Передмова 4 Олексій Гарань Оновлення політичної системи України 5 Олександр Палій



Скачати 442.24 Kb.

Сторінка3/4
Дата конвертації23.12.2016
Розмір442.24 Kb.
1   2   3   4
ДОСВІД БОЛГАРІЇ ЯК ЧЛЕНА НАТО ТА ЄС
(ЩО МОЖЕ ВИКОРИСТАТИ УКРАЇНА?)
Георгі Карасімеонов, професор, директор Інституту політичних
та юридичних досліджень
1. Певні історичні аспекти
Шлях Болгарії до Європейського Союзу та НАТО був досить різноплановим в історичному контексті. Після зміни політичного режиму у 1989 році, яка розпочала перехід до демократії у Болгарії, шлях до ЄС отримав підтримку основних політичних партій.
Спочатку у 1994 році, коли Болгарія підписала угоду про Асоціацію із ЄС, правлячою партією була Болгарська соціалістична партія (BSP). Пізніше, коли з 2000 року розпочались переговори із ЄС, саме Союз демократичних сил, опонент BSP, отримав більшість у парламенті та став основною правлячою силою. Як виявилось пізніше, у 2005 році, коли завершився процес переговорів
і Болгарія отримала офіційне запрошення приєднатись до ЄС, існувала ще одна політична партія ліберального спрямування - Національний рух Сімеона
Другого /NMSS/, яка стала основною правлячою силою разом із меншою ліберальною партією – Рухом за права та свободи /MRF/. Також вже у 2007 році, коли Болгарія офіційно стала членом ЄС, інша правляча коаліція трьох партій перебувала при владі, в якій BSP була основною партією, та дві інші партії колишнього уряду, MRF та NMSS, входили до складу коаліції. Я нагадую про дані факти, щоб продемонструвати, що шлях Болгарії до ЄС отримав підтримку не тільки політичних партій, але і більшості населення Болгарії, що полегшило досягнення країною успішної інтеграції до ЄС.

27
Процес переговорів продемонстрував, що країна, яка прагне приєднатись до ЄС, повинна бути повністю підготованою до захисту власних інтересів.
Переговори продемонстрували, що часом між «старими» членами ЄС, особливо великими країнами, та «новачками» існує конфлікт інтересів. У «новачків» майже немає вибору для посилення власних вимог, проте вони володіють певними важелями для маневру. Країни, що прагнуть приєднання до ЄС, повинні використовувати такі інструменти для уникнення розчарування після підписання угоди, коли вже існуватимуть невеликі шанси для зміни певних положень. Наприклад, Болгарія не змогла провести ефективні переговори щодо атомної станції у Козлодуї. Хоча міжнародні експерти підтвердили, що два атомні блоки були безпечними відповідно до міжнародних стандартів, Болгарії не вдалось зберегти ці блоки - їй довелось їх закрити, що привело до значних втрат у енергетичній спроможності країни.
Другим пунктом я хочу зазначити, що реальна і найбільш складна частина відносин між Болгарією та Європейським Союзом розпочинається після офіційної інтеграції країни до Європейського Союзу. Після вступу Болгарії до
ЄС 1,5 роки тому правляча еліта та громадяни усвідомили неприємний факт, що до правил Союзу досить складно адаптуватись, що потрібно докласти чимало зусиль та праці для того, щоб країна стала адекватним членом ЄС, готовим до виконання правил, включених до Acquis Communautaire та угоди, підписаної із Болгарією. Як виявилось, Болгарія та Румунія не були настільки ж підготовленими, як інші країни, що ввійшли ЄС. Саме тому вони отримали особливий статус на три роки, протягом яких ЄС буде здійснювати за ними особливий нагляд. Був встановлений особливий механізм співпраці та перевірки, тобто моніторинг. Він був введений у певних сферах, в яких ЄС приділятиме особливу увагу у разі, якщо не відбуватиметься руху у правильному напрямку, особливо у судовій сфері та у сфері боротьби з корупцією. Я повернусь до цього пункту пізніше, коли аналізуватиму перші результати процесу моніторингу та останній звіт ЄС у липні 2008 року.
Шлях до НАТО був іншим. Він був набагато складнішим, оскільки членство в
НАТО не мало підтримки основних політичних партій та спільнот, а громадяни мали різні переконання з даного приводу, схоже як це сьогодні відбувається в
Україні. До 1997 року існували два політичні табори, які мали різні погляди щодо НАТО та необхідності приєднання країни до даної організації. В той час як антикомуністичний політичний табір, особливо його основна партія,
Союз демократичних сил, наполегливо підтримували приєднання країни до
НАТО, Соціалістична партія Болгарії через традицію антинатівської позиції, мала негативне ставлення до НАТО до 1997 року. Більшість партії прагнула проголошення Болгарією нейтралітету. Проте після 1997 року, коли відбулась зміна лідерства Соціалістичної партії, головою став сьогоднішній президент
Георгі Парванов, який спрямував партію на шлях соціальної демократії та намагався змінити її позицію щодо НАТО. З часом керівництво партії врешті вирішило приєднатись до СДС у підтримці інтеграції Болгарії до НАТО. Це

28 означає, що до того, як Болгарія стала офіційним членом НАТО, у 2003 році між основними політичними партіями існував консенсус з даного питання.
Головним аргументом щодо членства в той час був факт, що принцип діяльності
НАТО змінився з часів «холодної війни» і сьогодні дана політична та військова організація має досить відмінні завдання порівняно із нещодавнім минулим; здебільшого НАТО орієнтується на захист миру від терористичних атак та країн, які намагаються використовувати зброю, включно із використанням ядерної зброї задля терористичних цілей.
Загалом логіка приєднання до двох організацій - НАТО та Європейського
Союзу - базувалась на фактах, що членство в Європейському Союзі носить здебільшого політичний та економічний характер – країна стає членом основної економічної асоціації демократичних країн, в той час як членство в НАТО
є взаємовигідним, оскільки дана організація є політичною та військовою, та гарантує безпеку своїм членам. Для такої невеликої країни як Болгарія членство в НАТО означає набагато вищий рівень безпеки і в той же час створює позитивний імідж для тих, хто прагне інвестувати в економіку країни. НАТО певною мірою є позначкою, гарантією для демократичного розвитку країни.
Звичайно, деякі найголовніші аргументи проти членства в НАТО базувались на побоюваннях, що Росія заблокує відносини із Болгарією, яка значно залежить від поставок російського газу та нафти. Як виявилось, хоча Росія виступала проти членства Болгарії в НАТО, після приєднання відносини між Росією та
Болгарією не тільки зрушили з мертвої точки, на якій вони перебували в кінці
1990-х, але і почали розвиватись набагато швидше та конструктивніше. Росії довелось змиритись з фактом, що на території Болгарії були встановлені дві спільні навчальні бази НАТО та Болгарії, які є спрямованими не проти Росії, а проти потенційних терористичних атак. Росії довелось прийняти членство
Болгарії в НАТО та усвідомити, що це було вільним вибором, та що Росії невигідно підтримувати стосунки із Болгарією на низькому рівні. Доказом цього факту є нещодавнє підписання Болгарією та Росією дуже важливі угоди про створення Південного потоку, який транспортуватиме російський газ через Болгарію до інших європейських країн, а також угоди про створення нафтопроводу між Бургасом та грецьким містом Александрополіс, що також вигідно обом країнам.
Іншими словами, узагальнюючи потрібно зазначити, що Болгарія виконала два дуже важливі історичні завдання завдяки приєднанню до ЄС та НАТО, що принесли країні економічну, політичну та військову безпеку та надали їй нові можливості розвитку в новому політичному та економічному оточенні на благо народу та країни загалом.
2. Якими є основні результати членства Болгарії в Європейському Союзі
на даний момент?
По-перше, досвід Болгарії продемонстрував, що членство можливе за наявності декількох факторів: демократичного реформістського уряду, який є чітко спрямованим на приєднання до ЄС та НАТО; сильного громадянського

29 суспільства, яке готове приєднатись до політичної еліти та підтримати такі зусилля та сприятливого міжнародного середовища, особливо з боку найбільших та найважливіших країн ЄС.
По-друге, оскільки Болгарія та Румунія дещо відставали у власному політичному та економічному розвитку, їх членство супроводжувалось жорсткими умовами та контролем з боку ЄС. Такої ж, та навіть жорсткішої ситуації слід очікувати іншим країнам, що в майбутньому приєднаються до ЄС, включаючи в перспективі і Україну. Проте врешті решт, такі заходи повністю відповідали інтересам Болгарії.
По-третє, існує значна різниця між перебуванням біля дверей ЄС під час процесу переговорів та перебуванням всередині ЄС як повноправного члена.
Тоді такі вимоги членів Європейського Союзу щодо нових членів є набагато вищими, а критика більш суворою, порівняно з періодом переговорів.
По-четверте, основним викликом для такої країни, як Болгарія, як і у випадку більшості інших посткомуністичних країн, є перехід від клінтелістичної політичної системи до сучасної демократії. Найбільш складним завданням є посилення верховенства права та знищення впливу організованої злочинності на економіку та політичну систему. Найбільші зусилля потрібно спрямовувати на створення нового типу легальної, відкритої та прозорої ринкової економіки та знищення так званої тіньової економіки, яка все ще домінує в Болгарії. Іншими словами, основне завдання полягає у внесенні прозорості та відповідальності у політичні та економічні процеси при опорі тих політичних та економічних сил, які використовують старі шляхи ведення переговорів на основі протекціонізму державної бюрократії та корупційної практики.
3. Якими є результати процесу моніторингу Болгарії на даний час?
Як було зазначено вище, Європейська Комісія встановила механізм співпраці та перевірки прогресу реформи судової системи та боротьби з корупцією та організованою злочинністю після вступу Болгарії та Румунії до ЄС. Це базується на зобов’язаннях, які взяли обидві країни під час вступу. Згідно такого механізму Болгарія та Румунія погодились надавати регулярні звіти щодо прогресу у виконанні особливих критеріїв. Перший звіт обидві країни надали
31 березня 2007 року. Комісія провела внутрішню та зовнішню експертизу співпраці та надала рекомендації в процесі реформ та перевірки прогресу.
Звіт Комісії оцінює, чи були виконані дані критерії, чи потрібно їх в чомусь змінити. За необхідності Комісія може вимагати наступні звіти. Механізм буде застосовуватись, доки всі критерії не будуть виконані.
Якщо одна з країн адекватно не виконає дані критерії, то Європейська
Комісія застосує захисні заходи Угоди про вступ. Що таке захисні положення?
Це особливі захисні механізми, які застосовуються для попередження або усунення певних проблем чи загроз функціонуванню Європейського Союзу.
Такі три захисні положення можуть бути використані протягом наступних трьох років після вступу: загальне економічне захисне положення, особливе захисне положення внутрішнього ринку, та особливе положення правосуддя та

30 внутрішніх справ. В даній сфері Комісія може на три роки обмежити експорт болгарських та румунських продуктів, які не відповідають регулюванням ЄС, це також стосується й інших сфер. Щодо фінансової сторони таких захисних положень, то оскільки Болгарія та Румунія отримають вигоду від значних коштів
ЄС, зокрема структурних та сільськогосподарських фондів, Комісія повинна переконатись, що ці кошти були правильно розподілені. Будь-яке неправильне використання коштів ЄС може привести до фінансових обмежень. Це може полягати у затримці виплат, скороченні майбутніх виплат чи вилученні коштів.
Це вже сталось із деякою частиною коштів, передбачених для використання в
Болгарії.
Існує 6 основних критеріїв, які Болгарії потрібно виконати, і які також є важливими для майбутнього членства України:
1 - Прийняти зміни до Конституції, знявши будь-яку двозначність щодо незалежності та підзвітності судової системи.
2 - Забезпечити більш прозорий та ефективний судовий процес, прийнявши та втіливши нову судову систему та новий кодекс цивільних процедур.
3 - Продовжити реформу судової системи для розширення професіоналізму, підзвітності та ефективності.
4 - Зробити звіт про професійні неурядові розслідування заяв про корупцію на вищому рівні.
5 - Вжити подальших заходів для попередження та боротьби з корупцією, зокрема на кордонах та в місцевому самоврядуванні.
6 - Втілити стратегію, спрямовану на боротьбу із організованою злочинністю
із акцентом на тяжких злочинах, відмиванням грошей, а також систематичною конфіскацією майна злочинців.
Щодо всіх критеріїв країна буде надавати регулярні звіти, а Європейська
Комісія оцінюватиме належне виконання. На основі оцінок Комісія прийме рішення щодо використання захисних положень.
Якими є критичні зауваження, зазначені у звіті Європейської Комісії в кінці липня 2008 року щодо даних 6 критеріїв?
В той час як Європейська Комісія в загальному зазначила прогрес Болгарії в удосконаленні ефективності судової практики, вона була досить критичною щодо критеріїв корупції та організованої злочинності. Комісія зазначила: високий рівень корупції залишається важливою проблемою. Її все ще ефективно не подолали в адмініструванні та судовій гілці, а влада Болгарії не застосувала закон для зниження рівня корупції у державних органах. Більше того, організована злочинність часто залучена до корупційних схем, переважають клінтелізм та «німий закон». Незважаючи на проголошену війну із корупцією, ряд випадків корупції високого рівня є незначним порівняно із виявленими та ефективно покараними злочинами у Болгарії. В той же час існує серйозне занепокоєння щодо нещодавнього проекту закону про Конфлікт інтересів, який видається недостатньо ефективним.
Більше того, Комісія виразила стурбованість купівлею голосів під час місцевих

31 виборів, махінаціями із землею та фінансуванням політичних партій. Комісія також зазначила, що загальна оцінка прогресу боротьби із організованою злочинністю не зафіксувала значного реального розвитку у даній ситуації.
Кількість розглядів кримінальних випадків, пов’язаних із організованою злочинністю, залишається низькою, а деякі механізми боротьби із корупцією є надзвичайно недієвими. Наприклад, конфіскація злочинних коштів та боротьба
із відмиванням грошей.
Як бачимо, основними викликами для Болгарії є створення прозорого та відповідального уряду, який користуватиметься підтримкою громадянського суспільства; значно жорсткіші міри по боротьбі з корупцією, клінтелістичною практикою та політичним впливом на організовану злочинність. Я вважаю, що такі критичні зауваження, які вже висловила Єврокомісія, відіграють важливу роль зовнішнього тиску для здійснення внутрішніх реформ у Болгарії.
Це становить один із найбільш позитивних аспектів інтеграції Болгарії до
Європейського Союзу. Досягти даних цілей ефективної політичної демократії для Болгарії було б набагато складніше, якщо б країна не стала членом ЄС і не отримала критичну солідарність усіх інших членів. Я вважаю, що дані аспекти
є досить корисними для України, і їх потрібно взяти до уваги під час підготовки до вступу до ЄС.
ЧОМУ НАТО ПОТРІБНЕ МОЇЙ КРАЇНІ АБО ЯК ЗДОБУТИ
ПІДТРИМКУ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ?
Светослав Малінов
, доктор політичних наук, член Програмної та
Наглядової ради Болгарської школи політики
Серед численних рис сучасної демократії одній завжди приділялась особлива увага, а саме історично безпрецедентній залежності правителів від тих, ким вони керують. Загальна тенденція полягає у розширенні масштабу та глибини цієї залежності, і її можна помітити у майже кожній схемі демократичної практики як системи урядування. Нова роль громадської думки знаходиться в центрі такої тенденції.
Пост комуністичним країнам довелось пройти через складний, часом навіть болісний процес переходу до демократії та ринкової економіки, яким досить наполегливо опиралась громадська думка. Всі такі країни зіштовхнулись із завданням переконати власних громадян у необхідності та практичному значенні складних реформ. В даному аспекті Україна (як частина колишнього
Радянського Союзу) та Болгарія (як «найближчий супутник» Союзу) мають багато спільного. В обох країнах реформістські політичні еліти опинились у ситуації, за якої їм довелось втілювати непопулярну політику заради загального блага. В обох країнах «реформатори» були змушені боротись проти організованих про-комуністичних та проросійських захисників статус-кво.
В обох країнах зміни не схвалювала більшість населення. Тому питання, як

32 здобути підтримку громадської думки, стало визначальним для реформаторів обох країн.
У 1990 році членство в НАТО зайняло б перше місце в уявному переліку непопулярних політичних рішень в Болгарії та Україні. В той час у переважної більшості населення обох країн склався схожий імідж Альянсу як «агресивного військового блоку», встановлений комуністичною машиною.
З того часу громадська думка в Болгарії пройшла через значну пронатівську трансформацію, на відміну від ситуації в Україні, де більшість населення все ще виступає проти членства в НАТО. В той же час всі основні політичні сили
України визнають, що питання вступу України в НАТО повинне вирішуватись на всеукраїнському референдумі. Саме тому здобуття підтримки громадської думки є найбільш важливим.
Даний контекст робить можливим перенесення декількох аргументів, які значно вплинули на політичні дебати в Болгарії на користь підтримки членства в НАТО. Я розумію, що певною мірою їх дія на громадську думку залежала від обставин в Болгарії в другій половині 1990-х років, зумовлених значною економічною кризою, а потім перевагою реформістської парламентської більшості та впливовим прозахідним урядом (1997-2001 роки), війною в
Косово, тощо. Проте я переконаний, що аргументи, наведені нижче, можуть
«успішно подорожувати» від Софії до Києва, за умови, якщо ними уважно та майстерно скористаються.
Концепція євроатлантичної інтеграції
Існує фундаментальна схожість початку дебатів в Болгарії у 1990-х роках та поточної ситуації в Україні. Схвалення членства в Європейському Союзі
є вдвічі важливішим, ніж схвалення членства в НАТО; відповідно, незгода щодо такого членства перебуває в такій ж пропорції, тобто вона повинна бути вдвічі більшою щодо членства в НАТО. Якщо б сьогодні в Україні проводився референдум щодо членства в ЄС, то прихильники такого членства отримали б безсумнівну перемогу; якщо б проводився референдум щодо НАТО, то його прихильники зазнали б нищівної поразки.
Протягом перших років демократичних змін колишні комуністи Болгарії досить добре розуміли таку ситуацію і вміло нею користались, а проросійські сили неохоче говорити про Альянс з огляду на погіршення відносин Болгарії із
Кремлем. В той же час вони усвідомлювали нездоланну привабливість Європи та «Заходу» для болгар. Тому вони намагались підтримувати антинатівські переконання, наголошуючи, що НАТО та Європейський Союз є дуже різними та навіть конкуруючими організаціями. Бути проєвропейським та антинатівським відображало загальне ставлення та риторику «звичайного громадянина» в першій половині 1990-х років. Прихильників членства в НАТО та опонентів членства в ЄС витіснили з публічних дискусій, а їх аргументи також сприймали як безглузді та недоречні.
Прихильники «подвійного членства» дійшли висновку, що сприйняття «двох членств» потрібно поєднати та одночасно пропагувати. Сила популярності

33 членства в ЄС повинна постійно переноситись на непопулярність НАТО, поки громадська думка не почне сприймати приєднання до даних двох організацій як невіддільні одне від одного. Більше того, членство в НАТО постійно презентували як необхідну передумову членства в ЄС. Оскільки загальновідомо, що вимоги приєднання до НАТО є менш суворими, ніж реформи, необхідні для членства в ЄС, громадян було легко переконати, який крок потрібно зробити спочатку.
Риторично вся кампанія може бути виражена популярною фразою прем’єр- міністра Івана Костова (1997-2001 роки), що «євроатлантична інтеграція
Болгарії немає альтернативи». Дана концепція передбачає одночасність та невіддільність членства в ЄС та НАТО. Добре продуманий імідж членсва в
НАТО як входу до чудового європейського дому став важливою перемогою агітації болгарських прозахідних еліт.
НАТО як рушій національної економіки
Суттю такої концепції є пояснення членства в НАТО в аспекті економічних переваг. В Болгарії, як і в Україні, членства в ЄС прагнули з двох основних причин: вищих стандартів життя та економічного зростання. Згідно логіки концепції євроатлантичної інтеграції, найбільш бажані наслідки членства в ЄС були перенесені на членство в НАТО. Найважливішим пунктом, який в даному випадку повинна зрозуміти та прийняти громадська думка є те, що і процес,
і досягнення членства є позитивними для економіки. Я омину питання, що стосуються оборонного бюджету, проте сконцентрую увагу на довгострокових та часом невловимих економічних ефектах.
Кожна національна безпекова система є тісно пов’язаною із інфраструктурою країни, тобто дорогами, залізницею та енергетикою. Якщо країна прагне стати членом НАТО, вона повинна удосконалити таку інфраструктуру навіть ефективніше та швидше, ніж цього вимагає членство в ЄС. Відбудуться зміни у
інформаційній індустрії завдяки потребам програмного забезпечення та змінам у телекомунікаціях. Також відбудеться розквіт туристичної індустрії завдяки надійнішій безпеці та покращенні інфраструктури доріг та зв’язку, що розгорне перспективу для підтримки власної спроможності приваблювати все більше
і більше туристів. Освітній сектор отримає нові можливості щодо особливих потреб в знаннях, навчанні та дослідженні, зумовлених членством в НАТО як найбільш сучасній захисній системі в світі.
Членство в НАТО покращить інституційні рамки економіки, державні органи стануть більш ефективними, а держава більш потужною у регуляторних функціях. Контракти стануть більш надійними, а бізнес-безпека в загальному значно зросте. Це розширить передбачуваність середовища та покращить конкурентноздатність внутрішнього ділового середовища. Це, в свою чергу, значною мірою привабить численних іноземних інвесторів.
Перемогу в боротьбі за підтримку громадської думки можна отримати тільки, якщо членство в НАТО буде представлено як піднесення індивідуального добробуту кожного громадянина. Потрібно ставити ряд простих запитань та чітких відповідей: Що НАТО принесе моїй країні? – Вищу особисту безпеку,

34 вищі стандарти життя, кращі дороги, зв’язок, більше робочих місць, більше грошей…Чи можна від цього всього відмовитись?! І що тоді залишиться з
іншого боку? Страх та стереотипи. Проте, громадська думка реагує не тільки на небезпеку, але також і на можливості. Якщо людям надати надійність та реальність, їх страхи пропадуть.
ПЕРЕВАГИ ЧЛЕНСТВА В НАТО ДЛЯ ПОСТКОМУНІС-
ТИЧНОЇ КРАЇНИ. ПРИКЛАД БОЛГАРІЇ
Огнян Мінчев
, директор Інституту регіональних та міжнародних
досліджень
При намаганнях недооцінити членство Болгарії в Атлантичному Альянсі стандартне питання антинатівських активістів (соціалістів та комуністів) є наступним: «В чому полягають переваги для безпеки Болгарії та державний
інтерес країни, зумовлені нашим членством у НАТО?». Вони також продовжують наводити аргументи: «Членство в НАТО нічого не дало нашій країні. Нас змусили витрачати гроші та ризикувати життям солдатів за сотні кілометрів від болгарської землі заради політики втручання США». Таке сприйняття є популярним, поки не наводяться справжні аргументи у відповідь, що відображають правду про членство нашої країни в НАТО.
Варто піддати сумніву саму суть аргументів проти НАТО – сприйняття, що гарантії національної безпеки не змінились з часу членства. Як можна оцінити такі гарантії з точки зору загальної логіки? Якою є та певна річ, яка повинна змінитись для того, щоб опоненти НАТО визнали, що поріг національної безпеки став вищим? Ми не бачимо безпеку. Небезпеку ми бачимо. Якщо б
Грузія отримала ПДЧ в Бухаресті, то поріг безпеки країни підвищився, а Росія добре подумала, чи атакувати власного сусіда в серпні минулого року. Безпека означає нормальне життя, життя без значних загроз, від рівня індивідуума до знижених загроз для всієї нації. Саме тому членство в НАТО безмовно надає високі стандарти колективного захисту без обов’язкового позиціонування як основної зовнішньої зміни вашого щоденного життя.
Існують

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал