Передмова



Сторінка1/8
Дата конвертації02.12.2016
Розмір1.49 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8
Зміст       

                                                                                                                      

Передмова   ………………………………………………………………………..3-4

Організація роботи з молодими вчителями..…..……………..............................5-6

Організація стажування та наставництва в школі……………………………...7-10

Заняття з молодими спеціалістами ……………………………………………11-45

Додатки ………………………..…………………………………………….......46-64

Використана література …..……………………………………………………….65

                                           

Передмова

Молодий спеціаліст стає хорошим вчителем,

перш за все , завдяки обстановці  творчої

  праці педагогічного і  учнівського колективів.

                                                                                         В. Сухомлинський.

  Оволодівши певною сумою знань, випускники педагогічних ВНЗ ще не є вчителями у повному розумінні цього слова. І хоч абсолютна більшість впевнена, що вони є справжніми педагогами, та чи вважають так учні, батьки, колеги? Покаже тільки час.

Для того, щоб молодий учитель зміг утілити свої професійні задуми, необхідні спеціальні знання. Певне коло знань він отримує, ще навчаючись у вищому навчальному закладі. А доповнювати і поглиблювати отримані знання він має безпосередньо у школі. Професійне ставлення особистості педагога – процес тривалий, багато в чому залежить від його професійної підготовки, особистісних рис, від того в який колектив він потрапив, чи дуже любить дітей і знаходить радість у спілкуванні з ними, від віри в те, що кожна дитина може стати чудовою людиною, від уміння дружити з дітьми, перейматися їхніми успіхами й невдачами, знати душу дитини.

Педагогічна майстерність: кому ж про неї писати як не вчителю, який день у день заходить у клас і «сіє розумне, добре, вічне». Композитор створює музичні твори, художник живописні полотна, драматург – шедеври для театру. Вчитель, якщо він не «урокодавач», а творець, створює урок як твір педагогічної майстерності, створює його для дітей і разом з ними.

Кожен молодий вчитель повинен прагнути стати справжнім майстром своєї справи, виробити свою систему навчання і виховання школярів.

Становлення вчителя, його професіоналізм – поступовий процес. Особистісно орієнтований підхід до росту професійної майстерності молодих вчителів – одне із основних завдань в організації методичної роботи з учительським колективом.

У своїй роботі молодий учитель повинен дотримуватися педагогічної етики і керуватися заповідями Ш. Амонашвілі вчителям.

   Перша заповідь – вірте в дитину. Вірити треба навіть тоді, коли опускаються руки, коли зробив усе, а нічого не виходить. Пам’ятайте, що доля дитини залежить від нас, вчителів.

 Друга заповідь – вірте в себе. Я вчитель, я вихователь, я фахівець. Якщо не я, то хто ж допоможе дитині?

Якщо вірите в себе, обов’язково знайдете вихід із будь – якого становища.

Третя заповідь – вірте в науку.  Педагогіка – велика наука, можливо, найважливіша.

А тепер остання порада. Якщо раптом побачите, що не зможете повірити в дитину, олюднити довкілля й розгледіти себе в дитині, залишайтеся справжньою людиною, ідіть зі школи. Вам будуть вдячні за цей мужній крок.

« Не нашкодь!» - заповідь лікаря ще з часів Гіппократа.   

І завжди треба пам’ятати, що навіть наймудрішому є чого вчитися.



Мета роботи Школи:

  • надання молодим педагогам дієвої методичної допомоги у розв’язанні першочергових практичних проблем, адаптаційна допомога, індивідуально-психологічний супровід та підбадьорення молодого спеціаліста на початку його професійної діяльності; сприяння підвищення фахового рівня, розвитку творчого потенціалу вчителя, удосконаленню майстерності, озброєнню новітніми знаннями, методикою та технологією навчання.

  • розвиток умінь та навичок учителя планувати уроки, будувати структурно у відповідності до типу уроків та мети, оптимально обирати прийоми та методи роботи з учнями; розвиток лідерських здібностей;

  • виховання в молодих спеціалістів почуття відповідальності за обраний шлях.

Основні завдання «Школи молодого вчителя»:

- поглиблення знань з теорії та методики навчання й виховання;

- сприяння оволодінню молодими вчителями основних нормативних документів; - вивчення й використання на практиці сучасних досягнень психолого-педагогічної  науки та передового  педагогічного досвіду;

-розвиток ініціативи й творчості, новаторських  пошуків вчителів.



Основні напрямки роботи «Школи молодого вчителя»:

• Розширити сферу знань вчителів із психолого- педагогічних основ уроку;

• Ознайомити їх з елементами педагогічної техніки, опанування якої дасть змогу усвідомлення здійснювати відбір необхідних і найбільш доцільних прийомів роботи учнів на уроці;

• Створити для вчителів таке середовище, в якому їм би хотілося творити.



Організація роботи з молодими вчителями

Важливою часткою системи навчально-методичної роботи школи є робота з молодими та малодосвідченими вчителями, яка має носити творчий конструктивний характер. Ще В.Сухомлинський казав, що «Молодий спеціаліст стає хорошим учителем, перш за все, завдяки обстановці творчої праці педагогічного й учнівського колективів».

       Зрозуміло, що молоді спеціалісти мають досить неповне уявлення про методику, форми роботи з класом загалом та з кожним учнем окремо, тому що теоретичні знання, які вони отримали в ВНЗ, не підкріплені повною мірою практичними навичками роботи в школі. Тому кропітка систематична робота з ними сприяє становленню фахівців сучасного рівня, які володіють найновішими методиками навчання та виховання.

        Робота з молодими вчителями, які прибувають у школу, починається вже під час першої зустрічі, яка має велике значення. Під час цієї зустрічі педагоги-початківці в бесіді з директором та його заступниками отримують інформацію про школу, традиції колективу, Статут та Правила внутрішнього розпорядку школи. Для початківців у школі слід підготувати папку з набором пам'яток, анкет, рекомендацій щодо складання тематичних, поурочних планів, структури та типології уроків, методичних прийомів і форм роботи вчителя на уроках та в позаурочний час. Таке попереднє знайомство з молодим учителем допомагає йому швидше зорієнтуватися в умовах його педагогічної діяльності й адаптуватися до них.

       Результативною формою роботи є Школа молодого вчителя, мета якої — допомога вчителю в розв'язанні конкретних проблем щодо методики викладання, ознайомлення його з сучасними методиками й технологіями навчання, ППД, особливостями роботи зі шкільною документацією. Вважаючи, що методична тема закладу пов'язана з упровадженням засад громадянської освіти учнів. Молоді вчителі залучені й до складу учасників семінарів з інтерактивних методик.

       Змістовну роботу з молодими вчителями проводять у предметних методичних об'єднаннях, де вони збагачують свої знання з теорії та методики, опановують педагогічну майстерність, завдяки чому можуть забезпечити ефективний процес навчання й виховання школярів. На засіданнях ШМО обговорюють найбільш цікаві методичні новинки. В їхніх планах на поточний навчальний рік визначено проблеми самоосвіти, над розв'язанням яких працюють молоді вчителі. Звіт щодо роботи над розв'язанням проблеми подають у вигляді інформаційно-методичних карток адміністрації школи та творчих звітів членів ШМО. В цих картках є інформація про проблему, над якою працює вчитель, про конкретні дії (уроки, позакласні заходи, участь у роботі методичної ради, методичних об'єднань, нарад, оперативок тощо) щодо реалізації цієї проблеми. Накопичення щорічних інформаційно-методичних карток та їх аналіз дозволяє адміністрації школи контролювати й спрямовувати самоосвітню роботу вчителів школи. Вона є елементом удосконалення вчителя, який в її процесі ознайомлюється з останніми розробками вітчизняних та зарубіжних фахівців, необхідною умовою формування творчого, активного вчителя, який працює нестандартно.

Професійне становлення та зростання молодого вчителя можна умовно поділити на три етапи адаптації:

Перший етап — ознайомлення молодого вчителя з вимогами до професії, його включення в самостійну професійну діяльність, зіставлення рівня готовності до роботи з вимогами навчально-виховного закладу.

Другий етап — процес подолання труднощів у навчальній діяльності і початок формування майстерності.

Третій етап — етап високої адаптованості, яка склалася як результат ефективної діяльності вчителя на попередньому етапі. Молодий учитель характеризується високим рівнем самостійності, творчим підходом до навчальної діяльності.

На всіх трьох етапах молодий учитель відчуває протиріччя між зростаючими вимогами до професійної майстерності педагогів та недостатнім рівнем власної кваліфікації. Тому вчитель-початківець потребує особливої уваги з боку адміністрації, педагогічного колективу.

Випускники педагогічних навчальних закладів здебільшого мають непогану фахову підготовку, але їм бракує знань і досвіду в питаннях методичної підготовки, діяльності учнівського колективу, веденні шкільної документації, в роботі з батьками. Молоді вчителі — це майбутнє школи і, врешті-решт, держави. Левову частку творчої енергії, досвіду, сміливості в пошуках відомі педагоги здобули саме в перші роки своєї педагогічної діяльності. Занедбувати ці роки не можна: ми втратимо можливості для творчого зростання вчителя.

Варто розробити в школі спеціальний ритуал зустрічі молодих учителів. Можна, наприклад, на засіданні педагогічної ради кожному з них вручити бібліотечку методичної літератури, а ще оригінальне оформлену пам"ятку.

У бесіді з молодими вчителями з"ясовують їхні нахили, бажання, інтереси. Намагаються вже з цієї бесіди зробити висновок, якої допомоги потребує кожен із них, як найраціональніше використати їхні можливості.

Нерідко буває, що на вчителя, який тільки-но почав свою трудову діяльність, покладають безліч постійних і тимчасових доручень (класне керівництво, керівництво гуртками, участь у художній самодіяльності, організація туристсько-краєзнавчої роботи, проведення екскурсій тощо). Аргументують це так: молодий, сповнений сил, ще без своєї сім"ї впорається! Сумлінний учитель, намагаючись виконати все якнайкраще, але не маючи досвіду, не відчуваючи підтримки старших колег, часто не може впоратися з жодним дорученням і зневірюється у своїх силах. Інколи керівники школи забувають, що молодому вчителю потрібна постійна товариська допомога.

Особливу увагу слід приділити організації стажування вчителів-початківців, яке здійснюється під керівництвом наставників з числа вчителів вищої категорії. Педагогічне наставництво дає змогу управляти становленням молодого педагога, сприяє розвитку його професійних здібностей, набуттю педагогічної майстерності. Наставників молодих учителів призначають наказом по школі, їхню роботу контролює заступник директора з НВР.

Організація стажування та наставництва в школі

Як організовується стажування молодих спеціалістів у загальноосвітніх навчальних закладах?

Провідна роль у забезпеченні стажування молодих спеціалістів належить адміністрації шкіл. Відповідальність за його проведення покладається на директора чи його заступника з навчально-виховної роботи.

Алгоритм організації стажування має такий вигляд:


  1. Директор із числа найкращих учителів призначає наставника (враховуються побажання досвідченого вчителя й початківця), який є безпосереднім керівником стажування.

  2. Заступником директора з НВР розробляється план роботи «Школи молодого вчителя». ( Додаток 1)

  3. Розробляється програма стажування молодого спеціаліста. ( Додаток 2)

  4. Розробляється пам’ятка для наставника і стажиста. ( Додаток 3 )

  5. Наставник розробляє спільно зі стажистом індивідуальний план роботи і подає його на затвердження директорові чи заступнику директора.

  6. Затверджується індивідуальний план стажування молодого спеціаліста з урахуванням методичної теми, над якою працює школа.

  7. Під час складання розкладу уроків враховується необхідність взаємовідвідування уроків стажистом і його наставником.

  8. Здійснюється внутрішньошкільний контроль за діяльністю наставника і стажиста та управління нею.

  9. Підбиваються підсумки стажування молодого спеціаліста і розробляється план підвищення рівня його педагогічної майстерності протягом наступних 2 років. Як бачимо, безпосереднім керівником стажування молодого спеціаліста є учитель-наставник.

  10. Учителем – початківцем ведеться щоденник молодого спеціаліста. ( Додаток 4)

Його основні функції такі:

  • професійно-освітня (наставник допомагає молодому вчителеві в удосконаленні його професійних умінь, підвищенні рівня загальнонаукової та методичної підготовки, у формуванні педагогічної спостережливості й уяви, педагогічного такту);

  • виховна (наставник активно впливає на формування ціннісних орієнтацій, залучення до системи самоосвітньої роботи);

  • функція впливу авторитету наставника (ґрунтовно вивчивши здібності молодого вчителя, його нахили, інтереси, ставлення до колективу тощо, наставник повинен намагатися стати авторитетом для нього, стимулом для його самовиховання, більш швидкого включення в колектив);

самоосвітня (наставник учиться сам для того, щоб допомогти молодому вчителеві бути в курсі новітніх досягнень у галузі психологічної і педагогічної наук, методики викладання спеціальних дисциплін).

Педагогічне шефство передбачає також виховання в учительської молоді високих моральних якостей, розвиток творчості й самостійності. У процесі спілкування з досвідченим колегою педагог-початківець не тільки запозичує досвід, зразки, прийоми праці, а й виробляє власний стиль діяльності.



Зміст і форми роботи наставника із молодим вчителем:

  • Взаємовідвідування уроків і позакласних заходів з їх подальшим обговоренням.

  • Спільні відвідування уроків досвідчених колег і їх ретельний аналіз.

  • Випереджувальне відвідування молодим учителем уроків, що проводяться наставником.

  • Спільне із молодим вчителем складання календарно – тематичних планів, конспектів уроків.

  • Допомога учителю в розробці уроків, позакласних заходів.

  • Надання молодому учителю рекомендацій щодо самоосвіти.

  • Ознайомлення молодого учителя з науково методичною літературою.

  • Обговорення новинок педагогічної літератури, творчих здобутків інших вчителів.

  • Допомога в роботі з важковиховуваними дітьми та їх сім’ями.

  • Залучення молодого учителя до методичної, громадської роботи.

Основні методи роботи, які використовують наставники в школах:

    1. Бесіда з молодими спеціалістами за конкретними розділами педагогіки, з питань наукового змісту предмета, методики викладання.

    2. Обмін думками щодо змісту нових здобутків психолого-педагогічної науки, педагогічної практики.

    3. Спільне моделювання системи уроків з теми або окремого уроку, виховного заходу.

    4. Випереджальне проведення уроків для молодого колеги.

    5. Консультування молодого вчителя щодо організації навчально-виховного процесу.

    6. Спільна підготовка дидактичного матеріалу.

    7. Відвідування уроків, позакласних занять із подальшим детальним їх аналізом тощо.

Особливу увагу наставники приділяють запобіганню негативним проявам поведінки молодого вчителя: зарозумілості, вередливості, зверхньому ставленню до колег, учнів, батьків, безвідповідальності стосовно повсякденних обов’язків — і водночас підтримують ініціативу, творчий пошук.

Спостереження, опитування вчителів, вивчення досвіду молодих спеціалістів дозволяють зробити висновок, що у вчителів-початківців більшість труднощів має емоційно-комунікативний характер, серед яких можна виділити такі, як:



      1. Адаптація до педагогічної діяльності.

      2. Проблема першого знайомства з класом.

      3. Вивчення колективу класу (в умовах незнання методів виховання чи невміння їх застосовувати).

      4. Організація контакту з класом.

      5. Вибір правильного тону і стилю стосунків.

      6. Управління своєю поведінкою у школі в різних ситуаціях.

      7. Уміння звертатися до дітей у ході педагогічної діяльності.

      8. Майстерне володіння словом.

      9. Професійно-лексична підготовка.

      10. Органічне поєднання дій та спілкування | з дітьми.

      11. Уміння спілкуватися в різноманітних ситуаціях (на перерві, під час роботи гуртків, проведення батьківських зборів тощо).

      12. Уміння діяти оперативно, гнучко.

      13. Уміння орієнтуватися в психологічній атмосфері, настроях дітей.

      14. Здатність захоплювати дітей навчальним матеріалом.

      15. Уміння швидко емоційно переключатися в потрібних ситуаціях.

      16. Мімічна, пластична виразність і привабливість.

      17. Уміння вирішувати завдання творчого характеру.

      18. Педагогічна спостережливість та проникливість.

      19. Професійне педагогічне мислення.

      20. Уміння грати з учнями.

      21. Наявність здібностей до подолання внутрішньої тривоги (роздратованості), негативних установок на окремих учнів.

      22. Уміння правильно спланувати власний робочий час.

      23. Уміння адекватно виявляти та передавати педагогічне відчуття (гніву, радості, подиву, захоплення).

      24. Уміння прогнозувати.

      25. Уміння працювати в ситуації емоційного напруження.

Безпосередню допомогу вчитель знайде в ході співбесіди при обговоренні та з’ясуванні цих важливих для себе питань. Саме ці питання можуть і повинні бути першорядними в практичному та психологічному становленні педагога.

Відомі три методики спілкування:

        1. Моделювання педагогічного спілкування («педагогічні ігри»),

        2. Мікровикладання, коли для засвоєння кожного педагогічного прийому проводять пробні мікро-уроки для малої групи учнів з наступним аналізом та обговоренням.

        3. Використання чужого досвіду.

У кожній із запропонованих методик є свої плюси і мінуси. Але найсуттєвіше в них — аналіз процесу спілкування учителя і учня. Одержані при цьому знання — база для формування відповідних умінь.

Однією з необхідних умов успішного професійного зростання молодого вчителя є цілеспрямована й систематична самоосвіта.

Слід підкреслити: саме самоосвіта, бо, за словами Жан-Жака Руссо, тільки вона спроможна сформувати справді ерудовану та всебічно розвинену особистість, якою, без сумніву, мусить бути освітянин.

Самоосвіта вчителя-стажиста має суттєве значення для реалізації на практиці раніше отриманої освіти, формування вмінь професійної педагогічної діяльності. Слід виокремити декілька критеріїв готовності вчителя-стажиста до самоосвітньої діяльності:

• уміння вибрати напрям пошуку необхідної літератури, визначити, у яких публікаціях є відповідь на запитання, що цікавлять молодого педагога; у яких періодичних виданнях можна знайти потрібну інформацію; у яких бібліографічних покажчиках має бути інформація, що цікавить стажиста;


  • здатність, працюючи з конкретним педагогічним досвідом, зрозуміти основну ідею досвіду, осмислення молодими педагогами особистого досвіду;

  • потреба в різнобічній педагогічній діяльності як одному із засобів підвищення рівня своєї педагогічної культури.

Що залежить від шкільної адміністрації у справі створення максимально сприятливих умов для плідної самоосвітньої роботи вчителя?

Це:


  • збільшення кількості вільного часу молодого педагога;

  • наявність у розпорядженні вчителів шкільної та власної бібліотек;

  • хороший методичний кабінет, який, згідно з Положенням про методичний кабінет середнього закладу освіти, рекомендується створювати в усіх освітніх закладах, щоб він був «організаційним центром методичної роботи з педагогічними працівниками».

Важливо стимулювати самоосвітню діяльність учителя-стажиста.

Зазначмо деякі шляхи вирішення цієї проблеми:



  • осмислення педагогічного досвіду та методичних рекомендацій з позицій науки, усвідомлення принципів, закономірностей, ідей, що лежать в основі досвіду, який вивчається, або методичних рекомендацій;

  • залучення молодих педагогів до активної роботи методичних об’єднань. Слід у планах роботи методичних об’єднань передбачити виступи молодих учителів з певних теоретичних питань;

  • відкриті уроки, які молоді вчителі проводять на останньому, заключному, етапі стажування (у квітні—травні), та їхні творчі звіти перед педагогічним колективом;

  • захист підготовленого вчителем-стажистом реферату з педагогічної проблематики;

  • одним із головних шляхів стимулювання самоосвітньої діяльності молодих учителів є творча атмосфера, яка існує в педагогічному колективі. Тому керівництво самоосвітою вчителів-стажистів тісно пов’язане з роботою зі створення такої атмосфери.

Найвищою формою самоосвіти педагога є проблемний семінар, тобто організаційна форма наукової роботи з кадрами, об’єднаними спільним інтересом до конкретних питань діяльності школи і прагнення до вдосконалення практики. Саме проблемний семінар — найбільш вдала форма навчання педагогів, яка поєднує перспективний педагогічний досвід, набутий багатьма вчителями, з результатами наукових досліджень, спонукає педагога шукати шляхи вирішення реальних педагогічних завдань та розв’язання ситуацій.

Наведемо перелік завдань, які обов’язково повинен виконати молодий спеціаліст протягом першого року роботи в школі:



  • розробка календарно-тематичного планування з урахуванням особливостей класу і навчальних програм;

  • розробка технологічної карти навчальних заходів за однією з тем навчального курсу з урахуванням результатів вхідного контролю;

  • розробка циклу тестових завдань для проміжного й тематичного контролю;

  • розробка циклу різнорівневих контрольних робіт для проміжного й тематичного контролю;

  • розробка програми ліквідації прогалин у знаннях учнів з урахуванням вхідного контролю;

  • розробка планів уроків різних типів;

  • розробка сценаріїв навчальних занять і позакласних заходів;

  • складання характеристики з урахуванням досягнень школяра;

  • аналіз рівня розвитку класного колективу;

  • аналіз результатів навчання школярів; аналіз навчального заняття;

  • підготовка та проведення занять з батьками школярів за однією з педагогічних проблем;

  • проведення різноманітних занять та інших заходів з учнями та їхніми батьками.

Сучасному молодому вчителеві потрібна конкретна допомога в підвищенні рівня його психологічної культури та педагогічного мислення. Уміння психологічно обґрунтувати зміст навчальних програм з кожного предмета, практичне оволодіння знаннями психологічних механізмів навчальної роботи, методикою психолого-педагогічних спостережень за процесом розвитку особистості учнів, діагностико-прогностична діяльність значною мірою залежать від сформованості в учителя психологічної готовності до навчально-виховної роботи. Так, учитель повинен уміти:

  • проектувати, конструювати навчальний матеріал, моделювати педагогічний процес, спрямовувати навчальну діяльність учнів на основі психологічних уявлень;

  • спостерігати психологічний стан дітей, визначати особливості стосунків у дитячому колективі, здійснювати моніторинг;

  • здійснювати емоційно-вольовий вплив на дітей, виявляючи стриманість, організованість, цілеспрямованість, стійкість, самостійність, ініціативність;

  • ставити завдання, інструктувати дітей, координувати їхню діяльність, співпрацювати в навчальному процесі;

  • регулювати взаємини з дітьми, їхніми батьками, колегами, керівниками;

  • зовнішньо виражати емоції (мімікою, жестами, тоном), мати мовні здібності, які полягають у правильній артикуляції, дикції, багатстві усної мови;

  • засвоювати і поповнювати знання, аналізувати, узагальнювати, порівнювати, визначати головне, логічно мислити, використовувати дедуктивні та індуктивні методи мислення;

  • вивчати особливості учнів, окремих груп, колективів, чинники впливу на хід навчально-виховного процесу;

Вивченню запитів, інтересів, можливостей молодих учителів сприяє цілеспрямоване їх анкетування. (Додаток 5)


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал