Передмова «Методичні вказівки і завдання до виконання самостійної роботи студентів»



Сторінка5/6
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.99 Mb.
1   2   3   4   5   6
Тема 10. Основний зміст пізнавальної діяльності.
Мета: розглянути зміст і форми пізнавальної діяльності; розкрити принципи сучасної наукової гносеології, сформувати поняття «пізнавальна діяльність».

Розглянути загальну структуру діяльності; розкрити практику як спосіб ставлення і відношення людини до світу і до самої себе.
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Знати:

  • основні смислові наголоси поняття пізнання;

  • основні види, рівні та форми пізнання; ;

  • філософські позиції, що виникають на грунті тлумачення можливостей людського пізнання та значення для нього його окремих складових;

  • існуючі у філософії тлумачення істини, її співвідношення із життєвою правдою людини.

Вміти:

  • наводити конкретні приклади реальних виявлень різних смислових наголосів поняття пізнання;

  • співставляти між собою життєво-досвідне, наукове та художньо-мистецьке пізнання, виділяти їх переваги та недоліки;

  • пояснювати процесуальний характер пізнання в його основних формах та рівнях;

  • використовувати поняття істини для оцінки реальних знань;

  • пояснювати відмінність між поняттями істини і й правди.

Розуміти:

  • складність і неоднозначність зв'язку людини і пізнання;

  • цілісний, системний та процесуальний характер пізнавальної діяльності;

  • багатоаспектність філософського поняття істини;


Стислий огляд теми:

Питання про природу та сутність людського пізнання, його можливості, рівні, форми, ознаки достовірності знання упродовж майже всієї історії філософії були її органічною складовою частиною. Без певних вирішень пізнавальної проблематики навряд чи можливі виправдані, обґрунтовані філософські вчення та дослідження. Крім того, філософські проблеми пізнання служать орієнтирами для наукових пошуків, а також для життєвого людськогсамоутвердження. Пізнавальна проблематика є органічним складником будь-яких філософських досліджень. Оскільки філософські твердження мають важливе життєве значення, то виникає питання про їх обґрунтованість, виправданість, надійність, тобто про джерела та. підвалини наших знань.

Пізнання постає різноманітним, виявляючим себе в різних видах, але разом усі вони дають можливість побачити, що до пізнавальної діяльності залучені всі сили та здібності людини (почуття, емоції, розум, інтуїція, прозріння та ін.).

Пізнання - багаторівневий процес побудови знання, але вирішальну роль у ньому відіграє розумова активність людини, що виявляється у конструюванні образів, моделей, понять, теорій, за допомогою яких людина оптимізує свої взаємини зі світом та збільшує ступені своєї свободи.

У сучасній гносеології істина постає у вигляді процесу, и якому людина, використовуючи складники знання та пізнання, створює виправдані, сталі інтелектуальні інструменти та засоби своєї життєдіяльності. Знання має різні форми свого якісного наближення до істини.
Основні терміни і поняття теми.

Агностицизм - позиція у підході до пізнання, яка заперечує принципову можливість або мати істинні знання, або мати можливість надійно ініціювати знання щодо їх відношення до істини.

Епістемологія -розділ філософського знання, філософсько-методологічна наука про знання; у деяких країнах - перш за все та переважно – про наукове знання.

Гносеологія - одна із фундаментальних наукових дисциплін, що вивчає пізнання, його роль у людській життєдіяльності, рушійні сили, суперечності пізнання, критерії та ознаки істинних знань.

Догматизм - надмірне наголошування на цінності та незмінності виправданих знань, ідей та принципів.

Істина - якісна характеристика знання та мета пізнання - така характеристика знань, згідно із якою знання повністю співпадають із реальним станом справ; проте пряме дублювання реальності позбавляє людське пізнання сенсу, а тому істина постає як еталон та ідеал пізнання, який спрямовує пізнання, якісно його зумовлює; в своїй же повноті пізнання постає багатостороннім процесом продукування засобів наближення до істини.

Скептицизм - висловлення сумніву як у позитивних можливостях пізнання, так і в його повній неспроможності.
План заняття.

1. Поняття „гносеологія". Проблема пізнання у філософії. Поняття пізнання та його рівні. Об'єкт і суб'єкт пізнання. Чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне пізнання. Опосередковане та безпосереднє пізнання. Логіка та інтуїція. Пізнання та творчість.

2. Пізнання і знання. Проблема істини. Практика як критерії істини. Практика як спосіб ставлення і відношення людини до світу і до самої себе. Типологія видів практики: виробничої, соціальної, політичної, духовної. Знання і мудрість.

3. Методологія. Метод як усвідомлений спосіб пізнавальної діяльності. Методологічний арсенал науки.




Самостійно студенти вивчають питання:

1. Логіка та інтуїція.

2. Методологічний арсенал науки

Література:

1. Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. Розд. 8. - Львів, 1995.

3. Петрушенко В. Епістемологія як філософська теорія знання. - Львів, 2000.

4. Петрушенко В.Л. Діалектика як теорія та метод: сучасні підходи та

оцінки. Конспект лекції. - Львів, 2004.

5. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. - К.,-Львів, 2002. - Тема 16.
Методичні рекомендації: скласти конспект до питань самостійної роботи.

Методичні поради до виконання СРС

При розгляді першого питання Логіка та інтуїція слід звернути

увагу на визначення понять, та відповісти на питання: 1. Яку роль

відіграють логіка та інтуїція для людини

У другому питанні «Методологічний арсенал науки» слід визначити структуру методології. Чому метод називають «генетичний код науки»

Завдання для самостійного опрацювання і

закріплення матеріалу з теми

Завдання 1. Розкрийте зміст поняття пізнання.

Завдання 2. Охарактеризуйте особливості, об'єкт, форми, переваги та недоліки чуттєвого пізнання.

Завдання 3. Охарактеризуйте особливості, об'єкт, форми, переваги та недоліки раціонально-логічного пізнання.

Завдання 4. Поясніть необхідність існування та форми синтезувального рівня пізнання.

Завдання 5. Охарактеризуйте пізнання як неперервний еволюційний процес.

Завдання 6. Окресліть сучасне розуміння істини, порівняйте істину та правду.

Завдання 7. Поясніть необхідність використання таких якісних характеристик знання як очевидність, достовірність, правильність..

Завдання 8. Окресліть позитивні і негативні аспекти прагнення людини пізнавати. -

Завдання 9. Випишіть основні терміни, що характеризують провідні позиції у ставленні до пізнання, поясніть їх зміст.

Контроль знань з СРС

Питання з СРС закріплюються практично за допомогою розв’язання тестових завдань (МОДУЛЬ ІІ)

РОЗДІЛ ІІІ. Соціальна філософія.

Тема 11. Філософський аналіз суспільства.
Мета: розкрити поняття культури, взаємодію культури і цивіізації, визначити шляхи відродження української культури; поянити філософське розуміння суспільного розвитку, визначити критерії прогресивного розвитку суспільствва, охарактеризувати мотиви діяльності людей.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Знати:

  • причини суттєвого загострення питання про сутність культури XIX - ХXст.

  • суттєві ознаки культури;

  • суттєві ознаки цивілізації;

  • основні аспекти співвідношення національних культур та світової культури;

  • особливості глобальних проблем сучасної цивілізації.

  • основні підходи до розв'язання проблем спрямованості та сенсу історії, її скінченності та нескінченності; співвідношення прогресу та регресу, можливі розв'язання проблем суб'єкта та рушійних сил історії;

  • провідні аспекти співвідношення людини та історії;

  • структуру та особливості функціонування духовного життя суспільства.

Вміти:

  • використовувати суттєві ознаки культури для аналізу сучасних соціальних процесів;

  • співвідносити між собою основні ознаки цивілізації та пояснювати їх прикладами;

  • аналізувати основні аспекти співвідношення культури та цивілізації;

  • виявляти в сучасному житті прояви глобальних проблем

  • сучасності та взаємини світової культури із національними.


Розуміти:

  • роль культури в русі соціальної історії та в житті окремої людини;

  • відмінності сучасного культурно-історичного процесу. від попереднього;

  • складності взаємозв'язку між культурою та цивілізацією;

  • складності аналізу співвідношення світової культури та загальнолюдських цінностей із розвитком та процесами національних культур;

особливості та значущість глобальних, проблем сучасної цивілізації.
Стислий огляд теми:

Вивчення матеріалу попередніх тем засвідчило, що людина може набути власне людських якостей лише шляхом включення в соціально-культурні процеси. Проте в XX ст. явище, культури несподівано опинилося в центрі гострих культурологічних, соціологічних та філософських дискусій. Врешті з'ясувалося, що це явище є надзвичайно складним, а по відношенню до людини та суспільства - майже всеохоплюючим. Але саме в культурі концентруються найперші прояви та найважливіші досягнення людини. При цьому розвиток культури приводить до появи цивілізаційного процесу. Але цивілізація і культура вступають .між собою у складні відношення, елементом яких постає і проблема зв'язків національних культур та світової культури. Філософське осмислення цього кола питань е необхідним для розуміння сучасного суспільства.

Складнощі людського самоусвідомлення, що постали перед людиною у XX ст., поставили проблему культури у центр філософських дискусій та сперечань саме тому, що людина як така формується в соціально-культурному середовищі. Суттєві ознаки культури дають можливість розуміти її як накопичення зразків людських історичних самовиявлень, а тому вона постає своєрідною умовою збереження людськості в ході історичного процесу.

На ґрунті культури виникає цивілізація як сукупність форм, що стабілізує життя суспільства: між культурою та цивілізацією утворюється складна, суперечлива система взаємовпливів, що знайшло своє відображення у культурологічних концепціях XX ст. Одним із виявлень цих суперечностей постають глобальні проблеми сучасної індустріальної за характером цивілізації.

Основні терміни і поняття теми.

Культура - сфера найпершого та найяскравішого виявлення людини, її суттєвих характеристик і можливостей - та частина дійсності, яка перетворена людиною, але в якій людські творчі можливості проявились із найбільшим ступенем повноти, досконалості та виразі/ості, внаслідок чого культура постає носієм виявлень людини як людини, тобто сферою найперших та найвищих цінностей, ідеалів, сенсів.

орфологія культури"- поняття, що виражає серцевину культурологічної концепції О.Шпенглера: культура - це явище принципово єдине, тому вся культура певного народу пронизана єдиним початком або єдиною вихідною формою; дослідити та зрозуміти культуру можна лише шляхом, виділення цієї форми та відслідковування її видозмін.

Цивілізація - стан функціонування суспільства, що виникає на основі певних досягнень в розвитку культури: цивілізація пов'язана із будуванням міст, із виникненням письма та держави, із виготовленням та. використанням металів, тому вона суттєво стабілізує суспільну історію; але внаслідок неспівпадіння вихідних спрямувань цивілізаційних та культурних процесів, між культурою та цивілізацією можливі не лише взаємні впливи та стимулювання, а й конфлікти.

План заняття.

1. Поняття суспільства у філософії. Основні підходи до розуміння суспільства. Суспільство як самоорганізуюча і саморозвиваюча система.

2. Роль географічного природного середовища у житті суспільства. Демографічні чинники суспільного розвитку. Матеріальні основи розвитку суспільства. Політична система суспільства. Громадське суспільство: поява, основи, ознаки.

3. Сутність та структура духовного життя суспільства, поняття „культура" як єдність матеріальних і духовних цінностей, вироблених людством..

4. Історична різноманітність і єдність типів суспільства. Формація і цивілізація. Сучасні концепції суспільного розвитку, його критерії.

5. Історичний результат як підсумок зіткнення різних сил і тенденцій у суспільному розвитку. Рушійні сили історичного розвитку. Роль і місце - насильства в історії.




Самостійно студенти вивчають питання:

1. Громадянське суспільство: поява, основи , ознаки.

2. Сучасні концепції суспільного розвитку, його критерії.

3. Формація і цивілізація.

4. Рушійні сили суспільного розвитку.
Література:

1. Губман Б.Л. Западная философия культуры ХХ века.- Тверь, 1997.

2. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995. – Розд.
Методичні рекомендації: скласти конспект до питань самостійної роботи.
Методичні поради до виконання СРС

При розгляді першого питання «Громадянське суспільство» слід

визначити яку роль відіграє громадянське суспільство для розвитку

держави.

Друге питанняСучасні концепції суспільного розвитку, його критерії слід звернути увагу на те, як історично змінювалось ставлення до суспільного розвитку суспільства.

У третьому питанні дайте визначення поняттям «формація» та «цивілізаціїя», окресліть сучасні тлумачення взаємозв'язку культури та цивілізації.

У четвертому питанні «Рушійні сили суспільного розвитку», зверніть увагу та поясніть, як співвідносяться між собою суб'єкт історії та його рушійні сили.

Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми

Завдання 1.Окресліть основні аспекти філософського розуміння культури.

Завдання 2. Дайте поняття цивілізації, окресліть сучасні тлумачення взаємозв'язку культури та цивілізації.

Завдання 3. Дайте критичну оцінку теорії цивілізації О.Шпенглера.

Завдання 4.Окресліть основні аспекти взаємозв'язку національних культур та світової культури.
Контроль знань з СРС

Питання з СРС закріплюються практично за допомогою розв’язання тестових завдань (МОДУЛЬ ІІ)

Тема 12. Філософська концепція людини.
Мета: сформувати уявлення студентів про людину як душевно визначену природно – соціальну істоту; зрозуміти сутність людини та сенс людського життя; на підставі уявлення про сенс людського життя формувати вміння студентів самостійно робити висновки особисто для себе; сприяти розумінню студентами того, що вони є творцями свого житя”
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Знати:

  • у якому сенсі буття людини проблематичне;

  • ієрархічну будову сутнісних проявів людини;

  • зміст понять "буття людини", "життя людини" та "існування людини";

  • зміст основних концепцій походження людини;

  • сенс виявлення співвідношення в людини природного, соціального, персонального та трансцентдентального;

  • чому полягає сенс спеціального дослідження поняття особистості;

  • як співвідносяться між собою внутрішні та зовнішні, виміри особистості;

  • яке значення для характеристики особистості мають цінності (в тому числі - свобода у її різних проявах);

  • чому спілкування постає однією із провідних форм виявлення людської особистості.

Вміти:

  • використовувати ієрархічну будову основних складових

  • проводити зв'язки між поняттями "людина - індивід -особа-особистість-індивідуальність;

  • самостійно використовувати окреслення основних проявів свободи для пояснення складних ситуацій людської діяльності;

  • найперші характеристики людської особистості;

  • вихідні поняття, за допомогою яких розкриваються най перші виміри людини;

  • співвідношення особистості та цінності;

  • провідні характеристики людської свободи.

Розуміти:

  • які перспективи відкриває людині усвідомлення нею проблематичності людського буття;

  • чому саме еволюціонізм та креаціонізм постають найпершими версіями походження людини;

  • важливість аналізу послідовності основних понять, що позначають якості і прояви людини;

  • піввідносити поняття особистості із іншими поняттями, що характеризують людину (людина - індивід - особа);

  • застосовувати основні виміри людської особистості для пояснень певних ситуацій життя;

  • використовувати зміст понять цінності та свободи для характеристики проявів людської особистості.


Стислий огляд теми:

Людина для самої себе постає як найперший предмет зацікавленості та осмислення: Все, що людина знає, з чим пов'язана практично, життєво або уявно, - усе це, врешті-решт, замикається на неї саму як на реальний суб'єкт та центр свого універсуму. Водночас саме буття людини, з одного боку, незбагненне різноманітне у своїх проявах, з іншого - проблематичне в тому сенсі, що воно непередбачуване і не гарантоване як у своїй якості, так і в кінцевій виправданості. Тому філософія розглядає людину в окресленнях свободи, самоздійснення, пошуку та утвердження життєвих сенсів. Людське буття настільки складне, розмаїте, варіативне, що це дає можливість розуміти людину як мікрокосм, як своєрідне зосередження, фокусування потенцій світу, виведення їх у виявлення та окреслення з найбільшою повнотою і виразністю.

Зазначені характеристики людини пов'язані з її біологічною неспеціалізованістю, а отже — універсальністю, унаслідок яких людина постає суб'єктом історичного процесу. Основою специфічно людського способу самоутвердження у світі постає людська діяльність, спрямована на створення сфери соціокультурних процесів. У цій діяльності людина набуває власне людських якостей, проявляючи водночас свої сутнісні сили та багаторівневу і складність своєї природи.

Людська індивідуальність є вищою сходинкою у людському самовдосконаленні. Формування індивідуальності передбачає певну орієнтацію у цінностях людського буття, серйозне ставлення до питання про

смерть, безсмертя та сенс життя.

Людська особистість (персональність) постає внутрішньою кон центрацією людського початку в людині, тому звернення до її (іікі'іі Зу є необхідним і виправданим. У філософському, дослідженні осипи стості виявляється 'її подвійний вимір: з одного боку, особистість постає як "самість" - неподільний атом людського початку буттч, що дозволяє характеризувати особистість як ідею даної людини: г цьому вимірі особистість розкривається через низку понять, що нг чинаються словом "само": самоусвідомлення, самовладність, самії детермінація. Проте особистість є властивістю реальної конкрсні ної людини, тому інший вимір особистості - її духовний світ, че/х'і який людська "самість " виходить у зв 'язок із іншими характеристп ками людини - із її психологічними особливостями, статтю, відношенням до інших людей, поведінкою.

Людська особистість як осереддя людського початку в людині – це явище в багатьох відношеннях унікальне і незвичне: саме завдяіки здатності бути особистістю людина набуває субстанціальнії виявлень, тобто постає самовладною, самодетермінованою, пічкою, що продукує сенси. Характеристики людської особистості добриваються у двох провідних вимірах: спрямованому всередину людського єства (де особистість постає як "самість",} та спрямованому назовні, на діяльну та творчу активність. Поняття людської особистості окреслюється через співвідношення із Іншими поняттями, що характеризують людину, а також через сукупність найперших Цінностей та -реальних буттєвих виявлень.
Основні терміни і поняття теми.

  • відкритість - фундаментальна характеристика людини, її здатність внаслідок біологічної неспеціалізованості змінюватись, поставити незавершеною, відкритою різним вимірам культурно-історичного процесу та напрямам людської діяльності; відкритість також слід розуміти і в плані сенсу людського життя: поки людина живе і діє, сенс Ті життя постає невизначепим до кінця, бо вона може його суттєво трансформувати.

  • вчинок - особлива дія людини, яка стягує на себе основні події її життя та постає формою вирішення суперечностей, що зумовлені напруженим співвідношенням найперших життєвих альтернатив людини: життя і смерті, свободи та обов'язку. бажання та розрахунку, почуття та розуму, тощо.

  • діяльність - термін, що у філософії позначає особливу, притаманну лише людині форму прояву її життєвої активності; діяльність передбачає творчість, смислову та цілеспрямовану організацію дій, а також, врешті, доведення її до самодіяльності, тобто до такої діяльності, метою якої постає її власне вдосконалення.

  • еволюція, еволюціонізм - під еволюцією розуміють поступове виникнення певних якостей або явищ під дією часткових чинників та умов; евоюціонізм передбачає теоретичну позицію, що аргументує можливість виникнення складних явищ дійсності (життя, свідомості, людини) із попередніх, простіших шляхом поступового їх ускладнення або ж виявлення їх прихованих властивостей.

  • екзистенціал –характеристика людини (атрибут людського існування), поза якою немає людини, як людини, та поза якою у світі не було би того, що в нього привносить людина.

  • індивідуація - унікальна людська властивість належати до людського роду, але нпіі топити його в собі в неповторному вигляді, тобто здатність людини бути персоною, особистістю, мати своєрідний універсум свого життєвого самоздійснення.

  • креаціонізм - позиція, згідно якої причиною появи вищих якостей дійсності, світових порядку, гармонії, краси може бути тільки дія творіння, що 'й продукує вищий розум, дух або Бог: з позиції креаціонізму складні, вищі якості не можуть виникати із простих шляхом стихійних процесів.

  • свобода - в абстрактному плані - відсутність будь-яких меле або перешкод для дій та проявів людини, проте відсутність меж перетворює свободу у повну невизначеність, тому поняття свободи конкретизується через наступні поняття: "негативна свобода", "вірогідна свобода", "позитивно-творча свобода"


План заняття.

1. Філософська концепція людини - основа наук про людину. Сутність людини. Праця і мова - фактори становлення й розвитку людини.

2. Проблема людини в історії філософії. Філософський зміст понять „індивід", „індивідуальність", „особистість". Типологія особи. Проблема відчуження людини та шляхи її подолання. Діалектика взаємодії людини і суспільства.

3. Самореалізація особи. Роль особистості в історії. Самоцінність людського життя. Сенс життя людини. Проблема людського щастя. Аморальність використання людини як засобу.




Самостійно студенти вивчають питання:

1. Діалектика взаємодії людини і суспільства.

2. Сенс життя людини.

3. Проблема людського щастя
Література:

1. Арсеньев А.С. Философские основания понимания личнрсти. -М.: Изд-н "Академия", 2001.

2. Бахтин М. М. К философии поступка // Философия й социология науки техники. Ежегодник 1984-1985. -•М., 1986.

3. Бердяев Н.А. Философия свободи. Смисл творчес'тва. - М., 1989.

4. Бат.ай Ж. Внутренний опьіт. - СПб., 1997.

5. Бубер М.Яи Ти. - М., 1991.

6. Битие человека в культуро. - К., 1991.

Методичні рекомендації: скласти конспект до питань самостійної роботи.

Методичні поради до виконання СРС

При розгляді першого питання Діалектика взаємодії людини і суспільства

слід звернути увагу на визначення

У другому питанні „Сенс життя людини” слід визначити у чому полягає сенс життя, від чого він залежить, чи може він змінюватись? Чи кожна людина має сенс життя?

До третього питання напишіть есе на тему Проблема людського щастя”.
Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми

Завдання 1. Поясніть внутрішній зв'язок таких особливостей людини, як неспеціалізованість, універсальність та свобода.

Завдання 2. В чому полягає проблематичність людського буття?

Завдання 3. Охарактеризуйте співвідношення понять буття людини,

існування та життя

Завдання 4. Покажіть зв'язок розумності людини з тим, що вона здійснює

свою життєдіяльність у сфері соціокультурних процесів.

Завдання 5. Наведіть основні характеристики форм людської діяльності. Завдання 6. Окресліть сучасне розуміння сутнісних сил людини.

Завдання 7. Охарактеризуйте основні аспекти філософського розуміння особи та особистості.

Завдання 8. Окресліть філософські аспекти проблеми безсмертя людини.

Завдання 9. Окресліть роль поняття людської особистості в пізнанні та осмисленні людини.

Завдання 10. Поясніть, що таке "самість" та як пов’язані самість і ду.\чіі

ний світ особистості.

Контроль знань з СРС

Питання з СРС закріплюються практично за допомогою розв’язання тестових завдань (МОДУЛЬ ІІ)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал