Переклад як мовленнєва діяльність



Скачати 160.17 Kb.
Дата конвертації01.01.2017
Розмір160.17 Kb.
ТипРеферат
Реферат на тему:

Переклад як мовленнєва діяльність

http://t0.gstatic.com/images?q=tbn:and9gcqkdhhkg9pvwji3ca7lmxoi7kvauslad-wy6kcbw5ol9ew-zrxcog

2014


ПЛАН

Вступ.


1.Мовленнєва діяльність.
2.Переклад як мовленнєва діяльність.
3.Одиниці, види, функції перекладу.
Висновки.
Список використаної літератури.

ВСТУП
Поняття “переклад” дуже широке. Воно включає в собі й творчий процес як мистецтво, і теорію перекладу як особливу наукову дисципліну, яка має свої

теоретичні засади й потребує подальших розробок. Завдання теорії перекладу - досліджувати закономірності в співвідношенні між оригіналом та його іншомовною “копією”, узагальнювати у світлі наукових даних висновки зі спостережень за окремими випадками перекладу й опосередковано сприяти перекладацької практиці, яка могла б черпати в ній обгрунтування й докази в пошуках необхідних засобів висловлення на користь максимального відображення всіх нюансів та тонкощів оригіналу.


Актуальність цієї проблеми зумовлена низкою чинників.

Дослідження перекладу дає можливість осмислити його функціональний аспект , дозволяє оптимізувати рішення проблем перекладу. Послідовне системне дослідження цієї теми постійно вивчається, що і зумовило звернути увагу на її вивчення.

До цієї теми звертались ряд учених З.Д.Львовська, А.Д.Швейцер, О.Каде, Ю.А.Найда, О.І.Чередниченко.

Предмет вивчення: переклад як мовленнєва діяльність.

Мета: дослідити одиниці, види, функції перекладу, проаналізувати його роль у мовленнєвій діяльності.

Завдання :

1.Визначити термін переклад.

2. Проаналізувати напрямки перекладу.

3.Дослідити роль перекладу у мовній діяльності.


1.Мовленнєва діяльність.
У людини поряд із виробничою, науковою, державною, політичною та іншими існує найпоширеніша – мовленнєва діяльність. Без неї неможлива ніяка інша, вона передує, супроводжує, а іноді формує, складає основу

діяльності. Мовленнєва діяльність - це діяльність, що має соціальний

характер, у ході якої висловлення формується і використовується для

досягнення визначеної мети (спілкування, повідомлення, впливу). Психолог

Л. С. Виготський характеризував мовленнєву діяльність як процес

матеріалізації думки, тобто перетворення її у слово.

Мовленнєва діяльність складається з мовленнєвих дій (актів), що являють

собою підготовку і реалізацію висловлення, цілком, незалежно від його

обсягу (це може бути репліка в діалозі, розповідь і т.д.)

У лінгвістиці найбільш відома схема мовленнєвого акту, запропонована Р.

О. Якобсоном. Вона включає наступні основні компоненти: хто говорить

(адресант), хто слухає (адресат), контекст (обстановка, у якій

виробляється висловлення, наприклад, офіційні збори, сімейний обід),

передана інформація (повідомлення).

Теорія мовленнєвої діяльності враховує перш за все, що комунікація - це

не передача інформації, а обмін нею між співрозмовниками. Вони по черзі

міняються ролями («я» - комунікатор, «ти» - перципіент), висловлюючись

про спільний предмет розмови. Акт мовленнєвої взаємодії, з цього

погляду, виглядає у такий спосіб:

Механізм мисленнєво-мовленнєвої діяльності надзвичайно складний і до

кінця не вивчений. Виділяють 3 фази мовленнєвого акту: підготовка і

виконання висловлення, його сприйняття і розуміння, зворотний зв'язок.

Перша фаза складається з етапів:

1)Виникнення ситуації, що спонукає до вираження думок. Наприклад,

менеджер готує проект угоди, журналіст бере інтерв'ю й інші.

2)Мотивація. Потреба висловлення, породжувана життєвою ситуацією,

поступово усвідомлюється, перетворюється у конкретну мету (мотив), що

починає керувати діями автора.

3)Прогнозування (інтенція). Намір вимовити фразу ніби піддається

перевірці, зважується, до кого буде звернена мова, з якими інтонаціями,

звучністю, швидкістю вона пролунає.

4)Внутрішній план, що визначає зміст і структуру повідомлення.

5)Мовне структурування - це три операції підготовки засобів мови на

внутрішньому рівні: вибір слів, визначення порядку слів і

словосполучень, засобів зв'язку лексичних одиниць.

У другій фазі виділяють:

1)Прийом звукового сигналу.

2)Аналіз акустичного потоку з погляду фонетики тієї чи іншої мови.

На цьому етапі перципіент починає розуміти слова.

3)Розпізнання значення кожного фонетичного слова - одиниці, що має один

словесний наголос (наприклад, ліс, шумить, на столі, з лісу, зробив би).

4)Розшифровка граматичних зв'язків між словами.

5)Включення фрази в контекст, зв'язування з попередніми репліками.

6)Розуміння іншого, додаткового, переносного значення. На цьому рівні

сприймаються тропи (метафора, метонімія, іронія й ін.), алюзія (натяк).

7)Оцінка мовної майстерності промовця.

Повний цикл акту мовлення завершується новою дією - свідченням

результативності висловлення.

Третій етап - зворотний зв'язок - розуміється широко: це питання;

репліки; листи на телестудію після цікавої передачі; голосування на

виборах депутатів після довгої передвиборчої агітації за того чи іншого

кандидата; відповіді учнів на уроці чи іспиті; натовп покупців біля

дверей магазина після вчорашньої телереклами...

Така єдина модель перекодування задуму в мовлення і декодування

інформації, реакції на неї.

Культура мовленнєвої діяльності - це культура володіння словом, обмін

повідомленнями з найвищою ефективністю; це система знань, умінь і

навичок для осмислення ситуацій, породження і сприйняття висловлення.

Показниками культури мовленнєвої діяльності є правильна чітка вимова

(чи написання), комунікативна доцільність мови (її точність, виразність

і т.д.), структурно - логічна побудова текстів, використання

невербальних засобів, об'єктивне розуміння з боку слухача, читача).



1.Переклад як мовленнєва діяльність

Саме поняття перекладу є досить складним. При його дослідженні в центрі уваги опиняються не лише мовні, а й соціальні, психолінгвістичні та культурні аспекти. Сьогодні переклад – це невід’ємна частина людської цивілізації, в якій існують самі різні етноси та культури. У перекладу – багатовікова історія і завжди переклад грав одну з найважливіших соціальних ролей. За допомогою перекладу здійснювався міжмовної контакт не тільки між різними народами, але й між різними культурами та літературами. З другої половини ХХ століття переклад відіграє важливу роль у налагодженні науково-технічних і комерційних зв’язків. На сьогоднішній день у перекладу вже є статус окремої науки з чітко вираженим предметом, об’єктом дослідження. Також вже напрацьована своя термінологічна система.


Переклад – це не тільки складна щоденна діяльність, але й серйозна наукова дисципліна, яка може пояснити і описати основні положення перекладацької діяльності.

Саме за допомогою перекладу здійснюється спілкування людей, що належать до різних культур, при цьому культурним посередником є саме перекладач. У зв’язку з цим багато вчених визнають той факт, що переклад – це не тільки перехід від однієї мови до іншої, але й перехід від однієї культури до іншої. Адже перекладач є носієм двох мов і неодмінно стикається з таким явищем як культура. І це не дивно, тому що мова – це передусім відбиток культури народу.

Переклад – це унікальна сфера, в якій значимі не тільки різні мови і культури, а іноді й цілі цивілізації. Переклад сам по собі виконує важливі соціальні функції, тому його треба розглядати тільки в сукупності з необхідністю людей задовольняти свої потреби в спілкуванні.

Сам переклад – це двомовна діяльність, яка являє собою особливий вид комунікації при якій відбувається безперервний процес осмислення (формування і формулювання) сприйнятої думки, тобто розуміння сенсу повідомлення на одній мові і “перетворення” це сенсу в задум, формування та формулювання на іншій мові.

Сама мовна діяльність реалізується в чотирьох формах: аудіювання, говоріння, читання і письмо. А ось переклад відноситься до складного виду діяльності, який об’єднує в собі всі вищевказані компоненти, але вже на двох мовах. Відповідно виділяють кілька процесів різних видів перекладу – письмовий або усний переклад з іноземної мови на рідну або навпаки, а також переклад на слух.

У мовній діяльності різні мовні засоби використовуються не завжди однаково. При слуханні та говорінні людина сприймає так званий готовий мовний продукт, який створює не сама людина, а оточуючі. Таке володіння мовою називають рецептивним. При говорінні і письмі людина сама створює певні словесні формулювання, які можна відображати по пам’яті, тоді мова є репродуктивної, або ж створювати самостійно за допомогою словників (в наш час словники можна знайти і в мережі, як наприклад цей: бесплатный переводчик с русского на английский), тоді мова носить продуктивний характер. В ході мовного спілкування люди передають один одному свої думки.

Таким чином, основна ознака людського спілкування – це передача думок одних людей іншим, тобто передача того, що називають смисловою (внутрішньою) стороною мови, або його смисловим змістом. Думки, які внутрішньо виражають засобами тієї чи іншої мови і являють собою предмет перекладу, який слід враховувати, коли виникає питання, а що саме переводити. Таким чином, перекладач перекладає не слова, а поняття, які вони виражають, не пропозиції, а твердження, не тексти, а думки та роздуми, які в них є.

З психологічної точки зору усний переклад визначають як переклад думок з однієї мови на іншу. Іншими словами, суть усного перекладу в тому, що думка, виражена засобами однієї мови, моделюється засобами іншої мови. Таким чином для процесу перекладу характерно перемикання мислення з однієї мовної бази на базу іншої мови.

В залежності від домінування окремих видів мовленнєвої діяльності виділяють різні види перекладу. При усному перекладі домінує аудіювання та говоріння, а при письмовому – читання і письмо. В цілому переклад відрізняється від інших видів мовленнєвої діяльності тим, що він:

– Об’єднує аудіювання і говоріння (усний переклад) або читання і письмо (письмовий переклад);


– Здійснюється в тому випадку, якщо людина здатна здійснювати переклад в умовах двомовності;
– На відміну від переказу мета перекладу – передача повного обсягу інформації, без зміни змісту.

Таким чином, переклад необхідно розуміти і як процес, і як результат складної мовної діяльності, спрямованої на передачу повідомлення на одній мові на рівноцінне за змістом та експресивно-стилістичної забарвленням повідомлення іншою мовою з метою здійснення інформативної, естетичної, навчальної та інших функцій.



2.Одиниці, види, функції перекладу
Переклад являє собою один з найважливіших видів мовної діяльності , володіння яким необхідно для повноцінної роботи представників найрізноманітнійших спеціальностей . Переклад сьогодні є найбільш перспективним засобом подолання існуючих мовних бар’єрів . Очевидна зростаюча роль перекладу в удосконалюванні міждержавної комунікації , в обміні різною інформацією , що представляється на різних мовах . Про це свідчить постійне розширення ринку перекладу , масштаби підготовки перекладачів у різних країнах , а також розробка і впровадження автоматичних перекладацьких систем , практичні потреби багато в чому сприяють розвитку науки про переклад .

Проф. Бархударов Л. С. визначає переклад як “ процес заміни мовленнєвого твору (тексту ) на одній мові мовленнєвим твором (текстом ) на іншій мові при збереженні незмінного плану змісту “ . Це значить , що при перекладі відбувається заміна одиниць мови , але зберігаються незмінним план змісту , тобто передана текстом інформація . Звідси випливає , що найважливішою задачею , наявною перед перекладачем у процесі здійснення перекладу , є відшукання у вихідному тексті мінімальної мовної одиниці , що підлягає перекладу , тобто такої одиниці , якій повинна бути підібрана відповідність у мові , на яку перекладають мовний переклад, але складові частини якої по окремості не передаються засобами мовного перекладу .

Таку одиницю прийнято називати одиницею перекладу .

Отже , одиниця перекладу - це найменша одиниця вихідної мови , що має відповідність у мовному перекладі та складну будову , але частини її , по окремості узяті , “неперекладні “ , тобто в тексті перекладу їм ніяких відповідностей установити неможливо .

У круг діяльності перекладу входять :

художня література (проза , поезія ) ;

публіцистика ;

наукова література ;

документи ;

ораторська мова ;

ділові папери ;

кінофільми .

Переклад – це процес , що розпадається на два етапи :

1 . Психічний акт ( твір , створений на одній мові , перетворюється на іншій мові ) ;

2. Результати перекладу ( новий текст на іншій мові ) .

У науці існують два напрямки :

досліджує співвідношення між оригіналом і перекладним текстом.

психолінгвістика ( чи деякі галузі психології ) – займаеться процесами , що відбуваються в розумі перекладача .

Загальними є 2 положення :

Ціль перекладу – як найближче познайомити читача з текстом .

Перекласти - значить найвірніше виразити те , що було створено засобами іншої мови ( у цьому міститься відмінність перекладу від переказу , адаптації та ін. )

У поняття “ переклад “ входить наступне :

Текст може перекладатися з близькоспорідненої мови чи неспорідненої.

З літературної мови на діалект і назад .

З літературної мови одного періоду на літературну мову іншого періоду .

Вимоги до перекладеного тексту :

Повинний бути зрозумілий і доступний читачеві .

Повинний відповідати нормам тієї мови , на яку перекладаеться.

Перш ніж приступити до перекладу , необхідно :

а ) Самому собі усвідомити в точності і проаналізувати , що перекладається ( історія , культура . ментальність , жанр , стиль ) ;

б ) Вибрати відповідні засоби вираження (лексика , граматика , художні засоби ) .

Рівні мовної ієрархії при перекладі.

У сучасному мовознавстві прийнято розрізняти наступні рівні мовної ієрархії :

рівень фонем ;

рівень морфем ;

рівень слів ;

рівень словосполучень ;

рівень речень ;

рівень тексту .

Переклад на рівні фонем, морфем, слів

Залежно від того,на якому рівні вихідної мови знаходиться одиниця перекладу,розрізняються відповідно:переклад на рівні фонем,морфем,рівня слів і т.ін.Розглянемо трохи докладніше ці різновиди перекладу на різних рівнях мовної ієрархії.

1.Переклад на рівні фонем.

Фонема, як відомо,не є носієм значення -вона грає в мові тільки змісторозрізнюючу роль ,однак,у практиці перекладу мають місце випадки, коли одиницями перекладу виявляються саме фонеми,тобто фонеми вихідної мови замінюються найближчими до них по артикуляції і звучанню фонеми мовного перекладу .

Переклад на рівні фонем зустрічається в дуже обмеженій кількості випадків.

2.Переклад на рівні морфем.

У ряді випадків одиницею перекладу виявляється морфема , тобто кожній морфемі перекладного слова у вихідній мові відповідає визначна морфема в співвіднесеному з ним слові мовного перекладу.

Переклад на рівні морфем, як і фонем-теж порівняльно рідкісне явище,морфемна структура слів,що мають однакові значення,у різних мовах найчастіше не збігаеться, особливо якщо брати до уваги не тільки лексичні,але і граматичні морфеми,набір яких у різних мовах різний .

3.Переклад на рівні слів.

Тут слова виступають як одиниці перекладу.Такий переклад(послівний чи дослівний) зустрічається набагато частіше,ніж переклад пофонемний чи поморфемний.Однак і він обмежений у сфері застосування-як правило у реченні лише частина слів одержує при перекладі дослівні відповідності,тоді як інші слова таких відповідностей не мають.Лише у небагатьох випадках усе речення в цілому перекладається на рівні слів,як правило це-дуже прості речення .

4.Переклад на рівні словосполучень.

Стійкі словосполучення, тобто фразеологізми, значення такиx словосполучень, як відомо, це дорівнює сумі значень,що входять у сполучення слів ,у силу чого послівний переклад виявляється в переважній більшості випадків неможливим і одиницею перекладу виступає все словосполучення в цілому .

Найчастіше зустрічається такий вид відповідностей , у якому деякі слова в реченні перекладаються дослівно (тобто переклад на рівні слів),а інша частина речення перекладається на рівні словосполучень.

Висновки
Переклад є малорозробленою сферою педагогічної науки. Насамперед, це стосується проблематики навчання універсальних умінь та навичок, необхідних у всіх видах перекладу: усному та письмовому, послідовному та синхронному. Оскільки саме з їх розвитку слід починати навчання цього виду мовленнєвої діяльності, на їх базі повинні будуватися специфічні уміння та навички, без яких неможливим є виконання окремих видів перекладу.

Переклад відіграє важливу роль як продуктивний спосіб практичного застосування знань. Не можна не погодитися з Барановою С.В., яка стверджує, що “переклад наочно демонструє практичну цінність володіння іноземною мовою і тим самим посилює мотивацію до її вивчення. Постійне співставлення у його процесі іноземної та рідної мов сприяє глибшому пізнанню тієї чи іншої мови, підвищенню мовленнєво-розумової культури” .

Усний послідовний переклад є складним, специфічним видом мовленнєвої діяльності, як і слухання, говоріння, читання, письмо, думання. Послідовний переклад охоплює практично всі ці види мовленнєвої діяльності: продуктивні – говоріння і письмо, і рецептивні – слухання і читання. Процес усного послідовного перекладу відрізняється від процесу письмового чи синхронного перекладу. Характерною ознакою для цього перекладу є поперемінна робота відправника повідомлення і перекладача. Відправник повідомлення, перекладач і одержувач повідомлення при цьому виді перекладу є безпосередніми учасниками комунікативного акту, вони бачать один одного, самі створюють елементи ситуації спілкування і мають можливість частину інформації передати за допомогою прагматичних компонентів смислу висловлення (мімікою, жестами). Ці умови спілкування в значній мірі полегшують роботу перекладача, оскільки сприяють простішому проникненню в усі нюанси смислу і функції мовленнєвого твору

Враховуючи вище викладене, можна стверджувати, що для здійснення перекладу професійна компетенція усного послідовного перекладу (набір знань, навичок і умінь) повинна включати такі компоненти: мовна компетенція; комунікативна компетенція; перекладацька компетенція ; технічна компетенція; особистісні характеристики . При цьому перші три компоненти є характерними для всіх видів перекладу, а останні два є специфічними для усного послідовного перекладу.

Усний послідовний переклад, як і синхронний, належить до найскладніших видів усного перекладу. До мовної компетенції належать також і знання рідної мови. Проблема комунікативної компетенції тісно пов’язана з розбіжностями культур і вимагає від перекладача знання як культури мови оригіналу і мови перекладу інших. Навчання усного послідовного перекладу слід починати не з виконання вправ, а з теоретичного заняття, під час якого треба ознайомитися з основними правилами усного послідовного перекладу.

Оскільки головна трудність у роботі перекладача при всіх видах усного перекладу припадає на початковий етап його діяльності – на етап розуміння і запам’ятовування тексту оригіналу, майбутній усний перекладач повинен завжди пам’ятати, що основні зусилля його розумової діяльності необхідно докладати саме на цьому етапі роботи.

.

 


Список використаної літератури
1. Баранова С.В. Актуальні питання методики викладання перекладу // Вісник Сумського державного ун-ту. Серія: Філологічні науки. – 2002. – №4(37). – С. 12-15.

2.Бархударов Л.С. “Язык и перевод”, М., 1975.


3.Батіна І.А. Теорія та практика перекладу: навчальний посібник: Видавництво Європейського університету,2011.-84с.
4. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение. Учебное пособие / В. Н. Комиссаров. - М. : ЭТС.

- 2001. - 424 с.

5.Чередниченко О.І.Про мову і переклад.-К.: Либідь.2007.-248с.


6.Швейцар А. Теория перевода. М.: Наука, 1988.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал