Передмова «Методичні вказівки і завдання до виконання самостійної роботи студентів»



Сторінка4/6
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.99 Mb.
1   2   3   4   5   6
ТЕМА 7. ПРОБЛЕМА БУТТЯ У ФІЛОСОФІЇ.
Мета: Показати світ як всеохоплюючу реальність, розкрити єдність природи,матеріального буття і людського духу, охарактеризувати «рух», «простір», «час», «матерію» - як практичні витоки людського поділу реальності на об’єктивну і суб’єктивну.
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Знати:

  • основні функції, що їх виконує поняття буття у філософії;

  • як пов'язане поняття буття із людським способом самоутвердження в світі;

  • послідовність категоріальних визначень буття в історії європейської філософії;

  • відмінності між філософським та науковим розумінням буття

Вміти:

  • проводити порівняння класичного та некласичного розуміння буття;

  • використовувати у конкретних випадках основні ознаки наукового та філософського визнання реального існування чогось;

  • аналізувати переваги та недоліки конкретно-наукового та філософського тлумачення буття.

Розуміти:

  • особливості та основні аспекти філософського трактування буття;

  • рівні осмислення буття у різних науках та у філософії;

  • зв'язок основних категорій, якими історично визначалося буття у європейській філософії;

  • особливості розуміння буття у сучасній некласичній філософії; .

  • основні аспекти розуміння буття у сучасній науці.



Стислий огляд теми:

Поняття буття є вихідним для філософії. Воно має найширший, граничний ступінь узагальнення і тому постає як наріжний світогляд ний орієнтир. Завдяки цій якості воно виконує функцію сенсоутворення у людському світорозумінні. У XX ст., коли людство відчуло можливість свого самознищення, буття постає як вища цінність та мі/ні моральної відповідальності людини за свої дії. Нарешті, у реальному виявленні буття постає перед людиною у контексті питання про смерть, безсмертя та шляхи людського самоутвердження. В сучасній філософії поняття буття доволі глибоко розроблене, гнучке, внутрішньо диференційоване. Воно дає нам вагомі орієнтири для пізнання та практичної діяльності. Водночас стає зрозумілою і причина складності цього поняття: воно охоплює самі підвалини суб'єктно-об'єктного відношення й одночасно вписує людину у структуру світобудови, роблячи її, а особливо її свідомість фундаментальною умовою виявлення форм буття. Отже, ми, люди, є завжди при бутті у відношенні до буття, а з пішого боку, буття ніби стоїть завжди за нами, за нашими спинами, воно апріорно надане нам як тотальна якість, котру ми знаходимо в усьому (тому що вона — у нас) і в яку ми вкладаємо все те, з чим маємо справу. Буття є наш універсальний масштаб для пізнання та діяльності, а наші пізнання та діяльність постають реальними мірами використання цього масштабу.



Основні терміни і поняття теми.

Антропний принцип - у деяких сучасних науках: початкове припущення того, що без урахування факту наявності людини в світі природні процеси не можна зрозуміти в їх єдності та провідних характеристиках, а наукова картина світу не зможе набути логічного та змістового завершення; і навпаки, поза цим принципом із стихії природних процесів появу людини пояснити просто неможливо.

Буття – небуття - гранична межа філософського узагальнення; співвідношення, через яке визначається буття, проте не лише внаслідок позначення межі, за якою буття вже немає, а й тому, що такого роду межа вказує на ті якості сущого, втрата яких рівнозначна втраті самого такого сущого; означена межа позначає також граничну щирість людської думки, її вміння утримуватись у власних актах при бутті, а не зриватися в небуття.

Інтенція - властивість людської думки та свідомості, пов 'язана із їх принциповою спрямованістю на певний предметний зміст; визнання того факту, що не може бути думки "ні про що", свідомості "із нульовим змістом".

Метафізика та онтологія -за усталеною традицією філософії XX ст. основні філософські науки про буття; метафізика розглядає найперші, поза чуттєві та позафізичні засади буття, а онтологія - види, рівні, форми проявів буття. Метафізика у дослідженні буття тяжіє до вирішення питання "Що?" ("Що є буття? ", "Що є перше буття? "), а онтологія - до вирішення питання "Як? " ("Як проявляє себе буття?")

Монізм - розуміння буття як єдиного у своїй основі;

Матеріалізм. - субстанцією світу є вічна та нескінченна матерія;

Ідеалізм - субстанцією світу є дух, ідея;

Дуалізм - визнання двох коренів буття — матеріального т;і духовного - рівноправними і взаємодіючими;

Плюралізм - розуміння буття як абстракції від реально існуючої множини речей, якостей, процесів і явищ;

Субстанціалізм - визнання того, що за поверхнею явищ лежить глибинна внутрішня сутність;

Реїзм - позиція, згідно з якою немає ніяких сутностей поз;і речами;

Організм (або організмизм) - позиція, згідно з якою будова світу подібна до організму, тобто внутрішньо пов'язана так, що. окремі елементи не мають у ній самостійного значення;

Механіцизм - позиція, згідно з якою елементи світобудови пов'язані суто зовнішньо, тобто механічно;

Динамізм - коди світ постає рухливим;

Статичність - світ у своїй основі незмінний

План заняття.

1. Поняття „онтологія", „буття". Основні виміри буття (буття речей, природи, людини, духовного і соціального).

2. Єдність матерії, руху, простору, часу. Людська діяльність як особливий спосіб саморуху об'єктивної і суб'єктивної реальності.




Самостійно студенти вивчають питання:

1. Реальність буття та небуття.

2. Єдність матерії, руху, простору, часу.

Методичні рекомендації: скласти конспект до питань самостійної роботи.
Методичні поради до виконання СРС
У першому питанні слід звернути увагу на те, що таке буття і чи існує межа

що вказує на ті якості сущого, втрата яких рівнозначна втраті самого такого сущого.

У другому питанні Єдність матерії, руху, простору, часу. слід звернути

увагу на загальну характеристику понять: матерія, рух, простір, час –

це вихідні підвалини буття.
Література

1. Введение в философию. 4.2. М., 1989. Гл. V.

2. Виндельбанд В. История древней философии. К., 1995.

3. ДоброхотовА. Л. Категория бьітия в классической западно-европейс-кой философии. М., 1986.

4. Л.ДанилевичП. С., ЯценкоЛ. В. Что такое научная картина мира. М.,1984.

5. Кримський С. В. Зміст та функції природничо-наукової картини світу/ / Філософська думка. 1972. № 2.

6. Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. Мюнхен - Львів 1995. Розд. 7.
Завдання для самостійного опрацювання і закріплення
Завдання 1. Розкрийте основні аспекти значення проблеми буття для філософії.

Завдання 2. Окресліть та поясніть виявлення людських вимірів проблеми

буття у філософії.

Завдання 3. Окресліть категорії, якими визначалось буття в античній та середньовічній філософіях.

Завдання 4. Дайте категоріальні визначення буття у філософії Нового часу та в німецькій класичній філософії.

Завдання 5. Виділіть особливості розуміння та визначення-буття у некласичній філософії.

Завдання 6. Поясніть, яке місце в пізнанні світу належить "науковій картині світу"

Завдання 7. Окресліть, якими постають визначення буття у сучасній науці.

Завдання 8. Наведіть перелік основних філософських позицій, пов'язаних із розумінням вихідних підвалин буття.
Контроль знань з СРС

Питання з СРС закріплюються практично за допомогою розв’язання тестових завдань (МОДУЛЬ ІІ)

Тема 8. Духовний вимір людського буття.
Мета: розкрити проблеми походження розвитку і сутності свідомості; проаналізувати матеріалістичні і ідеалістичні розробки проблеми свідомості.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Знати:

  • провідні ознаки, за якими ми можемо переконуватись у реальному існуванні свідомості;

  • зміст основних концепцій походження свідомості;

  • основні чинники виникнення та функціонування свідомості;

  • значення ідеальності свідомості для визначення її онтологічного статусу;

  • основні складові структури свідомості та її функції.

Вміти:

  • аргументовано демонструвати переваги та недоліки основних концепцій походження свідомості;

  • пояснювати конкретними прикладами значення ідеального для функціонування свідомості;

  • застосовувати структурні одиниці свідомості для прояснення складностей людського свідомого сприйняття дійсності.

Розуміти:

  • незавершеність концептуальних вирішень проблеми походження свідомості.

  • зв'язок між провідними чинниками виникнення та функціонування свідомості;

  • єдність свідомості та самосвідомості;

  • значення еталонних, ідеальних вимірів сущого для людського свідомого орієнтування в дійсності;

  • неоднозначність взаємозв'язку свідомості і мови;



Стислий огляд теми:

Проблема свідомості належить до найскладніших філософських проблем; певне їі усвідомлення приводить до розуміння сутності внутрішнього світу людини, різноманітних знань, ідей, надій, що становлять його багатство. Філософія визначає свідомість як таку властивість людини, що забезпечує її доцільну діяльність та особливий, предметна зумовлений спосіб орієнтування в світі. Завдяки здатності до саморефлексії, свідомість набуває можливості оперування узагальненими, абстрактно-теоретичними характеристиками речей і процесів світу. Якраз тому свідомість, що завжди є особистою і неповторною, дає людині змогу діяти універсальним чином, жити не лише у згоді з наявним світом, а й реалізовувати його приховані можливості, творити новий світ - світ культури.

Людська свідомість - це унікальне явище дійсності. Будучи внутрішнім .фактором людської життєдіяльності, за своїм змістом та можливостями вона виходить далеко за межі життєвих потреб. Завдяки свідомості людина вибудовує у своєму знанні цілий універсум, що має внутрішню систему зв'язків та підпорядкувань. Свідомість пов'язана з продукуванням всеохоплюючих, еталонних, універсальних систем відліку та предметних орієнтацій, завдяки яким людина створює поняття, принципи, ідеї, тобто такі форми знання та мислення, що мають усезагальний та необхідний характер.

За статусом буття свідомість є ідеальною (на противагу фізичному, чуттєво-матеріальному). Це означає, що вона формує завершені, кінцеві та еталонні предметні характеристики реальності, набуваючи здатності вимірювати та оцінювати будь-що. З іншого боку, це означає, що свідомість не має просторово-часових вимірів.

Могутність та унікальність свідомості яскраво виявлена в її складній будові та в розмаїтості її життєвих функцій.

Основні терміни і поняття теми.

Абсолюція (або ідеація) - удатність людської свідомості створювати у ночі свого інтелектуального споглядання ідеальні, тобто завершені, еталонні виміри сущого, завдяки яким свідомість набуває здатності орієнтуватися в предметній дійсності, оцінювати її.

Ідеальне - характеристика онтологічного статусу свідомості, згідно з яким свідомість не відтворює дійсність у вигляді копій, а фіксує її через

виявлення суттєвих, необхідних зв'язків та через доведення параметрів

будь-якого сущого до гранично можливого виміру (див. термін "Абсолюція").

Мислення -процес інтелектуального оперування предметним змістом свідомості, тобто упорядкований та усвідомлений рух думки через серію фіксованих пунктів до виправданого змістом цього руху результату; за змістом та суттю це с виведення у поле свідомого споглядання фундаментальних характеристик буття.

Мова (і мовлення) - провідна форма виразу предметного змісту людської свідомості, тобто форма передачі того, що не може бути вказане безпосередньо, натуралістична (наприклад, ті самі еталонні орієнтири мислення); існує цілий спектр мов: мова видів мистецтва, мова науки, мова жестів, - серед яких людське мовлення постає найбільш гнучкою та оперативною формою виразу змісту свідомості.

Онтологічний статус свідомості-здатність людської свідомості мати у своєму змісті те, чого без свідомості або поза свідомістю не існує і існувати не може; йдеться, насамперед, про ідеацію, предметність, цілеспрямованість, саморефлексію.

Предметність - здатність людської свідомості вибудовувати свій зміст із опорою на ідеальні системи визначень (чи відліку), внаслідок цього цей зміст не збігається із наочно спостережуваним; завдяки такій здатності людина може бачити в речах світу не лише чуттєво надане, а й приховане, потенційне, належне; в цілому: предметність - це сприйняття людською свідомістю дійсності у вимірах людської інтелектуальної та матеріальної діяльності.

Цілеспрямованість - характеристика людської свідомості, пов 'язана із її здатністю подумки вибудовувати образи та процедури майбутніх дій, здатність в подальшому концентрувати людські зусилля на їх реалізації.

План заняття.

  1. Свідомість людини як діалектичне співвідношення об'єктивної та суб'єктивної реальності, як духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття, що розвивається.

  2. Проблематика походження, розвитку і сутності свідомості. Свідомість і мова.

  3. Структура та функції свідомості. Свідомість та самосвідомість, свідоме, підсвідоме, несвідоме. Загадкові явища людської свідомості та психіки.

  4. Суспільна свідомість. Форми суспільної свідомості: політична, правова, моральна, естетична, релігійна, філософська та ін. Проблема вибору свободи і відповідальність.




Самостійно студенти вивчають питання:

1. Суспільна свідомість. Форми суспільної свідомості: політична, правова, моральна, естетична, релігійна, філософська та ін.

Література:

1. Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. - Мюнхен-Львів, 1995.Розд. 4.

2. Лой А. М. Проблема свідомості: історичність досвіду/УФілос. і соціал. думка.1992. №7. .

3. Нестеренко В. Г. Вступ до філософії: онтологія людини. - К.„ 1995.Розд. 5
Методичні рекомендації: скласти конспект до питань самостійної роботи.

Методичні поради до виконання СРС

При розгляді питання “ Суспільна свідомість. Форми суспільної свідомості.” слід звернути увагу на поняття «суспільна свідомість», розглянути форми суспільної свідомості: політична, правова, моральна, естетична, релігійна, філософська та ін.

Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми

Завдання 1. Поясніть, у чому полягає проблема визначення онтологічного статусу свідомості.

Завдання 2. Перерахуйте та коротко охарактеризуйте суттєві ознаки свідомості.

Завдання 3. Поясніть, як пов'язані між собою предметність свідомості, ідеальне та процеси опредметнення і розпредметнення.

Завдання 4. Коротко охарактеризуйте основні концепції походження свідомості, поясніть переваги та недоліки кожної із них.

Завдання 5. Розкрийте основні аспекти виявлення ідеальності свідомості.

Завдання 6. Окресліть основні складові структури свідомості.

Завдання 7. Поясніть ті функції свідомості, які Ви вважаєте найважливішими.
Контроль знань з СРС

Питання з СРС закріплюються практично за допомогою розв’язання тестових завдань (МОДУЛЬ ІІ)

Тема 9. Основи філософського вчення про розвиток.
Мета: Визначити суть, ознаки,людський критерій розвитку; розкрити принципи, закони, категорії діалектики,сформувати поняття «прогрес», «регрес».
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Знати:

  • основні історичні віхи виникнення та розвитку діалектики;

  • причини позитивного та негативного ставлення до неї;

  • основні складові діалектичного мислення;

  • принципові засади діалектичного мислення.

Вміти:

  • пояснювати відмінність між діалектикою та іншими поширеними способами осмислення дійсності;

  • застосовувати принципи діалектичного мислення до пояснення певних явищ дійсності;

  • відрізняти сфери застосування різних сукупностей категорій діалектики;

  • розкривати співвідношення принципів діалектики.

Розуміти:

  • співвідношення діалектики та методів наукового пізнання;

  • онтологічні засади функціонування принципів діалектики;

  • причини неможливості прямого застосування принципів та категорій діалектики до явищ дійсності;

  • відмінність між діалектикою як теорією та діалектикою як методом;

  • органічний зв'язок основних елементів діалектики як теорії та методу.


Стислий огляд теми:
В недавні часи на просторі Радянської держави діалектика розглядалась як найперша та найважливіша складова філософського осмислення світу. Минув час, і хоча у більшості регіонів світу діалектиці не приділяється настільки важливого місця у філософії, проте вона не перестала цікавити філософів та науковців. В наш час деякі науковці вважають, що діалектика допомагає їм зорієнтуватись у дійсності, знайти виправдані підходи до її належного осягання та пізнання. При тому вони далеко не завжди можуть чітко висловитись відносно сутності та змісту діалектики, а також інколи не фіксують відмінностей між діалектикою як теорією розуміння дійсності та діалектичною методологією. Дана тема покликана допомогти з'ясувати означені питання, а також подати основні змістові складові діалектики.

Діалектика, що виникла в історії філософії, пройшла тривалу еволюцію, поступово набувши характеристик логічної та пізнавальної аналітичної діяльності. В межах німецької класичної філософії діалектика поступово набула значення провідної форми аналітики форм пізнавальної діяльності розуму і, врешті, постала в якості універсальної методології мислення, що водночас виявляла й буттєві засади дійсності. В марксистській філософії діалектика набула ідеологічного забарвлення, поставши методом пізнання та революційного перетворення дійсності. Частково саме через це вона була піддана критиці як спосіб заплутування людей та перекручення здорової думки. Проте історична панорама відношень до діалектики далека від виключно негативної оцінки. Тому діалектика заслуговує на більш докладне прояснення її змісту та функцій.

Аналіз існуючих тлумачень діалектики, окреслення складових її як теорії, логіки та методу дозволяє розглядати діалектику як одну із. особливих форм світобачення та логіку саморефлексивної думки. Із найбільшою виразністю особливості діалектики проявляються в діалектичній логіці, осмислення принципів якої дозволяє порівнювати та розрізняти позиції діалектики, фізикалізму, догматики; релятивізму, софістики, еклектики та метафізики.
Основні терміни і поняття теми.

Діалектика - від д.-грецьк. - "діалегомаї" - сперечатись, вміння вести розмови. В сучасному значенні світорозуміння, що передбачає сприйняття світу як такого, що перебуває в русі, потоці змін, зумовлених єдністю та боротьбою внутрішніх протилежностей.

Діалектична логіка -логіка другої рефлексії, тобто самоосмисленої думки, що відслідковує основні закономірності формування змісту мислення. Це є логіка руху категорій як родів буття (буття для мислення), що, перебуваючи в системі зв'язків, окреслюють буття в його найбільшій повноті.

Догматизм - позиція у філософії та інших сферах пізнання та діяльності, яка намагається надавати значення виключно усталеним, виправданим авторитетом чи минулим досвідом елементам знання і пізнання: це є перебільшення ролі абсолютного в пізнанні.

Еклектика - форма довільного, часто механічного або зовнішнього поєднання елементів певної множини: еклектика не прагне відшукати внутрішні засади єдності, а лише збирає множину за допомогою довільних прийомів.

Категорії - найбільш загальні поняття певної галузі знання, в яких фіксуються найважливіші якісні особливості предмету пізнання; у діалектичній логіці категорії постають родами буття, тобто визначеннями буття в його різних аспектах.

Координація (взаємне розташування), субординація (підпорядкування) та акумуляція (включення в ціле) - основні види взаємного відношення категорій в системі діалектичної логіки.

Метафізика (як стиль мислення, протилежний діалектиці) - наполягання на тому. що в пізнанні наявні деякі незмінні складові; метафізика передбачає апелювання до якихось особливих, часто - надфізичних сутностей. З позиції метафізики, там, де немає абсолютного, не може виникнути й відносне, оскільки саме це відносне постає або лише другорядним виявленням абсолютного, або недосконалою формою його фіксації.

Протилежності - граничний ступінь відмінності; протилежності фіксують крайні, граничні прояви певних предметів та явищ.

Релятивізм - позиція у філософії, яка стверджує, що все є відносним, що немає нічого, що може тривалий час зберігати своє значення.

Софістика - позиція, яка вважає, що відносність позицій та знань можна і потрібно використати для проведення приватного інтересу, і

Суперечність - єдність протилежностей як крайніх виявлень тої ж самої сутності, тобто суперечність передбачає як взаємне заперечення протилежностей, так і їх єдність.
План заняття.

1. Діалектика як вчення про розвиток і універсальні зв'язки. Загальні ознаки і людський критерій розвитку.

2. Принципи діалектики. Категорії діалектики. Закони діалектики, їх методологічне та світоглядне значення. Антиподи діалектики: софістика, метафізика.
Самостійно студенти вивчають питання:

  1. Антиподи діалектики: софістика і метафізика.



Література:

1. Петрушенко В.Л. Діалектика як теорія та метод: сучасні підходи та

оцінки. Конспект лекції. - Львів, 2004.

2. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. - К.,-Львів, 2002. - Тема 16.

3. Философия Гегеля й проблемьі диалектики. - М., 1987.
Методичні рекомендації: скласти таблицю до питання самостійної роботи.
Методичні поради до виконання СРС

При розгляді питанняАнтиподи діалектики: софістика і метафізика

слід звернути увагу на визначення понять «діалектика», «софістика» і

«метафізика», пояснити різницю між ними, та дати загальну характеристику їм.

Завдання для самостійного опрацювання і

закріплення матеріалу з теми

Завдання 1. Спробуйте класифікувати основні підходи до діалектики в історії філософії (позитивний, негативний, оцінка діалектики як універсальної теорії та ін.).

Завдання 2. Як розумілася діалектика в античній філософії? Хто був її фундатором?

Завдання 3. Яке місце відводили діалектиці в епоху середньовіччя?

Завдання 4. Поясніть, чому в епоху Відродження та Нового часу відношен ня до діалектики було переважно негативним.

Завдання 5. Якого вигляду набула діалектика в міркуваннях Г. Гегеля? В чому полягали його заслуги у розробленні, діалектики?

Завдання 6. Поясніть особливості ставлення до діалектики в некласичніи філософії.

Завдання 7. Яку роль відводив діалектиці марксизм?

Завдання 8. В чому полягають відмінності між діалектикою як теорією та діалектикою як методом?

Завдання 9. Поясніть своє розуміння категорій діалектики. Чому вони повинні утворювати систему?

Завдання 10. В чому полягають основні змістові елементи діалектичного світобачення?

Завдання 11. Чи можна вважати, що діалектика панує всюди, чи вона поширюється лише на сферу проявів людської життєдіяльності?

Завдання 12. Розкрийте зміст основних законів діалектики (в тому числі -на прикладах).
Контроль знань з СРС

Питання з СРС закріплюються практично за допомогою розв’язання тестових завдань (МОДУЛЬ ІІ)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал