Панчук Ірина Олегівна, магістр права, здобувач кафедри історії та теорії держави і права Національного університету «Острозька академія»



Скачати 119.31 Kb.
Дата конвертації25.04.2017
Розмір119.31 Kb.
Панчук Ірина Олегівна,

магістр права, здобувач кафедри історії та теорії держави і права Національного університету «Острозька академія», м. Острог, Рівненська обл., вул. Університетська, 2, кв. 5, моб.тел. 097 101 87 17, e-mail:irapanchuk@rambler.ru .


УДК 340.1
ПРАВОСВІДОМІСТЬ ТА СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
Панчук І.О. Правосвідомість та становлення громадянського суспільства в Україні. У статті характеризуються особливості взаємозв’язку між правосвідомістю та громадянським суспільством. Відзначається важливість заснованої на правосвідомості правової ініціативи у процесі становлення громадянського суспільства. Також вивчено сучасний стан правосвідомості населення в Україні та пов’язані з ним особливості формування громадянського суспільства.

Ключові слова: правосвідомість, громадянське суспільство, громадянська активність.

Панчук И. О. Правосознание и становления гражданского общества в Украине. В статье характеризуются особенности взаимосвязи между правосознанием и обществом. Отмечается важность основанной на правосознании правовой инициативы в процессе становления гражданского общества. Также изучено современное состояние правосознания населения в Украине и связанные с ним особенности формирования гражданского общества.

Ключевые слова: правосознание, гражданское общество, гражданская активность.

I. O. Panchuk. A sense of justice and formation of a civil society in Ukraine. The article characterizes peculiarities of correlation between a sense of justice and a civil society. The importance of the legal initiative based on the sense of justice in the process of formation of the civil society is denoted in the article. It also studies the modern condition of Ukrainians’ sense of justice and the peculiarities of the formation of the civil society related to it.

Keywords: sense of justice, civil society, legal initiative.
Інтерес до громадянського суспільства не згасав з часу появи цього явище у науковому полі, адже воно наряду із правовою державою є, на думку більшості правознавців, найбільш підходящим середовищем для втілення в життя прав і свобод людини та громадянина, ідеалів свободи та рівності, а також інших демократичних та гуманістичних принципів. Розвиток громадянського суспільства це складний і багатогранний процес, проте незмінним і незамінним його учасником завжди була і буде особа, яка в будь-якому випадку володіє правосвідомістю і здатна осмислювати та оцінювати правову дійсність яка її оточує, приймати рішення та вчиняти дії, які мають правові наслідки. Шлях до громадянського суспільства та правової держави лежить, на нашу думку, лише через демократизацію правосвідомості громадян і оминути цей етап неможливо.

Особливо гостро питання підвищення рівня правосвідомості та формування громадянського суспільства зараз стоїть для України. Ще нещодавно здавалося, що стан українського суспільства та держави наразі як ніколи далекий від ідеалів громадянського суспільства, законності та правопорядку. Минуле століття зруйнувало всі попередні кроки нашої нації зроблені у цьому напрямі, а також віддалило нас від набутого раніше досвіду у цій сфері багатьма роками та поколіннями, чередою економічних, соціальних та культурних потрясінь. Така значна перерва у процесах становлення громадянського суспільства та правосвідомості не могла не відбитися на майбутньому цих явищ в Україні.

Явища громадянського суспільства та правосвідомості, а також зв'язок між ними вивчалися такими вітчизняними науковцями як Ю.Ю. Калиновський, А.М. Колодій, В.М. Литвин, О. Петришин, П.М. Рабінович, В.М. Селіванова, О.В. Скрипнюк, М.М. Цимбалюк. Окрім того, свої праці цим питанням присвячували такі російські дослідники як Р.С. Байніязов, Г.Б. Берсіров, О.А. Лукашова, Д.А. Потопейко, С.А. Рослов, Н.Я. Соколов, І.Є. Фербер та інші.

Проте переважна більшість досліджень у цій сфері була пов’язана абозі зв’язком цих двох явищ в цілому, або ж з впливом громадянського суспільства на утвердження демократичної правосвідомості. В той же час багато нерозкритих питань залишається у сфері зворотного впливу правосвідомості на формування громадянського суспільства. Тож серед завдань цієї наукової статті можна виділити наступні: дослідження сутності поняття громадянського суспільства та його зв'язок з явищем правосвідомості; характеристика основних якостей здорової правосвідомості у межах розвиненого громадянського суспільства; здатність правосвідомості впливати на формування громадянського суспільства та шляхи цього впливу; вплив сучасного стану правосвідомості на формування громадянського суспільства в Україні.

Політично-правове поняття громадянського суспільства має доволі глибоке історичне коріння. Воно стало предметом вивчення ще в XVIII-XIX ст. і детально розроблене в «Філософії права» Гегеля, який визначав громадянське суспільство як зв'язок (спілкування)осіб через систему потреб і розподіл праці, правосуддя (правові установи і правопорядок), зовнішній порядок (поліцію і корпорації). В «Філософії права» відмічено, що правовими основами громадянського суспільства є рівність людей як суб’єктів права, їх юридична свобода, індивідуальна приватна власність, непорушність договорів, охорона права від порушень, а також впорядковане законодавство і авторитетний суд, в тому числі суд присяжних[7, 43].

Дослідники відзначають, що громадянське суспільство представляє собою систему багатоманітних зв’язків і відносин громадян, їх об’єднань, союзів, колективів, відносин, заснованих на рівності та особистій ініціативі, в тому числі і на самостійності добування засобів для існування (це відноситься до об’єднань, які утримуються за рахунок добровільних внесків їх учасників). Цілі громадян та їх об’єднань різноманітні і змінюються у відповідності до їх інтересів[7,46]. Громадянське суспільство – це спільність вільних, рівноправних людей та їхніх об’єднань, яким держава забезпечує юридичні можливості бути власником, а також брати участь у політичному житті[8, 49].

Зв'язок громадянського суспільства та правосвідомості – досить складне і неоднозначне питання. Одним із аспектів їхньої взаємодії є здатність цих двох явищ підтримувати існування одне одного. Слід звернути увагу, що в громадянському суспільстві в якості головного механізму регуляції суспільного життя виступають цінності і зразки культури, тобто, перш за все, моральні та правові ідеали, принципи і норми, а також виховані людиною в собі «прості» громадянські якості (гуманність, порядність, чесність, довіра, відповідальність і т.д.)[6, 2]. Отже, правосвідомість регулює відносини в громадянському суспільстві завдяки своєму досить високому рівню, якому відповідає усвідомлення людиною важливості співвідношення всіх своїх дій з інтересами інших членів цього суспільства, неписаними його законами, а також приписами правової держави. Така правосвідомість є важливою запорукою функціонування всього механізму громадянського суспільства, усіх його інститутів. ЇЇ можна ще назвати громадянською правосвідомістю. Однією із основних особливостей такого виду правосвідомості вважається те, що вона базується не стільки на очікуванні того, що інші, а особливо держава, можуть зробити для окремого громадянина, щоб здійснити його суб’єктивні права та свободи, а на виявленні ним власної ініціативи в плані їх законної реалізації [10, 231].

Правосвідомість у межах розвинутого громадянського суспільства цілком відповідає, на нашу думку, аксіомам правосвідомості за І.О. Ільїним: закону духовної гідності, закону автономії та закону взаємного визнання[4,20]. Тобто, як особа – носій громадянської правосвідомості, так і суспільство в цілому наділені самоповагою та гідністю, здатні самі приймати рішення та діяти, при цьому контролюючи себе та не виходячи за рамки належного, а також поважати іншу сторону в приватних та публічних правовідносинах.

Ми вважаємо, що така правосвідомість це породження громадянського суспільства та правової держави в дії. Вона зароджується під захистом їх соціальних та правових інститутів та підтримується всіма можливими засобами правової освіти та виховання. Деформації правосвідомості у межах громадянського суспільства повинні являти собою лише одиничні випадки, а не прикру закономірність. Саме тому, знову звертаючись до теорії І.О. Ільїна, таку правосвідомість можна ще назвати «здоровою» та зорієнтованою на демократичні цінності та ідеали.

Таким чином громадянське суспільство є джерелом особливо високого рівня демократичної правосвідомості, проте воно ніяк не може бути джерелом правової свідомості як явища по суті, адже здатність усвідомлювати навколишню правову дійсність, оцінювати та осмислювати її притаманна людині незалежно від того є вона членом громадянського суспільства чи ні.

Цілком логічною та закономірною є думка, що процеси демократизації суспільної свідомості та становлення громадянського суспільства є взаємозалежними і жоден з них не може вважатись первинним [1, 302]. Проте Петришин О. звертає нашу увагу на те, що громадянське суспільство формується історично, відображає певні якісні характеристики суспільства, набуті ним лише на певному етапі розвитку[5, 144-145]. Однією з таких якісних характеристик, на нашу думку, є правосвідомість суспільства як система відображення правової дійсностійого громадянами. Громадянське суспільство розвивається в повній мірі лише при досягненні його потенційними учасниками певного рівня правосвідомості, який передбачає усвідомлення ними необхідності брати участь у суспільному житті з метою досягнення певного особистого і загального інтересу. Іншими словами розуміння громадянами важливості громадської, правової та політичної ініціативи стане поштовхом до соціальних зрушень у напрямку формування повноцінних, самоврядних, автономних та ефективних інститутів громадянського суспільства.

Отже, базовим елементом громадянського суспільства є особа, ініціатива якої лежить в основі створення будь-яких його соціальних інститутів. В свою чергу саме правосвідомість є запорукоювсякої особистої та соціальної правової ініціативи. Бажання діяти у певному напрямку та врешті і сама дія залежить від процесів що відбуваються у свідомості людини. Тож слід звернути увагу на те, що будь-які важливі для становлення громадянського суспільства вчинки особи піддаються осмисленню у межах її правової ідеології та психології, тобто оцінюються в аспекті правових знань та уявлень людини, а також її правових емоцій, настроїв та стереотипів. Саме тому на чільне місце у процесі формування громадянського суспільства поряд з основними демократичними, економічними та політичними реформами повинна бути поставлена правосвідомість громадян та її розвиток всіма доступними способами як основна рушійна сила суспільних перетворень.

Правосвідомість українців, на нашу думку, вже досить близька до того, щоб дати поштовх розвитку громадянського суспільства в України.Однією із основних причин для такого судження є досить високийрівень громадянської активності, що свідчить про початок формування в українців «здорової» правосвідомості. В юридичній літературі громадянська активність характеризується як вияв громадянської спрямованості, яку М.Й. Боришевський визначає як стійку сукупність мотиваційних утворень, що спрямовують активність особистості в русло суспільно значущої діяльності. В.О.Сухомлинський розглядає громадянську активність як внутрішню спрямованість особистості, що здатна впливати на побудову та розвиток гуманного суспільства, її зрілу самодіяльність, що пов’язана з реалізацією національних інтересів[9, 135]. На нашу думку, громадянська активність досить тісно пов’язана з правовою свідомістю особи. Так, правозначущі дії спрямовані на здійснення перетворень у суспільстві, а також правові знання, мотиви, навички та інші складові правосвідомості на яких вони засновані, є частиною громадянської активності поряд з політичною, економічною та іншою діяльністю у цьому напрямку.

І хоча рівень громадянської активності в Україні за останній час значно зріс, проте велика кількість українців все ще залишається осторонь цих процесів. Такий стан речей спричинений багатьма факторами. Основний серед них – ураження правосвідомості громадян такими деформаціями як, наприклад, правовий інфантилізм та правовий нігілізм. Правовий інфантилізм виникає або на основі повної відсутності знання про будь-який елемент правової дійсності(тоді можна говорити про «первинну» прогалину у правовій свідомості),або на основі забуття таких знань(«вторинна» прогалина). Правовий нігілізм – це різновид деформації правової свідомості, яка виражається в наявності у носіїв зневажливого, негативного або байдужого ставлення до права і правової дійсності за відсутності наміру здійснення правопорушень[10,60]. Все це наслідок недостатнього рівня правової освіти та виховання, поганої поінформованості громадян про правову та соціальну ситуацію в державі, складна економічна та політична обстановка, яка не залишає часу на осмислення проблем правової дійсності, а також радянська спадщина у вигляді амбівалентності, патерналістських настанов, мотиваційної невизначеності та інших негативних явищ правосвідомості.

Серед причин, які на сьогоднішній день сприяють підвищенню рівня правової та громадянської активності громадян слід особливо відзначити глобалізацію. Правосвідомість українців, а особливо молодого покоління, сьогодні значно підпадає під вплив останньої, особливо в аспекті інформаційних її процесів. Загалом же глобалізація (від англ. global – світовий, всесвітній) – ключове поняття, яке детермінує еволюцію світової цивілізації на зламі тисячоліть, формує нову еру взаємодії націй, економічних систем та окремих індивідів, спричиняючи фундаментальні перетворення в усіх сферах суспільного життя. Глобалізацією називають тісний взаємозв’язок у світі, рух інформації, капіталу, товарів та людей через державні кордони у дедалі швидшому темпі та обсязі, взаємопроникнення культур, способів життя, залежність усіх країн світу від глобальних проблем [3,129].

Проте ми вважаємо, що надто активне проникнення процесів глобалізації у правосвідомість українців може потягти за собою і негативні наслідки, які окрім іншого можуть проявитися у протилежному - зниженні уваги до процесів формування демократичної правосвідомості та громадянського суспільства в Україні. Як пише Ю.Ю. Калиновський «Під час глобалізації правосвідомість людини стрімко розвивається. Усе менш можливою стає орієнтація на законодавчі бази окремих країн у зв’язку з їх величезним обсягом. Окрім нормативних актів власної країни існують міжнародні договори, які також багато в чому визначають діяльність суб’єктів у глобальному середовищі»[2, 181]. Людині, правосвідомість якої розвинена ще не в достатній мірі, це різноманіття лише завадить орієнтуватися в правовому просторі, мислити і самовдосконалюватися. Будь-який розвиток, в тому числі правосвідомості і громадянського суспільства, повинен відбуватися поступово, що значно вплине на його якість.Треба сказати, що сформованій і стійкій громадянській правосвідомості не страшні і навіть корисні процеси світової інтеграції, вони відкривають безліч перспектив і горизонтів, проте наразі неконтрольований їх вплив на правові уявлення, настрої, емоції громадян України може знівелювати у їх правосвідомості національні цінності та ідеї.

Розглянувши питання зв’язку та взаємовпливу правосвідомості особи та громадянського суспільства можна побачити, що ці явища дуже чутливо реагують на будь-які зміни одне в одному. Громадянське суспільство як вища форма самоорганізації індивідів може забезпечити людині всі умови для розвитку у неї високого демократичного рівня правосвідомості, яка в свою чергу є необхідною умовою існування такого суспільства. Ми переконані, що громадянська активність та ініціатива, які є важливими факторами у формуванні громадянського суспільства та правової держави, в значній мірі засновані саме на правосвідомості особи. Саме вони дають основний поштовх для демократичних перетворень як в країні та соціумі.

Незаперечним є той факт, що джерелом формування громадянського суспільства в державі повинен бути сам народ і нав’язані «згори» інститути начебто громадянського суспільства насправді такими не є. Проте вплив держави все ж може бути корисним. Підвищення рівня правосвідомості населення шляхом реального поширення правової інформації, ефективного правового виховання та якісної освіти може стати не менш важливим кроком на шляху до становлення правової держави та громадянського суспільства ніж економічні та політичні перетворення в Україні.



Список використаних джерел

  1. Герасіна Л.М., Данильчин О.Г., Дзьобань О.П. Правосвідомість і правова культура як базові чинники державотворчого процесу в Україні: монографія / Л.М. Герасіна, О.Г. Данильчин, О.П. Дзьобань та ін.. – Х.: Право, 2009. – 352 с.

  2. Калиновський Ю.Ю. Правосвідомість українського суспільства: генеза та сучасність: Монографія. – Х.:Право, 2008. – 288с.

  3. Крапивний І.В. Глобалізація: сутність, чинники та етапи розвитку. / І.В. Крапивний //Вісник СумДУ. Серія Економіка. - №1 – 2008. – С. 129-137

  4. Мельничук О.С. Право та держава в концепції правосвідомості І.О. Ільїна. /О.С. Мельничук // Монографія – О.: Фенікс, 2008. – 178 с.

  5. Петришин О. Громадянське суспільство – підґрунтя формування правової держави в Україні. / О. Петришин // Вісник Академії правових наук України. - №2-№3(34). – 2003. – С. 142-161.

  6. Петрулевич И.А., Михайлова О.Ю., Романко О.А., Целиковский С.Б.Особености правосознания и проблемы формирования гражданського общества в современной Росии / И.О. Петрулевич, О.Ю. Михайлова, О.А. Романко, С.Б Целиковский // Теория и практика общественного развития. - №4. – 2013. – [Электронний ресурс]. – Режим доступа: http://www.teoria-practica.ru/ru/4-2013.html

  7. Проблемы теории государства и права. Учебное пособие. – М.: «ПРОСПЕКТ», 1999. – 504 с.

  8. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави / П. М. Рабінович. – Т. : ЛІЛЕЯ, 2002. – 189 с.

  9. Саврасова-В’юн Т.О. Наукові підходи щодо вивчення феномена громадянської активності / Т.О. Саврасова-В’юн // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Серія ПСИХОЛОГІЧНІ НАУКИ. Том ІІ. - №74. – 2009. – С. 132-136.

  10. Требін М.П. Правосвідомість громадян України: стан та види деформації / М.П. Требін // Вісник Харківського національного університету ім.. В.Н. Каразіна. - №12. – 2008. – С. 59-62


Рекомендовано до друку кафедрою теорії та історії держави і права інституту права ім. І. Малиновського Національного університету «Острозька академія»
(протокол № 8 від 20 лютого 2014 року)




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал