Перелік умовних скорочень та абревіатур



Сторінка7/11
Дата конвертації11.01.2017
Розмір1.64 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Хоча запропоновані маркетингові стратегії знову-таки орієнтовані на продукт, стратегія інвестування і росту може бути з успіхом використана у брендингу. Асортиментна політика, що передбачає використання одного з трьох напрямів: розвиток асортименту, диверсифікацію, інновації чи їх комбінацію, може бути розглянута в межах розширення бренду.

З позиції бренд-підходу може розглядатися також розширення бренду за рахунок розповсюдження товару в нових регіонах товарного розширення в нові сфери. Регулювання ціни може виступати як основа політики формування вартісного вираження цінності бренду. Відносно деяких брендів, наприклад, Rols Rois, цінова політика є головною складовою маркетингової стратегії. Активне використання реклами також є необхідною умовою формування бренду.
Висновки до розділу 1
Теоретико–методологічне дослідження та прикладний аналіз формування конкурентоспроможності бренду вітчизняних підприємств дозволяє обґрунтовано говорити про необхідність застосування комплексного підходу до розробки адаптивної маркетингової політики, яка має формуватися на стратегічних засадах із урахуванням вартості бренду.

Під час вибору особливостей та найбільш оптимальної позиції бренду, торгової марки на ринку нафтопродуктів варто враховувати особливості національного менталітету, зміни в розвитку ринку, процеси розбудови соціально–орієнтованої економіки країни, державного регулювання як в окремій галузі економіки, так і в цілому в економіці країни.

Для того, щоб підприємство успішно конкурувало на ринку слід приділяти пильну увагу факторам конкурентоспроможності та формувати конкурентні переваги. Істотний вплив на рівень конкурентоспроможності підприємства має конкурентоспроможність бренду. При успішному управлінні торговельною маркою можна одержати та утримати конкурентні переваги довгострокового характеру за рахунок включення стратегій позиціювання торговельної марки в систему забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

Конкурентноздатність та конкурентоспроможність підприємства, товару та торговельної марки є актуальною та перспективною темою подальших досліджень, зокрема оцінювання позицій торгової марки і стійкості її потенціалу, питання діагностики марочної конкурентоспроможності.



РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ

ПП ОККО- НАФТОПРОДУКТ

2.1. Огляд ринку нафтопродуктів країни

Активні зміни в інфраструктурі українського паливного ринку відбулися у другій половині 90–х років з початком масової приватизації. Всього за чотири роки (1994 – 1997 pp.) підприємствами "Укрнафтопродукту" було передано у приватну власність понад 42% АЗС, в результаті чого в цілому ряді областей не залишилось жодної державної АЗС [110].

До переходу в приватний сектор в Україні переважали АЗС "радянського" типу, які не відрізнялися зовнішньою привабливістю і були оснащені застарілим обладнанням. Частка сучасних АЗС не перевищувала 15%, і всього 2 – 4% з них надавали споживачу супутні послуги. Однак у 2002 – 2005 pp. завдяки розгортанню широкомасштабної діяльності на паливному ринку російських нафтових компаній (ТНК, "ЛУКОЙЛ", "Альянс", "Татнефть") і українських операторів ("Укрнафта", Талнафтогаз", "Континіум–Укрресурс") рівень забезпеченості транспортних сполучень якісним паливом істотно підвищився, покращилося сервісне обслуговування споживачів. У цей же час на вітчизняному ринку з'явилося поняття паливного бренду – візуального і словесного образу марки товару (послуги) у свідомості покупця, що виділяє його серед конкурентів.

За даними НТЦ "Психея", на 1 жовтня 2007 р. в Україні нараховувалося 5075 АЗС, з яких 21% – в обласних центрах, Києві і Севастополі, 40% – в інших містах, 22% – у сільській місцевості, 17% – на автошляхах. Добовий обсяг реалізації нафтопродуктів з однієї АЗС у середньому по Україні складав близько 10 т (у Києві – 10 – 15, у великих промислових центрах – 10 – 12, у регіонах – 5 – 7, на магістралях – до 40). При цьому не є виключенням і невеликий оборот на АЗС, викликаний неправильною оцінкою щільності транспортних потоків, а також дольового продажу палива, супутніх товарів і послуг [110].

Станом на 2012 рік в Україні нараховується приблизно 6 320 автозаправних станцій і комплексів. З них половина належить п’ятьом великим гравцям і одному мега-гравцю (26%).
особи

заголовок
Рис. 2.1. Структура українського ринку нафтопродуктів станом на 2012рік
Отже, загальний розподіл виглядає не таким уже й монополізованим. Порівнявши існуючі дані за 2007 і 2012 роки, можна зробити висновки про тенденції на ринку нафтопродуктів України.

Рис. 2.2. Тенденції на ринку нафтопродуктів України


Як видно з рисунку 2.2, ринок нафтопродуктів України збільшується, якщо порахувати у відсотвовому співвідношенні, то за 5 років він зріс майже на 20%. Більше того, взявши до уваги аналітичну інформацію, розглянуту нижче, слід сказати, що позитивна тенденція росту кількості АЗС зберігається.
частка ринку
Рис. 2.3. Розподіл расток ринку нафтопродуктів України станом на 2012 рік

Найбільший власник АЗС в Україні – група “Приват” Ігоря Коломойського. За даними конкуруючої компанії ПП “ОККО - Нафтопродукт”, групі “Приват” належить 1 639 АЗС. Вона контролює Кременчуцький, Дрогобицький та Надвірнянський НПЗ. Її обсяги можна оцінити лише приблизно, оскільки вона немає єдиної структури. Вся мережа подріблена на дуже багато дрібних торгових марок. Тому надзвичайно важко відстежити інформацію, в деяких випадках навіть не вдається знайти логотип в інтернеті.

Все ж спробуємо виділити основні дочірні компанії групи “Приват”:
група пріватік
Рис. 2.4. Основні дочірні компанії групи “Приват”
Специфіка розвитку галузі призвела до нерівномірного поширення брендів територією України. Із західного регіону розросталися мережі WOG Ігора Єремеєва та ОККО Віталія Антонова, і досі в Західній Україні вони мають найбільшу кількість станцій, а на сході – найменшу. Ці мережі взагалі дуже схожі за маркетинговою стратегією та положенням на ринку, оскільки імпортують пальне з Ромунії, Греції, Литви та Польщі.

сфери впливу
Рис. 2.5. Розмішення брендових АЗС по території України відносно їх найбільшої концентрації
Shell раніше належала російській групі “Альянс”, яка на той час контролювала також Херсонський НПЗ. Тому найбільша кількість цих заправок на півдні України. Зараз Shell продає пальне із Литви та Білорусі, а також суттєву частку купує в українських заводів.

Найбільші та найвідоміші регіональні бренди – мережа Parallel Рината Ахметова та київська мережа КЛО, що контролюється “групою інвесторів”.

На одну українську АЗС припадає 27,3 км доріг із твердим покриттям і 1280 транспортних засобів, які працюють на бензині і дизелі. Якщо врахувати, що сучасна АЗС здатна обслуговувати до 1200 автомобілів, між кількістю АЗС і кількістю транспортних засобів існує визначений баланс. Однак у більшості регіонів України роздрібний ринок все ще далекий від насичення, головним чином через випереджаючі темпи росту автомобільного парку і переважання застарілих АЗС (близько 60% від їхньої загальної кількості). Це створює додатковий попит на інфраструктуру, яка обслуговує автомобільний транспорт, і дає можливість операторам збільшити свою частку на ринку за рахунок спорудження сучасних і/або реконструкції наявних АЗС.

За станом на 1 жовтня 2010 р. десятьом найбільшим українським брендам належало 48% роздрібного ринку нафтопродуктів. При цьому конкуренція відбувається між суб'єктами господарської діяльності, яких умовно можна розділити на чотири групи (рис. 2.6).


Рис. 2.6. Частки АЗС чотирьох основних груп учасників на роздрібному ринку нафтопродуктів України станом на 1 жовтня 2010р. [110]


До першої групи увійшли компанії–власниці нафтопереробних активів, які гарантують стабільність постачання палива на мережеві АЗС (близько 26% ринку група “Приват” та “ЛУКОЙЛ”). Серед них варто виділити [110]:

  • ВАТ "Укрнафта", яке реалізує у своїй мережі з 563 АЗС світлі нафтопродукти, отримані з нафти, яка добувається ВАТ "Укрнафта" і частково переробляється на Надвірнянському НПЗ. Компанія розпоряджається 96% вітчизняної сировини;

  • ПП "Лукойл–Україна", яке є дочірнім підприємством російської НК "ЛУКОЙЛ", яка володіє Одеським НПЗ із одноіменною мережею АЗС (за даними компанії – 236);

  • ТОВ "ТНК–BP Україна", яке реалізує нафтопродукти, вироблені на Лисичанському НПЗ через мережу АЗС під торговою маркою ТНК–BP. Компанії безпосередньо належить 148 АЗС. За даними компанії, починаючи з травня 2006 р. і після закінчення дворічного перехідного періоду під торговою маркою ТНК–BP залишаться працювати всього 58 джобберських АЗС. Офіційною причиною такого рішення є "відсіювання" несумлінних партнерів, які допускали порушення стандартів діяльності компанії і якості нафтопродуктів;

  • ТОВ "Континіум–Укрресурс", яке володіє мережею АЗС, більшість яких (за даними компанії – 400) працює під торговою маркою WOG (Western Oil Group) у 25 областях України. Компанія контролювала Дрогобицький НПЗ, з якого і постачалися нафтопродукти;

  • НК "Татнафта", яка реалізує нафтопродукти, вироблені на власних потужностях, під однойменним брендом через 145 АЗС, розташовані головним чином у Криму, Полтавській і Харківській областях. Російській НК "Татнафта" і контрольованим нею компаніям Amruz Trading AG (Швейцарія) і Sea Group International (США) належить також 27% акцій AT "Укртатнафта", яке керує Кременчуцьким НПЗ. Восени 2006 p., після оголошення про початок ліквідації дочірнього підприємства НК "Татнафта"

  • СП "ТД "Татнафта–Україна", з'явилися повідомлення про її можливий вихід із роздрібного сегменту вітчизняного ринку;

  • AT "Укртатнафта", яке виробляє нафтопродукти на Кременчуцькому НПЗ із російської нафти (в основному, татарстанської), і реалізує їх через мережу із понад 100 АЗС, три чверті яких належать ТОВ "УТН–Схід";

  • ТОВ "НК "Альянс–Україна", яке є дочірнім підприємством російської НК "Альянс", яка володіє Херсонським НПЗ і однойменною мережею АЗС у 12 регіонах країни (за даними компанії – 144). 18 липня 2006 р. компанія, діючи в рамках ліцензійної угоди із Shell Brands International AG, відкрила першу в Україні АЗС під міжнародним брендом;

  • НАК "Нафтогаз України", яка разом з ТОВ "Екойл" розвиває мережу АЗС під торговою маркою "Нафтогаз–Екойл" (у власності ДК "Укргазвидобування", яка входить у структуру НАК "Нафтогаз України", знаходиться Шебелинський ГПЗ). За даними компанії, продукти переробки, які випускаються її дочірніми підприємствами, реалізуються через мережу, яка складається з 306 АЗС різних брендів. Сорок з них, розташовані в 7 регіонах України, працюють під маркою "Нафтогаз–Екойл".

Слід зазначити, що АЗС, які належать російським нафтовим компаніям (ТНК–BP (із джобберами), "ЛУКОЙЛ", "Альянс", "Татнафта"), складають сьогодні близько 16% всіх АЗС України, причому з початку 2005 р. ця частка постійно знижується.

До другої ринкової групи належать компанії, які створюють і розвивають власні мережі АЗС при відсутності переробних потужностей (24% ринку). Серед них виділяють [98]:

  • ПАТ "Концерн Галнафтогаз", яке володіє мережею з 401 АЗС станом на 01.04.2014р., більша частина яких (за даними компанії – 151) працює під торговою маркою ОККО переважно в центральних і західних областях України;

  • ТОВ "Альфа–нафта", яке володіє АЗС, більша частина яких (за даними компанії – 281) працює під брендом ANP у 17 регіонах України. Компанія "Альфа–нафта" уже два роки підряд демонструє другі після "Укрнафти" темпи будівництва нових АЗС. Загальна кількість АЗС "Альфа–нафти" становить близько 350, однак закритість компанії не дозволяє у повній мірі оцінити її місце на ринку;

  • ТОВ "Гефест", якому належить мережа із 65 АЗС у східних областях України (головним чином, у Донецьку та області);

  • ТОВ "Мавекс", яке володіє мережею із 31 АЗС в Одеській, Закарпатській, Івано–Франківській і Волинській областях.

До третьої групи відносять власників місцевих мереж АЗС, яким належить близько 5% ринку [110]. Ріст даного сегменту став наслідком падіння популярності франчайзингових схем через виникнення в компаній, які їх впроваджували, іміджевих побоювань у зв'язку зі зниженням якості нафтопродуктів, які реалізуються за такими схемами. З іншого боку, відмова великих компаній від роботи із джобберами може бути ходом, спрямованим на PR якості обновлених мереж. Зокрема, по такому шляху пішли компанії "Альянс" і "ЛУКОЙЛ", які перестали використовувати франчайзинг із 2004 p., і ТНК–BP, яка згорнула джобберську програму в 2009 p.

Серед місцевих мереж АЗС можна виділити [110]:



  • компанію "КЛО" (м.Київ, Київська і Хмельницька обл.);

  • ТОВ "ТД "Золотий гепард" (м. Київ і Київська область);

  • ТОВ "Донбаснафтопродукт" (Донецька обл.);

  • ВАТ "Київміськнафтопродукт" (Київ і область);

  • ВАТ "Запоріжнафтопродукт" (Запорізька обл.);

  • НП "Універсам" (АЗС "Укрпетроль" у Волинській обл.);

  • ТОВ "Сучасник" (Автономна Республіка Крим).

Частки АЗС, які діють у сегменті трьох вищезгаданих груп, показано на рис. 2.7.

Рис. 2.7. Частки брендових АЗС на роздрібному ринку нафтопродуктів України станом на 1 жовтня 2010р. [110]

І, нарешті, до четвертої групи належать власники дрібних мереж і окремих АЗС (позабрендові АЗС, близько 45% роздрібного ринку, рис. 2.8) [97]. Особливий сегмент тут належить мережам, які реалізують нафтопродукти "євро–класу", що відповідають стандартам EN228 і EN590. Найвідоміші з них – донецька "Паралель" і київська "УкрАвто".

Рис. 2.8. Частки основних учасників роздрібного ринку нафтопродуктів України (із деталізацією часток ринку брендових АЗС)

станом на 1 жовтня 2010р. [110]
Отже, у більшості регіонів України роздрібний сегмент паливного ринку далекий від насичення, головним чином через випереджаючі темпи росту автомобільного парку і переважання застарілих АЗС. Найбільш перспективними для будівництва АЗС є Київська, Львівська, Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Одеська, Полтавська області і АР Крим.

На ринку продовжуються процеси розвитку і переділу, під час яких власники великих мереж концентрують у своїх руках усе більшу кількість формально незалежних АЗС. Повсюдна відмова від франчайзингових схем залишає власників окремих АЗС і дрібних мереж наодинці із проблемою забезпечення своїх станцій бензином і дизелем. Не виключено, що боротьба за ресурс, яка загострилася через скорочення обсягів переробки нафти, приведе до припинення їхньої самостійної діяльності. Рядовим учасникам заважає розвиватися і земельна проблема. Якщо власникам великих мереж належить до 70% землі, відведеної під АЗС, то дрібні власники у більшості випадків не в змозі викупити земельні ділянки.

На даний час до половини роздрібного ринку належить десятьом найбільшим брендам. Інтереси останніх перетинаються, в основному, у Києві, Закарпатті і Криму.

У середньостроковій перспективі тенденція до збільшення кількості брендових АЗС підсилиться. Найбільшими темпами будуть зростати мережі українських операторів, у першу чергу, під брендами "Укрнафта" і ANP. Розвиток мереж буде відбуватися у напрямку поліпшення якості і розширення сфери послуг, зокрема, впровадження програм лояльності, які забезпечують знижки і бонуси, а також додатковий сервіс для клієнтів.

За допомогою брендування АЗС великі мережевики намагаються витіснити з ринку дрібних гравців, багато з яких, за твердженням мережевиків, ведуть нечесну гру на ринку — мінімізують оподаткування, продають некондиційне пальне або взагалі не реєструють заправний бізнес.

Як правило, українські заправні станції від європейських відрізняють вигадливий дизайн, світлові фризи, велика кількість зовнішньої реклами. У Європі ринок АЗС уже сформований, тому там немає потреби активно боротися за споживача. Щоправда, директор з маркетингу ТОВ "АЗС–Дизайн" Інна Бєлік зазначає, що і в Україні попит на зовнішню рекламу на АЗС поступово зменшується.

Ще одним елементом брендингу можна вважати зростання попиту на використання смарт–карток при обслуговуванні клієнтів АЗС. Наприклад, 30% клієнтів мережі АЗС Галнафтогазу вже використовують смарт–картки.

З підвищенням інвестиційної привабливості України можлива поява на її внутрішньому ринку нових іноземних учасників, у тому числі світового рівня. При цьому успіх виходу буде визначатися наявністю в таких компаній стабільного внутрішнього і/або зовнішнього джерела постачань нафтопродуктів. Однак при поверненні уряду до адміністративно–силових методів регулювання ринку прихід іноземних інвесторів буде відкладений, а вихід дрібних власників АЗС, навпаки, прискориться.

Якщо говорити про особливості споживання на роздрібному ринку нафтопродуктів, то для великих міст України характерне споживання високооктанового бензину, тоді як в інших регіонах із нижчим рівнем життя все ще залишається значним попит на низькооктановий бензин, що пов'язано зі старішим і дешевшим парком автомобілів.

Що стосується дизельного палива, то його споживання має високе значення в тих же регіонах, що і висооктанового бензину, а також на трасах, якими здійснюються поставки товарів у великі мегаполіси.

За результатами дослідження переваг споживачів послуг АЗС виявлено 3 основні типи споживачів:

Споживачі, які віддають перевагу маркам палива із власними назвами (futura, v–power тощо). Це споживачі, для яких вирішальним фактором є якість палива, що пропонується на АЗС, відомість бренду та його престижність.

Споживачі, для яких важлива якість палива, але вони не готові переплачувати за бренд.

Споживачі, для яких вирішальне значення при виборі АЗС відіграє вартість палива.

Крім цього, оскільки якість обслуговування і пального на брендованих мережах має суттєві диференціації, власників автомобілів все більше приваблює можливість отримати якісні додаткові послуги – помити машину, замінити масло, смачно і недорого поїсти або придбати супутні товари.

Проведене дослідження споживачів АЗС показало, що якість пального і близькість (або зручне розташування по шляху слідування) АЗС поки відіграють «начальну» роль при виборі бензоколонки власниками автомобілів. В той же час, якщо в 1999 р. лише 5% опитаних цікавили додаткові послуги на АЗС, то минулого року небайдуже до магазину, кафе, мийки чи СТО при заправці ставилися вже 44% опитаних. При цьому 75% з них віддають перевагу послугам, пов'язаним із наданням допомоги автомобілю, і лише чверть піклується про додаткові послуги для себе і супутників.

Ці запити враховують власники АЗС. Наприклад, мережі "Укртатнафта", ЛУКОЙЛ", "ТНК", "ОККО" розростаються за рахунок автозаправних комплексів. Однак будівництво на базі АЗС клубу в межах міста або кемпінгу за містом на трасі відбудеться, очевидно, в більш далекій перспективі.
2.2. Структура маркетингового середовища підприємства
Кожне підприємство перебуває в умовах, що постійно змінюються. Маркетингове середовище, – сукупність активних суб'єктів і сил, що діють за межами фірми, впливають на її стратегію і не підпадають під безпосередній контроль.

Щоб успішно функціонувати на ринку, підприємство повинне чітко визначити параметри дослідження зовнішнього середовища і вибрати чинники, які найістотніше впливають на діяльність фірми. Це чинники її макро- та мікросередовища.

Ф. Котлер [55] визначає маркетингове середовище як сукупність факторів, які впливають на спроможність підприємства розвивати й підтримувати взаємовідносини з цільовим ринком.

Маркетингове середовище постійно змінюється: ринкові можливості й загрози виникають, змінюються й зникають, тому для підприємства є дуже важливим, вчасно розпізнавши ринкові можливості й загрози, розвивати можливості та знешкоджувати загрози.



Маркетингове середовище підприємства – сукупність факторів, які впли-

вають на процес управління маркетингом підприємства, його маркетин-

говий розвиток та взаємовідносини із споживачами.

Маркетингове мікросередовище – частина середовища, в якому фірма безпосередньо функціонує в процесі маркетингової діяльності. До складових мікросередовища належать: безпосередньо підприємство, постачальники, маркетингові посередники, споживачі, конкуренти, громадськість.

Маркетингове макросередовище – це ті фактори, якими фірма не може безпосередньо керувати, але які впливають на її маркетингову діяльність. До маркетингового макросередовища належать: економічне середовище, демографія, політичне середовище, НТП, культура, природне середовище.

До факторів маркетингового макросередовища ПП "ОККО-Нафтопродукт" належать:

Економічне середовище.

Його утворюють ті фактори, які впливають на купівельну спроможність населення, рівень його доходів і витрат.

До таких факторів належать макроекономічні показники: фаза економічного циклу країни, рівень інфляції, рівень зайнятості населення, обсяг валового національного продукту та його динаміка, рівень купівельної спроможності та доходів населення, рівень цін, наявність та обсяг товарного дефіциту. Так, німецький статистик Ернст Енгель в результаті досліджень сформулював наступний закон: за зростання рівня сімейного доходу структура витрат сім’ї змінюється таким чином:

- відносний рівень витрат на їжу зменшується,

- відносний рівень витрат на житло та будівництво стабілізується,

- відносний рівень витрат на інші цілі (одяг, транспорт, освіта, заощадження, розваги) збільшується.



Демографічний фактор. 

Передбачає дослідження таких показників, як чисельність населення, географічне розміщення населення, міграція, віковий склад населення, рівень народжуваності та смертності, сімейний стан.



Політико-правовий фактор. 

Охоплює політичну структуру країни, урядову, політичну та законодавчу стабільність, політичну орієнтацію країни, податкову політику уряду, вплив професійних спілок, міжнародну орієнтацію та державне регулювання міжнародних відносин, державне регулювання конкуренції.



Соціально-культурне середовище.

 Включає такі фактори, як соціальні групи, базові цінності, переваги світосприйняття, поведінку, системи поглядів, цінностей, моралі, звичок, мови, стилю життя. Причому серед зазначених факторів система цінностей настільки важлива, що аналітики компанії «Дженерал Електрик» охарактеризували як найважливіший елемент бізнесового середовища. На відміну від швидких змін у технологічному середовищі, зміни в культурному середовищі досить повільні, а деякі цінності залишаються стабільними й незмінними (наприклад, чесність, порядність, відповідальність за своїх дітей, повага до батьків тощо).

Соціальна сфера регулюється і фінансується, в основному, державою, вона впливає на розвиток ринку як безпосередньо, так і опосередковано, зумовлюючи нову ситуацію на споживчому ринку. Це має враховуватися стратегією маркетингу зацікавлених структур.

Культура суттєво впливає на маркетингову діяльність. Її можна визначити як історично обумовлений рівень розвитку суспільства, його творчого потенціалу і спроможності людини реалізувати себе в організації життя і діяльності в суспільстві. Рівень розвитку культури багато в чому визначається рівнем економічного розвитку людства, країни, регіону.

У людей, що живуть на одній території, можуть поєднуватися різні культури, різні історичні традиції, звички, засоби життя. Велику роль тут відіграє належність до певного класу, професії, сімейного укладу. Існує об’єктивний зв’язок між розвитком культури і підвищенням попиту на її матеріальні носії – побутову техніку, музичні інструменти, радіо-, відеоапаратуру, ігрові та інші приставки, мікрокалькулятори, кіноустановки, студії звукозапису, відеомонтажне устаткування, побутові комп’ютери з різноманітною периферією, електронні іграшки тощо. За таких умов змінюється поведінка людей на ринку товарів і послуг, підвищуються їхні вимоги до якості товарів і послуг, їх оформлення, реклами, з’являються нові моделі і засоби спілкування між людьми.

Природне середовище. 

Як фактор маркетингового макросередовища останнім часом набуває дедалі більшого значення природне середовище у зв’язку зі зростанням рівня забруднення навколишнього світу. Екологічні проблеми були головною причиною виникнення концепції соціально-етичного маркетингу, яку наслідує ПП "ОККО-Нафтопродукт". Її суть у тому, що, задовольняючи потреби окремих споживачів, фірма повинна враховувати інтереси суспільства в цілому. Наприклад, у багатьох країнах виникла проблема забруднення середовища надмірними викидами вуглекислого газу внаслідок згоряння неякісного пального, як наслідок, - почали створюватись нові стандарти пального, більш безпечного по відношенню до атмосфери.



Науково-технічний прогрес.

Технологічні зміни справляють значний вплив на спосіб життя, поведінку, потреби та переваги споживача. Вони впливають на всі елементи маркетингового комплексу, але більш за все проявляються в аспекті інноваційної діяльності.

Наслідки впливу науково-технічного прогресу на елементи маркетингового комплексу:

- розроблення нового, більш якісного пального, модифікація старого, пристосування до споживчих потреб, що змінюються;

- зниження витрат виробництва, можливість зіставлення цін, можливість контролю за цінами;

- підвищення швидкості збуту, зростання обсягів збуту, оптимізація контролю за збутом;

- підвищення комунікаційних можливостей, скорочення строків просування, оптимізація планування просування.
До факторів маркетингового мікросередовища ПП "ОККО-Нафтопродукт" належать:

Постачальники.

Основним фактором роботи підприємства є постачання пального, його кількість та якість. Підприємство налагодило постійні контакти із європейськими заводами-виробниками пального, а саме:

PKN ORLEN S.A., Польща. Завод постачає автомобільний бензин підвищеної якості А-95-Євро, виду І, класу D згідно з ДСТУ 4839:2007, на базі якого також виготовляють Pulls 95;

ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод", Республіка Білорусь. Завод постачає бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро, виду І, класу D згідно з ДСТУ 4839:2007, а також дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки F, виду І згідно з ДСТУ 4840:2007, на базі якого виготовляють і Pulls Diesel.

Також інколи ПП "ОККО-Нафтопродукт" закупляє імпортний бензин стандарту ЄВРО–4 (виробник "Майжекю Нафта"– Литва і "Rompetrol" – Румунія).

При виборі постачальників пального підприємство враховує наступні фактори:



  • географічна віддаленість постачальника;

  • репутація постачальника;

  • якість пального;

  • його вартість.

Посередники.

До маркетингових посередників відносять підприємства по організації товаропросування, які забезпечують підприємство певними каналами просування. ПП "ОККО- Нафтопродукт" використовує в ролі посередника сестринську компанію ПП "ОККО-БІЗНЕС", яка виготовляє на базі польського пального макри А-95 та білоруського ДП нафтопродукти преміум класу Pulls 95 та Pulls Diesel відповідно.

Фінансові посередники – це банки, кредитні та страхові компанії, які допомагають страхувати різні угоди та майно. Підприємство співпрацює з банком ВАТ ЛОД "Райфайзен банк АВАЛЬ" та страховою сестринською компанією "Універсальна". Мала кількість посередників пояснюється тим, що

ПП "ОККО- Нафтопродукт" також, в деякій мірі, є посередником між заводами-виробниками та споживачами, тобто відіграє роль експортера пального.



Кінцевий споживач

Завод-виробник

ПП "ОККО- Нафтопродукт"



Завод-виробник

ПП "ОККО-БІЗНЕС"

ПП "ОККО- Нафтопродукт"

Кінцевий споживач


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал