Передмова «Методичні вказівки і завдання до виконання самостійної роботи студентів»



Сторінка2/6
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.99 Mb.
1   2   3   4   5   6
Тема 2. Філософія Стародавнього світу.
Мета: З’ясувати основні фактори виникнення і розвитку філософських знань відповідно історичної доби, вивчити особливості та характерні риси західного та східного типу цивілізацій; ознайомити з філософськими вченнями видатних мислителів минулого.
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Знати:

  • особливості та характерні риси західного та східного типу цивілізацій;

  • найперші джерела філософської думки Стародавньої Індії та Стародав-нього Китаю;

  • найперші проблеми, які ставила та вирішувала давньосхідна філософська думка.

  • на яких загальнокультурних засадах виникла та отримала початкові імпульси розвитку антична філософія;

Вміти:

  • порівнювати між собою провідні ідеї філософських шкіл Стародавнього Сходу;

  • виділяти у філософських текстах саме те, що є характерним для східного типу мислення;

  • оцінювати світоглядну цінність ідей давньосхідної філософії.

  • провести порівняння вихідних ідей античної та давньосхідної філософії;

  • продемонструвати (в тому числі - прикладами) сучасне значення ідей

античноїфілософії.

Розуміти:

  • умови й особливості зародження і можливі форми вираження світоглядної проблематики;

  • особливості східного та західного філософствування і їх певну взаємодоповнюваність;

  • багатовимірність як людського світосприйняття, так і теоретичного осмислення світу.

  • внутрішній зв'язок між різними спрямуваннями людського пізнання (на природу, людину, форми мислення та ін.);

  • евристичне (творчо-пошукове) значення філософських ідей і теорій античного світу.


Стислий огляд теми:

XX століття особливо гостро поставило питання про буттєві засади людини, що спричинило підвищення інтересу до різних форм людського самовиявлення та самоусвідомлення. Деякі особливості східного філософствування (домінування цілого над частковим, афористичність думки та ін.) змушують звертатися до нього в пошуку відповідей на наболілі проблеми сьогодення. Адже східна філософська думка перебуває ближче до вихідних джерел філософії, до безпосереднього зображення місця людини у світі, ніж західна. Особливо цінними в цьому аспекті постають оригінальні набутки філософської думки Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю. Філософія Стародавнього Сходу являє собою своєрідне культурно-історичне утворення. Вона яскраво демонструє велич і могутність людського духу, розкриває його творчі можливості та багате змістове наповнення.

У філософській думці Стародавнього Сходу розроблені глибокі та оригінальні уявлення про світобудову, вихідні початки буття. При тому людина органічно вписувалась у світову цілісність, орієнтуючись на фундаментальні підвалини буття, намагаючись виконати повеління вищих законів світу, змінити себе і ввести у стан гармонійної досконалості. Як звичайно, це пов'язувалось із подоланням людської сваволі та. людської окремішності. Філософську думку Стародавнього Сходу відрізняє мистецько-образний, притчовий, афористичний стиль самовиявлення. Потяг до синтетичного, цілісного мислення створює ефект несподіваної, непередбачуваної парадоксальності, тому давньосхідна думка надихає на зацікавлене, заглиблення у людську духовність, збуджує інтерес до філософських роздумів. Антична філософія, висунувши та розробивши цілу низку ідей, являє собою колиску не лише європейської філософії, а й культури загалом. Вивчаючи вихідні ідеї античної філософії. можна простежити розвиток людського мислення від простої єдності до диференційованої багатоманітності та свідомої деталізації. Ідеї античної філософії донині пронизують науку, філософію, духовне життя суспільства.

Антична філософія — великий ідейний здобуток людства. Вона не лише вперше відкрила широкі обрії людського інтелектуального світо осмислення, а й зафіксувала великі прозріння у межах цих обріїв. Антична філософія уперше окреслила основні напрями філософської проблематики, визначивши на віки людське розуміння світу, космосу, природи, суспільства, людини, та пізнання, інтелекту, поведінки. Певною мірою усе це ввійшло і в духовну скарбницю

України, де з першими християнськими текстами з Візантії мислителі Київської Русі засвоювали ідеї Піфагора, Сократа, Платона, Арістотеля .

Основні терміни і поняття теми.

Традиціоналістський та прогресистський тип цивілізації - характеристики цивілізацій за їх фундаментальними ціннісними установками, запропоновані Рене Геноном традиціоналістська цивілізація цінує традицію і обернена скоріше до минулого, прогресистська цивілізація цінує новації і більше орієнтована на майбутнє. Традиціоналістські орієнтації характерні для східних цивілізацій, прогресистські - для західних.

Духовний канон життя або канонічне джерело - у межах деяких, переважно традиціоналістських цивілізацій - збірка найдавніших, освячених авторитетом, часом і традицією переказів, настанов на життя, міфів, розповідей про богів або божественні об 'явлення, що виконує роль нормативу - регулятора життєдіяльності людей в усіх сферах суспільного життя («Веди» - у Стародавній Індії, «П’ятикнижжя» - у Стародавньому Китаї, «Коран» — у мусульманських країнах).

Сансара - зафіксовані в текстах «Вед» давньоіндійські уявлення про переселення душі з тіла в інше при його смерті; душа, на відміну від тіла, вважається безсмертною. Подальше для душі втілення може підносити або знижувати статус попереднього життя залежно від добрих або поганих вчинків людини. Вже в давні часи сансара була усвідомлена скоріше в негативних оцінках, ніж позитивних: нескінченне блукання душі поставало як лише накопичення страждань. Тому в середині І тисячоліття до Р.Х. у Стародавній Індії виникли духовні течії (або рухи), що шукали шляхів подолання сансари.

Карма - в уявленнях про сансару - закон універсального причинного зв 'язку, згідно з яким все, що здійснює душа під час її актуального існування у певному тілі, становить й життєвий контекст: нічого не губиться, нічого не зникає, тому все погане і все добре впливає на долю душі в її подальших втіленнях.

Брахман - у давньоіндійських уявленнях про світ єдиний духовно-інтелектуальний початок світу.

Атман - індивідуальні, конкретні виявлення брахмана.

Дао - вихідне поняття філософії даосизму і дуже важливе для духовної культури Китаю. Ієрогліф, що позначає "дао", поєднує знак людини і знак шляху, але це розуміння людського шляху набуває у даосизмі всеохоплюючого смислу: весь Космос постає упорядкованим саме таким чином, що він припускає буття людини та певний тип її поведінки. Отже, "дао " - закон буття, початок Космосу, життєва доля людини і те, що повинно бути основою правильного людського мислення.

Архе (з давньогрец. - початок; перший, вихідний, головний пункт; засада) - у давньогрецькій філософії - універсальний початок усього сущого.

Атом - дослівно: неподільний, неруйнівний; найменша частинка речовини, яка не підлягає ніяким змінам: за Демокрітом, наявність такої частинки є запорукою незнищуваності світу.

Космос (з давньогрец.-порядок, краса, влаштування, оздоблення) —розуміння Всесвіту як розумно та закономірно впорядкованого. Ідея (або ейдос) - дослівно: вид, вигляд; основне поняття філософії Платона, що позначає внутрішню неподільну цілісність будь-чого, завершену, одвічну його сутність; за дещо модернізованим тлумаченням - сукупність необхідних та достатніх елементів будь-якого явища або його конструктивний принцип. Ноос (або НУС) (з давньогрец. -розсудок, розум, мудрість) - у давньогрецькій філософії - Світовий розум, розпорядник та впорядник усього сущого у світі
План заняття.

  1. Історія філософії як сходження до вершин людського самопізнання. Стародавня філософія як зародок і колиска всіх наступних типів філософії. Людина - змістовне ядро всіх проблем стародавньої філософії.

  2. Проблема позбавлення людини від страждань у філософії Стародавньої Індії.

  3. Проблеми філософії Стародавнього Китаю.

  4. Антична філософія: особливості розвитку, морально-етична спрямованість.


Самостійно студенти вивчають питання:

1. Філософські ідеї Конфуція.

2. Морально-етична спрямованість у творчості античних філософів
Література

1.Філософія. Навчальний посібник /за ред..І.Ф.Надольного.-К.,2004. с.23-40

2.Петрушенко Філософія.Л.2006. с.
Методичні рекомендації: скласти конспект до питань самостійної роботи.
Методичні поради до виконання СРС

У першому питанні «Філософські ідеї Конфуція» слід звернути увагу на

основні проблеми які розглядає видатний філософ Стародавнього Китаю

Конфуцій. Дати відповідь на питання: - Чому й донині філософські вчення

Конфуція відіграють важливу роль у духовній культурі Китаю?

У другому питанні Морально-етична спрямованість у творчості античних

філософів слід звернути увагу на загальну характеристику філософських

вчень видатних античних мислителів даної доби, а саме : на творчість

Піфагора, Геракліта, Сократа, Платона, Аристотеля та ін.
Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми

Завдання 1. Порівняйте основні характеристики цивілізацій східного та західного типів, визначте місце України у співвідношенні цих цивілізацій.

Завдання 2. Охарактеризуйте основні ідеї та ідейні здобутки провідних філософських шкіл Стародавньої Індії.

Завдання 3. Охарактеризуйте основні ідеї та ідейні здобутки провідних філософських шкіл Стародавнього Китаю.

Завдання 4. Поясніть сучасне значення ідейних надбань давньосхідної філософії.

Завдання 5. Розкрийте співвідношення понять "антична філософія" та "давньогрецька філософія".

Завдання 6. Охарактеризуйте основні здобутки філософської діяльності Сократа..

Завдання 7. В чому полягали основні здобутки представників мілетської школи?

Завдання 8. Поясність значення філософських ідей Піфагора.

Завдання 9. Поясність позитивні та негативні сторони діяльності давньогрецьких софістів.

Завдання 10. Поясніть особливості та здобутки філософських шкіл пізньої античної філософії.
Контроль знань з СРС

Питання з СРС закріплюються практично за допомогою розв’язання тестових завдань (МОДУЛЬ І) та ККР.


ТЕМА 3. ФІЛОСОФІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ.
Мета: З’ясувати основні фактори виникнення і розвитку філософських знань відповідно історичної доби, вивчити особливості та характерні риси західного та східного типу цивілізацій; ознайомити з філософськими вченнями видатних мислителів минулого; вивчити особливості та характерні риси ренесансного періоду; ознайомити з філософськими

вченнями видатних мислителів минулого; виділити єдину логічну

лінію у розвитку філософських шкіл європейського Відродження.
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Знати:

  • загальні особливості середньовічного типу філософствування;

  • основні етапи розвитку середньовічної філософії;

  • провідну проблематику середньовічної філософії;

  • загальне значення ідей середньовічної філософії для розвитку європейської культури та науки.

  • які саме зміни відбулись у християнському світобаченні в епоху Відродження;

  • чому гуманістичний світогляд постав внутрішньо суперечливим явищем;

  • якими були провідні змістові акценти у ренесансній філософії.

Вміти:

  • проводити порівняння античного типу культури та філософії із середньовічним типом;

  • виявляти позитивні та негативні риси у середньовічному світосприйнятті;

  • бачити елементи середньовічних духовних та інтелектуальних надбань у сучасному житті.

  • пояснити особливості ренесансної трансформації християнського світосприйняття;

  • виділити єдину логічну лінію у розвитку філософських шкіл європейського Відродження;

  • знаходити аналоги між історичними процесами Відродження та сьогоденням.

Розуміти:

  • особливості середньовічного світобачення, елементи якого ще й донині є органічною складовою частиною європейської духовності;

  • специфічні виявлення духовного світу людини середньовічними філософією та богослов'ям;

  • роль середньовічної філософії у становленні сучасної науки;

  • суперечливий характер європейського Відродження,

  • особливості гуманізму як феномену європейської історії;

  • світоглядне підґрунтя формування вихідних принципів класичної науки.


Стислий огляд теми:

Філософія Середньовіччя, утворившись у суспільстві з однозначною орієнтацією на духовні абсолюти, із суцільним пануванням релігії, зайняла специфічне місце в європейському духовному житті того часу: вона обслуговувала богослов 'я. Але водночас середньовічна філософія зробила неоціненний внесок в освоєння позачуттєвих сутностей, сприяла нагромадженню нових знань. Тому вона є особливо плідною для вивчення "внутрішньої людини" (Августин) та духовних процесів суспільного життя.

Філософія Середньовіччя була складовим елементом християнського світобачення, і тому вона була зосереджена на осмисленні духовних сутностей, тобто сутностей невидимих, позачуттєвих і нескінченних. З одного боку відбувалася "теологізація" філософії, а з іншого - проходила "раціоналізація", "філософізація" теології. За образним висловлюванням Гегеля, це був час, коли філософія була "інобуттям" теології, а згодом сама теологія ставала "інобуттям "філософії.

Філософія Середньовіччя успішно засвоювала духовні складники людського буття, виділяючи в них раціонально-логічні та чуттєво-вольові полюси. Вона досить органічно пов 'язувала питання життєвої активності з духовною спрямованістю людини, з пошуками шляхів сходження до абсолюту, з визначенням людської долі та проявами свободи волі людини.

У межах середньовічного християнського філософування поступово відбувалося нагромадження знань та ідей, які врешті-решт сприяли виникненню сучасної цивілізації, науки та освіти.

У наслідок нагромадження знань, розширення обріїв суспільного досвіду та кризи середньовічного світобачення у XIV—VVст. Європа вступає в нову історичну епоху — епоху Відродження. Відбувається суттєва світоглядна переорієнтація: набувають цінності пізнання природи ти земні вчинки людини, поступово формуються принципи класичної науки. Проте за змістом це була суперечлива епоха, яка не лише підносила та оспівувала людину, а й висвітлювала драматичні сторони її буття. У європейській історії Відродження розглядають як епоху перехідну, що містить у собі елементи Середньовіччя і зародки процесів епохи Нового часу. Перегляд провідних філософських ідей доби Відродження дає можливість виразно побачити перехідний характер епохи, яка була суперечливою, неоднозначною: новації тут переплітались іі середньовічною містикою, оптимізм, і піднесення людини - з трагізмом і визнанням несумісності певних людських якостей.

Загалом філософська думка Відродження еволюціонувала від етичного гуманістичного антропологізму - через платоністські синтези й одухотворення космосу - до натурфілософії, яка дедалі більше ставала аскетичною, суворою, максимально наближеною до класичної науки та досить віддаленою від живої різно вимірної людини.

Характерними парадигмами філософського мислення Відродження були антропоцентризм, пантеїзм, панпсихізм, гілозоїзм, залучення геометрично-математичного апарату до розв'язання натурфілософських проблем.

Водночас слід підкреслити, що доба Відродження має своє привабливе і світле обличчя; її образ не можна звести лише до містка

між певними епохами; вона має свою принадливість, свою неповторність.
Основні терміни і поняття теми.

Дух - у середньовічному світобаченні єдино справжня форма буття або буття як таке, корінь будь-якого існування; основні якості духу - самототожність, абсолютна активність, позапросторовість, неподільність, єдність, вічність, саморефлексивність; у середньовіччі Бог є Бог-Дух..

Душа - в Середні віки - джерело і причина людського життя, результат вкорінення у людське тіло частки божественного духу; тому душа займає середнє положення між духом і тілом. Через зв 'язок із духом душа постає безсмертною та розумною, через зв'язок із тілом - індивідуальною, чутливою, дійовою. І спрямовувати свої зусилля вона може або угору, до духу, або вниз, до тілесного.

Ієрархія - структура світоустрою у християнському світобаченні: оскільки кожна річ має свою власну і унікальну міру причетності до абсолюту, світ постає складною багаторівневою будовою, замкненою на свій буттєвий та смисловий центр;тому ієрархія передбачає 2 типи зв’язків сущого: взаємоузгодженість та підпорядкування, тобто зв’ язок порядку та цінності.

Теологія - термін, введений Арістотелем для позначення "першої філософії"; у перекладі значить богослов 'я; за змістом - це теоретична складова релігійного віровчення, покликана узгоджувати між собою основні догми релігії та пояснювати їх.

Теоцентризм - визнання Бога джерелом і основою всього сущого

( "Все, що є,- все від Бога ").

Трансцендентність (з лат.: за межами зовнішнього, зображуваного) -характеристика Бога у християнському світобаченні як такого, який принципово несумісний із реаліями світу внаслідок того, що незліченно їх перевершує, тобто це позамежність або позасвітність Бога.

Макрокосм та мікрокосм - поняття, що позначають фундаментальні орієнтири європейського світобачення доби Відродження: макрокосм - великий світ, мікрокосм - малий світ, або людина. Ці поняття співвідносні: мікросвіт є концентрацією та виявленням властивостей великого світу, а останній перебуває у спорідненості із якостями людини.

Антропоцентризм - логічний наслідок тлумачення співвідношення в епоху Відродження макрокосму та мікрокосму: оскільки лише людині в яскравій формі притаманний розум, то якості світу не лише зосереджені в людині, а й через людину виходять у виявлення, усвідомлення; тому людина постає центром та зосередженням якостей світу.

Геліоцентризм - висунуте М. Коперніком положення, що доцільніше вважати не Землю, а Сонце (Геліос) центром світу (або планетної системи); за часів Коперніка та пізніше геліоцентризм розглядали як аргумент проти релігійних тверджень про особливе становище людини в світі.
План заняття.

1. Загальна характеристика доби середньовіччя. Зміни у світогляді під час переходу від античності до середньовіччя. Роль християнства у формуванні середньовічної філософії.

2. Основні проблеми та досягнення філософії доби середньовіччя в Європі та Візантії.

3. Філософія Відродження: гуманістичний характер; науково-природничі погляди; соціально-політичні ідеї; етика Ренесансу. Проблема людської особистості.



Самостійно студенти вивчають питання:

1. Основні проблеми та досягнення філософії доби

Середньовіччя в Європі та Візантії.

2. Проблема людської особистості.

Методичні рекомендації: скласти конспект до питань самостійної роботи.

Методичні поради до виконання СРС

У першому питанні «Основні проблеми та досягнення філософії доби

Середньовіччя в Європі та Візантії» слід звернути увагу на основні

проблеми та досягнення видатних філософів доби Середньовіччя, а саме:

на філософські ідеї Августіна Аврелія (Блаженого), Северина Боеція,

Іоана Росцеліна, Томи Аквінського, Уільяма Оккама...

У другому питанні Проблема людської особистості слід звернути увагу

на зміни в поглядах філософів на людську особистість, яка постає в

центрі уваги даного періоду.

Література

1. Пекарик А. М. Філософія. Конспект лекцій. К., 2001. с. 73-99

Петрушенко Філософія.Л.2006.

2. Філософія. Навчальний посібник / за ред..І.Ф.Надольного.-К.,2004. с.76-83

Завдання для самостійного опрацювання і закріплення:

Завдання 1. Розкрийте і поясніть основні відмінності у світогляді античності і європейського Середньовіччя.

Завдання 2. Поясніть роль апологетики і патристики у формуванні середньовічної духовної культури.

Завдання 3. Розкрийте основні особливості розвитку західної та східної патристики.

Завдання 4. Зробіть порівняння вихідних ідей схоластики та містики.

Завдання 5. Окресліть основні зміни змістових акцентів у християнському світобаченні в епоху європейського Відродження.

Завдання 7. Окресліть провідні ідеї ренесансного гуманізму.

Завдання 8. Розкрийте, у чому полягають особливості ренесансного платонізму.

Контроль знань з СРС

Питання з СРС закріплюються практично за допомогою розв’язання тестових завдань (МОДУЛЬ І)



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал