П. мотивація творчого мислення підлітків монографія Умань-2013 удк ббк



Сторінка8/11
Дата конвертації29.12.2016
Розмір2.51 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

до та після використання програми розвитку мотиваційної сфери (за Т-критерієм Вілкоксона)

Домінуючі мотиви

6 клас

7 клас

8 клас

Е

К

Е

К

Е

К

Пізнавальний мотив

0,001**

0,567

0,01**

0,435

0,001**

0,135

Мотив само-ствердження

0,561

0,002**

0,680

0,047*

0,547

0,034*

Мотив майбутньої професії

0,041*

0,199

0,345

0,121

3,861

0,092

Примітка: Е – експериментальна група, К – контрольна група, значущість відмінностей * - р<0,05, ** - р<0,01.
Дані, представлені у таблиці 3.5 свідчать про те, що після використання програми розвитку мотиваційної сфери відмінності між показниками домінуючих мотивів у досліджуваних експериментальних груп виявилася на статистично значущих рівнях: при р ≤ 0,01 для показника пізнавального мотиву у досліджуваних 6-8-х класів; при р ≤ 0,05 для показника мотиву майбутньої професії у досліджуваних 6-х класів. Разом з тим, виявлено значущі відмінності в контрольних групах при р ≤ 0,01 для показника мотиву самоствердження у досліджуваних 6-х класів, при р ≤ 0,05 мотиву самоствердження у досліджуваних 7-8-х класів.

Порівняння результатів виконання контрольних завдань досліджуваними експериментальних класів показало зростання рівня усвідомленості тверджень, які стосувалися категорії пізнавального мотиву, разом з тим майже відсутні твердження, які стосувалися мотиву самоствердження. У досліджуваних контрольних груп ситуація виявилася протилежною, значущими для них були твердження, які стосуються мотиву самоствердження, значно рідше відбувався вибір інших мотивів.

На підставі вищенаведених результатів можна зробити висновок про те, що спеціальна організація тренінгу розвитку мотиваційної сфери учнів вплинула на усвідомленість і підвищення значущості пізнавальної мотивації. Доводом ефективності застосованого тренінгу є наявність значущих відмінностей між показниками мотивації в досліджуваних експериментальних і контрольних груп після його використання.

Після використання програми розвитку мотиваційної сфери в учнів експериментальних класів відбулися якісні зміни середніх показників рівня вираженості пізнавальних мотивів (у 6-8 класах зростання відбулося в 1,4 рази). Разом з тим, в учнів контрольних класів показники дещо знизилися. В учнів експериментальних класів виникла тенденція збільшення середніх значень пізнавальних мотивів, тоді як в учнів контрольних класів відбулося незначне зростання.



На наступному етапі ми намагалися простежити зміни, що відбулися в особливостях компонентів мотиву. Для цього ми використовували метод Є.П. Ільїна для порівняння результатів констатувального та контрольного етапів дослідження. Метою аналізу результатів стало з’ясування змін у характері вибору мотиву і міри значущості кожного мотиву. Аналізу підлягали показники потребового блоку, «внутрішнього фільтра» і цільового блоку. Одержані дані першого констатувального етапу дослідження виявили, що для більшості учнів важливу роль відігравали мотиви потребового блоку. Менш значущими виявилися мотиви цільового блоку і «внутрішнього фільтра». Після використання програми розвитку мотиваційної сфери ситуація в експериментальних класах змінилася. Одержані результати значень подано в таблиц 3.6.


\Таблиця 3.6

Середні значення компонентів мотиву в учнів експериментальних і контрольних класів до та після використання програми розвитку

Компоненти мотивів

6 клас

7 клас

8 клас

Е

К

Е

К

Е

К

1

2

1

2

1

2

1

2

1

2

1

2

Мотиви потребового блоку

6,82

6,2

6,96

7,45

8

7

6,78

7,9

7,53

6,85

7,43

8,25

Мотив «внутрішньо-го фільтра»

5,34

7,41

4,86

5,14

3,71

9,48

6,18

5,61

5,09

9,48

6

6,15

Мотиви цільового блоку

3,85

7,18

3,9

3,65

2,37

8,3

4,16

4,03

4,38

6,75

4,92

4,4

Примітка: Е – експериментальна група, К – контрольна група, 1 – до використання програми, 2 – після використання програми
Дані, представлені в таблиці 3.6, свідчать про те, що середні значення компонентів мотиву в досліджуваних експериментальних груп зросли, водночас у досліджуваних контрольних груп майже не змінилися. На основі використання Т-критерію Вілкоксона визначалася значущість відмінностей між показниками компонентів мотиву в досліджуваних експериментальних і контрольних класів до і після використання програми розвитку мотиваційної сфери. Одержані значення представлені в таблиці 3.7.
Таблиця 3.7

Відмінності у показниках компонентів мотиву у досліджуваних

до та після використання програми розвитку мотиваційної сфери

(за Т-критерієм Вілкоксона)


Домінуючі мотиви

6 клас

7 клас

8 клас

Е

К

Е

К

Е

К

Потребового блоку

0,527

0,052*

0,675

0,012**

0,678

0,013**

«Внутрішньо-го фільтра»

0,001**

0,053*

0, 01**

0,571

0,009**

0,641

Цільового блоку

0,01**

0,534

0,01**

0,517

0,005**

0,365

Примітка: Е – експериментальна група, К – контрольна група, значущість відмінностей * - р<0,05, ** - р<0,01.
Дані таблиці 3.7 свідчать про те, що в досліджуваних експериментальних класів після впливу програми розвитку мотиваційної сфери значущість відмінностей між показниками компонентів мотиву визначалась на статистично значущих рівнях: при р ≤ 0,01 для мотивів «внутрішнього фільтра» у досліджуваних 6-8 класів, цільового блоку – в учнів 6-8 класів. Виявлені значущі відмінності в досліджуваних контрольних класів при р ≤ 0,01 для мотивів потребового блоку 7-8 класів, при р ≤ 0,05 мотивів потребового блоку, «внутрішнього фільтра» в учнів 6-х класів.

Результати перевірки виконання контрольних завдань в учнів експериментальних класів показали зміни у виборі тверджень. У відповідях зустрічалися твердження, які відносяться до категорії «внутрішнього фільтра» і цільового блоку. Учні контрольних класів у розв’язанні проблемних ситуацій значною мірою орієнтувалися на зовнішні обставини, відповіді стосувалися категорії потребового блоку. Крім цього, у більшості учнів експериментальних класів підвищився рівень усвідомлення значущості одних компонентів мотивації (мотивів цільового блоку і «внутрішнього фільтра») та зниження інших (мотивів потребового блоку).

Найбільший вплив програма розвитку мала на розвиток компоненту мотивів цільового блоку. Розподіл учнів за групами залежно від рівня розвитку мотивів цільового блоку наочно представлений у таблиці 3.8. Достовірність відмінностей між групами визначалась за допомогою критерію φ* - кутового перетворення Фішера.

Таблиця 3.8

Розподіл учнів експериментальної та контрольної груп

залежно від рівня розвитку мотивів цільового блоку (у %)

Група

Клас

До використання програми

Після використання програми

Висо-кий

Серед-ній

Низь-кий

Висо-кий

Серед-ній

Низь-

кий


Експери-

ментальна



6

6

47

47

44

41

15

7

12

41

47

51

41

8

8

16

51

33

51

42

7

Контроль-на

6

5

49

46

5

43

52

7

14

42

44

12

37

51

8

14

52

34

13

32

55

Наведені у таблиці 3.8 дані свідчать про те, що до використання програми розвитку мотиваційної сфери виявлено майже однаковий відсотковий розподіл досліджуваних у контрольних і експериментальних класах. Після використання програми розвитку відбулися істотні зміни у процентному співвідношенні в експериментальних класах і незначущі в контрольних.

Значно зріс в експериментальних групах відсоток досліджуваних, які мали високий рівень розвитку мотивів цільового блоку (у 6-х класах у 7 разів, у 7-х класах - у 4 рази, у 8-х класах - у 3,7 рази), водночас як у контрольних групах кількість досліджуваних, що мали високий рівень розвитку компонентів мотивів цільового блоку зменшився (у 6-х класах у 6 разів, у 7-8-х класах - у 1,4 рази). За критерієм φ* виявлено значущі зміни при р ≤ 0,001 для високого рівня мотивів цільового блоку експериментальних груп 6-8-х класів (значення у 6-х класах склало - 4,273, у 7-х класах - 4,01, у 8-х класах - 3,69). Відзначається зменшення відсотку досліджуваних, що мають середній рівень компонентів мотивів цільового блоку як в експериментальних, так і в контрольних групах. Однак міра змін була статистично незначуща. В експериментальних класах зменшився відсоток досліджуваних, що мають низький рівень розвитку мотивів цільового блоку (зменшується у 6-х класах у 3 рази, у 7-х класах - у 5,8 разів, у 8-х класах - у 5,5 рази), водночас як у контрольних класах збільшується (у 6-х класах у 1,2 рази, у 7-х класах - у 1,13 рази, у 8-х класах - у 1,2 рази). За критерієм φ* виявлено значущі відмінності при р ≤ 0,001 для низького рівня мотивів цільового блоку в експериментальних 6-8-х класах (значення у 6-х класах склало - 3,263, у 7-х - 4,31, у 8-х - 3,406), при р ≤ 0,01 для низького рівня контрольних 8-х класів (значення скало - 2,27), при р ≤ 0,05 для низького рівня контрольних 6-х класів (значення склало - 618).

Вищенаведені результати свідчать про те, що після використання програми розвитку мотиваційної сфери підлітків у експериментальних класах відбулися зміни в бік збільшення відсотку учнів, що мають високий і середній рівні мотивів цільового блоку, водночас як у контрольних класах зафіксовано деякі незначні зміни рівня. Це є доказом адекватності та ефективності використаної програми для розвитку дієвих, регулюючих характеристик мотивації.

Після використання програми розвитку мотиваційної сфери в експериментальних класах визначалася значущість інтенсивності змін у показниках зовнішньої і внутрішньої мотивації за допомогою Т-критерію Вілкоксона. Одержані результати представлені в таблиці 3.9.

Таблиця 3.9

Мотивація

Клас

Е

К

1

2

1

2

Зовнішня

6




2,86**




2,57*

7










2,93*

8




4,15**




4,5**

Внутрішня

6

5,2**

6,7**

5,9**

5,78

7

5,98

7,12**

6,14**

6,31**

8

5,83**

7,8**

6,24**

6,25**

Показники значущості змін у показниках зовнішньої і внутрішньої мотивації у підлітків до та після використання програми розвитку мотиваційної сфери (за Т-критерієм Вілкоксона)

Примітка: Е – експериментальна група, К – контрольна група, 1 – до використання програми, 2 – після використання програми, * - р<0,05, ** - р<0,01


Наведені дані дають змогу зробити висновок про те, що після використання програми розвитку мотиваційної сфери в експериментальних класах інтенсивність змін у показниках зовнішньої та внутрішньої мотивації визначалась на статистично значущих рівнях: при р ≤ 0,01 для внутрішньої мотивації у 6-8 класах, при р ≤ 0,05 для зовнішньої мотивації у 6-х класах. Виявлено інтенсивність змін у контрольних класах при р ≤ 0,01 для зовнішньої мотивації у 8-х класах, при р ≤ 0,05 для зовнішньої мотивації - у 6-7 класах.

Аналіз виконання контрольних завдань в експериментальних класах показав, що більшість підлітків на відміну від учнів контрольних класів, при розв’язанні різноманітних задач обирали високий рівень їх складності, намагалися шукати інші способи розв’язання, при цьому значуще збільшилася кількість висловлювань, що розкривали особливості внутрішньої учбової мотивації. Після використання програми розвитку мотиваційної сфери у підлітків збільшився рівень значущості внутрішньої учбової мотивації і зменшився рівень зовнішньої, у контрольних класах показники внутрішньої учбової мотивації залишилися без змін, водночас як показники зовнішньої мотивації зросли.

Таким чином, принципово доведено можливість формування у процесі використання програми розвитку мотиваційної сфери значущих для розвитку творчого мислення внутрішніх мотивів.

В експериментальних класах помічені також значущі зміни за показниками динамічних властивостей мотиву. Значущість відмінностей визначалася за допомогою Т-критерію Вілкоксона (таблиця 3.10).


Таблиця 3.10

Показники значущості змін у властивостях мотиву в підлітків

до та після використання програми розвитку мотиваційної сфери

(за Т-критерієм Вілкоксона)

Властивості мотиву

6 клас

7 клас

8 клас

Е

К

Е

К

Е

К

1

2

1

2

1

2

1

2

1

2

1

2

Сила




4,17**










4,23**










4,31**







Потенціал дієвості




3,50**










3,88*




3,95*




4,04*







Рівень спонукання




3,56*










3,87*




3,96*




4,05*







Примітка: Е – експериментальна група, К – контрольна група, 1 – до використання програми, 2 – після використання програми; * - р<0,05, ** - р<0,01
Аналіз результатів, представлених у таблиці 3.10 показує, що після використання програми розвитку мотиваційної сфери підлітків у експериментальних класах значущість відмінностей між показниками властивостей мотивів виявлялась на статистично значущих рівнях: при р ≤ 0,01 для сили мотиву в 6-8 класах, при р ≤ 0,05 для потенціалу дієвості в 6-8-х класах рівня спонукання мотиву в 6-8-х класах. Разом з тим, в контрольних класах виявлено значущість відмінностей при р ≤ 0,05 для потенціалу дієвості і рівня спонукання мотиву в 7-х класах. Отже, можна констатувати, що середні значення в експериментальних класах зросли на статистично значущому рівні.

Якісний аналіз робіт показав, що для більшості учнів вектор прагнення став розміщуватися в квадратах: (-Х, +У); (+Х, +У), які позначають перетворення потенціалу мотивації, прояв її споглядальності, простір високого рівня мотивації, висока сила, динамічність. Одержані дані показують, що після формувального експерименту у підлітків зріс рівень значущості властивостей мотиву. Найбільший вплив програма розвитку мотиваційної сфери мала на показник сили мотиву.

Перед використанням програми розвитку мотиваційної сфери розподіл учнів експериментальних 6-8 класів за рівнями майже не розрізнявся. Більша частина учнів знаходилися на першому (6-і класи - 44%, 7-і класи - 40%, 8-і класи - 57,3%), на другому (6-і класи - 15%, 7-і класи - 14%т 8-і класи - 5%), на третьому (6-і класи — 30%, 7-і класи - 40%, 8-і класи - 32,5%) рівнях. Дані рівні характеризуються невираженістю сили мотиву, потенційним станом і тенденцією до регресії. Після використання програми розвитку мотиваційної сфери в експериментальних класах відбулися значущі зміни. Відсоткові показники з низьких рівнів перемістилися на середні, середні – на високі рівні. У 6-х і 7-х класах високий відсоток учнів за показником сили мотиву розмістився на четвертому (вище середнього) рівні (6-і класи - 46%, 7-і класи - 62,5%). Даний рівень характеризується динамічністю і тенденцією до розвитку. У 8-х класах значний відсоток учнів експериментальних класів розмістився на високому рівні - 50%. На цьому рівні відбувається підсилення регулюючого впливу мотивації на процес і результат діяльності.

Таким чином, всі вищенаведені результати свідчать про значущість впливу, який було здійснено шляхом використання програми розвитку мотиваційної сфери підлітків. Це стосується, зокрема, динамічних показників мотивації, які характеризуються тенденцією від регресії до розвитку, а також підсиленню сили мотиву.

Дані контрольного етапу дослідження показали, що після використання програми розвитку мотиваційної сфери в досліджуваних експериментальних класів спостерігалися зміни практично за всіма показниками творчого мислення і мотивації. У 6-х класах виявлено збільшення показників вербального (Б, Г, О) і невербального (Г, О) творчого мислення на 1% рівні, показник невербальної біглості - на 5% рівні значущості. У 7-х класах спостерігалися відмінності на значущих рівнях: на 1% рівні для невербальної і вербальної оригінальності, на 5% рівні для невербальної біглості, гнучкості. У 8-х класах на 1% рівні для невербальної гнучкості, оригінальності, вербальної біглості і оригінальності, на 5% рівні для невербальної гнучкості.

Аналізуючи загальний рівень розвитку творчого мислення, виявлено, що після використання програми розвитку мотиваційної сфери в контрольних класах загальний рівень розвитку майже не змінився, тоді як в експериментальних класах показники з низького рівня розвитку творчого мислення перемістилися на середній і високий рівні. При цьому у два рази збільшилася кількість учнів, що мали високий рівень розвитку творчого мислення. Виявлені значущі відмінності між показниками творчого мислення та мотивації в досліджуваних експериментальних і контрольних класів свідчать про ефективність використання програми розвитку мотиваційної сфери у підлітків протягом відносно незначного проміжку часу.

Крім цього, у підлітків підвищився рівень усвідомлюваності домінуючих мотивів (пізнавальний мотив, мотив майбутньої професії). Це особливо стосується пізнавального мотиву: для 70% підлітків експериментальних класів цей мотив набув високих показників значущості і важливості. Мотиви «внутрішнього фільтра», цільового блоку набули більшої значущості і актуальності.

Перехід з низьких рівнів на вищі свідчать про наступне. Порівняльний аналіз рівня розвитку основних показників свідчить про те, що до застосування програми розвитку мотиваційної сфери лише 10% підлітків мали високий рівень розвитку, а після її застосування - 35% підлітків. Відбулися і якісні зміни: у структурі їхньої мотиваційної сфери підвищилася значущість внутрішньої учбової мотивації, мотивів цільового блоку, «внутрішнього фільтра», таких властивостей, як сила мотиву, рівень спонукання, потенціал дієвості. Середні значення цих показників мотивації значуще зросли після застосування програми розвитку мотиваційної сфери.

Ці дані дають підстави зробити висновок про розвиток мотивації і творчого мислення як єдиного процесу. Взаємозв’язок між ними розглянемо у наступному підрозділі.

З’ясувати взаємозв’язок між мотиваційною сферою підлітків і показниками творчого мисленням можливо шляхом аналізу змін рівня взаємозв’язку між показниками творчого мислення і мотивації; характеру динаміки рівня взаємозв’язку між показниками творчого мислення і мотивації у всіх класах; визначити, з якими показниками творчого мислення (вербальними і невербальними) пов’язані показники мотивації найбільшою мірою.



З цією метою ми проаналізували кореляційні зв’язки між показниками невербального творчого мислення і мотивації за допомогою лінійного кореляційного аналізу rs Спірмена. Одержані результати представлені у таблиці 3.11.
Таблиця 3.11


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал