П. мотивація творчого мислення підлітків монографія Умань-2013 удк ббк



Сторінка6/11
Дата конвертації29.12.2016
Розмір2.51 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Значущі кореляційні зв’язки між показниками творчого мислення та мотивації підлітків (7 клас)

Показники мотивації

Невербальне мислення

Вербальне мислення

Б

Г

О

Б

Г

О

Пізнавальний




0,348*










0,352*

Самоствердження

0,331*




0,337*

0,331*




0,352*

Майбутньої професії




0,351*

0,560**

0,558**

0,338*

0,801**

Потребового блоку







0,543**

0,353*




0,344*

«Внутрішнього фільтра»







0,358*







0,362*

Цільового блоку













0,820**

0,635**

Зовнішня учбова







0,345*




0,324**

0,476**

Внутрішня учбова

0,355*







0,342*




0,508**

Сила мотиву




0,366*

0,687**




0,803**




Потенціал дієвості







0,532**

0,354*




0,722**

Рівень спонукання







0,576**










Примітка: Б – біглість, Г – гнучкість, О – оригінальність; *р<0,05, **р<0,01
Порівняно з учнями 6-го класу, в учнів 7-го класу характер взаємозв’язків змінюється. З’являються інші значущі кореляції, які були відсутні в учнів 6 класу. Характер кореляційних зв’язків між показниками творчого мислення і мотивації в учнів 7-х класів показав, що між невербальними показниками творчого мислення і мотивації існує статистично значущий зв'язок. Крім цього, слід зазначити, що в 7-х класах збільшується значущість кореляційних зв’язків з такими показниками мотивації, як мотив майбутньої професії, мотиви цільового блоку. Результати аналізу кореляційних зв’язків між показниками творчого мислення і мотивації в учнів 7 класів свідчать про те, що кількість кореляційних зв’язків збільшилася (між невербальними показниками творчого мислення загальна кількість зв’язків склала 13): між біглістю і мотивом самоствердження (rs=0,331; р<0,05), мотивом внутрішньої учбової мотивації (rs=0,355; р<0,05); між гнучкістю та пізнавальним мотивом (rs=0,348; р<0,05), мотивом майбутньої професії (rs=0,351; р<0,05), силою мотиву (rs=0,366; р<0,05); оригінальністю і мотивом самоствердження (rs=0,337; р<0,05), «внутрішнього фільтра» (rs=0,358; р<0,05), зовнішньої учбової мотивації (rs=0,345; р<0,05); між оригінальністю та мотивом майбутньої професії (rs=0,560; р<0,01), потребового блоку (rs=0,543; р<0,01), силою мотиву (rs=0,687; р<0,01), потенціалу дієвості (rs=0,532; р<0,01), рівня спонукання (rs=0,576; р<0,01). Між вербальними показниками творчого мислення і показниками мотивації виявлено 18 зв’язків: з них 9 зв’язків знаходиться в межах 1% похибки і 9 – в межах 5% похибки: між біглістю і мотивом майбутньої професії (rs=0,558; р<0,01), самоствердженням (rs=0;331, р<0,05), потребового блоку (rs=0,353; р<0,05), внутрішньою учбовою мотивацією (rs=0,342; р<0,05), потенціалом дієвості (rs=0,354; р<0,05); між гнучкістю і показником мотивації цільового блоку (rs=0,820; р<0,01), зовнішньої учбової мотивації (rs=0,324; р<0,01), сили мотиву (rs=0,803; р<0,01), майбутньої професії (rs=0,338; р<0,05); між показником оригінальності творчого мислення і показником мотивації майбутньої професії (rs=0,801; р<0,01), цільового блоку (rs=0,635; р<0,01), показником зовнішньої учбової мотивації (rs=0,476; р<0,01), внутрішньої учбової мотивації (rs=0,508; р<0,01), пізнавальним показником мотивації (rs=0,352; р<0,05), самоствердження (rs=0,352; р<0,05), потребового блоку (rs=0,344; р<0,05), «внутрішнього фільтра» (rs=0,362; р<0,05).

Разом з тим, змінилася значущість кореляційних зв’язків між творчими і мотиваційними показниками, а показники вербальної і невербальної оригінальності взаємопов’язані майже з усіма показниками мотивації.

Характер зв’язків між показниками творчого мислення та мотивації в учнів 8 класів представлено в таблиці 2.14.
Таблиця 2.14

Значущі кореляційні зв’язки між показниками

творчого мислення та мотивації підлітків (8 клас)

Показники мотивації

Невербальне мислення

Вербальне мислення

Б

Г

О

Б

Г

О

Пізнавальний



















Само-

ствердження









0,332*

0,358*




0,348*

Майбутньої професії

0,509**

0,354*

0,741**

0,622**




0,747**

Потребового блоку

0,306**




0,389**




0,789**

0,521**

«Внутрішнього фільтра»













0,349*

0,366*

Цільового блоку













0,364*

0,370*

Зовнішня учбова мотивація

0,377*










0,506**

0,741**

Внутрішня уч-бова мотивація







0,349**







0,378*

Сила мотиву

0,318*

0,330*




0,365*

0,398*

0,711**

Потенціал дієвості
















0,354*

Рівень спонукання







0,628**










Примітка: Б – біглість, Г – гнучкість, О – оригінальність,

<0,05, **р<0,01.



У підлітків 8-го класу характер і значущість кореляційних зв’язків різко зменшується. Між невербальними показниками творчого мислення і мотивації виявлено 11 кореляційних зв’язків: з них 6 знаходиться в межах 1% похибки і 5 – в межах 5% похибки. Між вербальними показниками творчого мислення і мотивації виявлено 17 зв’язків: з них 7 знаходяться в межах 1% похибки і 10 – в межах 5% похибки. Виявлено такі кореляційні зв’язки між невербальними показниками творчого мислення і показниками мотивації: між біглістю і показником зовнішньої учбової мотивації (rs=0,377; р<0,05), силою мотиву (rs=0,318; р<0,05), майбутньої професії (rs=0,509; р<0,01), потребового блоку (rs=0,306; р<0,01); показником гнучкості творчого мислення та показником мотивації майбутньої професії (rs=0,354; р<0,05), силою мотиву (rs=0,330; р<0,05); показником оригінальності творчого мислення та мотивом самоствердження (rs=0,332; р<0,05), мотивом майбутньої професії (rs=0,741; р<0,01), потребового блоку (rs=0,389; р<0,01), внутрішньою учбовою мотивацією (rs=0,349; р<0,01), показником рівня спонукання (rs=0,628; р<0,01). Також виявлено такі кореляційні зв’язки між вербальними показниками творчого мислення і показниками мотивації: між показником біглості творчого мислення та показником мотивації майбутньої професії (rs=0,622; р<0,01), мотивом самоствердження (rs=0,358; р<0,05), силою мотиву (rs=0,365; р<0,05); між показником гнучкості творчого мислення і показником мотивації «внутрішнього фільтра» (rs=0,349; р<0,05), цільового блоку (rs=0,364; р<0,05), силою мотиву (rs=0,398; р<0,05), показником потребового блоку (rs=0,789; р<0,01), зовнішньої учбової мотивації (rs=0,506; р<0,01); між показником оригінальності творчого мислення та мотивом самоствердження (rs=0,348; р<0,05), показником мотивації «внутрішнього фільтра» (rs=0,366; р<0,05), цільового блоку (rs=0,370; р<0,05), показником внутрішньої учбової мотивації (rs=0,378; р<0,05), потенціалом дієвості (rs=0,354; р<0,05), мотивом майбутньої професії (rs=0,747; р<0,01), показником потребового блоку (rs=0,521; р<0,01), показником зовнішньої учбової мотивації (rs=0,741; р<0,01), силою мотиву (rs=0,711; р<0,01). Аналіз результатів розподілу кількості зв’язків на рівні р≤0,01 і р≤0,05 між показниками творчого мислення і мотивації свідчить про незначну кількість кореляційних зв’язків у різних групах підлітків. З віком змінюється характер зв’язків між показниками творчого мислення і мотивації. Значущість кореляційних зв’язків зростає від 6 до 7 класу, а в 8-х класах – зменшується. Зменшення кількості зв’язків зумовлене тим, що мотиваційні показники не є значущими чинниками в розвитку творчого мислення. Кількість кореляційних зв’язків між вербальними показниками творчого мислення і мотивації більша, ніж між невербальними.

Таким чином, одержані дані показали, що зв'язок між творчими показниками і показниками мотивації в 6-8 класах визначався не за всіма показниками. Показники творчого мислення (біглість, гнучкість, оригінальність) тісно пов’язані з такими мотиваційними показниками як мотив самоствердження, мотив майбутньої професії, мотиви потребового блоку, зовнішня учбова мотивація. Меншою мірою визначені зв’язки з такими показниками, як пізнавальний мотив (6-8 класи), мотив «внутрішнього фільтра», внутрішня учбова мотивація, потенціалом дієвості, рівнем спонукання мотиву (6 клас). Кількість кореляційних зв’язків зростає від 6-го до 8-го класу, а у 8-х класах їх кількість зменшується. З вербальними показниками творчого мислення мотиваційні показники в 6-8 класах тісніше взаємопов’язані, ніж з невербальними показниками.

Одержані результати свідчать про те, що в сучасних умовах навчання і виховання у підлітків відбуваються зміни в мотиваційній сфері, які не сприяють, а часом і гальмують розвиток показників творчого мислення. Це пов’язано з кризою підліткового періоду, що призводить до втрати інтересу до навчання, а також з диференціацією інтересів залежно від навчальних дисциплін. Разом з тим, втрата певного часу протягом підліткового віку для розвитку творчого мислення призводить до зниження його показників порівняно з початковими показниками. З метою впливу на розвиток основних показників творчого мислення ми поставили за мету створити програму розвитку мотиваційної сфери підлітків, яка б підвищувала регулюючу функцію навчальних мотивів.

Висновки до Розділу 2

1. Для проведення емпіричного дослідження використовувалися наступні методики та процедури, що передбачали вивчення творчого мислення та його різновидів: вербального та невербального творчого мислення; усвідомленості різних компонентів мотиву; домінуючих мотивів; усвідомлення значущості учіння; рівня навчально-пізнавальних інтересів; внутрішніх мотивів навчальної діяльності в учнів та сили їх вираженості; властивостей мотиву та рівня мотивації.

2. Протягом підліткового віку спостерігається нерівномірність у розвитку показників творчого вербального і невербального мислення; стрибкоподібні зміни вербальної і невербальної оригінальності; кожна вікова група відрізняється особливостями прояву домінуючих мотивів, рівнем усвідомленості і неусвідомленості учбової мотивації, силою, рівнем спонукання і дієвістю мотивів.

Загалом для підлітків характерний низький рівень розвитку показників розвитку мотиваційної сфери. Властивості мотиву: сила мотиву, мотив дієвості і рівень спонукання знаходяться на першому і третьому рівні, що характеризують слабкість мотивації і тенденцію до регресії.

3. Одержані дані свідчать про те, що показники творчого мислення (біглість, гнучкість, оригінальність) тісно пов’язані з такими мотиваційними показниками як мотив самоствердження, мотив майбутньої професії, мотиви потребового блоку, зовнішня учбова мотивація. Меншою мірою визначені зв’язки з такими показниками, як пізнавальний мотив (6-8 класи), мотив «внутрішнього фільтра», внутрішня учбова мотивація, потенціалом дієвості, рівнем спонукання мотиву (6 клас). Кількість кореляційних зв’язків зростає від 6-го до 8-го класу, а у 8-х класах їх кількість зменшується. З вербальними показниками творчого мислення мотиваційні показники в 6-8 класах тісніше взаємопов’язані, ніж з невербальними показниками.

Такі результати свідчать про те, що сучасне навчання і виховання, яке все ще ґрунтується на традиційних формах спілкування вчителя з учнями, формує у підлітків навчальну мотивацію, яка не сприяє, а іноді й перешкоджає розвитку основних показників творчого мислення. Зниження деяких показників вербального і невербального творчого мислення протягом підліткового періоду свідчить про наявність негативної динаміки у розвитку цих показників. Ідея розвитку мотиваційної сфери підлітків втілювалася у ході формувального експерименту, в основу якого було покладено програму розвитку мотиваційної сфери підлітків.



РОЗДІЛ 3

РОЗВИТОК ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ У ПРОЦЕСІ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ
3.1. Теоретичне обґрунтування методики формувального експерименту

З метою розвитку мотивації та її впливу на творче мислення підлітків нами була розроблена програма розвитку мотиваційної сфери підлітків. При розробці цієї програми ми ґрунтувалися на положенні С.Л. Рубінштейна про те, що мотивація являє собою детермінацію, яка реалізується через психіку [172]. Виходячи з цього, Є.П. Ільїн розглядає мотивацію як процес, що перетворює зовнішні впливи у внутрішні спонукання. В природних умовах цей процес протікає за допомогою включення суб’єкта в різні види діяльності і цілеспрямованого формування особистості. В експериментальних умовах можливий інший шлях розвитку мотивації як процесу, зумовленого зовнішніми другорядними стимулами [80]. Зовнішньоорганізована мотивація розуміється Є.П. Ільїним як вплив (переважно оперативний, терміновий) з боку іншого суб’єкта з метою або втручання в процес формування мотиву, що вже почався, або стимуляції, збільшення сили мотиву. На думку Є.П. Ільїна, зовнішньоорганізована мотивація - це умовна назва, яка відображає психологічний вплив ззовні на мотиваційний процес. Стосовно формування мотивації Є.П. Ільїн пише, що не можна ззовні формувати мотиви, а формувати можна мотиваційну сферу особистості, впливаючи на особистісні утворення суб’єкта, такі як його інтереси і нахили, моральні принципи, самооцінка [80, с.89]. Цей підхід виступив теоретичним підґрунтям розробки програми розвитку мотиваційної сфери в низці досліджень С.С. Занюка [77]. А.К. Маркової [119], Л.Б. Проскурякової [154], Л.К. Золотих [79], Є.В. Сидоренко [178], Л.М. Фрідмана [196].

С.С. Занюк сформулював загальні рекомендації з програми розвитку мотиваційної сфери, спрямованої на розвиток мотивації досягнення та інтересів учбової діяльності. С.С. Занюк вважає, що за допомогою перетворення мотиваційної сфери суб’єкта можна цілеспрямовано впливати на його поведінку і діяльність, враховуючи, що мотиваційна сфера досить динамічна і легко підлягає змінам [77, с. 4],

У своєму практичному керівництві з організації мотиваційного тренінгу О.В. Сидоренко зазначає, що створення мотивації передбачає організацію такого середовища, в якому у людини активізуються важливі для роботи її власні мотиви [178, с.27]. Крім цього, при розробці програми розвитку мотиваційної сфери ми враховували рекомендації В.Г. Леонтьєва відносно того, що мотивуючий ефект буде проявлятися насамперед в умовах евристичної пошукової учбово-пізнавальної діяльності, яка протікає у формі взаємодії учнів, кооперації їхніх зусиль. За умов формалізації діяльності, відсутності її колективних форм мотиваційний ефект буде різко знижуватися [109, с. 125]. При цьому ми також ґрунтувалися на ідеї В.О.Моляко про те, що постійне включення підлітків до творчої діяльності, моделлю якої є процес розв’язання творчих задач, сприяє розвитку творчого мислення. Наслідком успішного розв’язання творчих нестандартних задач є виникнення інтересу, розвиток мотиваційної сфери [131].

Під час організації програми розвитку мотиваційної сфери ми враховували вікові особливості підлітків, їхню спрямованість, інтереси, прагнення. В основу програми розвитку мотиваційної сфери покладена ідея про те, що перетворення мотиваційної сфери підлітків приведе до більш інтенсивного і гармонійного розвитку інтелектуальних і творчих компонентів особистості. У ході тренінгу відбувається постійне спонукання до виконання певної діяльності, орієнтування на досягнення певного результату, підтримки енергії і наполегливості, подолання незацікавленості, апатії і втоми.

При формуванні програми розвитку мотиваційної сфери ми спиралися на такі положення:

- врахування значущих мотивів (розуміння, усвідомлення необхідності певної діяльності, але позбавлене спонукальної функції) у мотиваційній структурі особистості школяра;

- розвиток нових мотивів, потреб і цінностей за допомогою зміщення емоційних переживань з результату на процес, на засоби і проміжні операції;

- використання мотиваційного переключення вже існуючих мотиваційних відношень (позитивного ставлення, інтересу, любові до чогось), які спрямовуються на новий предмет чи зміст;

- застосування механізму мотиву емоційного зумовлення (поширення емоційного переживання на новий зміст або на новий предмет);

- створення позитивного впливу на мотивацію поясненням власних невдач недостатніми зусиллями;

- формування продуктивних пізнавальних дій, які сприяли б виникненню і розвитку творчих пізнавальних інтересів і здібностей.

В основу ми поклали припущення про те, що на основі формування засобів мотиваційної регуляції і стійкого взаємозв’язку когнітивних і особистісних компонентів, процес творчого мислення підлітків буде здійснюватися на вищому рівні.
3.2. Методика формувального експерименту

Метою формувального експерименту є активізація і розвиток учбової мотивації шляхом включення підлітків до активної творчої діяльності (розв’язання творчих задач).

Завдання формувального експерименту.

1. Формування мотивуючої сили дії (прагнення до активності в будь-якій діяльності).

2. Створення високої учбової мотивації.

3. Підвищення рівня усвідомленості мотивів.

4. Формування інтелектуальних потреб, інтересів.

У формувальному експерименті взяла участь експериментальна група, яка налічувала 80 осіб (6-і класи - 30 учнів, 7-і класи – 25 учнів, 8-і класи – 25 учнів) і контрольна з такою самою кількістю підлітків (30, 25, 25). Тренінгові групи складалися з 10-15 осіб. Значущість відмінностей в експериментальній і контрольній групах за показниками творчого мислення, домінуючими мотивами і учбової мотивації визначалась на основі застосування критерію Манна-Уїтні.

В основу програми розвитку мотиваційної сфери покладено розроблений О.В. Сидоренко [178] мотиваційний тренінг. Програма включала такі основні технології:

1.Проблематизація свідомості суб’єкта - передбачає спрямованість учнів на аналіз власного актуального стану стосовно себе, інших, світу. Важливими завданнями даної технології є: зв’язок моделі сьогодення і майбутнього учнів, робота з елементами структури самосвідомості особистості, оволодіння технологіями саморефлексії і рефлексії соціальної ситуації, перетворення проблемних ситуацій в розвивальні.

2. Можливість відповідального вибору — варіативність свідомості, де важливим є здійснення пошукової поведінки в ситуації прийняття рішення, вміння прогнозувати соціальні ситуації.

3. Пошук і використання засобів для реалізації вибраної альтернативи - робота з підлітками будується за принципом вивчення себе і ситуації, де важливо навчитися володіти навичками передачі поведінкового знання, особистісних умінь.

4. Організація власної життєдіяльності — усвідомлення себе як засобу досягнення власних цілей. Це передбачає надання підліткам допомоги в побудові програми саморозвитку, яка відповідає прийнятому рішенню, розвиток у них навичок самоконтролю в досягненні поставлених цілей.

При створенні програми враховувалися такі принципи:



  1. Формування мотивуючої сили дії (робота з підлітками ґрунтується на створенні у них мотивації до діяльності, до активності і участі в роботі).

  2. Спрямованість на застосування результатів у учбовій діяльності (підвищення практичної значущості тренінгу для підлітків і застосування знань на практиці).

  3. Визначення сильних сторін особистості (розвиток і розкриття сильних сторін особистості).

  4. Принцип самостійності — прийняття учнями безпосередньої участі в цілепокладанні своєї діяльності так, щоб цілі навчання, які визначаються ззовні, ставали їх власними, особистими цілями. В цьому випадку підлітки будуть відчувати себе повноправними суб’єктами цього процесу, вільними в творчому досягненні прийнятих ними цілей діяльності, яка набуває характеру самодіяльності, стає їхньою власною потребою. Даний принцип визначає мотиваційно-потребову царину учіння.

  5. Принцип самоорганізації - навчання підлітків умінням і навичкам раціонального учіння, самостійного виконання не тільки учбово-тренувальних дій, але й творчої самостійності.

  6. Принцип розвитку — урахування вікових та індивідуально-типологічних особливостей учнів, розвиток у них потреби в подоланні посильних труднощів, в оволодінні новими способами дій, уміннями, навичками; орієнтація на зону найближчого розвитку з урахуванням досягнутого рівня актуального розвитку; спрямування формуючого учбового процесу на формування соціальної зрілості кожного учня.

  7. Зміна стилю взаємостосунків між учнями - принцип співробітництва.

  8. Формування продуктивних мисленнєвих дій – формування цілепокладання, аналізу умов, гіпотез і планів, контрольно-оцінних дій. Заохочення і стимулювання проявів у підлітків оригінальності і творчості, створення мотивації творчої учбово-пізнавальної діяльності, включення емоційних оцінок і створення загального позитивного емоційного фону на заняттях.

Програма розвитку мотиваційної сфери включала три етапи.

I — етап орієнтувальний – тривав 2 заняття.

Цей етап мав на меті емоційно об’єднати учасників групи, спонукати появу бажання розвиватися, набувати знання. Зміст занять складають психотехнічні вправи, спрямовані на самовизначення і самоусвідомлення своїх особистісних якостей, визначення специфіки здібностей та інтересів.

II – етап розвивальний – тривав 25 занять.

Мав на меті розвиток учбової мотивації, широкого спектру здібностей, визначення кола стійких інтересів, формування самооцінки, цінностей, критеріїв, переконань, які допомагають у досягненні важливих завдань, формування стратегій прийняття рішень.

III — етап закріплення – тривав 3 заняття.

Мета — актуалізація особистісних ресурсів, закріплення знань, умінь і навичок для застосування у повсякденному житті.

Кожне заняття проводилося в стандартній формі і включало в себе такі етапи:

1. Вступна частина. Здійснюється мобілізація уваги, формування
інтересу до заняття, актуалізація нових знань.

2. Основна частина. Розвиток мотиваційної сфери підлітків.

3. Заключна частина. Підведення підсумків заняття, планування.

При проведенні занять використовувалися ігрові методи, методи групової дискусії, ділові ігри, розв’язання проблемних ситуацій, проективні методики малюнкового і вербального типів. Заняття проводились протягом навчального 2009-2010 року у школі № 1 м. Умані. Заняття відбувалися один раз на тиждень і тривали 60-90 хвилин.

Організовуючи формувальний експеримент ми опиралися на припущення про те, що за рахунок використання програми розвитку мотиваційної сфери відбудеться: по-перше, підвищення рівня учбової мотивації, по-друге, підвищення продуктивності мислення; по-третє, досягнення вищих показників компонентів вербального і невербального творчого мислення (біглість, гнучкість, оригінальність). Після тренінгу підлітки повинні продемонструвати прагнення використовувати ці знання і вміння в своїй учбовій діяльності.

З метою перевірки дієвості програми розвитку мотиваційної сфери після проведення формувального експерименту проводився контрольний зріз для виявлення закономірностей динаміки творчих компонентів мислення і показників мотивації.

Специфіка програми розвитку мотиваційної сфери на відміну від традиційних комунікативних і особистісних тренінгів полягає в тому, що важливим завданням кожного заняття є створення мотиваційного поля готовності. Мотиваційна готовність - відповідний емоційний та інтелектуальний настрій суб’єкта до свідомої роботи з власною свідомістю. Ця готовність виявляється у ході бесіди і проводиться в режимі вільної дискусії. Опорними одиницями використовуються такі твердження: демонстрація потреби (хочеться бути успішним для того, щоб …); фіксація проблеми (не виходить, тому, що...); позначення можливого розв’язання проблеми (це можна зробити за допомогою ...); демонстрація мети (ви можете робити це самі і зараз ...).

Кожне тематичне заняття починається мотиваційною лекцією. Лекція містить матеріал з урахуванням завдань програми розвитку мотиваційної сфери і рівня потреб, можливостей, які відповідають рівню самосвідомості групи. На основі вироблених стратегій на мотиваційному полі готовності створюється процедура вироблення постановки цілей групи і членів колективу. Це передбачає урахування того, що говорили учасники під час мотиваційної лекції, відчуттів від проведеного заняття, в результаті чого експериментатор стимулює учасників до того, щоб вони, по можливості самостійно, спробували поставити собі дві групи цілей: стратегічні - на весь час занять; тактичні - на дане заняття. Важливими моментами мети повинні бути: реальність, чіткі часові обмеження, можливість перевірити (критерії виконання, відчуття корисності).

Розглянемо програму розвитку мотиваційної сфери.
Заняття 1. Знайомство.

Мета: створення сприятливих умов для роботи у групі, ознайомлення з основними принципами роботи програми розвитку мотиваційної сфери, первинне засвоєння прийомів самодіагностики і способів саморозкриття, а також активного стилю спілкування і способів передачі і прийому зворотного зв’язку.

Завдання:

- закріпити активний стиль спілкування;

- закріпити навички самоаналізу, яке б сприяло глибшому саморозкриттю;

- сформувати позитивне ставлення і зацікавленість до вправ.

Вправи: ігри на згуртування, адаптацію, взаєморозуміння, тест на самовизначення «Яка я людина?», «Нове ім’я», «Ідентифікація з улюбленою твариною».
Заняття 2. Моя індивідуальність.

Мета: поглиблення процесів саморозкриття, навчити знаходити в собі головні індивідуальні особливості, визначати свої особистісні риси.

Завдання:


  • актуалізувати бажання і прагнення розвивати свої особистісні можливості;

  • розвинути вміння аналізувати і визначати свої психологічні характеристики;

  • навчити знаходити в собі головні індивідуальні особливості, визначати свої особистісні риси.

Вправи: на саморозкриття, самопізнання, Я-концепцію, гра «Асоціація», «Мій портрет в променях сонця», «Записки».
Заняття 3. Почуття власної гідності.

Мета: поглиблення процесів саморозкриття, одержання позитивного зворотного зв’язку для укріплення самооцінки і актуалізації особистісних ресурсів, пізнання себе за допомогою групи.

Завдання:


  • поглибити процеси саморозкриття;

  • одержати позитивний зворотній зв’язок для укріплення самооцінки і актуалізації особистісних ресурсів.

Вправи: «Мій девіз», «Сформулюй позитивний образ «Я», «Побажання», «Мої переваги. Зворотний зв’язок», «Самий-самий», «Вчинки», гра на згуртування групи «Карета».
Заняття 4. Я знаю і можу.

Мета: розвиток мотиву досягнення в розв’язанні різних задач і проблемних ситуацій. Актуалізація прийомів впевненої поведінки і сприяння почуттю впевненості в собі.

Завдання:


  • закріпити навички впевненої поведінки завдяки використанню серії вправ;

  • актуалізувати особистісні ресурси учасників.

Вправи: «Моя поведінка», «Сила слова», «Місто впевненості», «Я господар», «Мої права», «Індивідуальне сприймання», «Моє відображення».
Заняття 5. Пізнаю і доводжу.

Мета: Навчання здатності висловлювати свою точку зору, активізація процесу самопізнання.

Завдання:


  • створити у групі атмосферу довіри і відкритості;

  • розвинути позиційні мотиви (прийняття і внесення пропозицій про участь у колективній роботі, готовність взяти участь у взаємоконтролі).

Вправи: «Чого ви хочете досягти?», гра «Думка», рольова гра «Два племені», рольова гра «Договір», «Презентація проекту».
Заняття 6. Мотивація себе та інших.

Мета: розвиток навичок переконання себе та інших, мотивація себе на діяльність.

Завдання:


  • розвинути навички переконання, навіювання;

  • розвинути прагнення до взаєморозуміння і контактів з однолітками;

  • ознайомитися з принципами взаємодії з іншими людьми, що передбачає врахування власної думки та думки інших.

Вправи: «Переконання», «Схвалення», «Самосхвалення», «Вказуючи помилки - відзначте покращення».
Заняття 7. Це мені цікаво.

Мета: Активізація і розвиток навчально-пізнавальних мотивів.

Завдання:


  • створити позитивні реакції при підвищенні труднощів у завданнях;

  • розвинути самостійне звернення школяра до пошуку способів розв’язання різних задач;

  • актуалізувати мотиви самоосвіти.

Вправи: «Знаю, вмію, можу», розв’язання творчих задач різної складності, методика з конвертами, «Ситуація», «Цейтнот».

Приклади задач.

Задача 1.

Є 736 г 16%-го розчину йоду в спирті. Необхідно одержати 10%-ий розчин йоду в спирті. Скільки для цього слід долити спирту?

На розв’язання цієї задачі дається 3 хвилини. Після цього переходять до наступної задачі, на розв’язання якої дається також 3 хвилини .

Задача 2.

З повної бочки взяли 14,4 кг квашеної капусти і потім ще 5/12 цієї кількості. Після цього в бочці залишилося 5/8 кількості капусти, яка була з самого початку.

Скільки кг квашеної капусти було в повній бочці?

На розв’язання задачі дається 3 хвилини.

Задача 3.

Для покупки сучасного комп’ютера і монітора Олексію знадобиться 2600 доларів. Він вирішив накопичити їх.

В перший місяць він накопичив 8,5% необхідної суми, в другий на 30 доларів більше. Яку суму залишилося накопичити?

Через три хвилини відбувається перевірка правильності розв’язання задачі.

Задача 1: Правильна відповідь: 441,6 грами.

Задача 2: Правильна відповідь: 54,4 кг.

Задача 3: Правильна відповідь: 2128 доларів.


Заняття 8. Ефект Зейгарника.

Мета: досягти реального переживання ефекту Зейгарник, тобто напруження, зумовленого незавершеністю задачі, робота над якою була перервана, і кращого запам’ятовування матеріалу цієї задачі порівняно з завершеними задачами.

Завдання:


  • визначити рівень виникнення напруженості в учасників при неможливості завершити задачу;

  • визначити рівень запам’ятовування матеріалу нерозв’язаної задачі порівняно з завершеними задачами;

  • формувати прагнення до завершеності дій;

  • формувати вміння самостійного знаходження рішень.

Вправи: проведення гри «ефект Зейгарник» (розв’язання математичних задач, анаграм).
Заняття 9. Автономізація мотиву.

Мета: Розвиток соціальних позиційних мотивів, спектрування і реалізація ситуації, при якій в інших учасників тренінгу відбувалась б автономізація (перетворення засобу реалізації початкового мотиву в самостійний мотив) мотиву.

Завдання:


  • розвинути навички переконувати себе та інших стосовно пошуку найбільш оптимальних варіантів розв’язання;

  • навчити підлітків перетворювати дії в самостійний мотив, переключати мотив з мети на засоби.

Вправи: рольова гра «Автономізація мотиву».
Заняття 10. Ефект Лісснер.

Мета: досягти реального переживання учасниками ефекту Лісснер: зниження інтересу до попередньої незавершеної задачі після того, як відбулася робота над складнішою і цікавішою новою задачею.

Завдання:

- визначити рівень падіння інтересу до незавершеної задачі після роботи над більш складнішою і цікавішою задачею.

Вправа: «ефект Лісснер».
Заняття 11. Прагнення до ефективної діяльності.

Мета: актуалізація значущості навчальної і пізнавальної діяльності.

Завдання:

- формувати нове ставлення до діяльності, зробити її цікавішою;

- формувати відповідне позитивне ставлення до предметів (об’єктів) діяльності.

Вправи: «Успіх у минулому», «Емоційне насичення», гра «Формування навчального процесу».


Заняття 12. Мотиви наших вчинків.

Мета: допомога в усвідомленні мотивів своїх вчинків, усвідомленні власного впливу на інших людей; усунення емоційних бар’єрів між членами групи.

Завдання:

- розвинути самоаналіз своїх вчинків і дій;

- підвищити саморозуміння на основі усвідомлення своїх позитивних і негативних якостей; своїх індивідуальних особливостей.

Вправи: «Світський прийом», «Усвідомлення мотиву», «Особливі дари», «Мотив своєї поведінки».


Заняття 13. Ставлення до помилок.

Мета: створення позитивного впливу на мотивацію, пояснення власних невдач та невдач, зумовлених недостатніми зусиллями.

Завдання:

- розвинути позитивне ставлення до помилок (не помиляється тільки той, хто нічого не робить).

Вправи: «Визнання успіхів», «Самоповага. Самопідкріплення», «Розкривай сильні сторони іншої людини», «Джерело Енергії», «Уникнення невдачі».
Заняття 14. Рух проти апатії.

Мета:створення позитивного впливу на мотивацію, подолання апатії в діяльності.

Завдання:

- спроектувати і реалізувати (в інсценуваннях) учасникам способи використання умов у мотивації апатичних школярів;

- розвинути позитивні почуття та емоції до різних учбових ситуацій;

- навчити переконувати і спонукати інших (навчаючи інших – ми вчимося також і самі, спонукаючи і мотивуючи інших – ми спонукаємо і мотивуємо самого себе).

Вправи: рольова гра-інсценування «Рух проти апатії», «Склади настанови іншим людям».
Заняття 15. Як досягти мети.

Основне завдання цього заняття - навчити учнів правильно ставити цілі; відпрацьовувати навички подолання перепон на шляху до досягнення цілей.

Вступна частина. Заняття починається з привітання учасників (гра «Біжучі вогні»). Вправа «Біжучі вогні» у всіх групах учнів приймалася на високому емоційному підйомі. Кожен учасник тренінгу висловив на адресу цієї вправи позитивне ставлення. Далі робота будується за принципом організаційних моментів: обговорюються аспекти і питання, які повинні обговорюватися на занятті. Проводиться настановча нетривала лекція, де експериментатор пояснює, що буде відбуватися протягом цього заняття, які питання слід обговорити обов’язково, які спланувати на майбутнє. На цьому етапі відбувається мотиваційне налаштування на робочу обстановку і мотиваційну готовність кожного учасника. Результат проведення: цей етап учнями різних груп сприймався по-різному. В 6-х класах учні прислуховувалися до думки експериментатора, але не висловлювали свої думки та ідеї. У 7-х і 8-х класах школярі привносили деякі зміни у хід роботи на занятті: структурували правила, уточнювали проблему. Головне, що об’єднує всі групи на даному етапі, це те, що після закінчення лекції було досягнуто взаєморозуміння між всіма членами групи.

Основна частина роботи. З метою актуалізації представленої теми школярі беруть участь у ряді ігор. Гра «По секрету» дає можливість школярам розпізнати, усвідомити і удосконалити свої бажання, довіритися своїм друзям, зняти емоційну напругу. Крім цього, ця вправа дає можливість проговорити вголос свої цілі і перспективи на майбутнє, якщо такі є. Якщо ні, то подальші вправи допомагають сформулювати свої перспективи.

Вправи на актуалізацію своїх цілей. Вправа «Розслаблення» допомагає зняти напругу, стресові стани і дискомфорт. Вправа «Включення волі», що ґрунтується на уяві і релаксації, дає можливість налаштувати учнів на внутрішнє споглядання свого світу, можливостей і потреб. Результат виявився у тому, що підлітки різних груп сприймали даний ряд вправ із задоволенням.

Далі проробляються цільові вправи. «Кроки до мети» - це вправа, яка дозволяє зрозуміти послідовність постановки мети. «Невдача - що робити?» - це вправа, яка використовується з метою визначення різних сторін проблем, що можуть виникнути у процесі вибору своєї мети. Вправи «Коло субособистостей» та «Іменинний пиріг» дають змогу актуалізувати свої цілі і можливості. Всі вправи сприймалися підлітками активно, вони організовували свою діяльність і одержали високий результат своєї роботи. Вправи допомагали визначити і сконцентрувати багато цілей в одну головну.

Заключна частина. В кінці заняття аналізується робота всіх учасників. З’ясовується, що вийшло, що ні, що слід змінити. Намічаються перспективи на подальші заняття.

Результат проведення. Для всіх учасників тренінгу різних груп це заняття давало значну можливість для подальших перспектив розвитку своїх цілей і можливостей.


Заняття № 16. «Внутрішній саботажник».

Мета заняття: Уміння розпізнати і зрозуміти свого саботажника (критика) і спрямувати себе на роботу. Основні задачі: актуалізація сильних і слабких рис характеру в досягненні мети; підвищення саморозуміння на основі усвідомлення своїх позитивних і негативних рис, своїх індивідуальних особливостей. Заняття починається з привітання.

Далі проводиться настановча лекція, в якій експериментатор пояснює, про що йтиметься в ході заняття, які питання слід обговорити обов’язково, які спланувати на наступне. На цьому етапі відбувається мотиваційне налаштування на робочу обстановку і мотиваційну готовність кожного учасника.

Інформація: саботажник (негативна сторона вашої особистості) з’являється тоді, коли ви цього не очікуєте. Він може відговорити вас від нової справи або зруйнувати почате. Вміння розпізнати і зрозуміти свого саботажника (критика) є важливим у роботі над собою. Він сумнівається: «Для чого старатися, братися за справу? Все даремно», «Якщо не здатен стати кращим, залиш цю справу». Ці та інші висловлювання здатні відговорити вас від нових починань, знищити інтерес до будь-якої діяльності. Тому слід уникати негативного впливу внутрішнього саботажника.

«Контратака на свого саботажника». Внутрішній саботажник прагне відговорити вас від нової справи чи зруйнувати вже почату. Але ви можете протиставити йому свої вагомі аргументи і не давати йому можливості панувати над вашими прагненнями.

Внутрішнього саботажника не так легко перемогти і змусити замовчати. Саботажник - це не тільки голос вашої субособистості, але й голос ваших батьків, друзів, оточуючих людей. Але з ним можна й треба дискутувати, переконувати, робити все, щоб інше ваше «Я» (активне, дієве, впевнене в успіхові) взяло верх.

Інша форма роботи, яку ми пропонуємо для роботи з внутрішнім саботажником, полягає в активному емоційному діалозі з ним.

Завдання: Заберіть свого саботажника. Наведіть контраргументи, які подолали б його негативну дію.

Наведемо приклад діалогу зі своїм саботажником Андрія (учня 8 класу).

У тебе нічого не вийде

Ти помиляєшся! У мене все вийде

У тебе є багато важливих справ

Ця справа дуже важлива. Я не лінивець і завжди зможу виділити на неї певний час.

А чи слід братися цю справу?

Справа варта того, щоб за неї взятися.

Завдання:


  1. Подумайте про справу, яку ви хочете зробити. Уявіть собі, що ваш план вдалося здійснити. Тепер спробуйте придумати щось таке, що може зашкодити вашим починанням, здійснити плани.

2. Опишіть, намалюйте саботажника чи ту силу, яка штовхає на саботаж, протидіє виконанню того, що ви задумали.

3. Тепер самі побудьте в ролі саботажника і цілеспрямовано намагайтеся перешкодити здійсненню свого проекту. Розкажіть, яку користь ви одержите від цього.

4. З точки зору свого «Я» уявіть зустріч з саботажником і проведіть з ним переговори.

Результат проведення. Учні різних груп сприймали даний ряд вправ із задоволенням. Дані вправи, за словами учасників, надають впевненості.

Заключна частина. У кінці заняття аналізується робота всіх учасників: що вийшло, що ні, що слід змінити. Виносяться перспективи на подальші заняття. Результат проведення: школярі відзначили значущість і актуальність даного заняття. Були висловлювання про можливості внесення у наступні заняття додаткових вправ із даної теми з метою детальнішого вивчення особливостей свого внутрішнього саботажника. Представлені заняття дають можливість зрозуміти схему проведення вправ, спрямованих на розвиток мотиваційних характеристик.
Заняття № 17. Програма зміни причинних схем.

Мета: створення позитивного впливу на мотивацію пояснення власних невдач недостатніми зусиллями.

Завдання:


  • актуалізувати і усвідомити причини невдач в діяльності;

  • створити умови для зміни ставлення до власних невдач;

  • створити в учнів позиції, орієнтовані на успіх.

Вправи: вивчення сценаріїв дій, орієнтованих на успіх, актуалізацію особистісних детермінант, розучування бажаних зразків поведінки, схвалення, самоспостереження, фіксація на успіхові.
Заняття № 18. Внутрішній і зовнішній локуси контролю.

Мета: Прагнення змінити оточення в бажаному напрямку, створення умов для розвитку відчуття особистісної причинності (сама людина є причиною і джерелом своєї поведінки).

Завдання:


  • зрозуміти внутрішній (інтернальний) і зовнішній (екстернальний ) локуси контролю;

  • вивчити чинники, які підвищують і знижують переживання особистісної причинності;

  • вивчити вплив зворотного зв’язку на почуття особистісної причинності.

Вправи: розігрування ситуацій, розучування бажаних зразків поведінки, схвалення, самоспостереження.
Заняття № 19. Розвиток особистісної причинності.

Мета: розвиток в учнів особистісної причинності і соціалізованої влади.

Завдання:

- проаналізувати персоналізацію і соціалізацію влади;

- створити умови для прагнення використовувати свої сили, прагнення мати владу з надання допомоги іншим людям.

Вправи: розігрування і аналіз ситуацій, розучування бажаних зразків поведінки, схвалення, самоспостереження.


Заняття № 20. Визнання успіху.

Мета: вивчення чинників, від яких залежить суб’єктивна вірогідність досягнення успіху.

Завдання:

- вивчити суб’єктивні оцінки своїх здібностей;

- вивчити вплив суб’єктивної складності завдання.

Вправи: розігрування і аналіз ситуацій, розучування бажаних зразків поведінки, схвалення, самоспостереження.


Заняття № 21. Створи ситуацію успіху.

Мета: актуалізація позитивних емоцій, пов’язаних з власною діяльністю і успіхами в минулому, створення успіху діяльності.

Завдання:

- формувати продуктивні пізнавальні дії, які сприяли б виникненню та розвитку ситуації успіху;

- спонукати до подальшої діяльності.

Вправи: «Попроси самого себе», «Створи собі ситуацію успіху», «Зміни образ свого невдахи», «Архітектор», «Джерело Енергії», «Ідентифікація з генієм».


Заняття № 22. Формуємо, досягаємо, реалізуємо.

Мета: розвиток уміння аналізувати свої особистісні якості; відпрацювання навичок подолання перепон на шляху до досягнення мети.

Завдання:

- прагнути досягати високих результатів (успіхів);

- прагнути робити все якомога краще;

- вибирати складні завдання і мати бажання їх виконувати;

- прагнути удосконалювати свою майстерність.

Вправи: «Мені приємно сказати», «А що далі?», «Повинен чи обираю?», «Минуле, теперішнє, майбутнє», «Коло нашого життя», «Машина часу», «Я реальний, ідеальний: очима інших».


Заняття № 23. Зоряна карта свого життя. Контакт з самим собою.

Мета: зміцнення свого стійкого Я; подальше саморозкриття, самопізнання, розвиток уміння аналізувати і визначати психологічні характеристики свої і оточуючих людей.

Завдання:

- прагнути досягти високих результатів і застосовувати їх у навчальній діяльності;

- прагнути робити все якомога краще;

- прагнути удосконалювати свою майстерність.

Вправи: «Ти мене поважаєш?», «Мій Всесвіт», «Яка я людина», «Який я насправді?», «Стратегія життя», «Саме сьогодні».
Заняття № 24. Перед далекою дорогою.

Мета: допомогти у визначенні особистісних цінностей, розкритті сильних сторін особистості, формування адекватнішої самооцінки на основі зворотного зв’язку.

Завдання:


  • актуалізувати особистісні ресурси;

  • самостійно вибирати подальші перспективи розвитку своєї особистості.

Вправи: «Що у нас вийшло?», «Валіза», «Безлюдний острів», «Автобіографія», «Весь світ – сцена», «Прощай», «Я – це Я».



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал