, а після п’яти машин. Після процедури перевірки в базі СБУ ми знову пішки пройшли десь 1,5 кілометра, шукаючи свій автобус за номерним знаком, який нам дав диспетчер. Цим автобусом ми вже доїхали до Костянтинівки.
Отже, відстань в 67 кілометрів ми подолали за 10 годин 15 хвилин, перетнувши блокпостів «ДНР» та 6 українських блокпостів. Одна з пасажирок нашого автобусу,
яка їхала з сином – учнем восьмого класу, назвала це – покращення під назвою
„пекло“».
Виникає дуже багато запитань до
«покращувачів» із СБУ, до голови РНБО
Олександра Турчинова та Президента України Петра Порошенка. Ці тортури придумані для найнезахищеніших верст населення і, як бачите, для тих, хто й гадки немає про якесь приєднання до Росії, а не для того, щоб виловлювати терористів чи контрабандистів. Це як покарання донеччан зате, що вони опинились не зі своєї волі під окупацією, зате, що держава не захистила
їх від цього лиха. Що вони нібито не боролись проти проросійських бойовиків.
І влада придумала клятий шаблон, що донеччанин («даунбасовець») – це сепаратист У гетто їх І тоді без них заживемо щасливо. А вони там хай здохнуть під п’ятою «русского мира. І не знає, що перша кров українських патріотів після Майдану пролилася в Донецьку 13 березня року, коли на проукраїнському мітингу було вбито Героя України Дмитра Чернявського,
а ще більше п’ятдесяти скалічених патріотів України відправлено до лікарень. А потім була Горлівка, жорстоке нелюдське вбивство ще одного Героя України Володимира Рибака. А 8 травня викрадено і спалено живцем Валерія Сала з Крас ноли ман - ського району. А потім, 9 травня, в Маріуполі, при першій спробі звільнити місто,
загинув батько трьох дітей начальник міської ДАІ Віктор Саєнко, а начальник міського управління МВС Валерій Андрущук лише дивом залишився живим після катувань. Цей перелік можна продовжувати.
Загинуло у війні за Україну вже понад тисяч осіб, втому числі, із Донецької та
Луганської областей. Багато донеччан воюють і сьогодні за Україну. А владай досі
живе в полоні власних міфів про наш край,
де нібито мешкає суцільне бидло. І створює нестерпні умови життя на окупованих територіях. Скільки вже говорили про електронні перепустки перед Пасхою, після
Пасхи, з 16 червня. Тепер перенесено питання на 10 липня. Як же можна відміняти паперові перепустки з 16 червня, коли перехідна електронні запланований тільки на 10 липня Персонально я не вірю, що це станеться 10 липня. Бо ще 20 березня року СБУ заявила, що запустила в тестовому режимі електронну систему оформлення перепусток, авізі нині там.
Коли я почала вивчати можливість виїзду автобусом з Донецька в Костянтинівку чи навіть зразу в Київ 22 червня, довідалась, що один відомий перевізник може довезти по території під владою «ДНР» до першого українського блокпосту в сторону
Маріуполя, висаджує пасажирів, і далі км пасажири або йдуть пішки, або просяться в легкові машини, яким дозволено перетинати цю лінію, якщо кількість місць не більша дев'яти.
За останнім блокпостом цих пасажирів підбирає вже інший автобус цієї фірми,
який курсує по території України. Тобто пасажири вибираються втри етапи по території «ДНР», по території між українськими блокпостами та по території
України. Коштує ця поїздка до Києва 1000
гривень.
Ще один перевізник везе людей до Києва через Білгород (Росія, за це треба заплатити гривень. Автівкою до 9 осіб до
Костянтинівки коштує 350 гривень, але поїздка триватиме десь 2 дні, бо великі черги.
Так що людям радять запастись їжею,
водою, бо треба буде ночувати у чергах.
Так що новий порядок перетину лінії
зіткнення серйозно ускладнив рух з Донецька для мирних жителів. У свою чергу червня прес-служба РНБО України повідомила, що секретар РНБО Олександр
Турчинов прогнозує, що нова, електронна система пропускного режиму в зоні АТО
запрацює в липні. Він зазначив, що зараз відбувається завершальний етап переходу на електронну систему пропускного режиму. Секретар РНБО розповів, що для отримання перепусток громадянам непотрібно буде безпосередньо контактувати здер- жслужбовцями, які видають дозволи,
достатньо направити заяву і копію паспорта на електронну пошту.
Так що чекаємо на нове «покращення».
Катерина ПОЛЯКОВА, інженер, м. Донецьк
Від редакції. Як стало відомо, вар-
тість проїзду автобусом між Києвом і
Донецьком, де немає жодного контролю, де
не потрібні пропуски, де немає блок-
постів, через м. Ростов Російської Федерації сьогодні складає вже 2700 грн.
ГОЛОС ОКУПОВАНОГО ДОНБАСУ
!
ПЕРЕТИНАЮЧИ БЛОКПОСТИ.
«Чи багато спіймали терористів
18 червня воїни ї механі-
зованої бригади – старший лей-
тенант Олексій Шарко, солдати
Олег Лавров, Сергій Страп,
Андрій Кулик, під вогнем про-
тивника, за своєю ініціативою
на броньованій ремонтно-ева-
куаційної машині евакуювали
український танк Т-64БМ
«Булат», кинутий в безпосеред-
ній близькості від опорного
пункту російських бойовиків в
районі Донецького аеропорту.
Позиції супротивника пролягали за 500 метрів від танка, який застряг у болоті ще взимку. За минулі місяці танк загруз по саму вежу, і дістати його було непросто.
«Булат» був в абсолютно справному стані і після евакуації завівся відразу. 15 червня воїни го навчального центру евакуювали з цього району свій Т-64БВ, також залишений там взимку. Дуже гідний вчинок. Але старшому лейтенанту Шарку і його бійцям не було потреби рятувати Булат це танк з ї танкової бригади, а не з їх з'єднання. 93-тя бригада не несла за нього ніякої відповідальності. Однак вони вирішили ризикнути, щоб врятувати цінну бойову техніку для Батьківщини, і
добровільно зголосилися провести цю операцію, узгоджену з командуванням й БТГР ї бригади. Евакуація була здійснена під обстрілом противника. Булат це модифікація Т, вартість якої
становить 470 тисяч доларів (це ціна не споруди танка, а модернізації повністю справного Т з новими вузлами і агрегатами, що само по собі коштує ще кількасот тисяч доларів. Є модифікація
«Булата» з тепловізорами, але таке заразу війська, на жальне надходить. Українські танкісти
«Булат» хвалять. На жаль, закупівлі таких машин незначні – у нас виділяються кошти тільки для відновлення стандартних Т-64БВ.
«Булат» у ЗСУ є тільки на озброєнні ї танкової бригади. На жаль, за час війни противник захопив у справному стані
мінімум два Булати, тепер катаються, хваляться трофеями.
Командування ї танкової бригади заявило, що місце знаходження трьох Булатів невідоме – але відео та фото з двома справними машинами, захопленими противником, широко поширене в мережі. Така ж доля могла очікувати і
врятований Булат. На жаль,
далеко не завжди наші командири приділяють серйозну увагу евакуації з поля бою техніки, яка вийшла з ладу. За залишення техніки до відповідальності не притягують, хоча більша частина безповоротних втрат бронетехніки ЗСУ
– в результаті технічної несправності, відсутність ремонтних підрозділів і запчастин, відсутність коштів евакуації і неуваги до питань технічного забезпечення війська не в результаті вогневого ураження супротивником. Справедливості ради слід зазначити,
що три Булати ї танкової бригади, які в результаті бойових пошкоджень та аварій були залишені екіпажами в бою 17 січня в селищі Спартак і на Путилівській розв'язці, були своєчасно евакуйовані і введені вдію. Тим більш вважаю за необхідне відзначити дії старшого лейтенанта Шарка і бійців ї бригади з порятунку цінної бойової техніки. Держава повинна нагороджувати дії особового складу щодо збереження техніки, тому що інакше заповнювати втрати довелося б з державного бюджету. Всі учасники операції, які ризикували життями заради успішного порятунку танку Булат, повинні нагороджуватися високими державними нагородами та заохочуватися командуванням, такі випадки вимагають максимального висвітлення в ЗМІ. Керівництво Генерального штабу високо оцінює дії
групи Олексія Шарка, і сподіваюся, всі четверо будуть представлені до високих державних нагорода самі нагороди будуть оформлені
швидко. Людей треба заохочувати за роботу відразу, а не тоді, коли всі забудуть уже про саму подію...
Юрій БУТУЗОВ,
Цензор.нет
ГЕРОЯМ – СЛАВА!
!
ПОДВИГ, ПРО ЯКИЙ ТРЕБА ЗНАТИ
Старший лейтенант
Олексій ШАРКО
Нація і держава
2–9 липня 2015 р.
9
Олег МАТКІВСЬКИЙ
У житті народу бувають події, які не мають очевидних великих і бажаних наслідків. На перший погляд, вони видаються даремними й відчайдушними. Але
їхнє значення виявляється пізніше і тоді
стає зрозумілим його велич.
До таких подій, жертовно сміливих,
повних героїчного розмаху, належить Акт відновлення Української Держави, проголошений у Львові 30 червня 1941 року, у річницю якого відзначаємо. Щоб зрозуміти предмет розмови, пропоную його текст.
Акт
відновлення
Української
Держави
1. Волею Українського народу Організація Українських Націоналістів під про-
водом Степана Бандери проголошує від-
новлення Української Держави, за яку
поклали свої голови цілі покоління найкра-
щих синів України.
Організація Українських Націоналістів,
яка під проводом її творця і вождя Євгена
Коновальця вела в останніх десятиліттях
кривавого московсько-більшовицького поне-
волення завзяту боротьбу за свободу, взи-
ває український народне скласти зброї так
довго, доки на всіх українських землях не
буде створена Українська Суверенна
Держава.
Суверенна Українська Влада запевнить
Українському Народові ладі порядок, всес-
торонній розвиток усіх його сил та заспо-
коєння його потреб.
2. На західних землях України творить-
ся Влада, яка підпорядковується Українському Національному Урядові, що ство-
риться в столиці України – Києві з волі
українського народу.
3. Відновлена Українська Держава буде
тісно співдіяти з Націонал-Соціаліс -
тичною Великонімеччиною, що під прово-
дом Адольфа Гітлера творить новий лад в
Європі й світі та допомагає українському
народові визволитися з-під московської
окупаці ї.
Українська Національна Революційна
Армія, що творитиметься на українській
землі, боротиметься далі спільно з союз-
ною німецькою армією проти московської
окупації за Суверенну Соборну Українську
Державу і новий справедливий ладу цілому
світі.
Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава
Хай живе Організація Українських
Націоналістів!
Хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів
Степан Бандера!
Слава Україні Героям Слава!
Ярослав Стецько, в. р.
Голова Національних Зборів.
(Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж Нью-Йорк; Львів,
1993.)
Голова Української Греко-Католицької
Церкви Митрополит Андрей Шептицький та Голова Української Православної Церкви
Митрополит Полікарп благословили Акт
Національних Зборів і видали з того приводу окремі Пастирські Листи.
Ось деякі витяги з Листа Митрополита
Андрея Шептицького:
«З волі Всемогучого й Всемилостивого
Бога в Тройці Єдиного зачалася нова епоха
в житті Державної Соборної Самостійної
України. Народні Збори, що відбулися вчо-
рашнього дня,ствердили і проголосили ту
історичну подію.
– Повідомляємо Тебе, Український
Народе, про таке вислухання наших бла-
гальних молитов, взиваємо Тебе до вияву
вдячности для Всевишнього, вірности для
Його Церкви і послуху до влади. Український народ мусить показати у цій істо-
ричній хвилі, що має досить почуття
авторитету й життєвої сили, щоби заслу-
жити на таке положення серед народів
Європи, в якім міг би розвинути усі Богом
собі дані сили.
– Установленій владі віддаємо належ-
ний послух. Визнаємо Головою Державного
Правління України пана Ярослава Стецька.
Від Уряду ним покликаного до життя очі-
куємо мудрого, справедливого проводу та
заряджень, які узгляднили б потреби й
добро всіх замешкуючих наш край грома-
дян, без огляду на це, до якого віросповідан-
ня, народности й суспільної верстви нале-
жать.»
До всіх українців, сущих на Волині, з
Архипастирським Посланням звернувся
Преосвященний Полікарп, єпископ Луцький. У його Листі зазначалось:
«Сповнилась наша відвічна мрія. З горо-
да князя Льва… несеться вістка – проголо-
шено Самостійну Українську Державу.
Разом з українським народом радіє і наша
многострадальна Церква. Відроджена у
вільній Українській Державі – Українська
вільна Православна Церква буде з народом
одною нерозривною цілістю. Всі мусимо
об’єднатися при нашій Святій Православній Церкві, при нашому Урядові, при
нашому Національному Проводові. Призи -
ваю на весь Український Народі його
Державний Уряд всемогуче Боже благословенням. Луцьк на Волині, Року Божого 1941,
місяця липня 10 дня.»
Напад Німеччини на СРСР був другою нагодою для спроби поновити українську державність й остаточно переконатись у справжньому ставленні Гітлера до
«українського питання. Провід ОУН
Бандери, проголошуючи 30 червня 1941 р.
у Львові Акт відновлення української
самостійної держави, мав метою відновити Українську суверенну державу. Перед тим у травні-червні в Кракові були двомісячні переговори українських політичних угруповань. В них брали участь 116 українських політичних, громадських і воєнних діячів. Був створений Український
Національний Комітет. А вже за тиждень у
Львові відбулися Національні Збори, які
проголосили Акт відновлення української
державності. Цей Акт був оголошений на львівській радіостанції та опублікований у пресі.
Тимчасовий Український Уряд (Державне Правління) очолив Ярослав Стецько,
Українську Національну Раду, як парламент, очолив Митрополит Андрей Шептицький, а Кость Левицький став Президентом. Над львівською Ратушею замайорів синьо-жовтий прапор.
Наступного дня по містах і селах
Західної України були проведені маніфестації на підтримку Акта. В селі Бишеві
Радехівського району, які по інших селах тієї округи, наступної неділі біля церкви зібралися всі жителі села. Священик отець
Петро Герасимчук відправив панахиду, по якій Андрій Теофілович Максимець проголосив Акт про відновлення Української
Держави. Біля церкви висипали високу могилу на честь борців за волю України, які
полягли на своїй та чужій землях. За кілька місяців люди села проводжали від цієї
могили десять юнаків-оунівців, яких позві- рячому вбили німецькі окупанти. Сам
Андрій Максимець змушений був втікати до Канади, інакше розділив би долю хлопців. Могилу 1945 року зруйнували війська
НКВС. Солдати зрізали хрестата розрили могилу. Такі коричневі, і червоні окупанти стирали з пам’яті українців ознаки тієї знаменної події і тих, хто був причетний до неї.
Та вже через півстоліття бишівці знову висипали могилу на цьому місці. Прагнення українців до своєї державності було незламним. Ще твердіше до досягнення проголошеної мети поставилась ОУН. Похідні групи націоналістів пішли далі на схід України вслід за німецькими частинами, а в багатьох місцях і перебігаючи їх, встановлювали там на місцях українську владу, проголошуючи в кожному селі, містечку відновлення української державності.
У відповідь на це гітлерівці уже липня арештувати і вивезли до концтабору Ярослава Стецька, Степана Бандеру та інших керівників і членів Уряду. Двісті з них були невдовзі знищені, а провідники до кінця війни перебували в концтаборах.
ОУН перейшла у підпілля, і очолив її
Микола Лебідь. Такі були наслідки цієї
події.
Революційна ОУН не ототожнювала себе з націонал-соціалістичною Німеччиною ані ідеологічно, ані політично, але для неї було вирішальним – визнає Німеччина нашу державну незалежність чи розглядатиме Україну черговою колонією на Сході
Європи. На прикладі долі Української
Національної Ради у Львові стало видно,
якою безнадійно-злочинною буде нацистська політика в Україні. Уряд Німеччини поставився крайньо вороже до Акта 30 червня і наказав жорстоко розправитись з його організаторами. Спочатку німці намагались всілякими методами схилити до скасування
Акта та саморозпуску Українське Державне
Правління. Представники Розенберґа запевняли, що німецький уряд не виступає протидержавної самостійності, тільки з нею треба зачекати до повного розгрому СРСР,
а тоді поступово, протягом двох років, втілити його. Взамін наці обіцянки вимагали скасувати Акт. Коли ж Бандера і Стецько категорично відмовились, нацисти розпочали репресії супроти ОУН і всього народу яку ворожій для них країні.
У своїй праці Слово до українських націоналістів-революціонерів»
Степан
Бандера писав При підготовці відновлення самостійності Української держави проти волі Німеччини передбачався такий розвиток і враховувались німецькі репресії.
Йшлося проте, який політичний чинник візьме на себе відповідальність, з усіма її
наслідками. Треба було виступати з відкритим шоломом. Коли не було змоги зброєю оборонити українську державність, революційна ОУН вважала, що мусить взяти на себе відповідальність і обов’язок відстояти перед світом і перед ворогом право і волю українського народу. Тому в самому Акті червня була виразно зафіксована ініціатива ОУН, а Державне Правління очолив член Проводу ОУН Ярослав Стецько.
Зроблено все так, щоб на організації зосередилась відповідальність, а відповідно і
всі репресії ворога, спрямовані проти української держави і весь удар впали на ОУН,
яка була загартована і підготовлена до боротьби».
У перші місяці німецької окупації український самостійницький рух обмежився до ідейно-політичного спротиву гітлерівської Німеччини, роз’яснювальних акцій та політичною підготовкою до рішучих дій.
Негайний збройний спротив німцям за їхні
акції щодо проголошеного Акта був би тактичною помилкою. До того часу український народне вів боротьби проти Німеччини, позаяк вона розгромила його колишнього окупанта Польщу і розпочала війну з
іншим окупантом – Росією. Спрацьовувала правдивість тези, що ворог мого ворога є
моїм приятелем. Налаштування українського загалу до Німеччини як до сподіваного союзника проти спільного ворога Москви, породжували прихильність у деяких політичних середовищах, що з початком війни почали переноситись із закордону до України. Лише незабаром український народ побачив справжнє обличчя німецько-гітле- рівського окупанта, і восени 1942 року революційна ОУН перейшла до збройного спротиву проти обох окупантів України червоної Москви та гітлерівської Німеччини, організувавши перші відділи Української Повстанської Армії.
Це була відповідь на питання, чи Акт червня 1941 року був тільки виявом гурту окремих політиків, чи висловом нестримних бажань всього українського народу. Відповідь цього плебісциту всім відома – в лави УПА для боротьби проти червоного і брунатного загарбників, в обороні української державності, висловленої
Актом, направили своїх синів усі верстви українського народу.
Кров’ю найкращих синів України, пролитою в боях під прапорами УПА, записано на сторінках історії вислід того історичного плебісциту – тверду заяву української нації,
що вона не схилить голови в ярмо, і в нікого не питаючи дозволу в кожній ситуації,
високо підноситиме прапор державного самостійництва і під ним сміливо йтиме в бій аж до останньої перемоги.
Чим важливою була ця подіяв історії
національно-визвольного руху – в політичних середовищах є різні погляди і понині.
Зокрема, антидержавницькі сили в Україні
ще й досі користуються брехливим сталінським кліше, щоб очорнити ОУН-УПА , як гітлерівських колаборантів.
Пригадую судовий політичний процес за позовом Ярослави Стецько до комуніста
Петра Симоненка, який звинуватив її чоловіка Ярослава Стецька у прислужництві
Гітлерові. Я був представником Слави
Стецько на тому процесі. Симоненко розмахував Актом і вказував на пункт 3, яким нібито підтверджувалось його звинувачення. У відповідь Слава Стецько надала судові докази арешту гестапівцями свого чоловіка співавтора і проголошувача Акта червня у Львові та запроторення його в концтабір Саксенгаузен, а також документи, що засвідчували вимоги гітлерівців до
Стецька, Бандери відкликати Акт, розпустити Державне Правління (Уряд, в заміну на свободу, нащо обидва категорично від- мовились.
Зберігся протокол Національних Зборів,
де зазначена вимога прибулого на засідання німецького офіцера, який заявив учасникам, що їхні збори незаконні і вимагав їх припинити. На це Ярослав Стецько заявив йому, що ми на своїй землі і будемо робити так, як вважаємо за потрібне. Врешті суду було представлено посвідчення, видане
Ярославу Стецькові урядом Федеративної
Республіки Німеччини, що він є учасником антифашистського руху, за що отримував відповідну державну пенсію. У відповідь на звинувачення комуністичної пропаганди щодо обіцянок ОУН в
Акті підтримати німецьку армію в боротьбі
з більшовицькою Москвою Степан Бандера писав:
«Наша лінія дії була чітка невідступне відстоювання справи державної незалеж- ности, а під умовою її шанування – готовність до приязних взаємин ідо спільної
війни проти більшовицької Росії, і тільки проти неї. Таку політичну лінію вважаємо за єдино правильну. А чужий політичний світ також мусить об’єктивно визнати за нами слушність і шанувати нашу по - ставу.»
Друга Світова війна між гітлерівсько- німецьким і московсько-комуністичним
імперіалізмами 1941–1945 років, велася головним чином на українських землях, за
Україну та її багатства. Найбільше людських жертв від рук загарбників понесла українська людність, найбільшого матеріального спустошення зазнала Україна.
І коли б в цій війні український народ залишався пасивним глядачем і послушним виконавцем наказів загарбників, не виявивши твердо власної волі бути господарем на своїй землі, то тим засвідчив би перед світом свою нездатність жити вільним життям у власній самостійній державі.
Історія повторюється і майже через три чверті століття. Весь цей час зерно воле- любства і прагнення власної державності,
закладене в Акті 30 червня 1941 року, не втрачає своєї актуальності. Сьогодні незалежна Україна, бажаючи цілковито вирватись з вікового московсько-імперського ярма і повернутись всім ю вільних європейських народів, веде запеклу визвольну війну проти країни-агресора Росії. І знову,
як і в далеких х ХХ століття вояки УПА,
прагнення Української державності, її оборону відстоюють у лавах Збройних сил
України добровольчі батальйони українських патріотів. Безпрецедентним і вра- жаючим своєю жертовністю є всенародний волонтерський рух. Такий народ здатний побороти найлютішого ворога і домогтися своєї мети – збудувати, як співається у гімні
українських націоналістів, «Соборну
Українську державу – вільну й міцну від
Сяну по Кавказ. Слава Україні Слава героям ЦЕ – НАША ІСТОРІЯ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал