Перекладачів та сходознавства (спеціальність «Переклад») у другому семестрі



Скачати 113.32 Kb.
Дата конвертації05.01.2017
Розмір113.32 Kb.
ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ

САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

для студентів І курсу факультетів перекладачів

та сходознавства (спеціальність «Переклад»)

у другому семестрі 2013-2014 навчального року

Самостійна робота студентів І курсу факультетів перекладачів та сходознавства (спеціальність «Переклад») у другому семестрі 2013-2014 навчального року передбачає обов’язкове опрацювання п’яти тем та виконання різних видів лінгвістичного аналізу. Теми робіт та завдання розміщено в посібнику Вступ до мовознавства: Навчальний посібник для студентів першого курсу (напрям підготовки 020303 «Філологія», спеціальність 6.020303 «Переклад» (дві іноземні мови)) та загальноосвітніх навчальних закладів (курси за вибором для учнів профільних класів філологічного напрямку) / Автор-упорядник Терехова Д. І. – К.: КНЛУ, 2012. – 228 с. (посібник розміщено на сайті кафедри в електронному варіанті, а також у друкованому вигляді є в читальному залі, на абонементі, на кафедрі).


  1. Кожному студенту потрібно опрацювати такі теми (за посібником «Вступ до мовознавства…» с. 141-157):

Методи наукового дослідження мови

Мовленнєвий апарат, його будова

Розвиток лексики, лексикографія

Фразеологія

Граматичні способи. Синтетичні й аналітичні мови

Записати тему, дати відповіді на теоретичні питання та виконати практичні завдання (на матеріалі тих мов, які вивчають студенти на факультетах).



  1. Наприкінці роботи виконати різні види лінгвістичного аналізу. Для цього виписати з художньої літератури одне речення українською мовою. Зробити його синтаксичний аналіз. Із цього речення вибрати по одному слову для інших видів аналізу (фонетичного, морфемного, морфологічного) і виконати їх. Схеми лінгвістичного аналізу подано в посібнику «Вступ до мовознавства…» с. 219-226.

Вимоги до оформлення.

Самостійна робота виконується в електронному варіанті. Усі види роботи кожен студент розміщує в одному файлі, який називає за номером своєї групи та прізвищем, наприклад: Па 10-13 Іваненко.doc. Староста групи збирає роботи всіх студентів в одну електронну папку, називає за номером групи і назвою факультету, наприклад: Перекл. Па 10-13. Окремим файлом подає список групи: Па 10-13список. doc.



Виконані роботи всіх студентів групи староста подає до 3 березня 2014 року на кафедру загального і порівняльного мовознавства та новогрецької філології в ауд. 717, (І корпус).

Вимоги до технічного оформлення самостійної роботи: Текст друкується через 1 інтервал, без переносів, звичайним шрифтом. Розмір шрифту 14 у Times New Roman. Усі поля – 1,5 см. Абзацний відступ – 5 знаків (1,25 см). Цитати і визначення (дефініції) слів беруться в лапки. Чітко диференціюються знаки дефіса (-) і тире (–), наприклад: “Фонема – це…”, але “лексико-синтаксичні характеристики”.

Посилання на використану літературу в тексті подаються у квадратних дужках і оформляються так: [Кочерган 2006, c. 15].

Завершує кожну тему список використаної літератури за таким зразком:



ЛІТЕРАТУРА

1. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства : [підручник] / Юрій Олександрович Карпенко. – К. : Академія, 2006. – 336 с.

2. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. – К. : Академія, 2006. – 368 с.

3. Реформатский А. А. Введение в языковедение : [учеб.] / Александр Александрович Реформатский. – М. : Высш. шк., 2001. – 288 с.

4. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Вища шк.,1985. – 360 с.

5. Лингвистический энциклопедический словарь / [отв. ред. В. Н. Ярцева]. – М. : Сов. энциклопедия, 1990. – 683 с.

6. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Олександрівна Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.

7. Українська мова : енциклопедія / [відп. ред. В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк]. – К. : Українська енциклопедія, 2004. – 824 с.

8. Thackeray W. M. The Fatal Boots / William Makepeace Thackeray. – Boston : Twayne, 1976. – 256 р.

Зразок оформлення самостійної роботи:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний лінгвістичний університет

Самостійна робота

зі «Вступу до мовознавства»

Виконала студентка І курсу

факультету перекладачів

групи Па 10-13

Іваненко Ірина Іванівна

Київ – 2014

Тема: РОЗВИТОК ЛЕКСИКИ. ЛЕКСИКОГРАФІЯ

Теоретичні питання


  1. Історичні зміни в лексиці. Застарілі слова. Неологізми. Зміна значення слів. Способи збагачення словникового складу мови.

(Подати стислу лаконічну відповідь)
Неологізм – слово чи сполука, використані мовою в певний період на позначення нового або вже наявного поняття або в новому значенні й усвідомлюються як такі носіями мови [Селіванова 2006, с. 417].

  1. Лінгвістичні словники: тлумачні, перекладні, етимологічні, словники синонімів, антонімів, омонімів, паронімів, фразеологізмів, історичні, діалектні та інші.

(Подати стислу лаконічну відповідь)
Практичні завдання

Завдання 1.

Зразок:

“Словник української мови”, тт. 1-11. – К.: Наукова думка, 1970-1980 (тлумачний словник, близько 135 тис. реєстрових слів).



Приклад словникової статті:

ОРЕОЛ, у, ч. 1. Променисте коло, сяйво навкруг голови Бога, святого на іконах, культових картинах, скульптурах і т. ін.; німб. 2. перен. Атмосфера слави, успіху, пошани і т. ін. навколо кого-небудь. // Слава. Є в році день один – його святкуєм ми, Зібравшися в братерські кола, Щоб промінь ще додать у лютий час пітьми Поетові до ореола (Сам.). 3. Світлове коло, яке оточує що-небудь на темному фоні. 4. спец. Яскраве біле сяйво навколо сонця, місяця, яскравих зірок. Ореол місяця [СУМ, т. .., с. …].

Завдання 2.

ЛІТЕРАТУРА

1. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства : [підручник] / Юрій Олександрович Карпенко. – К. : Академія, 2006. – 336 с.

2. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. – К. : Академія, 2006. – 368 с.

3. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Олександрівна Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.



  1. Інші види самостійної та індивідуальної роботи студентів (реферат, доповідь, презентація, виступ на конференції) подаються додатково в посібнику «Вступ до мовознавства…»,

с. 158-163 і виконуються за власним бажанням.

ДОДАТОК

Види лінгвістичного аналізу

Порядок фонетичного аналізу слова

І. Поставити наголос у слові. Затранскрибувати слово відповідно до норм літературної вимови.

ІІ. Розбити слово на склади. Визначити тип складу:


  1. за структурою;

  2. відносно до наголосу.

ІІІ. Охарактеризувати звуки у слові:

  1. Голосні:

а) за місцем піднесення язика (за рядом);

б) за ступенем піднесення язика (за піднесенням);

в) за наявністю / відсутністю лабіалізації;

г) відносно до наголосу.



  1. Приголосні:

а) за участю голоса й шуму;

б) за місцем утворення;

в) за способом утворення;

г) за додатковою артикуляцією.

ІV. Указати фонетичні процеси, що зумовили зміни у звуковому складі слова.

Порядок морфемного аналізу


  1. Визначити частину мови: змінна / незмінна. Указати, як змінюється надане слово.

  2. Виділити основу і закінчення в змінних словах (основу в незмінних).

  3. Указати тип закінчення за способом формального вираження (матеріально виражене чи нульове) і за характером граматичного значення.

  4. Охарактеризувати основу слова (похідна / непохідна; переривчаста / не- переривчаста).

  5. Шляхом добору однокореневих слів визначити корінь, визначити його тип (вільний чи зв’язаний).

  6. Виділити префікси, вказати їх словотворче (граматичне) значення.

  7. Виділити суфікси, вказати їх словотворче (граматичне) значення.

  8. Якщо в слові є постфікси або інтерфікси, визначити їх.



Стійкі позначення для проведення морфемного аналізу:

Закінчення

Корінь

Суфікс


Основа

Префікс


Постфікс

|| Інтерфікс



Порядок словотворчого аналізу

  1. Визначити, до якої частини мови належить подане слово.

  2. Встановити його похідний характер.

  3. До кожного мотивованого (похідного) слова дібрати мотивоване слово або словосполучення.

  4. Знайти мотивуючу основу.

  5. Виділити словотворчий формант.

  6. Охарактеризувати морфологічні зміни, що є у складі мотивуючої основи.

  7. Назвати спосіб словотвору і його різновид.


Порядок етимологічного аналізу

  1. Записати значення слова в сучасній мові і провести його морфемний аналіз на синхронному рівні.

  2. За етимологічним словником визначити походження слова: запозичене чи власне.

  3. З’ясувати внутрішню форму слова (вихідне значення), дібравши однокореневі лексеми.

  4. Установити первісне членування слова на морфеми.

  5. Зіставивши вихідне і сучасне членування, вказати історичні процеси, що змінили морфемну структуру слова: опрощення, перерозклад, ускладнення, декореляцію.

  6. Виявити їхні причини: найдавніші фонетичні процеси, що порушили чіткість членування на морфеми; семантичні зміни; втрата мотивуючих слів, що спричинило ослаблення мотиваційних і дериваційних зв’язків та ін.

Порядок морфологічного аналізу

  1. Категоріальна семантика.

  2. Морфологічні ознаки (класифікаційні категорії, словозмінні).

  3. Синтаксичні властивості.

Схема аналізу іменника

  1. Словоформа в тексті.

  2. Частини мови. Категріальне значення.

  3. Початкова форма.

  4. Лексико-граматичні розряди.

  5. Рід.

  6. Тип і варіант відміни.

  7. Відмінок, значення відмінка.

  8. Число.

  9. Синтаксична функція.

Порядок аналізу словосполучення

Виділити з тексту словосполучення.



  1. Початкова форма словосполучення (за початковою формою стрижневого слова).

  2. Тип словосполучення за структурою.

  3. Типи словосполучення за морфологічною природою стрижневого слова.

  4. Структурна схема словосполучення.

  5. Тип за злиттям компонентів.

  6. Тип за характером семантико-синтаксичних відношень між компонентами словосполучення.

  7. Спосіб підрядного зв’язку, його характеристика.



Порядок синтаксичного аналізу простого речення

  1. Установити, що речення є просте, підкреслити граматичнц основу.

  2. Характер членованості / нечленованості.

  3. Склад головних членів (двоскладне / односкладне), якщо односкладне, зазначити його різновид.

  4. Наявність другорядних членів речення (поширене / непоширене).

  5. Наявність структурно обов’язкових членів речення (повне / неповне), якщо речення неповне, назвати його різновид.

  6. Наявність ускладнень (ускладнене / неускладнене); якщо ускладнене, зазначити чим (однорідними членами, звертанням, вставленими і вставними конструкціями).

  7. Функціональний тип речень (тип за метою висловлювання).

  8. Тип речення за емоційним забарвленням.

  9. Тип речення за характером предметних відношень.

  10. Назвати члени речення, зазначити, чим вони виражені. Відмітити синкретичні члени речення і детермінанти.

Порядок синтаксичного аналізу складносурядного речення

  1. Підкреслити граматичні основи, визначити межі предикативних одиниць.

  2. Тип речення за характером основного синтаксичного зв’язку і кількістю предикативних одиниць.

  3. Відкритість / закритість структури.

  4. Гнучкість / негнучкість структури (для речень закритої структури).

  5. Типи речень за характером смислових відношень між предикативними частинами (вказати загальне і часткове значення).

  6. Засоби зв’язку предикативних частин:

а) основні (сполучник, його характеристика: інтонація);

б) додаткові (співвідношення видо-часових форм присудків, синтаксичний паралелизм, неповнота однієї з частин та ін.).



  1. Функціональний тип речення.

  2. Тип речення за емоційним забарвленням.

  3. Структура (лінійна) схема ССП.

Порядок синтаксичного аналізу складнопідрядного речення

  1. Підкреслити граматичні основи, визначити межі предикативних частин.

  2. Тип речення за характером основного синтаксичного зв’язку предикативних частин та за їх кількістю.

  3. Головна і підрядна частина, позиція підрядної частини.

  4. Тип речення за структурою (розчленована / нерозчленована; у нерозчленованих складнопідрядних речень зазначити, до чого відноситься підрядна частина).

  5. Основні засоби зв’язку головного речення та підрядної частини (підрядні сполучники – семантичні / синтаксичні; сполучні слова – приналежність до частин мови і синтаксична функція; корелят).

  6. Структурно-семантичний тип складнопідрядного речення.

  7. Функціональний тип речення (тип за метою висловлювання).

  8. Тип речення за емоційним забарвленням.

  9. Схема складнопідрядного речення (структурна, лінійна).



  1. 1 2) питання

[ ] , ( служеб. сл. ... ) 2



Порядок синтаксичного розбору безсполучникового складного речення

  1. Підкреслити граматичні основи, визначити межі предикативних одиниць.

  2. Тип речення за характером основного синтаксичного зв’язку і кількістю предикативних частин.

  3. Відкритість / закритість структури.

  4. Гнучкість / негнучкість структури.

  5. Диференційованість / недиференційованість семантики (для речень закритої структури).

  6. Тип безсполучникового складного речення за характером смислових відношень між предикативними одиницями.

  7. Засоби вираження цих відношень (інтонація, анафоричні займенники і займенникові прислівники; відношення видо-часових форм присудків і модальних планів частин; незаміщеність синтаксичної позиції в першій частині; неповнота однієї з частин; паралелизм структури; лексичні показники зв’язку та ін.).

  8. Функціональний тип речення.

  9. Структурна (лінійна) схема речення.

Порядок синтаксичного розбору складних

синтаксичних конструкцій

  1. Підкреслити граматичні основи, зазначити межі предикативних одиниць, скласти структурну схему речення.

  2. Тип речення за кількістю предикативних одиниць, що до нього входять, і за засобами зв’язку (назвати всі види зв’язку).

  3. Кількість структурно-смислових частин і рівнів членування складної синтаксичної конструкції, провідний синтаксичний зв’язок.

  4. Характеристика кожного рівня членування, починаючи з першого:

  • характер структури;

  • засоби зв’язку;

  • відношення між компонентами.

  1. Тип речення за функцією.

  2. Тип реченя за емоційним забарвленням.

Схема

Порядок проведення стилістичного аналізу

  1. Виявити сферу людської діяльності, що обслуговується даним текстом.

  2. Визначити функцію мовлення.

  3. Встановити, кому і ким адресований текст, у яких умовах передбачається його сприйняття.

  4. Визначити стильові риси тексту.

  5. Проаналізувати мовні засоби всіх рівнів (фонетичного, лексичного, морфологічного і синтаксичного), завдяки яким текст набув вищезазначених стильових рис.

  6. Зробити висновок про те, до якого стилю відноситься поданий текст.

Список використаної літератури:

  1. Виды лингвистического анализа в образцах и комментариях : [Уч. пособие по обобщающему курсу русского языка] / под ред. О. Н. Волкогоновой, А. А. Силки. – Сумы : Редакционно-издательский отдел СГПИ, 1998. – 323с.

  2. Лінгвістичний аналіз: Практикум : [Навчальний посібник] / За ред. Г. Р. Передрій. – К. : Видавничий центр «Академія», 2005. – 152 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал